Сумую за тобою. Як пережити біль розставання, відновити стосунки та відпустити минуле [Ілсе Санд] (fb2) читать онлайн

 

 

 

 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2022

ISBN 978-617-12-9480-6 (fb2)

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія зроблена за виданням:

Перекладено за виданням:

Sand I. Do You Miss Someone? How to Heal a Damaged Relationship — or Let it Go / Ilse Sand. — 2018. — 153 p.

Переклад з англійської Дар’ї Москвітіної

Дизайнер обкладинки Анастасія Попова

Санд І.

С18 Сумую за тобою. Як пережити біль розставання, відновити стосунки та відпустити минуле / Ілсе Санд ; пер. з англ. Д. Москвітіної. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімей­ного Дозвілля», 2022. — 192 с.

ISBN 978-617-12-9316-8

Розставання з романтичним партнером, хорошим другом чи втрата близької людини — це болісний етап життя для кожного. І, здається, немає світла в кінці тонелю — лише темрява і самотність. Проте будь-яке розставання чи втрату можна не тільки пережити, а й перетворити на нову сторінку життя. Головне, правильно розуміти ситуацію та мужньо зустріти труднощі.

УДК 615.851

© Ilse Sand, 2018

© Depositphotos.com / Depiano, обкладинка, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», пере­клад і художнє оформлення, 2022

Передмова

Як можна поновити щирість і довіру до тієї людини, з якою ви втратили близькість, не з’ясувавши стосунки?

Можливо, у вас є родич або друг, за яким ви сумуєте, але більше з ним не спілкуєтеся. Або, ймовірно, ваша ситуація кардинально інша: ви постійно спілкуєтеся — власне, живете разом — але більше не відчуваєте колишньої відкритості й емоційного зв’язку з цією людиною.

Будучи парафіяльною сповідницею та психотерапевткою, я вислухала безліч історій про стосунки й збагнула, що люди дуже мало знають про те, як відновити зруйнований зв’язок. Багато хто думає, що весь секрет у тому, щоб висловити все іншій особі, та насправді це може лише погіршити ситуацію. Існують інші, значно продуктивніші способи.

У цій книжці я розповім про різні стратегії, які можуть допомогти, якщо ви хочете відновити або поліпшити якісь стосунки. Наведу багато прикладів і запропоную готові фрази, які можна застосувати за певних обставин.

Наприкінці кожного розділу я додаю вправи, завдяки яким ви зможете побачити себе та свої стосунки в іншому світлі. Деякі з них можуть здійняти вир емоцій. Тож перш ніж починати виконувати вправу, можливо, варто зателефонувати другові, якщо ви відчуєте потребу поговорити з кимось під час або після виконання.

Ви можете прочитати книжку повністю, або ж використовувати її як довідник чи каталог ідей. Детально викладений зміст і короткі анотації після кожного розділу полегшать вам орієнтацію.

Більшість людей змінюється й розвивається протягом усього життя. Цілком природно, що дружні стосунки транс­формуються або сходять нанівець, щоб поступитися місцем новим дружбам. Мета цієї книжки полягає не в тому, щоб змусити людей зціпити зуби й міцно триматися за те, як було раніше. Утім, там, де дружні або сімейні стосунки розпадаються через непорозуміння або нерозв’язані конфлікти, можливо, варто зупинитися й подумати про способи їх поновити.

У цій книжці я апріорі обстоюю позиції захисту стосунків і надихаю вас побачити нові можливості в тих відносинах, про які ви, може, й думати забули. Це не означає, що я завжди вважаю за краще в будь-якому разі підтриму­вати зв’язок. Іноді буває так, що краще відпустити людину заради поліпшення власного життя або ж тому, що це — найменш болючий вихід. У розділі 12 йдеться про об’єктивні (і не дуже) причини, з яких зазвичай відпускають іншу людину.

Я оперую тут переважно прикладами з моєї особистої практики парафіяльної сповідниці та набутого пізніше досвіду психотерапевтки — адже консультувала сімейні пари, допомагала батькам та відчуженим від них дітям порозумітися і вислуховувала безліч історій про проблеми в стосунках. Також я звертаюся й до своїх власних історій. Більше про це ви зможете прочитати у вступі.

Наприкінці ви знайдете тест, який я розробила спеціально для цієї книжки. За його допомогою ви зможете виміряти власне бажання порозумітися з тими, за ким сумуєте. Ви зможете скористатися ним, щоб дізнатися, на що саме здатні заради відновлення цих стосунків.

Замість того, щоб писати «він/вона», я свідомо вирішила писати «вона», говорячи про людину, чий ґендер мені невідомий. Гадаю, вам буде нескладно подумки замінювати «вона» на «він», якщо людина, про стосунки з якою ви розмірковуєте, — чоловік.

Гальд Говелґаард, червень 2018 р.

Ілсе Санд

Вступ. Важливість стосунків для вашого добробуту

Одного дня я сиділа навпроти Бента Фалька, пастора і психотерапевта, й розповідала йому, яка я зла на свого батька, якого не бачила вже багато років.

― Ви не злі на нього, — вирік Бент із урочистим виглядом.

Я різко загальмувала і, затинаючись, промимрила: «Тоді я вже не знаю…» — аж тут мене накрило хвилею сліз, і я раптом відчула, як сильно сумую за ним — за людиною, котру викреслила зі свого життя.

Пізніше я зрозуміла, що це сталося не тому, що я сердилася, бо не можу опинитися в одній кімнаті з батьком. Ця злість була переважно захистом. Вона приховувала значно сильніші почуття — власне, сильне бажання любові, близькості й спільності.

У той момент я побоялась піддатися відчуттю втрати і дозволити сльозам узяти наді мною гору. Ситуація вже склалася — ми не могли достукатися одне до одного в плані емоцій. Утім, коли я була малою, ми були близькі — і ці болісні очікування ятрили мене, унеможливлюючи навіть побіжне контактування з батьком.

Минуло багато років, перш ніж мені вдалося проторувати шлях крізь нашарування журби, тривоги й сорому, і я змогла налагодити з батьком емоційний зв’язок і почуватися поряд із ним спокійно й невимушено. Тоді виявилося, що теплі почуття, які ми потайки плекали одне до одного, залишилися незмінними.

Багато людей почуваються самотніми через те, що стосунки, які колись мали, розірвалися, зійшли нанівець, або просто вичерпалися. І дуже часто травми, що залишилися після болісного переживання втрати, не були належним чином опрацьовані, щоб людина змогла впевнено налагоджувати нові стосунки. Можливо, наступні стосунки будуть трохи більш поверхневими, адже людина може побоятися знову відкритись, щоб не стати залежною та вразливою.

Ваш добробут значною мірою залежить від стосунків, у яких ви перебуваєте. Люди, що мають здорові близькі стосунки, загалом почуваються добре, а от ті, хто не має близьких зв’язків, можуть відчувати проблеми з отриманням задоволення від життя.

Копирсання в колишніх або теперішніх стосунках, розмова про них, а також опрацювання пов’язаних із ними проблем іноді дає змогу їм розквітнути повторно. В іншому випадку завдяки цьому можна розпрощатись і наповнитись бажанням та відвагою для того, щоб зав’я­зати нові стосунки.

Сподіваюся, ви зможете використати викладені в цій книжці поради та рецепти, щоб поліпшити якісь із ваших стосунків на користь та задля задоволення обох сторін. Якщо виявиться, що поновлення неможливе, сподіваюся, що ви знайдете тут натхнення для того, щоб поставити належним чином крапку — так, щоб відчути полегшення і зберегти енергію для нових стосунків.

Розділ 1. Знайдіть мужність визнати проблеми в стосунках

Навіть якщо стосунки втратили гармонійність, і це бентежить вас, однаково може спливти багато часу, перш ніж ви вирішите, що варто щось із цим робити. Можливо, вам бракує правильних засобів, або ж ви спантеличені хибними думками, які заважають вам узятися до справи.

Либонь ви вдаєтеся до одного з перелічених нижче виправдань.

  Виправдання й відповіді

1. Якби інша людина була в цьому зацікавлена, вона б сама зі мною зв’язалася.

2. Вочевидь, ця людина на мене зла.

3. Мені варто було зробити це дуже давно. А тепер уже надто пізно.

4. Якщо я плазуватиму перед цією людиною, це буде проявом слабкості.

5. Якщо зроблю перший крок, а мене відштовхнуть, я шкодуватиму, що про­явив ініціативу, і це мене засмучуватиме.

6. Ця особа відверто сказала мені, що не хоче більше зі мною спілкуватися.

7. У цій ситуації найбільш розумним буде, якщо інша людина все ініціюватиме.

8. Якщо інша людина не хоче зі мною спілкуватися, мені до того діла немає. Це для мене байдуже.

Можливо, ви впізнаєте одне чи декілька з цих пояснень, або вдаєтеся до інших.

Ось відповіді до цих виправдань:

1. Якби інша людина була в цьому зацікавлена, вона б сама зі мною зв’язалася.

Певно, існує безліч причин, із яких вона не взяла ініціативу в свої руки.

Можливо, ця людина боїться, що ви сердитеся на неї? Можливо, вона щось не так зрозуміла? Можливо, ви образили її, самі того не усвідомлюючи? Можливо, вона чекає на ваш перший крок?

Тому варто спитати себе, чому ви не отримуєте звісток від цієї особи.

2. Вочевидь, ця людина на мене зла.

Це цілком вірогідно. Ймовірно, ви також сердитеся на неї. Ваша зустріч зможе пом’якшити злість — принаймні, ви зможете з’ясувати непорозуміння, і це полегшить стан обох.

3. Мені варто було зробити це дуже давно. А тепер уже надто пізно.

Не існує жодних часових обмежень. Допоки думки та почуття щодо іншої особи посідають важливе місце у вашій свідомості, є привід працювати над стосунками та підтримувати зв’язок.

4. Якщо я плазуватиму перед цією людиною — це буде проявом слабкості.

Бути динамічним та підприємливим — це прояв сили. Ба більше, мужність полягає в тому, щоб продемонструвати свою вразливість і зробити конструктивну спробу полагодити те, що розбито — або, принаймні, взяти на себе ініціативу правильно поставити фінальну крапку. Якщо ви зможете подолати гордощі й першим зробити крок назустріч — це буде ознакою внутрішньої сили.

5. Якщо зроблю перший крок, а мене відштовхнуть, я шкодуватиму, що проявив ініціативу, і це мене засмучуватиме.

Можна запобігти смутку ще до того, як робити перший крок, — просто вирішіть, як ви реагуватимете, якщо отримаєте відкоша. Либонь можна просто сказати собі «гарна спроба» й поплескати себе по спині за вияв сміливості, гнучкості й наполегливості. Також можна домовитися з другом, який зуміє вислухати й підтримати вас, якщо ця спроба виявиться невдалою.

6. Ця особа відверто сказала мені, що не хоче більше зі мною спілкуватися.

Звісно, ви можете погодитися й поважати вибір цієї людини — принаймні, деякий час. Та якщо ви дали спокій інший особі вже доволі давно, може, варто перевірити, чи її відмова досі актуальна? Можливо, ви зумієте запропонувати щось нове, що примусить іншу особу змінити свою думку?

Також цілком можливо, що інша особа пішла від вас, охоплена негативними емоціями, наче дитина, що тікає й кричить: «Я ніколи не повернуся!» — хоча насправді, глибоко в душі, вона бажає, щоб ви її наздогнали й зупинили.

Якщо пощастить умовити іншу особу бодай на одну зустріч, можливо, вам вдасться порозумітися, і ви обоє зможете побудувати нову довіру й відкритість. Навіть якщо відновити стосунки не вдасться, ця зустріч матиме велике значення для вашого душевного спокою в майбутньому.

7. У цій ситуації найбільш розумним буде, якщо інша людина візьме ініціативу на себе.

Обирайте не те, що розумно, а те, що можливо. Звісно, можна сказати, що найбільш розумним буде, якщо особа, яка розірвала зв’язок, ініціюватиме його поновлення. А якщо йдеться про стосунки між батьком та дорослою дитиною, найбільш природним і розумним було б, якби батько спробував налагодити контакт з дитиною, а не навпаки. Та якщо ми проігноруємо те, що здається правильним і розумним, а натомість зосередимось на тому, як досягти найкращих результатів, з’явиться інша картина. Успіху можна досягти тоді, коли психологічно сильніша та гнучкіша людина погоджується почати наводити мости і за потреби проходить увесь шлях тими мостами, щоб зустрітися з іншою особою на її полі.

Іноді трапляється так, що саме молодша — і найбільш постраждала — людина має достатньо психічних ресурсів та мудрості, щоб бути гнучкою й почати наводити мости. Якщо наполягатимемо, щоб першою на контакт виходила старша особа або ініціатор розриву, ми залишимося ні з чим.

Якщо ви надто наполягатимете на тому, щоб усе було правильно й розумно, можете проґавити шанси й можливості відкритися. Навіть у гармонійних стосунках часто трапляються несправедливі й нерозумні речі. Корисно розуміти, що світ не завжди справедливий, адже ви зможете дозволити собі бути щед­рим навіть тоді, коли шанси отримати таке саме ставлення у відповідь — мінімальні.

8. Якщо інша людина не хоче зі мною спілкуватися, мені до того діла немає. Це для мене неважливо.

Ця людина може важити для вас більше, ніж ви вважаєте.

Нам властиво применшувати або й спростовувати важливість людини, яка нас відкинула. Краще вже забути про неї та думати про щось інше. Проте викинути щось із голови за командою — справа непроста. Ціна за спробу притлумити спогади, думки й почуття до людини, яка колись була вам важлива, може виявитися дуже високою — ви можете поплатитися власною енергією та життєвою силою.

Важливих людей — або тих, хто колись мав для нас вагу, — ми завжди маємо при собі. Цілком імовірно, що подумки ви можете «почути» старого друга з минулого — з критикою, або ж з порадою.

Ось вам декілька прикладів:

Іноді я вагаюся перед ухваленням рішення — так трапляється; і в такі моменти, коли я за кермом — перед очима постає померлий батько, тоді я одразу ж розумію, що саме він би мені порадив. Генрік, 59 років.

Мій колишній чоловік не припиняв сердитися на мене навіть через багато років після розлучення. Ми так до пуття й не помирилися. Зараз я нечасто про нього думаю; проте іноді, коли з кимось конфліктую, він наче притискає своє обличчя до мого й сичить: «Ти думаєш лише про себе!» Анна, 40 років.

Важливі для нас люди — або ті, що були важливими колись, — посідають своє більше чи менше місце, залежно від їхньої значущості, у нашому внутрішньому житті. Це пояснює, чому нерозв’язані конфлікти або загнані в глухий кут стосунки можуть обтяжити нам душу, навіть якщо ми більше не спілкуємося з тим, із ким маємо незавершену справу. Це також означає: якщо ви залагодите ці стосунки, то й у душі запанують мир і спокій.

Вправа

Напишіть перелік причин, з яких ви не бажаєте контактувати з якоюсь людиною, і поговоріть із кимось про них. Чи вони взагалі мають сенс? Можливо, ці причини можуть бути взаємовиключними? Чи є тут щось, що свідчить про те, що ваше пояснення нещире або небажане?

Якщо ваші аргументи не мають жодного підтвердження в реальному житті або ж є просто недоречними, мабуть, варто написати відповідь або контр­аргумент до кожного з них.

 

  Підсумок розділу 1: Зважтеся відверто визнати проблеми у стосунках

Коли стосунки розладналися, пропонувати зустріч може бути доволі ризиковано. Ми часто намагаємося уникати конфліктів і вигадуємо якісь причини, аби лише не зустрічатися з кимось віч-на-віч. Ви також можете подумати, що вже надто пізно, або що інша людина мала б проявити ініціативу. Можете побоюватися, що вами знехтують, або вмовити себе, що ці зруйновані стосунки не такі вже й значущі.

Коли ми називаємо проблему, вона втрачає свою силу. Якщо виявиться, що ваші аргументи недоречні, більше не вдасться за ними ховатися — можливо, саме це вам і потрібно, щоб, нарешті, взяти ініціативу до своїх рук.

Розділ 2. Проаналізуйте свої відчуття, думки й бажання

Коли йдеться про конкретні стосунки, ви можете відчувати певний внутрішній дискомфорт. Годі визначити напевне, які тут задіяні емоції, або що може примусити це набридливе відчуття зникнути. Хай там як, полегшення може настати, якщо ідентифікувати свої емоції та почуття, з’ясувати, в чому полягає важливість цієї людини і що необхідно, щоб залагодити з нею стосунки, — себто сконцентруватися на своїх почуттях, емоціях і думках щодо цієї людини.

  Напишіть прощального листа

Почніть із написання прощального листа до цієї особи. Надсилати його не треба. Це робиться винятково для вашої користі.

Мене часто запитують, чому це конче має бути прощальний лист, а не просто лист. А тому, що під час прощання ми переживаємо сильніші емоції, тож важливість цієї людини окреслиться більш яскраво. Приміром, можна уявити, що ви або ваш адресат переїжджаєте кудись на край світу, тож прощаєтеся назавжди.

Можете, наприклад, почати так:

Люба Сесіль,

ми не бачилися вже багато років, і я, власне, вирішила, що наступний крок у нашому спілкуванні маєш зробити саме ти. Та однаково зараз пишу тобі. Я не припиняю думати про тебе і пригадувати всі ті моменти, коли нам було добре разом. Пам’ятаєш, як ми..?

Або так:

Любий тату,

коли я думаю про своє дитинство, то пригадую, як ти брав мене із собою рибалити. Мені подобалися ці вилазки. Дякую, що у своєму напруженому графіку ти знаходив час на мене. Я також пам’ятаю, як ти заступався, коли старші хлопці до мене чіплялися, а ти був поряд. Із тобою я завжди почувався в безпеці.

Коли ти знайшов нове кохання і покинув нас із мамою, то, гадаю, не впов­ні усвідомлював, як це позначиться на мені…

Ось приклад короткого прощального листа від початку до кінця.

Люба Марі,

ми дружили з тобою зі школи. Ми знайомі з родинами одна одної та пам’ятаємо наших перших хлопців. Я відчувала, що можу довірити тобі геть усе. Дякую за те, що була мені «жилеткою» і підтримкою. Не знаю, як би я пережила той непростий випускний рік, якби не ти. Також дякую, що прийшла на мій 25-й день народження, хоча заради цього тобі довелося скасувати інші плани. Те, що ти обрала мене, багато важить.

Коли ми разом ходили до школи, ти казала, що я для тебе також велика підтримка. Утім, відтоді я вважаю, що мала б більше вислуховувати тебе, а не лише вантажити своїми проблемами.

Тепер ми віддалилися одна від одної, і цей факт для мене — джерело незбагненного смутку. Шкода, що не вдалося зберегти нашу дружбу, коли ти переїхала до Ютландії. Шкода, що ми не змогли розділити досвід материнства. Шкода, що тобі більше не цікаво знати, що відбувається в моєму щоденному житті.

Гадаю, прощання з тобою нарешті принесе мені полегшення. І я припиню сподіватися, що ти напишеш або зателефонуєш.

Бажаю тобі всього найкращого. Ти на це заслуговуєш.

Щиро твоя,

Жозефін

Коли допишете листа, покажіть його комусь. Зачитайте близькій людині або психотерапевтові; портретові дорогої вам, але вже покійної людини; хатньому улюбленцеві або дереву в лісі. Іноді ви зможете відчути всю глибину емоцій лише тоді, коли прочитаєте комусь цього листа.

  Відпустіть цю людину

Можливо, ви гадаєте, чи варто прощатися з тим, із ким хотілося б зблизитися. Утім, прощання з кимось інколи може відкрити нові горизонти й дасть змогу інакше поглянути на ваші стосунки. Уявіть, що ви назавжди розлучаєтеся з цією людиною, глибоко занурюєтеся в почуття, пов’язані з від’їздом, відчуваєте смуток — але й полегшення також. Сподіваюся, ви побачите, що життя триває і що ви зможете вистояти — навіть без подальших стосунків із цією особою.

Уявна сцена останнього прощання може спричинити доволі гнітючі відчуття, особливо якщо йдеться про дуже близьку людину — приміром, про дитину, з якою ви втратили взаєморозуміння. Деякі з моїх клієнтів спочатку не могли змусити себе виконати цю прощальну вправу. Якщо це завдання видається надто гірким або обтяжливим, можливо, вам знадобляться один-два сеанси психотерапії. Помічним також буде, якщо ви домовитеся з другом, щоб він був на зв’язку, коли виконуватимете цю вправу — щоб ви могли зателефонувати й розповісти про свої емоції, якщо вони будуть надто гострими.

