Мистецтво кохати [Міхаліна Віслоцька] (fb2) читать онлайн

Михалина Віслоцька
Мистецтво кохати

(Перекладено з любов’ю і не за гроші, існують переклади цієї книжки багатьма мовами, українською мовою у друкованому вигляді не існує. Деякі речі, описані тут, трохи застарілі, зокрема, розділ про контрацепцію, але людську природу — психологію та фізіологію — котра все та ж людська, пані Михалина Віслоцька передала неперевершено. Я переклав цю грандіозну книжку ще 15 років тому і хотів був видати, але в часи Руїни це не вдалося. Авторка, добре знана у Польщі людина, померла кілька років тому — примітка перекладача ).

Перекладено з польської мови на українську за в и данням: Michalina Wislocka “Sztuka kochania”, Iskry Warszawa 1978.

От Ви й держите в руках книжку, яка ще до свого видруку набула широкого розголосу і появи якої нетерпляче чекали числeнні читачі, що знають авторку з її попередніх видань.

Це правда, що у Польщі загальнодоступної літератури про взаємини між чоловічою і жіночою статтю досить багато, і все ж книжка пані Михалини Віслоцької якісно з-поміж них вирізняється. Новий тут і підхід до теми, і запас знань, що їх вона переказує своїм читачам.

“Мистецтво кохати” — це посібник молодятам, які вже визначились у своїх почуттях, а отже, перш за все тим, що побралися або ось-ось стануть на весільний рушник. Авторка вбачає в еротиці найголовнішу умову, яка здатна справдити надії на щастя, на радість життя, на тепле сімейне коло. Вона наводить цілу низку порад та побажань, як розвинути почуття, збагатити пестощі та загравання в розмаїтті взаємин двох закоханих. Сaме так — закоханих, бо авторка недвозначно стверджує, що лише люди, яких єднає щось більше, аніж самий тільки статевий потяг, зможуть насолоджуватися по-справжньому.

Із підсумків багаторічних досліджень, вміщених у “Звіті Кінсі” (величезній науково-статистичній сексологічній праці, опублікованій у США в 1938-1958 роках — від перекладача), випливає, що значний відсоток заміжніх жінок статево незадоволені у подружньому житті. Цей процент неабиякий і, на жаль, незмінно великий також в інших звітах та працях. Чи можна погодитися з тим, що чимало жінок не знає насолоди у статевому співжитті? Аби ж вийти з такого становища, потрібно дві речі. По-перше, ці жінки повинні відновити свою повагу до тілесних зв’язкiв, адже, щоб досягти статевого задоволення, слід інакше поставитися до співжиття. По-друге — навчитися співжити. Не обманюймо себе: уміння співжити має навчитися кожен. Тут “природа” не пособить.

Чому кожен повинен відкривати все наново, від початку? Чому статеві справи — чи не єдина цaрина життя, де нікoму нічoго не передається у спадщину?

Та мусимо погодитись, що нам цього не змінити. А отож, як налагодити статеве життя, щоб жінка була щаслива, щоби користалася з можливостей, які надала їй природа?

У цьому останньому й полягає новизна праці доктора Віслоцької. Усілякі доступні в Польщі книжки про статеві справи доходили до такого питання і змовкали. Про мистецтво співжити писалося туманно й загалом по загалях.

Тут же подано докладні поради, майже як у кухарській книзі. Добре це чи погано? Оцінять читачі, та, як на мене, то так воно, власне, й повинно бути. Той, кого подробиці не цікавлять, може ними знехтувати, але гадаю, що таких читачів не набереться багато.

Перед “Мистецтвом кохати” видавалося чимало книжок, іноді дуже відомих, які тепер вважають за взірцеві, скажімо, “Зразковий шлюб”, що її написав Ван де Вельде. У книжки, до якої я маю честь писати передмову, теж велике майбутнє. Гадаю, вона може стати істотним чинником, котрий багато чого змінить у наших повсякденних звичаях: це завдяки товариськості — авторка чимало питань намагається розповісти по-простому, не покладаючись на уяву читача.

Є ще одне, на чому варто наголосити. Читач, який не дуже знається на літературі про статеві взаємини, не помітить у цій книжці оригінального пласту, “відавторського”, що переплітається із загальноприйнятими поглядами. Зі шкодою для себе доктор Віслоцька не згадує про свої самобутні, дослідницькі та новаторські праці, опубліковані у наукових виданнях. Свої висновки, спостереження, роз’яснення та роздуми вона викладає доступно, а отже так, наче розповідає про давно відомі істини. Не кожен спроможний належно оцінити власний вагомий та творчий доробок авторки — це я відзначу задля справедливості.

“Мистецтво кохати” — неабияка та визначна книга, а тому я щиро задоволений, що мене було запрошено написати до неї передмову.

З повною відповідальністю

доктор медицини Анджей Ячевський.

Від автора

”Мистецтво кохати” не дає рецептів на любов, як також не є й підручником сексуального ремесла.

“Кохати” — це прекрасне слово, яке в моєму розумінні означає встановити теплий, сердечний, сповнений приязні та сексуальної гармонії контакт двох найближчих людей.

Ця книжка постала в результаті 15 років моєї лікарської, наукової та публіцистичної праці. Я, отже, скористалася в ній знаннями, набутими від розмов з пацієнтами та прочитання безлічі листів, що надходили до Заочної консультації Товариства планування родини та до місячника “Здоров’я”, на які упродовж багатьох років відповідала. Врешті, послуговувалася й матеріалами та висновками з дискусій у пресі, у яких я наполегливо боронила культуру почуттів та сексу. За ці роки назбирала сотні записок слухачів моїх лекцій у клубах різних громадських організацій, державних установ, навчальних закладів. Старалася, аби на більшість запитань, поставлених мені на зустрічах, читачі знайшли відповідь у цій книжці.

Особливим і надзвичайно цінним джерелом відомостей про життя родини та все те, що тривожить подружжя, були розмови з жінками та чоловіками, які приходили порадитись у справі протизаплідних засобів, статевих ускладнень, жіночих недуг.

Ясно, що здебільшого надавала порад жінкам, бо я за фахом гінеколог. З огляду на це й книжка оповідає в першу чергу про жінок, хоча й призначено її для “обох”. Протe я не думаю, що така настанова — недолік книжки, бо твердо переконана, що сaме у жіночих руках лежить ключ до любові та почуттєвого життя родини.

Розмови в лікарськім кабінеті дали мені змогу пізнати глибоко приховуване од навколишніх людей — а нерідко й од супутника життя — непорозуміння, чвари та суперечки, що розділяють двох зовні найближчих людей. Часом відкриваються дивовижні речі, часом страшенно смутні і навіть жахливі. Багато пацієнток з тих, хто приходив до нас роками (а я працювала в консультації 12 років), встановлювало сердечні контакти і вважало консультацію за випробуваного друга.

Третім дуже важливим джерелом, з якого я черпала, писавши цю книжку, стали наукові дослідження. Послуговувалася даними, зібраними з облікових карток відвідувачок за 11 років — од 1959-го до 1970-го. Тих карток було близько 6 тисяч, з яких понад 1000 сексологічних, а решта торкалася неплідності, перебігу вагітності та консультацій на тему контрацепції. Дослідження залоз внутрішньої секреції, результати яких склали зміст розділу “Статевість”, спиралися на цитогормональні (тобто гормональні на клітинному рівні — прим. перекладача) аналізи. Ці аналізи я виконала та вибрала з карток пацієнток, що зверталися в 1970 — 1973 роках до Цитологічної консультації Товариства планування родини, де я від 1970 року працюю на посаді наукового керівника. Міркування про підліткову статевість ґрунтуються на матеріалах досліджень Окремої лабораторії шкільної медицини, якою керує доктор Анджей Ячевський і яка входить до складу Інституту педіатрії Медичної Академії у Варшаві. Я вже кілька років беру участь у працях цієї лабораторії як консультант з гінекології та сексології.

Наприкінці хотіла б щиро подякувати всім, хто допомагав мені, чиї дружні зауваження сприяли появі книжки в її остаточному вигляді. Перш за все правлінню Товариства планування родини; докторові Анджею Ячевському за те, що створив мені умови, аби я могла проводити дослідження та збирати наукові матеріали у Спеціалізованій консультації, Цитологічній лабораторії Товариства та в Лабораторії шкільної медицини; професору Стефанові Сошці, директорові Інституту гінекології та акушерства Медичної Академії у Білостоку; доктору Єжи Димецькому, а також доктору Христині Яворській з Інституту психоневрології; докторові Юзефові Бецкові, ад’юнктові Окремої сексологічної лабораторії Інституту акушерства та сексології Медичної Академії у Варшаві; магістрові Тадеушу Івінському, керівнику Лабораторії методології досліджень Інституту досліджень молоді; редакторові Ришарду Вишньовському та пані Барбарі Леп’ю з Парижа, яка щедро наділила мене французькою науковою літературою.

¦ ¦ ¦

Я сподіваюся, що міркування, вміщені в цій книжці, допоможуть багатьом молодятам розв’язати труднощі та конфлікти, з якими не зуміють самі впоратися. Якщо “Мистецтву кохати” пощастить відіграти роль досвідченого друга новонародженої сім’ї та донести до її щоденного побуту бодай жменьку радощів, я буду дуже рада.

Михалина Віслоцька.

Варшава, червень 1976 р.

I Дитинство та юність

Народження п о чуттєвості

Будь-яке почуття взагалі важко описати. Од сивої давнини люди зі змінним успіхом намагаються окреслити й поняття кохання.

Одне означення дає філософ, інше — психолог чи поет. Для кожного з них різні, відмінні елементи складають кохання, ті, що їх вони вважають вартими, аби були помічені та підкреслені. Сучасна сексологія — наука про статеві взаємини — теж намагається розібратися в сутності любові чоловіка та жінки. Причому задля ясності справи поділяє задачу на дві підзадачі. Перша — це почуттєва любов, що полягає у прагненні перебувати поруч іншої людини. Дрyга стосується природного статевого жадання, тобто намагання зняти статеву напругу. Обидві ці ниті складно сплітаються упродовж усього людського життя.

Любов, що сполучає двох закоханих, не виникає враз “з нічого”, а є наслідком усього попереднього життя. Усі ті відбитки почуттів, що їх зазнала людина, навіть тих, яких зазнала, перебувавши іще в материнському тілі, віддзеркалюються у любові.

Почнімо з першого компонента, тобто складової частини, еротичної любові — її почуттєвого боку. Почуття любові, а власне її найглибинніший зміст — це бажання перебувати у тісному зв’язкy з коханою людиною. Паростки майбутнього кохання людини виникають ще під час її життя в материнському лоні. Ще не народившись, дитина вже поєднується з матір’ю дуже складними тілесними та почуттєвими зв’язкaми. Ви скажете: та звідкіля ж почуття у плоду, який-бо ще й жити самотужки не почав? За таких обставин увесь тягар любові лежить на матері, дитина ж є споживачем. Без кохання та умов, які їй створює материнський організм, вона не могла б розвиватися і жити. Тут взагалі важко говорити про якісь взаємини. Очевидно, можна вести мову про психічно-почуттєвий зв’язoк, адже дитину до того, як вона народиться, вважають частиною материнської плоті, бо не має вона ані самостійного життя, ані власних усвідомлених дій.

Втім, нові знання схиляють до переміни такого погляду на цю справу. Згадаймо хоча б дослідження Артура та Маргарити Лайлі, які в 1960 році опублікували вельми цікаві спостереження над поведінкою плоду в материнському лоні. Досліджувавши, вони робили знімки, що показують розвиток “маленької людини” в матковій порожнині від перших тижнів її життя аж до хвилини народження. У перші місяці вагітності плід, мов невелика рибка, прудко пересувається й “плаває” у плодових водах. Десь із 3-го місяця розплющує оченята й береться розрізняти світло і темінь, залюбки повертаючись у ясніший бік. З 4-го місяця вагітності плід уже чує, як тьохкає материнське серце, чує відлуння у кишечнику, згортається калачиком, боронячись од гучного галасу із зовнішнього світу. Роздратування, лють, гнів матері, її крик чи переляк неабияк прискорюють роботу дитячого серця. Можна сказати, що дитина разом з матір’ю переживає небезпеки та загрози навколишнього світу. Скажете — вигадка? Але ж науково доведено, що роздратованість або страх матері посилює виділення адреналіну — надниркового гормону — до крові. Через кров він передається плоду і пришвидшує удари дитячого серця. Якби нам заманулося описати емоції дорослої людини, то з’ясувалося б, що вони — наслідки дії тих чи інших гормонів. Отже, гадаю, можу дозволити собі поставитися до цих проявів як до прояву співпереживання певних подій зовнішнього світу людьми, що між собою тісно почуттєво пов’язані. Дитина вже на 5-му місяці повoдить себе, як маленька людина. Не просто брикається, дряпає по голові та животику, а й грається пальцями ручок і ніжок, розплющує очі, смокче пальчики, ковтає й випльовує плодові води. А що їй давить твердий та випуклий хребет матері, то дуже не любить там лежати. Звідси швидкі рухи плоду, коли мати вкладається на спочинок. Дитина ворочається, зсувається з опуклого материнського хребта й зручно вмощується на боку.

На плівку знято також реакцію 7-8-місячного плоду на спробу зробити внутрішньоматковий укол (без якого не обійтись, щоб урятувати життя дитини при деяких хворобах крові). Дитина крутиться, як в’юн; захищається руками, тікає од голки. Такі спостереження цілком змінили погляд на те, коли починається життя людини. Формально вона починає жити з першим подихом, а насправді виявляється чимало ознак життя з певною самостійністю ще в плодовому віці. Поглядаючи на цю живу істоту, що захищається, помітно змінює свою поведінку у відповідь на приємні чи неприємні для неї речі, я, мабуть, не помилюся, коли скажу про любов матері і дитини. Дитина о цій порі перш за все споживач, а мати — давач.

“Давати” і “брати” повсякчас перемежовуються упродовж людського життя, переважаючи то першим, то другим. Ще Бальзак писав, що в коханні завжди є цілувальник і цілований.

Вагітність стає для жінки великою школою безкорисливого почуття, яке охоплює увесь спосіб її життя. Уже тоді майбутня мати цілком здатна почуттєво себе проявити. Дитина в материнському тілі — коханий співучасник любові, заради якого ходить на прогулянки, дбає про харчування, намагається зайвий раз не нервуватися, щоб у дитини було досить кисню, щоб вона була спокійна й безтурботна. Дитина відповідає на материнське піклування, виростаючи та розвиваючись у сприятливих умовах або марніючи в умовах роздратованості, криків та неспокою матері.

Дуже важливо зрозуміти значення цієї першої материнської любові (а вона часто недооцінюється), якою є любов до виношуваної дитини, а також її важливість для подальшого повноцінного розвитку людини.

Немовляцтво — це пора, коли любов матері і дитини, започаткована у плодовому віці, розвивається далі. Щоб яскравіше зобразити цю материнську любов, наведу уривок із книжки “Про мистецтво кохати” американського філософа та психолога Еріха Фромма: “Маля, хоча й живе вже поза лоном матері, і надалі цілком од неї залежить… Дитина росте й розвивається, набирає здатності сприймати речі такими, якими вони є: задоволення від смоктання як щось інше, ніж сосок, грудь — інше, ніж мама. Врешті починає відчувати спрагу, молоко, яке її втамовує, грудь, неню — як різні окремі предмети.

Дитина вчиться, як поводитися з людьми; що мама усміхається, коли я їм, що візьме мене на руки, як заплачу.

Усі ці пізнання сходяться в одне: мене кохають. Неня кохає мене, бо я — її дитя, безпорадне і чудове, бо мамця не може без мене, бо я їй потрібне. Кажучи загальніше, мене кохають за те, чим є — або ще докладніше: кохають за те, що є. Ця свідомість, що мама мене кохає, споживацька та безтурботна. Щоб бути коханим, нічого не треба робити — материнська любов не обумовлена нічим. Єдине, що потрібно — бути, бути її малятком. Материнська любов — це щастя та спокій, яких не треба здобувати, не треба заслуговувати. Але те, що материнська любов нічим не обумовлена, має і зворотний бік. Цієї любові не просто не треба заслуговувати, але також не можна її здобути, викликати, керувати нею. Коли вона є, то це — дар, доброчинність, але як нема, то здається, що все прекрасне пішло з життя — а я анічогісінько не можу вдіяти, нічим не можу зарадити, аби його повернути.”

Тепло і ніжність материнського почуття, що сповнює життя дитини — це паросток, з якого згодом зростає прагнення кохати, потреба єднання та інтимного контакту з іншою людиною. У тому, наскільки важливий цей період життя дитини для правильного розвитку її почуттєвості у дорослому віці, переконує безліч дослідів над тваринами. Спостереження зоологів показують, що недорозвиток певних потреб та інстинктів у згаданому віці призводить до каліцтва, яке важким тягарем лягає на все подальше життя. Приміром, годувавши курчат, відокремили кілька десятків зразу, щойно ті вилупились, і годували їх десь з місяць, укладаючи поживу прямо у дзьоб, як це роблять птахи. Курчата, яких так годували, вирісши в дорослих курей, не вміли самі дзьобати. Треба було їм або засипати корм до дзьобів, або вмирали вони голодною смертю.

Дослід показує, що інстинкт дзьобати повинен розвинутись в перші тижні життя, і, коли не розвинеться вчасно, куриця довіку вже не зможе цього навчитися.

Схожі досліди проводили і в США. Там щойно народжених мавпочок нарізно годували й од самого початку життя позбавили почуттєвих контактів з матір’ю та суспільних — з ровесниками. Як вони виросли, то не змогли встановити статевих взаємин, та й не шукали ніякого товариства. Дослідники зробили висновок, що тварини, одірвані од материнської любові та гурту своїх однолітків, лишилися без умов, потрібних для правильного розвитку статевого потягу. Як випливає з дослідів, самого лише біологічного інстинкту замало.

Вже не варто й казати про почуттєвий розвиток матері, яка просто-таки закохана у своє маля, але для дитини материнська любов — надзвичайно важливий вітамін, конче потрібний для нормального розвитку. Цей вітамін професор Владислав Шенайх, мабуть, один з найбільших друзів дітей, назвав вітаміном “Л” — вітаміном любові. Немовлята, виховані без нього, виростають людьми, позбавленими потреби кохати та зв’язуватись з іншою людиною. Можна навести силу-силенну прикладів, які переконують, що це не вигадка поетів та дітолюбців, а дійсний факт.

Доктор Софія Шиманська у “Психіатрії дитячого віку” наводить спостереження, що їх вона зробила у двох дитячих яслах у Нью-Йорку: одні для білих дітей із заможних сімей, дрyгі — для негритянських дітей бідняків. Ясла багатіїв розкішно обставлено, старанно стерилізовано. Дітей опікували няні, які мили їх, одягали, клали в окремих засклених відділеннях, де їх раз у раз переповивали, доглядали й годували стерильними кашками з пляшечок. Удень нікому не дозволялось заходити знадвору, щоб, не дай, Боже, не занести якоїсь інфекції. Лише ввечері та на вихідні дітей забирали додому. У негритянських яслах для вбогої людності умови були далеко гірші. Не було там суворо дотримуваних окремішності та знезараження. Діти гуртом гралися, у спільному приміщенні, а годувати приходили матері, які прямо на місці годували своїх діточок, граючись з ними і пестуючи їх.

Що ж вийшло? Дивовижна річ! Проти ясел для негритянських дітей, в елітних яслах була вп’ятеро вища смертність. І тут дає про себе знати вітамін “Л”.

На 6-7-ому році життя дитина виходить з теплого гнізда материнської любові. О цій порі розвивається почуттєвий зв’язок з батьком і встановлюються перші дружні стосунки з однолітками у школі. Батькова любов — це вже інша любов, бо її сутність не в тому, аби незмінно й безупинно давати. Батькова любов — це любов за щось, любов, яку треба заслужити. Отут я хочу ще раз послатися на книжку Еріха Фромма, де дуже влучно окреслено ролі і значення материної та батькової любові для правильного розвитку дитини: “Щоб зрозуміти, чому наголос о цій порі пересувається з матері на батька, ми повинні збагнути величезну різницю між любов’ю батька і любов’ю матері… (Ясна річ, кажучи про материну й батькову любов, я маю на увазі їх взірцеві моделі і зовсім не стверджую, що будь-яка мати й кожен батько кохають сaме так. Мовлю перш за все про материну й батькову складові частини, втілені в особах батька та матері).

Нічим не обумовлена любов — найпотаємніша мрія не лише дитини, а й загалом кожної людини. З іншого боку, ситуація, коли мене кохають за мої заслуги, кохають тільки з тієї причини, що заслуговую, аби мене любили, завжди породжує сумніви. Чи задоволена мною людина, любові якої прагну? А може, це, а може, те? — повсякчас побоююсь, що мене перестануть любити. Більше того, “заслужена” любов залишає гірке відчуття, що кохають мене не за те, що я є, а просто з огляду на те, що справляю приємність. Коли ж придивитися, з’ясується, що не кохають мене, а використовують. Тож не дивно, що всі ми: і діти, і дорослі — так гаряче горнемося до мами. Ставлення до батька зовсім інше. Мати — домівка, з якої виходимо, природа, земля, океан. Батько ж не являє собою жодного такого природного дому. У перші роки дитячого життя його пов’язання з малям дуже обмежені, а значення батька для дитини на ту пору жодною мірою не порівняти зі значенням матері. Але хай батько і не являє собою світу природи, являє він дрyгу протилежність, дрyгий полюс людського буття: світ думки, предметів, які є справою людських рук, світ закону і порядку, мандрівок та пригод. Батько — це той, хто навчає дитину, хто прокладає їй дорогу у світ… Батькова любов — любов не безумовна. Її підстава — люблю тебе, бо ти справджуєш мої сподівання, бо виконуєш свій обов’язок, бо ти такий, як я. В обставленій умовами батьковій любові, як і в безумовній материнській, є і прямий, і зворотний бік. Той зворотний бік — це те, що батькову любов слід заслужити, що можна її втратити, коли не справдиш надій. У природі батькової любові вкорінено те, що послужіння стає головною чеснoтою, а непослух — основним гріхом, який карається відбиранням любові. Але вкрай важливий також прямий бік цієї любові. Раз любов підвладна якимось умовам, я можу щось вчинити, щоби її здобути, можу запрацювати на неї. Батькова любов, на відміну від материної — в моїх руках”.

Дружба між одностатевими заводиться, як прaвило, у шкільному віці, між 7 і 17 роками життя. Вона виробляє між близькими людьми навички давати і брати, навчає обміну послугами на рівних правах, створює в душах підлітків потребу співпереживати важливі життєві події, формує почуття товариськості та відповідальності за дрyгу людину. Батьки повинні час від часу здалеку наглядати й давати своїм підростаючим дітям чимдалі більше волі.

І ось наприкінці тривалого розвитку почуттєвості та потреби зв’язкy в людській душі пробуджується кохання до представника протилежної стaті. Любов чоловіка та жінки стає сполукою всіх дотепер пережитих форм любові, прагненням фізично й почуттєво поєднатись і разом з тим втіленням такого поєднання.

У кожному з нас жевріє бажання любові — “такої, як у мами” — нічим не обумовленої любові просто за те, що ти є в житті ще однієї людини. Ясна річ, це ідеал, за яким потайки зітхаємо все своє життя. Хоч як і сумно, та ніколи вже любов не вертається у цій подобі і не повинна вертатись — бо то інфантильна, нестигла любов, підхoжа в сaмий раз до немовляцтва. Така любов, якби існувала, збуджувала б постійний неспокій, адже не маємо жодного впливу на її тривалість, як і на те, що торкнеться вона сaме нас, а не когось іншого. Кохана людина стала б тоді немовби річчю, якою захоплюються і яку обожнюють, але нема в тієї людини жодних партнерських прав та обов’язків. Зріла любов ближча радше до любові батька, бо кожен із закоханих має власний світ зацікавлень та захоплень, що їх дрyга людина повинна пізнати, зрозуміти, полюбити, навчитися поводити себе так, щоб заслужити кохання й невпинно його розбудовувати за своєю волею та смаком. Тут маємо нагоду творити, прикрашати, збагачувати взаємини і взяти на себе відповідальність за їхню цінність. Шукаючи підходи та способи, аби збагатити взаємопочуття, впевнені, що кохання не випорсне з наших рук.

І все-таки велика відстань відділяє батькову любов від любові закоханих. Адже обставини не повинні складатися так, що один із двох старається, працює, намагається заслужити кохання, дрyгий же, залежно від настрою, нагороджує або карає. Любов закоханих має більше бути схожа на дружбу, в якій товаришування порівну поділене й обидві сторони водночас і давачі, і приймачі почуттів. Фромм не каже: “Я кохаю тебе, бо ти потрібен мені”, а: “Ми потрібні одне одному, бо кохаємося”. А це зовсім інше. Двоє закоханих творять замкнене коло, яке містить у собі сполуку усіх дотеперішніх переживань єдності тіла і душі.

Оглядаючись на шляхи розвитку почуттів людини від початку життя аж до зрілості, помічаємо дивовижну збіжність історії розвитку кохання в житті окремої людини з історією любові двох закоханих. Народження любові нагадує добу немовляцтва й насичує радісним подивом, чому сaме мене кохають, адже довкола стільки кращих, розумніших, привабливіших за мене. Таємнича мить народження кохання, коли ніхто із закоханих не може сказати, за що й чому полюбив чи полюбила сaме цю людину, схожа на нічим не обумовлену любов матері до дитини. Кохаємо за те, що ти є! Але вже після перших хвилин захоплення та зачарування починаємо працювати на любов, старанно й саможертовно налагоджувати та розбудовувати зв’язoк.

