Ямщикова Маргарита [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЯМЩИКОВА Маргарита Володимирівна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменниця. Псевдоніми – Ал. Алтаєв, Чужий.
З дворянської родини. Батько, Рокотов В., – фундатор першого Київського народного театру і
першої публічної бібліотеки в Києві, видавець газети «Київський вісник»; донька, Л. Ямщикова-
Дмітрієва, – актриса, літератор (псевдонім – Арт. Феліче).
Народилася 22 листопада (4 грудня) 1872 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Померла 13 лютого 1959 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похована на Літературних
містках ленінградського (Санкт-Петербурзького) Волкового цвинтаря.
Закінчила петербурзькі малювальну школу Товариства заохочення мистецтв і Фребелівські
педагогічні курси.
Свого часу книги М. Ямщикової (Ал. Алтаєва) змагалися за популярністю з книгами М. Горького,
і впродовж десятиліть видавалися великими тиражами, розходячись миттєво. Їх можна розділити
на чотири групи: казки і оповідання для дітей молодшого віку; повісті побутового характеру для
дітей старшого віку; біографії письменників, учених, громадських діячів; історичні романи і
біографії історичних осіб, змальовані на тлі історичних подій.
Друкувалася в газетах «Сільська біднота», «Солдатська правда», «Біднота», журналі «Усесвітня
ілюстрація».
Як літератор дебютувала в журналі «Усесвітня ілюстрація» казкою «Зустріч Нового року» (1889).
Потім настала черга книг «Сніжинки» (1897), «Оповідання про маленьких людей», «Під гнітом
інквізиції» (обидві – 1904), «Ассан-хіз», «Під прапором Башмака» (обидві – 1906), «Чорна смерть»
(1907), «Зірка Італії» (1913), «Від землі» (1914), «В неволі і на волі» (1915).
Перу Я. належить близько 50 життєписів: «Хлопець-поет. Життя С. Я. Надсона», «Мігуель
Сервантес», «Леонардо да Вінчі», «Рафаель», «Мікеланджело», «Шіллер», «До вершин
мистецтва», «Пасинки Академії», «Чайковський», «Бетховен», «Бенвенуто Челліні».
Ім’ям Я. (Ал. Алтаєва) названа одна з вулиць м. Пскова (1971).
У селі Лог Плюсського району Псковської області функціонує меморіальний музей Я.
До 135-річчя з дня народження Я. у псковській бібліотеці «Джерело» пройшла конференція,
присвячена творчості письменниці (2007).
Наша землячка – автор книг мемуарів «Пам’ятні зустрічі», «Біля стін театру».
Серед друзів та близьких знайомих Я. – О. Гориневська, К. Чуковський, Л. Кассіль, М. Морозов,
О. Агін, М. Кузьменко та ін.
***
ЗВЕЛИЧУВАТИ ДУШУ
, з життєвого кредо М. Ямщикової
Лише радісне звеличує душу.
ВИРІШИЛА СТАТИ... ЧОЛОВІКОМ, зізнання М. Ямщикової
Жінці в літературу пробити дорогу надзвичайно важко. Я мала узяти собі якийсь чоловічий
псевдонім. Підписуватимуся Ал. Алтаєв.
І ЯЗИЧНИЦЬКІ НАДГРОБКИ, з переказу М. Ямщикової
У нас три річки, є й озера, і ліс зберігся рідкісний, з нетрями і «чистим мохом» на версти,
...журавлини і морошки, чудової ягоди, аромат якої може збудити мертвого псковича. Коли ми
їхали машиною..., довкола співали солов’ї, а дорогою удосвіта нам зустрілася родина лосів, яка
анітрохи нас не злякалася.
У мене є знімок цього літа – заливний луг біля Плюсси і на ньому підліток-ведмежа, що грає з
дівчиною. Воно живе на лісопилці і ходить вільно то в ліс, то назад «додому».
Ліси розкинулися на Валдайській піднесеності і чарують; тут же – «жальники» – стародавні
язичницькі могили і залишки городища.
ЦАРИЦЯ-БУСУРМАНКА, з роману М. Ямщикової «Гроза на Москві»
Марія швидко схилилася до підголовника лави, де зберігалися під замком її прикраси, і розсипала
все це на колінах.
– Відхили завісу! – наказала вона Агнії. – Відчини вікно!
Стариця відсмикувала завісу. Сонце потоком хлинуло до кімнати і запалило на колінах цариці
Марії ціле море коштовностей.
Цариця засміялася і заплескала в долоні.
– Якши! – крикнула вона татарською, забувши російську мову, потім пригадала, що негоже
російській цариці так говорити, зніяковіла, зрушила брови і гукнула:
– Відкрий вікно! Відкрий, зовсім!
Стариця Агнія квапливо відсовувала засувки залізної рами з дрібними віконцями різноколірної
слюди. У хвилях світла поплили павутини бабиного літа, в опочивальню увірвалася вітка з
ягодами яскраво-червоної горобини і візерунчастим листям, що тріпотіло; знизу пахло іссопом і
базиліком,
Последние комментарии
57 минут 4 секунд назад
1 час 5 минут назад
1 день 12 часов назад
1 день 16 часов назад
1 день 18 часов назад
1 день 20 часов назад