Цю вправу ви маєте виконати самотужки — можливо, за допомогою психотерапевта або близького друга. Вірогідно, вам захочеться надіслати листа адресатові, або особисто сказати, що відпускаєте його. ПОЧЕКАЙТЕ, НЕ РОБІТЬ ЦЬОГО ОДРАЗУ. Якщо ви пустили цю людину надто глибоко в себе, вона зможе про це здогадатися з виразу вашого обличчя або з тону. Якщо захочете надіслати листа, він має бути написаний трохи інакше. Детальніше про це читайте в розділах 6 і 7.

  Окресліть свої бажання

Ви також можете використовувати вправу з написанням листа для того, щоб окреслити власні бажання та очікування від стосунків з цією особою. Напишіть від її імені листа собі. Опишіть там усе, що в глибині душі бажаєте почути від цієї людини. Цей лист не обов’язково буде реалістичним. Просто відпустіть уяву у вільний політ.

Ось приклад листа, який Лоне написала собі від імені свого колишнього хлопця:

Люба Лоне,

я дуже вдячний за те, що ми зустріли одне одного. Я багато чого від тебе навчився, тож тепер моє життя значно багатше, ніж до нашого знайомства.

У нас були певні розбіжності, і я визнаю, що зі мною не завжди буває легко. Ти багато разів проявляла великодушність і крізь пальці дивилася на мою жахливу поведінку. Мені слід було поводитися з тобою значно поблажливіше. Та я, мабуть, завжди був негнучким.

Ти заслуговуєш на кращого чоловіка, Лоне. На такого, який кохатиме тебе більше, ніж я. Бажаю тобі всього доброго.

Щиро,

Якоб

Дописавши листа, Лоне прочитала його сама собі вголос. Потім попросила подругу зачитати його ще раз. Вона відчула, що лист дав їй певну розраду, хоч вона й написала його сама. До того ж, вона збагнула, як шалено їй хотілося, щоб Якоб визнав, яким вагомим був її внесок у їхні стосунки, попри все.

А ось лист, який Елен написала собі від імені колишньої найкращої подруги:

Люба Елен,

я сумую за часом, що ми колись проводили разом. Як щодо екскурсії до Копенгагена в моїй компанії?

Щиро твоя,

Гелле

Коли Елен прочитала листа вголос, то відчула, що готова пристати на цю пропозицію, якби вона справді прийшла від Гелле, і почала розмірковувати, що б сама могла зробити, аби поновити їхню дружбу.

Лене написала собі листа від матері:

Дорога Лене,

я розумію, що ти сердишся. Те, що сталося, не можна назвати нормальним. Я б дуже хотіла все залагодити. Ти зможеш мені пробачити?

З любов’ю,

мама

Коли Лене прочитала собі вголос цього листа, то збагнула, що для неї було б дуже важливо, якби мати визнала провину за те, що Лене довелося пережити в дитинстві. Вона відчула, що готова була б пробачити матір, якби та про це попросила.

  Поговоріть із фотографією

Не всім подобається писати листи. Якщо це про вас, то ви натомість можете знайти фото людини, стосунки з якою вам хочеться проаналізувати. Сядьте перед фотографією. Висловіть усе, що вам кортить сказати, людині на фото. Можете використати список запитань для натхнення зі с. 32.

Якщо хочете зрозуміти, що ви самі відчуваєте до цієї особи, подивіться на зображення — і спробуйте витягти з глибини душі те, що вам дуже хочеться почути від цієї особи. Це може бути щось геть нереалістичне. Зараз треба дослідити ваші бажання й сподівання, а не те, чи здатна інша людина їм відповідати.

  Ваші слова можуть відкрити шлях до нового розуміння

Вираження власних почуттів спроможне дати відчуття вивільнення — навіть якщо це лише лист або розмова з фотографією. Допоки думки блукатимуть лише у вашій голові, нічого не зміниться. Але якщо ви їх озвучите, станеться дещо нове. Ви можете помітити, що, пишучи листа або розмовляючи з фотографією, досягаєте чистоти й близькості стосунків. Або ж ви раптом відчуєте, яка важлива вам ця особа, — і тоді спроба зробити щось задля того, щоб стосунки поновилися, стане ще більш нагальною.

Вправа

Напишіть прощального листа. Нижче побачите список запитань, які можуть вас надихнути. Якщо ж захочете писати про щось інше — це також добре. Головне — те, що ви пишете, має йти від серця.

Запитання для натхнення під час написання прощального листа

1. Що доброго ви втратите?

2. За що ви хочете подякувати?

3. Що для вас є неприємним у цих стосунках?

4. Від чого вас позбавить прощання?

5. Що ви хотіли отримати від цієї особи в минулому?

6. Який внесок у ці стосунки зробили особисто ви (наприклад: «Думаю, що ти була щаслива, коли я…» або «Гадаю, твій біль зменшився, коли я…»)?

7. Чого б вам хотілося отримати більше?

8. Як гадаєте, чому завершилися ваші стосунки?

9. Що б вам хотілося зробити разом із цією особою сьогодні?

10. Чого вам забракло в цих стосунках?

11. Чого ви бажаєте цій людині?

Напишіть листа собі від іншої особи. У цьому листі має бути все те, що ви б хотіли почути від цієї особи.

Або, навпаки, можете взяти фото людини, попрощатися з нею й уявити, що саме вам хотілося б почути від неї.

  Підсумок розділу 2: Дайте раду своїм думкам, бажанням і почуттям

Важливо дати собі раду — точно визначити, що саме ви відчуваєте до людини, стосунки з якою хочете пропрацювати. Що вам потрібно сказати? Що необхідно почути? Як воно буде, якщо все відпустити?

Якщо глибоко зануритися у вправу прощання, можна звільнитися для того, щоб почати роботу над собою, і тоді відкритість та довіру буде значно легше відновити.

Іноді у стосунках так буває: якщо ми чіпляємося за людину — вона повертається до нас спиною, але якщо відпускаємо її — вона повертається до нас обличчям, стає чуйною і бажає зблизитися.

Розділ 3. Звертайте увагу на спротив, гнів і роздратування

Коли у стосунках виникає охолодження, воно, як правило, спричинене гнівом. Ви можете відчувати різні його ступені — від слабкого, трохи сильнішого за «мені байдуже», до несамовитої люті.

 

Обидві сторони зруйнованих стосунків тамують злість — більшою чи меншою мірою. Не кожен виражає роздратування або гнів. Деякі люди заледве щось відчувають, адже в минулому їх навчили, що гнів — це погане почуття, якого краще уникати.

Проблема полягає в тому, що неусвідомлений гнів може завдати шкоди зсередини. Він може вийти назовні у вигляді пасивної агресії.

  Пасивна агресія

Пасивну агресію можна оприявнити одним із таких способів:

— запізнитися на зустріч;

— не відповідати на телефонні дзвінки;

— не звертати уваги на потреби іншої людини;

— уникати зорового контакту;

— втримуватися від позитивних висловів;

— замість того, щоб підтримувати людину в скрутній ситуації, відповідати коротко й холодно;

— не перетелефонувати;

— не брати на себе ініціативу;

— ігнорувати іншу людину;

— мовчати у відповідь;

— уникати контакту.

Ці ознаки не обов’язково є проявами пасивної агресії, але можуть ними бути. Ви можете дратуватися й гніватися навіть дужче, ніж уявляєте. Імовірно, ви висловлюєте гнів у пасивний спосіб. Якщо сумніваєтеся з приводу того, наскільки сильний відчуваєте гнів, можете проаналізувати свій емоційний стан, сконцентрувавшись на своїх думках.

Із гнівом пов’язані, приміром, такі думки:

1. Вона не має права

2. Мене ошукали

3. Це несправедливо

4. Не хочу бути частиною цього

5. Його поведінка ненормальна

6. Зі мною недобре повелися

Якщо приділити увагу своїм думкам, можна помітити гнів і роздратування там, де їх, здавалося б, і сліду не має бути. Коли намагаєтеся налагодити зв’язок із іншою особою, важливо усвідомлювати наявність гніву, щоб ця емоція не блукала всередині прихованою відразою. Неусвідомлене роздратування або гнів можуть неявним чином вразити іншу людину або заскочити вас у дуже несподівану мить, завадивши таким чином вашому розкриттю.

  Ваш гнів може мати інші витоки

Іноді гнів — це лише щит. Він приховує значно вразливіші почуття, як от безсилля, бажання любові й смуток. За допомогою гніву можна тримати іншу людину на відстані, не давати їй змоги підібратися ближче й побачити, як ми за нею тужимо. Якщо насмілитеся покопатися в собі й звернути увагу на відчуття безсилля та смутку, то помітите, що гнів повністю зникає. Якщо зважитеся висловити свій смуток і безсилля у стосунках, можуть відкритися нові горизонти.

Ви можете увиразнити своє безсилля за допомогою фраз, які починаються із «Хотілося б мені…». Наприклад, так:

1. Хотілося б мені дати тобі те, чого ти від мене очікуєш.

2. Хотілося б мені дати тобі інше дитинство.

3. Хотілося б мені помітити цю проблему значно раніше.

4. Хотілося б мені мати змогу вчинити інакше.

5. Хотілося б мені тоді зробити це краще.

Якщо йдеться про смуток, замінюйте «Хотілося б мені…» на «Шкода…»

Приміром: «Шкода, що я не зміг зробити це краще».

Коли намагаєтеся налагодити контакт з іншою особою, прояв вразливості спрацьовує значно краще, ніж прояв гніву.

Гнів також може бути засобом захисту від неприємної реальності. Іноді простіше відчувати гнів і спрямувати його, скажімо, на партнера або батьків, ніж із жалем усвідомити, що вам ще не вдається вести успішне й насичене смислом життя.

Скрутні обставини бувають для нас корисними. Мабуть, ви колись стикалися зі складною проблемою, яка здавалася абсолютно непереборною, і вам хотілось опинитися якомога далі від неї. Проте, перетнувши межу й опинившись по той бік скрути, ви пишалися, що все подолали, і почувалися трохи більш важливим та впевненим у собі. У скруті ми зростаємо над собою. Кризові моменти дають нам можливості для росту. Іноді ми не насмілюємось подивитися в очі проблемі, яку нам підсовує життя. Натомість чіпляємося за ідею, що наше життя мало б скластися зовсім інакше, тоді спрямовуємо гнів з приводу цього на людину, яка здається нам винною, чи просто на найближчу особу. Іноді ми й самі не маємо гадки, чому інша людина спричиняє в нас гнів або роздратування. Імовірно, тому, що глибоко всередині відчуваємо фрустрацію через життя, яким живемо.

  Заміщення гніву

Іноді ми гніваємося на геть безневинні голови. Діти часто спрямовують гнів, спричинений розлученням або іншим дратівним досвідом, на того з батьків, із чиєю любов’ю вони почуваються найбезпечніше, або на людину, в якій підсвідомо відчувають наявність ре­сурсів, необхідних для того, щоб їхній гнів витримати. Те ж саме відбувається й з підлітками. Ті з підлітків, котрі жодного разу не гнівалися на когось із батьків, вочевидь, або відчувають непевність щодо батьківської любові, або ж сумніваються, чи зможе дорослий упоратися з їхнім гнівом і не розлетітись на друзки.

Інший приклад заміщення гніву спостерігається тоді, коли ви гніваєтеся на брата чи сестру, який/яка має приві­лейований статус, а не на людину, зобов’язану ставитися до дітей однаково. Зазвичай спрямувати гнів на брата/сестру або на шкільного вчителя видається більш безпечним, ніж на когось із батьків, яких багато хто з нас схильний ідеалізувати навіть у дорослому віці. У наведеному нижче прикладі Свенд спочатку уникав критичного погляду на своїх батьків:

Після багаторічних невдач я вирішив звернутися до психотерапевта. Ми говорили про моє дитинство, і я пригадав декілька епізодів на шкільному дворі, коли мене дражнили інші діти, а черговий учитель не втрутився. Я зрадів тому, що нарешті знайшов причину своє низької самооцінки, тому вирішив припинити терапію, сподіваючись, що тепер усе зміниться на краще.

На жаль, моє коротке спілкування з психотерапевтом не дало значного ефекту. Розмірковуючи про це декілька років, я вирішив поновити курс. За цей час я подорослішав і був готовий копати глибше. Коли спробував терапію вперше, я зовсім не бажав говорити про батьків. Мені це здавалося зрадою. Але тепер я вважаю, що, мабуть, треба було це зробити.

Я боровся з відчуттям сорому й тривоги, коли почав розповідати про те, як мати фактично прогледіла мене, адже була надто зайнятою собою, щоб цікавитися, хто я і ким є насправді.

Це був тривалий процес, однак я вивільнив низку надзвичайно болісних спогадів про стосунки з матір’ю. Це було неприємно, але я бачив, що воно допомагає, і тоді почав відчувати й аналізувати себе на глибшому рівні. Гнів на того вчителя, який я весь час плекав, утратив свою силу.

Свенд, 61 рік

Клієнти у психотерапії схильні спочатку розповідати про ті ситуації, що виправдовують їхніх батьків. Якщо ви знайшли коріння своїх проблем в епізодах, що не мають жодного стосунку до ваших найближчих опікунів у дитинстві, це нормально, особливо якщо ваші висновки поліпшують вам життя. Але якщо ні, треба шукати на глибшому рівні.

Ви також стаєте свідком заміщення гніву на роботі, де гнів і фрустрація спрямовуються на якогось колегу, який у жодному разі не є первинною причиною вашого невдоволення цим місцем. Можливо, з вами працює авторитарний і в цілому неприємний начальник, якому ніхто не сміє висловити свій гнів. Значно легше в такій ситуації бурчати або діставати колегу і в такий спосіб компенсувати гнів та фрустрацію. Колега, який потерпає від такого ставлення, зазвичай не дуже «зубастий», тож виливати на нього свій гнів цілком безпечно.

  Можливо, ви відчуваєте гнів інших людей

Можлива така ситуація, коли ви дізнаєтеся від однокашника або колеги, що людина, за якою ви сумуєте, потерпає від поганого ставлення іншої особи, і самі починаєте злитися на ту іншу особу. Але якщо та особа — небайдужа вам людина, ситуація стає вкрай неприємною. Щоб не почуватися розщепленим, ви, найімовірніше, пристанете на чийсь бік і будете гніватися або на третю особу, або на людину, яка почувається ображеною.

Те саме відбувається в сім’ях, і досить часто — неусвідомлено. Якщо один із батьків дуже сердиться на іншого, ви ризикуєте присвоїти не свій гнів. Приміром, ви можете відчувати гнів або сильне роздратування до батька, але не будете усвідомлювати справжньої причини. Тоді пильнуйте — цілком можливо, що це мати, бабуся, брат, сестра чи інша близька особа несвідомо навіяли вам свій гнів. Таке трапляється — навіть якщо ви ніколи не обговорювали це відчуття. Ми несвідомо зчитуємо мову тіла та інші сигнали, які свідомість навіть не помічає. Так чи інакше, але нас це зачіпає на емоційному рівні.

У поколінні моїх батьків було багато домогосподарок, які ніколи не будували — чи, скоріш, ніколи не насмілювалися будувати кар’єру. Багато з них зі зрозумілих причин перебували у стані постійної тривоги. Тож діти досить часто зростали в емоційно нездоровій атмосфері. Вони могли всотати материнський гнів, спрямований на батька, оминувши емоційно теплі, близькі стосунки з ним.

Коли ви відчуваєте гнів, природу якого не розумієте, або він надто гострий, варто з’ясувати, чи не сталося це через вашу вірність людині, яка гнівається на іншу особу, котра тепер є об’єк­том і вашого гніву.

Ви можете прочитати більше про гнів та про те, як і з ним упоратися, у моїй книжці «Емоційний компас».

Вправа

Проаналізуйте власні відчуття — наскільки сильний ваш гнів?

Подумайте — можливо, ваш гнів сильніший, ніж ви усвідомлюєте.

Чи вас обсідають сердиті думки?

Ви виражаєте гнів через пасивну агресію?

Якщо ви розлючені, подумайте про таке:

— Чи спрямована ваша агресія на правильну особу?

— Чи не приховує ваш гнів інші, більш вразливі почуття?

— Чи це не той випадок, коли ви перейняли гнів іншої людини?

— Можливо, ви просто засмучені своїм життям і почуваєтеся безсилим?

Потренуйтеся висловлювати безсилля та смуток, завершуючи ці фрази:

— Хотілося б мені…

— Шкода, що я не…

  Підсумок розділу 3: Звертайте увагу на спротив, гнів і роздратування

Коли стосунки стали прохолодними чи повністю урвалися, мабуть, гору взяв гнів. Ви можете переживати різні ступені гніву. Відчуваючи гнів, ми часто знаходимо його причину в іншій людині. Варто звернути увагу на те, чи не відбувається заміщення гніву, чи це не чийсь чужий гнів, і чи він не є лише щитом для вразливості й тривоги.

Розділ 4. Продемонструйте відкритість до версії протилежної сторони

Коли у стосунках нас щось шокує чи розчаровує, пізніше ми схильні інтерпретувати слова або дії іншої особи в негативному ключі, щоб уникнути повторного розчарування. Наприклад, людина, котра, як ви завжди були впевнені, «на вашому боці», раптом виступає різко проти вас. Або важливий друг несподівано нехтує вами. Чи ви усвідомлюєте, що певній людини ви не такі важливі, як завжди здавалося.

Коли стосунки роблять нам неприємний сюрприз, ми незрідка вкрай негативно інтерпретуємо наміри іншої особи, сподіваючись, що тепер на нас чекають лише неприємні сюрпризи. На жаль, такий підхід може мати негативний ефект — адже ми не помітимо доброго ставлення іншої особи, бо на очах у нас шори образи.

Коли мені виповнилося вісімнадцять, я сидів навпроти тата і по моїх щоках котилися сльози — мені було дуже зле, і причину я й сам не розумів. Тоді тато сказав мені, що любить мене, що він сам не раз плакав, жаліючи мене, — хоча я ніколи не бачив, щоб він плакав. А я думав: «Авжеж, авжеж. Легко казати, але чи в це можна вірити після всіх тих разів, що він мене підводив? Він, мабуть, думає, що є якесь заклинання, ахалай-махалай чи щось таке, що примусить мене припинити плакати?» Двадцять років по тому — після багаторічної терапії — я нарешті збагнув, що він і справді мав це на увазі, тому зміг утішитися цим.

Наше тлумачення поведінки іншої особи та того, що відбувається у стосунках, поступово стає історією, яку ми оповідаємо собі та іншим. Іноді ми повторюємо її так багато разів, що забуваємо про певний вибір, який зробили ще тоді, коли ця історія лише починала складатися. Приміром, я вирішила дотримуватися версії, що мій батько не надто цікавився мною. Згодом усе, що він казав і робив, я бачила саме в цьому світлі, тож пропустила радість від його спроб зблизитися, які тоді мені здавалися суто стратегічними.

Якщо будете дуже уважними, коли переповідатимете історію про те, чому стосунки охололи чи взагалі припинилися, зможете відчути, що цю історію можливо витлумачити й зовсім інакше. Спробуйте прийняти той факт, що ваша версія — це ще не вся правда.

  Ніхто не може присвоїти право на повну правду

Наші історії ніколи не бувають відбитком живої реальності. Ми по-своєму складаємо факти і, либонь, додаємо трохи вигадки, щоб уся ця конструкція мала певний сенс, із яким ми зможемо асоціювати себе. Без сумніву, в розповіді іншої сторони реальність буде цілком іншою.

 

Як бачите на малюнку далі, Ганс і Геллє акцентують увагу на різних аспектах їхньої спільної реальності.

1. Геллє хоче сексу не частіше ніж раз на місяць.

2. Ганс часто купує Геллє квіти й хвалить її кулінарну майстерність.

3. Повертаючись з роботи, Ганс випиває дві пляшки пива і трохи дрімає.

4. Ганс відмовляється повезти Геллє кудись на вихідні.

5. Для Геллє стосунки з друзями важливіші, ніж із Гансом.