Зріла форма любові після цих двох етапів сягає межі товаришування, тобто злагодженої дружби, що спирається на взаєморозуміння, на почуття відповідальності за іншу людину, на турботу та піклування про її добре самопочуття, як душі, так і тіла, й не лише у статевих справах, але і за інших обставин, які принесе їм життя. Та все ж, як на мене, вдале статеве співжиття створює якнайкориснішу підставу для того, щоб плекалися усі згадані вище чесноти та якості і розвивався сам союз двох людей.

Статевість

Дрyгий так сaмо важливий компонент еротичної любові — це статевий потяг. Наука називає його намаганням зняти статеву напругу. Тілесний бік кохання не менш складний, аніж почуттєвий. Тілесна любов також має своє народження і її буття та розквіт теж вимагають багатьох конче потрібних умов. Як формування почуттєвості, так і розвиток статевої вразливості, що дає змогу сповна сприймати тілесні відчуття — це в останні десятиріччя предмет наукових розвідок. Вчені задавалися питанням: “Прагнення до статевого акту — природжене чи набуте? Чи кожен має в собі інстинкт, котрий у відповідному віці вказує йому, що і як слід робити, чи це діло наживне, в якому все вивчається і пов’язане з вихованням?” Виявлено безліч чинників, що впливають на пробудження, розвиток та занепад статевого потягу. У багатьох напрямках ведуться дослідження. Соціологія намагається з’ясувати вплив умов середовища та звичаїв на статеве життя. Анатомія досліджує будову статевих органів — геніталій. Фізіологія займається діяльністю органів та нервової системи, впливом виділень залоз внутрішньої секреції на розвиток статевого життя. Врешті, психологія досліджує взаємозв’язки свідомості, людської психіки та статевості.

Про значення анатомічної будови загалoм, будови статевих органів, нервової системи і шляхи передачі еротичних подразників та вражень я докладно розповім у дальших розділах книжки. А зараз спинюся на розгляді того, як впливають виділення статевих залоз на розвиток у людини статевого потягу. Це питання здавна займає мене й сaме йому я присвятила більшість своїх досліджень і наукових інтересів. Я також спробую з’ясувати, як у людини формується статевий потяг. Дані щодо цього я зібрала у Сексологічній та Цитологічній консультаціях Товариства планування родини.

Питання взаємозалежності виділень статевих гормонів і розвитку статевого потягу у людини з давніх-давен цікавило лікарів. Уже тоді було помічено, як впливає видалення статевих залоз — кастрація — на статевий потяг та поведінку самців людини та тварин. Подальші спостереження відкрили повну збіжність появи сексуального потягу і статевого дозрівання жінки з появою місячних. Потім шукали причин материнства, часто зовсім не пов’язуючи його з питанням батьківства. Далі поступово виявлялася нерозривність дозрівання, розвитку статевих органів, появи статевого потягу та вагітності. Коли виникла наука про залози, стали розбиратись, як вони впливають на плідність та потяг.

У книжці “Sexual Behavior in the Human Female” (”Статева поведінка жінок”), одній з науково-статистичних праць “Звіту Кінсі”, виданого у США в 1938-1958 роках — найвсеохопнішого в той час сексологічного твору на світі — знаходимо чималий розділ, присвячений залежності статевого потягу від діяльності залоз внутрішньої секреції. Розмірковуючи над підходами до виміру рівня гормонів в організмі людини, автор подає криву виділення так званих кетостеридів у перебігу життя жінки й чоловіка. Кетостериди — це продукти розпаду гормонів, які виділяють наднирка, яєчники та чоловічі яєчка. Причому наднирки виробляють кортикостероїди, яєчка — тестостерон, яєчники — естрогени. Усі ці гормони після того, як організм пустив їх у діло, відходять у вигляді кетостеридів. Альфред Кінсі та ендокринологи стверджують, що надниркові гормони складають близько 60% усіх вироблених гормонів, решта — тестостерон у чоловіків та естрогени у жінок.

Мал. 1 А — криві видалення кетостеридів у перебігу життя жінки та чоловіка (за Кінсі); Б — криві статевої напруги у перебігу життя жінки та ч о ловіка (за Кінсі).

Як бачимо на малюнку Кінсі, криві видалення кетостеридів протягом чоловічого життя і життя жіночого значно розбігаються. Крива чоловічих гормонів різко підноситься вгору в період дозрівання, по чому поступово спадає аж до старості. Жіноча гормональна крива в період дозрівання зростає не так помітно, як у чоловіка, а далі біжить горизонтально, майже незмінно. Кінсі також накреслив криві статевої напруги в житті чоловіка та жінки. У своїх дослідженнях він послуговувався великою кількістю статистичних даних, бравши за показник величини статевої напруги число статевих актів за тиждень. Сам він застерігає, що дуже-дуже важко знайти справжній показник статевої напруги, і той, який він обрав, теж недосконалий, бо ж усі знають, що чоловік може мати один статевий акт щотижня, так сaмо як і п’ять, і в обох випадках це в межах норми. Все ж, мавши чимало даних, Кінсі одержав криві чоловічої та жіночої статевої напруги. Як видно з малюнка 1, чоловіча крива стрімко злітає і досягає своєї вершини між статевою зрілістю та 20-25-річчям, після чого потроху спадає аж до нульової позначки в старості. Жіноча крива від моменту дозрівання теж зростає, але не набагато, й далі лишається на тому рівні з 18 року життя без змін аж до спаду в похилому віці.

Порівнюючи Кінсієві криві виділення гормонів з кривими статевої напруги, помічаємо, що вони досить схожі. На підставі цієї подібності автор висловлює припущення, що величина статевої напруги залежить перш за все од надниркових гормонів і відповідно од чоловічих та жіночих гормонів. Як випливає з висновків Кінсі, статева напруга у жінки упродовж її життя майже не змінюється, хіба що досить швидко зростає у період дозрівання.

Зі свого ж багаторічного досвіду гінеколога знаю, що статева напруга протягом жіночого життя не перебуває на одному й тому ж самому рівні, а значно коливається. Численні досліди над тваринами підтверджують неабиякий вплив, що його справляють на появу тічки у самиць естрогенні (“жіночі”) гормони. А тічка у тварин у певному сенсі відповідник, аналог статевої напруги у людей. Прагнувши віднайти причину розбіжностей між щоденними лікарськими спостереженнями та висновками досліджень Кінсі, я вирішила: 1) з’ясувати, як виглядає крива рівня естрогенів здорової жінки та 2) одержати криву її статевої напруги упродовж життя. Зіставивши ці дві криві, я б дістала відповідь, чи проходить естрогенна крива подібно до кривої статевої напруги. Це свідчило б про їхню взаємозалежність, а також, чи відповідає вона Кінсієвій кривій. На мою думку, кількість статевих актів за тиждень не можна вважати у жінки єдиним показником статевої напруги, адже навіть при великій частоті актів вона взагалі може не відчувати ніякої насолоди в сенсі оргазму (оргазм — від грецьк. orgao через латинську — пристрасний шквал — примітка перекладача). З огляду на це я оцінювала величину статевої напруги з допомогою таблиці, яку самa розробила і яка визначає цю напругу не просто кількісно, але і якісно. У таблиці враховано, крім частоти актів, оргазми, які з’являються у сонних мріях та тоді, коли подразнюється клітор (онанізм). Я брала до уваги й рівень статевої наполегливості та заводійства (з боку жінки чи чоловіка). Далі я розрізняла кліторні, кліторно-піхвові та багаторазові оргазми в ході одного акту. Усі ці дані я поділила на чотири групи, які характеризують статеву напругу: низьку, середню, високу та найвищу. Оцінювавши статеву напругу в чоловіків, я вдалася до Кінсієвого підходу, а сaме — підрахунку числа актів за тиждень, куди долучила онанізм та нічні виверження сімені (еякуляції). Щоб дістати чоловічу та жіночу криві статевої напруги, я опитала 500 жінок і 170 чоловіків. Чоловіча крива схожа на криву, що її одержав Кінсі, тоді як жіноча пробігає зовсім інакше.

Мал. 2 Крива статевої напруги протягом життя жінки (по горизонталі — роки).

Далі я опрацювала криву рівня естрогенів у здорової жінки. На відміну од Кінсі, я не брала за основу гормони, що пройшли крізь печінку й були видалені з сечею, а спиралася на показники, які визначають вплив естрогенних гормонів на жіночі геніталії, тобто на статеві органи (клітини покривної тканини піхви, склад шийкового слизу) та на графік коливань ранкової температури, змінність якої пов’язана з напругою вегетативної нервової системи (яка керує діяльністю внутрішніх органів та систем і порядкує обміном речовин в організмі), що відбиває також дію яєчникових гормонів протягом менструального циклу. Виміри температури, які називають кривою ранкової температури і які вперше описав Ван де Вельде, тепер, мабуть, відомі всім читачам, бо вже багато років, як їх широко популяризують з протизаплідною метою. На підставі 217-ти менструальних циклів у жінок різного віку, яких досліджено з допомогою описаних вище способів, я накреслила криву рівня естрогенних гормонів у перебігу жіночого життя. Як бачимо, ця крива проходить інакше, ніж крива видалення кетостеридів, що її подав Кінсі. Крива рівня естрогенів неквапно зростає з пори дозрівання, досягаючи свого найвищого, максимального значення між 35-а і 45-а роками, після чого помалу спадає до 60-го року життя. Видно, що криві рівня естрогенів і статевої напруги в жінки (порівняйте малюнки 2 і 3) мало різняться. Звідси випливає, що зміни жіночої статевої напруги куди дужче пов’язані з гормоном яєчників, ніж з гормонами наднирки, як гадав Кінсі.

Мал. 3 Крива рівня естрогенів у п е ребігу життя жінки.

Я все це так детально розглядаю, щоб розібратися, як розвиваються чоловіча та жіноча статеві напруги. Підсумовуючи наведені вище висновки своїх досліджень, я наклала на один графік криві жіночої та чоловічої статевої напруги. Як бачимо, ці криві проходять абсолютно по-різному, перетинаючись між собою лише в дорослому віці обох. Весь графік дає себе поділити на три чіткі відтинки.

Мал. 4 Графік, на який накладено жіночу та чоловічу криві статевої напр у ги:

І — перша хвиля суперечностей;

ІІ — період злагоди;

ІІІ — друга хвиля суперечностей.

Перший охоплює період між 12-м і 25-м роками життя й показує величезну розбіжність напруг. Я назвала його першою хвилею суперечностей. Період між 25 і 45 роками життя, коли криві і жіночої, і чоловічої статевої напруги пробігають на високому та найвищому рівнях — це період статевої злагоди. Період після 45-річчя, коли жіноча й чоловіча криві, так сaмо, як і зaмолоду, розходяться, я назвала другою хвилею суперечностей.

Розгляд кривих пояснює причини безлічі змін у взаєминах чоловіка та жінки протягом їхніх життів. До кривих статевої напруги я ще не раз звертатимуся в дальших розділах книжки. В цьому ж місці обмежуся тільки загальною характеристикою розвитку та змін напруги упродовж життя, а також коротко проясню вплив цих перемін на статеві взаємини двох людей.

Перша хвиля суперечностей охоплює, як я вже казала, період від 12-го до 25-го року. З самого початку статевого дозрівання статевий потяг хлопця швидко зростає, досягаючи найвищої позначки. Між 12 і 16 роками життя онанізм і нічні сім’явиверження починають відбивати мимовільні, а потім і свідомі спроби зняти статеву напругу. Онанізмом займаються мало не всі 100% 15-17-річних юнаків, що вказує на силу потреби у цьому (висока напруга на кривій). Такі прояви супроводяться наполегливими пошуками партнерки, і ці пошуки нерідко вдаються, про що свідчать статистичні дані. Вони стверджують, що більшість парубків уперше запізнається з жіночим тілом на 17-му році життя. Віднайти сексуальну партнерку серед ровесниць непросто, тож часто встановлюються статеві зв’язки з дорослими жінками. Нестримне зростання статевої напруги у хлопців цього віку так сильно їх проймає, що в результаті виникає недорозвиток почуттєвості. Психічно-почуттєвий розвиток попросту не встигає за тілесним статевим.

У дівчат на 12-16-му році статева напруга, а, отже, і збудливість, незрівнянно нижча. Ще не сформована сприйнятливість статевих рецепторів (шкіра, соски, геніталії) — ось причина малої потреби в тілесних відчуваннях. Зате дуже швидко розвиваються почуття, що знаходить свій вияв у потребі завести собі “свого” хлопця. Через малу статеву напругу онанізм у дівчат цього віку трапляється далеко рідше, ніж у хлопців, усього десь у 20-ти відсотків. Дівчата-малолітки починають статево співжити, як прaвило, під натиском хлопця і здебільшого не дістають від того жодної статевої насолоди. Тому попри напружені душевні переживання вони не виявляють схильності до того, аби статево співжити.

У 18-25-річного чоловіка повноту статевого розвитку починає супроводити поступовий розвиток почуттів. У молодої жінки того ж віку потужний розквіт почуттєвості доповнюється тим, що поступово удосконалюється вразливість статевих рецепторів.

Період статевої злагоди — це період між 25 і 45 роками життя. Чоловіча статева напруга потроху спадає, зате поступово зростає у жінки, досягаючи максимуму. Це пора повного єднання сексу і почуттів. Причиною непорозумінь та суперечок стає скоріше навколишній світ або небажана вагітність. І чоловіча, і жіноча статеві напруги тримаються проти позначок “Висока” і “Найвища”.

ІІ хвиля суперечностей надходить після 45-річчя. Чоловіча статева напруга у той час раз у раз меншає і між 45-м та 55-м роками перебуває на середньому рівні. Зате жінка в цім віці — на вершині своїх можливостей. Статева напруга тримається й далі в межах (погляньте на криву) — “Висока” та “Найвища”. Розбіжність потреб і можливостей знову стає головною причиною чвар і розпаду родин. У жінок цього віку дає про себе знати схильність до пошуків молодих партнерів з великими статевими потребами. Чоловіків самo собoю цікавлять молодички, у яких незмірно слабші статеві домагання.

Кажучи про ці речі, я маю на увазі перш за все статевий потяг, не долучаючи сюди інші принади, чесноти та якості чоловіка чи жінки (краса, пружність м’язів тощо). Це я роблю свідомо, щоб дістати більшу прозорість своїх висновків.

Після п’ятдесяти років і чоловіча, і жіноча статеві напруги спадають до середнього рівня, і подоти гострі суперечки поволі згасають.

Ясна річ, у вище поданому побіжному зарисі все бралося в середньому. Сюди не входили відхилення у певних конкретних випадках, наприклад, велика статева збудливість у дуже молодої дівчини або висока статева напруга чоловіка похилого віку.

ІІ Кохання юних

Дівчата і юнаки… Чим різняться їхні почування?

Період, що його я назвала першою хвилею суперечностей, за своєю природою розпадається на дві частини: першу — від 12-го до 17-го року життя, тобто пору статевого дозрівання, коли міжстатеві контакти ще слабкі та ускладнені, і другу — між 17-м і 25-м роками життя, в яку парубок і дівчина стають на спільну стежину побудови статевого та почуттєвого життя.

Як я вже казала, хлопець мало не з пори дозрівання досягає найвищого щабля статевої напруги і має добру здатність встановлювати тілесні статеві контакти. У той час розвиток його почуттєвості ще не виходить з кола батькової любові та дружби, що встановлюється з ровесниками-хлопцями. До дівчат-одноліток хлопчаки ставляться радше недовірливо, а статева напруга знаходить розрядку в нічних мимовільних сім’явиливах під супровід сновидінь з сексуальним забарвленням, або в онанізмі.

Дівчата, маючи набагато нижчу статеву напругу, прагнуть “справжнього” кохання, без інстинктивної потреби тілесних стосунків. Статевість у них ще недорозвинена. Доки вона вдосконалиться, тобто сформується еротична вразливість, правильні реакції численних шкірних та внутрішніх секс-рецепторів, пройде ще чимало часу. А з багатою почуттєвістю виходять дівчата прямо з дитинства.

Хлопець же, якого просто-таки розпирає надлишок збудливості, шукає дівчачого товариства з цікавістю та допитливістю цуцика (як це охрестила одна з моїх молодих пацієнток). Доторкнутися, побачити, спробувати — ось що сповнює його уяву. Тоді виникає в нього настирливе бажання статевого акту, а почуттєвість перебуває тільки на порозі розвитку. Уникає він будь-яких зобов’язань, адже дівчина на той період його життя — це просто надзвичайно цікавий невивчений об’єкт. Ясно, що чим хлопець меткіший та обізнаніший, тим майстерніше створює марево кохання. Швидко второпавши, що задля бажаного ефекту слід впливати на уяву дівчат, мовить про любов, погрожує дівчині покинути її, якщо вона не дасть йому “доказу кохання” тощо. Усе це більш чи менш вигадливі засоби досягти однієї-єдиної мети, що його начисто заполонила — статевого акту.

Аби підтвердити, що я не просто голослівно розмірковую, наведу лист школярки: “Він казав, що я повинна йому віддатися. Приносив мені всілякі англійські журнали, які доводили, що юнаки та дівчата на Заході співживуть одне з одним, і то вважається абсолютно нормальним. Втовкмачував, що зі мною змушений повсякчас стримувати пристрасті й через це може захворіти. Казав, що я занадто гарна, аби вберегтися до заміжжя”.

А ось щопише інша 16-літка про випадок на канікулах: “Йдемо ми, значить, лісом, вірніше, стежкою, бо навпростець через ліс не схотіла з ним іти. А він раз у раз все зирить на мене, я всміхаюся, він теж. Коли це підходимо до ставка, з-за дерев вибіга зайченя нам навперейми й одразу ж тіка. Тож, що ото за хлопець, про якого стілечки мріяла? У нього чудові сірі очі і до вподоби мені найдужче на світі. Вже дорослий, 19 років. Вацек кладе руку мені на плече, славно з ним. Йдемо мовчки, не відкидаю тої руки, погладжую її. Спиняємося. Вацек питає, про що думаю. Кажу, що ним любуюся. “Мною?!” — здивування вимальовується на його обличчі. Йдемо далі, навмання. Вацек вмощується під деревом і мене тягне до себе. Поопиралася для годиться, та все ж іду, вірю, що нічого він поганого не зробить. Лягаємо на траву, як у кіно. Я оглядаю верхівки дерев. Він примітив, що я замріялася, і каже, що буцімто я хочу його позбутись. Але ж це неправда, бо я його надзвичайно кохаю. Вацек цілує мене, не пручаюсь — це перший поцілунок у моєму житті, та не хочу дати йому того другого доказу любові. Встаємо і йдемо далі. Нічого не каже, а думає все про одне. Це його: “Віддайся мені!” — кінець світу. “Ти здурів”, — кажу. “Ні, — відповідає, — абсолютно нормальний.” Просить, щоб хоча б посиділа біля нього. Погоджуюся. І знов те сaме — а я своє “Ні!”, бо боюсь того попросту. Встаю й обдивляюсь його. Він каже, що розсердиться. Відповідаю: “А нічого нас, власне, і не зв’язує”. І відходжу в напрямку бабусиної хати, а він: “Ти ще дитина, тож прощавай”…

“Ну, як Вам це все?” — пише дівчина наприкінці. “Я тепер зрозуміла — Вацек був правий, кожен хлопець такий”.

Якщо дівчина поступиться, то найчастіше не скінчиться все одним разом, будуть нові “підтвердження любові”, потім вагітність. А далі що?

Хлопець же, коли йому вдасться намовити однолітку, підбити її на співжиття, незабаром стверджуватиме, що вона статево не розвинена — “холодна”. Це його швидко знеохочує й докоряє їй за її холодність, яку вважає майже каліцтвом, по чому далі шукає легкої здобичі. Коли моторний і не стрінеться йому мудра дівчина, триватиме в його житті напівлюбов, чисто тілесна і недолуга. Нерідко з такими навичками входить він у дорослий вік і розпочинається кар’єра джиґуна, що веде рахунок своїх жертв. Не здатний він до повноцінного кохання, яке складається не тільки з тілесних, а й почуттєвих зв’язків. Трапляється, що чоловічі риси характеру в таких бабіїв виражені слабенько, через що у своєму душевному розвитку залишаються вони й надалі дітьми. Намагаючись якось компенсувати менш цінні почуття, підкреслюють свою мужність виключно на ниві сексу. Сaме таким випадком був Дон Жуан, котрий свою чоловічу силу незмінно доводив у ліжку, бо не був певний її в глибокому розумінні цього слова.

У такому віці трапляються й інші ситуації. Приміром, 16-17-річний хлопець зійдеться зі зрілою полюбовницею. З певних міркувань перший сексуальний досвід хлопця в такій парі буває корисним. Що жінка розумніша за нього, то не може її скривдити, та й від небажаної вагітності доросла жінка зуміє вберегтися. Уміла наставниця навчає свого юного коханця, як треба пестити жінку, щоб вона могла сповна статево розкошувати. У рамках такого контакту він навчається цілунків, пестощів, розмаїтих форм тілесної любові та доходить розуміння, наскільки ж багата та складна вразливість у жіночого тіла. І в майбутніх контактах з ровесницями не думатиме, що перший же доказ кохання після цілунку — це статевий акт.

Любовна пригода з дорослою жінкою стає для хлопця прискореним курсом, оминає він тривале та копітке навчання тілесної любові разом з ровесницею. Проте тут один великий недолік, оскільки навчання з дорослою жінкою не розвиває почуттєвості, є воно усамітнене й духовно збіднене. У коханні однолітків обоє віддають усіх себе і все вважають за справжнє, а доросла жінка в силу речей ставиться до свого юного приятеля трохи як до дитини — поблажливо і милосердно, але нікoли, як до рівної собі людини.

Є такий давньогрецький роман “Дафніс і Хлоя”, написаний ще в другому столітті нашої ери. Мовиться там про історію кохання молодої пари недосвідчених любчиків — Дафніса та Хлої. Чималу роль у тому відіграє доросла сусідка.

“Дафнісе! — покликала сусідка. Цієї ночі наснили мені боги, що кохаєш ти Хлою. Казали про твої вчорашні сльози, і благали мене прийти на допомогу, аби навчити тебе любовних утіх. Це — не цілунки, не пригортання і не обійми, і навіть не те, що роблять барани чи цапи. О ні! Наші рухи далеко солодші! Довше тривають і більш насолоджують. Коли хочеш позбутися смутку і віднайти ту радість, що її марно шукаєш, тоді, дорогий, стань моїм учнем. З поваги до божеств залюбки навчу тебе всього”.

Хоча і в дорослої жінки, і в хлопця висока статева напруга, їхній зв’язок не може бути тривким і, як прaвило, помирає природною смертю, коли хлопець утамує свій статевий голод. Од самого початку зв’язок той приречений на коротку тривалість, тому що, дорослішаючи, хлопець шукає подругу зі спільними зацікавленнями та схожим способом життя.

Бувають також і небезпечні, а інколи й просто злочинні різновиди розрядки статевої напруги. Маю на увазі напади ватагою підлітків на дівчат та жінок з метою оглянути їх і навіть зґвалтувати. Рушієм таких вчинків виступає, крім іншого, дуже висока статева напруга, а психічні гальма в погано вихованих хлопців не спрацьовують.

Попередивившись чимало фільмів-звітів, де засвідчено групові зґвалтування, я замислилася: а чи ті жертви наруги не так сaмо винні, як і ґвалтівники, просто є більш постраждалі? А може, й винуватити треба не дівчину, а радше її батьків та вихователів. Наші мами та бабусі не сміли й думати йти з малознайомим чоловіком на гyльки до лісу чи в інше відлюдне місце. Всім відомі “подружки”, що їх батьки підсилали до товариства доньки, яка стрічається з парубком, мали запобігти нежданим статевим нападам з його боку. Тепер з того сміємося. Дівки ходять з малознайомими хлопцями на “вилазки", дозволяють незнайомим чоловікам приставати і чіплятися на вулиці, погоджуються податися з ними “на природу” чи до чужого житла. Їм здається, що це прояви сучасності, а не легковажності, вартої покарання. Батьки, на жаль, не цілком усвідомлюють, на яку небезпеку наражаються їхні діти і не попереджають про загрозливі наслідки. Хлопець не в змозі впливати на ступінь своєї статевої напруги, але ж дівчина повинна знати, що кожна з наведених вище ситуацій стає для нього явним поштовхом зґвалтувати, і, якщо вона не хоче, аби її зґвалтували, не слід давати до цього привід. Читаючи ж сучасні кримінальні справи на цю тему, здебільшого, на превеликий жаль, бачимо згоду дівчини відправитися в ліс або на квартиру з хлопцем, з яким щойно познайомилася.

Я гадаю, що всім нам треба знати про те, що діється в юначій і дівочій плоті. І перш за все це мають знати дівчата, що повинно змусити їх обережніше користуватися своєю, з таким трудом вибореною, рівністю з хлопцями. Як до сексу, то тут знання про непорушні закони, що владарюють над душевними та тілесними змінами, значно відстало від пoступу та дедалі більшої рівності прав юнаків і дівчат. І в такому сенсі дівчата залишилися беззахисні і наражені на сексуальну агресію. Хлопців же, сексуально перенапружених в той життєвий період, звичайнісінька дівоча легковажність наражає на ганьбу, судові кари і відхилення від шляху правильного розвитку вже в юності. Звісно, мої міркування не стосуються неповнолітніх бандитів, які нападають підступно і силою. Йдеться просто про сумні наслідки дівочої безжурності та нахабства хлопців.

13-17-річна дівчина своїми проявами почуттів — уже цілком жінка. Її жіноча душевна будова все життя перевершуватиме тілесний бік почувань. Ще школяркою вона няньчить ляльок, панькається з кошенятами, песиками й матінкує над усім світом. Згодом, коли в колі її зацікавлень опиняється хлопець, виникає бажання захопити його собі на постійно. Підсвідомий материнський інстинкт, поєднаний з прагненням створити власне гніздо, бачимо в ніжних іменах, якими дівчата називають хлопців: “Мій зайчик”, “Мій Вовчик” і т. д. А це свідчить про “родинну” настанову, що вже тоді народжується у молодої дівчини.

