Шульгин Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">НЕ ХОЧУ ЛУКАВИТИ, з книги В. Шульгіна «Досвід Леніна»

Я не можу лукавити і стверджувати, що я вітаю «Досвід Леніна». Якби від мене залежало, я

вважав би за краще, аби цей експеримент було поставлено де завгодно, але тільки не на моїй

батьківщині.


МОНАРХІЗМ СТАВ РЕЛІГІЄЮ, зі спогадів А. Денікіна

Для Шульгіна і його однодумців монархізм був не формою державного устрою, а релігією. У

пориві захоплення ідеєю вони приймали свою віру за знання, свої бажання – за реальні факти, свої

настрої – за народні.


ПРОТИ СОЦІАЛІЗМУ, з статті М. Гопостенова «Шульгін Василь Віталійович»

У Києві під його (Шульгіна В. – авт.) головуванням відбувся з’їзд російських виборців губернії; у

прийнятому наказі йшлося про те, що мир може бути укладений лише у цілковитій згоді з

союзниками, що одним з найголовніших завдань Засновницьких Зборів повинні стати створення

твердої державної влади і припинення дослідів проведення в життя соціалістичної програми.

НЕ ВИКОЛІТЬ ЛЮДЯМ ОЧІ, з роману В. Пікуля «Нечиста сила»

Приміщення квиткових кас Варшавського вокзалу стало першою аудиторією, де російський народ

почув про зречення імператора. Війська стояли в каре «спокоєм», а не заповнений ними простір

забив натовп. Зсередини каре Шульгін вигукував:

– ...Він, відрікаючись, подав всім нам приклад... багаті і бідні, єднайтеся... рятувати Русь... про неї

думати... війна... розчавить нас... один шлях – разом... об’єднаємося... навколо нового царя... царя

Михайла... і Наталії... Урра-а!

Його вихопили з натовпу, потягнули до телефону.

– Мілюков! Мілюков вас... терміново.

У трубці перекочувався професорський басок:

– Все змінилося. Не оголошуйте зречення.

– А я вже. Я тут – всім, всім, всім.

– Кому, хай йому біс?

– На вокзалі. Війська... народ. Я їм – про Михайла!

– Ляпнули як в калюжу, – відповідав Мілюков. – Поки ви їздили до Пскова, тут закипіла буря.

Попередьте Гучкова, щоб не базікав дурощів. І з вокзалу терміново їдьте на Мільйонну, будинок

номер дванадцять. Квартира князя Путятіна...

День був сонячний. Магазини зачинені. Трамваї не працювали. Ніхто не пересувався панелями,

натовпи валили посередині вулиць. Половина людей була озброєна. Багатотисячний гарнізон

розчинився в натовпі, який святкував свободу. Два «архангели» з охорони Гучкова і Шульгіна

лежали животами на крилах автомобіля. Висунуті вперед багнети пронизували повітря –

заповзято.

– Не виколіть очі людям, – кричав Шульгін з кабіни...