6. Ганс не раз намагався поговорити з Геллє про їхні проблеми.

7. Ганс розв’язує багато побутових проблем Геллє.

8. Геллє дуже добре відгукується про одного колегу.

9. Ганс часто скаржиться на свою роботу.

10. Геллє часто готує улюблені страви Ганса.

11. Ганс і Геллє добре провели час улітку, коли були разом у відпустці.

12. Минулої осені Ганс змінив роботу.

За версією Ганса, їхня головна проб­лема полягає в тому, що Геллє не відчуває до нього сексуального потягу, натомість із захопленням розповідає про свого колегу. І всі, хто чує Гансову історію, розуміють, що він утомився від стосунків із Геллє. Причому не беруть до уваги той факт, що він використовує Геллє, щоб злити емоційний негатив, або що вона готує його улюблену їжу. Вочевидь, Ганс навіть не помічає спроб Геллє його ощасливити. Геллє ж розповідає друзям, що все, чого бажає Ганс, це пити пиво, скаржитися й лежати на дивані, а вона цілими вихідними порається сама — тож усі, хто чує її версію, розу­міють, чому їй не дуже кортить спати з Гансом. Геллє, либонь, зовсім не свідома того, що Ганс багато чим поступається, щоб зробити її щасливою. Історії Ганса і Геллє не є неправдивими. Просто кожен з них розповідає, судячи з власного досвіду, зі свого бачення ситуації.

  Твоя версія і моя версія

Історії, які ми оповідаємо, завжди добре продумуються і відображають несвідомий або, швидше, прихований намір захистити нас від осуду. Приміром, значно простіше сказати: «Я розлучилася, бо мій чоловік пив», — ніж сприйняти його версію подій, адже там може бути щось на кшталт: «Вона була холодною і не­емоційною, тож я пив, щоб якось це витримати». Коли друзі питають, чому наші стосунки розпалися, ми докладаємо чимало зусиль, щоб сформулювати причину так, аби вона не кидала тінь на нас або не спричиняла почуття сорому й провини. Страх осуду буває таким гострим, що ми додаємо трохи вигадки до реальних фактів, або подаємо свою версію за єдину правду. Мабуть, ви й самі чудово знаєте, як саме підтасовували факти або тлумачили їх хибним чином.

У конфліктних ситуаціях нам дуже легко уявити іншу особу злішою, лютішою та небезпечнішою, ніж насправді. Якщо ми розійдемося в розпал конфлікту, спотворений образ іншої людини продовжує жити в нас, створюючи відчуття небезпеки та провокучи негативні думки. Якщо наважитися на зустріч з особою, про яку ми вже склали вороже уявлення, часто виявляється, що «зла й небезпечна» людина насправді наляканай шкодує про те, що сталося, так само, як і ви.

Ви можете тлумачити мотиви іншої особи і вашу спільну історію багатьма різними способами. Деякі варіанти по­збавляють будь-якої надії, тоді як інші відкривають можливості для прозрінь і нових ініціатив. Справа не в тому, щоб трактувати дії іншої людини в максимально позитивному ключі, а в тому, щоб дивитися на ситуацію максимально реалістично, і передовсім — сприймати той факт, що версія іншої особи може бути такою само правдивою, як і ваша — навіть якщо вона звучить геть інакше.

  Як продемонструвати відкритість до погляду іншої людини

Іноді людям буває важко розповідати про свій досвід, оскільки одна людина може сприймати оповідь іншої як таку, що підважує її власну версію. Можливо, вам знайоме відчуття, коли, слухаючи версію іншої особи, починаєш сумніватися, чи тим сам маєш рацію. Вочевидь, обидва досвіди однаково правдиві, й замість того, щоб сваритися, ви можете залагодити конфлікт, приміром, сказавши: «Приємно дізнатися твою версію. Мені все бачилося інакшим, але в цьому немає нічого дивного, адже ми — різні люди». Або так: «Я пережила це інакше, але, гадаю, тепер ми можемо залишити все як є».

Невеличкі зміни у вашій манері розповідати про свій досвід можуть дати зрозуміти, що ви не проти іншої версії, навіть якщо вона й відрізняється від вашої. Ось приклади корисних фраз:

«Я вважаю...»

«Мені здається, що...»

«На мою думку…».

Інакше кажучи, не «в тебе постійно болить голова», а «мені здається, що в тебе постійно болить голова». І не «в нашому будинку завжди безлад», а «як на мене, тут не завадило б прибрати». І не «ти був такий злий», а «я відчула, що ти злишся».

Якщо ви завжди турбуватиметеся про те, щоб показати іншому, що ви не претендуєте на монополізацію правди і висловлюєте лише власний погляд, це може дуже багато змінити. Тоді інша особа також буде більш схильною розділити цей досвід з вами.

Вправа

Запишіть свою версію історії про розставання з кимось так, як ви переповідаєте її іншим. Прочитайте і спробуйте подивитись на неї неупереджено й об’єктивно. Чи можна її розповісти інакше? Як вона звучить, коли її оповідає інша сторона?

Потренуйтеся висловлюватися так, щоб ваш погляд не здавався «свя­тою правдою». Використовуйте фрази на кшталт «мені здається», «я думаю», «на мою думку».

  Підсумок розділу 4: Покажіть, що ви відкриті до бачення іншої людини

Іноді ми тлумачимо слова й дії інших у негативному ключі. Можливо, це — стара звичка, засвоєна ще з дитинства, щоб захиститися від розчарувань.

Нагадайте собі, що дитинство скінчилося. Ви вижили, тому більше не потребуєте механізмів самозахисту, які вигадали дитиною.

Доросла, зріла людина має вміти змінити градус інтерпретації від негативного перебільшення до нейтральної оцінки і демонструвати, що думка іншої людини так само має право на існування. Якщо чинитимете так, то спричините більше позитивних емоцій та поліпшите стосунки.

Розділ 5. Зробіть перші кроки

Якщо вам вдалося сформувати відкрите й гнучке ставлення до іншої особи, а також запастися сміливістю та добрими намірами, все інше може скластися надзвичайно просто, як от у цій історії.

Обірвавши стосунки із сусідом на пів року через суперечку щодо ремонту, Джон одного дня зібрав у кулак усю свою мужність. Він побачив світло в сусідському вікні й раптом відчув потужний імпульс. Пішов до дверей і постукав. Ларс сидів за кухонним столом, похмуро втупившись у скатертину. Він нічого не сказав — і не виявив ані тіні приязні. Джон піймав Ларсів погляд, і раптом вимовив правильні слова: «Лар­се, якого біса?!». Ларсові очі наповнилися сльозами, він підвівся, поклав руку Джонові на плече і проревів: «Ау-у-у-у-у!» І поліз до холодильника по пиво.

Не завжди потрібно планувати, що саме ви скажете одне одному. Якщо у вас добрі наміри, слова знайдуться самі собою — а може, й узагалі не будуть потрібні.

Подеколи може знадобитися більше підготовки. Якщо ви вже безуспішно спробували відновити зв’язок із іншою особою, наступний крок слід продумувати ретельніше. Можливо, знадобиться пройти тест наприкінці книжки, щоб з’ясувати, наскільки ви готові зустрітися з іншою особою.

  Зателефонуйте, напишіть або зустріньтеся особисто

Якщо хочете вийти з кимось на зв’язок, продумайте заздалегідь, як ви це робитимете. Ви хочете зателефонувати, зустрітися особисто чи написати на електронну пошту? В усіх цих форм зв’язку є певні переваги. Іноді під час особистого побачення всі негативні уявлення про людину розсипаються на порох — і, за найкращого сценарію, ви зможете відчути колишнє тепло. З іншого боку, наполягаючи на зустрічі, ви легко можете видатися нав’язливим, особливо якщо людина уникає безпосередніх контактів. Урахуйте особливості характеру людини. Якщо вона — інтроверт, краще звертатися до неї за допомогою електронної пошти або телефоном, адже, можливо, їй надто складно буде впоратися з хвилюваннями з приводу зненацька влаштованої зустрічі.

Перевага телефонної розмови полягає в тому, що вона менш гнітюча, проте дає змогу відчути емоції людини з тону її голосу. Тим паче, тут значно більше можливостей для вияву спонтанності або почуття гумору, ніж у текстовому сповіщенні чи електронному листі.

Електронний лист також має свої переваги: це найбільш тактовний спосіб налагодити з кимось зв’язок. Тут інша людина не заскочена раптовим діалогом. Швидше, вона може прочитати те, що написано в темі листа, а решту відкласти на потім, коли буде готова. До того ж, у листі можна ретельно дібрати формулювання і не втрапити в емоційну пастку, коли бовкнеш щось недоречне.

Навіть якщо ви живете разом, обмін електронними листами може бути корисним. Тут перевага обопільна: це дає змогу все добре обдумати, перш ніж казати щось уголос, а також відповісти, коли заспокоїтеся і зможете повернути контакт із власними емоціями.

Якщо зустріч, телефонна розмова чи навіть електронний лист видаються занадто настирливими формами контакту, на допомогу прийде найменш на­в’язливий варіант — просто надішліть подарунок. Наприклад, можна замовити букет квітів в інтернеті й докласти до нього листівку, написавши в ній іншій людині щось приємне. Наприклад: «Коли я розгрібав старі коробки, то згадав, як колись ти допомагала мені з переїздом. Я замислився, чи подякував тоді належним чином? Якщо ні, то сподіваюся, що ще не пізно. Дякую за допомогу. Якщо ти не проти, я б дуже хотів знову спілкуватися частіше». Чи, можливо, просто: «Сумую за тобою».

Коли ви нарешті вирішили, яка форма контакту є найбільш прийнятною, наступне питання: який зміст матиме ваша перша зустріч? Тут можна піти двома шляхами. Наприклад, запропонувати зробити разом щось цікаве, або ж відверто поговорити про причину розладу ваших стосунків. Обирайте те, що, на вашу думку, краще пасує вашим стосункам, або використовуйте обидві стратегії водночас.

  Запропонуйте зробити щось приємне разом

Якщо раніше ви охоче ходили разом на футбол або по крамницях, то, певна річ, варто запропонувати відновити цю забаву. Спільні заняття чимось приємним можуть допомогти вам відкритися і переступити через застарілі лютощі або образи. У деяких стосунках можна в такий спосіб загоїти рани навіть без з’я­сування, що саме спричинило розрив. Іноді якогось смішного спостереження досить, щоб позбутися напруження.

В інших випадках краще буває обговорити, що пішло не так. У наступному розділі міститься більше інформації про це.

Вправа

Зважте, чи хочете ви першим вийти на контакт з іншою особою телефоном, електронною поштою, чи зустрівшись особисто.

Вирішіть, яке смислове наповнення матиме ваша перша спроба.

Ви хочете запропонувати іншій людині обговорити проблеми у ваших стосунках чи повеселитися разом?

  Підсумок розділу 5: Зробіть перший крок

Якщо вам вдалося максимально відкритися до іншої людини, про інше годі й турбуватися — все складеться саме собою, і не треба буде заздалегідь планувати промову. Проте, якщо попередні спроби налагодити контакт зазнали фіаско, варто ретельно обдумати як форму, так і зміст майбутньої спроби, перш ніж здійснити її.

Розділ 6. Запропонуйте розмову від серця до серця

Багато хто вважає, що для залагодження стосунків після суперечки або розриву варто обов’язково все пояснити. Вони намагаються переконати іншу людину в тому, що в їхніх діях не було злого умислу, а навпаки — лише найкращі наміри. Така само думка була й у Гемінга з наведеного нижче прикладу:

Мій молодший брат розірвав стосунки з батьками, а зі мною підтримує лише побіжний зв’язок — короткі візити раз чи двічі на рік. Я завинив перед братом. Наші батьки ставилися до нас по-різному. Мене вважали слухняним і розумником. А брата — невдахою, що заледве тягнув навчання в школі. Я не­зрідка чув, як батьки кричали на нього і говорили, що він має бути таким, як я.

Я намагався пояснити братові, що це не моя провина, що я сам зміг розгледіти проблему лише в дорослому віці, що наші батьки, вочевидь, вірили, буцімто їхні заохочення бути схожим на мене діють на благо, що в багатьох родинах ставляться до дітей по-різному, і що для всіх буде краще, якщо він зможе залишити минуле в минулому.

Одного дня я втомився торочити одне й те саме. Я не знав уже, що й казати, аж тут з мого рота вилетіли слова: «Те, що батьки ставилися до нас по-різному — повне лайно». Аж тут брат підняв голову, глянув на мене повними сліз очима — і почав розповідати, яким це для нього було жахом.

Геннінг, 55 років.

З цього прикладу видно, що Геннінгові спроби все пояснити заводили справу в глухий кут. Момент щирості настав аж тоді, коли він припинив виправдовувати себе й батьків.

Пояснення часто відіграють роль самовиправдання й містять приховане звинувачення на адресу іншої людини. Тому передовсім важливо, щоб ви забули про самовиправдання.

Коли у стосунках була перерва або вони похитнулися чи просто зійшли нанівець, існує значна вірогідність, що одна зі сторін плекає негативні почуття. Якщо дати їм волю, можна відкрити нову глибину та чесність у ваших стосунках. Утім, це може бути ризиковано. Якщо вам обом бракує душевної гнучкості, все легко може завершитися сваркою, від якої стосунки лише погіршаться. Ризик можна зменшити, якщо до певного часу тримати свої ураженні почуття при собі, натомість вислухавши іншу людину.

Вам доступні два варіанти: 1. Підготувати умови для відвертої бесіди, під час якої обидві сторони зможуть висловити те, що їх непокоїть у цих стосунках.

Або 2. Запросити іншу людину вилити душу, а ви лише слухатимете.

Далі я опишу перший із цих варіантів. Опис другого міститься в наступному розділі.

  Змістовні чотирирівневі бесіди

Якщо ви виконали вправу із написанням листа в розділі 2, то, вочевидь, розумієте, що вам потрібно від іншої людини. Висловіть свої бажання — або ж смуток, якщо неможливе їхнє здійснення. І розкажіть, чого ви побоюєтеся.

Деяким стосункам можна допомогти, якщо висловити свій гнів. Утім, часто трапляється так, що гнів спричиняє гнів у відповідь. Коли людина слухає вашу гнівну промову, їй, вочевидь, також кортить виголосити свою. Це легко може призвести до того, що кожен з вас закриється і сховається у власній раковині. Ця раковина дуже часто створена з того, що є основою гніву. Якщо насмілитеся висловити вразливі емоції, які незрідка ховаються під шаром гніву, шанси на те, що інша людина вам відкриється, значно зростуть.

У книжці «Надзвичайно чутливі люди» я розглядаю чотирирівневу модель, за якою люди контактують одне з одним. На четвертому рівні ви виражаєте себе як «я» у стосунку до «тебе», і йдеться винятково про те, що відбувається тут і зараз. Про те, що ви відчуваєте одне до одного в цей конкретний момент. Як твої реакції впливають на мене — і навпаки. Така бесіда називається розмовою четвертого рівня і є дуже корисною для того, щоб витягти на світ усі скелети, що можуть бути приховані в шафах стосунків.

Ось кілька прикладів того, як ви можете виразити свої думки й почуття в певний момент:

— Я хотів би стати ближчим тобі, але не впевнений, чи тобі це припаде до душі.

— Ти мене цураєшся. Я почуваюся знехтуваним.

— Я сумую, бо більше не можу до тебе достукатися.

— Ця ситуація для мене незвична, тому в мене калатає серце.

— Я сподіваюся, що незабаром ти спитаєш мене про щось — про що завгодно, тільки щоб у мене склалося враження, що я і моє життя тобі цікаві.

— Сподіваюся, така моя відвертість тебе не відлякує.

— Хочу, щоб ти сказала про мене щось хороше.

— Насправді мені хочеться обійняти тебе, а не тихо й перелякано сидіти.

— Ти мовчиш — і це мене лякає.

— У мене до тебе теплі почуття.

— Я відчайдушно шукаю усмішку, яка раніше осяювала твоє обличчя, коли ми зустрічались поглядами.

Звісно, ви можете почати з того, що поставите іншій людині питання: «Що ти відчуваєш до мене?» Утім, шанси на те, що вона захоче відкритися, зростуть, якщо ви самі скажете щось, що йде просто від серця.

Відкритість і відвертість легко передаються іншим, тож інша особа також може вирішити відкритися, і вам удасться поговорити про свої почуття одне до одного. Якщо ж вона цього не робить, можете спробувати заохотити її, сказавши щось на кшталт: «Я не часто говорю щось так прямо й відверто. Тож мені важливо знати, що ти думаєш про мої слова». Якщо інша особа на позір шокована, можна додати: «Не обов’язково говорити щось просто зараз, але якщо ти колись відповіси, для мене це багато важитиме. Я чекатиму на нашу бесіду і, може, навіть побоюватимуся твоєї реакції».

Коли ми контактуємо на четвертому рівні, то дізнаємося, які важливі іншій людині. Це дуже життєствердно. І, як правило, ми пам’ятаємо бесіди четвертого рівня протягом тривалого часу по тому.

Виразити те, що ви відчуваєте в цей момент — легше сказати, аніж зробити. Іноді в пригоді стане третя особа, яку можна запросити виконувати обов’язки модератора і перервати бесіду, якщо це буде потрібно.

Далеко не кожен має бажання бути щирим і відкритим у стосунках. Але якщо вже насмілитеся говорити відверто — і про негативні почуття також, — то зможете поглибити стосунки і створити міцніший зв’язок.

Крім з’ясування того, що позбавляє спокою в стосунках, поки ви разом, одному з вас також може знадобитися поговорити про якийсь епізод із минулого. Тут важливо висловлювати свою думку, не звинувачуючи при цьому іншу людину. Це дасть їй більше впевненості й створить умови для відкриття своїх почуттів.

Якщо йдеться про ваших батьків, з якими ви хотіли б обговорити якийсь епізод із вашого дитинства, зауважте, що відтоді норми виховання суттєво змінилися, тож не варто судити поведінку батьків за сучасними стандартами. Варто почати розмову так: «Я знаю, що в часи мого дитинства до дітей ставилися інакше». І якщо ви можете, не криводушачи, додати: «Гадаю, ви зробили все, на що були спроможні», то вам удасться створити підґрунтя для довірливої розмови. Тоді зможете спокійно ділитися своїми переживаннями.

Якщо ви зможете простими словами роз’яснити батькам, якої поведінки ви від них чекаєте, це мотивуватиме їх вести діалог із відкритим серцем. Якщо, приміром, ви почуваєтеся недооціненим, можете сказати таке: «Ще не пізно. Ви все ще можете це зробити. Скажіть мені, що в мене добре виходило в дитинстві та в чому сьогодні я, на вашу думку, досяг успіху».

Відкрите й довірливе вираження почуттів може бути особливо продуктивним у тих стосунках, де інша людина зацікавлена у вас не менше, ніж ви в ній. Утім, якщо ця людина — ваша дитина, або ж будь-яка інша важлива вам особа, яка з певної причини обірвала з вами зв’язок, двічі подумайте, перш ніж виливати на неї всі свої почуття. Вона може сприйняти все так, наче ви її критикуєте, або що ви надто безцеремонно лізете їй у душу, тож може віддалитися навіть більше.

Якщо сумніваєтеся щодо того, до якої міри безпечно відкритися, розумніше просуватися вперед обережно і спочатку притримати свої одкровення, натомість запросивши іншу особу висловити те, що в неї на душі. У наступному розділі ви зможете отримати більш детальну інформацію з цього приводу.

Вправа

Зважте, чи ви хочете ініціювати відверту розмову, в якій кожному з вас буде надане слово, а чи бажаєте спочатку вислухати іншу людину. Якщо обираєте перший варіант, спочатку потренуйтеся щиро й довірливо висловлювати власні думки — і бажано не обвинувачувати при цьому іншу особу.

Запишіть свої слова і подумайте. Як би ви відреагували, якби почули таке від іншої людини.

  Підсумок розділу 6: Відверта бесіда

Якщо хочете налагодити зв’язок із іншою людиною, мабуть, варто чесно поговорити про те, що не так. Якщо насмілитеся відкритися й абсолютно щиро говорити про свої відчуття щодо іншої особи, то, можливо, вона підхопить вашу щирість, і відтак ваші стосунки стануть глибшими й більш гармонійними, ніж раніше.

