Лель №04 [Сергій Чирков] (pdf) читать постранично
Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!
Возрастное ограничение: 18+
ВНИМАНИЕ!
Эта страница может содержать материалы для людей старше 18 лет. Чтобы продолжить, подтвердите, что вам уже исполнилось 18 лет! В противном случае закройте эту страницу!
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (16) »
.
Над розніженими солодкою втомою тілами йшов поєдинок хмільної
ночі і тверезого ранку. Вони борсались, бились об поріг свідомості, як
хвилі розбурханого моря: то бовваніла невидючість ночі, вкриваючи не
проглядною темрявою розум клітин, то жеврів промінчиками сонячних
надій ранок, розбурхуючи в артеріях небажання прокидатись. І хто зна,
скільки тривав би цей двобій чорного й білого, якби жіноче начало випад
ково не збудилося в пальцях лівої руки. Підступною змією жадання воно
підповзло до його хочу і наказало прокинутись. І зазвучав у нігтиках вальс,
змушуючи дослухатися до п’янкої любові, що вже заграла у вустах, окро
пивши їх голодом єднання в дикій млості незбагненного. І вуста вбирали,
пили, смакували одне одного до болю, до жару, до гіркавої солодкості,
народжуючи хтиву заздрість у кожній клітинці півсонних ще тіл.
Першими повстали її перса. Виструнчилися солдатиками Ероса й по
тяглися пагінцями бажання до його вуст, розливаючи вологі пахощі мо
лочної ріки, згадуючи дитяче майбутнє. Зацілувавши ті бруньки, наситив
ши їх вірою в появу загадкової первозданності, його вуста помандрували
руслами блакитних артерій і вен до живоносних домен її лона, що в
чеканні трепетного струму ніжності в ту ж мить грайливо відізвалося,
вбираючи позивні його єства, затремтіло, переливаючись шовковистими
пушинками звабливої засмаги (чи не подарунок закоханого сонця мор
ського прибережжя?)
«А як ж е ми, ми, ми...»— зашепотіли стрункі ноги, що надили вологою
ласкою, кликали, вимагали і, здивувавшись власній неуважності до
відсутності найменших перешкод, переплелись зачудованими ліанами.
І розпочався жертовний танок на требнику долі. Всупереч секундам,
хвилинам, годинам... І сміх наздоганяв стогін, крик рвався з тенет горла,
вуста не пускали його, зойк сперечався з диханням, краплини тремтли
вого поту даремно намагались охолодити розпашілі тіла. Мить спокою у
Вічність і ... Гонки по колу. Голова обертом. Думки сплітаються з мріями.
Розбиваються. Розлітаються сотнями обірваних слів. Кола, кола, іще,
іще...
Пелюстки вуст розкрилися в солодкій знемозі. Відкинені голови сумир
но спочивали на вічній білизні прийдешнього. Тіла клітинами пам’яті
відлетіли у галактики Вічності, щоб знайти відповідь на одне-єдине запи
тання: хіба це може бути не від Бога?
Засновники: фірма «Довіра» і
С. М. Чирков
(свідоцтво про реєстрацію:
серія КП № 579)
Видавець: фірма «Довіра»
Головий редактор С. М. ЧИРКОВ
Редакційна колегія:
В. П . ГРАБО ВСЬКИ Й
(відповідальний секретар),
1. В. Л УЧУ К,
В. І. М И ТРОФ АНО В,
М. РЕВАКО ВИЧ (С Ш А ),
В. І. СТАХ (редактор відділу),
М. М. СУДИМА,
В. В. ЧИСТЯКОВ
(редактор відділу),
В. В. Ч У П РИ Н ІН
(редактор відділу ілюстрації).
Л ітературний редактор
В. Я. М итрофанова.
Художньо-технічний редактор
Р. О. М арковець.
Макет В. В. Чуприніна.
Ф отоілюстрації О. С. Задираки.
Підписано до друку 07. 0 9 .9 2 р. Формат
60 * 84 1 /8 . Друк офсетний. Умови, друк,
арк. 6,0. Умови, фарбовідб. 26,0.
Обл.-вид.арк. 8,5. Тираж 25000 пр.
Зам. 0158204.
Адреса редакції: 254119, Київ-119,
вул. Пархоменка, 38-44.
Телефон для довідок: 211-02-78.
Комбінат друку «Преса України», 252047,
Київ-47, проси. Перемоги, 50.
При передруку матеріалів посилання
на журнал «Лель» обов’язкове.
Ціна договірна.
«Л ель», К и їв, 1992.
________________________________________
Зак ап ія
Т АМ ІР
ІА М Іг
З А Р 'к 'Ч
'І Ї 'Я Т і
пах повернувся додому і з серцем кинув
книж ки та зош ити на підлогу.
— Щ о трапилося? — запитала мати.
Н е забарився з відповіддю:
— Н абридла мені школа.
— Чому ж то так ш кола набридла? —
лагідно допитувалася мати.
Салах з хвилину помовчав і відказав:
— Хочу ж енитися.
Мати ледве не зойкнула з несподіванки,
та зустріла докірливий погляд чоловіка.
Переборола себе і боязко запитала його:
— Маєш щось проти?
Батько пропустив повз вуха її запитання,
а повернувшись до сина, відрізав:
— Н еслухняні хлопці, як ти, не заслу
говують, аби їм давали згоду на одруження.
— З цієї миті буду слухняним сином,—
з каяттям у голосі промовив С алах.— Буду
справно молитися.
— Будеш молитися п ’ять разів на день.
— Буду молитися п ’ять разів на день.
— Будеш постувати в рамадан.
— Постуватиму цілий місяць в рамадан.
— Н е будеш вечорами вештатися поза
домівкою.
— Н е виходитиму з дому і вчасно
лягатиму спати.
— Н е питимеш.
— Н е питиму і пішки піду до Мекки.
Батько втішено промовив:
— Ходи-но сюди, цілуй мені руку.
С алах підійшов до батька, схилив голову
і покірно поцілував йому руку.
— Щ е, поцілуй тричі.
С алах послухався і поцілував батькову
руку тричі. Той, задоволений, зареготав і
промовив:
— С каж и-но мені тепер, на кому ж ти
хочеш оженитися?
— Н а дівчині, котра сподобається батькові
й матері.
Батько зрадів щ е більше.
— Г аразд... саме так розмовляють чемні
діти.
— Єдине тільки й баж ання в мене
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (16) »
Последние комментарии
3 часов 57 минут назад
3 часов 57 минут назад
9 часов 16 минут назад
12 часов 58 минут назад
13 часов 19 минут назад
14 часов 13 минут назад