Свитославский Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

СВІТОСЛАВСЬКИЙ Сергій Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник.

З міщанської родини.

Народився в 1857 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер в 1931 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України).

Навчався в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1875-1883).

Член Товариства передвижників (1891).

Почесний член Київського відділення Всеросійського товариства захисту тварин.

Друкувався в журналі «Шершень».

Майстер тонкого колориту.

Серед найвідоміших доробків: «Дніпровські пороги» (1887), «Весна на хуторі», «Воли на ниві»

(обидва – 1891), «Вулиця повітового міста» (1895), «Отара в горах», «Кораблі пустелі» (обидва –

1900), «Миргород» (1902), «Вечір у степу», «Зима» (1905), «На річці» (1909).

Доробки нашого земляка зберігаються в музеї українського мистецтва (м. Київ), обласному

художньому музеї (м. Суми), Третьяковській галереї (м. Москва).

Особисте життя С. не склалося. Ще юнаком він закохався в Олександру Орловську, проте вона

обрала іншого, теж, між іншим, художника – М. Пимоненка.

Одруження з донькою нотного видавця Юргенсона щастя не принесла і через чотири роки шлюб

розпався.

Жив удвох з матір’ю, а помер на самоті й у злиднях.

Серед друзів та близьких знайомих С. – О. Архипенко, В. Перов, О. Богомазов, М. Ковалевський, О. Саврасов, В. Орловський, П. Третьяков, С. Васильківський, М. Ге, П. Левченко, С. Могилевцев

та ін.

***

ВИПРАВЛЯТИ ВАДИ

, з творчого кредо С. Світославського

Мистецтво – інструмент виправлення людських вад.

БЕЗЗАСТЕРЕЖНО ТАЛАНОВИЙ, з листа П. Третьякова

На сьогодні в Московському училищі є кілька талановитих учнів: з пейзажу Світославський,

Елерт, Левітан.


НЕ ШУКАВ СЮЖЕТІВ, зі спогадів М. Ковалевського

Світославський радив не шукати сюжети, а брати їх із того, що перед очима. Щоб довести це,

Сергій Іванович запропонував нам із дружиною вийти з ним на подвір’я. Недовго думаючи він сів

на складаний стільчик, узяв етюдник і палітру й за півгодини з першої ж калюжі, порослої

очеретом, що трапилася йому на очі, зробив пречудовий етюд.

– Ось бачите, – сказав він, – і сюжету ми з вами не шукали, а зробили непогану річ.


СІРЕНЬКА І НЕ В УСЬОМУ ОХАЙНА, з оцінки М. Ге картини С. Світославського «Москва.

Москворецький міст».

Ось вона, матінка Москва в усій своїй відвертості! Сіренька і не в усьому охайна. Як це він

спритно й правдиво передав.

Глядачам не подобається, кажуть – безбарвно дуже, сіро, тьмяно. Не судіть їх. Звідки їм навчитися

довідуватися правду, коли самі художники б’ють у картинах на ефект.


БАТЬКІВЩИНОЮ БУЛА УКРАЇНА, з дослідження О. Жбанкової «Світ Сергія

Світославського»

У Національному художньому музеї України відбулася чергова виставка, що проходить у рамках

проекту «Класична спадщина», – «Світ Сергія Світославського». Вже в самій її назві спресувалося

чимало – світ художника, що охоплює образи природи України, Росії, Середньої Азії, і світло в

найпрямішому його сенсі – те, яке опромінює і землю, і полотна майстра, а також той світ душі

Світославського, що наповнює його творчість світлом добра, краси та любові.

Час змінював особливості живописних прийомів майстра, але не торкався головного –

Світославський до кінця залишався вірним своїм колись обраним естетичним ідеалам, що

стверджували красу повсякденного, буденного, вірний своєму, сформованому ще замолоду, творчому методу – реалізму.

…Сергій Світославський називав Москву своєю другою батьківщиною. Тут він навчався, тут

проходили виставки передвижників, представників найпередовішого на той час художнього

напряму, чиї ідейні постулати він беззастережно прийняв.

У Москві до Світославського приходить і перше визнання – сам П. Третьяков звертає увагу на

молодого студента. Відомий меценат купує з учнівської виставки роботу художника-початківця «З

вікна Московського училища живопису», позначену своєрідністю композиції, звучністю колориту.

В Києві ж їх із великим задоволенням купував прямо з-під пензля (як згадує художник М.

Ковалевський) багатий цукрозаводчик і відомий покровитель мистецтв М. Терещенко.

Світославський по кілька років жив у Москві (це стосується років його нетривалого шлюбу),

привозив на пересувні