Отже, з усього сказаного вище можна зробити висновок, що любов до 17-річчя за своєю суттю конфліктна і сповнена непорозумінь. Хлопець, як я вже писала, шукає більш-менш зручного об’єкту для “розрядки”; дівчина ж літає поза хмарами, розмріює цілі поеми любові та вірності. У хлопця шукає вона розуміння, підтримки та дружби і не має ані найменшого поняття, що все це недосяжне в цьому віці і за таких умов. Досить часто буває, що почуттєві розчарування призводять до психічних розладів або ж, як авторка вже згаданого листа, дівчина починає розуміти: мабуть, усі вони, хлопці, такі. І з цим слід погодитись, як з дійсністю, і поступитися, тому що наслідки будуть тяжкі і ляжуть, на жаль, тільки на її плечі.

Додатковий тягар на непорозуміння молодих кладе порушення зв’язкiв батьків і дітей, втрата батьками поваги та довіри, і як результат, — висновок підлітків про те, що старші ні в чому не розбираються і нічого “не пeтрають”. Не так це зле, коли по цьому лишаються просто більш-менш неприємні спомини. На жаль, то вік величезної натуги почуттів і душевних поривань, натуги, котрa через гормональну перебудову організму якрaз у розпалі. Зміни, розчарування і потрясіння у неврівноважених дівчат можуть призвести їх аж до самогубства, з чим досить часто доводиться стикатись.

В одній з газетних публікацій описано, на перший погляд, безпричинове самогубство 15-літньої дівчини. Опріч роздумів журналіста, там подано уривки з листів дівчини та лист її хлопця, які нижче наведу:

“(…) Іва того дня прокинулася пізно, десь об 11-й. Ішов останній день канікул. Вдома була сама, батьки на роботі. Засмажила собі на сніданок яєчню (на столі лишилася непомита сковорідка). Довго чесалась перед люстeрком, як звичайно, увімкнула радіо. З гучномовця на повну потужність загриміла музика. Аж ось стала вбиратись. Щось із нею тоді зробилось, визрівало рішення. Вийняла з шафи нічну сорочку й такі ж трусики. Зрідка їх надівала, останнього разу, мабуть, на Новий рік; тоді якраз їздила до Янка й залишилась у нього на ніч. Зі згоди його батьків, ясна річ. Мамка не терпіла цього комплекту. Казала, що таке тільки розпутниці носять. Та їй багато чого не подобалось, отож, удягла чорну сорочку і чорні трусики, лягла в кухні на ковдру й увімкнула газ”.

Такий ось сумний фінал може правити за зразок любові 12-15-річних. Просто кінець звичайно не буває аж такий трагічний.

Як до Іви, то доречно сказати, що її взаємини з батькaми стали складатися вкрай погано. Багаторічна дружба з батьком розпалася. Мати, колишній в’язень з Равенсбрюку, змучена життям, оцінювала її дівочі вискочки занадто суворо та несхвально. Іва сподівалася, що батько в сімейних суперечках та сварках стaне за неї, а той, на жаль, брав сторону матері. “На жаль” — не тому, що мати помилялась, а тому, що в суперечках “поколінь” добре буває надміру не держатися своїх прав, коли платою за це є втрата дитячої довіри. Адже батькам у цей період довіра дуже потрібна, а ще дужче вона потрібна дитині, не обізнаній з небезпеками, що загрожують у її ще такій недозрілій дорослості.

Нещастям для Іви став ще один конфлікт — конфлікт зі школою. Учитель, випадково проходивши вулицею (мешкала на першому поверсі), розгледів крізь прочинене вікно, як вона сиділа з хлопцем і курила сигарету. У школу Іва ходила у другу зміну, тож до полудня вдома була сама. Піднялася буча у школі, що приймає хлопців і “безчинствує” (коли можна назвати безчинством те, що сиділа з хлопцем і курила сигарету). Страшне у наслідках те, як викривлено тлумачать дорослі часто невинну поведінку молоді. У таких випадках повинні вони твердо держатися правди, нічого не перекручувати і не домальовувати з уяви.

Дівчину перевели в іншу школу, проте лишилася образа на батьків та вчителя за те, що вони паплюжили любов та все те, що діється між хлопцем і дівчиною. Хлопець же тимчасом переїхав з батьками в інше місто, почалося листування.

Лист Іви:

“Мій найлюбіший, найдорожчий у світі Янку!

Пишу до тебе, бо вже ось два дні, як од тебе немає звістки, і не знаю, що з тобою. Чи в тебе все добре, Янку? Щодня, сидячи вдома, я чекаю на тебе, дослухаюсь твоїх кроків. Жду твоєї появи, а ти не приходиш… Чому? Адже добре знаєш, що я жду тебе! І тільки троянда, що стоїть ще на моїм столі, каже, що ти виїхав і того не можеш прийти. Це добре, що можу хоч кожної хвилини писати тобі і те, що ти читатимеш і відповіси. (…) Це сповнює мене надією”.

“(…) Сиджу з тобою, гладжу тебе. Заплющую очі й воджу рукою по твоєму обличчі, прагнучи запам’ятати твої риси. Я відчуваю твої вуста на руці, гарячі — і одразу ж шукаю місце, де цокотить твоє серце — як воно калатає — наче хоче вирватися з грудей. А далі цьомаю тебе — міцно-міцно, аж годі! Годі? Ні, нікoли! Нікoли не матиму вдосталь тебе і твоїх цілунків. Віриш мені — та чи повіриш?(…)”

Листи стають дедалі гарячішими, сповненими туги та кохання, що є також відгуком на те, що хлопець послабив зв’язок з дівчиною. Зі зрозумілих причин перестає його цікавити любов на віддалі. Писати не любить, як майже всі чоловіки. Те, що Іва звірила йому свої почуття, спричиняє прямо протилежний наслідок — перестає вона вабити, а просто набридає. Писати такі листи, як писала Іва, може дозволити собі чоловік, і зроду не повинна писати жінка, навіть після срібного весілля, а тим паче на порозі любові. Плоди не забаряються.

Лист Іви:

“(…) Дуже хочу бути зараз з тобою, заспокоїти тебе, відігнати од тебе всілякі смутки й журливі думки, знов цілувати і повторювати: “Мій Янку! Мій коханий Янку!” (…) Ще тільки одне! Нехай ти мені заборониш, однаково хочу бачити тебе. І хай би втік, усе одно знайду тебе! Але навіщо? Сaме так: навіщо? Аби подивитися на тебе живого, аби утішитися тобою… Може, звучить це аж дуже буденно, але щось порадити. Ось і все, що я хотіла тобі сказати. Тепер тобі вирішувати, чи будемо і далі листуватись і чи йде за тим наше кохання. Без твого дозволу цілую тебе міцно і гаряче (не опирайся, може, це вже востаннє).

Чи твоя?

Іва.”

Занепокоєна Іва їде до нього на новорічні свята і залишається на ніч. Та ніч мала б скріпити їхнє кохання якнайповнішою взаємовідданістю. Жаль бере, що Іва навіть не додумалася, що тією пoступкою поклала край своїй любові. Гадала, що те тілесне єднання сполучить їх назавжди, що буде воно рівнозначне зі шлюбом. Повернувшись, Іва перейменовує плюшевого ведмедика, що його колись подарував Янек, на Янчика, і він починає виступати за сина. Дальші листи мають уже характер рішуче родинний:

“Коханий мій! Лежу оце в ліжку (зараз 21.50) і відписую тобі. Тільки-но отримала твого листа, бо щойно прийшла додому (о 21.00). Отож, на добраніч, коханий! Не тривожся й не тужи! Не ходи з непокритою головою!

Твоя Іва.

P.S. Коханий татусю!

Чому нічого до мене не напишеш? Адже я чемний і відколи мамуся мене викупала, не замазюкуюся більш. Погано нам без тебе дуже, а листи надходять так рідко. Не завдавай нам болю й пиши хоча б трішки частіше. До зустрічі. Цілую тебе.

Твій Янчик».

Хлопцеві батьки засмучені її приїздом, наставлені неохоче. Сам же Янек, настраханий поворотом справ до одруження (а він же ще тільки учень), відчуває себе так, наче його звідусіль обступили вороги. Пропадає і не озивається. Після Івиної смерті на лист журналіста, у якому той прохав його зустрітися й поговорити про Іву, відписує:

«Шановний редакторе!

У відповідь на Ваш лист від 26.05.65, повідомляю, що я не в змозі задовольнити Ваше прохання про те, аби я розповів Вам про Іву, оскільки її листи до мене я повернув її батькам, і тепер не маю нічого з того, що могло б Вас зацікавити. Не вважаю також слушним і можливим ділитися з вами своїми припущеннями про причини смерті згадуваної моєї знайомої. Телеграма Івиних батьків зі звісткою про її смерть приголомшила мене не менше, ніж самa смерть. Здається мені, що тільки батьки та найближчі друзі покійної можуть надати відомості, що Вас цікавлять. Я ж нічого про те не знаю, бо внутрішнє життя померлої було для мене такою ж великою загадкою, як і для Вас, тим більше, що бачилися ми дуже рідко, а листуватися припинили не з моєї вини, та й листувались ми недовго, у чому Ви можете переконатися з її листів до мене, які я повернув її родині.

З повагою Янек Х.”

Може, він сполоханий несподіваною жахливою подією? Силкується викрутитися, відбрехатися — применшити свою роль у цій історії? Аж ні, я думаю, все далеко простіше. Почуттєва уява в малолітніх дівчат страшенно вогниста, запальна. Отож, гадаю, що реальність була для Іви незмірно менш важлива проти розмаїття емоцій. У цьому й полягає небезпека того періоду життя молоді. Небезпека в перерозвитку в дівчат почуттєвості й недорозвитку, а іноді й повного її браку в хлопців, про що свідчить Янків лист. Коли б обставини були протилежні і нeлюб наклав на себе руки, то дівчина, навіть та, що зроду не кохала, створила б спомин-поему й ці спогади стали б історією великого кохання. Зате чоловік, навіть почуттєво розвинений, веде себе зовсім інакше. Упродовж століть жінки, яких спіткало розчарування у коханні, зачинялися до кінця своїх днів у монастирях, а ніяк не можу згадати щось таке з чоловіком. Єдиним відомим мені випадком був Михал Володийовський, герой “Потопу” Сенкевича, та і його жалoба тривала недовго.

Може б, історія Іви не скінчилася так страхітливо, якби молоді люди хоча б трохи більше знали про свої потреби та реакції. Про те, що почуттєвий світ дівчат і хлопців докорінно відрізняється. Про те, що початок співжиття, на яке наважується дівчина, це для неї — доказ кохання, тоді як для нього — мета, до котрoї прямує, докладаючи всіх зусиль, і миттю, коли, як правило, спадає його інтерес до дівчини. Обізнаність з поведінкою хлопців та дівчат у тому віці дає змогу порівняно легко пережити юність — аж до того періоду, коли хлопець почуттєво дозріє, а дівчина розквітне тілесно, що вирівняє їхні можливості у коханні.

Часто буває, що 16-19-річні дівчата встановлюють контакти з чоловіком набагато старшим, 30-40-річним, так сaмо, як і хлопці зі старшими жінками. Чоловік після сорока перебуває якраз на хвилі помітного спаду своїх статевих спромог, зате має великий досвід у справі жінок, їхньої психіки, потреб, поведінки. Такий коханець ідеально пасує до уяви малолітки про любов. Він ввічливий, привітний та уважний. Приносить квіти, мовить неабиякі компліменти, запрошує в кіно, до театру чи на танці, закидaє зі смаком дібраними дарунками. Вміє гарно говорити про кохання, цінує значення музики, настрою, обставин, а перш за все не преться на дівчину стрімголов, не кидається на неї прожогом, долаючи все навпростець до статевого акту. Ні, він спокушає її, пестячи, цілуючи, крадькома навчаючи любові й тільки тоді починає співжити, як розбуджена дівчина відчуває потребу конкретніших переживань. Дає він своїй любій те, чого не знайде вона у своїх однолітків і чого, як правило, підсвідомо очікує. Здавалося б, що ось вона, просто-таки чудова пара, та й тут існують застороги. Чоловік бо перебувaє на межі своїх статевих спромог, і далі вони спадатимуть. Дівчина ж, яку надзвичайно легко ввів у світ сексу досвідчений радник, розквітає, і домагання її зростатимуть. Як на 30-му році зійде вона на вершину своїх статевих можливостей, то коханець, досягши 60-річчя, як правило, завершить діяльне статеве життя. Ця пара, як і пара: молодий хлопець-зріла жінка — так сaмо нетривка, адже немає спільного майбутнього. І все-таки як перша любов, що вводить молоду жінку у таємниці сексу, досить корисна. Дівчина, яку виховав дорослий приятель, зуміє у сексуальних справах свідомо наставити свого майбутнього чоловіка і знає, чого можна і слід од нього вимагати. Пара: “молода дівчина-дорослий чоловік” має ще одну перевагу перед парою “молодий хлопець-зріла жінка”, а сaме те, що в ситуації хлопця він підвладний жіночій волі. А так підпорядковуватись не до вподоби молодим хлопцям, хіба що припаде до душі тим з них, хто ще не вийшов з-під материнської опіки. Тут мені згадується ненароком почута в набитому людом автобусі кумедна розмова. Хлопець і дівчина 17-18 років.

Він: «Бачиш, яка ти — як іду спереду тебе — погано; ти спереду мене — теж погано; так вибери ж, як ти хочеш…». Вона: «Ясно, що хочу, аби ти спереду…». Він: «Завжди?!!!» (Очі його видавали подив і підозру). Вона: «Завжди!… а…але в автобусі…».

У житті жінки, навпаки, надзвичайно багато значить у коханні дати пробудитись своїй уяві і захопитись чоловіком. Він повинен справляти враження, бути славним актором, ученим або великим спортсменом, аби викликав у жінки гордощі, аби вона могла себе високо “нести”. Хлопець же не завжди має чіткі життєві плани; це просто ровесник, а тому зазвичай не викликає він подиву у дівчини. Дорослий чоловік з огляду на життєву кар’єру, посаду чи грошовитість має такі якості.

Де ж він, спільний займенник?

На 17-му році життя юнаки та дівчата стають чоловіками та жінками, вступають у пору молодечої любові. Між ними починають установлюватися дружні та почуттєві стосунки. Молоді чоловік та жінка роблять спроби спільної побудови свого почуттєвого та статевого життя. Це збігається з останніми шкільними роками, подальшим навчанням чи початком праці. У цьому віці творяться вже постійні пари.

Ну, може, принаймні тепер, як проминули найгостріші розходження та суперечності періоду дозрівання, все йтиме гладко? На превеликий жаль, нема в житті такої пори, яка б не мала своїх складнощів та клопотів. І тут виникає питання — коли ж розпочати статево співжити? Дорослі та учителі дають своїм вихованцям чимало добрих порад, наприклад, обливатися холодною водою, робити ранкову гімнастику, взятися за науку й таке інше. Хтозна-скільки всього понавидумувано звідколи світ світом, аби пом’якшити статеві пoтяги мoлоді. Частина тих порад має цінність радше заведених та усталених звичаїв, які не завжди узгоджуються з реальністю. Доктор Анджей Ячевський, досліджувавши статевий пoтяг, запитував видатних спортсменів, що вони роблять найохочіше після важких тренувань. Відкрилося, що здебільшого приймають душ, з’їдають добрячий обід та їдуть до своїх дівчат. Виходить, оті балачки, що буцімто спорт знімає статеву напругу, нічого не варті. Безперечно, фізичні вправи багато значать для нормального розвитку мoлоді, але ж це не “ліки” проти високої статевої напруги. Ще одна порада, яку полюбляють давати — “взятися за науку, аби дурість в голову не лізла”. Я колись із власної цікавості опитала сто з лишком заміжніх та незаміжніх студенток, з’ясовуючи, як впливає статева впорядкованість на хід навчання. Виявилося, що заміжні набагато більше часу та уваги приділяють навчанню, бо перед ними не стоїть проблема, де знайти собі сексуального партнера. Часті ж драми, що виникають через невдале кохання, відбирають немало сил і спричиняються до спаду в навчанні. Звичайно, перед заміжніми жінками постає питання дитини, але його можна вирішити з допомогою протизаплідних засобів. Крім того, будь-яка пара має певні плани на майбутнє, з огляду на що їм треба швидше закінчити навчання і розбудовувати своє життя вдвох.

Як бачимо, поширені поради, аби “втихомирити” секс, хибні й нездійснeнні. А коли обрати протилежне — тобто співжиття, наперeд виступає новa проблема, дуже небезпечна, зокрема, для молодих дівчат. Це — вагітність, і, як наслідок неусталеності життєвих обставин, — її переривання — аборт. Вагітність і аборт — це найбільше лихо і найдужча тілесна рана, які тільки можуть спіткати молоду жінку. Так зав’язується вузол, розв’язати який дуже й дуже непросто.

В Америці, країнах Західної Європи та Скандинавії досить широко побутує звичай пестощів, здатних заступити, в певному сенсі замінити, повне статеве злягання і знімати надлишкову статеву напругу. Такі пестощі називають словами: “некінг” і “петинг”. Некінг (походить від англійського слова neck — шия) охоплює найрізноманітніші любощі і цілунки голови, обличчя, рук, вуст, жіночих персів, одне слово — вище пояса. Петинг (англійською мовою це — пестощі, голубощі) — то також цілунки, ласки, але нижче пояса, включно зі статевими органами обох, проте без, власне, статевого акту. У Великобританії, США, Швеції до некінгу та петингу звертаються і молодь, і дорослі люди. Некінг та петинг там слугують не лише, аби розрядити статеву напругу у мoлоді, а користуються ними і дорослі люди за обставин, коли нормальне співжиття неможливе. Як подають американські соціологи, цій вид пестощів дуже популярний в США й існують пари, що роками обмежуються самим лише петингом з одним або кількома партнерами. Американські лікарі застерігають проти того, аби такі тимчасові замінники співжиття застосовувати довготривало. Вони стверджують, що існує небезпека того, що певна група умовних рефлексів закріпиться і це надалі знеохотить до так званих нормальних контактів. Але ж ті самі перестороги можна мати до будь-яких проявів “природної” статевості, коли вона завжди розкривається в одній подобі. Зір багато значить у коханні, але оглядацтво без статевих зносин — це ненормальність, бо статевий контакт тоді обмежується тільки зоровими враженнями, а вони у свою чергу призводять до статевої розрядки без потреби нормального співжиття. Так сaмо і доведення до оргазму цілунками геніталій, коли ними послуговуватися як одним-єдиним видом статевої розрядки, можна назвати збоченням. Але коли їх застосовувати разом з іншими любощами, то цілунки геніталій перед статевим актом або в юності “замість” — це один з різновидів пестощів, який збагачує співжиття й пробуджує статеву чутливість у молодих жінок.

У нашому суспільстві, не тільки серед мoлоді, культура пестощів ледве не в зародку, майже зовсім її нема. Статеві зносини після кількох цілунків — звичайне явище. Тому одне з головних завдань моєї книжки — спроба показати багатство та культуру пестощів, а тому розділ, де йдеться про значення чуттів у любові, я значно розширила й детально описала способи пестощів. З огляду на те, що кмітливість та уява у цій справі нерідко підводять, у чому не раз переконувалася у лікарському кабінеті, я намагалася тут нічого не лишити без уваги.

Слова “некінг” та “петинг” добре прижилися у середовищі нашої мoлоді як назва різноманітних форм пестощів, а не як назва збочення. Ці слова зручні й короткі, а тому, ведучи в цій книжці мову про культуру статевих взаємин, далі послуговуватимуся ними. Багато хто з сексологів дивиться на “петинг” та “некінг”, як на посередників, що в ранній період кохання вводять у світ співжиття й таким чином становлять школу статевої культури. Ця думка підтверджується і в моїх дослідженнях.

Пестощі, які забаряють мить насичення й повного тілесного злучення, дозволяють жінці розвинути почуттєві та дружні зв’язки в душі обранця. Вони дають час, щоб розв’язати цю задачу, бо чоловік, не діставши від жінки негайної згоди на початок співжиття, замість схильності до того, аби пересититися та змінити партнерку, кружляє довкола неї, зацікавлений вимальовуваним у віддаленому майбутньому цілковитим здійсненням його статевих прагнень. В той період, на 16-20 році життя всю свою уяву спрямовує він на винаходи щораз нових пестощів, які хоча б почасти втамували його статеву спрагу. Довга дорога, шлях першовідкривача, що поступово розкриває таємниці жіночого тіла, стає водночас школою кохання для жінки, створює їй умови повного статевого розвитку. Перед ними ще ціле життя й сaме в цьому віці можуть довести до досконалості мистецтво урізноманітнювати та збагачувати кохання, аби воно не було монотонним і не набридло надто скоро.

Ще Бальзак казав, що любов, досягнута за два дні, вмирає в наступні два, кохання ж, яке здобувають місяцями, триває місяці, роками — роки. Відтоді мало що тут помінялось, бо ж не цінуємо того, що дістається легко.

Я часто виступала у студентських клубах, де, між іншим, говорила, і про багатство пестощів, котрi повинні йти пeред повним співжиттям. Там, на виступі, як правило, діставала безліч записок із заувагами, що все це прекрасно, і дівчата не проти пестощів “замість”, але хлопці скаржаться на докучливі болі під пахвами та в нижній частині живота після любощів, які не скінчилися статевим актом.

Справді, посилений кровоналив чоловічих геніталій, що його спричиняє нерозряджена статева напруга, може завдавати прикрого болю в яєчках, низу живота та пахвах. Це часто трактується як прояв хвороби, а насправді є просто наслідком тривалого кровосповнення. Статева напруга, як правило, сходить самa собoю в нічних сім’явиливах під супровід сонних мрій. Коли ж коханці мають уже певний досвід у пестощах, то можуть довести до виприску також під час любощів, знявши цим проблему надмірного кровоналиву.

Я далі ще писатиму про тонкощі пестощів, любощів та цілунків, які доводять до оргазму. Про все це я розповім докладніше у відповідних розділах книжки. У цьому місці просто б хотіла наголосити на ще деяких корисних якостях некінгу та петингу, що схиляють до потреби навчитися цих пестощів у пору ранньої любові.

Як я вже казала, дві основні цінні якості мають такі пестощі. По-перше, максимально подовжують час, доки чоловік здобуває жінку, а це дає їй змогу пробудити в ньому почуття любові, ніжності та дружби в період, коли діє сексуальний гіпноз. По-друге, створюють обставини, за яких статево не заспокоєний парубок напружує свою уяву, вигадуючи найрозмаїтіші любощі та ласки, які наближають його до бажаної мети й водночас стають школою тілесної любові для молодої дівчини. Та є ще один плюс таких контактів на ранньому етапі кохання — це гарантія проти небажаної вагітності. При цій нагоді зазначу, що будь-які поверхневі пестощі (і перш за все, коли чоловічий статевий член — прутень — дотикається ділянки клітора та промежини) можуть у разі виливу сімені на сором навіть дівчину довести до вагітності. З огляду на це, слід бути якнайобачнішими, дбаючи, аби сім’яна рідина не потрапила на вологу слизову оболонку, бо сперматозоїди — чоловічі статеві клітини — легко проникають із соромітних губ до піхви.

Уміння використовувати всілякі тимчасово замінні форми статевого акту не раз стане в пригоді і в подальшому житті. А це переконує в потребі навчитися того вміння ще в пору ранньої любові. Воно, наприклад, згодиться, коли доведеться довго статево стримуватись до і після народження дитини. Цей період жонатий чоловік, призвичаєний до регулярного статевого співжиття, як правило, переносить дуже важко. Вимушена статева стриманість створює передумову до пошуків іншої жінки. Тим паче це прикро, що сaме в навколородовий період жоні потрібна від свого чоловіка якнайбільша чулість та опіка. Багато років працюючи у гінекологічній консультації, я побачила, що чимало родин розпадається сaме через незадовільне статеве співжиття. Лікарі часто нарікають на грубе ставлення “зголоднілого” чоловіка до дружини, яка щойно повернулася з родильного будинку. Вони кажуть: “Ну, чим тут можна зарадити? Чи може жінка бути здорова, коли вона за тиждень після родів, а то й раніше, ще не оклигавши, змушена під тиском свого чоловіка займатись сексом? А кілька днів перегодом знову лягає в шпиталь з тяжким запаленням матки або яєчників”.

Є тільки одна порада — щоб одружені в періоди, коли доводиться статево стримуватись, послуговувалися мистецтвом пестощів, заступаючи ними нормальне співжиття. Якщо родинна пара знає ці пестощі й освоїлася з ними, ще коли народжувалася любов, коли пристрасно й охоче вправлялася в них, не маючи змоги на повний статевий акт, то повернутися до таких пестощів на певний час вагітності або вимушеного статевого стримування не складе їм великих труднощів. Учитися ж інших форм співжиття в період, коли жінка має досить непривабливий вигляд — не найкращий час, аби пробудити цікавість до тих пестощів.

Багаторічному подружжю з усталеними статевими звичками та потребами зовсім стримуватися не слід (та це здебільшого й неможливо), а треба просто змінювати форми та способи тілесних стосунків.

