Пролог до Комуни (збірка) [Майк Йогансен] (pdf) читать онлайн
Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЄЕ
З -п;
ои
-ш
-
-
.
ЖОВТНЕВА
БЗБІБЛІОТЕКА
М. ИОГАНСЕН
ПРОЛОГ ДО КОМУНИ
ЛЕРЖААВНМ, ВПИЛАВНИЦТВО УКРАЇНИ
1924
Друкавия Акційного Т
«Ховпромивмечмат"., Хапкія.
Уам. Ч 18
ДУ
Тир.
ПМ
ПРОЛОГ ДО КОМУНИ
Ізвнову йду на провесні полями
Вода іде
В очах співає Й вохко, війно тане
Водяний день.
Ї знаю я: із піснею Комуни
Я перейду поля Й тисячоліття
В полях пісень співатимуть баюни
І ввечері їм віритимуть діти.
Забудуть бруд і піт і кров і нечисть,
Що закаляли наші мужні руки
Вагу, що винесли наші могутні плечі
І пам'ятатимуть самі зелені звуки
Й лише коли зоря блисне в повітрі
й роздерши морок згасне коло ніг
-
Щось пригадають утопичні діти
В передрозсвітній водяній весні.
БОРОТЬБА
Наїживсь голений город
-- Бородаті бори обсіли
Їз-за рогу вагони, мов вброни
В полохливі поля полетіли.
Бачу, лавою дні мої сунуть
Наступають на темний бір
За бором сховався вечір,
Крізь хащі визирає рубін.
З бором бореться вечір
Криваві спалахують птиці
То дні--мої діти, мій меч!
Ще іскра--і світ загориться.
ПРОЛЕТАРСЬКА ВЕСНА
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
Франко.
Ой над стогами стоголосомзграя заграла
В дерево дзвоном зеленим ударила мить
Мало тобі, моє серце, цієї зграї, замало?
Грають нові й нові, грають на захід і схід.
Грай,
Край,
Грай,
зграє,
краї,
зграє,
грай,
вкрай,
грай!
Хай неосяжну ріллю недоорюють рала
Хай під корінням залізо незбуджене спить
сл
Чуєш, стоголосом радісна зграя заграла
В дерево дзвоном зеленим ударила мить.
Грай,
Край,
Грай,
зграє,
краї
зграє,
грай!
вкрай,
грай!
Там за завісою синьою хилиться кін
капітала
Королі й корони конають. Завіса летить
Гей над усесвіт стоголосом зграя заграла
В дерево дзвоном зеленим ударила мить.
Грай,
Край,
Ф
Грай,
зграє,
краї,
зграє,
грай,
вкрай,
грай!
ВЕРЕСЕНЬ
Вересня день--мов меч
Нагострений сонцем осени
Вересень--вільний вечір
Жовтневі
налагодив
кросна.
В океані осіннім злились
Дерев і варстатів ради
В ліщину, в листя, в ліс
Просякає радянська влада.
Налились нестеменним вином
Ї танцюють в узліссях клени,
Без кінця і без краю шляхом
Випливає вогненний Ленін.
1919 РІК
Потяг урізавсь у сніг
О--ге, нарізавсь на морок
Бриза збиває з ніг
Завиває, закручує порох.
Переголосили, переворушили минулий вік
(Навиває, накручує порох)
Чоловічий загнузданий крик
Дзик--і стоп!
Так стій же, зубило під цьвях
Забивай зубами товаришу
У снігах, у ночі, у полях
О потяже, на--що ти мариш!
Надривай напружені груди
Сичи, висвистуй, сифонь
Ми з тобою, ми--перші люди
Ти--наш останній огонь.
БЕН 5 РУ
ж
ж
ж
Не віримо в бога--ні
Хай дбає бог--за панів
В три дні утворимо світ
Поки руки і серце і співі
Ї хай ридають і дзвонять
Ї моляться--нас пожерти
За Єдиний за наш--Закон
Ї віра і вірність і смерть!
