Каменецкий Осип [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
КАМІНЕЦЬКИЙ Осип Кирилович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Медик. Перший не іноземний (Україна входила до складу Російської імперії – авт.) лейб-медик
при дворі російського царя.
З міщанської родини.
Народився 4 квітня 1750 р. в с. Семенівці Стародубського повіту Російської імперії (нині –
районний центр Чернігівської області України).
Помер 14 червня 1823 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).
Навчався в Чернігівському колегіумі, Петербурзькій медичній школі при генеральному
сухопутному шпиталі.
Служив лікарем в низці військових підрозділів (1780-1793), працював лікарем Петербурзького
генерального сухопутного шпиталю (1793-1798), інспектором міського управління Медичної
колегії (з 1798), викладачем Петербурзької медико-хірургічної академії.
Дійсний член Петербурзької академії наук.
Член Медико-хірургічної академії.
Кавалер орденів св. Ганни і св. Володимира.
Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Коротка настанова про лікування хвороб
простими засобами» (1803), «Коротка настанова про лікування простими засобами хвороб, які
сталися внаслідок отруєння» (1806), «Настанова про те, що робити з хворими там, де немає
лікарів» (1813).
Зазначимо: книга, названа в списку першою, витримала 9 (!) видань, останнє з яких вийшло у м.
Петербург (1864).
Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Мартос, Я. Саполович, М. Мудров, Г. Угрюмов та ін.
***
СВІЙ ЧАС, з життєвого кредо О. Камінецького
Свій час на всяку справу.
ПАТРІАРХ РОСІЙСЬКИХ ЛІКАРІВ, з розвідки О. Тимошка «Лейб-медик із Семенівки»
Упродовж 13 років Осип Камінецький легко переносив тягар військової служби, не раз брав
участь у бойових діях, під час яких виявив себе як умілий лікар і організатор медичної допомоги
пораненим. В 1793 р. його відкликали з військ для подальшої служби в Петербурзький сухопутний
госпіталь. Нова робота сприяла поглибленню теоретичних знань і збагатила практичний досвід.
Через відносно короткий термін наш земляк стає одним з найвідоміших лікарів Росії. Сучасник,
відомий терапевт Матвій Якович Мудров називав колегу «патріархом російських лікарів».
В 1798 р. Камінецького призначають інспектором Петербурзького фізикату (міський орган
управління медичною справою, що підкорявся Медичній колегії), а в 1799 р. обирають до складу
Медичної колегії. В 1814 р. йому присвоюють ступінь доктора медицини без захисту дисертації.
Ще через два роки Камінецький першим з вітчизняних лікарів удостоюється звання лейб-медика
(до цього лікуванням царюючих осіб опікувалися винятково лікарі-іноземці).
Останні роки життя Осип Кирилович провів у Москві.
Літературних публікацій про життя й діяльність лікаря Камінецького в радянський період майже
не було. Досить скромна інформація про нього й у Семенівському краєзнавчому музеї на
Чернігівщині. У той же час, ім’я це можна зустріти у всіх солідних дореволюційних виданнях
довідково-енциклопедичного характеру, а також у деяких мемуарних записках.
Знайомство з петербурзьким оточенням О. К. Камінецького доводить, що він підтримував зв’язки
зі своїми земляками, вихідцями із Чернігівщини, які жили й творили в північній столиці. Одним з
них був Іван Петрович Мартос, уродженець містечка Ічня. Без сумніву, він, члени його родини,
друзі й знайомі користувалися послугами лікаря Камінецького.
У це коло входив і колега Мартоса по Академії мистецтв, відомий історичний живописець і
портретист, професор Григорій Іванович Угрюмов. Обидва вони разом чергували в класах
Академії, обидва мали звання академіка.
Угрюмов впродовж останніх кількох років свого життя страждав водянкою й, можливо, за
порадою Мартоса, звернувся за лікарською допомогою до Камінецького. Між художником і
лікарем склалися дружні стосунки, що, очевидно, знайшло своє відбиття у творчості художника. У
всякому разі, портрет О. К. Камінецького, написаний близько 1816 року, – одна із кращих робіт
Угрюмова як портретиста.
Який же цей портрет? На полотні зображена людина літнього віку, сповнена доброти й спокою.
Торкнуте сивиною волосся обрамляє високе відкрите чоло, очі уважно й в той же час привітно
дивляться на глядача. М’яко стислі повні губи, ямочки на щоках. Не сильно виражене подвійне
підборіддя свідчить про доброзичливість,
Последние комментарии
12 часов 50 минут назад
17 часов 4 минут назад
19 часов 23 минут назад
21 часов 12 минут назад
1 день 2 часов назад
1 день 3 часов назад