Федоровский Федор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ФЕДОРОВСЬКИЙ Федір Федорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Театральний художник. Автор проекту рубінових зірок для веж московського Кремля.
З міщанської родини. Батько, Федоровський ф., – залізничник.
Народився 14 (26) грудня 1883 р. в м. Чернігові Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Помер 7 вересня 1955 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому
цвинтарі.
Закінчив Московське міське народне училище (1902), навчався в московському Строганівському
центральному художньо-промисловому училищі (1902-1907).
Працював викладачем Строганівського центрального художньо-промисловому училища (1907-
1923), завідуючим художньо-виставковою частиною, головним художником московського
«Великого театру» (1921-1941; 1947-1953).
Дійсний член академії мистецтв СРСР (1947).
Народний художник СРСР (1951).
П’ятиразовий лауреат державної премії СРСР (1941; 1943; 1949; 1950; 1951).
Учасник виставок товариства «Світ мистецтва».
Оформляв опери «Демон» (1909), «Снігурка» (1910), «Чарівниця» (1913), «Кармен» (1922),
«Лоенгрін» (1923), «Царська наречена» (1931), «Псковитянка» (1932), «Князь Ігор» (1934), «Тихий
Дон» (1936), «Іван Сусанін» (1939), «Омелян Пугачов» (1942), «Борис Годунов» (1948), «Садко»
(1949), «Хованщина» (1950); балет «Іспанське капричіо» (1923).
Наш земляк – автор декорацій до знаменитих Дягілєвських «Російських сезонів» в Парижі (1912-
1913), а також його антреприз в Лондоні. Всі його ескізи до постановки «Хованщини»
Мусоргського були розкуплені французькими музеями.
Ф. – засновник цілої школи театрально-декораційного мистецтва. Для нього характерні
масштабність, об’ємно-динамічна форма, сила, міць і динамічність образів. За допомогою писаних
і об’ємних частин декорацій, конструктивних за формою костюмів, він незмінно досягав рідкий
емоційної виразності й напруженої динаміки.
Власне розуміння завдань художника виклав у статті «Нове оформлення «Ігоря» (1934).
Наш земляк – автор пишної завіси головного театру Росії, монументальної панорами «Дружба
народів» для радянського павільйону на всесвітній виставці в Нью-Йорку (1939).
Московський будинок, у якому жив художник, прикрашає меморіальна дошка.
А нещодавно видавництво «Пінакотека» випустило книгу «Федоровський Ф. Ф. Сценографія.
Каталог зібрання галереї «Старі роки», в якій опублікувало хрестоматійні й рідкісні доробки
майстра (1997).
Серед друзів та близьких знайомих Ф. – К. Коровін, С. Дягілєв, М. Врубель, П. Андрєєв, С. Іванов,
С. Зимін, О. Бенуа, І. Реріх, С. Судейкін, К. Юон та ін.
***
НОСІЙ ВЕЛИЧЕЗНОЇ КУЛЬТУРИ
, з творчого кредо Ф. Федоровського
Великий театр є носієм величезної художньої культури.
ВИЗНАЧИВ ШЛЯХ, з оцінки діяльності Ф. Федоровського В. Васильєвим
Федор Федорович Федоровський визначив шлях, яким ми донині крокуємо.
МАВ НАДЛИШОК СИЛ, ЯКІ ШУКАЛИ ВИХОДУ, з есе О. Василькова «Великого театру
великий художник»
Можливо, це не найбільша й не найпомітніша подія в культурному житті Москви, але саме тому й
хочеться привернути до неї увагу. У Великому театрі відкрилася виставка ескізів Федора
Федоровича Федоровського.
Боюся, не так багато знайдеться людей, у кого при згадуванні його імені відразу перед очами
встане картинка, – хто зараз добре пам’ятає декорації до оперних спектаклів першої половини
минулого століття, хоча взагалі ж спектаклі в декораціях Федоровського йдуть і зараз.
Звичайно, можна сказати, що його доробки цілком у дусі його часу – монументальні. Він і сам
визнавав, що його «тягне видовище, пишне й багате». Саме тому його сил вистачало на те, аби
наповнити життям і фарбами величезний простір сцени Великого театру. Він був театральним
художником не тільки за професією, але й всією істотою.
Федоровський вважався виразником національного духу, його грандіозні декорації повинні були
втілювати ідею російської моці. Але мені здається, що йшло це не «від голови», а все від того ж
надлишку сил, що шукала виходу. Та й не всі ескізи монументальні, не скрізь кремлі й величні
дерев’яні зруби...
ПІДШТОВХУВАЛИ ДО «ІСТОРИЧНОГО ШАБЛОНУ», з статті О. Гарбуз «У співдружності з
геніями»
Після закінчення Московського міського народного училища, майже без підготовки,
Последние комментарии