Бачиш--хмари-дзвіниці в огні
Чуєш птиці в руїнах кричать
Дторі серце. Ї руки. І слів.
Переможем останнюю гать.
я о
Ш ІНТЕРНАЦІОНАЛ
В углиб, у землю, в дикий грунт
Де лілії колись цвіли
У крейду, в кремінь, у корунд
Зі свистом свердел зануривсь.
Ввігнав у землю рівний клин
Тугих тростин робучий трест
Ї креше в попіл, в пил, у плин
Земної зверхні жирний лес
Й коли в рудавий залізняк
Ввійде захеканий свердел
Навколо мов гарячий мак
Метал родимий зацвіте.
В низи, у безвість, в синій грунт
У тінь, що розцвіте колись
У крейду, в кремінь, у корунд
Зі свистом свердел зануривсь.
А по В
чинимо
я
ж
Скоро їогіе
Плачте нищиї духом
Миротворці
Ридайте в сильних і гордих
Над вухом
Значить вище
Вище пінись хвиля мелодій.
Скоро Когіе
Плюй же
В очі погоді!
Буря штурма
Шквала сигнали
Скоро богіе
Чуєш сурми, чуєш
Чуєш?
-- Заграли.
тт
У БІЙ
КІЛЬЦЕ
Потяг рушив у дощ і тумани
(-Не втечеш із пащі поля),
Хитався по шпалах п'яний,
Здрігався мокрий і голий.
.«Бігли хвилі по одній... по одній...
Поринали в повіні водяній.
Смерть бачили в вічі,
В полях потомлену смерть.
І снили й прокидались тричі,
Й засипляли в стумі упертій.
.«Бігли хвилі по одній... по одній...
Поринали в повіні водяній.
Потяг рушив у дощ і тумани,
Непритомний летів у безодні.
ЕЕХНИВ 2 ОРБОВИЕВЄОН
День упав на коліна й не встанув!
У ночі, у бій ще сьогодні...
-.Бігли хвилі по одній... по одній...
-
Поринали в повіні водяній.
ХМАРКУ НА ЗАХІД
І знову хмарам вітер сниться
Ї тихо спіють в ясноокеані
Водою вільною вагітні вівці
І сплять і марять поки час настане.
Мої отари мрій грозових повні
Ідіть на Захід над міста одвічні
Несіть поволі, тихо в своїй вохкій вовні
Тихо несіть насіння блискавичнє.
І всю росу, що випала на чоло
І всю росу, що попалила вії
Ї всю росу, що виточило поле
Зберіть поволі, тихо поки час наспіє.
Ї коли світ останню кров розгонить
Коли на площах падатимутьдіти,
Як громова гармата вдарте по Європі
Ї спопеліть у корні паразитів
У в океан знесіть в останньомупотоці.
Й ані
КОМУНІКАЦІЯ
Потяг дрижить. Дощ миє облізлі боки
Букса рипить. Рейка біжить
Семафор киває,
вклоняється стомленим оком
Ї пропливає... Букса рипить...
..Рипіли вози й уклонявсь журавель при
дорозі.
Гойдалися голови. Грушка у поле хитренько
заходила колом
Хмари курили в задумі... Спало навозі,
спало навколо.
Потяг дрижить. Мне мужичка бляшану спину
Скиглять колеса. Попереду певний сопе чумак
Витягне в гору. Прогуркотить у долину,
Люлька сичить, розсипає чорний табак.
ОО 13
тон над ліси, по-над хмари вибігли радіо-
шпилі
Серед гунявих гігантів крицевий кондор ліг
НІ, ці залізних голів
перед віком залізним
не схилять.
-- Рупор рудих рядів. Революцій ревущий ріг.
й ну
ВЕСНА
На зіми неписану поему
Упала, ростала веснинка.
Перша тема
На останню білу сторінку.
