Гуца (Венелин) Юрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ГУЦА (ВЕНЕЛІН) Юрій Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Мовознавець, історик, етнограф. Фундатор болгаристики.
З родини священика.
Народився 22 квітня (4 травня) 1802 р. в с. Тибаві Угорської Руси ( нині – Свалявський район
Закарпатської області України).
Помер 26 березня (7 квітня) 1839 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ) .
Похований в Свято-Даниловому монастирі. На пам’ятнику вибито напис: «Юрію Івановичу
Венеліну – одеські болгари. Нар. 1802, пом. 1839 р. Нагадав світові про забуте, але колись славне,
могутнє плем’я болгар і полум’яно бажав бачити його відродження. Боже всемогутній! Почуй
молитву Твого раба!».
Навчався в Ужгородській гімназії, Сатмарському ліцеї (1821), на філософському факультеті
Львівського університету (1822-1823), закінчив медичний факультет Московського університету
(1825-1829).
Працював учителем Кишинівської духовної семінарії (1823-1825), перебував у науковому
відрядженні в Болгарії (1830-1831), інспектором жіночих інститутів у Москві (1836-1838),
Член Товариства історії і старожитностей російських (1833).
Друкувався в журналах «Старожитності», «Московський вісник», «Московський спостерігач».
Дебютував рецензією на книгу п. Яковенка про румунів в «Московському віснику» (1828).
Потім настала черга наступних доробків: «Древні і нинішні болгари в політичному,
народоописовому, історичному і релігійному їхньому відношенні до росіян» (1829), «Про джерело
народної поезії взагалі і про південноруської особливо» (1834), «Граматика нинішнього
болгарського наріччя», «Про характер народних пісень у слов’ян задунайських» (обидва – 1835),
«Древні і нинішні словени в політичному, народоописовому, історичному і релігійному їхньому
відношенні до росіян» (1835), «Скандинавоманія і її шанувальники, або Столітні вишукування про
варягів» (1836), «Про зародження нової болгарської літератури» (1838), «Прийняття християнства
слов’янськими народами до Кирила і Мефодія» (1839), «Волохоболгарські і дако-слов’янські
грамоти» (1840),»Древні і нинішні слов’яни» (1841), «Про суперечку між південцями і
північнинцями на предмет їх росизму» (1846), «Критичні дослідження про історію болгар» (1849),
«Деякі риси подорожі до Болгарії» (1857).
Наукові інтереси Г. були зосереджені на вивченні історії і культури слов’ян. Головний висновок:
ті такі ж європейські старожили, як греки й римляни.
Г. критично відгукувався про О. Пушкіна як письменника.
Пам’ятники нашому землякові зведені в Одесі (1842) і Софії (??). На останньому зроблено напис:
«Юрію Венеліну – просвітителю болгар».
В московському Свято-Даниловому монастирі, де похований вчений, встановлено меморіальну
дошку.
В Болгарії його ім’ям названа низка вулиць.
На 100-річчя з дня народження Г. його канонізували, як національного болгарського героя (1902).
На 200-річчя видали «Граматика на днешното българско наречие» (2002).
Останню дату широко відзначали і на Закарпатті: пройшли Дні Венеліна-Гуци, в Ужгороді і
Сваляві відбулися ювілейні заходи, а в Тибаві – педагогічні читання.
Особисте життя Г. було тяжким. Незважаючи на рекомендацію М. Погодіна, він так і не отримав
кафедри в Московському університеті. Залишаючись без постійного і стабільного шматка хліба,
змушений був деінде підробляти, наприклад, домашнім вчителем, а то й звертатися до Російської
академії наук за матеріальною допомогою. Без кінця виникали проблеми з друкуванням книг,
деякі з них вчений розповсюджував в тій же Болгарії власним коштом.
Інтриги, втрата чергового місця в одному з московських інститутів, хвороба, ланцюг розчарувань і
призвели до ранньої смерті.
Левова частка рукописів нашого земляка зберігається в московських Рум’янцевському музеї і
Товаристві історії і старожитностей.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Орлай, С. Аксаков, І. Молнар, М. Погодін, О. Пушкін, А.
Міцкевич, В. Апрілов, М. Палаузов, С. Шевирьов, М. Щепкін та ін.