Ще один період життя подружжя, коли некінг та петинг надають неоцінeнні послуги, — це пора сімейної осені. Чоловік і дружина здебільшого не старіють однаково, через що чимало старих родин розпадається або втрачає почуттєву злагоду з приводу чоловічої статевої неспромоги чи (рідше) нездатності жінки проводити зносини. Коли в чоловіка виникають клопоти зі спрямленням прутня, ще багато років він здатен виприскувати сім’яну рідину і переживати оргазм. Так сaмо й жінка, яка не спроможна проводити нормальні зносини через, скажімо, піхвові хвороби, зберігає вразливість клітора й усього тіла на пестощі. Доповнивши статеву недостатність чулістю та замінними любощами, можемо врівноважити той іноді досить клопіткий період співжиття.

Отже, почавши від пестощів та статевих розваг періоду, коли народжувалася любов, замандрували ми аж до пізньої подружньої осені. Як бачимо, ці пестощі — не додаткова розпуста, яку вносить розбещена молодь, а школа тілесної любові для жінки і притулок на скрутні обставини подальшого співжиття.

ІІІ Чуття

Уява

Славетний французький письменник Стендаль у своїй книжці “Про кохання” писав: “Кохати — це діставати насолоду, оглядаючи, дотикаючись, відчуваючи всіма змислами, всіма чуттями, якомога ближче істоту, яку кохаєш і яка обдаровує навзаєм любов’ю”.

Коли любов народжується й увесь час, доки вона існує, чуття надзвичайно багато тут значать. Спершу зір і слух, які завдяки психіці впливають на статеві осередки в мозкові. Потім нюх — що дає знати про присутність партнера й породжує за прямої близькості найпотаємніші переживання. Чуття нюху лежить уже на межі тілесних і психічних (таких, що збуджують уяву) сприймань. Далі настає черга тілесних збуджувальних сигналів, що їх уловлюють чуття смаку та дотику. Ці чуття багато значать під час притуляння, коли подразнюються розкидані по всьому тілу чутливі нервові закінчення, з яких еротичні подразники прямують до мозкового осередку оргазму. Коли наперед виходить чуття дотику, то психіка вимикається, і погано, як не вимкнеться вся. Психічний контроль у цьому разі зайвий, бо, впливаючи на підсвідому діяльність органів, може призвести до статевих неврозів.

Як я вже писала, слухові, зорові та нюхові враження збуджують мозкові осередки статевості з допомогою чуттів, але… психічні спонуки, скажімо, коли уявляємо форму, колір, звук чи запах, діють безпосередньо на осередок оргазму, оминаючи чуттєві рецептори. Як бачимо, тут дуже складна система сигналів та різноманітність шляхів їх проходження.

У лабіринті людської психіки дороги статевого життя належать до найзаплутаніших, і треба безперестанно мислити і триматися їх, аби не спіткало несподіване лихо або розчарування. Одне слово, у сфері психіки та почуттєвості слід думати, під час же тілесних зазнавань мислити суворо заборонено — це дуже важко, та варто про таке знати.

Кажучи про те, щоб уявляти форму, колір чи звук, входимо у володіння уяви, котрa охоплює як найпростіші елементи еротичних подразників, так і всю людину чи якісь певні життєві обставини.

Уява — потужний заводій, рушійна сила, що викликaє та зміцнює кохання, але її, як і немало інших фізичних та психічних чинників, треба удосконалювати та розбудовувати.

Ще в ранньому дитинстві починає формуватися уява в іграх дитини. І тутечки батьки, замість пособляти дитині розвиватися, перешкоджають, купуючи безліч різних іграшок — щоб було чим бавитися. Нема нічoго фальшивішого! Годі лукавити, дайте простір уяві! Пам’ятаєте свої дитячі ігри в крамницю, до яких потрібна була “кашка” з камінців, піску, тертої цегли, а перш за все багацько шкаралупок та скляшок, що старанно збиралися звідусіль. Пам’ятаєте перегони на санях, запряжених оленями, та мандрівки підводним човном “Наутилус” або галоп на мустангу по прерії, коли єдиним знаряддям тих захопливих подорожей був пеньок старої верби, до блиску вияложений дитячими ногами та сідницями.

Пригадаймо нескінчeнні ігри в тата та маму з ляльками та ведмедиком у куточку за шафою, де стояв будиночок, і лікарня, і школа, а на полиці з іграшками цілий дім для ляльок з повним умеблюванням. Зменшені зразки дистанційно керованих машин та літаків, залізниці з величезною кількістю рейок, мостів, поворотів, які у дрібницях подібні до справжніх, не дають простору уяві, а дитина ж повинна мати до фантазії всі умови й дужче за все радіє, вигадуючи власні форми та різновиди ігор. Часто доводиться бачити на дитячих майданчиках, як діти облишили прегарні машинки та ракети, а самi в цей час крейдою на асфальті малюють багатоповерхові будинки й захоплено хазяйнують у них, поназбирувавши довкола різних скляшок.

Поступово дитина виростає з цяцьок, входить у світ книжки, і в цьому разі уява теж багато значить. Уявляємо собі славних лицарів, героїв повісті, їхні домівки, одіж, почуття. Уявляємо так живо, що стають ці книжкові герої нашими друзями, мало не живими людьми. Робінзон Крузо, Аня з “Зеленого узгір’я”, Барі, син Старої Вовчиці чи Кубусь Пухатек терпляче стоять на полиці й чекають наших відвідин.

Незабаром, коли пробуджується статеве зацікавлення, починаються пошуки книжок про кохання, що їх батьки, вихователі та вчителі все ж видирають з рук з окриком: “Ця книжка не для молодих!” і замикають під ключ.

Чого вони так бояться? Та того, що пробудиться статева уява! Її ж вони вважають украй небезпечною та збудливою для мoлоді.

Раніше боялися книжок “не для мoлоді”, в наші ж часи діють ще й інші заборони, наприклад, щодо фільмів. Та я підозрюю, що в наших батьків куди більше було причин побоюватися, ніж у теперішніх. Адже навіть найліпші фільм чи телевистава про любов дають готову картину, а книжка про кохання, пробуджуючи уяву, діє як подразник, як певний збуджувальний сигнал. Як цікаво, як прекрасно й захоплююче уява, яку не стримували кожні перепони, малювала нам пригоди коханців з роману. А що бачимо у фільмі? Я попередивилась їх чимало, таких собі “за мотивами”, і можу, не вагаючись, ствердити, що то все не те. Виходиш із зали й відчуваєш себе ошуканою і розчарованою.

Уява в коханні має величезне значення, інколи незрівнянно більше, ніж враження, одержувані від усіх наших чуттів. Вона першою вводить нас у світ сексу та любові.

Пригадуєте свій перший цілунок і приховані мрії — як воно буде?

Певного дня наші мрії розходяться з дійсністю. І що тоді? Обійми якісь незручні, зіткнення губ, безпорадне, стидливе чи ґвалтовне… І це все? А де ж сексуальне шаленство, що його подумки переживали за такої нагоди? — відчуваємо себе обманутими. Невже можна було подумати, що насправді все так убого й нецікаво?

Час, коли чекаємо на пестощі, коли посилено працює уява, накреслює шлях майбутніх зворушень і ставить мету, яку пізніше звіряємо з дійсністю.

Якщо, бажаючи якомога швидше здобути собі чоловіка чи жінку, перекидаємося поспіхом од пестощів до пестощів, не лишаючи часу на те, аби попрацювала уява, то все переживаємо поверхово і побіжно. Статевій напрузі нема коли вирости й набрати сили, украй потрібної для повної розрядки. Мета, досягнута так недбало і зневажливо, — це не запаморочливі вершини гір, а просто невеличкий пагорбок без виду у далечінь, пагорбок, за яким одразу ж підстерігає збайдужіння.

У коханні поспіх — неприпустима помилка. Не швидіть, постривайте! Дайте попрацювати уяві!

Де ж вона, уява, здатна розпростертись і показати себе? У віршах, зокрема, любовних, наприклад, Костянтина Ільдефонса Ґалчинського, Марії Ясножевської-Павликовської, Болеслава Лесьмяна, Галини Посвятовської та багатьох інших поетів, залежно від уподобань та вибору. Прегарна мова, барвисті порівняння, оправлені у словесний наспів, образно-мрійливе відтворення задуму — усе це чудово підходить для розвитку уяви. Поезія — то невичерпна скарбниця тендітних переживань і відтінків любові. Так повелося, що вона куди більше промовляє до уяви жінок, але інтелігентний коханець теж залюбки пускає її в діло.

Любовні листи видатних людей також складають велику частку художньої літератури. Писали їх славні люди, королі і поети. Нині вони становлять для нас джерело відомостей про життя, характери, пристрасті тих людей. Лист — це доступна всім література і кожен може випробувати себе на цій ниві вияву думок та почуттів.

Жаль бере, що у хворобливій метушні сьогодення занепадає прекрасне мистецтво писати листи. Витісняє його телефон та телеграф: “Чекай у вівторок — кохаю — цілую Янек…” і оце вже все. Боюся, що через сто років небагато буде відомо про внутрішній світ великий людей — наших сучасників, хіба що розвинеться звичай писати мемуари, який зцілить наше життя від забуття.

Не завжди любов складається так, що закохані можуть бути разом. Частіше трапляється так, що розстаються на коротший чи довший строк, і тоді чудовим засобом обміну думками, враженнями та переживаннями стають листи. Листування підживлює почуття і не дає їм згаснути. Листовно можна навіть установити почуттєвий зв’язок і закохатися, особисто не знаючи одне одного. Листи кохають і журяться, страждають, сумують, благають, і є люди, яким легше висловитися в листах.

У часи наших бабусь казали, що ніщо так не плямує жінку, як чорнило. Та не було жодних таких заперечень щодо чоловіка.

Добре давнє правило просте і завжди незмінне: чоловік просить, здобуває, виявляє і виказує свої почуття, жінка ж дозволяє загравати й чарувати, але самa ні словом, ні на папері не повинна дуже безпосередньо виявляти свою закоханість.

Телефон — один з найновіших засобів будити уяву з допомогою слова. Знаю випадки телефонних помилок і зацікавлення голосом співрозмовника, що одразу ж за тим виникало. Низький чоловічий голос з чудовим тембром пояснює помилку, кидає якийсь комплімент чи жарт, і зав’язується розмова. Якщо до цікавого голосу додається ще й спокусливий дотеп, блискавичний зворот та почуття гумору, то починається словесна гра і… в дію вступає уява. Вона малює володарку милого голосу, пристойну, молоду, виховану і дотепну, а її сповнений сексу та привабливості спосіб вести розмову навіює йому в уяві приманливу істоту. Вона ж уявляє ставного красеня, з густою чуприною, темними очима та красивими руками, і… уява діє, творячи людей, обставини, почуття. Аж ось після кількох проведених біля телефону вечорів домовляються про побачення. І тут часто життя збиткується над нашими фантазуваннями, бо ж рідко трапляється, що чудовий голос, вихованість та гостре слівце ходять разом з красою (хоча й таке бува!). Стріваються пухкенький, голомозий, без єдиної волосини, товстячок з непривабливою, миршавенькою дівчиною, які, коли б не телефон та уява, зроду не звернули б на себе уваги.

Знаряддя уяви — ще й такзвані флірт (англійське flirt — упадання, залицяння — від перекладача) та кокетування. Про флірт я розповім дещо пізніше, а на кокетуванні хочу спинитися зараз.

Кокетування займає всі чуття: зір — це меткі та спокусливі рухи, обнадійливий позирк, убрання й неповторні прикраси, які привертають увагу; слух — це м’який і потаємний тембр голосу, спосіб говорити, спів та гра слів. Нюх — це пахощі, свіжість, охайність; врешті дотик — то доторки, отирання, притуляння у танці.

Сутність кокетства не просто в тому, аби подразнювати чуття, а й щоб робити це навперемінно. Про ритмічність еротичних подразників я ще не раз казатиму, тут же тільки зазначу, що ритмічність подразників — найсамобутніша, найхарактерніша властивість еротичних подразників, яка впливає на чуття надзвичайно збудливо.

Кокетування — це безперервні зміни настрою, то приваблювання, то відштовхування навперемін. Внаслідок таких дій у чоловіка нагромаджуються збуджувальні сигнали, що доводять його до дуже високого рівня статевої напруги. Кокетувати — це здебільшого жіноча зброя, але й чоловіки залюбки мають з неї пожиток, щоправда, в дещо іншій формі.

Жінка манить, спокушає, зачаровує, обіцяє рухами та поглядом, а потім враз відвертається й приворожує інших (у міру!!!). Як чоловік зажуриться, стане похмурим, зніченим та занепокоєним, знову уласкавлює, аби згодом зовні про все забути.

Чоловіки, зокрема, досвідчені спокусники, теж кокетують. Шаленіють, захоплюються, закидають квітами та телефонними дзвінками — вона починає закохуватися, та раптом — тиша, не дзвонить, не пише, на побаченнях увесь поглинутий у себе, майже зовсім до неї збайдужілий. Дівча усвідомлює тоді велику потребу в його чулості та ніжному почутті. Спадає тоді їй на думку, що втягнена, заангажована у любов значно дужче, ніж гадала. Несподівано, коли вже трохи обжилася зі своїм тоскним настроєм, знову з’являється він — чарівний, з квітами, компліментами, запрошенням на танці чи в театр, і гра триває далі.

Кокетування — один з найпотужніших психічних приваблювальних засобів, воно змушує працювати уяву, котра, то в чорних фарбах малює картини розриву, то знову промінні надії на співпережиття. Тривога та непевність відходу коханця дозволяють належно поцінувати хвилини тепла та злагоди.

Кокетність, так сaмо, як біле і чорне в живопису, робить життя вирaзнішим та ціннішим, відвертає нудьгу та одноманітність. Змусити чоловіка чекати, відсвіжити бажання та мрії — це навчальний курс уяви, який посилює натугу почуттів та статеву напругу. Керування змінами настрою та протилежностями помічаємо не лише в особистому житті, а й у музиці, літературі, загалом у мистецтві. Умілий розклад контрастів якраз і визначає художню вартість твору мистецтва.

В розповіді про кокетування доречно підкреслити потребу міри, коли беремось його застосовувати. Невдале кокетування, приміром, солодке підлещування, загравання, занадто пестлива мова можуть справити просто-таки віднадне враження. Кривульки та воркування, що не личать жінці, які не пасують ані до її вигляду, ані до віку, породжують у кавалера сміх та бажання втекти, не кажучи вже, що дуже набридають довколишнім людям. У всьому слід знати міру, бо інакше на думку спадають слова з пісеньки М. Зимінської: “Я при тобі така малa…“ і в’їдливі слівця подружки: “Вона малa? Яка малa? Вона ж корова!”.

Крім недоладного кокетування, нерідко випадає бачити пастку уяви — надмір фантазії у любові, надмір аж до такої міри, що начисто втрачається почуття реальності. Союз двох людей, що спирається на самі тільки романтичну любов та уяву, приречений на поразку. Таке кохання — це спроба здійснити свої бажання та мрії з допомогою уяви. Творимо собі уявного коханця й приписуємо його чеснoти якійсь певній особі. І все ж настає хвилина, коли життя крижаною водою розбуркує нас. Виникає конечна потреба будувати повні взаємини за реальних обставин. І тоді шлюб розпадається, тим скоріше, чим більше було фантазування, а менше справжнього взаємопізнання. Це не означає, що любов має бути цілком приземлена і без крихти розмріїв. Просто уява повинна збагачувати, оздоблювати, очаровувати кохання, але не може бути його осердям чи підставою.

В іще одному психофізичному процесі, дуже важливому для формування статевого боку любові, уява відіграє чільну роль: у розвитку умовних рефлексів — реакцій організму на умовні подразники. Сигнал, що його приймають органи чуттів, викликaє в уяві певні пов’язання — асоціації з людьми, предметами, думками — і, залежно від тих пов’язань, дається ствердна або заперечна сексуальна відповідь на нього.

Розділ, де мова йде про значення чуттів у любові — один з найважливіших у цій книжці, бо вчить, що труд, вкладений у період, коли народжується любов, — це школа творення підсвідомих реакцій, навичок та рефлексів, у якій старанно вчаться обоє. По весіллі ж зовсім не годиться відкидати випробувані підходи та методи, такі, як квіти, гарні слова, дбання про свій зовнішній вигляд. І надалі творімо з тих елементів найрозмаїтіші набори та розклади, якими щоразу відзначається прелюдія до акту.

Кожен статевий акт пізніше як ніби стисло повторює історію кохання.

Зір

Недарма кажуть: “Впала йому в око” або “Кохання з першого погляду”. Зорові враження найчастіше, зокрема, в молодих людей — рушій народжуваного кохання. Але все виглядало б украй понуро, якби зовнішня краса була єдиною й найвагомішою умовою любові. Таке обумовлення — це радше ознака життєвої незрілості. Закохалися в нього чи в неї, бо він такий пристойний, елеґантний — або вона пригожа, граціозна, файна, красива, зграбна тощо. У більшості листів малоліток запримічала схожі пояснення.

Ясна річ, і в дорослих роках краса та зовнішність чимало значать, але тоді вже знаємо, що нема нічoго більш нетривкого, як поклонятися самiй лише вроді. На щастя для більшості невродливих, до краси і зорових вражень люди призвичаюються дуже скоро, і вже за кілька місяців або років знайомства дивимося, не бачачи, і тоді набувають впливу інші чесноти та принади, попервах не помічені. Біда, коли таких нема — тим дужче буде розчарування.

Сaме в цьому надія непривабливих на вигляд, але цікавих, дотепних, розумних, вихованих та тих, хто веде милий коханому чи коханій спосіб життя. До того ж варто застерегти, що занадто вродливі люди найчастіше нецікаві та самолюбні. Вирісши під захоплені оплески навколишніх людей, вони невдовзі доходять думки, що так воно, власне, й має бути, що це їм належить по праву, без щонайменших зусиль з їхнього боку. Нелегко з такими ужитися.

Що ж до зорових вражень, то збудливо впливає не тільки вигляд партнера, а й інші елементи, з ним пов’язані. Та є різниця між реакціями чоловіків і жінок на зорові подразники.

Чоловіків збуджують усілякі суто жіночі предмети, скажімо, ліфчики, трусики, хусточки, нічна білизна, предмети для догляду жіночої зовнішності: парфуми, пудрениці, різноманітні креми, губні помади. Але в першу чергу знімки, картини, скульптури оголених жінок, порнографічні зображення. А ще жіночі ролі у фільмах та виставах, балерини і т. д. Часто чоловічу цікавість викликають також певні своєрідні жіночі риси, як-от одного розпалюють грубуваті, владолюбні, вередливі жінки, другого — “дівчатка” з блакитними оченятами, третього — модні секс-бомби.

У жінок елементи, що здатні їх сексуально схвилювати, більш самобутні, своєрідні, не такі безпосередні, бо перейнакшуються в уяві. Вони нерідко пов’язані з набутими в хoді життя підсвідомими, мимовільними реакціями, переплетеними зі споминами кохання.

Приміром, одна з моїх пацієнток носила у сумочці гребінець свого коханого ще багато років після того, як розпрощалася з ним, і твердила, що лишень вийме гребня, і в уяві одразу постають захопливі спогади пережитих разом хвилин. Однією з її найулюбленіших ніжностей було куйовдити, розправляти та розчісувати буйну кучеряву чуприну коханця.

На відміну од чоловіків, жінок дуже рідко збуджують зображення, знімки чи картини оголених чоловіків. Зате вони напружено переживають сексуальні сцени з фільмів, ті сцени, що схожі на колись пережиті ситуації. Зворушуються та хвилюються, читаючи книжки про кохання, причому охоче втілюються в улюблених героїнь твору, глибоко відчуваючи їхні шаленства і драми серця. На жінок також впливають певні особливості чоловічої краси, пов’язані з еротичною історією життя даної жінки. Інколи це зелені чи чорні очі, інколи кучеряве волосся чи лисинка (як стверджують науковці, чоловіча лисина — це показник високого рівня гормонів, а значить великих статевих можливостей) або шовковистий “їжак”. Іноді це гладенька шкіра, теплий потиск долоні, запах тютюну чи одеколону. Іноді музичний твір або модна мелодія, під яку з ним колись танцювала, або якийсь незвичайний різновид пестощів.

Чоловіки збирають порнографічні картинки, знімки, малюнки. Жінки ж збирають спомини пережитих кохань, а нерідко й видуманих “на тему” коханого мужчини. Ключем до скриньки спогадів є пам’ятки, що дбайливо зберігаються (всілякі дрібнички, листи, фотографії), предмети, на які досить кинути оком, аби все, мов живе, стало перед очима уяви.

Мода, тобто рецепти на різновид одягу, зачіски і навіть самогo способу буття, була і є надзвичайно потужним знаряддям, що допомагає підкреслити принади жінки чи чоловіка, а також рушієм статевого зацікавлення за посередництвом зору.

Єгиптянки ретельно розмальовували очі, голі перси прикрашали коштовностями, а спіднички їхні, дарма що були довгі, шились із прозорих переливчастих тканин. Чоловіки в Єгипті теж ходили майже голі, обцяцькувавши себе дорогими прикрасами та ще й “підперезавшись” пов’язкою на стегнах. Зате і для чоловіків, і для жінок найважливішим елементом наряду були перyки, буйні, багаті, вигадливо завиті на чисто поголених головах.

Греки теж ходили майже голі. Прикрашали їх шкіра, змащена маслиновою олією, гнучкість рухів та здоров’я, розвинуті завдяки регулярним фізичним вправам на свіжому повітрі. Покривалися тyнікою — легесеньким клаптем тканини, зшитим так, щоб підкреслював ладну будову тіл.

Середньовічна одіж тяжіла до того, щоби приховати всілякі тілесні спокуси, вбираючи й жінок, і чоловіків у пишні сyвої — обгортки з важких тканин, укладених так, аби анічогісінько не виділяло приманливих опуклостей тіла. Ретельно покрито руки, ноги, плечі. Шию і голову окутано тканиною. Але… чи таке дбайливе покриття не розпалювало жагу дужче, аніж голість Стародавньої Греції? Адже голість була тоді не чимось соромливим, а найприроднішою у світі річчю.

Його Преосвященство Жером Куаньяр, герой роману Анатоля Франса у розмові з представником Спілки Громадської Добропристойності сказав таке: “Погодьтеся, добродію Катоне, що найстрашніші спокуси плинуть зсередини, а не ззовні. (…) Якби дослідив життя отих святих, що живуть на самоті по пустелях та лісових халабудах — однаково побачив би розпусту і розбещеність. Диявол (інші це називають природою) — найліпший звабник розпусти, і нема у людини сил встояти перед його спокусницьким мистецтвом”.

А що витівки сатани траплялися тоді часто, знаємо з численних описів, як найрізноманітнішими способами виганяли нечисть.

Епоха Відродження відкрила шию, плечі, жіночі перси. За Людовіка XIV чорні мушки, поналіплювані на щоках, шиї або випуклостях персів указували шлях поцілункам. Чоловіки ж, урізнобарв порознаряджувані, як півні, носили вкрай обтислі штани — панталoни — з чітко відстовбурченими сачками, в яких містилися їхні чоловічі принади.

Жіночі плаття в кінці XVIII століття, дарма що були прості та скромні лінією, шились з напівпрозорих тканин і прикривали несправжньо.

Далі, з плином часу, у сукні з’являється глибокий виріз на шиї, так зване декольтe, який лишав беззахисними перси. Відкриваються випуклості сідниць, спіднички стають дедалі коротші, аж до міні, вбрання чимдалі більш декольтoване. Невдовзі прийшли широкі брюки. Потім вужчі, коротші, аж ось і шорти, і коли б не клімат, то, може б, дійшли до грецької наготи. І тоді б були врaжені, тому що повна голість цілком безстатева й не дає простору на політ уяви, яка — найпотужніший рушій сексу.

Тут пригадую розповідь одного чоловіка, який, опинившись в Італії, постановив собі відвідати так званий “дикий” пляж. Він знав, що, входячи туди, треба роздягтися догола, і з острахом думав, що ж станеться, як побачить оголених молодих жінок… Адже деякими пoрухами керувати взагалі неможливо. Як з’ясувалося, вигляд голих жінок (а були ж там і гарненькі молодички) зовсім позбавлений еротизму й не справив на нього жодного враження.

Відвідини “дикої” купальні довели: прихований ляк одягнених людей, що нібито голість у змішаному товаристві неодмінно приведе до статевого збудження, — цілком безпідставний.

Секс виник тоді, як Адам і Єва прикрили свою наготу фіговими листочками, і уява в oбразі Змія-спокусника запрацювала.

Можна б цілу книжку написати про статеве значення самогo лише одягу в історії людства, почавши од Адама та Єви.

Нині ж, як і в давнину, сутністю моди є безперестанна зміна кольорів та форм. Це той рушiй, що раз у раз оновлює нашу уяву і не дає їй згаснути. Адже ні до чoго не звикаємо так швидко, як навіть до найбільшої краси, а так звикнути — це все одно, що не бачити людини, до якої звикли.

Зміни моди, а саме: укорочення чи подовження спідниць, мода на прості чи фантастично прикрашені вбрання — дають, до того ж, змогу жінкам підібрати собі шaти, які прикривають бридкі ноги, маскують надлишкову вагу, підкреслюють колір обличчя тощо. Одне слово, змінність моди дає жінці можливість через деякий час блиснути й показати досі небачені якості її фігури, обличчя чи кольору шкіри.

Один з найголовніших елементів привабливого вигляду, незалежно од тих чи інших взірців мінливої моди, — це охайний та свіжий вигляд. Чисті випрасувані сукня чи брюки обов’язково додають привабливості та вроди і чоловікові, і жінці. Однак хай і наймодніший одяг, але пом’ятий, порваний чи брудний, спотворює та нівечить усі ефекти.

Досі я говорила здебільшого про зорові якості, що відзначають жіночий секс. А як з чоловіками? Справді, є така думка, що чоловік трохи гарніший за чорта вже досить пристойний. Але, по-перше, я завжди уявляла собі чорта як вельми приємного та натхненного мужчину, бо коли б було інакше, то як зманював би жінок?… А, по-друге, сучасні чоловіки не дуже-то пориваються скидатися на недолугого й зачуханого нечистого з облізлим хвостом, а скоріше прагнуть уподібнитися чортові з моєї уяви.

