Османи на трьох континентах [Ільбер Ортайли] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Ільбер Ортайли Османи на трьох континентах

Слово до читальника

Останніми роками турецька історія стала невід’ємною частиною українських гуманітарних студій. Дедалі приковує вона увагу й неакадемічної спільноти, усіх поціновувачів минувшини в Україні. Звичайно, для нас передусім важливе наше спільне минуле з тюркськими народами – і досі затемнена історична сторінка. Власне, це й пояснює зацікавленість вітчизняного читача однією з наших найближчих сусідок – Туреччиною. Стосовно ж розвитку цієї країни нас інтригує насамперед епоха Османів як така, що позначилася відносинами цієї династії та її уряду з Козацькою державою.

Одначе ситуація спричинила й чимало труднощів. Варто зважати, що голос самих турецьких істориків щодо цієї доби для широкого загалу, як і для значної частини академічної спільноти, часто залишається недоступним. Донині тільки український переклад єдиної фундаментальної праці в означеній царині «Османська імперія: класична доба, 1300–1600» Галіля Іналджика побачив світ два десятиліття тому. До слова, Іналджик, без перебільшення провідний турецький історик-османіст другої половини ХХ століття, був учителем Ільбера Ортайли, переклад чиєї книжки й репрезентує це видання. Можна мовити, що її автор відтепер і сам посідає місце свого вчителя Галіля Іналджика, тобто є головним рупором заморських гуманітаріїв.

Утім брак тлумачень турецьких і першоджерел, і сучасних праць з історії – це виклик не тільки нашій науковій спільноті, а й взагалі суспільству. Адже без них нам годі скласти пазли повноцінної картини власного минулого, а поготів – зрозуміти сьогодення українських стосунків із Туреччиною, з якої для нас починається увесь Близький і Середній Схід. Із такого ракурсу ­книжка, яку читальник тримає в руках, набуває особливої гостроти для вітчизняного простору. Вона дарує змогу безпосередньо ознайомитися з поглядом одного з провідних гуманітаріїв сучасної Туреччини на колишнє цієї країни, діткнутися до нього самим, відтак і пошукати точок перетину з власною історією в «османській» царині чи то радше тим, що нам про неї відомо. Причому пропонований погляд Ільбера Ортайли значною мірою відображає й візію широких гуманітарних кіл із сусідньої нам країни, а також вагомої, можливо, домінантної частини турецького суспільства в цілому, та навіть – його владної верхівки. Щонайменше цей погляд відображає той новітній «османський» дискурс, який очевидячки панує в Туреччині на різних суспільних щаблях, як особливий інтерес до свого наддержавного пройдешнього з намаганням відродити його знакові елементи, загалом – реанімувати під новим кутом зору історію країни, яка тривала до появи Турецької Республіки та реформ її першого президента – Кемаля Мустафи Ататюрка. Адже Ільбер Ортайли – далебі, рупор сучасної турецької історіографії. Він – неодмінний учасник багатьох турецьких радіо- та телепередач, автор цілої низки науково-популярних бестселерів на історичну тематику. Зрештою, до нього журналісти часто звертаються як до останньої інстанції щодо тлумачення історичних підвалин політичних подій сучасного турецького і загалом світового життя.

Ґрунтовна академічна освіта, солідні знання та досвід наукових пошуків правомірно дозволяють йому посідати місце лідера в турецькій історіографії. Окрім політологічного факультету й історичного відділення Анкарського університету, він також навчався у Віденському та Чиказькому. В останньому саме під орудою Галіля Іналджика й працював над магістерською роботою. Стрімка ж академічна кар’єра увінчалася для нього працею в університетах Відня, Берліна, Парижа, Прінстона, Рима та Мюнхена, Кембриджу з Оксфордом тощо. Упродовж 2005–2012 років Ортайли також працював директором музею Топкапи – давнього султанського палацу, куди, бувши в Стамбулі, зазвичай таки ступить ногою сливе кожен турист, поміж них і український. А доповнює цей багатий спектр те, що науковець опанував цілу низку східних і європейських мов, заразом і російську. Та, до слова, Ортайли – поліглот не лише завдяки освіті, а й через походження, яке частково поєднує його з Україною.

1947 року історик з’явився на світ в австрійському місті Брегенці, де в таборі для біженців опинилися його батьки – кримські татари, тікаючи від сталінського переслідування. Далі сім’я історика емігрувала до Туреччини. Та саме від батьків Ортайли мав змогу черпати знання не лише з кримськотатарської, а й з німецької та російської мови. Згодом він викладав і в Москві. Зважаючи ж на родовід науковця, не дивно, що він став й одним із головних турецьких коментаторів недавніх фатальних для України подій. До речі, вихідцем же з кримськотатарської родини, тільки більш ранніх поколінь, був і згаданий Галіль Іналджик.

Отже, можна сказати, що знайомство нашого читача саме з цими двома авторами як першими турецькими істориками, чиї книжки перекладено українською, доволі-таки