***
ЯК ІСТОРИК Я – КОСМОПОЛІТ
, з наукового кредо Ю. Венеліна
Як Історик я не належу до жодного племені земної кулі.
НЕ В ХАРАКТЕРІ КАРПАТОРОСІВ, з листа Ю. Гуци (Венеліна) М. Погодіну від 22 лютого
1830 р.
Минулої неділі обідав у Балугьянського, відчував себе не на своєму місці, не зважаючи на
земляцтво; це мене дратувало: це не в характері карпаторосів.
ГІДНИЙ ЗВАННЯ ВЧЕНОГО, з оцінки діяльності Ю. Венеліна І. Франком
Ім’я Ю. Венеліна стоїть гідно обіч імен таких болгарських патріотів, як Любен Каравелов,
Раковський, брати Миладинови, Зоря, Стоянов.
ДОПОМІГ ВІДРОДИТИ НАЦІЮ, з оцінки діяльності Ю. Венеліна Л. Каравеловим
Дослідження вченого є святинею для кожної людини, у чиїх грудях б’ється серце дійсного
болгарина.
…Вони мають особливе значення не стільки для науки, скільки для Болгарії. У цій книзі відкрите
існування одного невідомого слов’янського племені – болгарського. Дослідження Юрія Івановича
Венеліна дуже допомогло моральному відродженню болгарської нації.
БОЛГАРСЬКИЙ ПАТРІОТ, з книги І. Огієнка «Коротка історія культурного життя
українського народу»
Я мушу тут згадати славного вкраїнця Юрка Гуця (Венелін), родом з Карпат. Він зацікавився
болгарами і все життя своє оддав цьому народові. Це Гуць написав першу історію болгарам («О
древнихъ и новыхъ болгарахъ» р. 1829), це він воскресив болгарський народ, це він відродив
національність їхню, що потроху гинула і забувала сама себе...
Гуць став болгарським патріотом і вдячна Болгарія збудувала монумент цьому славному
українцеві.
ВКАЗАВ НА ВИТОКИ, з розвідки Н. Григораш «Становлення літературознавчої болгаристики в
Україні в ХІХ ст.»
Серед фольклористичних студій Ю. Венеліна найгрунтовнішими були дослідження «Про джерела
народної поезії загалом і південноруської особливо» та «Про характер народних пісень у слов’ян
задунайських». Проаналізувавши значну кількість народнопоетичних та пісенних творів, Ю.
Венелін вказав на витоки такої визначальної особливості південнослов’янського фольклору, як
його героїзм.
…Ю. Венелін першим вказав на необхідність розгляду болгарської культури у
загальнослов’янському контексті.
…Ю. Венелін відзначив: 1) жодне зі слов’янських племен не мало стільки рукописів на своєму
наріччі, скільки болгари; 2) жоден з європейських народів не міг похвалитися такою значною
кількістю пам’яток старовини, написаних рідною мовою ще у ІХ ст.
Наголосивши на ранньому розквіті болгарської писемності, Ю. Венелін водночас був змушений
визнати згубний вплив на її подальший розвиток певних суспільно-політичних процесів –
міжусобних воєн, знищення культурних пам’яток у час чужоземного поневолення.
КНИГА СТАЛА СЕНСАЦІЄЮ, з статті Л. Кузьмичової «Болгарія під османським пануванням»
У 1829 році в Москві з’явився твір молодого вченого Юрія Венеліна «Древні і нинішні болгари в
політичному, народоописовому, історичному і релігійному їх відношенні до росіян». Книга ця
стала сенсацією і справила величезне враження на читаючу публіку. І не дивно, адже в ній
говорилося про велику цивілізацію, зовсім невідому росіянам. А між тим, як випливало з книги
Венеліна, середньовічне Болгарське царство було колись грізним суперником навіть могутньої
Візантії.
Важко повірити, що цей невеликий народ, фактично розчинений у турецькому середовищі і
більше відомий як «турецькі християни», був творцем найраннішої держави в слов’ян, що саме
болгари першими з слов’янських народів прийняли християнство. І, нарешті, що саме звідтіля
прийшли на Русь, яка тільки-но хрестилися, перекладені на слов’янську мову Біблія, Євангеліє й
інші богослужбові тексти.