Теперішній чоловік не повинен бути гарним, ані навіть пристойним, але повинен бути охайним (звісно, по-чоловічому). Семполінський в одній зі своїх пісеньок співає: “Шовковистий вус блистів і він знав, для чого жив”. Сьогодні, коли навкруги стільки бородатих та вусатих, не забуваймо, що вуси треба доглядати, щоки між бородою і вусами старанно голити (коли цього потребyє різновид бороди), а не занехаювати, доки стирчатиме кількаденна щетина. Приваблюють око добре підстрижені та доглянуті вуси чи борода, але вони ще й повинні бути у згоді з усією постаттю людини. І тут доходимо до суті справи — чоловік, який бажає зацікавити собою, заволодіти уявою жінки, повинен мати свій стиль.

На жаль, чимало чоловіків, особливо молодих, у гонитві за модою не зважають на те, чи личить їм нова зовнішність. Наслідують всіляких модних артистів та співаків, виглядаючи як їхні невдалі копії. Мучаться в тому вбранні і стають загальним посміховищем.

Існує тьма-тьмуща різновидів стилю, залежно од віку, різновиду краси та характеру. Чоловік може бути вміло занедбаний під Робінзона Крузо: довге волосся, борідка, вуси, шкіряна куртка, джинси, сорочка і торба-чувальчик на плечі. Його стрій може бути спортивний: у светрі, вітрівці, джинсах. Може бути дбайливо приодягнений: у костюмі з добірними, вишуканими додатками, скажімо, з краваткою-метеликом, кольоровою хусткою на шиї. Може вдягатись у військовому стилі або мисливському або в англійському: в темному костюмі, штивному капелюсі та з парасолькою в руці. Маємо сотні можливостей, аби тільки не мішанина стилів, що дорівнює відсутності будь-якого.

Статеві чари вбрання неабияк стосуються верхнього одягу, але перш за все знаряддям тих чарів є денна та нічна білизна. Верхній одяг підкреслює фізичну та психічну особистість людини, спідня ж та постільна білизна творять її сексуальний клімат.

“Найбільше серед мистецтв — це мистецтво здобувати чоловіків”, — казала циганка з “Місячної долини” Джека Лoндона. “Приміром, твої чудові дрібнички, твої чепчики, мережива, напівпрозорі вбрання — то магічні сіті. Жоден рибалка не ловить краще, ніж ми, жіноцтво, ловимо їх у наше прекрасне ганчір’я. І ти на добрій дорозі. Бачила я мужиків, заплутаних у сіть нічної сорочки ще й не такої пишної, не такої елегантної, як та, що сушиться на твоїй мотузці”.

Відтоді нічого тут не помінялось. Вишукані та привабливі дрібнички, дібрані до різновиду краси, завжди ціняться.

Дуже помиляється та жінка, що перед виходом з дому чешеться, причепурюється і розмальовується, а повернувшись, натягає на себе старезну сукню, таку собі, аби доносити, у якій і “на люди показатись не можна”.

Ці застереження справедливі не тільки щодо жінок. Як я вже зазначала, статева зацікавленість розвивається заразом зі зростанням сприйнятливості усіх чуттів. Тож не доводиться сумніватися, що замурзане жирним кремом лице або колюча, занехаяна чоловіча борода, закублене волосся, бруднувата та несвіжа постільна, а нерідко й натільна білизна, мають вигляд зовсім немиловидний. Муж, що у драному лахмітті та стоптаних капцях красується по хаті (хай би вже похизувався в плавках), своєю зовнішністю просто-таки відштовхує дружину й аж ніяк не навіює жіночій уяві образ спокусливого коханця.

Денна білизна загострює увагу на принадності роздягання, а це момент дуже цінний у любовних взаєминах. Нічна ж білизна, пройнята привабою та натхненням: барвисті подушки, кольорові вовняні ковдри, м’яке розсипчасте освітлення, що посилює барву шкіри (золотавий абажур, свічі тощо), стають згодом найглибиннішими, найпотаємнішими прикметами, умовними позначками спільного сексу та неповторного власного світу закоханих.

Удвох, віч-на-віч — ось вона, найкраща для жінки нагода скористатися прекрасними дрібничками, зробити зачіску, попоратися коло своєї зовнішності. Чоловікові ж це нагода одягти гарну домашню сорочку, побритися, підрівняти вуси чи борідку, напахтитись.

Раз убрання так багато значить, то не менше важать якості власного тіла. Здавна відомо, як підносить чоловіка вигляд зграбних жіночих ніжок. Особливо важливо, як жінка ставить ноги, коли йде. Знаємо, що жінка виглядає привабливо, коли ходить легко та плавно, ноги ставить одна перед другою і ступає з пальців, а не з п’ят.

При цій нагоді додам кілька слів і про те, як сідати, щоб ноги справляли враження. Можна сидіти, стуливши коліна та поставивши ноги трохи навскоси і збоку себе або закинувши ногу на ногу — це привертає увагу до приманливих колін та стоп. Зате ні в якому разі не можна сидіти, розчепіривши ноги, бо за такого розміщення їхні обриси гидко спотворюються. Чоловік, сидячи так, теж виглядає важко і незграбно. Видно тоді, як випинається пузельце (коли вже є його зачатки), і до того ж відкривається не дуже цікава частина штанів.

Значення зачіски та косметики — приховати вади й унаочнити принади. Жінка повинна вміти оцінити недоліки та переваги свого обличчя. Вимальовувати ж на ньому цілу картину, як це робить чимало жінок, по-рабському тримаючись заповідей моди, — це значить віднаджувати чоловіків від себе. Малювати слід тільки ті фрагменти картини, що посилюють жіночість обличчя. Більшість же жінок гадає, що три чверті краси лиця в тому, як його “виготовили”, і забуває, що тут іще хтозна-скільки всяких тонкощів. Це й уміння виражати думки та почуття рухами м’язів обличчя, і плач, і усміх, які далеко більше можуть прикрасити чи понівечити, ніж будь-яка косметика.

Як усміхатися? Перш за все, якнайчастіше, але усміхатись повною усмішкою можуть собі дозволити лише жінки з гарними зубами та обрисами губ. На щастя тих, у кого немає таких якостей, є ще ціла низка напів- та чвертьусмішок, коли сміються очі, ямки на щічках або кумедно морщиться носик.

Не біймося сміхових зморшок! Навіть утворені роками ямки на щоках або “курячі лапки” в куточках очей додають вигляду і постарілій жінці. Коли ж уникати сміху, то згодом м’язи щік та підборіддя слабнуть, що створює так звану мавпячу мордочку. Вона виникає з поздовжніх зморшок, які, збігаючи од крилець носа аж до підборіддя, огороджують вуста, тоді як краї губ спадають додолу. Така мавпяча мордочка справляє враження смутку та старості на ще зовсім молодих обличчях.

Сміймося та усміхаймося якнайчастіше, бо усмішка — то найпотужніша жіноча зброя, зброя, яка всякого полонить, зачарує та обворожить. Усмішка зваблива, пустотлива, медодайна, таємнича, радісна, тоскна та побіжна криє в собі невичерпні можливості. Можна помітити, що у всякому гурті біля радісних та розсміяних жінок завше топчеться ватага зацікавлених чоловіків, а жінки зажурені та невеселі зостаються самі.

Але… не забуваймо, що в руках мудрої жінки плач — теж надзвичайно небезпечна для чоловіків зброя — і цьому питанню варто присвятити кілька слів. Загальне правило таке: плач прикрашає білявок з дитячими рисами обличчя й великими очима, коли сльози, спливаючи на щоки, викликають щонайбільше легесеньке порожевіння кінчика носа. Плачем можна приворожувати чоловіків, але не часто, бо це останній аргумент у суперечці. Чоловік, бачачи жіночі сльози, розгублюється і, як правило, поступається жінці. Безперечно, це дієва зброя, але коли до неї вдаватися надто часто, то вона дратує і бентежить.

У чорнявок, коли вони плачуть, нерідко червоніють повіки та виникають червоні плями на обличчі. Тож чорноволоскам раджу не плакати, бо їхній вигляд не захоплює і не роззброює чоловіка, радше навпаки — викликає бажання втекти з усебіч неприємної ситуації. Замість плачу краще вдатися до сповненого журби мовчання. Тихі дні! Цього не витримає жоден чоловік!

Хтось може мені дорікнути, що це рецепти, вийняті зі старих записників наших бабусь. Проте наші бабки значно більше зналися на мистецтві спокушати чоловіків, ніж ми. Не мавши інших життєвих можливостей, вони мусили здобути чоловіка й утримати його при собі, доходивши до довершеності у жіночій дипломатії. Послуговувалися мистецтвом кохати, що його випрацювали численні покоління жінок і секрети якого матері переказували донькам. Чимало з тих приписів та заповідей скидаються на схожі рецепти з такого роду літератури інших народів. Не можна нехтувати цим досвідом, і не раз я ще вертатимусь до любовних таємниць наших бабусь.

Раз ведемо мову про сміх та плач, доречно сказати, як усе це виглядає у чоловіків. Існує певний відсоток чоловіків, на щастя, невеликий, яких сміх споганює замість прикрашати. Обличчя, що досі було пристойне та цікаве, під час сміху набирає неприємного вигляду. У такому разі краще не сміятися. Крім цих виняткових випадків, сміх молодить та додає чарів будь-якому чоловікові.

А як же з плачем? Якщо не брати до уваги трагічні обставини, то чоловікам узагалі не слід плакати. Бо нікому не до вподоби, як плаче чоловік, і нікого це не розчулить, а просто викличе зневагу.

Важлива тілесна прикраса — це волосся. У чоловіка воно буває проблемою великої ваги, а нерідко й причиною психічних загальмувань та розладів. Жах викликає в більшості чоловіків дедалі рідше волосся і поява лисини. Кожен прагне, аби в нього була буйна чуприна, а облисіння вважає за передвісника старості. Я раніше вже казала, що лисина при рясному зволосінні грудей, плечей та кінцівок — рук та ніг — показник високого рівня чоловічих гормонів, а відтак — скоріше перевага, а не вaда. Незалежно од цього, слід все-таки дбайливо доглядати волосся. Для цього є чимало косметичних рецептів, тож не спинятимуся коло тонкощів справи, а просто зазначу, що волосся, так само, як і вуси та бороду, треба мити якнайчастіше.

Жінка, в якої волосся не досить розкішне і є нікудишнє на вигляд, може носити найрізноманітніші перуки й капелюшки, що прикривають цю ваду.

При рясному волоссі не лише вигадлива зачіска наголошує на його чарах. Найдужча його принада: охайність, полиск, шовковистість та розсипчастість при гладких стрижках, закучерявленість при виткому волоссі. Покривати лаком і викладати копицею, цілою кучмою зачіску добре на вечірку чи на бал, але це помітно заважає користуватися сексуальними властивостями волосся. Погляньте на актрис у любовних фільмах: трусять головою так, щоб волосся розсипалося по плечах, затуляло й одтуляло обличчя, пускають бісики з-під напівприкритого кучерями лоба тощо. Усі ці штучки здавна у списку жіночих спокус.

На жаль, попри величезну зручність й легкість догляду за коротким волоссям, багато чоловіків воліє бачити у жінок довге волосся. Так уже повелося, тож треба з тим рахуватися, добираючи зачіску.

Чари волосся можна сповна використати за однієї умови — воно повинно бути чисте, м’яке та запашне. І з цього погляду знебарвлювати волосся великою кількістю перекису водню не варто, особливо коли водночас робимо кількамісячну завивку. Бажаючи одним пострілом покласти двох зайців: і волосся прояснити, і зробити тривку завивку — дістаємо те, що волосся дуже висушується і псується. Втрачає воно тоді свої блиск та шовковистість, твердне та жорсткішає. До того ж природний колір волосся здебільшого добре узгоджується з кольором очей і тіла. Отже, перш ніж перефарбовуватися, слід добре подумати, бо надміру смілива зміна кольору волосся здатна затьмарити, а то й зовсім згасити привабу не одного обличчя.

Дуже цінний елемент зорових вражень — це руки, і з огляду на це скажу дещо про догляд нігтів. Більшість жінок, на мою думку, аж надто хоробро розписує нігті. У цьому разі загальне правило таке: не слід уживати яскравих лаків, коли ведемо такий спосіб життя, що доводиться часто мити руки. Всякий лак за таких умов злущується, відпадає, і тоді нігті виглядають дуже негарно. Жінки, які працюють руками, повинні мати серед своїх косметичних засобів не тільки лак, а також змивачку до нігтів, і покривати нігті лаком аж увечері після роботи. Ясно, що коли лак стане відпадати, то його треба ретельно змити.

Манікюри можна порадити й чоловікові, але за тієї умови, що нігті лише обрізатимуться й обпилюватимуться, а лакуватись не будуть. Смертельним гріхом у справі догляду за руками є звичка обгризати нігті. Це однаково стосується як жінок, так і чоловіків. Обгризені нігті виглядають дуже неестетично та жалюгідно. Руки завжди повинні бути охайні та доглянуті, в міру потреби змащені спеціальним кремом або гліцерином, щоб шкіра була гладенька та м’яка, а не шершава та неприємна на дотик.

Ведучи мову про значення зору у статевому житті людини, я повинна згадати й про факти підглядання наготи, а докладніше кажучи — коли підпарубчаки підглядають оголених жінок. Дедалі вища статева напруга у хлопців того віку (на 12-16 році життя) породжує допитливість. Підлітки силкуються “підзирити” навколишніх жінок — матерів, сестер, однокласниць, аби побачити, як виглядає оголена жінка. Вабить їх не тільки голість, а й усілякі прояви еротизму, як-от: цілунки, любощі, зносини.

Цікавитися такими речами — природно у їхньому віці. Та все-таки не однаково, з яких джерел утамовує хлопчина свій інтерес. Із досліджень, що їх провів доктор Ячевський серед школярів, випливає, що хлопчаки здебільшого підстерігають волоцюг, п’яниць та повій понад Віслою та в приміських лісах.

Я впевнена, що можна задовольнити цікавість молоді в культурний та естетичний спосіб, удоступнивши їй любовні фільми з більш чи менш оголеними жінками. Вигляд гарних сідниць чи фігури кінозірки втамує спрагу пізнання далеко пристойніше, аніж підглядання “путаних” понад Віслою. Звичайно, удоступнюючи підліткам любовні фільми, ми маємо керуватися критеріями краси та моральності. Фільми, що показують жорстокощі, мордування, помітно порнографічні (про п’яниць, проституток, ґвалтівників) та зі сценами кривавих побоїщ, повинні заборонятися до 18-річчя.

Фільми про кохання не просто показують голість, а й навчають, як цілувати, пестити, залицятися, вчать флірту та любовних ігор. Навчають, як дбати, щоб голість тіла була естетична і статево вабила.

Невелика премудрість роздягтися догола, але треба вміти роздягнутися і почувати себе у своїй шкурі. Ви спитаєте: “А нащо ця наука дітям?” Так уже повелося у сфері гігієни та культури, що чого Ванько не навчився, того Іван не вмітиме. А вони, діти, вже тоді беруться самотужки вчитися. Тому навчання статевої культури від ранньої юності повинно, так сaмо, як умивання чи вміння правильно вести себе за столом, бути введено до поточних навичок вже в ранній юності. Адже воно веде до ознайомлення з культурними формами спілкування чоловіка та жінки.

До того ж, вирізаючи найсміливіші сексуальні сцени, не забуваймо, що такі фільми, окрім молоді, дивляться ще й мільйони одружених, яким давно вже остогидла своя злиденна статева дійсність і які сaме на шляху до розлучення.

Дивлячись фільми, нерідко бачимо сцени, у яких люди роздягаються. Варто детально придивитись, і у своєму житті використати уміння заманливо роздягатися в родинній спальні. А спокусливо та невимушено рухатися без одягу — теж немале мистецтво. Людина, яка не призвичаїлася до своєї голизни, скинувши з себе увесь одяг, поводиться незграбно та комічно. Це схоже на те, коли б натягнув на себе фрак чоловік, який його зроду не носив. Бракує йому свободи та злагодженості рухів — виглядає просто безглуздо.

Як будете вдома самi, “примiряйте” свою голість. Спробуйте спокусливо сісти, встати, походити, потанцювати. Тоді відкриється, що це не так просто, ще важче, ніж чимчикувати в тісних штанях. Є ми якісь присоромлені, рухаємося невправно. І тільки згодом, обвикнувшись зі своєю голістю, почуваємося сам на сам далеко краще.

Починавши розділ про чуття зору, я відзначала, що повна голість зовсім позбавлена еротизму. Тому, оглядаючи свою наготу, ми повинні пильно зважити переваги та вади своєї постави, після чого постаратися додати їм статевої барви та з допомогою вишуканих ліфчиків, панчішок і такого іншого приховати недоладки. Навіть коли постать дивовижна, струнка, з пригожими ніжками та сідничками, завжди додає статевої принади мережана, візерунчаста міні-сорочка. Як бачимо, чимало дрібничок, оздоб, інших припасів треба мати на хвилини віч-на-віч замість задрипаного фартушка та подертого старого плаття.

Повністю оголитись можуть собі дозволити тільки вдосталь зграбні та тендітні жінки. Страшенний смуток моїх малолітніх відвідувачок — це тонкий стан, що насправді — велетенська перевага оголеної фігури, натомість із товстим станом бувають клопоти.

Для того, аби жінка могла набрати статевих чарів, досить буде кількох браслетів, які щодня повсюдно носять жінки на Сході, пересуваються по руках і бренькотять, як ворухнешся. Ланцюжок на шиї, довге розпущене волосся, що спадає на груди, можуть мати такий же сaмий вплив. В книжці важко давати поради, як вести себе в тій чи іншій ситуації, та й не моя це мета. Я просто наголошую на тому, як багато значить голість, аби зваблювати чоловіків та утримувати їхню любов. Адже не тільки розпусні дівчиська, а й порядні дружини повинні знати найрізноманітніші секрети, як принаджувати чоловіка, адже незрівнянно важче заворожувати його довгі роки, аніж здобути на кілька хвилин.

І тут я повинна наголосити, що в коханні найцінніше — це коли все виникає мимовільно, без прямого впливу ззовні. Якщо ж суворо держатися рецептів, почерпнутих із книжки, то, як правило, дає це мізерні результати. Мої міркування мають на меті звернути Вашу увагу на певні речі й підкреслити їх, а далі довіряйте своєму інстинктові та уяві. Найбільше мистецтво — це створити собі власну постать та власний настрій у любові. Як прихилимо чоловіка до свого неба, то нелегко буде іншій жінці спокусити його, бо розвинуті за багато років умовні рефлекси найдужче відгукуються на свої подразники.

Звісно, не можна повсякчас зберігати все однаковим і боятися новизни. Декорації у формі одягу, світла, обставин (ванна, ліс, берег моря, диван…), постелі (ковдри, барвисті подушки, хутряні покривала тощо) повинні змінюватись.

Підсумовуючи попередні думки, скажу, що навіть фіговий листок дужче збуджує, аніж цілковита голість, але й коли затуляємо тіло, слід знати міру. Нічний одяг, що його передбачає Спілка Громадської Добропристойності у книжці Анатоля Франса, грішить, як на мене, надмірним збоченням у пробудженні статевих настроїв. Спілка пропонує: “… широкі та довгі нічні сорочки для обох молодят, з овальним отвором, крізь який можна здійснити Божий наказ про розмноження роду людського так, щоб не скривдити заведені порядки і нескромно наситити чуття голістю тіла”.

А шановний пан Куаньяр посунувся ще далі, злостиво радячи:

“На мою думку, молодят перед єднанням належить з ніг до голови покрити сажею і щітками навести глянець. Відтак їх шкіра почорніє, що овіє тяжким смутком подоти збуджену білістю тіла та зарожевінням деяких його місць чуттєву насолоду. Разом з тим це стане величезною перешкодою як пестощам та цілункам, так і певним різновидам розбещеності, в котрих беруть участь вуста і якими, на жаль, так часто користають закохані у любовному ложі”.

Завершуючи думки про негаразди у сприйманні людського тіла, я хотіла б ще кілька слів сказати про форму явища наготи, досить відому у світі. Йдеться про скульптури, фотографії, картини та… порнографічні видання.

Писавши про особливості статевої збудливості чоловіків, я відзначала, що на них дуже пристрасно впливає вигляд статуй оголених жінок, живопис статевого акту, порнофотографіка. Не так давно Європою та Америкою пробігла хвиля порнографії, розпаливши бурхливі “за” і “проти”. У нас також піднялась хвиля публікацій на теми “засилля сексу” та способів захисту від тої навали.

Спершу доречно з’ясувати, що ж таке загалом порнографія, а далі перейдемо глибше. У фаховій літературі я знаходила сотні означень, яких наводити не буду, бо, по-перше — ця книжка не про порнографію, а по-друге, — тема досить широка, і тут на неї просто не настачило б місця. Дозволю собі подати лише одне означення, яке, на мою думку, найкраще окреслює суть справи. Воно належить французькому письменнику Жану Ку й було видрукуване у тижневику “Штерн”: “Еротика — це тіло, порнографія — то м’ясо”. Я б сказала, що зрештою в істотному сенсі перекривається з попереднім означенням: порнографія — це органи та їхні функції, одірвані від людини, це виокремлений секс, секс, позбавлений людяності.

У порнографічних видавництв таке правило, що обличчя живих примірників повинні бути трохи усміхнені і байдужі. А це, зіставляючи з ситуацією, в якій фотографуються, дає разючий контраст і враження повної дегуманізації, тобто повної втрати людяності.

Прекрасні зображення друкує досить невелике число художніх видавництв. Вони випускають також графіку та скульптури, але все це через високу ціну, на жаль, важкодоступне молоді, хоча дещо задовольняє попит на такі речі у дорослих людей. Сучасне фотомистецтво може великими кількостями відтворювати недорогі майстерно зроблені знімки актів. Добрий початок цьому покладено у Кракові, де од 1970 року проводяться щорічні міжнародні еротичні фотовиставки. Ці виставки і спричинилися до жвавої дискусії, що розгорнулася у пресі. Один із журналістів писав з виставки 1972 року:

«Засуджуючи показ образів оголеного жіночого тіла, ми тим самим посилюємо вдавану соромливість, що призводить, поза сумнівом, до розквіту нерозбірливих жартів на теми сексу і породжує порнографію, бо вона — це урівноважувальне та відшкодувальне явище.

І ось тут доходимо до суті справи: нездатності розрізнити здорову еротику і порнографію. Історія мистецтва недвозначно свідчить, що оголене людське тіло з давніх-давен надихало митців, а отже, серед людей, безперечно, існував та існує інтерес до цієї творчості. Порнографія ж — це спотворений різновид еротичної творчості, котра, будучи легкодоступною, виштовхує справжнє мистецтво з цієї сфери. Зрештою, всі знають, яка вогненна хуртовина бажання палахкотить, доки щось забороняється. У країнах, де продаж порнографії дозволено, у крамницях для її продажу покупців мало, а ті, що й заходять — здебільшого іноземці».

Не завжди маємо час та сили, щоб піти на танці, в театр, кіно чи картинну галерею. Зате знімки або альбомні видання повсякчас можуть бути доступні вдома.

Оглядання їх удвох чи на самоті становить прекрасний зоровий подразник, що додає руху змученій колотнечею буднів уяві і збагачує наше статеве життя.

Слух

Вже серед первісних культур слухові враження, навперемінні коливання звуків дуже багато значили у справах сексу.

Перші інструменти — це барабани, там-тами, різноманітні торохтілки, виготовлені з висушених шкаралупин кокосового горіха або гарбуза, наповненого камінцями. Їхні звуки невідлучно супроводили народження, кохання, смерть.

Первісна музика складалася насамперед з ритму — рівномірного чергування звуків, потім сюди долучилася мелодія, тобто вже художньо переосмислена послідовність звуків. Це вже сталося, коли люди навчилися робити сопілки та струнні інструменти. Трохи перегодом виринув і мелодійний безслівний наспів-читанка. Аж ось урешті починається переможний похід крізь століття поезії, пісні та любовної мови.

Підставою первісних племінних танців була ритмічна музика, що її вибивали на там-тамах та барабанах і темп якої від напочатку повільних ритмів поступово зростав аж до запаморочливої швидкості і так ушкварював, що танцюристи, знепритомнівши, падали в нестямі.

Ритм у первісній музиці діє на осередки оргазму однаково, що й ритмічні дотикові подразники. Ритмічні звуки разом зі швидкою роботою м’язів доводили танцюристів до екстазу. Що відсталіші люди, то сприйнятливіші на ритм. Нині намагаємось вертати до ритмічної музики — джаз, біґ-біт та інші форми схиляють до давніх звичаїв.

Танець і сьогодні теж — різновид статевої розваги, в якій на осередки статевості впливає безліч подразників, як-от: швидка ритмічна робота м’язів, скажений кровообіг, дотикання й отирання тіл танцюристів. У деяких народів існує звичай танцювати на самоті, що не менше, ніж у гурті, збуджує, дарма що без жінки. Згадайте, скажімо, танець грека Зорби з однойменного американського фільму. В обрядових індіанських танцях теж бачимо самотніх танцюристів, як приміром, шаманів або ворожок.

Згодом, коли музичні інструменти вдосконалилися, народилася музика разом з любовною піснею. Гуслі, ліри, кобзи, скрипки та гітари відтоді супроводили попервах безсловесні, самі тільки мелодійні пісні, а згодом і змістовні пісні та співані поеми.

