Каменецкий Осип [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

пружні вуха свідчать – про фізичну витривалість. І ледь помітна легка втома.

На ньому – темних кольорів парадний костюм з білими вилогами, що надає портрету відчуття

святковості.

Портрет був маловідомим, мабуть, він зберігався в родині Камінецького. Вперше широкий глядач

побачив його в 1870 р. на Всеросійській мануфактурній виставці в Петербурзі. Меценат П. М.

Третьяков виявив бажання придбати його, однак зміг купити полотно тільки 1883 року.

Нині портрет перебуває в Третьяковській галереї в Москві.

НА ВІЙНІ, ЯК НА ВІЙНІ, з кореспонденції Б. Нувахова і Т. Щорса «Медичний музей»

Імена героїв Вітчизняної війни 1812 року знайомі багатьом – вони оспівані у віршах і поемах, про

них написані романи, зняті кінофільми. Їх образи дійшли до нас в живописних портретах.

Експозиція відкриває абсолютно нові аспекти подвигу, іноді непримітного, а часто просто

забутого нами – подвигу медиків. Лише в Бородінській битві брало участь 1000 лікарів, 800

фельдшерів, було розгорнено 60 рухомих госпіталів.

Про тяжку працю і нелюдську напругу медиків в цей період свідчить уривок з листа офіцера

Ольфер’єва, який супроводжував пораненого Багратіона 26 серпня 1812 року: «Легше пробути

годину в бою, ніж 6 хвилин на перев’язувальному пункті. Довкола калюжі крові, то червоної і

теплої, то чорної і вже застиглої. Лікарі працюють, скинувши сюртуки, підв’язавши фартухи і

рукави».

У центрі фотокопії відомої картини художника Гесса, що відобразила розпал Бородінськой битви,

головний лікар Російської армії Яків Віл’є надає допомогу пораненому Багратіону.

Поряд фотографія фрагмента горельєфа пам’ятника Я. Віл’є в С.-Петербурзі. Фотографії і

портрети – головного хірурга Голіцинської лікарні (у 1812 р. – госпіталь) ученого Є. О. Мухіна;

хірурга І. В. Буяльського, лікарів – героїв війни Я. І. Говорова, І. Є. Грузінова, О. К.

Камінецького – це одні з небагатьох, хто не жалів свого життя в ім’я врятування життя інших.

КРАЩИЙ ЗАСІБ, НІЖ ЧАЙ ЧИ БАНЯ, з кореспонденції О. Гвоздьова «Збитень»

Збитні готували на Русі здавна. Можна стверджувати, що це був чи не найулюбленіший напій.

До того ж, гарний збитень навесні й особливо восени, у дощову, сиру пору року, не тільки

приємний як питво, але й гарний профілактичний засіб від застуди. Знаменитий медик,

письменник Осип Кирилович Камінецький вважав збитень особливо корисним напоєм, який

заміняє часом лазню й руську піч, «аби зігріти людину, що замерзла». Він надавав йому перевагу

перед чаєм і дуже шкодував, що мистецтво приготування збитню в XIX столітті майже зникло.

Гарячий збитень готується протягом півгодини: воду, мед, цукор кип’ятять із додаванням

прянощів – кориці, імбиру, гвоздики, м’яти, кардамону, мускатного горіха, лаврового листа й т. д.

Потрібно від трьох до шести прянощів – за смаком. Меду кладуть не менш 50 грамів на літр води.

Цукор за смаком. Мед можна замінити патокою.

Ось і вся премудрість!

ЗЦІЛЯЙТЕСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ТРАВ, з огляду І. Петренка «Роботи О. К. Камінецького»

На початку 19 в. вийшло «Коротка настанова з лікування хвороб простими засобами», що

належало перу Осипа Кириловича Камінецького.

Робота цікава тим, що в ній поданий перелік лікарської рослинної сировини, яка була у той час в

аптеках для продажу населенню для приготування з неї настоїв, відварів, зборів, екстрактів і

інших лікарських форм.

Робота містить близько 50 найменувань рослинної сировини у вигляді квіток, трав, плодів,

насіння, кори, коренів і кореневищ. Багато що з цих рослин застосовується дотепер…

ТРАПЛЯЛИСЯ Й ДИВНІ ПОРАДИ, зноска в книзі М. Лєскова «Загін»

Зусиллями Бурнашова (літератор, публіцист, агроном-дилетант – авт.) майже одночасно вийшли

дві господарські брошури: «Про цілющу лікарську дію кори й молодих паростків ясеня» і «Про

цілющі властивості лискучої сажі».

…Висміюючи лікування лискучою сажею, Лєсков мав на увазі міркування Осипа Камінецького в

його книзі «Коротка настанова про лікування хвороб простими засобами», котра впродовж

багатьох років поширювалася за розпорядженням Медичного департаменту міністерства

внутрішніх справ.

«Коротка настанова» має розділ «Про вживання лискучої сажі», в якому мова йде про цілющу

дію лискучої сажі, яка буцімто залежить від того, зшкрябана вона «ножиком з верхнього боку

донизу» чи «з нижнього боку догори».