НЕ ЗАБУВАВ І РІДНІ КАРПАТИ, з розвідки М. Дронова «Основоположник болгаристики»
Вважається, що Венелін – автор перших іноземних робіт з болгарської історії, літератури і
фольклору. …За словами відомого дослідника Івана Попа (Чехія), «незважаючи на недостатню
обґрунтованість, а часом і помилковість деяких тверджень і припущень Венеліна, його роботи
надзвичайно вплинули на болгаристику і слов’янознавство в цілому».
На думку Ф. Ф. Аристова, «Венелін створив основу для національного і політичного відродження
Болгарії». Саме тому заслуги вченого були відзначені не лише славістами, а й простими людьми.
Не забував Ю. І. Венелін і свої рідні Карпати. Його перу належать такі роботи, як «Кілька слів про
росіян угорських, а також одне слівце історичне про православну греко-східну церкву в
Угорщині», «Про піснелюбство слов’ян закарпатських», «Карпато-роські прислів’я».
НА ЙОГО СМЕРТЬ ПОЕТ ВІДГУКНУВСЯ ОДОЮ, з дослідження С. Рожкова «Вклад
російських вчених-гуманітаристів в розвиток історичної і етнографічної науки в Болгарії»
Діяльність видного російського етнографа і філолога Юрія Івановича Венеліна зіграла істотну
роль у підвищенні рівня національної самосвідомості болгарського народу. Ім’я вченого завжди
високо цінувалося і цінується в Болгарії. Наукові праці Юрія Венеліна, спрямовані на вивчення
історії і культури цієї країни пронизані щирим бажанням допомогти її національному і
культурному відродженню.
…Під час своєї експедиції вчений закликав болгар шукати древні пам’ятники слов’янської
писемності. …1837 року він пропонує збирати рукописи і грамоти болгарських царів, записувати
народні пісні, обряди, повір’я, звичаї, описувати національні костюми. У листі навіть зазначені
місця, де варто шукати ці грамоти (монастирі і старі міста).
І Васил Апрілов організовував цю роботу. Він розмножив і відправив лист Юрія Венеліна в різні
регіони Болгарії. У результаті були знайдені древні рукописи, грамоти і монети, котрі розкривали
славне минуле Болгарії і її духовну культуру.
… Болгари болісно перенесли втрату Юрія Венеліна. У зверненні до болгар Васил Апрілов
запропонував зібрати кошти для створення йому пам’ятника, а поет Пешаков написав оду
«Ридання», в якій високо оцінив діяльність Юрія Венеліна і її значення для Болгарії.
УПЕРШЕ ПЕРЕВИДАНО ДРУГИЙ ТОМ, з замітки П. Тулаєва «Повернення Юрія Венеліна»
Найвідоміша праця історика «Древні і нинішні болгари в політичному, народоописовому,
історичному і релігійному їх відношенні до росіян», за яку жителі Балкан, звільнені від
османського ярма, поставили Ю. І. Венеліну пам’ятник і прославили його як національного героя,
був виданий за життя автора.
А так званий другий том, присвячений переважно древній Словенії, хоча і був виданий незабаром
після смерті вченого, дотепер залишався без належної уваги. Це несправедливо!
У незвичайно сміливій для першої половини XIX століття книзі «Древні і нинішні словени» Ю. І.
Венелін зробив стільки відкриттів, що вони донині не вичерпані наукою. Він першим докладно
вивчив венетську проблему, показав зв’язок венетів-слов’ян з ретийцями і вандалами. Імперські
війни Рима на півночі показані Венелінім як поетапне завоювання Словенії.
Багато у книзі цікавих фактів про античну географію слов’ян і їхні письмена.
Так, є там і спірні факти, є і гіпотези, які вимагають додаткового пророблення, але творчий пошук
у науці краще, ніж застійні кліше в дусі «покликання варягів» чи «матері міст росіян».
Перше перевидання книги Ю. І. Венеліна «Древні і нинішні словени», виконано репринтом, аби
наочно показати оригінал з цитатами з першоджерел і унікальними виписками.
Последние комментарии
42 минут 53 секунд назад
4 часов 24 минут назад
4 часов 45 минут назад
5 часов 39 минут назад
8 часов 38 минут назад
8 часов 39 минут назад