Українська афористика Х-ХХ ст. [Коллектив авторов -- Афоризмы] (pdf) читать постранично, страница - 2

форма
раціонального і художнього осягнення головних тенденцій суспільного часу.
Афоризм, як правило, пильний і справедливий і є суддею історії. Тому хотів би підкреслити ще одне значення
афоризму – як засобу ідеологічної і політичної боротьби чи дискусії. Моя багаторічна політична практика
свідчить, що влучний, своєчасний афоризм може сприяти перемозі у складній законотворчій чи політичній
дискусії, в прийнятті доленосних документів. Афористично висловлений аргумент важко спростувати.
Наші політичні і громадські діячі, на мій погляд, не достатньо усвідомлюють значення афоризму як знаряддя
полеміки, як засобу донесення своєї позиції. Звідси – демагогічне багатослів’я та аморфність думки.
Афоризм – це дисциплінована думка, яка пройшла вишкіл серйозної інтелектуальної культури. Здатність до
афористичного мислення відрізняє високорозвинену людину.
Для афоризму характерна глибока змістовність, сформульована естетично бездоганно. Скільки важливих ідей
не дійшли до людей лише тому, що були нез-грабні і багатослівні. Думка повинна прокладати шлях справам.
Хай афоризм стане тим місточком, який єднає два береги – дисципліну думки і дисципліну справи.
У книжці “Українська афористика” ми спробували вирішити триєдине завдання: вперше в нашій історії зібрати
під одним дахом палітурки цікаві думки цікавих людей, висловлені у цікавій афористичній формі.
Ось вони, перед тобою, карбовані на скрижалях історії афоризми – скарби нашої національної культури.
Леонід КРАВЧУК,
перший Президент незалежної України,
Голова Видавничої ради серії “Класика світової афористики”

3

Зустріч, яка запам'ятається
Дорогий друже, пропонована тобі для уважного прочитання книга не має українських аналогів, і в межах
української культури порівняти її ні з чим. Досі – попри багатовікову історію українського народу – збірки
персоналізованої афористичної мудрості його синів і дочок не видавалися. Відтак у цій ситуації доречною буде
не критика читачів, радше самокритика першовідкривачів жанру.
Які ж, на нашу думку, недоліки книги? Перший і головний “недолік”: самообмеження у сто авторів. Зрозуміло,
що українську багатовікову афористичну мудрість не втиснеш у такі завузькі рамки. Тому у книзі не
представлено авторів, мабуть, більше, ніж представлено. Так і хочеться навести тут рядки Андрія Малишка:
“Я не можу усіх вас згадати, // Пробачайте, хороші мої”.
Отож, ми усвідомлюємо, що лише започатковуємо національну книгозбірню афористичного жанру. Впевнені,
що до нашої праці з часом долучаться історики, літературо- та мистецтвознавці, власне, весь культурницький
загал України.
Однією з проблем книги стала різноплановість стилю авторів різних епох. Чи дивуватися, що деякі
висловлювання, скажімо середньовічні, видадуться сучасникам не надто запашними? Та все-таки як цікаво
зазирнути у ментальний світ наших – таких далеких – попередників! Про декого з них пересічний українець
навіть не чув. Та й читач, який вважає себе освіченим, знайде тут не знайомі для себе імена, зустріч з якими,
гадаємо, запам’ятається надовго.
Ще один “дисгармонійний” момент: у збірці помітно переважають афоризми сучасників. Так, була у нас думка
скоротити кількість їхніх афоризмів. Власне, ми її доволі радикально втілювали. Але скорочувати талановиті, а
подекуди й геніальні думки невимовно тяжко. Тому в якийсь момент вирішили зупинитись і не ослаблювати
книгу подальшим скороченням влучних афоризмів.
Сподіваємося, що “Українська афористика” заохотить до пошуку нового матеріалу та роздумів над
опублікованим. Будь-які зауваження, побажання або й теоретичні розвідки, надіслані упорядникам, будуть
вивчені та проаналізовані, через національні ЗМІ винесені на публічне обговорення. Афоризм як згусток
енергії духу насамперед передбачає діалог, обмін тим невмирущим спадком, що його несе в собі СЛОВО.
І насамкінець. Висловлюємо сподівання, що українські таланти (поети, письменники, публіцисти, журналісти,
військові, політики та інші), яким трапиться нагода познайомитися з цією книгою, спробують і себе у чудовому
жанрі афористики І збагатять скарбницю української мудрості.

Редакційна колегія

4

Афоризм – колись і сьогодні
Сентенції, що вказують на правду,
допомагають краще формувати звичаї.
Феофан ПРОКОПОВИЧ

Афоризм – один із найзагадковіших жанрів світового письменства. Ось уже яке тисячоліття він живе напрочуд
активним життям. І авторським, і читацьким. Зміщуються, змінюються, а то й просто зникають ландшафти й
формації письменства. Виникають нові його течії, стилі, манери, але афоризм залишається.
Більше того. Якщо в давніх і взагалі в “досучасних” літературах афоризм жив, входячи, переважно, у сюжетну
та іншу архітектуру текстів, то кілька століть тому, на порозі так званого Нового часу, він, у бага-тьох
авторських випадках ніби виокремився з