Утім, говорити повністю відверто про свої почуття може бути й ризиковано. Якщо інша людина не готова до такого виливу почуттів, це може вразити вас обох. У деяких стосунках краще спочатку вислухати іншу сторону.

Розділ 7. Запросіть іншу людину відкрити душу

Якщо хочете наблизитися до іншої людини, варто почати з того, що запропонувати їй подарунок — власне, вільні вуха. Якщо інша особа отримує змогу висловити те, що раніше не могла сказати, це може спричинити справжній прорив. Якщо ми опираємося контакту з іншою особою, це трапляється часто тому, що не маємо змоги висловити свої думки й почуття з приводу цієї особи. Оскільки більшості з нас легше говорити переважно щось приємне, можна припустити, що неприємне залишається невисловленим.

Якщо в іншої людини з’явиться змога висловити свої негативні відчуття безпосередньо вам, їй більше не доведеться виражати їх у формі пасивної агресії, тому її бажання тримати вас на відстані суттєво послабиться, а може, й зникне.

Багато людей мають проблеми з висловлюванням роздратування або гніву, як от, приміром, Інґер:

Якщо друг запізнюється на зустріч з неповажної, на мою думку, причини, мене це бісить. Якщо це стається регулярно, я накопичую негативні почуття і врешті втрачаю бажання зустрічатися з цією людиною знову. Зазвичай я намагаюся висловлювати свій гнів у вигляді побажання: «Мені важливо розраховувати на те, що ти прийдеш точно в умовлений час». Але я повсякчас відкладаю такі заяви, тому це негативно впливає на мої стосунки з іншими людьми.

Інґер, 56 років.

Деякі люди швидко упадають в інші крайнощі. Їм уривається терпець, тому вони починають підвищувати голос. Якщо людина, з якою ви хочете навести мости, швидко починає обурюватися й у минулому вже зривалася на вас у вкрай неприємний спосіб, не варто давати їй привід вилити на вас ще більше гніву. Метод заохочення іншої людини висловити свої негативні почуття корисний і рекомендований лише в тому разі, якщо вам здається, що інша особа непокоїться через невисловлені вам негативні почуття та несправджені бажання.

 

Імла, яку ви бачите на малюнку нижче, створена з невисловлених думок і почуттів. Крізь цю імлу вам складно побачити інших. Ви можете розсіяти імлу, якщо заохотите іншу людину висловитися.

1. Мені було боляче, коли ти…

2. Мене дратує, коли ти…

3. Наші стосунки обтяжують мене, коли ти…

4. Я почуваюся погано, коли ти…

5. Мене бісить, коли ти…

6. Мені не вистачає твого…

7. Мені б хотілося, щоб ти…

Якщо вам удасться витягти все, що інша людина раніше не могла висловити, на поверхню, подеколи це може спричинити справжній прорив. Іноді ми даємо стосункам зів’янути, наче квіточці, яку тривалий час не поливали, лише через те, що занадто довго тримаємо язика за зубами. Усе те, про що ми мовчимо, створює між нами відстань, прориваючись назовні у вигляді пасивної агресії, та притлумлює бажання мати справу з людиною, якій ми так і не висловили певні претензії.

  Підіть на поступки

Якщо ви хочете, щоб над іншою людиною розвіялась імла, спочатку дайте їй те, чого вона бажає — приміром, поступку. Якщо разом із тим ви заохотите її висловити свій гнів, смуток або фрустрацію, вона значно вірогідніше захоче знову зблизитися з вами.

Поступку й заохочення можна озвучити, наприклад, у такий спосіб:

— Знаю, що жити зі мною не завжди легко.

— Гадаю, ти засмутилася, коли я вирішив піти гуляти без тебе, і я тебе ро­зумію.

— Мабуть, тобі було нелегко, коли я поміняв роботу і повсякчас був надто втомлений, щоб бути з тобою та приділяти тобі належну увагу.

— Іноді мені здається, що я надто сухий і буркотливий, ти теж так гадаєш?

Озвучивши іншій людині, що саме ускладнювало ваші стосунки, ви легітимізуєте її відчуття, і це може заохотити її говорити про інші речі. Іноді такої міри відкритості буває достатньо. Іншій людині просто хочеться розповісти, як це тяжко.

Важливо, щоб ви вислухали іншу особу й не робили спроб щось пояснити чи виправдатися, навіть якщо ваше уявлення про себе буде іншим. Пояснюючи чи виправдовуючись, ви легко можете знецінити почуття іншої людини.

Зосередьте увагу на протилежній стороні й дайте їй змогу говорити без упину. Як слухач ви й не маєте говорити багато, якщо бесіда не почне пробуксовувати. Якщо це станеться, можна ставити питання і в такий спосіб допомогти іншій особі вибалакатися. Наприклад, фразу «розкажи більше про це» можна повторювати скільки завгодно разів. Зауважте, як при цьому скорочується відстань між вами і як розгоряється вогник в очах іншої людини. Далі запропоновано кілька прикладів удалого початку діалогу.

  Приклад 1

Джейн: Я хочу з тобою про дещо поговорити.

Сьорен дивиться на неї з таким виразом, ніби вона запропонувала йому поміняти забруднений підгузок.

Джейн: Я знаю, життя зі мною не завжди просте.

Насуплений лоб Сьорена розгладжується, і на його обличчі з’являється цікавість.

Джейн: Розкажи мені, як це складно.

Сьорен намагається дібрати слова.

Джейн: Приміром, ти хотів би, щоб я ходила дивитись, як ти граєш у футбол.

Сьорен: Я знаю, що тобі не хочеться.

Джейн: Я також знаю, що тобі буває нелегко, коли в мене поганий день.

Сьорен відкладає свій планшет.

Джейн намагається вгадати, коли Сьоренові буває тяжко. Неважливо, чи її здогадки правильні, чи ні. Важливо те, що вона дає йому зрозуміти, що хоче його вислухати і готова прийняти його негативні відчуття.

  Приклад 2

Мати: Я знаю, що зі мною як з матір’ю буває тяжко.

Дочка уважно дивиться на неї.

Мати: Гадаю, тобі не подобається, коли я запитую тебе про уроки.

Дочка: Так і є.

Мати: Мабуть, є ще дещо, що тобі вже набридло.

Дочка ніби хоче щось сказати, але воліє не провокувати суперечку.

Мати: Не бійся сказати щось таке, що може мене засмутити. Навіть якщо й так, твій батько мене втішить. Я була б рада, якби ти розповіла мені більше про труднощі спілкування зі мною як з мамою.

Дочка мовчить, але вона безперечно зацікавлена.

Мати: Не обов’язково робити це зараз. Можеш подумати й згодом повернутися до цієї розмови. Я б хотіла дізнатися твою думку щодо цього.

Якби мати почала розповідати, як їй тяжко, яка вона зайнята тощо, то зруйнувала б цей момент. Вона зможе поговорити про це пізніше, але якщо заводити таку розмову тут і зараз, це зруйнує мить відкритості й щирості. Вислухати чиюсь версію може бути тяжко. Найпевніше, там буде щось таке, що вдарить по вашому «я». Але в процесі відкривання важлива ваша стриманість.

  Приклад 3 (письмове прохання)

Любий Генріку,

я багато думала про те, чому ти більше не хочеш зі мною спілкуватися. Мені було б дуже важливо дізнатися про труднощі, які в тебе виникали з такою матір’ю, як я. Зазираючи в минуле, я тепер бачу, що була надто причіпливою, коли повсякчас питала тебе, куди ти йдеш та що робитимеш.

Мені шкода, що я не змогла дати тобі більше вільного простору. Ти не раз просив мене про це, та я ніколи не слухала. Шкода, що я не в змозі все переграти. Можливо, є й інша причина, з якої ти не хочеш налагодити контакт. Мені б дуже хотілося дізнатися про неї.

Щиро твоя,

мама

У цьому прикладі мати підозрює, що є певна причина, з якої Генрік уникає її. Фразою «можливо, є й інша причина» вона демонструє відкритість до того факту, що вона може не мати рації, тому хоче виправитися.

  Приклад 4 (письмове прохання)

Люба Гердо,

можу уявити твій гнів, коли я скасувала нашу зустріч в останній момент. Ти, мабуть, її чекала. Чи можу я якось загладити свою провину? Сумую за тобою.

Твоя Єва

Зверніть увагу на те, що Єва утримується від пояснень або виправдань. Звісно ж, є певна причина, з якої вона скасувала зустріч, і, певна річ, вона хоче все пояснити, проте не робить цього, адже розуміє, що пояснення можуть завадити процесу налагодження контакту.

  Інша людина може захистити вас від болю

Може бути багато причин, з яких інша людина вирішує розірвати з вами стосунки або віддалитися, замість того щоб висувати претензії. Цілком вірогідно, що людина боїться вас уразити. Якщо вам хочеться почути правду, навіть якщо та правда буде болюча, — скажіть про це. Приміром, так: «Я справді хочу дізнатися, якої ти про мене думки. Не бійся мене ранити. Мені краще знати правду, навіть якщо вона неприємна, ніж жити в невіданні й вигадувати причини, що можуть виявитися жахливішими за реальність».

Перш ніж цікавитися, переконайтеся, що ви готові вислухати негатив від іншої людини. Можете заздалегідь попрактикуватися. Наприклад, напишіть собі листа від імені цієї особи. Нехай він буде таким сердитим, яким ви лиш можете його уявити. Читаючи цього листа, потренуйтеся стримувати бажання пояснити чи виправдатися. Усе, що тут потрібно — це дати людині змогу говорити, вислухати її, а наприкінці, можливо, сказати: «Сподіваюся, що, знявши цей камінь з душі, ти відчуваєш полегшення».

Карен написала собі розгніваного листа від імені своєї дочки Лоне.

Привіт, мам.

У мене було кепське дитинство.

Бо ти думала лише про себе та про сусідів.

Лоне

Такого листа могла б написати Лоне в найгірших фантазіях Карен, тож вона спробувала підготуватися до цього. Спочатку жінка була розлючена і вирішила, що це несправедливо. Вона відчувала, що самій їй складно буде перевести цю ситуацію в конструктивне русло. Тож вона провела декілька зустрічей із психотерапевтом, під час яких намагалася навчитися ладнати з потенційними негативними відчуттями доньки, а водночас постійно тримати фокус на своїй меті: «Я хочу відновити стосунки з дочкою за будь-яку ціну».

Якщо ви не впевнені, що вам удасться просто сидіти й слухати про негативні відчуття іншої людини, я б порадила вам спершу поговорити з кимось про це. Якщо ви скажете, що хотіли б почути правду, але глибоко в душі не готові з нею впоратися, вас викриє мова тіла, інтонація або щось інше, що залишається між рядків. Тут краще переготуватися, ніж недоготуватися. Якщо спроба налагодити зв’язок зазнає фіаско, наступний шанс ви зможете отримати дуже нескоро.

Якщо ви мила, життєрадісна й люб­ляча людина, яка зі шкіри пнеться, щоб бути хорошим батьком, матір’ю, другом, чоловіком або дружиною, то маєте проявити особливу увагу. Сказати щось погане милому життєрадісному другові або родичеві надзвичайно складно. Якщо ви відчуваєте, що між вами та іншими людьми утворилась дистанція, це могло статися й тому, що вони не можуть висловити вам злість чи роздратування, не відчуваючи себе при цьому поганими людьми. Тож вони й вирішують не викладати всі карти на стіл, а тримати дистанцію.

Якщо ви відчуваєте, що справа саме в цьому, то маєте показати, що витримаєте, якщо почуєте щось негативне на свою адресу. Ось декілька прикладів, як можна показати свою відкритість до негативних відчуттів інших людей. Зверніть увагу на те, як мати, батько й чоловік насичують свої здогадки негативними перебільшеннями і використовують таку експресивну лексику як «жахлива», «ненавидіти» й «найбільший у світі ідіот».

  Приклад 1

Мати: Я знаю, що іноді я буваю жахливою матір’ю.

Син: Не знаю, яка ти там жахлива, але інколи я трохи серджуся на тебе.

Мати: Можу лише уявити. Розкажи мені більше про це.

Якби мати тут використала менш експресивне слово, щось на кшталт «можливо, колись буваю дещо дратівливою матір’ю», синові було б складніше сказати «трохи серджуся».

  Приклад 2

Батько: Я знаю, що дітям властиво водночас любити й ненавидіти своїх батьків. Розумію, що й ти іноді ненавидів мене.

Син: Не було такого, щоб я тебе ненавидів, проте ти, звісно, мене гнівив.

Батько: Розкажи, що саме тебе гнівило і що ти відчував з цього приводу.

Якби батько не насмілився промовити «ненавидів», його син, мабуть, не наважився б чесно визнати, що батько його «гнівив».

  Приклад 3

Чоловік: Розумію, тобі іноді здається, що я ― найбільший у світі ідіот.

Дружина: Може, не найбільший (сміється).

Ці діалоги демонструють, як ви, вдаючись до експресивної лексики, можете створити простір, у якому уможливлюється розмова про негативні відчуття. Тоді чесна розмова зможе скоротити дистанцію і створити умови для близькості й порозуміння.

  Моменти, коли вам також потрібно висловитися

Коли людина висловилася, вочевидь, вам потрібно зробити те саме. У найкращому випадку інша особа наповнилася необхідним ресурсом і тепер зможе вислухати вашу думку. Утім, абсолютної впевненості в цьому немає. Якщо ви не впевнені, що інша сторона готова вас вислухати, краще поділитися своїми думками та почуттями з іншими, допоки ваші стосунки не зміцнішають і ви не набудете нового позитивного досвіду разом.

Абсолютно не гарантується, що інша особа колись зможе впоратися з вашими травмованими почуттями. Якщо ця інша особа — ваша доросла дитина, ви, вірогідно, зможете з цим змиритися. У ролі батьків ми вислуховуємо проблеми наших дітей і намагаємося їм допомогти — й отримуємо задоволення від такої можливості. Ми утримаємося від обтяження дітей нашими власними проблемами. Навіть якщо діти вже дорослі. Якщо інша особа вам не дитина, то впоратися з дисбалансом, коли лише одній стороні надається можливість висловитися, значно складніше. Та, можливо, інша особа така цікава, що ви згодні перетерпіти відсутність паритету.

Якщо я кажу Гансові Петеру, як тяжко мені було, коли він вирішив не бачитися зі мною якийсь час, він дратується. Зазвичай він починає з того, якою нестерпною я була до того, як він змушений був ухвалити це рішення. Усе дуже швидко закінчується бійкою, і ми на тривалий час розриваємо стосунки. Тепер я облишила спроби щось йому довести. Натомість я говорю з подругою. І насолоджуюся спілкуванням із Гансом Петером.

Анне Грете, 38 років

Добре, що Анне Грете вирішила висловити наболіле своїй подрузі, з якою вона почувається почутою.

  Двоє не завжди можуть поділитися потаємними думками

Ви можете надати іншій людині змогу висловитися. Але немає жодної впевненості в тому, що ця особа відповість вам тим самим. Деякі люди не можуть змиритися з тим, що їх згадують у контексті негативних відчуттів.

Коли я розповідаю подрузі про щось, що мене засмутило, вона ставиться до цього з великою турботою. Утім, коли мене засмучує щось, пов’язане з нею — приміром, коли вона віддає перевагу інший подрузі, а не мені, — вона одразу ж психує й сердиться.

Емма, 24 роки

Вочевидь, подруга Емми має роз’ятрений слід від дитячої травми. Припустімо, що в дитинстві мати завжди диктувала їй, з ким спілкуватися, тож тепер вона відчуває, що й Емма теж хоче вирішувати за неї. Тож, окрім злості на Емму, вона відчуває непропрацьовані почуття з минулого, які підсилюють її реакції. Також можливо, що в подруги Емми не дуже добре з емпатією, тож вона відчуває, що її критикують і, відповідно, нервує з цього приводу.

Імовірно, ви, як і Емма, відчували, що стосунки охолоджуються і спілкування стає нечастим, варто вам сказати, що вас травмують слова чи дії ваших друзів. Немає нічого доброго в тому, щоб отримати ворожу реакцію, коли розповідаєте про складні відчуття. Та якщо ці стосунки вам важливі, ви можете зосередитися на тому, що в майбутньому ви з цією людиною набудете багато позитивного досвіду. Якщо вам добре разом, із часом цей травматичний момент стане менш важливим.

Перш ніж облишити спроби висловитися перед іншою людиною, можливо, варто перевірити, чи немає у вашій манері висловлюватися чогось такого, що примушує іншу людину замовкнути. Чи немає у вашому тоні або виразі обличчя чогось, що іншому може здатися обвинувальним? Навіть якщо ми говоримо правильні слова і докладаємо зусиль, щоб не перетнути межу, мова тіла, вираз обличчя або тон іноді викривають те, що насправді, глибоко в душі, ми вважаємо, буцімто інша людина помиляється. Якщо ви маєте якісь сумніви, можете поцікавитися в третьої особи. Також можете записати свою розмову — найпростіше це зробити, коли ви розмовляєте по телефону. Пізніше послухаєте себе і, ймовірно, впевнитеся, що ви спілкувалися з іншою людиною не так, як слід було.

Якщо ви все ж вирішили облишити спроби вибалакатися перед іншою людиною, нехай ваше мовчання буде тимчасовим. Більшість з нас із плином років м’якшає і стає гнучкішим. Те, чого не можна досягти просто зараз, може стати можливим за багато років.

Вправа

Потренуйтеся викликати іншу людину на розмову про негативні почуття. Скажіть, наприклад, таке:

— Можу зрозуміти, що ти бісишся, коли я роблю…

— Мабуть, ти засмутилася, коли я…

— Інші мені кажуть, що я надто владолюбний / надто нудний / неуважно слухаю. Що скажеш?

— Я знаю, що зі мною нелегко…

— Можливо, ти хотіла б, щоб я…

Напишіть собі сердитого листа від імені іншої особи. Зверніть увагу на свої відчуття під час читання.

Чи зможете ви вислухати негатив від іншої людини, не виправдовуючись і не втрачаючи терпцю та уваги? Якщо ні, варто більше попрацювати над здатністю впоратися з негативними відчуттями іншої людини, перш ніж ініціювати перший контакт. Либонь, вам слід поговорити про це з кимось — із другом або спеціалістом.

  Підсумок розділу 7: Заохотьте іншу людину висловитися

Якщо бажаєте налагодити контакт із особою, що віддалилася від вас, можете сприяти наближенню, просто нашорошивши вуха й вислухавши її. Існує багато способів заохотити людину вилити накопичені негативні почуття.

Якщо ви обоє розкриєте душу, це може дати значне полегшення, проте така можливість буває далеко не завжди.

Розділ 8. Візьміть щось хороше, навіть якщо іншій людині НЕМА ЧОГО вам дати

Достеменно відомо, що можна отримати задоволення від того, щоб зберігати в своєму житті певну людину, навіть якщо вона не має чого вам дати, а навпаки — хоче лише отримувати. Найбільша насолода не в тому, щоб любили вас. Найбільша насолода в тому, щоб любити самому й бути поруч із кимось, хто вас потребує. Тому хтось може мати причини зберігати стосунки, де доводиться більше віддавати, ніж отримувати. Либонь, у вас обох є якась спільна історія, яка надає вашим стосункам особливої ваги. Можливо, інша особа хвилює вас у романтичному сенсі, тож варто підтримувати цей зв’язок, хоч він і незбалансований.

Кожна людина сама вирішує для себе, яка форма стосунків є для неї найбільш прийнятною. Та якщо ви піклуєтеся про іншу особу, не отримуючи піклування у відповідь, має бути хтось інший, хто дбатиме про вас, інакше це довго не триватиме.

  Допоможіть іншій людині допомогти вам

У деяких людей буває кепсько з емпатією, тож їм складно помічати й враховувати, що саме потрібно їхнім друзям чи родичам. Мабуть, ви помічали, що якийсь приятель або близький родич не реагує на сигнали щодо ваших потреб. А коли робите спробу поговорити з ним про це, все закінчується тим, що ви засмучуєтесь і ніяковієте через видиме небажання іншої людини йти вам на зустріч. Як побачимо з наступних трьох прикладів, іноді варто ретельно проінструктувати таку людину.

