Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
барі. Поряд стояло три лабораторних стільці. Решту лабораторії
було ощадливо заставлено попід стінами апаратурою та приладами, призначення багатьох із яких не
міг пояснити й сам господар. Він звернув увагу на головне, як на його думку: хроматограф,
гравіметр, лічильник Гейгера — Мюллера, біоаналізатор та уран-свинцевий годинник, за допомогою
якого можна робити виміри як у самій лабораторії, так і за її межами.
Заміховський повернув кілька тумблерів, на панелі враз заблимали вічка індикаторів, стрілка
на шкалі лічильника-рентгенометра затремтіла.
— Десь близько працює атомний реактор, — зауважив він.
— За стіною, у фізичному корпусі, — сказав Мирослав Петрович. — А що, небезпечно?
— Та ні. Фон у межах норми. Просто прилад дуже чутливий.
Мирослава Петровича Чумака в інституті поважали, але коли мова заходила про геологічний
календар, у співрозмовника очі ставали поблажливими. Поблажливість та спершу боляче вражала
вченого, і він поступово перетворився на дволику істоту, одна частина якої — незаперечний
науковий авторитет, глибокі знання та ерудованість правила йому за фасад, друга ж — здатність
брати все до серця, дивуватись і по-дитячому фантазувати — ховалася в затінку. Нікому з колег і
на думку не спадало запідозрити Чумака в дволикості. Тільки сам він відчував постійний дисбаланс
тих двох основ — одна процвітала і мала неабияку перспективу, друга ж зазнавала утиску, бо була
позбавлена як можливостей для розвитку, так і спільника. Тому й зрадів Чумак, здибавши
Заміховського. Той мріяв створити машину часу… Відвідування лабораторії, де Заміховський з
допомогою уран-свинцевого годинника визначав вік зразків керна, скоро стали для нього такою ж
необхідністю, як і склянка міцного чаю, який вони удвох готували там по обіді.
Якось учений зауважив своєму молодшому колезі:
— Коли б свої теоретичні викладки про абстрактний час ви поєднали з тезою про час
структурний, ваша робота набула б практичного смислу. Та й зрозуміло б вас більше, адже
нормальній, тобто традиційно мислячій, людині подавай час, ущерть заповнений подіями. Вона просто
не спроможеться збагнути час поза матерією та її перетвореннями. Та й який смисл у такій
абстракції? Все робиться для чогось. Скажімо, ваші теоретизування привели вас до висновку про
можливість створення хрономобіля, та це лише засіб, а не мета.
— Для мене це мета, — сказав Заміховський.
— Як на ваш інтелект, така мета мені видається нікчемною. Навіщо вам та гіпотетична машина
часу? Щоб здійснити подорож у палеозойську еру, пополювати на парайазавра або хижого
іностранцевія? До речі, ці рептилії добре бігали, і невідомо ще, хто на кого полював би… Пропоную
мету, справді варту уваги.
— Яку? Чи не врятувати від чогось людство?
— Не іронізуйте, — в голосі Чумака не вчувалося роздратування, лише докір. — Чи відомо вам,
скільки катастроф зазнав біологічний світ Землі від початку свого розвитку? Щонайменше — шість.
За дуже короткий у геологічному розумінні час зникали найпоширеніші родини тваринного і
рослинного світу. Вимирали — і все. Земля перетворювалась на цвинтар, який швидко сковувало
кригою. Правда, згодом танули льодовики, підвищувалася температура, знову відроджувалося життя,
але то вже був зовсім інший світ, не схожий на попередній… Гадаєте, тому вже й край?
— У який же спосіб ви збираєтеся врятувати людство?
— Бодай попередити. В давнину казали: коли не знаєш, куди йти, повернися й подивись туди,
звідки прийшов. Аби довідатися, що чекає на біологічний світ у майбутньому, слід достеменно
вивчити його минуле. Я певен, існує періодичність між катастрофами, існують і ознаки, за якими
можна розпізнати наближення катастроф. Треба лише знати точні відтинки часу між подіями. Треба
історичний час “заповнити” тими подіями, які в ньому відбувалися, тобто створити календар з
абсолютною шкалою.
— А міжнародна стратиграфічна шкала? — спитав Заміховський.
— Та в ній же дається послідовність історичних подій, а не вимірюється час. Зі
стратиграфічної шкали ми довідуємося про те, що на зміну, скажімо, кистеперим рибам прийшли
стегоцефали, а їм на зміну — рептилії. А от коли пов’язати конкретні історичні події з метрикою
абсолютного часу, хай навіть базисом тієї метрики буде початок уранового
розпаду, матимемо цільну спіраль біологічного розвитку — від амеби до людини. Тоді неважко буде
простежити, на яких витках траплялися розриви спіралі і як пішов би розвиток, коли б тих розривів
не сталося. Реконструювати минуле — це вже прогнозувати майбутнє.
— Проблему ви, справді, поставили велику, — промовив Заміховський задумливо, — але щоб її
розв’язати відомими методами, життя не вистачить.
— Буцімто людське життя — це так уже й багато… Життя — тільки мить у порівнянні з загальним
розвитком, сірник, який швидко згорає, запаливши інший, і так без кінця. Проблему
розв’язуватимуть багато поколінь. Але започаткуємо її ми
Последние комментарии
1 день 9 часов назад
1 день 17 часов назад
2 дней 8 часов назад
2 дней 12 часов назад
2 дней 12 часов назад
2 дней 12 часов назад