Надзвичайно багато важать у коханні підібрані власні слова або співані звуки. Вони вимовляються пошепки або з муркотом у різноманітних любовних ситуаціях від першого погляду, зачіпки, залицяння, голубощів, флірту, перших пестощів, принаджування, відштовхування, дедалі більшого піднесення, аж до напівмлосного стогону, і врешті згасання пристрасті. Завдяки таким співанкам можна навчитися так послуговуватися голосом у коханні, аби не слово було важливе, а тільки його тембр та інтонація. “Кама сутра” (твір індійського поета Ватсьяяни Малланаґі, що його він написав у п’ятому столітті нашої ери і присвятив коханню) радить уживати у любові найрозмаїтіші звуки: гмм…, цокотіння, скрики, плач; звуки: аа…, фут, пхут. Сюди ж долучаються і розбірливі звуки: мамо! матусю! досить уже! перестань… пусти мене… вмираю!

У цьому разі йдеться не про слова, які часто не несуть у собі ніякого змісту, а радше про тембр і відтінки голосу. Ці скрики повинні лунати, як каже “Кама сутра”, подібно до “голосу горлиці в лісі, зозулі або вигуку чаплі вночі”.

Крім помітно сексуальних слів та звуків, до середовища свого кохання можна ввести і улюблені музичні твори. Хай це буде джаз, твори Лiста, Шопeна, Мoцарта, навіть органні фуги Баха або любовні мелодії фільмів — усе залежить од уподобань та фантазії.

Якщо обраний різновид музики раз у раз складає тло до любовних контактів, то він поступово стає любовним закликом, прикметою та умовною позначкою скорої насолоди.

Ці роздуми навіяли мені спомини про фільм “Любов у надвечір’я”. Там видатний спокусник-мільйонер скрізь возив з собою циганський оркестр, і той при інтимних ситуаціях грав йому “Очарування” як тло до любові.

Тепер легше, досить лише програвача чи магнетофона з улюбленими мелодіями.

Ясно, що такі тонкощі ускладнюють життя. Та чим дужчі та різноманітніші подразники всіх чуттів, тим глибша і повніша насолода. Моя задача — показати можливості, а які з них обрати — воля Ваша.

Музичним тлом можуть бути й пісні та любовні балади. Ще в середньовіччі безслівні вигуки під музику змінилися віршованими любовними піснями, що їх співали мандрівні поети — трубадури та трувери. Багато з пісень тієї доби не втратили своєї приваби й дотепер.

Любовна пісня — це не просто серенади (які співали в Італії та Іспанії просто неба перед вікном коханої і на її честь) та канцони (прості ліричні пісні), а й відповідні обставинам частівки під час танців на сільських веселощах. Ті приспівки менш романтично забарвлені, більше це змагання гострословів, суміш дотепу і сексу, щиросердного смутку та дотепного жарту.

Насмішки, кпинки, підколки, полаянки, сексуальні натяки, примовки та заохоти — ось зміст цих співанок, що у сполуці з розбурханим ритмом народних танців чимось скидається на флірт.

Флірт — ще один напівзабутий різновид любові. Флірт — то секс-гра, поєдинок на словах, швидкоплинна розмова про кохання, яка навіює йому чи їй певні думки — не завжди правдиві. Та вони спонукають до миттєвого вибору способу дії, блискавичної та вдалої відповіді на будь-який, навіть найвитонченіший натяк. Флірт у всіх народів світу посідає почесне місце.

Та ба, попозабували ми про це мистецтво. Ще наших бабусь навчали спритності словес, лестощів, примх навпереміну, вбачавши у флірті, і слушно, неоцінeнний засіб викликaти кохання.

Флірт інтригує, зачіпає, збиває з пантелику, породжує зацікавлення, за мить збагачує партнера думкою, яка йому просто навіяна. Як відзвуки слабнуть, фліртівник кидає новий заманливий зворот, що розкриває новi перспективи, по чому знов змінює хід думок, коли запримічає, що інтерес повертається.

Змінні подразники раптових припливів та відпливів ласки впливають на статеві осередки за тим же правилом, що і ритм у музиці або дотикових пестощах. Будь-якіритмічні збуджувальні сигнали викликають та посилюють статевий інтерес. Швидше калатає серце, дужчає кровообіг, очі набирають блиску, жінка розквітає, наливаються її вуста, червоніють, зволожуються, рум’яніє шкіра, виразнішають рухи, вся вона пломеніє і вабить.

Звірі та птахи воркують гнучкими рухами тіла, настовбурченням пір’я, почервонінням гребеня, врешті співом та любовними криками. Людина воркує мовою — найвитонченішим, найтендітнішим знаряддям людського мислення, і про її культуру перш за все оповідає краса та багатство її мови. Мова на службі сексу, так само як і всілякі елементи залицяння у птахів та тварин, повинна підкреслити найпривабливіші для партнера принади своєї стaті.

Чоловік прагне бути повелителем, сильним, турботливим, конче потрібним своїй обранці і завжди вартим та гідним жінчиних гордощів. Жінка прагне, щоб її пестили, щоби нею захоплювалися, дбайливо про неї піклувалися, особливо, коли страждає і безпорадна, хоче до того ж, щоб чоловік завжди палахкотів жагою до неї.

Знаємо, що насправді не завжди так буває, але значення жіночого флірту — підкреслити та показати чоловіку свої найжіночіші риси і водночас догодити його чоловічим, задобрити їх. Ясна річ, що таким чином навіяна думка влучає, як правило, у самісіньке серце чоловіка. Гадаю, що так має бути завше — починає його трохи нудити безхмарна погода, тоді, значить, берімося за дрyгу стадію флірту, за неласку.

Ні з того, ні з сього робимося холодні, безпристрасні, але не забагато, щоб не заперечувати дyмки, яку попередньо навіяли, поглинуті у себе, у міру чемні або й просто байдужі, замкнені у собі. Настрій та спосіб вести розмову треба знайти такі, щоб чоловік невдовзі зажурився за минулим теплом. Як він зм’якне, скориться, зробиться дуже люб’язним, тоді знов неждано обертаймося обличчям, вертаючи і ніжність, і захоплення, і сонячні дні.

Для досягнення бажаних наслідків флірту принципово важливо оцінити вади чоловіка детально та глибоко, щоб змінюючи любовну погоду, не скоїти непоправної помилки і не нашкодити самому собі. У жодному разі не слід ставити під сумнів власні слова та нападати на ті риси, що ними раніше милувались, бо гра не повинна полягати в шахрайстві та взаємообмані, а лише в захопленні одними рисами чоловіка і у відкиданні інших. Сонячної пори дивуймося, хвалімо, високо цінімо його чесноти, у хмарний час байдужіймо до принадливостей і витягаймо на денне світло негативні риси. Дбаймо, щоб захопливі риси були первинні, головні, а немилі радше дрібні, і не стільки принципові, скільки обтяжливі, як на кожен день. Може, за такої нагоди деякі і пощастить викорінити.

Часто випадає чути, що він чи вона сказали щось таке, чого зась, не можна взяти назад, і ті слова все-все попотрощили поміж ними. Це, власне, слова-каменюки, що ними, завівшись і не втримавши язика на припоні, силкуються болісно вдарити одне одного. Нищиться тоді дивовижний, досі чудовий та прекрасний oбраз коханої людини. Слів тих уже не забереш назад і нікoли вже не відновити довіри коханої людини. Вони безповоротно руйнують почуття безпеки у любові і розривають найістотніший зв’язок, що сполучає закоханих. Як бачимо з попередніх міркувань, флірт — це один з найпотужніших статево-почуттєвих засобів, що підтримує тривкість кохання. Спочатку розвага, словесний двобій пори, коли народжуються почуття, далі він поступово обертається на правила гри, які обумовлюють мало не самe буття цього кохання.

Теперішні жінки, яких надихають дедалі більше урівноправлення з чоловіками, ширші можливості посісти донині неподільно чоловічі місця, в запалі разом з водою вихлюпують і дитину.

Можна вчитися, можна працювати, але вдома, в любові, якщо вони хочуть жити повним життям й уникати розчарувань та психічних негараздів, жінка повинна бути жінкою, а чоловік — чоловіком. Кохання та домівка — твердиня, непорушна схованка, і лише спосіб життя та занять обох можуть піддаватися тим чи іншим перемінам. Жодна емансипація не здатна вплинути на те, що жінка — мати і народжує дітей, й у своїм материнстві та вихованні дитини потребyє чоловічого піклування. У цій сфері нічoго не зміниться, хіба що людей вирощуватимуть у пробірках і родина перестане існувати.

Вертаючи до любовних таємниць наших бабусь, скажу, що флірт мав свої правила та настанови, не кажучи вже про багату “літературу” з цього питання, як-от: любовні порадники або гру “Товариський флірт”. Чимало було різних форм флірту, не просто словесного, а й такого, що ґрунтувався на умовних жестах чи знаках, як приміром, кольору паперу листів, способу начіплення значка (ліворуч, праворуч, догори ногами тощо), різновиду висиланих квітів (кожна квітка значила щось своє у любовній мові).

Існували також певні етапи на важкій дорозі здобування чоловіка.

Спершу треба висловити свій подив чоловіком і пошукати в ньому найрозмаїтіші чесноти. Нема на світі людини, якій би це не подобалось, звісно, коли дивуються нею. Так чинячи, звертаємо увагу на свою особу, на свої привітність, спостережливість, проникливість.

Далі слід заохотити чоловіка розповідати про себе, сторожко видивляючись, що він вважає за найцінніше у своєму житті. Як матимемо намір і далі плекати почуття, це потім знадобиться.

Згодом треба показати свою жіночу слабкість, щоб пробудити у слухача співчуття. У цім місці можна схвильовано описати свою безпорадність, життєві поразки та невдачі, висловити прагнення опіки та опертя на чоловічім плечі. Цього останнього вже, як правило, й казати не треба, бо зворушений кавалер сам пропонує те плече.

Зовні ці правила виглядають досить кумедно та старомодно, й усе ж спробуйте, пристосувавши їх до сьогодення. Тоді побачите, що чоловіча природа відтоді аніскілечки не помінялась і що у давніх смішних рекомендаціях чимало правди.

З’ясовуючи значення любовної мови, доходимо, нарешті, до ліжка і тут новa проблема: про що говорити і про що не говорити? А про що балакають завжди? — про колотнечу буднів! Як комашва, визбируємо смутки та прикрощі з цілого дня і подаємо їх на вечірнє базікання. Теліпаємо про паскуду Ковальського, який знов заклав начальнику, про Ковальську, котра вчора ляпала Зосі, що моє новe плаття — нікудишнє, про Ясю, яка вдруге народила близнят, про те, що обламалася газова плитка, а недавно ж лагодили, і тепер знов доведеться платити, про те, що Зося подерла десь свої чобітки і так далі і таке інше. І ось, остаточно змучившись надокучливим пасталяканням, шукаємо солодкої втіхи у забаві вдвох. У забаві, у якій не лишилося вже ані крихти радості.

Шукати у коханої людини зрозуміння та розради — природна річ, але нікoли не годиться заводити про це мову у ліжку чи за столом, бо то препогана завичка — змішувати харч і секс з денними мороками.

Збирати найтемніше та найогидніше, аби розплести його у вечірній розмові як тло до любові — страшенно небезпечно. Поступово, з роками, балаканина, галдикання у ліжку про кривди та жалі з цілого дня стає невиправною унадливою звичкою, своєрідною життєдайною, горезаливною чаркою після важкого дня, начиненого колотнечею, клопотами та неприємностями. Стомлені, роздратовані, зневірені життям — втікаємо, у ліжкові шукаючи забуття, і, подібно як алкоголем, не вгаваючи, напиваємось донезмоги. Так виникає і твердне сполука буденщини і сексу. Перегодом постає знеохота і до похмурої подружньої любові (на жаль, утішати випадає здебільшого дружині).

Нікoли не годиться перепивати, як і кохатися, аби вбити смуток, бо в обох випадках довго доведеться каратись.

Наслідки такої поведінки дадуться взнаки досить скоро. Мерзенні та дратівливі проблеми, поєднані з сексом, нашаровуються у психіці, і мимоволі відраза та зненависть до життєвих клопотів переноситься на супутні переживання — статеві взаємини. Умовний рефлекс пускає корені і винищує найкоштовніші якості співжиття — почуття повної розрядки та радісної відпруги.

У такому становищі один крок до того, щоб закрутити новy любов, у якій шукаємо солодкого блаженства у ліжку замість подружнього “раю”, котрий вимотує всі жили.

І ось вимальовується інший клопіт. Знаємо вже, про що не треба розмовляти у ліжку. Тож про що можна і треба?

Авжеж, про солодку розраду вдвох!

Ще десятки років тому відомий наш письменник та перекладач Тадеуш Бой-Желенський висловив свої сумні думки у “Пісні про мову нашу”:

Відтоді, з епохи Боя-Желенського, минуло півстоліття, а ми й досі, ведучи ніжні розмови, вдаємося до наукових термінів або до зразків так званого підпарканного мистецтва — лайки. На ділі виявляється, що сaме матюкаємось.

Стояла я колись у поїзді біля кількох “жевжиків”, що якраз вели жваву бесіду. Кілька годин поспіль вони балакали виключно чотирма словами, обговорювавши прерізні теми, і, що найважливіше — прекрасно один одного розуміли. Не стерпівши, спитала їх, чим же, власне кажучи, людина відрізняється від мавпи? Між іншим, і тим, що вміє говорити, а ви знаєте всього тільки чотири слова! Зважала на те, що можуть послати мене отими чотирма словами, та вони замовкли, засмучені та присоромлені.

Після глибоких роздумів я дійшла висновку, що воно і наш запас слів у цій сфері нагадує тих славних чотириногих, дарма що в ужитку маємо аж десять слів замість чотирьох. Вникаючи у це питання, я заходилася пильно шукати слова, нишпорячи по словниках та художній літературі. Результат пошуків, на жаль, не дуже значний.

У творах давніх польських письменників Миколая Рея, Яна Кохановського та Анджея Морштина я виявила досить-таки багато гарних означень. Крім того, у жартівливій поемі Олександра Фредра про королівну Пічоміжу можна знайти чимало дотепних назв чоловічих принад, назв, що їх попридумував сам автор.

Я — не великий мовознавець, але навіть той маленький словничок, який я уклала за давньопольськими друками, показує, як ми відстали в розвитку проти своїх попередників. А Бой-Желенський, чудовий знавець та шанувальник мови, застерігав: “Де втрачається поняття, там й самa ця річ вмирає”.

Схаменіться: доки не запізно, рятуймо любовну мову! Геть на смітник соромливе мовчання, будьмо людьми!

Ті з молодят, хто має трохи уяви, як їх притисне потреба, укладають собі — не раз доволі цікавий та гарний — любовний словничок. Одначе, це “шифри” суворо таємні — на домашній ужиток.

Той, у кого бракує літературної уяви, змушений відповідні слова шукати — а де? У книжках, у літературі. Якщо того обмаль або й зовсім нема у новітній, то, як я вже казала, є славні давньопольські ерoтики — любовні вірші, любострасні, пружні, встелені чарівними словами. Треба змести з них пил, вийняти із замкнених шаф та бібліотечних сховищ.

Певної миті слова зроняють свою снагу, заступають їх зітхання, скрики, невиразні первісні вигуки. Потім, як відпливає пожежа чуттів, мова вертає свої права.

Давня любовна культура Індії ставить сильний наголос на поведінці коханців після насичення чуттів, і любовна мова там багато значить. Ось уривок з “Кама сутра”, де йдеться про це: “Кінець любовного блаженства… Навіть тепер, насолодившись, розбудовують кохання, оздоблене шляхетною люб’язністю, довірливими розповідями та доказами (…) Якщо перебувають на балконі й утішаються Місячним сяйвом, хай він розважає її доречними байками, коли вона лежить на його лоні й позирає на зорі. Нехай він пояснює їй одне за одним небесні тіла й показує і Полярну Зірку, і вінець семизір’я Великої Ведмедиці… хай звеселяє її іграми, приміром, танцем під назвою “Галліса”, співом та жартами, знаними у країні Літа. З допомогою оглядин кружала Місяця неспокійними, вологими, схвильованими очима, завдяки розповідям про все те, що розгорілося в нім у їхню першу зустріч, які то були нещастя, коли розставалися… Оце й кінець любовної розкоші”.

Нюх

Статеві запахи — мабуть, найдавніші та найдужчі подразники. Як помічено, вони мають силу не лише в ссавців, а й у видів значно нижчих. Відома поведінка ссавців, зокрема, собак та диких тварин, у відповідь на запах самиці у період тічки та розмноження. Схоже бачимо і, приміром, у комах.

Самичка метелика здатна привабити самця своїм запахом з відстані дюжини кілометрів! Жоден, навіть найчутливіший собачий ніс не спроможний знюхати з такої віддалі. Вчені встановили, що самичка метелика має заледве 0,0001 міліграма ароматичної речовини. Всього тільки незначна її кількість потрапляє в повітря і там розчиняється так, що просто неможливо собі уявити. Такі неймовірно мізерні сліди запаху викликають у віддаленого на хтозна-скільки кілометрів метелика-самця живе натхнення пошуку, яке несхибно наводить його на джерело запаху.

У людей нюх розвинений по-різному. У деяких зовсім у занепаді, а в інших перевершує всю решту чуттів, як приміром, у видатних кухарів чи творців нових парфум.

Нюхові відчуття становлять дуже сильну статеву спонуку, яка, на жаль, нерідко недооцінюється. Слабконюхим я радила б узятися за розвиток своєї нюхової сприйнятності. Вона потім згодиться, ставши одним з потужних джерел статевого піднесення. Буває, що притаманний даній особі запах, так само, як улюблена мелодія, западає глибоко в пам’ять, і тоді досить запаху тих самих парфум, щоб наче живі ставали перед очима уяви спогади хвилин, проведені з жінкою, яка їх колись уживала.

При цьому мені пригадалася забавна оповідка про священника, у дружини якого, молодої, улюбленої, але не дуже мастакуватої у куховарстві, підгоряли всі страви. Та його дружина померла зарано, і турботливі парафіянки оженили його вдруге на дуже хазяйновитій пані і славній кухарці. Як не сумно, але ні одна з незрівнянно приготованих страв не захоплювала чоловіка, аж коли якось підгорів суп і пастор замріяно видихнув: “Нарешті знайшла ті смак та запах, що я їх так любив!”

Коли цілуючи, мандруємо по всьому тілу, то незмінно натрапляємо на різнорідні запахи. Здавна жіноцтво вище за все ставить одяг та пахощі. Рідко яка з жінок звертає увагу на принади свого голосу чи способу мовлення, зате будь-яка прагне мати одяг, відмінний від інших жінок, та приголомшливо пахнути.

Ужиток пахощів майже такий давній, як світ. Дуже поширений на Сході, в Азії та Африці. Там вчені, проводячи археологічні розкопки, наштовхувалися на рецепти приготування пахощів та нерідко гарно оздоблене начиння, у яких стародавні люди їх зберігали.

У “Пісні пісень” (17 книга Біблії — від перекл.) романтичні похвали коханців раз у раз сплітаються з описами найрозмаїтіших ароматів. Суламітка, понад усе люблячи коханого, мовить:

Коли читаємо “Пісню пісень”, складається враження, що закохані просто-таки тонуть у морі запахів, і ті пахощі мають величезне значення у їхньому любовному світі.

Усі запахи при цьому можна поділити на дві групи: чоловічі та жіночі.

Жіночі запахи — це всілякі квіткові олійки, суцвіття квіткових пахощів у найрізноманітніших поєднаннях та розклaдах, так звані лісові запахи — хвойні чи трав’яні, як-от: материнка, ромашка, м’ята. До того ж ціла низка важких та духмяних східних запахів, приміром, сандалова олія, мирра, нард тощо.

До чоловічих запахів зараховують лаванду, амбру, мускус, лимон, інше зілля з гострими, пікантними запахами та витяжки з нього, наприклад, бальзамінову олію, яку одержують з розрив-трави (бальзаміну). Чоловічі запахи відповідають дуже різкому запахові поту та потових залоз чоловіка. Деякі з них, приміром, мускус, уживаються, щоб поліпшити статеві якості. Цей продукт добувають із залоз, що містяться поблизу геніталій оленя кабарги в період, коли він розмножується. Це той запах, що так вабить самиць.

У наш час не можна нарікати на нестачу розмаїтих пахучих речовин, навпаки, радше маємо клопіт з надлишком запахів у найрізніших косметичних засобах. У всіх тепер духи, одеколони, прерізні шампуні та креми, тож виникає чимала проблема узгодити їхні розбіжні запахи. Адже відомо, що неоднорідні запахи духів, мила та шампуню можуть давати дуже неприємну сполуку. Косметологи на це звернули увагу, й тепер косметичні фірми зі світовою славою виставляють на продаж набори косметичних засобів з одним запахом, а це дещо поменшує клопоти.

Не зайве нагадати, що, коли вживаємо пахощі, треба знати і скільки їх уживати. Жінка, надушена так рясно, що ще з десяток метрів слідом за нею тягнеться смуга запаху (такого, що аж у носі свербить), стає справжнім кошмаром для навколишніх людей, особливо влітку. Тямуща жінка застосовує парфуми в такий спосіб, щоб лише як зблизяться обличчя, відчувався легесенький пахунець її тіла.

Слід пам’ятати, що шкіра будь-якої людини має од природи дуже своєрідний запах. Втираючи парфуми, ми викликаємо взаємодію між запахом шкіри і привнесеним іззовні ароматичним засобом, тож виникає сполука двох запахів. Коли зовнішній запах підібрано вдало, то він посилює і прикрашає власний запах шкіри. Як ні, то запахи “гризуться” і може з’явитися сполука дуже неприємна.

Власний запах, як і власний одяг, вигляд фігури, зачіски підкреслює своєрідні й неповторні принади кожної жінки. Французки, наприклад, намагаються досягти якнайсвоєрідніших та найнезвичайніших запахів. І чимало з них мають свій секрет змішування парфумів. Наші бабусі та дідусі теж виготовляли різноманітні настої на десятках трав, суворо дотримуючись таємних рецептів. Духи, одержані за власним рецептом, містять у собі від кількох до десятка з лишком складових частин запаху. Це дає змогу жінці пахнути так, як ніяка інша, чого не досягти з допомогою купованих парфумів. Особиста нюхова приманка є, як виявляється, інстинктивним повторенням баченого в природі приваблювання запахом.

Залежно од моди, характеру, а перш за все од натурального запаху шкіри, слід обрати собі запах чи сполуку запахів й уживати це стало, не змінюючи, бо будь-які зміни ускладнюють закріплення умовного рефлексу. Певна річ, обраний запах, що створює жінці неповторне сексуальне середовище, повинен бути приємним та привабливим також і для її чоловіка. Насичення запахом володарки одягу, білизни, постелі будує в пам’яті чоловіка запаховий образ і, як наче, постать даної жінки. Той запах не лише у спогадах наводить на думку про звідане любовне піднесення, а й у повсякденному співжитті двох людей починає поступово перебирати на себе роль збуджувального сигналу, який обумовлює відповідний настрій. Послідовно: запах — секс — статеве піднесення.

Як виробити такий умовний рефлекс — це ще один секрет жіночої любові. Що більше таких таїн, принадних, цікавих, самобутніх, то важче іншій жінці витиснути кохану зі сфери статевих реакцій чоловіка і замінити її.

Вільям Г. Мастерс та Вірджинія Е. Джонсон пропонують звернутися до запахів, щоб розбудити статеву чутливість нюху. Можна цілеспрямовано виробити умовні еротичні реакції на певний, наперед визначений запах. Такий прийом особливо доцільний, якщо недосвідчені коханці не вміють ще збуджуватися натуральними запахами тіла одне одного або, гірше того, — гидують ними.

«Гальмуючи» на цій проблемі, неабияк обмежуємо багатство пестощів, тож варто спробувати подолати своє несприйняття запаху партнера. Пускаючи в хід уподобаний запах, можемо помалу вимкнути загальмування щодо запаху сімені або піхвових виділень. Обрані духи слід уживати виключно в любовних контактах і в першу чергу у статевочутливих місцях.

Беремося напахчуватись від шиї, волосся, груді, досягаючи врешті ділянки сорому та лобкового горбка. Запах повинен поступово сплітатися в уяві кожного з них з любощами та статевим збудженням. Згодом уже й сам запах діятиме піднесливо, як певний еротичний знак, а природні виділення, поєднані з улюбленим запахом, теж збуджуватимуть. У такий спосіб можна поступово позбутися деяких загальмувань, докучливих у коханні.

І тут я ще раз наголошую, що будь-який уживаний запах повинен приводити до зацікавлення власними запахами. Аж ніяк не годиться пахнути лише милом чи одеколоном, перш за все треба пахнути собою. Тож величезне значення має тут міра.

Багато значить, щоб пахли насамперед собою, але собою можна пахнути дуже-дуже неприємно або приємно та збудливо. Приємні ж запахи тісно пов’язані з особистою гігієною. Відставте поки що духи, спершу знищіть сморід тіла.

Неприємні запахи приховують у собі підступну пастку, бо людина з такими запахами найчастіше того зовсім не чує. А навколишні люди просто змучені. Навіть люди з найтендітнішим нюхом здебільшого не чують своїх бридких запахів. Кажу здебільшого, бо є такі, що чують, і їм легше.

Отже, треба сказати дещо про те, як належить доглядати за тілом, щоб з голови до п’ят поширювався збудливий запах.