  Приклад 1

Доросла дочка Ханне сердилася на неї та була дуже невдоволена своїм дитинством. Ханне усвідомлювала, що тоді вона й сама була ще незріла, тому досить часто діяла контрпродуктивно в ролі матері. За два епізоди їй було особливо соромно. Вона попросила вибачення в дочки і пояснила, що була тоді ще дурна. Та дочка й далі на неї сердилася, і Ханне катувало почуття провини та нечистої совісті. Мати й дочка зустрічалися й мали спільні справи, та Ханне однаково страждала від холодного відчуження, яке помічала в доччиному погляді. Коли вона робила спробу поговорити з нею про це, бесіда завжди була короткою. Дочка вочевидь не бажала розмовляти на цю тему.

  Приклад 2

Протягом дитинства Ульріка в його матері виникали проблеми з алкоголем. Вона могла мало дати синові, та Ульрік завжди пам’ятав декілька важливих моментів, пов’язаних із нею, тож не полишав спроб наблизитися. Утім, щоразу, коли він намагався стати ближчим до матері, все закінчувалось погано. Коли він згадував дитинство, мати одразу ж ставала на позиції самозахисту й самовиправдання. Її словесний потік не могло зупинити ніщо, тож Ульрік не мав змоги й слóва вставити, а розмова знову виявлялася невдалою. Мати не хотіла ані чути, ані бачити далі свого носа.

Вочевидь, мати Ульріка відчувала докори сумління, та не могла з ними впоратися, тому й повсякчас намагалася виправдатися. Так само було й тоді, коли Ульрік був малим. Колись у підлітковому віці він намагався переконати її облишити пиячити, а вона бовкнула йому, що п’є тому, що він — складна дитина. Хоч вона й сказала так лише раз, ця фраза застрягла глибоко в Ульріковій свідомості й стала частиною його комплексу неповноцінності. Попри те, що в дорослому віці він пропрацював це з терапевтом, йому не вдалося повністю позбутися його.

  Приклад 3

Син Метте давно не бачився з нею. Після конфлікту в підлітковому віці він обір­вав усі зв’язки. Спочатку вона сприйняла це за прояв типово підліткової поведінки й вирішила, що колись він оговтається і повернеться. Але тепер ця ситуація дедалі дужче непокоїть її. Метте намагалася налагодити контакт із сином усіма можливими способами, та він уникає спілкування. Минуло багато років відтоді, коли вони востаннє розмовляли, і вона вже майже вирішила облишити спроби повернутися в його життя як матір.

Ханне, Ульрік і Метте порадили ретельно підготуватися й написати листа родичеві, з яким вони хотіли зміцнити зв’язок, а також іншого листа — собі від його імені. Рекомендації щодо написання такого листа містяться в розділі 2. Зрештою, вони збагнули, що саме хочуть почути від іншої особи, яка вимовлена нею фраза нарешті заспокоїть їх.

Коли вони нарешті сформулювали для себе фразу, залишилося вибрати правильний час, коли в усіх був добрий настрій. Їм треба було апелювати до доброї волі іншої людини і якомога старанніше уникати будь-яких слів, що можуть збудити почуття провини або помилки.

Далі ви зможете дізнатись, які саме фрази вони дібрали і як це спрацювало. Ми розберемо їх по черзі.

Ханне з першого прикладу збагнула, що хоче почути від доньки таке: «Мамо, я гадаю, ти зробила все, що могла».

Після пари невдалих спроб вона все-­таки зуміла налагодити діалог із дочкою, сказавши таке: «Софі, хоча я припустилася багатьох помилок у твоєму дитинстві, та знаю, що сьогодні ти бажаєш мені лише найкращого». Помовчавши трохи, додала: «Ти можеш зробити дещо, що значно поліпшить моє життя. Якщо скажеш мені, що я зробила все можливе, я краще почуватимуся». Спочатку Софі не відповіла, але за декілька днів вимовила бажані слова. Хоч при цьому вона дивилась убік та уникала зорового контакту, Ханне відчула, що Софі це глибоко зачепило і вона мовила ці слова від щирого серця. Ханне усамітнилася і розплакалася від полегшення. Для неї це було визволенням.

Фраза, яку хотів почути від матері Ульрік, звучала так: «Ульріку, ти був не складною дитиною. Ти був дуже помічним».

Він збагнув, що нізащо в світі не хоче збудити в матері почуття провини. Зрештою придумав таке питання:

«Мамо, чи скаржився хтось у моєму дитинстві на мою погану поведінку?» Мати, не вагаючись, відповіла, що ні. Ульрік продовжив: «Коли одного разу ти сказала мені, що я ― складна дитина, то це, либонь, було помилкою». Тут усе й могло полетіти шкереберть, адже мати підвищила голос і почала наполягати, що такого взагалі не було. Ульрік зберігав спокій і вів своє: «Тоді, можливо, я погано розчув». Коли мати вгамувалася, він зробив ще одну спробу: «Мамо, я знаю, що тобі важливий мій добробут». Вона погодилася, тоді Ульрік продовжив: «Я хочу, щоб ти мені дещо сказала. Якщо ти це зробиш, я почуватимуся краще». Оскільки мати здавалася відкритою для діалогу, він промовив заготовлену фразу. Перша частина далася матері нелегко, натомість другу вона повторила декілька разів: «Ульріку, ти був дуже помічною дитиною. Дуже. Я це пам’ятаю. Ти був помічною дитиною». Ульрік завершив бесіду із приємним відчуттям, ніби виполов старий закинутий сад.

Метте дійшла висновку, що її реалістична мета полягає в тому, щоб син Расмус бодай двічі на рік надсилав їй електронні листи з новинами про своє життя. Вона сподівалася, що він зробить їй таку послугу, хоч дотепер не може перебувати з нею в одній кімнаті. Їй здавалося, що тоді вона відчуватиме свою присутність у його житті, навіть якщо вони й не бачаться. До того ж, тоді б їй було що розповісти іншим, коли вони питатимуть, як справи в її сина, і не довелося б визнавати болісну й ганебну правду, що в неї немає зв’язку з рідною дитиною.

Расмус погодився зробити матері таку послугу, і хоч його листи містять більшою мірою сухі факти, Метте вважає, що це значно краще, ніж нічого.

Звісно, Ханне, Ульрік і Метте хотіли б, щоб родичі сказали потрібні слова або писали електронні листи з власної ініціативи. Але якщо це неможливо, такий варіант запланованого діалогу, коли ви підказуєте іншій людині, що саме вона має вимовити, або даєте їй чіткі інструкції в якийсь інший спосіб, усе ж краще, ніж нічого.

Більшість людей бажає щастя своїм друзям та близьким родичам. Але декому з нас потрібна певна допомога, щоб він міг вимовити потрібні слова. Комусь навіть потрібно втамувати почуття провини, щоб ця спроба налагодити контакт не перетворилася на довгу й виснажливу виправдальну промову.

Якщо не зумієте досягнути певної фрази чи новин від близької людини, яка навмисне дистанціюється, ймовірно, ви зможете обійтись і так. Або попросити когось зробити це від імені цієї людини. Або отримати допомогу в психотерапевта. Проте, якщо це можливо, запевнення від близького друга або члена сім’ї, з яким у вас проблемні стосунки, може принести значне полегшення. Навіть якщо це не випадає зробити саме зараз, цілком вірогідно, що в майбутньому така змога з’явиться. Більшість із нас із плином часу м’якшає і стає гнучкішим.

Вправа

Подумайте, чи існує якась фраза, яку б ви хотіли почути від іншої людини. Подумайте, чи варто просити цю людину промовити цю фразу.

  Підсумок розділу 8: Отримайте щось хороше для себе, навіть якщо людина й не має чого вам дати

Деякі люди не мають чого дати іншим. Тим не менш, іноді з якоїсь причини важливо зберегти з ними контакт. Особ­ливо якщо йдеться про близьких родичів. Якщо визнати, як мало може вам дати якась особа, й облишити спроби від неї це отримати, стосунки однаково можуть бути продуктивними, зокрема й для вас.

  Розділ 9. Подумайте про приховані причини

Боляче почуватися покинутим, особливо не отримавши чесної відповіді на запитання, чому так сталося. Можна припустити, що інша людина на щось сердиться. Це традиційно перше, що спадає на думку, коли по­чуваєшся відторгненим. Часто злість і справді може спричинити віддалення. Але є й інші причини.

  Альтернативні причини, з яких вас покинули

Якщо ви не отримали чітких пояснень, це може бути пов’язане з тим, що інша особа соромиться цієї причини. Імовірно, їй справді важко пояснити, чому відтепер вона некомфортно почувається у вашій компанії. Можете полегшити їй справу, здогадавшись самостійно. Далі запропоновано декілька можливих причин, які варто взяти до уваги. Спочатку я наведу лише список, а потім розберу кожну причину окремо.

1. Людина змінилася, і в неї тепер інші друзі.

2. Причина може бути не пов’язана з вами.

3. Людина вважає, що ви отримуєте більше вигоди від цих стосунків.

4. Людина заздрить.

  1. Людина змінилася, і в неї тепер інші друзі

Стосунки можуть завершитися цілком мирно, без задіяння негативних емоцій. Можливо, людина, з якою ви колись були близькі, має нові інтереси та нових друзів, з котрими в неї тепер значно більше спільного. Це часто незрозуміло покинутій особі, яка не змінилася аж так сутєво і хоче лише, щоб стосунки залишалися такими, як і були. Людині, яка змінилася, вочевидь, соромно, і вона боїться, що її вважатимуть занадто пафосною, якщо вона чесно скаже щось на кшталт: «Я змінився. Те, що нас пов’язувало, стало для мене нудним тягарем. Ти не розумієш ту людину, якою я став, і мені потрібно дещо інше».

  2. Причина може бути не пов’язана з вами

Ми живемо в часи, коли майже в кожної людини дуже щільний графік, тож доводиться обирати, з ким більше подобається проводити час. Нове знайомство часто призводить до того, що людина припиняє бачитися з усіма іншими. Іноді це пов’язано просто з тим, що нове — цікавіше й привабливіше за старе.

  3. Людина вважає, що ви отримуєте більше вигоди від цих стосунків

Імовірно, ваш зв’язок вигідний саме вам. Наприклад, інша людина — уважний слухач, або знає більше, або просто цікава вам більше, ніж ви їй. Або вона вкладає так чи інакше більше в ці стосунки, ніж ви.

Якщо ви дійдете висновку, що іншій людині цей зв’язок видається не надто обопільно вигідним, ви з усією повагою до цієї особи можете припинити підтримувати його. У результаті є ймовірність того, що ваш контакт зійде нанівець, але це може спричинити у вас як смуток, так і полегшення. Якщо багато ваших зусиль іде на те, щоб підтримувати якісь стосунки, а інша людина вочевидь не цінує ці зусилля, то краще буде з поваги до себе відпустити те, що ви й так не контролюєте, і вивільнити місце для нових, більш взаємних зносин.

Утім, є альтернатива. Якщо ця людина — ДУЖЕ дорогий вам друг, ви можете працювати над собою, щоб її зацікавити. Приміром, приділяти більше уваги тому, чим вона захоплюється. Можливо, в глибині душі воно не буде вам аж надто цікаво, але це саме той випадок, коли що більше ми дізнаємося про щось, то цікавішим воно нам видається. Можливо, ваш інтерес збільшуватиметься в міру того, як ви про це читатимете та говоритимете — й інша особа це оцінить. Якщо ж вам не вдасться пробудити в собі справжню цікавість до, скажімо, комп’ютерних ігор, спорту чи книжки, якою марить інша особа, то, може, вам буде цікаво дізнатися, які ці речі важливі іншій особі. І вона, либонь, зрадіє, якщо ви про це її запитаєте.

Існує багато різних способів звернути на себе увагу іншої людини. Наприклад, можете стати тією людиною, яка готує обід, або в чиїй машині всі їдуть на вилазку; також можете запропонувати наглянути за дітьми іншої особи або бути корисним у будь-який інший спосіб.

Іншій людині може бути важко сказати, що вона вважає ці стосунки нерівними. Можете порушити цю тему самостійно. Наприклад: «Я радий, що ти захотіла провести час зі мною, хоч навколо й так багато різних цікавих людей, які хочуть перебувати у твоїй компанії».

Якщо вже маєте такий досвід, коли ви опинялися наприкінці пріоритетного списку, а отже, ставали першим кандидатом на вибування, щойно на горизонті з’являлась нова особа, можна попрацювати над собою, щоб стати кращим другом.

Привабливими часто бувають такі люди, які чимось захоплюються, уміють уважно слухати, мають почуття гумору або просто добре вміють бути собою. Жодна з цих якостей не є вродженою. Над ними всіма треба працювати. Якщо ви — так собі слухач, то можете навчитися цієї штуки. Приміром, курс активного слухання може стати непоганою інвестицією. Якщо маєте за плечима досвід, коли інші подейкували, що вам нема чого сказати, ви можете це змінити. Поміняйте роботу, поїдьте в подорож або знайдіть собі нове хобі. Також існують курси, на яких розвивають почуття гумору та навчають бути собою. Терапія й коучінг також стануть у пригоді.

  4. Людину роз’їдають заздрощі

Якщо ви в чомусь досягли успіху, заплатите за нього тим, що декому з вашого кола стане нестерпно перебувати поруч із вами.

Бути заздрісним — болісно. Заздрість виникає через те, що людині чогось бракує. Якщо що відчайдушно шукаєте кохання, але знайти його не вдається, то стає болісно спостерігати за щасливими, сповненими любові стосунками, якими насолоджується ваш друг. Або якщо вам непросто будувати свою ка­р’єру, слухати про чийсь інший успіх у цій сфері не дуже приємно.

Протягом перших місяців після втрати дружини я терпіти не міг компанію щасливих парочок.

Один мій друг дуже переймався мною й запрошував у гості. «Приходь, коли забажаєш», — усе повторював він. Я жодного разу не прийшов. То був мій давній добрий друг, і я почувався невдячним. Та не міг умовити себе піти туди. Мене гнітило те, що я не можу реагувати позитивно. Шкода, що не можу порадіти за друга, в якого й досі є дружина.

Іб, 73 роки

Подумайте, чи не заздрість успіхам на роботі винна в тому, що ви розійшлися. Якщо вас підвищили, а іншу особу звільнили, або якщо ви щойно придбали будинок своєї мрії, а інша людина на мілині — все це очевидні причини розриву.

Заздрісна людина так часто соромиться своїх заздрощів, що не може про них говорити. Але ви здатні їй допомогти. Якщо висловите розуміння, що іншій людині важкувато спостерігати ваш успіх у тій сфері, де вона тривалий час намагається його досягти, — і навіть припините на якийсь час говорити про свої досягнення, — це спрацює. Мабуть, вам поки що варто говорити про інші речі, допоки нове кохання або підвищення не притруться до очей. Ще один непоганий спосіб допомогти — поговорити з іншою людиною про те, як вона може зрівнятися з вами в успішності. Що більше ми віримо в те, як одного дня й самі зможемо досягти таких висот, то менше заздрощів переживаємо.

Вправа

Подумайте, чи немає інших причин, крім злості, які спричинили між вами дистанцію. Можливо, інша людина змінилася й набула нових друзів? Чи сталося у вашому житті щось таке, що могло б спричинити заздрощі? Чи може ця людина стверджувати, що вона дає більше, ніж отримує?

  Підсумок розділу 9: Спробуйте здогадатися про приховані причини

Почуваючись відторгненими, ми маємо звичку одразу ж думати, що інша людина сердиться на нас. Та справжня причина, можливо, не має до нас жодного стосунку. Сьогодні не так багато людей, які дружать з одними й тими само людьми або підтримують однаково міцні стосунки з родичами протягом усього життя. Ми рухаємося вперед і змінюємося. І в цьому немає нічого поганого.

Якщо інша людина не має такого ж активного бажання спілкуватись, як ви, їй може бути складно про це повідомити. Можливо, вона соромитися справжньої причини. Допоможіть їй і здогадайтеся самостійно. Якщо вдасться про це поговорити, то, найпевніше, ви відчуєте значне полегшення, хоч ця розмова й може призвести до розриву ваших стосунків.

Інша причина може бути пов’язана з тим, що ваші стосунки стали надто закритими, або що в них відсутні кордони. Детальніше про це читайте в наступному розділі.

Розділ 10. Дозвольте іншій людині відрізнятися від вас

У деяких стосунках дистанція буває занадто великою. А в інших — узагалі відсутньою. Ваше спілкування може стати таким тісним, що ви буквально розчинитися одне в одному, тож жоден із вас до кінця не розумітиме, де закінчуються потреби однієї людини та починаються потреби іншої. Я називаю такі стосунки кофлюєнтними (кофлюєнція — злиття), але інколи використовую термін «симбіотичні» — ще одне слово на позначення цього феномену.

На початковому етапі взаємин дуже цікаво знаходити подібності й почуватися визнаним іншою особою. Деяким людям так подобається грати в близнюків, що вони притлумлюють відмінні риси, замість того, щоб підкреслювати їх і в такий спосіб створювати більш правдиве уявлення про себе. Вони нечасто виражають незгоду, а натомість постійно підкреслюють свою спільність.

Звісно, перебуваючи в компанії людини, яка наче поділяє наші переконання та емоції, ми почуваємося легко та безпечно. Проблема в тому, що в цієї однаковості є своя ціна. Обидві сторони, найпевніше, пригнітили ті свої риси, які не вписуються в картину подібності. Притлумлення якихось рис особистості, приховування їх від інших і навіть від вашої власної свідомості вимагає значних витрат енергії. Нижче запропоновано приклад типової кофлюєнтної пари.

Єнс і Каріна одружені кілька років. Вони ніколи не сварилися й погоджувалися практично в усьому. Наприклад, вони обоє вважали, що не згодні з політикою уряду. Втім, Каріна вбачала певний сенс в урядових діях, проте не афішувала свої думки, щоб не руйнувати атмосферу погідності між ними. Вони також погоджувались, що колега Каріни — неприємна людина. Утім, у Єнса інколи виникала думка, що колега працює з повною віддачею, але йому ставало неприємно від самої лише думки, як образиться Каріна, якщо він зізнається, що насправді вважає її колегу непоганим хлопцем.

Вони завжди їздили у відпустку машиною з автобудиночком. Єнс не любив літати. Каріна завжди казала йому, що не має нічого проти такого відпочинку, втім, потайки мріяла про подорож до США.

Їхні родичі часто говорили: «А що думають Єнс і Каріна?». Або: «А чого хочуть Єнс з Каріною?». Малося на увазі, що вони мають хотіти того ж самого. Уся родина звикла до цього.

Кофлюєнтні стосунки часто бувають нудними, їм бракує енергії. Вони позбавлені контрасту, і все закінчується так само, як при змішуванні фарб: якщо ретельно змішати червону й чорну, вони утворять коричневу, і ніхто вже не відрізнить чорну від червоної. Часто обом сторонам геть нецікавий внутрішній світ іншої людини, адже вони вважають, що знають одне про одного абсолютно все. Нормального розуміння між ними також немає, бо воно виникає лише тоді, коли ви наважуєтеся продемонструвати свою справжню особистість і здатні побачити, що інша людина — захоплива й реальна, і не схожа на вас.

  Чи не стали ви занадто схожими?

У кофлюєнтних стосунках люди частіше говорять про себе «ми/нам», ніж «я/мені». Наприклад:

Ми щасливі разом. Або: Нам подобається їздити в гості до родичів.

Люди прив’язані одне до одного своєю однаковістю, і сама думка про порушення цього симбіозу спричиняє тривогу.

Можливо, ви помічали, як інша особа намагається самоусунутися або вдає втому, коли ви намагаєтеся вписати її в прийняті рамки, натякаючи словом «ми» на ваші подібності. Можливо, тоді їй необхідно більше особистого простору. Якщо додати трохи відкритості, то цілком імовірно, що людина згодом захоче стати до вас ближчою.

Ось декілька прикладів, як можна замінити «ми» на «я» й «ти», у такий спосіб давши зрозуміти, що ви позитивно ставитеся до відмінностей та інакших почуттів іншої особи.

Не використовуйте фрази на кшталт «Хіба ми не ідеально підходимо одне одному?». Натомість кажіть: «Мені подобається бути з тобою, а тобі зі мною як?».

Не «зустрінемось якось?», а «я б хотів якось зустрітися з тобою, що скажеш?».

Не «ми завжди так багато сміємося разом», а «мені здається (або «я пам’ятаю»), що ми завжди багато сміємося разом. Ти пам’ятаєш це? / Як тобі це?».

