Зірка, або терористка [Марина Меднікова] (fb2) читать постранично, страница - 5

дев’ятого квітня. Які це дні?

— Вівторок і середа.

— А в понеділок вони ходили до ліцею?

— Я запитував у батьків. Вимальовується однакова схема: дитина у неділю скаржилася на живіт. Хто дав марганцівки, хто не звернув уваги. У понеділок дітей до ліцею не пустили, стало гірше. І лише у вівторок, коли у дівчаток Пономаренків почало відбирати ноги, мати викликала «швидку». У середу до лікарні потрапив останній хлопець, він жив з бабцею, батьки за кордоном у відрядженні.

— А коли потрапив охоронець Перегуда?

— У понеділок. Його «швидка» забрала з охоронної аґенції, коли прийшув за зарплатнею.

— Кепсько. Ми не встигли з ним поговорити. Що їв, коли, скільки…

— Ображаєте. Мені хлопці з ліцею сказали, що його, коли він там на Андрія Кузьменка чекав, запрошували поїсти.

— Хто?

— Дієтсестра.

— Він їв?

— Напевно. Я, наприклад, переконаний, що отруїлися всі наприкінці дня.

— ?

— Елементарно, Ватсон. Хто їв упродовж доби, цілі й неушкоджені, тож у загальному казані все абгемахт. Щось трапилося з порцією для чергових, тобто із залишками.

— Хто там був до кінця дня?

— Зачитую: шеф-кухар Губська, посудниця Олійник, вчителька Симчич і постраждалі…

— А дієтсестра? — І вона. Вона знімає пробу вранці й в обід. Після закінчення роботи їдальні стежить за гігієною. І ще ця, — Станіслав Павлович покрутив пальцем біля скроні, — вона до вас приходила. — І казала, всі хороші. Отже, п’ятеро. Всі — жінки.

Дзеленькнуло.

— Кулик слухає.

— Криворучко. Тут така справа… Краще зайдіть до мене.

У керівному кабінеті атмосфера ремонту відчувалася менше. Назустріч підвівся молодий, але вже геть лисий начальник слідчого відділу Криворучко. Мундир ледве сходився на його череві і розчепірювавася на клубах, як у баби. Криворучко вдавався до дези: мовляв, тягає штангу і власна корпулентність багато важить, але свідків такої версії його опасистості навіть серед підлабузників не знаходилося.

Обжерливим був начальник. Скидався на гіпертрофований вареник з сиром.

Вийшов з-за столу, що саме собою — сенсація. «Менти не люблять сентиментів» — його афоризм. Відверто кажучи, хамлом був Вареник і щодо своїх, і щодо чужих, брутальним і дурним. Слідча Кулик трималася з начальством сторожко й холодно-ввічливо. А пліткарі пояснювали певну стриманість Криворучка в присутності Кулик тим фактом, що не у кожної твоєї підлеглої чоловік працює в Адміністрації Президента.

На скромній посаді завідуючого гаражем, але ж так таки так.

— Тетяно Іванівно, прошу сідайте, — галантність Вареника виглядала екзотично. — Ви провадите справу про отруєння в ліцеї. Тут таке… Цей ліцей у нас один. Гордість і все таке…

Поки що преса мовчить, я заборонив давати інформацію.

— Чому?

— У ліцеї вчаться діти половини дипломатичного корпусу, донька радника американського посольства, між іншим, — він заглянів у папірець, — Джефрі Колінза. Розголос — це міжнародний скандал, американці переженуть на береги Дніпра свій сьомий флот, французи закидають вареними жабами, а англійці підпряжуться разом з НАТО. Жарт.

— Але ж…

— На щастя, постраждали лише наші.

— Як можна!

— Як можу, так і кажу. Коротше, ця справа нам муляє, як яйця під пахвою. І не тільки нам. Надійшла вказівка тримати все в суворій таємниці. Ніякої публічності. Окремі випадки побутового отруєння. Хтось напередодні справляв день народження — понаїдалися грибів. Дорослий постраждалий взагалі тут ні до чого, бо так ми візьмемо на себе відповідальність за все місто — хто блює, кого нудить з перепою… Лікарів уже попереджено, і — суворо. Журналістів гнатимуть з порога.

— Кримінальної справи не існує? Я правильно зрозуміла?

— Неправильно. Існує, і ви її провадите. Акуратно, тихо, без фанатизму. Кого допитуєте, суворо попереджайте про відповідальність. Доповідати мені. За нікому не потрібний рейвах їжаків у штани отримаємо ми.

— Мені не подобається ваш тон… і ваші формулювання, — стулила бліді губи Кулик.

— А мені… — Вареник, добре подумавши, охолов, лише втер хусточкою змокрілу парсуну. — Працюйте.

Перегуда Андрій Олександрович, 37 років, надійшов із симптомами гострого харчового отруєння. Застосована інтенсивна терапія. Уточнений діагноз — загальна інтоксикація організму, викликана саркомою підшлункової залози. Летальний кінець.

Пономаренко Лариса, 15 років, надійшла з симптомами гострого харчового отруєння. Отруйна речовина не ідентифікована. Кінець летальний.

Пономаренко Катерина, 15 років, надійшла з симптомами гострого харчового отруєння. Отруйна речовина не ідентифікована. Кінець летальний.

Бойко Георгій, 16 років, надійшов із симптомами гострого харчового отруєння. Отруйна речовина не ідентифікована.

Скарги на болі в суглобах, у шлунку, в нирках, судоми, блювання. Температура 38,6. Стан стабільно важкий. Іван Залізняк, 16 років…

Марія Горда, 16 років…

Остап Кириченко, 15 років…

Назар Марченко, 15 років…

Monday