Почнімо з волосся. Чоловіче волосся, а тим більше жіноче, багато значить у пестощах. Погладження по голові, цілунки у волосся, ніжні дотикання своїм волоссям до чоловіка під час танцю, врешті зачіска, блискучість та гарний уклад тісно пов’язані з його чистотою. Тут мені на думку сплив уривок з фільму Мориса Шевальє під назвою “Любов опівдні”, в якому тато-детектив відгадав, що його донька закохалася, бо що не день стала мити голову. Брудне та запилене волосся зліплюється масними стручками й видає гидкий запах несвіжого лою. Таке волосся не вкладається, стовбурчить, липне до голови і виглядає так, наче його вполовину менше. Торкати, гладити чи, не дай Боже, цьомати таку голівоньку — ой як неприємно. Це може просто вбити народжуване кохання, та й зрілу любов добряче охолодити. Як часто мити волосся, залежить від природних властивостей (сухе, жирне), пори року — взимку дужче просалюється, влітку — більше запилюється. Але в середньому раз на тиждень жінці, а чоловікові й того частіше (адже волосся коротше і сохне швидше).

Дуже важливо, щоб волосся було пройняте легким запахом постійно вживаного одеколону чи парфум. Щоб той запах був тендітний і випромінювався лише у хвилини піднесення, треба, помивши голову, побризкати мокре волосся духами або одеколоном, а потім старанно витерти і висушити. Як наслідок таких зусиль, волосся у звичайній ситуації не пахне, але як хоча б трохи змокріє (у дощ, туман чи коли упріємо), виділяється дуже витончений запах.

На шкіру тіла застосовувати парфуми чи одеколон слід з великим почуттям міри. Чоловік може, умившись та побрившись, зараз же натерти обличчя, шию та долоні одеколоном. Жінці також найкраще, вмившись, скропити ще мокру шкіру парфумами. Легесенько надушуємо волосся на потилиці та за вухами, щоб, коли притуляємося та зближуємо голови, випромінювався запах. Зволоживши краплиною духів плечі побіля вирізу на сукні, викличемо на тоді, як тіло розігріється, виділення милого запаху з-під того вирізу.

Звичайно, у піднесенні статевих чарів багато значать штучні, рoблені запахи, але не забуваймо, що вони не повинні “забивати” власних, природних запахів. Свіжий піт, яким у ході статевих контактів рясно вкривається шкіра, має приємний і піднесливий запах, бо він, піт, свідчить про те, що посилюється кровообіг партнера, а це — один із проявів статевого збудження.

Ще одне джерело запахів — це подих. Бадьорий подих немало значить під час цілунку. У любовних книжках натрапляємо на визначення подиху, що пахне фіалкою, материнкою тощо. Є спеціальні рідини для полоскання рота, які здатні забарвлювати запах подиху. Який руйнівний вплив має на статеві взаємини неприємний запах з рота, бачимо вже в настановах Корану, де є цілий параграф, що дозволяє дружині розвестися зі своїм чоловіком, коли в того повсякчас смердить із рота. Наявність такого права для жінки у культовій книзі, яка обґрунтовує радше права чоловіків, ніж жінок, показує, наскільки гидко може тхнути з рота.

На сьогодні майже всі такі клопоти ми здатні усунути самі. Передусім треба дбайливо доглядати зуби, вчасно пломбувати дупла і виривати “трухляві” корені зубів. Планомірні відвідини зубного лікаря кожні 3-6 місяців, залежно від потреби, так само важливі, а й навіть важливіші за візити до перукаря чи косметолога. Це ж стосується й чоловіків, а вони ж, як ми знаємо, не дуже-то люблять ходити до “зубника”.

Занехаяні, давно не чищені зуби — це найчастіша причина вонючого запаху. Подеколи причина лежить глибше і криється у поганій роботі шлунку (у разі негараздів з виділенням шлункових соків). Їжа затримується у шлунку, бродить і виділяє бридкий запах. У такому разі слід систематично лікуватися та уживати засобів, що поновлюють нормальну роботу шлунка.

Неабияке значення губ, язика та рота у любові вимагає звернути увагу на їхню гігієну та здоров’я.

Сильний запах видають пахви. Нікому не раджу надушувати пахв та місця неподалік них, узагалі там, де легко виступає піт, бо шкіра в тих місцях легко роз’ятрюється і піддається алергії. Ці болячки проявляються дрібною сверблячою висипкою та почервонінням. Напахчувати пахви тим більш недоцільно, що й найпахучіші духи не забивають гострого запаху поту, що виділяється з пахвового волосся. Білкові компоненти поту збираються на волоссі й незабаром розкладаються, насичуючи його різким запахом, якого жодне миття не бере.

Жінка, що прагне позбутися джерела неприємного запаху, повинна вибрити волосся під пахвами та щодня, а то й кілька разів на день (якщо піт дуже гострий), мити їх теплою водою з милом. Коли ж, попри це, запах лишається неприємним, то його можна заглушити, скориставшись хімічними “убивцями запаху” — дезодорантами.

До цього тут варто сказати, що запах поту та виділень салових залоз під пахвами у хвилини переляку або роздратування стає дуже різким і відразливим. То залишок від наших чотириногих предків (у тварин це захисний пристрій), і з такого погляду, після того, як випаде добряче понервуватись, варто помитися додатково.

Вибривати пахви — це повинно стати правилом, зокрема влітку, коли потіємо дужче, а плаття розкриває плечі та пахви, унаочнюючи не дуже естетичне зволосіння.

Запах свіжого поту з-під пахв, ретельно поголених та вимитих, — це приємний та еротично дражливий запах, як і будь-які натуральні виділення зі шкіри, що з’являються у хвилини статевого піднесення. Поступово ми наближаємося у своїй розмові до запахів, що надзвичайно багато значать у коханні, — запахів, що їх випромінюють геніталії як чоловіків, так і жінок. Природний запах охайного тіла багато значить в еротичному привабленні. Жіночі геніталії виділяють силу-силенну розмаїтих, притаманних собі запахів.

Піхвові виділення складаються зі злущених тканин покривної тканини піхви та рідини, що просякла крізь її стінки. Природні виділення здорової піхви мають консистенцію молока і запах кефіру. Палички молочної кислоти, які наявні у здоровій піхві, підкислюють її виділення, запобігаючи таким чином розмноженню хвороботвірних бактерій. Наявність паличок молочної кислоти та кислоти, яку вони виробили, — це запорука того, що піхва сама буде очищуватись та знезаражуватися. Звичаї наших бабусь, що приписували здоровій жінці прополоскувати піхву з гігієнічною метою, зовсім неслушні, бо тоді вимиваються бактерійне середовище та молочна кислота, тим самим створюючи ідеальні умови на інфекцію. Здорова жінка ні в якому разі не повинна промивати піхву, бо це шкідливо та негігієнічно. Звісно, я не кажу про промивання піхви, які призначив лікар у ході лікування.

Окрім молочних виділень з кислим запахом, у здоровій піхві періодично з’являється велика кількість склянистого прозорого слизу. Цей слиз у великій кількості виділяється з маткової шийки під час овуляції — виходу з яєчника готової до запліднення яйцеклітини (від ovul — латиною це яйце, відтак ovulatio буквально значить яйцювання — прим. перекладача) — та у хвилини гострого статевого збудження.

Неподалік крайньої плоті клітора та біля малих статевих губ містяться дрібні сальні залози, які виділяють масну воскову рідину, особливо рясно, коли жінка статево збуджена. Те виділення має різкий запах, який, сплітаючись зі статевим збудженням жінки, впливає дуже піднесливо. Виділення сальних залоз, що містять у собі жирові компоненти, треба дуже ретельно вимивати теплою водою з милом, бо як залишаться кілька днів на соромітних губах, то, змішавшись із піхвовими виділеннями та слизом, “забродять”, через що червоніє і роз’ятрюється шкіра. Мабуть, не треба й казати, як неприємно тхне від такої мішанини.

У цих ділянках тіла, так само, як і в згаданих раніше, принадні запахи при неохайності обертаються на огидні.

Тут я все мовила про здорових жінок. Та бувають жінки здорові, але у яких виділення статевих органів усе-таки має запах винятково гострий. Таким жінкам слід підмиватися без мила або, ще краще, ретельно підмившись теплою водою з милом, сполоснути сором слабким розчином лимону чи борної кислоти, бо реакція з кислотою зменшує силу запаху піхвових виділень, зате із лугом (милом) значно примножує.

Цікаве спостереження над лавандою як жіночим дезодорувальним засобом, зробили араби ще у XVI-му столітті. Привертає увагу той факт, що такий же пожиток мали з тих блакитних квіток і наші прабабці, набивавши ними малесенькі подушечки й розкладавши їх у шафах поміж білизною.

Ван де Вельде у “Зразковому шлюбі” висловлює думку, що раніше, зважаючи на повсюдний тоді брак ванн, лавандою користувались набагато частіше, ніж ми про це гадаємо. Запах лаванди приглушує не просто надмірно гострий природний запах, а й неприємний, що виник внаслідок гігієнічних занедбань та недуги.

Раз говоримо про суто жіночі запахи, не можна проминути ще один, а сaме — запах місячних. Період місячних потребyє од жінки подвійної дбайливості. Якщо кровотеча дуже рясна, слід часто міняти прокладки, за кожним разом підмиваючись, щоб не позоставалися рештки крові, яка тоді псується і бридко тхне. Запах свіжої менструальної крові інколи може бути сильнозбудливим чинником, як це стверджує Ван де Вельде у “Зразковому шлюбі”. Так буває у пари, де обоє мають певну схильність до жорстокощів. Ясна річ, ідеться не про відверті збочення, а просто про деякі відхилення, що лежать у межах психічної норми. Співжиття під час місячних трапляється не так рідко, як би то здавалося. Я гадаю, що в цьому відіграли роль два погляди. Перший — це збудливий вплив запаху крові, а другий — що у багатьох жінок період найбільшої статевої збудженості припадає сaме на місячні.

Чимало вже було суперечок довкола того, шкідливо чи ні співжити у менструальні дні. Думки дуже різняться. Взявши до уваги досить численні такого роду випадки, на які я натрапляла у своїй лікарській практиці, гадаю, що це не погіршує стану здоров’я жінок, але й тут теж, як і в усіх омовлюваних вище справах, смертельний гріх проти прекрасного — це неохайність та недотримання правил гігієни.

Запахи, що їх випромінюють різні ділянки чоловічого тіла, як правило, значно гостріші, ніж у жінок, і помітно меншу роль можуть відіграти всякі одеколони — ніж просто миття. Дуже важко переконати чоловіка, що йому теж треба підмиватися. Так само, як і жінка, чоловік повинен мити принаймні раз на день теплою водою з милом ділянку промежини, заднього проходу, мошонки, прутня, затим вимити теплою водою, старанно милячи, голівку прутня, перед цим зсунувши шкіру крайньої плоті, бо сaме тaм, побіля вінця голівки, у канавці, що її оточує, міститься чимало сальних залоз, які виробляють досить рясне виділення, так само як у ділянці клітора та малих статевих губ жінки. Крім того, у складці крайньої плоті зостаються залишки сечі. При впорядкованому статевому співжитті сюди долучається ще певна кількість сімені та піхвових виділень. Уся ця суміш, коли її ретельно не вимити, швидко розкладається, видаючи вкрай неприємний запах, а й більше того, може спричинити запальні процеси крайньої плоті та болісні пухлини.

Пригадую студентку, що на одній з моїх зустрічей з молоддю спитала, як би то пояснити хлопцеві, щоб він, перш ніж іти на побачення, підмився, бо в любові та пестощах запах сечі страшенно псує їй настрій.

Гм… не все можна так напрямки сказати. Треба заохотити митися взагалі або спробувати розваг удвох під душем. У жодному разі не можна ранити честолюбства парубка, треба “по-жіночому”, обхідною дорогою вести його до бажаної мети.

Що ж до чоловічих статевих запахів, то зазначу, що коли додержуватися правил особистої гігієни, то запах виділень сальних залоз та чоловічого сімені має неабияке значення у статевому збудженні жінок.

Існують чіткі різниці в силі й різновиді запаху сімені у чоловіків різних рас, ба, він навіть змінюється з роками. Один буває у хлопців, молодиків, інший — у дорослих чоловіків.

Ван де Вельде твердить, що запах сімені того сaмого чоловіка може змінюватися залежно від різних життєвих обставин. Після душевних хвилювань запах сімені, як і запах поту, стає гострішим, після фізичних зусиль — “пряніє”, після частих зносин — помітно слабне. Порівнявши запах сімені різних чоловіків, Ван де Вельде дійшов висновку, що той змінюється рівномірно зі зміною запаху тіла загалом, причому визначення змін відтінку збігалися з тим, як це відчували їхні партнерки. Тому треба визнати вірогідним, що запах сімені підлягає значним особистим коливанням.

Збудливий вплив чоловічого сімені міцно сплітається з почуттєвими зв’язкaми, що поєднують закоханих. Запах коханого чоловіка діє на жінку надзвичайно піднесливо, тоді як некоханого може викликати огиду.

Як я вже казала, коли йшлося про те, як виробити позитивні умовні рефлекси на генітальні запахи (методи, як це робити, пропонувалися у книжці Мастерса та Джонсон, уривки з якої я наводила у цьому розділі), значення цих запахів дуже велике у повноцінному коханні двох людей. Статеві любощі, в яких кожен із партнерів цілунками та пестощами геніталій одне одного доводить іншого до оргазму, тісно пов’язані зі збудливими звідуваннями, що плинуть від чуттів нюху, смаку і дотику, але я повинна ще раз наголосити — всі запахи тіла: поту, шкіри, волосся, геніталій і навіть місячних можуть як приваблювати, так і відпихати.

Зокрема, на молодих коханців з невиробленими ще нюховими реакціями запахи статевих органів одне одного здебільшого зовсім не впливають або впливають легко відразливо. Згодом, коли певні запахи стають у їхній психіці сигналом насолоди, то поступово набирають збуджувальних чарів. Неабиякі треба виявити делікатність та почуття, аби не спротивитися менш бувалому, менш досвідченому партнерові, накидаючи йому пестощі аж занадто вишукані. І в цій цaрині, як і в усіх любовних справах, слід пильно зважати на реакції партнера та прилаштовувати різновид любощів до можливостей менш умілого.

Трапляється, що і досвідчені любчики попервах, на початку пестувань, реагують легким почуттям відрaзи. Та чим дужче піднесення, тим поступово стає дедалі принадливішим та збудливішим сигналом сам той самий запах.

Дотик

В арабській книжці “Сад пахощів” Нафзаві писав: “ Жінка — як той фрукт, що не видає з себе солодощів, доки не потреш його в руках. Чи знав би, що амбра ховає у собі такий чудовий аромат, коли б не покрутив її в долонях і не розігрів? — так само і з жінкою!”

Чуття дотику у сфері сексу найбільше значить, а вразливі на дотик нервові закінчення — це основні рецептори подразників. Головне правило таке: чим витонченіші та тендітніші подразники, тим кращі дають результати, а самі способи погладжувати, потирати, постукувати пyчками пальців, дряпати нігтями та легко торкатися зовнішнього шару шкіри створюють широкі можливості вибору. Сила реакцій рецепторів дуже підвладна виборові та способові спонук.

Дотикові статеві подразники діють двобічно. Збуджують як того, що пестить, так і того, котрого пестять. Насолода пестувача зростає рівномірно з насолодою пестуваного. Усілякі різновиди любощів настільки вдалі та збудливі, наскільки не залишають байдужими обох коханців. Нема тут місця на “царицю-дровиняку” і виступи в один голос. Справжня любовна насолода є і завжди буде взаємодією, результатом знебайдуження обох любчиків.

З такого погляду надзвичайно важлива психічно-почуттєва настанова на пестощі. При байдужості чи гірше того — небажанні — навіть довготривале дражнення статево найчутливіших ділянок не дасть анічогісінько, просто викличе нетерплячку та злість партнера.

Якщо висока статева напруга передує хвилинам зближення, то інколи досить легкого дотику руки, щоб знайтися на порозі оргазму. За середніх умов та середньої статевої напруги вона, напруга, поступово зростає під впливом милощів та доторків.

Чуття дотику, чиї закінчення розсіяні по всьому тілу, відгукується на будь-які статеві пестощі. Дотик шкіри, волосся, дотик тіла у танці, тканини, пройнятої теплом тіла, відчуття, як дрижать руки чи б’ється серця коханця — все це міститься у дотикових подразненнях, хоча й охоплює широкий спектр відчуттів. Мабуть, і цілунки можна залічити сюди, бо дотикові відчування мають під час них неабияке значення, але докладну розповідь про цілунки я перенесла до розділу про чуття смаку.

Аби якось упорядкувати різновиди дотикових пестощів, я розповім про них по порядку, почавши, як-то кажуть, згори і мандруючи усіма ділянками тіла аж до стоп.

Спочатку чоловіча рука, погладжуючи жіночу шию і перебираючи пальцями волосся, переповиває його і намотує довкола долоні, таким чином помітно збуджуючи, бо ділянка волосся та вух винятково статево чутлива. Пyчками пальців ласкають ці ділянки шкіри, легко подряпуючи та обдуваючи теплим подихом, ми викликаємо цілу низку найделікатніших, найтендітніших статевих спонук. У первісних суспільствах пошуки комах у волоссі та перебирання його пальцями належать до еротичних діянь. Але й серед сучасних коханців нерідко подибуємо значну чуттєву вразливість оволосеної шкіри голови і бачимо, як залюбки вони вправляються у цих любощах, дряпаючи, ласкаючи, погладжуючи або перебираючи пальцями у волоссі.

Такі ж вразливі на дотик вуста та ніздрі, місця довкола них: між носом і верхньою губою, між нижньою губою і підборіддям. У цьому місці здебільшого шкіра рясніше вкрита пушком, ніж будь-де ще, й тому, легесенько дотикаючись сюди, бачимо, як “настовбурчуються” волосинки і помітно зростає статеве піднесення. Пам’ятаймо, що у людини найбільше чуттєвих нервових волокон на межі шкіри і слизової оболонки, у ділянці будь-яких природних отворів та шпарин: межа червоного на губах, краї ніздрів, заднього проходу, піхвового переддвер’я.

Є така дуже захоплива гра, яку в Індії називають цілунками метелика, — це коли дрібними доторками швидкоблимних вій лоскочуть вуста, ніздрі, чутливі місця на шиї.

Дотик та дражнення статево вразливих ділянок спираються на основне правило, що випливає з особливих, самобутніх реакцій мозкового осередка оргазму на статеві збуджувальні сигнали. Будь-які еротичні подразники, що пробігають нервовими шляхами від чуттєвих рецепторів до мозкового осередку, повинні бути переривчастими. Річ у тім, що оргазмовий осередок має самобутню властивість, притаманну лише йому: мляво відповідає на тягучі, одноманітні, клейкі, тривалі, волокливі подразнення одної сили, зате надзвичайно збуджується у відповідь на переривчасті подразники: дія — перерва — дія — перерва і так далі. З огляду на таку форму сприймання статевих спонук, слід під час тілесних пестощів звернути увагу на потребу чітко підкреслювати перерву. Дотикатися й пестити статево чутливі ділянки треба дрібними рухами, переривчастими, з виразною ритмікою. Коли ж гладити тривало, протяжно пересувати долонею, то це радше заспокоює замість збуджувати.

Статево найчутливіші ділянки містяться там, де шкіра не треться об білизну чи одяг, а тому тонша й чутливіша. Збільшена чутливість також на внутрішніх поверхнях рук та ніг, тобто коло пахв, внутрішньоїчастини плеча та передпліччя, на бічних поверхнях тіла. Далі в борознуватих ямках уздовж хребта, у шкірних складках поясу, на межі ребер та черевної порожнини, у пупковій ямці, на межі зволосіння лобкового горбка, у пахвових складках та на внутрішніх поверхнях стегон (дуже чутливі!). Крім того, у ліктьових суглобах, під колінами і поміж пальцями рук та ніг. Усі ці ділянки творять мапу, карту на тілі жінки, яку закоханий чоловік повинен уважно, місце за місцем, вивчити.

Мал. 5 Розміщення статево найчутливіших зон у чоловіка та в жінки.

Кохання — це творчість, а не речитатив завчених напам’ять віршиків. Нема на світі двох однакових жінок і зась зазубрити такі речі просто з книжки.

На цю тему мені згадалось, як в одному шведському фільмі сидять на лавочці біля колодязя двоє підлітків, десь так 14-15 років. Вона лускає насіння, він намагається пестити її за рецептами, щойно почерпнутими з книжки. Лоскоче її за вухом і питає: «Чи відчуваєш себе приємно збудженою?» Вона: “Ні”, — і лускає насіння. Він доторкається пальцями до її шию, питаючи: «Чи відчуваєш ніби електрострум?» Вона: “Ні”, — і лускає насіння. Він цілує її в шию на межі вирізу сукні і питає: «А зараз? Скажи, як тепер!» Вона: “А нічого”, — і лускає насіння. Аж ось у нього урвався терпець і він як скрикне: «Та перестань же ти гризти оте насіння!» Вона: “А коли воно таке добре”.

Чоловік повинен намагатися створити сексуальний портрет своєї коханої. Розкриття вразливості рецепторів починається вже в перші дні любові. Далі настає тривалий період часу, коли голубощами та пестощами розвиваємо чутливість відшуканих місць. Долоні, обличчя, плечі, вуха. На кожному з цих етапів треба спинитися й докласти снаги та натхнення, щоб досягти довершених наслідків. Сприйнятливість кожного з рецепторів, цих датчиків сексу, слід наполегливо пробуджувати, щоб став чітко відповідати на пестощі. У цій царині рідко спостерігається очевидна збуджуваність, особливо в молодичок. Пестощі розвивають приховану чутливість. Буває, що після багатьох років нецікавого співжиття з грубим та самолюбивим чоловіком під доторком вправної та приязної долоні лагідного партнера раптом розкривається чудова полюбовниця.

Дорога пестощів проходить плечима, шиєю, спиною, пахвами і біжить далі, до груді.

Жіноча грудь — не просто найпримітніша ознака її краси, не просто запорука здоров’я та правильного розвитку її майбутніх дітей, а й найбагатший, найніжніший та найвразливіший засіб еротичних зворушень. Перси, мов найчутливіша фотоплівка, відгукуються навіть на слід тепла, дотику чи інші любовні сигнали. Грудь статево не збудженої жінки має виразну легкоспадну лінію. Але вже від самої думки про коханого, єдиного позирку, одного потирання об нього скорішає кровообіг і дужчає наплив крові, завдяки чому грудь здіймається та заокруглюється. Цей механізм, схожий на ті, що функціонують у чоловічих та жіночих статевих органах, починає діяти під впливом еротичних подразників. Перси, що їх так заповнює та напинає збільшений наплив крові, стають набагато сприйнятливішими на дотик та пестощі. Охопивши персу усією долонею, чоловік надзвичайно збуджується. Нерідко збуджується і жінка, особливо коли внутрішня частина чоловічої долоні ледь-ледь торкається її сосочка.

Коли легко і переривчасто ласкати жіночі соски всією поверхнею чоловічої долоні, пучками пальців або отирати їх голою шкірою, то скорочуються пружні волокна навколососкової сполучної тканини. Як наслідок — сосковий кружок маліє, а соски увипукляються та тверднуть, тобто відбувається так зване ставлення сосків. “Поставлені” соски стають дуже сприйнятливими на еротичні подразники, бо, стверднувши, розкривають чуттєві закінчення, яких найбільше на вершечку соска.

Погладжуючи та пестуючи довкола сосків, так само, як і виконуючи поперед описані дотикові пестощі, запускаємо в рух цілу низку нервово-судинних взаємодій, що лаштують геніталії до зносин. Під впливом цих пестощів починають заповнюватися кров’ю венозні вузли у ділянці промежини та соромітних губ і виділяється збільшена кількість зволожувального слизу.

Дражнення жіночих персів — один з найдужчих еротичних подразників, а як посилити ці пестощі цілунками, я опишу докладніше у дальшому розділі.

Існує різновид пестощів груді, од якого дістають надзвичайну насолоду обоє закоханих. Це — лоскіт сосків голівкою зведеного прутня. Дотикові подразники у таких щедрих любощах дуже витончені та збудливі. Певна річ, це різновид особливо вишуканих пестощів, які більш годяться для досвідчених коханців.

Пестуючи перси, шкіру, все жіноче тіло, обов’язково пам’ятаймо: чим витонченіший, ніжніший, тендітніший подразник, тим дужча сексуальна віддача. Пестощі брутальні, грубі, надміру сильні знеохочують замість збуджувати. Виняток з цього правила становлять інколи жінки відгодовані, огрядні, у яких чуттєві закінчення сховані за товстим підшкірним жировим прошарком. У такому разі годиться і плескати, і скубти. Це може дати корисні ефекти, так само як витончені пестощі для інших жінок.

Розшалілий у хтивості чоловік нерідко має схильність боляче здавити або покусати жіночі перси. Варто не забувати, що жіночу грудь, статево збуджену та набучавілу, майже так само легко пошкодити, як і чоловічі яєчка.

Кажучи далі про статеву чутливість шкіри, маю зазначити, що, як правило, чоловіче тіло значно бідніше на нервові волокна, аніж жіноче. Дотикова вразливість у чоловіків здебільшого обмежується статевими органами, губами, доволі часто вухами, що становить істотну різницю проти жінок.

Чоловікові досить глянути на жінку, тернутися об неї або притулитися, і він уже ладен до статевого акту, який сповна його задовольняє. Натомість у жінки з цією метою треба задіяти все розмаїття найдрібніших механізмів, включно зі збудженням персів, а наприкінці також і статевих органів.

Якщо, починаючи співжити, не розвинемо у жінки вразливості нервових закінчень, які задіюють статево чутливі механізми, то вона залишиться сексуально недозріла і не спроможна буде видати з себе усього того, на що здатні її душа і тіло. Коли терпляче й наполегливо навчати жінку пестощів, це щедро винагородиться, як стане вона досконалою партнеркою чоловіка у коханні.

Кажучи про статеву вразливість, я повинна зазначити, що бувають жінки з малочутливими персами та шкірними рецепторами, а усю їхню вразливість зосереджено головним чином поблизу геніталій, як і в чоловіків.