Замість «ми так добре провели час», кажіть: «Я так чудово провів час із тобою. А тобі як?» Або, якщо хочете полегшити іншій людині завдання, кажіть: «Мабуть, у тебе від моєї компанії змішані відчуття». У такий спосіб ви забезпечите іншій особі можливість висловити щось негативне. А потім зможете продовжити: «Розкажи більше про свій негативний досвід».

Спілкуючись із іншою людиною «некофлюєнтним» чином, як показано вище, ви даєте їй зрозуміти, що вам цікаво почути про її досвід та почуття, хоч вони й відрізняються від ваших.

Можливо, ви відчуваєте задушливий ефект від спілкування з кимось, хто вважає, ніби наперед знає, що ви думаєте, і говорить про вас «ми» замість того, щоб дати вам змогу висловити свою особисту думку. Вочевидь, у компанії такої людини ви втрачаєте відчуття того, ким є насправді. Або перебуваєте у фрустрації, оскільки вас не бачать і не чують — натомість затягують до простору іншої людини і розглядають як її невід’ємну складову.

Можливо, ви не хочете створювати атмосферу ворожості, коли інша людина заявляє: «Ми так чудово працюємо разом» або «Ну от ми й повернулися на спільний шлях, тепер усе як і до кризи». Мабуть, варто вистрибнути з цього шаблону, якщо перебувати в ньому некомфортно, і натомість зосередитися на собі. Ось декілька варіантів, як ви можете сказати про це:

— Я бачу, тобі зі мною подобається. Запитай мене, як я почуваюся поруч із тобою.

— Я бачу, тобі сподобалася наша подорож. Мені теж. Проте пам’ятай, що ми — різні люди. Для мене ця поїздка була здебільшого цікавим досвідом, проте деякі речі мене виснажили.

Змінити ваш спосіб спілкування може бути непросто. Якщо стосунки стали надто близькими, корисно взагалі не бачитися протягом декількох тижнів. Коли зустрінетеся знову, зможете по-новому побачити одне одного і почати спільний шлях заново, за новими правилами.

Малими ми всі жили в симбіотичних стосунках. Немовля не відчуває своєї окремішності від матері. У найкращому випадку вони — єдиний організм, у якому одне вгадує потреби іншого. Мало хто з нас не набув досвіду позитивного злиття в дитинстві. Тож доволі спокусливо почати кофлюєнтні стосунки в дорослому віці. Вони нездорові не лише в психологічному плані. У таких стосунках низька якість спілкування й ніхто не почувається побаченим і почутим.

  Злиття між дітьми й батьками

Досить часто в стосунках батьків із дітьми елементів злиття значно більше, ніж це корисно. Несвідомо ті батьки, у яких бракує досвіду здорової прив’язаності, проєктують власне бажання злитися з іншою людиною на своїх дітей. Твердження штибу «моя дочка — викапана я» або «він такий само зухвалий, як і я в дитинстві» свідчать про нездорові стосунки. Деякі батьки впевнені, що знають, як почуваються їхні діти; тоді вони схильні бачити в своїх дітях лише себе — а самих дітей не бачать і не чують.

Якщо дитина віддаляється від вас, варто подумати, чи ви не стали несвідомо сприймати дитину як частину себе. Тоді дитині треба відступити від вас на певну відстань, щоб зрозуміти, хто вона.

Важливо — особливо коли це стосується наших дітей — з обережністю ставитися до переконання, що ми точно знаємо, хто вони і що відчувають. Значно краще проявити цікавість і розпитати дитину особисто. Якщо ви раніше приділяли більше уваги тим рисам дитини, які асоціюєте із собою, варто змінити тактику і звернутися до тих аспектів її особистості, які зовсім не схожі на ваші.

Вправа

Потренуйтеся казати «я» і «ти» замість «ми» та створіть умови для відмінностей. Наприклад, згадуючи про якийсь спільний досвід, скажіть: «Я пережив це так. Можливо, в тебе інші враження. Можна дізнатися, які саме?».

Потренуйтеся виражати свою відмінність. Почніть із простого; наприклад, спитайте в іншої людини, який колір їй найбільше подобається. А ваше завдання полягає в тому, щоб пояснити, що вам подобається інший.

Поекспериментуйте з незгодою. Така вправа може дати вам значно більше задоволення й позитивних емоцій, ніж підігрування одне одному.

  Підсумок розділу 10: Дозвольте іншій людині відрізнятися від вас

Якщо в стосунках хтось не має змоги висловити незгоду або іншу думку, він почуватиметься вимушено й знуджено. При цьому й сам може не розуміти, що не так.

Якщо взаємини батьків і дітей занадто тісні, діти відчуватимуть потребу віддалитися від батьків, щоб знайти себе.

Розділ 11. Погляньте на вашу родину

Якщо вам важко з вашою мамою, їй, найімовірніше, було також важко з її мамою чи татом, а їм було важко зі своїми батьками тощо. Ви неодмінно принесете свій набутий досвід — як добрий, так і поганий — у стосунки зі своїми дітьми або з іншими близькими родичами.

  Навички побудови стосунків успадковуються

Тих навичок побудови стосунків, які маєте зараз, ви навчилися в дитинстві від найближчих людей. Якщо не пропрацювали свою манеру спілкуватися з людьми в психотерапії або в інший спосіб, то, найпевніше, на емоційному рівні ви повторюватимете той самий сценарій, що й ваші батьки. Ваш спосіб підтримувати стосунки буде схожий на їхню стратегію, а ви понесете його далі, іншим своїм близьким людям.

Деякі люди не одразу визнають, що їхні стосунки із дітьми мають щось спільне зі стосунками з батьками.

Утім, найчастіше, якщо пильно придивитися, вони передають дітям те, що отримали самі — тільки в іншому вигляді.

У домі мого дитинства дотримувалися суворих правил поведінки за столом. Наші обіди були дуже гнітючими, на них панувала крижана атмосфера. Коли в мене з’явилися діти, я зосередилася на тому, щоб створити дружню атмосферу за сімейним столом. Навмисне дивилася крізь пальці на погані манери моїх дітей, натомість зосереджуючись на бесіді й розпитуючи їх, як минув день.

Коли діти підросли, то закинули мені, що я їх не навчила столового етикету, адже їхнє невміння чемно поводитися за обідом стало проблемою, коли вони почали гостювати у друзів. Ба більше, вони зізналися, що моя підкреслена зацікавленість їхніми новинами справляла на них гнітюче враження.

Іна, 57 років

Цей приклад демонструє, як Іна — бажаючи протилежного — зрештою відтворила й перенесла на дітей гнітючу обідню атмосферу. Перейти від дисбалансу до збалансованої поведінки складно. Ми часто діємо наче маятник, якого хитає то в один, то в інший бік. Тільки коли усвідомлюємо, що саме робимо і який це має ефект, ми можемо вийти на серединний шлях і вибудовувати лінію збалансованої поведінки. Ось інший приклад, у якому Йоханнес, надміру занурившись у проблеми свого батька, узагалі не довіряє дітям та друзям своє емоційне життя. Знов-таки, приклад дисбалансу.

Коли я був підлітком, ми з татом жили вдвох. Він звіряв мені свої проблеми з жінками. Я знав геть усе та намагався допомогти — і відчував обов’язок бути розрадою батьковій самотності.

Коли я виріс, то вирішив, що НІКОЛИ не обтяжуватиму своїми проблемами дітей або ще когось. І завжди поводився так, ніби в мене все добре. Тільки багато років по тому я зрозумів, як це спантеличувало моїх дітей та друзів, адже вони ніколи не знали, що я відчуваю та ким насправді є.

Йоханнес, 52 роки

В обох прикладах бачимо схильність впадати в крайнощі. Ми легко можемо потрапити в пастку цієї поведінкової моделі, якщо не будемо пильнувати її, не звернемося про допомогу за потреби.

Замолоду ми зазвичай плануємо стати своїм дітям кращими батьками, ніж нам були наші батьки. Утім, часто нам доводиться визнавати свої помилки, коли виявляється, що ми в пастці знайомої моделі й повторюємо ті самі речі, що й свого часу наші мама з татом.

Вибачити батьків, так само, як і нести свою провину, може бути легше, якщо збагнути, що проблеми, які ви тепер переживаєте, раз по раз повторювалися протягом усієї вашої родинної історії. Оскільки вони так глибоко вкорінені, не можна очікувати, що одна людина візьме й залагодить усе те, що тягнулося в сім’ї віками. Та якщо нам удасться роз­в’язати бодай частину проблем і вибудувати з дітьми здоровіші стосунки, ніж були в нас із батьками, то майбутні старші й молодші покоління нашої родини краще знаходитимуть порозуміння. Отже, досвід успішної побудови стосунків також можна передати у спадок.

  Намагайтеся передати наступним поколінням щось хороше

Ви можете створити атмосферу здорових стосунків, поліпшивши взаємини із батьками та з дітьми або іншими родичами, яким залишаєте щось у спадок. І діти є найважливішими. Якщо ви витрачаєте так багато енергії на батьків, що її бракує на дітей, мудріше скоротити спілкування з батьками.

Часто трапляється так, що батьки, які майже нічого не давали дітям, поки ті були малі, з плином часу стають більш вимогливими. Якщо ви зростали в атмосфері емоційної бідності, а тепер прикуті до примхливих батьків, водночас намагаючись дати своїм дітям те, чого самі значною мірою були позбавлені, — ви у глухому куті. Можливо, ви стикалися з такою ситуацією, і вам забракло енергії, щоб із усім цим упоратися. Тоді варто обов’язково виділити час для себе і шукати допомогу за потреби, щоб у вас було достатньо ресурсу на контакт із дітьми або іншими вашими спадко­ємцями.

Деяким людям складно виставити кордони своїм батькам, щоб звільнити простір для себе та своїх дітей, адже в Біблії написано: «Шануй батька свого та матір свою». Це — одна з десяти заповідей. Вона була створена в сиву давнину, коли не існувало соціальних служб. За тих часів, якщо людина не піклувалася про батьків, коли ті більше не могли піклуватися про себе, то вони помирали з голоду. Сьогодні ситуація зовсім інша. Отже, сьогодні можна повністю віддатися природному покликанню бути батьком чи матір’ю або транслювати любов у якийсь інший спосіб замість того, щоб дозволити батькам отримувати більше, ніж вони дають.

Природний порядок полягає в тому, щоб батьки давали щось своїм дітям, а діти мають передавати це далі, наступним поколінням. Якщо батьки емоційно нестабільні, цей порядок часто порушується, тоді вже діти починають вважати, що багато заборгували батькам та беруть на себе непропорційно велику частку піклування про них. Якщо вам вистачає енергії на все, оптимальний варіант — доглядати батьків і не забувати про дітей. Якщо батьки надто вимогливі, або вам бракує енергії, віддайте перевагу дітям. Вони продовжать ваш рід, тому їм також треба буде щось передати наступним поколінням.

Вправа

Подумайте про проблеми у вашій сім’ї. Запитайте про них інших членів родини. Чи не було у вас у роду якогось психічного захворювання? Чи не наклав хтось на себе руки? Чи не було умов емоційної бідності? Чи не відчуваєте ви браку навичок взаємодії з іншими людьми, або, навпаки, навичок розуміння своїх потреб? Якщо у вашій сім’ї таке траплялося, поплескайте себе по спині за те, що ви непогано даєте раду зі своїм життям, попри тяжкий сімейний спадок.

  Підсумок розділу 11: Зважте на свою родину

Від батьків ми перейняли манеру спілкування з іншими людьми. І спілкуємося з дітьми чи друзями за їхнім шаблоном; навіть коли намагаємося відторгнути їх, а не наслідувати — однаково повторюємо засвоєну модель, але навпаки.

Ваші проблеми з налагодженням стосунків, найпевніше, схожі на такі само проблеми ваших батьків, і ці проб­леми циркулюють протягом багатьох поколінь історії вашої родини. Якщо очікуєте від себе, що зробите все ідеально й уникнете всіх помилок, допущених пращурами, то ви хочете надто багато. Якщо те, що передаєте далі, бодай трохи краще за те, що отримали, ви вже позитивно вплинете на майбутні покоління.

Розділ 12. Визначте власні причини для розриву стосунків

Мінімізація чи повний розрив стосунків можуть бути пов’язані з геть різними причинами. Деякі з них цілком природні, а от над іншими варто серйозно замислитися.

Ви впізнаєте якесь із цих виправдань?

1. Я більше не можу розслабитися поруч з цією людиною.

2. Проблеми іншої людини пригнічують мене.

3. Мені набридла інша людина.

4. Інша людина нав’язала мені якусь неправильну роль.

5. Я почуваюся недостатньо важливою для іншої людини.

6. Інша людина підважує моє уявлення про себе.

7. Інша людина піддає мене фізичному або психологічному насиллю.

Далі ви зможете прочитати детальний опис і оцінку кожної з причин.

  1. Я більше не можу розслабитися поруч із цією людиною

Коли нам складно розслабитися у стосунках, це може бути пов’язане з тим, що ми не можемо визначитися з почуттями, до яких спонукає нас інша особа. У колах психотерапевтів тоді кажуть, що в людини проблеми з контейнеруванням емоцій, іншими словами — з витримкою.

Вам, мабуть, знайоме відчуття, коли некомфортно у власному тілі, бо охоплюють сильні емоції. Ці емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Якщо вам тяжко залишатися спокійним, коли ви перебуваєте в одній кімнаті з людиною, що колись була вам дорога, тут можуть бути залучені сильні емоції. Приміром, тривога, смуток, горе, страх, або сором.

Якось я пішла на вечірку, на яку також був запрошений мій колишній. Коли побачила його, то одразу мені стало дуже незручно. Мене охопили почуття гніву, смутку й обурення. Більше за все мені хотілося вибігти звідти й поїхати додому, але я не зрушила з місця і спостерігала за ним на відстані, подумки повторюючи: «З твоїми почуттями все гаразд, вони нормальні за таких обставин». Я декілька разів глибоко вдихнула і відчула, як за якийсь час моє тіло пристосувалося до цієї ситуації, я знову змогла поводитися нормально.

Ліне, 38 років

Якщо ваші відчуття не надто сильні, спробуйте залишитися в певній ситуації. Глибоко вдихніть декілька разів і прийміть емоції, які вас у цей момент охоплюють.

Можна підготуватися до зустрічі з певною людиною, просто розповівши іншим про свої відчуття. Розповідаючи про них, ви, імовірно, їх відчуєте і зможете потренуватися, дозволяючи їм наповнити все тіло, й потроху звикнете до них.

Навичку давати раду певним почуттям можна розвинути так само, як накачати м’язи. Якщо ніколи не піднімати нічого важкого, м’язи залишаться слабкими. Та якщо спробувати піднімати важкі предмети, хоч це й тяжко, з плином часу м’язи зміцніють. Так само ви можете підвищити здатність подужувати певні почуття, якщо час від часу переживатимете їх у певній дозі. Як розтягуються щойно випрані затісні джинси, якщо походити в них трохи, так і ваша внутрішня здатність контейнерувати емоції збільшиться, якщо ви залишитеся в почутті замість того, щоб уникати його.

Вправа з написанням листів із розділу 2 може стати в пригоді й тут. Мабуть, ви помічали, що щоразу, коли говорите або пишете про ваші почуття, стає легше з ними примиритися. Коли вам стане простіше примирятися із собою, то й у стосунках з іншими людьми стане комфортніше. Ви побачите, що ваші відчуття щодо себе в цілому зміцніли.

Іноді почуття бувають такими непереборними й бентежливими, що потрібна професійна допомога, щоб розібратися та впоратися з ними. Якщо звертатися до правильного спеціаліста, можна не лише поліпшити стосунки, але й стати досконалішою людиною.

  2. Проблеми іншої людини пригнічують мене

Якщо інша людина навішує на вас свої проблеми і не хоче брати відповідальність за їх розв’язання, можливо, краще обірвати такий зв’язок, так само, як вирішила вчинити Санне з поданого нижче прикладу:

Протягом багатьох років моїй матері не подобалися її вставні зуби. Вона часто конфліктувала з ортодонтами й лютувала, коли доводилося оплачувати рахунки, хоч і була впевнена, що лікування не допоможе. Мати розлютилася ще дужче, коли одного разу ортодонт натякнув їй, що її проблема з царини психології. Коли вона приходила до мене в гості й розважала мене оповідками про свої проблеми із зубами, то очікувала, що я також буду обурюватися, а мені від того ставало зле.

Санне, 34 роки

Санне жодного сенсу не було витрачати енергію на проблеми своєї матері, адже здавалося, що вони не будуть роз­в’язані, хоч би скільки вона не вислуховувала сповнені гніву й смутку промови. Значно краще для неї — витрачати енергію на дітей.

Вона намагалася зупинити словесний потік матері такими словами:

«Мамо, я лише твоя дитина. Я не можу розв’язувати твої проблеми. Мені тяжко вислуховувати про твої зуби. Віднині я більше нічого не хочу про них чути». Спочатку мати розсердилася на неї й почувалася жертвою нечемної поведінки дочки, — однак більше не розповідала Санне про цю проблему, і це було мудро. Бо інакше мати ризикувала повністю позбутися контакту із дочкою.

Дуже обтяжує слухати або бути свідком того, як родич чи друг страждає від якихось труднощів, але нічого не робить для їх розв’язання і не просить про допомогу.

  3. Мені набридла інша людина

У данській мові слово «набридає» (kede sig) за значенням подібне до «засмучує» (ked af det). Подумайте, чи не сталося у ваших стосунках чогось, після чого ви почуваєтеся засмученим та вразливим, і вже не можете чесно сказати іншій людині, що до неї відчуваєте. Чи не почали ви догоджати одне одному, замість того, щоб кидати виклик і виражати незгоду? Якщо так, то чесна розмова про те, що ви робите в цих стосунках, може розвіяти це відчуття.

У розділі 6 я описала чотирирівневі бесіди як дуже помічну комунікаційну модель, яка допомагає побудувати відверту розмову та витягти на світ скелети з шафи. Цю модель можна застосувати й тут. Якщо стосунки стали нудними, корисно перейти на таку форму спілкування.

Ось декілька прикладів чесних заяв:

— Я відчуваю, що вже менше хочу робити щось разом із тобою.

— Я помічаю, що коли ми розмовляємо, дивлюся на годинник.

— Хотілося б почути від тебе щось нове й цікаве.

— Я все ще сподіваюся, що ти запитаєш щось про те, що я тобі кажу, щоб я відчув твою цікавість.

— Я хочу, щоб ми разом трохи дуркували, а не були такими статечними.

— Якщо ми зовсім припинимо спілкуватись, я сумуватиму. Проте зараз я відчуваю, що нам не варто бачитися так часто.

Така прямота цілком протилежна порадам викладачки світського етикету. Тут наявний ризик того, що інша людина образиться й розгнівається. З іншого боку, якщо ваші стосунки зайшли в глухий кут, то, може, вам нема чого втрачати? До того ж, є й шанс, що з цієї спроби вийде щось хороше. Так чи так, та залучившись до чотирирівневої бесіди, ви помітите, як зникне нудьга.

Проте може виявитися, що ви й справ­ді рухаєтесь у різних напрямках і поступово віддаляєтеся одне від одного. Тоді взагалі немає сенсу підтримувати стосунки, що вичерпалися й більше нікому не потрібні. Якщо ви ростете над собою й розвиваєтеся, наївно вірити, що протягом усього життя дружитимете з одними й тими само людьми.

  4. Інша людина нав’язала мені якусь неправильну роль

Дорослі діти, які розірвали стосунки з кимось із батьків, стверджують, що їхній образ, що вибудовуються зі слів, дій і вигляду батьків, зовсім не відповідає дій­сності. Вони не впізнають себе в батьківському дзеркалі, і це спантеличує їх. Вони відчувають, що реакція їхніх батьків не має жодного стосунку до того, ким вони насправді є. Імовірно, в дитинстві вони намагались уписатися в шаблон, який батьки вигадали для них, певно, ще до народження. Коли вони — у минулому й тепер — намагалися продемонструвати ті аспекти своєї особистості, що не вписувалися в цей шаблон, то стикалися з нерозумінням та ігноруванням. Це особливо характерно для тих батьків, хто й сам пережив важке дитинство, але не взяв на себе відповідальності за пропрацювання старих травм. Такі батьки опинилися в пастці своєї ролі, яку вони змушені раз за разом грати, тож, навіть не усвідомлюючи того, вони тримають своїх дітей у заручниках цієї безкінечної гри.

