Пролог до Комуни (збірка) [Майк Йогансен] (pdf) читать онлайн

Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Хс

ЄЕ
З -п;
ои



-

-

.

ЖОВТНЕВА

БЗБІБЛІОТЕКА

М. ИОГАНСЕН

ПРОЛОГ ДО КОМУНИ

ЛЕРЖААВНМ, ВПИЛАВНИЦТВО УКРАЇНИ
1924

Друкавия Акційного Т

«Ховпромивмечмат"., Хапкія.

Уам. Ч 18

ДУ

Тир.

ПМ

ПРОЛОГ ДО КОМУНИ
Ізвнову йду на провесні полями
Вода іде

В очах співає Й вохко, війно тане

Водяний день.

Ї знаю я: із піснею Комуни
Я перейду поля Й тисячоліття
В полях пісень співатимуть баюни
І ввечері їм віритимуть діти.

Забудуть бруд і піт і кров і нечисть,

Що закаляли наші мужні руки

Вагу, що винесли наші могутні плечі
І пам'ятатимуть самі зелені звуки
Й лише коли зоря блисне в повітрі
й роздерши морок згасне коло ніг

-

Щось пригадають утопичні діти
В передрозсвітній водяній весні.

БОРОТЬБА
Наїживсь голений город
-- Бородаті бори обсіли
Їз-за рогу вагони, мов вброни
В полохливі поля полетіли.

Бачу, лавою дні мої сунуть

Наступають на темний бір
За бором сховався вечір,

Крізь хащі визирає рубін.

З бором бореться вечір
Криваві спалахують птиці
То дні--мої діти, мій меч!

Ще іскра--і світ загориться.

ПРОЛЕТАРСЬКА ВЕСНА
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
Франко.

Ой над стогами стоголосомзграя заграла
В дерево дзвоном зеленим ударила мить
Мало тобі, моє серце, цієї зграї, замало?
Грають нові й нові, грають на захід і схід.

Грай,

Край,
Грай,

зграє,
краї,
зграє,

грай,
вкрай,
грай!

Хай неосяжну ріллю недоорюють рала
Хай під корінням залізо незбуджене спить

сл

Чуєш, стоголосом радісна зграя заграла
В дерево дзвоном зеленим ударила мить.

Грай,
Край,
Грай,

зграє,
краї
зграє,

грай!
вкрай,

грай!

Там за завісою синьою хилиться кін
капітала
Королі й корони конають. Завіса летить
Гей над усесвіт стоголосом зграя заграла
В дерево дзвоном зеленим ударила мить.
Грай,

Край,

Ф

Грай,

зграє,
краї,

зграє,

грай,
вкрай,

грай!

ВЕРЕСЕНЬ
Вересня день--мов меч
Нагострений сонцем осени
Вересень--вільний вечір
Жовтневі

налагодив

кросна.

В океані осіннім злились
Дерев і варстатів ради
В ліщину, в листя, в ліс

Просякає радянська влада.
Налились нестеменним вином
Ї танцюють в узліссях клени,
Без кінця і без краю шляхом
Випливає вогненний Ленін.

1919 РІК
Потяг урізавсь у сніг

О--ге, нарізавсь на морок
Бриза збиває з ніг
Завиває, закручує порох.
Переголосили, переворушили минулий вік
(Навиває, накручує порох)
Чоловічий загнузданий крик
Дзик--і стоп!

Так стій же, зубило під цьвях

Забивай зубами товаришу
У снігах, у ночі, у полях

О потяже, на--що ти мариш!

Надривай напружені груди

Сичи, висвистуй, сифонь

Ми з тобою, ми--перші люди
Ти--наш останній огонь.
БЕН 5 РУ

ж

ж

ж

Не віримо в бога--ні
Хай дбає бог--за панів
В три дні утворимо світ
Поки руки і серце і співі
Ї хай ридають і дзвонять
Ї моляться--нас пожерти
За Єдиний за наш--Закон
Ї віра і вірність і смерть!
Бачиш--хмари-дзвіниці в огні

Чуєш птиці в руїнах кричать
Дторі серце. Ї руки. І слів.
Переможем останнюю гать.

я о

Ш ІНТЕРНАЦІОНАЛ
В углиб, у землю, в дикий грунт
Де лілії колись цвіли
У крейду, в кремінь, у корунд
Зі свистом свердел зануривсь.
Ввігнав у землю рівний клин

Тугих тростин робучий трест
Ї креше в попіл, в пил, у плин
Земної зверхні жирний лес

Й коли в рудавий залізняк

Ввійде захеканий свердел

Навколо мов гарячий мак
Метал родимий зацвіте.
В низи, у безвість, в синій грунт

У тінь, що розцвіте колись
У крейду, в кремінь, у корунд
Зі свистом свердел зануривсь.

А по В

чинимо

я

ж

Скоро їогіе
Плачте нищиї духом
Миротворці

Ридайте в сильних і гордих

Над вухом
Значить вище

Вище пінись хвиля мелодій.

Скоро Когіе
Плюй же
В очі погоді!
Буря штурма
Шквала сигнали
Скоро богіе
Чуєш сурми, чуєш
Чуєш?
-- Заграли.

тт

У БІЙ
КІЛЬЦЕ

Потяг рушив у дощ і тумани

(-Не втечеш із пащі поля),

Хитався по шпалах п'яний,
Здрігався мокрий і голий.

.«Бігли хвилі по одній... по одній...

Поринали в повіні водяній.

Смерть бачили в вічі,
В полях потомлену смерть.

І снили й прокидались тричі,

Й засипляли в стумі упертій.
.«Бігли хвилі по одній... по одній...

Поринали в повіні водяній.

