Свитославский Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

незавершеними в його маленькій майстерні на околиці міста. А він лудив відра, виготовляв відра, вимінював їх на хліб, садив на маленькій грядці картоплю.

В роки бурхливих революційних подій та радянської дійсності про Світославського забули. Нова

влада створювала нове мистецтво. Навіщо їй були старі, та ще й сліпі майстри?

В ПЕЙЗАЖАХ НЕ ВІДЧУВАЛОСЯ НАЦІОНАЛЬНОГО, з рецензії Д. Антоновича на

Українську виставку в Києві 1912 року

Пейзаж України – це найслабше місце українського мистецтва. Між українськими малярами

зовсім не було здібних пейзажистів, хоч вони кращі свої речі творили, як Світославський в

московській околиці і, повернувшись на Україну, вже не годні були відчути поезії українського

ландшафту.

Зрештою, старі українські пейзажисти давали замість душі і поезії природи або солоденьке, або

сухе і завжди бездушне малювання…

МЕНЕ ЗАБУЛИ, з листа С. Світославського до газети «Правда»

Тут мене не шанують, навіть права голосу позбавили, не знаю сам за що, а те, що зробив для міста, для засланих політичних, то все це забуто.

ЗАХИЩАВ БРАТІВ МЕНШИХ, з кореспонденції Л. Фесенко «Передвижник з Куренівки»

Він створив низку типових, сповнених поезії мотивів малоросійської природи. На своїй малій

батьківщині митець малював весняні повені Дніпра, строкаті ярмаркові натовпи, алеї запустілого

парку. Втім, живописна спадщина налічує чимало картин, написаних в Росії, Середній Азії, на

Кавказі.

…Як почесний член Київського відділення Російського товариства сприяння тваринам…

Станіславський стояв біля джерел створення київського зоопарку. В музеї є лист, в якому

художник адресує місцевій владі петицію, про те, що його підопічні у клітках голодують і не

мають належного догляду.