Скидалося на те, ніби моїй мамі конче потрібно було грати роль винятково хорошої матері. Для того щоб вона вважала свою гру вдалою, мені доводилося грати роль щасливої, гарненької й розумненької дитини. Я інстинктивно відчувала це навіть у ранньому дитинстві. Подорослішавши, дізналася, що дуже відрізняюся від цього образу. Я інколи буваю дурнуватою, нестерпною і сумною.

Знаходячи й приймаючи кожну нову грань своєї особистості, я відчуваю, що стаю міцнішою й більш цілісною. Але коли приїжджаю до матері, то бачу, що вона зовсім не сприймає мене такою, як я є. Вона продовжує грати роль доброї матері для гарненької розумненької дитинки. Мене саму наче ніхто не чує й не бачить. Почуваюся так, ніби я зникла або стала невидимою. Лише розповівши про цей візит моєму партнерові й почувши від нього слова розуміння, я знову сповна змогла відчути свою справжню особистість.

Дорте, 50 років

Кожній людині важливо, щоб її чули й бачили такою особистістю, у якій вона могла б упізнати себе. Якщо ваш образ, який ви бачите в очах іншої людини, спотворено, зберегти відчуття особистісної серцевини надзвичайно складно — особливо коли ви не дуже впевнені у власному відчутті себе.

Якщо ви росли з батьками, які не цікавилися вашими потаємними бажаннями чи вашою особистістю — або не помічали вас на вашій території, — вам може не вистачати стійкого відчуття своєї особистості. І навіть якщо ви насилу здобули собі відчуття безпеки й захищеності, воно однаково може похитнутися поряд із вашими батьками, тож бути поряд з ними буває болісно й обтяжливо.

Ми тією чи іншою мірою нав’язуємо іншим, зокрема нашим дітям, певні ролі. Єдина проблема полягає в негнучкості цих ролей: їх неможливо буде змінити, якщо з’ясується, що вони зовсім не годяться певній людині. Їхня гнучкість залежить передусім від вашої особистої гнучкості та від кількості ролей, які ви маєте в особистому репертуарі.

Якщо, приміром, ви можете грати лише роль «веселого розважальника», то роль «глядача» відводите іншим. Якщо вмієте виконувати лише роль «помічного слухача», іншій людині дістанеться роль «проблемної дитини». Якщо бачите себе лише в ролі «невинної жертви», іншим дістануться ролі або «рятівника», або «винищувача».

Іноді люди продовжують грати ролі з минулого і в певних стосунках поводяться вкрай невідповідно. Вони роздають іншим ролі й дотримуються думки, що певна людина створена лише для певної ролі, тож не здатні побачити, зрозуміти чи зацікавитися тим, якими інші бачать себе. Наприклад, у потягу можна зустріти жінку яка, не спитавши, почне розповідати про свої біди іншій пасажирці. У такий спосіб вона нав’язує цій пасажирці роль допомагачки, не з’ясувавши спершу, ким та є насправді й чи хоче слухати, чи, може, вона втомлена й воліла б відпочити. Інший приклад: батечко, який уважає свого сина значно кращим за інших дітей. І син, якому спочатку леститиме батькове захоплення, докладатиме всіх зусиль, щоб бути кращим в усьому, але при цьому втратить себе.

Використовувати інших у своїй грі — це форма маніпуляції, шкідливої для всіх сторін. Це робиться не конче зі злої волі, але так стається, коли ви, не усвідомлюючи і не розбираючись, потрапляєте в пастку минулого. Байдуже, чи ви є ініціатором гри, а чи усвідомили, що вас використовують, — спершу варто поговорити з кимось про це. Якщо така взаємодія відбувається між батьками й дітьми, все може бути так складно й заплутано, що неодмінно знадобиться допомога, перш ніж можна буде говорити про прозорість стосунків та нові моделі спілкування.

Якщо з батьками чи кимось іще ви почуваєтеся збентеженим, неправильним чи відсутнім, це, мабуть, тому, що ви втягнуті в гру, яка не має стосунку ані до вас, ані до ваших теперішніх взаємин. Можливо, ви опинились у п’єсі, створеній для того, щоб підтримувати ілюзії іншої людини стосовно її самої. Так чи так, це надзвичайно обтяжливо та енерговитратно, а користі від цього немає нікому. Отже, усвідомте це й позбавтеся цього тягаря. Болісно, коли руйнуються ілюзії, та нам усім краще стояти на реальному ґрунті.

Для танго потрібні двоє. Якщо хтось робить нові рухи, інший уже не може продовжувати танцювати по-старому. Якщо ви припините грати роль, яку вам нав’язала інша людина, їй теж дуже складно буде продовжувати грати свою. Це може спричинити обурення, зокрема й спрямоване на вас. Тим не менш, якщо ви зможете втримати новий рух, у тривалій перспективі це буде краще для всіх — зокрема для іншої особи, яка в найкращому випадку здогадається, що їй потрібна допомога.

Батьки легко нав’язують ролі своїм дітям. Утім, таке може статися і в інших стосунках. Найпростіше навісити якусь роль на того, хто нечітко демонструє свою справжню сутність. Що більше показуєте, хто ви, чого хочете і чого не хочете, то краще захищаєте себе від затягування в чиюсь гру.

Якщо вам складно зберігати твердість духу й почуватися комфортно в компанії важливої людини, подумайте, чи не стане перенесення спілкування в письмову площину кращою альтернативою розриву стосунків. Чому б вам не підтримувати дружнє листування? Так ви зможете потренувати вміння володіти собою і вберегти себе від поразки в грі, в якій важко прорахувати ходи.

  5. Я почуваюся недостатньо важливою для іншої людини

Якщо інша особа значно важливіша вам, ніж ви — їй, це може бути болісно та спричинити низьку самооцінку в стосунках.

У парі нечасто буває так, що обидва партнери однаково палко кохають одне одного. Хтось зазвичай буває більш зацікавлений. Це загалом не проблема, та якщо різниця між коханням і зацікавленістю в одної та іншої особи стає надто великою, це може ранити більше закохану особу.

Якщо ви такі одержимі іншою людиною, що хочете постійно перебувати поруч, а вона воліє не бачити вас так часто, чи взагалі віддала б перевагу більш поверхневим стосункам — можливо, краще вам узагалі припинити спілкуватися.

Коли я була з Мартіном, то повністю була поглинена думками про його життя. Думала, як же зле, що в нього було кепське дитинство, й відчувала глибоку ніжність до нього через це. У його житті часто відбувалися кризи, і я намагалася допомогти йому й дати хорошу пораду. А про мене й про моє життя ми говорили нечасто. Переважно так усе й відбувалося. Мартін нечасто питав мене про щось, а коли я починала розповідати про своє життя та про те, що мені цікаво, він, найпевніше, імітував цікавість.

Я не раз проявляла ініціативу й пропонувала піти разом у кіно чи просто зустрітися. Сам він зрідка пропонував якісь спільні заходи. Одного дня я просто відчула свою недоречність і урвала будь-які контакти з ним. Так наші стосунки зійшли нанівець, і це на краще, хоч я й доволі довго їх оплакувала.

Камма, 42 роки

Так само важко, якщо в стосунках з батьками вас не вважають достатньо важливою особою. Таке трапляється, приміром, якщо ви перебуваєте в тіні брата або сестри, у яких вкладали значно більше, ніж у вас.

Коли я приїздив до батьків, вони постійно частували мене історіями про справи мого брата, про його іспити, оцінки та кар’єрні перспективи, що мають перед ним відкритися. Коли я намагався розповісти про моє стажування, їм було відверто нецікаво.

Каспер, 24 роки

Іноді люди поривають із батьками, тому що почуваються в родині «білою вороною», адже щоразу, коли вони намагаються отримати від батьків якусь підтримку, все закінчується болем і розчаруванням.

Дорослі діти з розлучених сімей часто почуваються дітьми другого сорту — зазвичай таке трапляється у новій сім’ї батька. Ось декілька прикладів:

Коли я хочу приїхати в гості до тата, то часто до останнього моменту не отримую відповіді на питання, коли йому було б зручно. Він завжди сумнівається, чи вистачить ліжок. Тільки якщо ліжка не зайняті дітьми його дружини, або їхніми спільними дітьми та їхніми друзями, тоді, може, знайдеться місце й для мене.

Ханне, 24 роки

Іноді, коли я телефоную батькові, він захоплено розповідає мені, як чудово провів вихідні,й що зібралася вся родина. У такі миті в мене коле в серці від усвідомлення, що він зовсім за мною не сумує.

Марія, 28 років

Якщо мати чи батько позбавляють вас змоги почуватися важливими (на що ви цілком природно можете розраховувати), спілкуватися з ними може бути дуже болісно. До того ж, спроби налагодити стосунки з родиною, яка й без вас почувається повноцінною, можуть серйозно похитнути вашу самооцінку.

Почуватися непоміченим і неважливим так само шкідливо, як і почуватися нелюбим. Якщо після спілкування з кимось у вас залишаються саме такі відчуття, і розмова з цією людиною не може цьому зарадити, варто скоротити тривалість та частоту ваших зустрічей, щоб ви змогли зосередитися на інших, більш приємних стосунках.

Якщо ви — один із батьків, якому складно досягти від дитини належного визнання, це зовсім інша ситуація. Ніколи не полишайте спроб налагодити зв’язок зі своєю дитиною. Навіть якщо вам неприємно почуватися на другому місці після її батька чи матері, або навіть друзів чи інших інтересів. Наш обов’язок як батьків полягає в тому, щоб підтримувати наших дітей, навіть якщо вони весь час занурені в якісь свої справи. Будьте впевнені, що для своєї дитини ви важливі, що вона потребує вас, хоч це й може бути непомітно.

  6. Інша людина підважує моє уявлення про себе

Доволі часто інші люди кажуть нам те, чого не хотілося б чути. Вони вважають, що вам потрібно розвиватися, або що ви стали надто владним, або що ви останнім часом дуже вразливі й ображаєтеся на будь-що. Якщо в цих словах немає бажання вас образити, варто звернути на них увагу — ймовірно, вони небезпідставні.

Дорослішання, крім іншого, означає й усвідомлення тих аспектів своєї особистості, які ми зазвичай не беремо до уваги. Тоді вороги стають у пригоді краще, ніж друзі. Останні зовсім не бажають утратити вашу дружбу, тож так добре загортають свою реакцію на ваші недоліки в загальні слова, що ви й не запідозрите, що щось не так. На відміну від них, вороги охоче висловлять вам усе напрямки.

Якщо ваша родина чи друзі такі сміливі — або вважають, що їм нема чого втрачати, — що спокійно критикують ваші менш позитивні риси — це також подарунок долі. Обірвати стосунки лише через уражене марнославство означає втратити можливість збільшити рівень вашої самоусвідомленості. Якщо вам нестерпно слухати, що про вас думають інші, — це варто пропрацювати, адже воно дасть вам шанс розвинутися й вирости над собою. Навіть можете запитати інших, що вони про вас думають, і використати цей шанс, щоб навчитися більш свідомо ставитися до того, як вас сприймають.

Інша справа, коли ваш друг чи член родини сварить вас, насміхається, саркастично критикує чи в будь-який інший спосіб демонструє неповагу. Ніхто не має права вимагати від вас бути ідеальним, тож якщо хтось хоче звернути вашу увагу на те, що можна поліпшити, він має робити це по-доброму.

  7. Інша людина наражає мене на фізичне або психологічне насилля

Ніхто не повинен терпіти насилля. Тож, якщо в стосунках з’явилося насилля, краще їх розірвати. Якщо ви не впевнені, де пролягає межа дозволеного, краще поговорити з кимось про це.

Ми чудово знаємо, що таке фізичне насильство, та психологічне може бути навіть болючішим. Ось декілька прикладів компонентів психологічного насильства:

Підозри

Непомірні обвинувачення

Критика вашої особистості

Сарказм

Наклеп

Особисті натяки

Ігнорування протягом тривалого часу

Глузливі коментарі

Неблагозвучні прізвиська

Порівняння з кимось, приміром, із братом чи сестрою

Сповнений злості прочухан

Недобрі погляди

Закочування очей, коли ви щось розповідаєте

Погрози знищити ваші речі

Погрози насильством

Якщо ви припинили з кимось стосунки через насильство, привітайте себе з тим, що змогли належно про себе попіклуватися. Ніхто не повинен зазнавати фізичного чи психологічного насилля.

Мета цієї книжки: дати стосункам шанс, але не тоді, коли йдеться про насильство. Утім, є певна різниця між насильством, що сталося лише одного разу, і насильством, що має регулярний характер.

Якщо, наприклад, ваші батьки в дитинстві піддавали вас фізичному та психологічному насильству, ви маєте право відмовитися від будь-яких контактів із ними. Проте ви, вірогідно, все ще хоч трохи їх любите й хочете демонстру­вати їм дещицю цієї любові — бодай через обмін листами та листівками на Різдво. Мабуть, вони й самі — нещасні люди, у яких також було кепське дитинство.

У зберіганні зв’язку з батьками можуть бути й позитивні моменти — звісно, за умови, що насильство з їхнього боку більше не повторюється. Імовірно, вам захочеться мати змогу розпитати когось про пращурів чи про ваше раннє дитинство.

Контакт із батьками може також допомогти вам зрозуміти себе. Зможе зруйнувати ворожий або чорно-білий образ мами й тата, який ви, либонь, зберегли з дитинства. Якщо не припинили з ними контактувати, ви зможете розвинути цей образ, надати йому барв і нюансів у міру того, як дорослішаєте й іншими очима дивитеся на себе та інших.

Те, якими ви бачите і як розумієте своїх батьків, тісно пов’язано з тим, якими ви бачите себе. Якщо ви продовжуєте чіплятися за застарілі уявлення про батьків, є ризик, що вашому уявленню про себе бракуватиме деяких важливих деталей.

Вправа

Якщо вирішили припинити стосунки, можете спробувати ще раз подумати про причини, з яких ви це робите.

Чи не упустите ви можливість розвиватися, обірвавши цей зв’язок?

Чи не прогледіли ви якісь цікаві варіанти в цих взаєминах?

Чи ваш вибір усе-таки базується на здоровій самоповазі?

  Підсумок розділу 12: Визначте власні причини для розриву стосунків

Існують поважні й не дуже поважні причини для розриву чи призупинення стосунків. Іноді простіше припинити спілкуватися, ніж вибудовувати кордони й говорити іншій людині, які ви засмучені чи вражені. Найпростіший вихід у тривалій перспективі не завжди виявляється найкращим. Ви, звісно, можете обірвати спілкування, та вам не уникнути того факту, що ця людина однаково залишиться для вас важливою. Уникнути думок та емоцій щодо цієї людини також не вдасться.

Якщо ж ці стосунки надто болісні або в них наявне психологічне чи фізичне насильство, найкращим рішенням тут буде саме не зустрічатися. Ухвалити таке рішення може бути нелегко, знадобиться певна мужність. Якщо насильство траплялося лише раз і більше не повторювалося, варто замислитися над тим, щоб тією чи іншою мірою зберегти ці взаємини.

Розділ 13. Прощайтеся правильно

Як красива церемонія поховання полегшує переживання горя, так і правильне прощання з тим, хто колись мав для вас велике значення, полегшить біль від розлуки й дасть змогу рухатися вперед. Наприклад, ви дійшли висновку, що ваші стосунки відбирають більше, ніж дають, тож кожне з вас хоче спробувати, чи не буде вам краще нарізно. Чи, можливо, один із вас вирішив перервати зв’язок, хоч інша людина й не хотіла цього робити.

Несуттєво, хто саме є ініціатором розриву, та ви обоє виграєте, якщо розстанетеся по-доброму. Надто багато людей після розлуки поринають у смуток, бентегу та самозвинувачення.

Важливий словом при прощанні є «дя­кую». Подумайте про пережитий разом позитивний досвід або про ситуацію, у якій ця людина вам допомогла й принесла у ваше життя щось позитивне. В ідеалі вона спробує відповісти взаємністю, згадавши щось хороше й про вас. Хай там як, це — гарний спосіб відпускати одне одного.

Сказати щось добре про іншу людину буває тяжко тоді, коли рішення про розрив ухвалювали не ви, або коли ви обтяжені розчаруванням і смутком. Утім, варто витратити трохи часу й розкопати добрі спогади. Можливо, вам допоможуть друзі.

Якщо ви волієте відтак бути кращої думки про себе та добрим словом згадувати іншу людину, спробуйте сказати щось, що позбавить іншу особу почуття провини. Якщо вам вдасться так зробити, ця людина неодмінно буде щасливішою в майбутньому.

Ось декілька прикладів:

Ти більше не хочеш зі мною спілкуватися. Що ж, так сталося, хоч мені й хотілося б, щоб усе було інакше. Я вдячна за все, що в нас було разом. І дуже шкодую, що ти так вирішив. Та не переймайся, я не буду все життя ридати за тобою. Зараз про мене піклується моя сестра, і незабаром мій профіль з’явиться на сайті знайомств.

Софі

Я вирішив, що віднині нам краще не спілкуватися. Тепер мені треба самому подбати про себе. У наших стосунках для мене було багато болісного. Та не все було так погано. Завдяки їм я виріс над собою і дуже цьому радію. Я знаю, тобі також було нелегко, тож бажаю тобі всього найкращого.

Расмус

  Гарне прощання багато важить

Розриваючи деякі стосунки, варто зустрітися востаннє й попрощатися. Утім, ця церемонія вимагає від обох учасників уміння контейнерувати свої емоції та тримати їхню гіркоту при собі, інакше хтось із вас може так піддатися почуттям, що дасть задній хід і поводитиметься наче дитина, яка плаче, щоб її втішили.

Якщо бажаєте влаштувати успішну прощальну зустріч, у кожної зі сторін має бути певний надлишок ресурсу, щоб зберегти емпатію одне до одного, а не почати виправдовуватися і звинувачувати людину, з якою хотілося б розстатися по-доброму. Якщо особиста зустріч видається некомфортною, краще написати приємного листа.

До того ж, ви можете розробити власний прощальний ритуал і попрактикувати його декілька разів. Одразу після розставання ви, можливо, не будете готові глибоко занурюватись у цей ритуал. Та за кілька тижнів чи місяців знову можете спробувати, тоді переживання будуть глибшими. Пропоную орієнтовний прощальний ритуал.

Знайдіть фото цієї особи.

Увімкніть музику, яка асоціюється з нею.

Покладіть перед собою речі, що нагадують про цю людину.

Запаліть свічку на честь свого колишнього друга чи родича.

Подивіться на фото й попрощайтеся та подякуйте йому.

Прочитайте прощального листа, якого ви написали для цього випадку.

Якщо прощаєтеся з кимось із батьків, і вам нема за що подякувати, така фраза завжди стане в пригоді:

«Дякую тобі за життя, і в майбутньому я захищатимуся від тебе, щоб прожити дароване тобою життя якомога краще»^[1].

Якщо можете попросити когось із друзів бути присутнім під час ритуалу прощання, ефект від нього буде ще кращим.

Також із цією людною ви потім зможете поговорити про свій смуток. Найпевніше це дасть вам полегшення. Ще й навіє смуток — навіть якщо це ви вирішили покласти край цим стосункам. У кожних взаєминах є щось хороше, тож має бути місце й для смутку.

Виконавши прощальний ритуал, ви, ймовірно, заплачете від полегшення. Якщо так і станеться, повісьте це фото на стіну, дивіться на нього щодня й прощайтеся з ним, поки не відчуєте, що смуток потроху притлумлюється, і ви готові відкрити нову сторінку свого життя. Якщо, поглядаючи на фото, з’ясуєте, що замість сліз полегшення до вашого горла підступає клубок, мабуть, ви ще не готові прощатися. Якщо проводите ритуал одразу після завершення стосунків, спробуйте повторити його за декілька місяців по тому — вочевидь, стане простіше. Якщо ж ні, то вам слід переглянути своє рішення більше ніколи не зустрічатися, або ж звернутися по професійну психотерапевтичну допомогу.

Вправа

Сконцентруйтеся на тому хорошому, що у вас було, і знайдіть щось, за що ви вдячні.

Запросіть іншу людину на зустріч, під час якої ви зможете належним чином попрощатися, подякувати одне одному й побажати щастя в майбутньому. Або напишіть теплого прощального листа.