Потяг рушив у дощ і тумани,
Непритомний летів у безодні.
ЕЕХНИВ 2 ОРБОВИЕВЄОН

День упав на коліна й не встанув!

У ночі, у бій ще сьогодні...

-.Бігли хвилі по одній... по одній...

-

Поринали в повіні водяній.

ХМАРКУ НА ЗАХІД
І знову хмарам вітер сниться

Ї тихо спіють в ясноокеані

Водою вільною вагітні вівці

І сплять і марять поки час настане.
Мої отари мрій грозових повні

Ідіть на Захід над міста одвічні

Несіть поволі, тихо в своїй вохкій вовні
Тихо несіть насіння блискавичнє.

І всю росу, що випала на чоло
І всю росу, що попалила вії
Ї всю росу, що виточило поле

Зберіть поволі, тихо поки час наспіє.

Ї коли світ останню кров розгонить
Коли на площах падатимутьдіти,
Як громова гармата вдарте по Європі
Ї спопеліть у корні паразитів

У в океан знесіть в останньомупотоці.

Й ані

КОМУНІКАЦІЯ
Потяг дрижить. Дощ миє облізлі боки

Букса рипить. Рейка біжить
Семафор киває,

вклоняється стомленим оком
Ї пропливає... Букса рипить...

..Рипіли вози й уклонявсь журавель при
дорозі.

Гойдалися голови. Грушка у поле хитренько

заходила колом
Хмари курили в задумі... Спало навозі,
спало навколо.

Потяг дрижить. Мне мужичка бляшану спину
Скиглять колеса. Попереду певний сопе чумак
Витягне в гору. Прогуркотить у долину,
Люлька сичить, розсипає чорний табак.
ОО 13

тон над ліси, по-над хмари вибігли радіо-

шпилі

Серед гунявих гігантів крицевий кондор ліг
НІ, ці залізних голів

перед віком залізним

не схилять.

-- Рупор рудих рядів. Революцій ревущий ріг.

й ну

ВЕСНА
На зіми неписану поему
Упала, ростала веснинка.

Перша тема
На останню білу сторінку.
Їду поважний, похмурийі мрію
Поо щось--про поділ земельної ренти
А навколо грають, пустують, дурні весновії
Р сміються з мене інтелігента.

Гей, що солодким духом цигарки

Пихнув на мене старенький робочий

Наче воно не зіма і не Харків
А степ полинами пливе і лоскоче.

Став, стою і думаю так приближно:
Вірю, зробимо весну на освіті
Щось підходить близько, ніжно;

-- Товаришу, дозвольте прикурити.

ЦИГАЄКА
Як покину тебе, цигарко;
Коли серце вщерть переповниться
Огортаєш легкою хмаркою
Вірна, солодка любовнице.
Чи біла Й пахуча лебідь,
Чи закурена груба ддарка

Кращої нема від тебе,

Як покину тебе, цигарко?
У день у дзвінкім заводі

У вечірній вохкій авдиторії

Ти втіха душі голодній
Єднання гарячий шкворінь.

Між двох загориться іскра
Вогневим поєднає запалом
Безперечно--ти комуністка
Й багатьох ти загітувала
18

Ти думок моїх мудрая мати
Вигадок весела флюгарка
Як мені з тобою розстатись?

б
ю

Як покину тебе, цигарко?

ТОВАРИШ
Дві тисячі літ були б Ви богом

У храмі стояв би ваш мідний геній
За тисячу--з Вас зробили б святого

Тепер Ви просто--товариш Ленін.

Тепер, товаришу, любий, далекий
коханий

із Вас шамани нічого не зроблять, нічого

Хіба на папері пером поганим

В титана якось пошиє поетик убогий
Утніть поети похвальних пеонів
Величенні розвідки жарте вчені
Ні вам не вдасться зробити і ікони
З нашого, людського імени: Ленін

Сутулий, потомлений станули перед
очима

І дивитесь з нами на наші поля злиденні

Схилилася тихо земля горбата, родима
І каже з нами: вмер товариш Ленін.

НИ зо ИЕНЕРННИ

РЕВОЛЮЦІЯ
І

Коли Прометей
Підвівся руба
З чотирьох ніг
на дві

Ї вогонь
З запаленого блискавкою дуба

Узявши в кострубаті руки

Повстав проти Зевса

То перша була
на землі

Серед несчисленних ночей
Революція

П

Коли під вітром
У диких снігах Кавказу
зазяблі раби
убили

р

своїх центуріонів

І сунули з полум'ям й димом
В лютій роспуці
на Рим

То ще раз

Після несчисленних разів
була

Революція
ШІ

Коли гнаний

До смерти потомлений
Робочий

у голодні руки

Узявши віками вірний метал
за погаслі очі

Сухітних дітей
За панські ночі

Зганьблених жінок

За проституток
За віковічні муки

ю
ю

За тисячолітній стогін

Уразив пана у серце
То в перший
І в передостанній раз
Була
Революція
ІМ
Коли на землі-- комуна
Й сумирного вечору
З верхів'я
Гірних гаїв
Люди линуть мов струни
Аби в гармонії
миру

Осягти, захопити

Ї ще одну невторовану путь
Коли війни
владу
і инші цяцьки

Буде поховано з миром
Як архаїчні руки
В дитячі книжки,
Коли на землі

-комуна
канти

В 23 и

Один величний ирій
І тільки смерть
Як і рані
Жертиме перших
Ї ліпшіх
Останній тиран
В океані комуни
Іше раз
і знову

У цвинтарях книгозбірень

у поемах забутих поетів

У якійсь старовинній Леніна й Маркса науці
Роскопають люди

Одне напіввмерле забуте слово
І слово те буде

-- Революція.

Ціна 10 к.
Ч. 155М.