Джерело [Ден Браун] (epub) читать постранично

Книга в формате epub! Изображения и текст могут не отображаться!


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Джерело. Ден Браун. Иллюстрация 1

 

 

Джерело. Ден Браун. Иллюстрация 2

 

 

Джерело. Ден Браун. Иллюстрация 3

 

 

 

 

 

Джерело. Ден Браун. Иллюстрация 4 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2018

 

 

ISBN 978-617-12-5291-2 (epub)

 

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

 

Електронна версія створена за виданням:

 

 

Перекладено за виданням:

Brown D. Origin : A Novel / Dan Brown. — New York : Doubleday, 2017. — 480 p.

 

Jacket design by Henry Steadman. Art direction by Richard Ogle

 

 

 

© Dan Brown, 2017

© Paul Biris / GettyImages.com, Sagrada Familia photograph, 2018

© Stefania Rossito / Shutterstock.com, steps photograph, 2018

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2018

 

 

Браун Д.

Б87 Джерело : роман / Ден Браун ; переклад з англ. Г. Яновської. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. — 528 с.

ISBN 978-617-12-4753-6

ISBN 978-0-38551-423-1 (англ.)

 

Споконвіку релігії світу намагалися пояснити походження людини. І ось колишній учень Роберта Ленґдона, відомий мільярдер та винахідник Едмонд Кірш, здійснює відкриття, яке здатне не просто похитнути, а спростувати постулати всіх релігій. На сенсаційну лекцію в музеї Ґуґґенхайма в Більбао запрошено й професора Роберта Ленґдона. Але Кірш не встигає представити свою неймовірну теорію — його вбито. Відповіді на питання сховані в матеріалах лекції Кірша, яка захищена 47-значним паролем… Тепер від професора Ленґдона та директорки музею Амбри Відаль залежить, чи дізнається світ таємницю свого походження. Складні головоломки, втеча від іспанської поліції, смертельні сутички, загадки, схожі на химерні будівлі славетного Ґауді, запаморочливі хитросплетіння вуличок Барселони… І десь серед цього виру сховане воно — джерело…

УДК 821.111(73)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Присвячується пам’яті моєї матері

 

Нам треба бути готовими відмовитися від того життя, яке ми планували, заради того життя, що чекає на нас.

Джозеф Кемпбелл

 

Факт:

 

Усі архітектурні, мистецькі витвори, місця, а також наукові й релігійні організації існують у дійсності.

 

Пролог

 

Старенький потяг зубчастої колії повз крутим схилом на запаморочливу висоту, й Едмонд Кірш роздивлявся зазубрені скелі вгорі. На віддалі, вбудований просто в скелю, наче висів у просторі масивний кам’яний монастир — немовби його дивовижним чином приєднали до прямовисного виступу.

Ця непідвладна часові святиня в Каталонії, що в Іспанії, витримує невблаганне земне тяжіння вже понад чотири століття, не відступаючи від первинного призначення — відгородити своїх мешканців від сучасного світу.

«Іронія долі в тому, що тепер вони перші дізнаються правду», — думав Кірш, гадаючи, що йому на це скажуть. Історично склалося так, що найнебезпечніші люди світу — то люди Божі… особливо тоді, коли їхнім божествам щось загрожує. «А я зібрався засунути розпечений спис в осине гніздо!»

Коли поїзд дістався верхівки, Кірш побачив самотню постать, яка чекала його на платформі. Висохлий, як кістяк, чоловік був вбраний у католицьку пурпурову сутану й біле рокето1, голову його покривав пілеолус2. Кірш упізнав сухорляве обличчя з фотографій — і відчув несподіваний приплив адреналіну.

«Вальдеспіно зустрічає мене особисто!»

Єпископ Антоніо Вальдеспіно був в Іспанії особою вельми поважною, навіть грізною: не лише близький друг і порадник самого короля, а й один з найактивніших і найвпливовіших прибічників збереження традиційних католицьких цінностей і давніх політичних стандартів.

— Певне, ви Едмонд Кірш? — промовив єпископ, коли Кірш вийшов із вагона.

— Каюся, це я, — усміхнувся гість, тиснучи кістляву руку господаря. — Єпископе Вальдеспіно, хотів би подякувати вам за те, що призначили мені зустріч!

— Ну а я вдячний, що ви про неї попросили, — голос єпископа виявився сильнішим, аніж того очікував Кірш: чітким і проникливим, немов звук дзвона. — Нечасто до нас на пораду приходять науковці, особливо такі видатні, як ви. Прошу, проходьте сюди.

Вальдеспіно вів Кірша платформою, і холодний гірський вітер розмаював його сутану.

— Маю зізнатися, — мовив Вальдеспіно, — я уявляв вас інакшим. Гадав, що побачу професора, а ви такий… — його дещо зневажливий погляд ковзнув стильним костюмом від Kiton, перейшов на черевики від Barker зі страусової шкіри, — кльовий… здається, так це називається?

Кірш усміхнувся ввічливо, подумавши: «Слово кльовий уже кількадесят років тому вийшло з моди».

— Прочитавши список ваших досягнень, — сказав єпископ, — я все ж не до кінця