Їду поважний, похмурийі мрію
Поо щось--про поділ земельної ренти
А навколо грають, пустують, дурні весновії
Р сміються з мене інтелігента.
Гей, що солодким духом цигарки
Пихнув на мене старенький робочий
Наче воно не зіма і не Харків
А степ полинами пливе і лоскоче.
Став, стою і думаю так приближно:
Вірю, зробимо весну на освіті
Щось підходить близько, ніжно;
-- Товаришу, дозвольте прикурити.
ЦИГАЄКА
Як покину тебе, цигарко;
Коли серце вщерть переповниться
Огортаєш легкою хмаркою
Вірна, солодка любовнице.
Чи біла Й пахуча лебідь,
Чи закурена груба ддарка
Кращої нема від тебе,
Як покину тебе, цигарко?
У день у дзвінкім заводі
У вечірній вохкій авдиторії
Ти втіха душі голодній
Єднання гарячий шкворінь.
Між двох загориться іскра
Вогневим поєднає запалом
Безперечно--ти комуністка
Й багатьох ти загітувала
18
Ти думок моїх мудрая мати
Вигадок весела флюгарка
Як мені з тобою розстатись?
б
ю
Як покину тебе, цигарко?
ТОВАРИШ
Дві тисячі літ були б Ви богом
У храмі стояв би ваш мідний геній
За тисячу--з Вас зробили б святого
Тепер Ви просто--товариш Ленін.
Тепер, товаришу, любий, далекий
коханий
із Вас шамани нічого не зроблять, нічого
Хіба на папері пером поганим
В титана якось пошиє поетик убогий
Утніть поети похвальних пеонів
Величенні розвідки жарте вчені
Ні вам не вдасться зробити і ікони
З нашого, людського імени: Ленін
Сутулий, потомлений станули перед
очима
І дивитесь з нами на наші поля злиденні
Схилилася тихо земля горбата, родима
І каже з нами: вмер товариш Ленін.
НИ зо ИЕНЕРННИ
РЕВОЛЮЦІЯ
І
Коли Прометей
Підвівся руба
З чотирьох ніг
на дві
Ї вогонь
З запаленого блискавкою дуба
Узявши в кострубаті руки
Повстав проти Зевса
То перша була
на землі
Серед несчисленних ночей
Революція
П
Коли під вітром
У диких снігах Кавказу
зазяблі раби
убили
р
своїх центуріонів
І сунули з полум'ям й димом
В лютій роспуці
на Рим
То ще раз
Після несчисленних разів
була
Революція
ШІ
Коли гнаний
До смерти потомлений
Робочий
у голодні руки
Узявши віками вірний метал
за погаслі очі
Сухітних дітей
За панські ночі
Зганьблених жінок
За проституток
За віковічні муки
ю
ю
За тисячолітній стогін
Уразив пана у серце
То в перший
І в передостанній раз
Була
Революція
ІМ
Коли на землі-- комуна
Й сумирного вечору
З верхів'я
Гірних гаїв
Люди линуть мов струни
Аби в гармонії
миру
Осягти, захопити
Ї ще одну невторовану путь
Коли війни
владу
і инші цяцьки
Буде поховано з миром
Як архаїчні руки
В дитячі книжки,
Коли на землі
-комуна
канти
В 23 и
Один величний ирій
І тільки смерть
Як і рані
Жертиме перших
Ї ліпшіх
Останній тиран
В океані комуни
Іше раз
і знову
У цвинтарях книгозбірень
у поемах забутих поетів
У якійсь старовинній Леніна й Маркса науці
Роскопають люди
Одне напіввмерле забуте слово
І слово те буде
-- Революція.
Ціна 10 к.
Ч. 155М.
Последние комментарии
2 часов 2 минут назад
4 часов 21 минут назад
6 часов 10 минут назад
11 часов 56 минут назад
12 часов 2 минут назад
12 часов 5 минут назад