Проведіть прощальний ритуал.

  Підсумок розділу 13: Прощайтеся правильно

Іноді люди дивуються, що смуток може мати над ними таку силу — навіть якщо це вони ініціювали розрив стосунків. Інших дивує, яке полегшення вони при цьому відчувають.

Необхідно правильно попрощатися. Ця процедура дуже важлива як для переживання втрати стосунків, так і для побудови нових взаємин.

Розділ 14. Навіть якщо йдете, залиште по собі щось хороше

Навіть якщо ви хочете лишити ці стосунки в минулому і йти вперед, примирення є важливим. Якщо розстанетеся, не пробачивши одне одного, ці стосунки так і залишаться для вас джерелом дискомфорту — навіть якщо ви більше не зустрічатиметесь. Якщо ж ви волієте зберегти чи навіть поглибити ці взаємини, прощення й примирення — обов’язкові речі, якими не можна нехтувати.

  Прощення й примирення

Пробачити, як натякає нам сама структура слова, означає не звернути на щось увагу, прогледіти щось, і ми можемо ще додати сюди слово «попри». Це не означає край вашим поганим емоціям. Навряд чи ми маємо над ними контроль. Відчуття — це лише відчуття, допоки вони не трансформуються у щось інше. Повірте, ви здатні пробачити, навіть якщо вас і досі тіпає від самої думки про пережиту невірність, образу чи відчуття покинутості.

Ось три приклади того, як можна висловити пробачення:

— Попри те що я й досі зла на тебе за твій учинок, я однаково хочу, щоб ми знову зустрілися. Намагатимусь не думати про погане, навпаки — дивитимуся на нас і наше спільне минуле якомога позитивніше, зважаючи на обставини.

— Я й досі вважаю, що твій учинок — поганий, та я вже достатньо висловив тобі обурення з цього приводу. Відтепер я про нього не згадува­тиму, принаймні, допоки не станеться щось, що змусить мене про нього згадати.

— Шкода, що ти не піклувався про мене малого краще, та вже як сталося — так і сталося. Я впевнений, що краще ти й не міг. Тож відтепер хочу спробувати рухатися вперед і сконцентруватися на можливостях, завдяки яким ми можемо поліпшити наші стосунки.

Пробачити означає припинити карати іншу людину за її провину, натомість відкритися для нових перспектив. Якщо, попри ваш гнів, ви знову зближуєтеся і починаєте робити щось разом, у ваших стосунках з’явиться нова легкість, завдяки якій ви невдовзі знову зможете ділитися думками та взаємодіяти одне з одним на глибокому рівні.

Навіть якщо ви не плануєте спілкування в майбутньому, примирення й пробачення надзвичайно важливі для вашого з іншою особою душевного спокою. Ось декілька прикладів:

Мені здається, що нам більше немає сенсу спілкуватися. Та ти маєш знати, що криза, через яку ми пройшли вдвох, зрештою посприяла моєму становленню як особистості. Я сподіваюся, що ти більше не нервуєш через наші суперечки. Гадаю, деякі обставини були страшенно обтяжливими для нас обох — і ми обоє зробили все, що могли. Бажаю тобі всього найкращого в майбутньому. Твій Єнс.

Ти вирішила, що нам більше не варто спілкуватись. Я дуже шкодую про це, а ще мені вкрай важко було зрозуміти, що твоє життя без мене буде суттєво кращим. Але тобі видніше. Я багато думала відтоді, як ти повідомила мені про своє рішення, — і, гадаю, стала мудрішою та дещо зрозуміла. Ти завжди була рішучою. Мені це в тобі дуже подобається. Пишаюся дитиною, яка здатна ухвалити складне рішення й на перше місце поставити піклування про себе.

Якщо ти або твої діти колись захочете побачитися зі мною, я буду дуже щаслива. Ти це знаєш. Хай там як, бажаю тобі всього найкращого. Хоч я й сумую, бо втратила зв’язок із тобою, в мене все ж є друзі та багато цікавих справ. З любов’ю, мама.

  Якщо хочете попросити пробачення

Якщо ви — та людина, яка хоче попросити пробачення, важливо, щоб ви розуміли — інша людина має право на ті емоції, які має. «Ну все, посердився й годі», — ні, це так не працює. Краще зверніться так: «Розумію, що я тебе, мабуть, спонукаю відчувати багато різних емоцій. Чи можу я щось зробити, щоб позитивних було більше? Мені страшенно шкода, що мій учинок так вразив тебе. Чи можу я це якось залагодити? Либонь ми можемо щось зробити разом?».

  Не вимагайте вибачень

Іноді стосунки руйнуються тільки тому, що одна зі сторін вимагає обов’язкових вибачень. Якщо це ви, подумайте: може, варто відмовитися від цієї забаганки? Якщо інша людина зазвичай не демонструє, як її заїдають почуття провини та докори совісті, якщо ви ніколи не чули, щоб вона в когось просила вибачення, то, ймовірно, така людина надто для цього вразлива. Намагатися витягти з неї вибачення — це однаково, що піти на рибний ринок і сподіватися купити там черевики. Даремна трата енергії. Ви однаково зможете отримувати задоволення від цих стосунків, хоч вони й не будуть такими глибокими та душевними, якими могли б бути, якби ця особа продемонструвала бажану м’якість і гнучкість.

  Новий погляд

Якщо ви або хтось інших наполягає на вибаченні, можна подивитись на ситуацію інакше. Вам може здатися, що інша особа навмисне щось зіпсувала, підвела вас або завадила вашим планам. Спробуйте пригадати ситуацію, коли ви самі щось комусь зіпсували. Вочевидь, ви цього не хотіли. Мабуть, під впливом емоцій та звички до невдач ви втратили здатність дивитися на речі з іншого ракурсу.

Ви зможете по-новому поглянути на ситуацію, пригадавши, що людина, яка вас підвела або завдала шкоди, колись була дитиною, яку також хтось підвів та засмутив. Спробуйте збудити в собі співчуття до цієї дитини.

Ось декілька варіантів того, що ви можете сказати собі в таких випадках:

«Ця людина не здатна наважитися попросити пробачення. Треба дати їй трохи любові, адже вона така вразлива».

«Оскільки ця людина — травмована дитина, то вибачення попрошу я, щоб ми могли йти далі».

«Оскільки я тут наймудріший, найздоровіший і найбільш психологічно сильний, то свідомо поступаюся, адже в іншої людини немає таких ресурсів».

Якщо людина, з якою ви хочете помиритися, вдається до фізичного або психологічного насилля, то концентруватися на її внутрішній дитині або емоційному безсиллі — кепська ідея. Тоді значно продуктивніше виставити кордони й припинити будь-яке насильство.

Якщо ви все ж хочете налагодити більш-менш здорові стосунки, то, побачивши в цій людині дитинність або вразливість, зможете врівноважити тенденцію, згідно з якою ми схильні бачити протилежну сторону конфлікту більшою, сердітішою й небезпечнішою, ніж насправді.

Вправа

Подумайте, чи готові ви пробачити. Несуттєво, які при цьому ваші почуття, адже керує вами правильне бажання припинити карати цю людину та зосередитися на позитиві.

Поміркуйте, чи зможе новий погляд на іншу людину та те, що між вам сталося, розв’язати цю безвихідну ситуацію.

  Підсумок розділу 14: Залиште по собі щось добре, навіть якщо йдете

Пробачити не означає забути або позбутися негативних почуттів. Це — неможливе завдання. Пробачити означає подарувати щось іншій людині, попри всю шкоду, якої вона нам завдала.

Ви здатні пробачити, навіть якщо досі сердитеся і пам’ятаєте цю неприємну подію, ніби вона була вчора.

Навіть якщо ви не плануєте спілкуватись у майбутньому, примирення дивним чином буде корисним для вашого обопільного благополуччя.

Епілог. Будьте добрими

Ви можете боротися за свої стосунки — або можете відпустити їх.

Люди, які мали для вас хоч якесь значення, залишили у вашому житті певний слід. Отже, піклуючись про стосунки, працюючи над їхнім розквітом, якщо це можливо, або належно розпрощавшись, переживши розставання та знайшовши доречне місце цим спогадам у своїй душі, ви зможете здобути для себе неабияку користь.

Ми висуваємо багато ідей з приводу мотивів іншої людини, намагаємося поставити себе на її місце. Проте ми ніколи не зможемо остаточно зрозуміти іншу особу. Мені дуже подобається така цитата:

Кожна людина насправді веде бій, про який ви й гадки не маєте. Тому будьте добрими до людей. Завжди.

Джон Вотсон (1850—1907)

Ви або працюєте над тим, щоб почати стосунки спочатку, — або над тим, щоб установити кордони, чи завершити взаємини й лишити їх у минулому.

Із добрими намірами можна сказати що завгодно.

Тест. На що ви готові заради іншої людини?

Далі подано тест, за яким ви зможете себе перевірити. Пройдіть тест і визначте свій результат за шкалою на с. 180.

Спочатку відмітьте твердження, суголосні вашим поглядам. Важливо, щоб, проходячи тест, ви думали про якусь конкретну людину. Не варто проходити тест лише для того, щоб дізнатись, на що ви готові в цілому або заради якихось невизначених людей. Результат безпосередньо залежить від того, кого ви маєте на увазі.

1. Щоб я знову став розмовляти з цією людиною, вона повинна попросити вибачення. ____

2. Щоб я знову почав розмовляти з цією людиною, вона повинна продемонструвати мені свою зацікавленість — приміром, послати квіти або зробити якусь послугу. ____

3. Щоб я знову зміг відкритися цій людині, вона має запевнити мене, що не заподіє мені шкоди знову. ____

4. Якщо інша людина візьме ініціативу до своїх рук, я підтримаю письмовий діалог про труднощі в наших стосунках. ____

5. Якщо інша людина запропонує, я буду радий обговорити наші справи, одразу чи пізніше. ____

6. Я планую ініціювати відновлення наших стосунків. ____

7. Я вирішив, що одного дня візьму ініціативу в свої руки. ____

8. Протягом наступного місяця я виявлю ініціативу і спробую поліпшити наші стосунки. ____

9. Я готовий вислухати скарги іншої людини і дати їй змогу висловитися, навіть розуміючи, що мені це може бути неприємно. ____

10. Якщо ця людина не хоче обговорювати наші взаємини, я готовий запропонувати їй зробити разом щось цікаве й веселе, якщо їй це більше до смаку. ____

11. Я готовий перепросити за свої вчинки, внаслідок яких утворився дискомфорт у наших стосунках. ____

12. Я радо визнаю свої помилки. ____

13. Я не проти докласти зусиль і здобути якісь знання про предмет, що має велике значення для іншої людини. ____

14. Якщо іншій людині важливо поговорити про наші стосунки з професійним психотерапевтом, я залюбки піду на консультацію. ____

15. Я уважно прочитаю цю книжку і виконаю ті вправи, що стосуються моїх взаємин, — навіть якщо деякі з них спричиняють у мене спротив і відразу. ____

16. Якщо інша людина вважає, що я не відповідаю її рівню, я готовий піти на курси саморозвитку або проконсультуватися з психотерапевтом чи коучем, щоб стати впевненішим у собі та краще тримати себе в руках. ____

17. Я готовий визнати версію іншої людини щодо нашої спільної історії — навіть якщо вона відрізняється від моєї. ____

18. Я охоче залишу свою версію того, що сталося, при собі, якщо за інших умов ця особа знову розірве наші стосунки. ____

19. Якщо ми ходили до професійного психотерапевта, і той уважає, що мені потрібна терапія, я був би радий домовитися з психологом чи психіатром про консультації, щоб виправити порушення або змінити невдалу поведінку. ____

20. Я готовий продемонструвати свій найуразливіший бік іншій особі та спрямувати на неї позитивні емоції, навіть якщо це буде небезпечно й існуватиме ризик, що мною знехтують. ____

21. Якщо інша людина вважає мене нудним, я хотів би зайнятися чимось цікавим, щоб було про що зі мною говорити, — приміром, знайшов би нове хобі, пішов би на якісь курси або поїхав у подорож. ____

22. Я готовий брехати про свої почуття, якщо потрібно, наприклад, казати, що я більше не серджуся, хоч насправді це не так. Або говорити, що я кохаю й обожнюю іншу людину, хоч насправді не маю аж таких сильних почуттів. ____

23. Я не проти визнати свою провину, якщо так бажає інша особа, навіть якщо сам я не згоден. ____

24. Я готовий брехати й стверджувати, що згоден з іншою людиною, навіть якщо думаю інакше. ____

25. Я не проти підтримати іншу особу в облуді — приміром, погоджуючись, що її роботодавець у чомусь не має рації, хоч насправді вважаю, що той усе робить правильно. ____

26. Я готовий докласти зусиль, щоб змінитися і сподобатися іншій людині — навіть якщо така поведінка мені й не властива.

  Як визначити результат

Група 1 (твердження 1—3) — 0 балів

Група 2 (твердження 4—8) — 1 бал

Група 3 (твердження 9—12) — 2 бали

Група 4 (твердження 13—21) — 3 бали

Група 5 (твердження 22—26) — 0 балів

Складіть бали за всі відмічені твердження. Сума балів і є вашим резуль­татом, вона дорівнюватиме від 0 до 40. Наприклад, якщо ви відмітили твердження 1, 2, 4, 5 та 11, ваші бали — 0+0+1+1+2=4.

Позначте свій результат на шкалі. Поміркуйте, чи задоволені ви своєю готовністю зробити перший крок, чи, може, бажаєте працювати над тим, щоб змінити свій результат у той чи інший бік.

  Ваш результат

Тут немає правильних чи неправильних відповідей. Тут не потрібно набрати якомога вищий бал. Цілком прийнятно, якщо вам, приміром, потрібне вибачення або запевнення, що завдана вам шкода більше не повториться, перш ніж ви наважитеся знову на стосунки.

Використовуйте цей тест як привід поміркувати про себе й визначити, чи можете й хочете зайти в певні стосунки.

  Якщо ви відмітили твердження з групи 5 (22—26)

Якщо ви відмітили одне й більше тверджень із групи 5, це означає, що ви дуже сумуєте за якоюсь особою і готові відмовитися від права на свої почуття та особисту думку про щось довкола, аби лише зберегти ці стосунки. Якщо так, то ви, вочевидь, і раніше, в дитинстві, поводилися так само у стосунках із важливим дорослим.

Маленькі діти дадуть ствердну відповідь на всі питання, адже їхня залежність від дорослого опікуна — це питання життя й смерті. Вони бажають і безмежно готові розкрити всю душу, аби лише здобути й підтримати стосунки. На кону тут — їхнє бажання жити. А воно іноді таке сильне, що вони погодяться визнати власну неправоту — якщо потрібно.

Подекуди розумно піти на значні поступки й компроміси, але якщо тільки це — тимчасова позиція, яку ви свідомо обираєте заради відновлення певних стосунків. Та якщо вона перетвориться на повсякденну практику, це завдасть шкоди як вам, так і іншій особі. У цьому випадку варто прийти на консультацію до психолога чи психотерапевта, щоб ви змогли визначити, що стоїть на кону ваших стосунків. Важливо перевірити, що ви не залучені в токсичні стосунки, за які пізніше доведеться заплатити дуже високу ціну — тривогу, депресію й вигорання.

  Якщо у вас низький результат

У вас не надто висока мотивація, або ви не дуже впевнені в інший людині чи в цих стосунках. Тож знадобиться чимало везіння та доброї волі іншої людини, щоб поновити ці взаємини.

  Якщо у вас високий результат

Маєте високий рівень доброї волі та мотивації відновити гарні стосунки. Це дає непогані шанси на здійснення ваших бажань, навіть якщо інша сторона не може або не братиме ініціативу до своїх рук.

Бібліографія

Buber, M. (2010) I and Thou. Eastford, CT: Martino Fine Books.

Davidsen-Nielsen, Marianne og Nini Leick: Healing Pain: Attachment, Loss, and Grief Therapy. Routledge, 1991

Falk, Bent: Honest Dialogue. Presence, common sense, and boundaries when you want to help someone. Jessica Kingsley Publishers, 2017

Doris Elisabeth Fischer: Unravel Entanglements with love Forlaget Familieopstil­ler 2018

Rosenberg, M.B. (2003) Nonviolent Communication: A Language of Life. Encinitas, CA: Puddle Dancer Press.

Sand, Ilse: Come Closer. Jessica Kingsley Publishers, 2017

Sand, Ilse: Tools for Helpful Souls. Jessica Kingsley Publishers, 2017

Sand, Ilse: Highly Sensitive People in an Insensitive World: 151

How to Create a Happy Life. Jessica Kingsley Publishers, 2016

Sand, Ilse: The Emotional Compass: How to Think Better about Your Feelings. Jessica Kingsley Publishers, 2016

Sand, Ilse: On Being an Introvert or Highly Sensitive Person — a guide to boundaries, joy, and meaning. Jessica Kingsley Publishers, 2018

Yalom, I.D. (1980) Existential Psychotherapy. New York, NY: Basic Books.

Подяки

Членові Данської асоціації психотерапев­тів та магістру теології Бенту Фальку, який і сам є автором декількох книжок, включно з бестселером «Чесний діалог». Бент Фальк безцінний для мого професійного та особистого розвитку.

Магістрові психології та голові Інституту Гештальт-аналізу, де він працював багато років аж до смерті, Нільсу Гофмейєру, який був невичерпним джерелом натхнення протягом багатьох років.

Також дякую всім, хто прочитав мій рукопис і дав йому тверезу оцінку. Я б хотіла згадати Елен Белт, Маргет Крістіансен, Нільса Дама, Крістіне Грьонтверд, Ліне Крумп Горстед, Асгера Гьоєра, Мартіна Геструпа, Яне Кіпп, Маргіт Кіндалл, Тіну Паульсен, Крістіне Сенд, Петера Санда та Кнуда Еріка Андерсена. Усі ви залишили слід у цій книжці.

Популярне видання

Санд Ілсе

Сумую за тобою.

Як пережити біль розставання,

відновити стосунки та відпустити минуле

Головний редактор С. І. Мозгова

Відповідальний за випуск О. М. Шелест

Редактор І. М. Андрусяк

Художній редактор А. О. Попова

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректор Т. В. Немировська

Підписано до друку 09.11.2021. Формат 70х100/32.

Друк офсетний. Гарнітура «Constantia». Ум. друк. арк. 7,74.

Наклад 1500 пр. Зам. № .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 24

E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано з готових діапозитивів на ПП «ЮНІСОФТ»

Свідоцтво ДК №3461 від 14.04.2009 р. www.unisoft.ua

61036, м. Харків, вул. Морозова, 13Б

 

 

 

Щодня у коханні, побутовому спілкуванні, офісних контактах ми несвідомо застосовуємо стратегії самозахисту — ­механізми, які начебто рятують нас від ударів. А на­справді — стають на заваді хороших, близьких стосунків. Ми замикаємося, віддаляємося, ховаємося від повноцінного життя. Психологиня Ілсе Санд навчить вас розпізнавати та долати негативні стратегії захисту, деструктивний досвід минулого і страх відкривати внутрішнє «я».

Примечания

1

На цю фразу мене надихнула праця Доріс Елізабет Фішер (2018, с. 15). (Прим. авт.)

(обратно)

Оглавление

Передмова

Вступ. Важливість стосунків для вашого добробуту

Розділ 1. Знайдіть мужність визнати проблеми в стосунках

Розділ 2. Проаналізуйте свої відчуття, думки й бажання

Розділ 3. Звертайте увагу на спротив, гнів і роздратування

Розділ 4. Продемонструйте відкритість до версії протилежної сторони

Розділ 5. Зробіть перші кроки

Розділ 6. Запропонуйте розмову від серця до серця

Розділ 7. Запросіть іншу людину відкрити душу

Розділ 8. Візьміть щось хороше, навіть якщо іншій людині НЕМА ЧОГО вам дати

Розділ 10. Дозвольте іншій людині відрізнятися від вас

Розділ 11. Погляньте на вашу родину

Розділ 12. Визначте власні причини для розриву стосунків

Розділ 13. Прощайтеся правильно

Розділ 14. Навіть якщо йдете, залиште по собі щось хороше

Епілог. Будьте добрими

Тест. На що ви готові заради іншої людини?

Бібліографія

Подяки

*** Примечания ***