cit anno:
"Но чтобы смертельные враги — бойцы Рабоче — Крестьянской Красной Армии и солдаты германского вермахта стали товарищами по оружию, должно случиться что — то из ряда вон выходящее"
Как в 39-м, когда они уже были товарищами по оружию?
Дочитал до строчки:"...а Пиррова победа комбату совсем не требовалась, это плохо отразится в резюме." Афтырь очередной щегол-недоносок с антисоветским говнищем в башке. ДЭбил, в СА у офицеров было личное дело, а резюме у недоносков вроде тебя.
Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
Все починається з дитинства. «Засади, закладені в дитинстві, схожі на вирізані на корі молодого дерева букви, що ростуть разом з ним, становлячи невід’ємну його суть», — писав Віктор Гюґо. Ця думка письменника-роман-тика далеко не беззаперечна — життя знає багато випадків, коли враження дитинства, якщо і не зникають безслідно, то не відбиваються кардинально на формуванні дорослої особистості. Суспільство, школа, держава формують громадян у відповідності зі своїми потребами і часто істотно коригують дошкільне виховання. Особливо відчувається цей вплив у країнах, позбавлених державної незалежності. Лояльність владі є одним з головних завдань освіти і виховання в цих країнах. А якщо виховується особистість, яка виходить за рамки цієї лояльності, то це, скоріше, виняток з правила, ніж саме правило. У випадку з Миколою Міхновським ми маємо яскравий випадок винятку з зазначеного правила. Микола Міхновський увійшов в історію як один з найпослідовніших серед тодішніх українців противників Російської імперії, один з найяскравіших прибічників незалежності України. Без сумніву, це не було загальне правило навіть серед палких патріотів України.
Дитинство і юність, коли відбувалося формування світогляду Миколи Міхновського, в літературі описані надзвичайно скупо. Навіть автори, які особисто знали Міхновського і співпрацювали з ним — Сергій Шемет і Віктор Андрієвський — майже нічого не написали про його дитячі і юнацькі роки.
Сім’я Міхновських, якщо підходити з мірками того часу, за чисельністю була середньою. У ній було виховано три сини — Володимир, Гаврило і Микола, а також дочка. Утримувалася сім’ я працею батька, священика церкви Всіх Святих (с. Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині, тепер — Чернігівська обл.) Івана Міхновського. Було також 17 дес. землі, з них 15 дес. польової, а 2 дес. — присадибної[10]. Сім’я не бідувала, хоча жила досить скромно, бо розраховувати на розкіш при таких прибутках не доводилось. До праці по господарству залучалися всі, у тому числі й діти. Взагалі, сімейний побут Міхновських був цілком селянським, народним, ґрунтувався на здорових моральних основах. Може, саме тому всі діти знайшли себе в житті і тою чи іншою мірою виявилися причетними до українського національного руху, про що йтиметься у нарисі. Але у ХХ ст. цей давній український рід став відомим, перш за все, завдяки Миколі Івановичу Міхновському, наймолодшому в родині турівського священика.
Відомо, що народився він 1873 р. Але число і місяць у публікаціях про Міхновського не наводить жоден автор, навіть Сергій Шемет, який його добре знав, і Віктор Андрієвський, що деякий час з ним співпрацював. Встановити точну дату могла б допомогти метрична книга турівської церкви Всіх Святих. На жаль, вона не збереглася. Зате добре зберігся архівний фонд Прилуцької чоловічої гімназії, яку у свій час закінчив М. Міхновський. Цей фонд знаходиться в обласному державному архіві Чернігівської області. У ньому знайдено копію свідоцтва про народження М. Міхновського, видану на прохання його батька Івана Міхновського Полтавською духовною консисторією. В копії зазначено: «В метричній книзі, що зберігається в архіві Консисторії Прилуцького повіту села Турівки Всіх Святих церкви за тисяча вісімсот сімдесят третій (1873-й) р. під № 17-м записано так: Марта дев’ятнадцятого (19) числа, села Турівки у приходського священика Іоанна Іоаннова Міхновського і законної його дружини Олександри Федорівни, обох православних, народився син Микола»[11]. В копії вказано і дату хрещення — 20 березня 1873 р.
Цьому документу, складеному за всіма правилами відповідного жанру, можна було б без будь-яких застережень довіряти, коли б не одна обставина: у цьому ж фонді знайдено ряд інших паперів, які вказують на іншу дату народження Миколи Івановича — 10 березня 1873 р.
Перший раз ця дата наводиться в рішенні керівництва гімназії про переведення Миколи Міхновського до 5 класу. Це рішення було прийняте 20 серпня 1887 р., і підставою для нього стало, серед інших документів, метричне свідоцтво, точніше, як про це написано в самому рішенні — «выписка» (витяг) з метричного свідоцтва[12]. Вдруге дата 10 березня 1873 р. як день народження Миколи Міхновського, наводиться в іншому важливому і відповідальному з точки зору оформлення документі — у свідоцтві про його приписку до першої призовної дільниці Прилуцького повіту. Цей документ датується 21 грудня 1890 р. і виданий Прилуцьким повітовим з військової повинності присутствієм[13]. Втретє 10 березня 1873 р. як день народження Миколи Міхновського наводиться у «Списку осіб, що бажають бути допущеними до екзаменування на зрілість в Прилуцькій гімназії». Четвертий раз ця дата наведена і у самому Атестаті зрілості[14], який Микола Міхновський одержав
Последние комментарии
1 час 47 минут назад
3 часов 20 минут назад
7 часов 14 минут назад
7 часов 18 минут назад
12 часов 39 минут назад
2 дней 17 минут назад