Є також багато чоловіків з високою чуттєвою сприйнятливістю шкіри, яким, щоб повною мірою насолодитися у статевому акті, потрібні вступні пестощі. Жінка такого чоловіка повинна потрудитися і відшукати його статево чутливі ділянки тіла. Здебільшого вони містяться довкола губ, очей, шиї, плечей, уздовж боків та на внутрішній поверхні стегон. Нерідко у чоловіка буває значна кількість нервових волокон і на сосках. У такому разі, щоб він у всій повноті відчував насолоду від зносин, їй треба погладити, поцілувати, полоскотати язиком соски, губи, інші статево чутливі ділянки його тіла. Легко потерти долонею, вп’ястися нігтями, куснути, особливо перед самісіньким оргазмом — усе це діє украй збудливо на деяких чоловіків.

Добре складається, коли чоловік з неабиякою вразливістю натрапляє на жінку заповзятливу, заводійську у пестощах, адже тоді одне одного доповнюють і статево вдовольняються обоє. Коли ж стріваються двоє статевих ледарів, то обом кортить бути пещеними, а спокушати іншого ліньки. Як результат — невдала родина, сповнена взаємних претензій у ліжкові.

А тепер давайте повернемося до мистецтва пестощів. Долоня чоловіка, поступово переміщуючись у ділянку сорому, поволі просувається вздовж соромітної шпарини, де палець натрапляє на малі губи та клітор, лоскоче та погладжує його, аж доки той відчуватиметься як поздовжній твердий валик, з мізинець завтовшки. Доки клітор зведеться повністю, постарайтесь не дотикатись до його голівки, бо це завдає болю.

Доречно підкреслити, що, коли подразнюємо ділянку клітора, слід видозмінювати дотикові подразники, бо якщо невпинно й одноманітно повторювати ті самі рухи, то це зменшує піднесення. Поздовжні рухи пальця тоді, як відчується, що твердне клітор, треба змінити на поперечні, під час яких палець перестрибує через його верх або легесенько шарудить уздовж бічних канавок. Щохвилини перериваючись, поплескуємо ділянки лобкового горбка та пахв. Перемінні та урізноманітнені подразники спричиняють те, що швидко зводиться і твердне клітор. Зрозуміло, що при цьому не треба забувати і переривати подразники, уникаючи того, щоб постійно одноманітно надавлювати.

При повному зведенні клітора стане видно його голівку, що висунулася зі складок крайньої плоті. Чоловік повинен пам’ятати, що кліторна голівка не менш за прутневу ніжна і піддатна пошкодженням, через що грубий або надто сильний дотик заподіює болю замість приємності. Аби уникнути неприємного тертя, палець треба зволожити і, у разі, коли виділення з піхви вельми скупе (зокрема в юнок), варто змочити палець ще й слиною або іншою рідиною чи маззю.

Лоскочучи клітор, юнак може довести дівчину аж до оргазму, навчаючи її статевої розкоші ще задовго до початку співжиття. Такий досвід поменшує її страх перед першим статевим актом та роздмухує інтерес до дальших пестощів. Для статево нерозбудженої жінки, такої, що ніколи раніше не пробувала онанізму, це найкращий шлях якнайповніше розвинути її еротичну вразливість.

Ведучи мову про дотикові пестощі геніталій, не оминути чоловіка, у якого саме у цій частині тіла зосереджуються статево чутливі рецептори.

У чоловіка сприйнятливість до збудливих дотиків міститься у ділянках, де пробігають чуттєві нервові волокна, що підходять до геніталій. Як бачимо на малюнку 11б (у розділі, де йдеться про іннервацію статевих органів), шлях, яким проходять нерви, починається біля заднього проходу (маю на увазі, ясна річ, поверхню шкіри), зусібіч оточуючи кільцевий м’яз-замикач заднього проходу. Велику статеву чутливість знаходимо і вздовж промежинного шву, який сполучає задній прохід з мошонкою. Подразнюючи цю ділянку пальцями, викликаємо гостре відчуття насолоди і нестримний кровоналив венозних судин прутня.

Багата на нервові волокна і шкіра мошонки. Потираючи у цьому місці усією долонею, даємо волю піднесенню та приємності. Дражнити прутень можна прерізними способами. Коли хочемо прискорити його зведення та посилити стійкість, можна легко здавлювати, охопивши долонею тіло прутня, масажуючи його у напряму голівки. Збільшена чутливість до стиску та дотику уздовж нижньої стінки прутня, де проходить шкірний шов, що йде од промежини і мошонки. Кінець цього шву бачимо у вуздечці крайньої плоті — складці слизової оболонки, яка прикріплює крайню плоть до голівки прутня. Статево найчутливіші місця тут — ділянка слизової оболонки, нижня частина голівки та краї вічка сечоводу.

Лоскіт, дотик, пестощі всіх статево вразливих зон надзвичайно збуджують будь-якого чоловіка. Наведені вище пестощі мають подвійне значення, бо справляють приємність та збуджують також і жінку, що відчуває, як унаслідок її пестощів підводиться, надимається і готується до акту чоловічий прутень. Ці відчуття діють дуже збудливо, зокрема на жінок, досвідчених у любові. Ерекція, тобто вставання, чоловічого прутня — то речовий доказ статевого впливу на чоловіка, й нема у почуттєво-еротичному житті жінки більшого нещастя, ніж те, що чоловік перестане відгукуватися готовністю на її пестощі.

У випадках уже розвинутих пестощів, що йдуть перед початком співжиття, можна також заразом зазнавaти оргазму у формі так званих поверхневих зносин. Завдяки тому, що голівка чоловічого прутня дотикається до клітора і треться об нього, такі зносини доводять до оргазму. Вони виконують подвійну роль, пробуджуючи еротичну чутливість жінки та призвичаюючи її до вигляду і дотику прутня у час солодких зазнавaнь. Такі любощі набагато ніжніші за дотики долонею, бо слиз, що виділяється зі слизових залоз сечоводу чоловіка, створює потрібне зволоження і корисні умови на пестощі. До того ж це здебільшого кінчається обопільним оргазмом, що кладе початок співпереживанню насолоди.

Зразу ж тут застерігаю, що поверхневі контакти, хай й не пошкоджують дівочої пліви, адже прутень не проникає всередину піхви, все ж можуть призвести до вагітності. Нерідко у консультації випадає бачити вагітних невинниць, яким невтямки, звідки то все взялося.

Слід остерігатися, щоб чоловіче сім’я не вивергнулося на ділянку промежини та соромітних губ, бо чоловічі статеві клітини у вологому середовищі крізь отвір у дівочій пліві запросто потрапляють усередину піхви та матки, де здатні спричинити запліднення і, як наслідок, вагітність.

Поверхневі зносини та спільний оргазм, що його викликають спільні дотикові пестощі, належать до різновиду пестощів, які звуться петингом і входять до курсу любовного навчання. Заповнюють час очікування на повне співжиття і навчають закоханих самовладання та витримки, культури кохання та пильної уваги до реакцій одне одного.

Смак

Поняття смаку у любові одразу ж подумки пов’язується з відомою істиною, що дорога до чоловічого серця пролягає через шлунок. Спостереження, безперечно, правильне, адже рідко можна натрапити на чоловіка, який би не любив добре попоїсти. Хай би як там і було, але моя книжка — не куховарська, через що не можу багато розводитися над тонкощами любовної кухні, хоча це надзвичайно цікава тема. Я тут тільки коротко скажу про роль деяких страв та смакових речовин, що впливають на статеві якості.

Головне правило: харчування повинне бути багате на білки, а отже, слід споживати м’ясо, рибу, сири, яйця, бо нестача цих складників у меню при помітній перевазі овочів створює ситуацію, про яку йде мова в одній популярній пісеньці: “Звідкіль ті сили взять, як все салат, салат, салат?”

Ясна річ, зовсім відмовлятися від овочів теж не годиться. просто треба правильно співвідносити їх у своїй їжі. Вітаміни, мінеральні солі, кальцій, фосфор, яких більше за все саме в овочах, також потрібні. Деякі з них дуже важливі, бо посилюють генітальний кровоналив. Схожим чином діють кава, чай, алкоголь, які збуджують, збільшуючи тиск крові (ширше про це у підрозділі про кровообіг).

Чуття смаку, яке майже нерозлучне з нюхом, багато значить, коли цілуємо. А яким же різноманітним буває смак людської шкіри: терпким, солодкуватим, солонистим, мигдалевим або таким, що нагадує шкуринки свіжовипеченого хліба (у загорілих людей).

Смак слини теж має хтозна-скільки відмін, про що свідчить, наприклад, подибуване в усіх літературах світу визначення про “пиття” цілунків з вуст.

Смак поту буває різний навіть у тієї самої людини залежно від ділянок тіла, не кажучи вже про відмінності між окремими людьми чи расами людей. Смак поту, шкіри, слини невіддільний від цілунку. Як дотик та запах, так і смак — це один з головних компонентів цілунку, й тому цей розділ буде присвячено перш за все його природі та способам цілуватись.

Підходи до цілунку і до того, як цілувати, вкрай багаті та різноманітні. Вони неабияк залежні від цілованого місця та звичаїв, що побутують у різних народів. Скажімо, негритянський поцілунок, коли чоломкаються, насамперед взаємно потираючись носами, що додає передусім дотикових та нюхових подразників. Я вже вела мову про те, що спосіб цілунку залежить не лише від цілованого місця, а й від багатьох інших чинників, що беруть тут участь. А це й зуби, подих, губи, язик.

Пестують губи, дотикаючись, притискаючи, охоплюючи своїми губами, присосуючись, смокчучи. Різновид та силу цілунку треба собі обрати з огляду на реакції того, з ким цілуєшся. Слід уважно підібрати підхожі форми і відкинути немилі пестощі.

Дихання — це вдихи і видихи, причому вдихи дають відчуття холоду, видихи — теплого віяння. Наближаючи вуста до шкіри партнера і подразнюючи її подихом, тендітно зворушуємо нервові закінчення шкіри, чутливі на тепло і холод. Найбільше таких закінчень на шиї, спині, довкола пахв. Навперемінний струмінь теплого і холодного повітря викликає відчуття лоскоту, що подразнює волосинки шкіри та створює хвилину збудливого дожидання подальших пестощів.

Під час цілунку немало значать і зуби. Можуть ніжно ловити шкіру, відхоплюючи її складку, пощипувати, а у виняткових випадках, коли це жінці подобається, трішки прикушувати. Роль укусів у любощах досить спірна.

Худорляві жінки з вразливою нервовою системою відчувають укуси як біль, і найдужчий статевий ефект викликають у них ніжні пестощі. Проте є жінки з дещо мазохістичним забарвленням почуттєвості та огрядні, дебелі жінки, яким у милощах потрібна “тверда рука”. Вони сповна спізнають тільки енергійні голубощі.

Укуси у шию чи плечі трапляються значно частіше не у вступних пестощах, а у мить найдужчого піднесення — у момент оргазму. У ту мить може статися так, що зубами добряче хапнуть одне одного, адже тоді тілесна насолода досягає такої натуги, яка межує з болем. Після таких пристрасних любощів зостаються потім “зубні” синяки.

У “Кама сутра”, індійській любовній книзі, чимало місця приділено описам прийомів любовних укусів. Ті прийоми там високо цінуються, тим паче, що прекрасні індуски здебільшого — жінки повненькі. Спершу автор розглядає якості зубів, що сприяють любовним укусам: “Добрими властивостями є: рівність зубів, гладенький вигляд, збереженість природного кольору, належна величина, відсутність дірок та гострі кінці”.

Варто відзначити, як багато уваги звертають любовні книги всіх стародавніх культур на гігієну та естетику тіла у коханні.

Далі “Кама сутра” на понад десяти(!!!) сторінках оповідає про способи укусів і місця, де належить це робити. То дуже захоплива читанка для людини, що цікавиться іншими культурами та звичаями.

Могутній союзник у цілунках — це і язик. Гнучкий, жвавий, гладенький та вологий, він добре підходить для того, щоб ним отирати, лоскотати, дотикатися. Пестощі язиком — куди делікатніші та вишуканіші проти дотиків та ніжностей рукою, особливо у місцях, покритих слизовою оболонкою, де, пестуючи та водночас зволожуючи слиною, можемо усунути дошкульні відчуття, пов’язані з сухістю й певною шершавістю шкіри пальців. Який спосіб обрати — це залежить від місця, яке цілуємо.

Цілувати жінок у руку є, як знаємо, властиво польським звичаєм, але, цілуючи долоні своїх дам уже щонайменше кілька століть, не використовуємо сповна статевих чарів цього цілунку. Ясна річ, жіноче серце зворушує вигляд чоловічої голови, покірно схиленої над її долонею, та при цьому варто зазначити, що аж ніяк не годиться тябурити жіночої руки вгору, аж під свого носа, бо такий жест не підтверджує ні пошани, ні відданості, ні лицарськості. Жіночу долоню завжди цілуємо, низько схилившись над нею. Або не цілуємо зовсім!

Мимохідь хочу долучити, як ці звичаї виглядали в Індії у роз’ясненні “Кама сутра”: “І вночі, в театрі чи в оточенні родини вона цьомає пальці свого коханого, а коли сидять на підлозі або постелі, то й — пальці його ніг. Цілувати пальці рук дозволено обом, зате ніг — лише їй, бо з його боку було б це привласненою річчю”.

Таке донедавна поширене цілування жінки в руку обмежувалося, як правило, дотиком губ до тильної сторони долоні, а це в еротичному сенсі найбідніше на нервові волокна місце. Ясно, що цьому не надаємо значення, коли цілуємо в руку тітку чи бабусю, але як ідеться про цікаву нам жінку, то тут все виглядає цілком інакше. Бо усі нервові закінчення, чутливі на дотик та еротичні подразники, зосереджуються на внутрішній стороні долоні та в заглибинах поміж пальцями. Запримітьте для себе, як у французьких любовних фільмах кавалери цілують руки своїх дам. Чинять так лише в еротичних ситуаціях і обов’язково втуляють вуста всередину долоні. З того можна зробити висновок, що вони теж дуже давно відкрили цілунок у руку та з притаманною їм статевою проникливістю ввели його до списку еротичних спонук.

Цілунок долоні — одна з перших тілесних ніжностей у ранній період зближення двох людей. Він здатен заворожити жінку і заохотити її до подальших зближень, якщо буде справжнім твором мистецтва, а не просто нікчемним дотиком губ.

Жіноча долоня легко доступна вже в перші дні знайомства і, цілуючи її, чоловік має нагоду показати свою еротичну культуру. Можна приголубитися вустами всередину долоні, тендітно ведучи кінчиком язика вздовж значущих ліній. Можна ж, засовуючи кінчик язика у заглибини між пальцями, лоскотати бічні поверхні пальців дрібними обтирними рухами. Ці пестощі, як і всякі інші, треба робити, не надавлюючи тягуче й одноманітно, а у формі дотиків, зігріву подихом, лоскоту язиком, множачи переривчасті подразники.

Колись одна з відвідувачок консультації розповідала мені про те, як почалося її заміжжя, до речі, дуже вдале. Запізналася вона зі своїм майбутнім чоловіком у поїзді. Кілька годин провели поруч, стоявши біля відчиненої шибки у проході вагона. За вікном пересувалися краєвиди серпневої ночі, осяяної білим світлом Місяця (повторюю її слова). Настрій, як у романі для молоденьких панночок! Під час цікавої розмови він узяв її руку і, почавши спершу ніжно погладжувати та ласкати пальці, гратися перстеньками, що їх вона мала на руці, поступово підніс долоню до вуст і став цілувати. Ще й тепер, по стількох роках шлюбу, важко їй віриться, що так багато можна досягти, цілуючи саму тільки жіночу руку. Пестощі її долоні тривали понад чотири години. Цілунки були такі різнобарвні, збудливі та приголомшливі, що довели її майже до оргазму. Глибоке зворушення, яке навіть через стільки років бриніло в її голосі, дає чимало поживи до роздумів. Як рідко чоловік уміє скористатись усілякими чарами цілунку у руку і наскільки мало вкладає у це серця та душі — а жаль!

Ще одна нагода до сексуальної творчості — це цілунок у вуста. Тут я знову згадаю книгу “Кама сутра”, неоціненне джерело відомостей про найрозмаїтіші способи пестити і цілувати, у якій розгляд цілунку у вуста займає понад 30 сторінок дрібного друку. Для прикладу наведу кілька уривків:

“Цілунки бувають: у чоло, волосся, щоки, очі, перси, живіт, губи, рот. Мешканці землі Літа цілують і туди, де стегна сходяться одне з одним, у заглибини пахв, у пупок. Пристрасними хвилинами згідно зі звичаями даного краю у ті чи інші місця тіла.

(…) Увесь світ знає, що перш ніж цілувати, вуста треба скласти як пучок квітки. Слід також розглядати цілунок відповідно до способу, у який його прикладають на різні місця. Бувають три різновиди, залежно від того, чи береться до уваги верхня губа, нижня або врешті весь пучок губ (…).

Існують три роди дівочих цілунків: стриманий, тремтливий та п’явкий. Як дівчина через силу свої вуста на його кладе, одначе не ворушить ними, то це цілунок стриманий. Якщо ж дівчина, трохи роззухвалившись, губу, вкладену у її вуста, хоче схопити зубами, а нижній своїй губі накаже дрижати, тоді як верхня трохи ворушиться, то такий цілунок зветься тремтливим. Коли ж сама, заплющивши свої очі й очі коханого затуливши долонею, трішки тільки його вуста зловить і кінчиком свого язика у них уп’ється — це п’явкий поцілунок”.

Далі “Кама сутра” поділяє цілунки на різноманітні підвиди, залежно від способу та манери їх виконувати, настрою, обставин, але то вже дарую Вам. Гадаю Вам буде дуже цікаво те прочитати. Я ж, наводивши щойно уривки з “Кама сутра”, єдине, що хотіла, так це показати читачеві, яке сузір’я рухів, подразників та різнорідних пестощів можна знайти за самого тільки цілунку у вуста. Розмаїття підходів та можливостей дає простір на творчість навіть найбагатшій уяві.

У своїй книжці (що вже підкреслювала, писавши про петинг) описую надзвичайно детально усілякі різновиди та способи, бо я пишу не для обдарованих інстинктом та великою сексуальною хвацькістю, а для тих, хто прагне знайти докладні роз’яснення щодо пестощів та статевого співжиття.

Цілуючи, можемо просто торкатися губ, можемо обводити кінчиком язика межу переходу шкіри у червінь вуст, де найбільше нервових закінчень, чутливих до еротичних подразників. Можна охоплювати вуста коханого чи коханої, лоскочучи губу кінчиком свого язика, можна, розтуливши вуста цілованої людини, устромити язика углиб і дотикатися губ зсередини. Можна навзаєм лоскотатися та гратися доторками кінчиків язиків. Кінець кінцем, можна загнати язика поглибше у рот та лоскотати ним нерідко дуже багате на статеві нервові волокна піднебіння, ритмічно ворушучи і порпаючись там.

Очевидно, що статева вразливість шкіри залежить од ділянки тіла. Навіть чутливість різних ділянок у роті та на губах неоднакова. Від дражнення у роті та пестощів язиком деякі жінки зазнають визначного раювання, тоді як інші, зокрема, недосвідчені у коханні, бридяться тим. Тому я ще раз наголошую: цілуючи жінку і домагаючись від неї усіляких цілунків, чоловік повинен зірко вдивлятися у її реакції і звертатися до пестощів, які дають статевий відгук, немилі ж їй ласки треба оминати.

Глибока помилка, якої припускаються майже всі коханці, — це думка, що все те, що приємне їм, до вподоби також і партнерові. На жаль, у житті часто буває інакше, і тоді у пестощах втрачаємо контакт з коханою людиною.

Повертаючись до способів цілунку, зазначу, що цілунок в очі має бути дуже ніжний, причому жінка у ту хвилину може кліпати віями, що додатково подразнює поверхню губ чоловіка.

Цілунки ділянок вух та потилиці повинні більше пов’язуватися з теплим подихом, тому що саме у ділянках потилиці, плечей та спини найбільше теплочутливих нервових закінчень. Коли гaряче дмухаємо, то можна також ніжно доторкатись губами або кінчиком язика до корінців волосинок.

Окремий розділ мистецтва кохати — це цілунки вух, і, зокрема, їхніх мочок, дуже багатих на нервові волокна. У більшості жінок, а нерідко й чоловіків, ця ділянка неабияк вразлива на еротичні подразники. Цілунки вуха полягають у теплому подихові, тендітному потиранні та лоскотанні язиком поверхні шкіри між вухом і волоссям. Крім того, як правило, збудливо впливає, коли смоктати мочку вуха, легко схопивши її, водночас же швидко і ритмічно лоскочучи кінчиком язика. Можна видумати собі, скориставшись з різних складових елементів цілунку, ще з півдюжини різноманітних пестощів та ігор з вухом. Притому не слід забувати, що у деяких людей саме на вухах містяться лоскітки — найлоскітливіші місця, і тоді ці ділянки тіла на пестощі не годяться, бо не дають бажаних результатів.

Мандруючи по статево чутливих ділянках далі (як вони розміщуються, я попередньо писала), цілуємо, губами вишукуючи місця, що реагують найдужче. Затримуємося на них довше, дражнячи кінчиком язика. зігріваючи подмухами, ласкаючи…

Усі способи цілунків підходять не лише для жінки, а й для чоловіка. Чимало чоловіків мають неабияку статеву вразливість шкіри плечей, спини чи стегон, а нерідко й вух та потилиці. Дуже кепсько, коли чоловік боїться лоскоту (а таке буває куди частіше за жінок) або будь-які пестощі відчуває як неприємність.

Якось одна з моїх пацієнток розповідала, що почуває себе вкрай безпорадною у коханні, бо її чоловік не переносить жодного дотику чи ласки, і коли тільки вона пробує його пестити, борониться окриком: “Не займай мене!” У цьому випадку хвороблива надчутливість лишилася у нього з війни. Випадок на межі ненормальності, хоча так звані стопроцентні мужчини радше не люблять пестощів поза статевими органами. Не люблять, бо то не справляє їм жодної приємності, а нерідко й узагалі вони погано це переносять. У царині пестощів та цілунків далеко ліпші партнери — чоловіки, які люблять пеститися. З такими в усякого роду секс-іграх жінкам набагато веселіше.

Добрі місця на цілунки — це також і пахвові заглибини та внутрішні поверхні стегон. Тут варто відзначити, що, вибривши під пахвами волосся, удоступнюємо пестощам дуже чутливу шкіру пахвових заглибин.

Ідучи далі, доходимо до цілунків персів, органу, майже так само багатого на нервові волокна, як піхва чи клітор, і щільно своїми взаємодіями з ними пов’язаного. Жіночі перси бувають надзвичайно вразливі на збуджувальні дотики, вразливі настільки, що, навіть просто подразнюючи соски, чоловік може викликати у жінки оргазм, або зовсім нечутливі, що, все-таки, трапляється набагато рідше. З огляду на те, що у чоловіків з цим буває по-всякому, варто перевірити, як реагує коханий на такі ніжності.

Механізм зведення жіночих персів, потрібний на те, аби вони повною мірою стали статево сприйнятливі, я описую у розділі про дотик.

Грудь, так само, як піхва чи клітор, повинна бути приготованою приймати подразники. Нервові закінчення стають цілком вразливі на дотикові подразники лише при стверділому і напнутому соску, бо ці закінчення “купчаться” на його вершечку, самісінько біля молочних отворів. Як перса не досить кровосповнена і статево збуджена, то соски малочутливі. Коли ж вони твердішають і помітно настовбурчуються — це ознака зацікавлення, що його пробуджують пестощі, часто віддалені, приміром, ласки або цілунки рук, губ або шиї. У збудливих жінок соски тужавіють навіть під впливом уяви або вигляду коханого чоловіка.

Подразнюючи далі натужавілі соски, спричиняємо те, що дедалі дужчає кровонаплив до персів, більшають їхні розміри і вони ставляться. Грудь стає кулястіша, зарожевіліша, з виразним малюнком блакитних венок під шкірою. Напнутість та величина персів утримується здебільшого весь час, доки тривають пестощі та акт, аж до оргазму й іще хвилин 10-15 після того. Як наслідок відпруги кровоносні судини груді ширшають і полегшують відтік надлишку венозної крові. Перси спадають до початкового стану, соски помітно м’якнуть і втрачають свою статеву вразливість.

Одна з моїх відвідувачок якось жалілася, що її чоловік не вміє пестити. Він здебільшого обмежувався кількома поквапними цілунками персів або легким здавленням зубами, чого не переносила. Наприкінці розмови сказала, посміхнувшись: “Міг би того повчитися у сина, бо, буває, як годую його, більш збуджуюсь, ніж од чоловіка”.

Те, що вона вимовила напівжартома, становить цінне спостереження. Лікарям здавна відомо, що у годувальниць груддю матка після родів мимовільно стискується і згортається, що сприяє швидкому загоєнню рани дитячого місця та запобігає післяродовим кровотечам.

Мал. 6 Реакції груді на стадіях статевого акту (за Мастерсом та Джонсон).

Мастерс та Джонсон у своїх дослідженнях запримітили, що грудь годувальниці у момент оргазму реагує заразом зі скороченням піхви та ставленням матки — ще й бурхливим стиском молокосховищ, а це спричиняє виприск молока. Є загальноприйнята думка, що, смокчучи, немовля щільно губами охоплює сосок та створює повітряну порожнечу, і це дає змогу висосувати молоко з материнської груді. Але я питала себе, чому в жінок, які з різних причин зціджували молоко, воно швидко пропадало. Безперечно, ручна або електрична зціджувалка значно дужче засмокчує й утворює більшу повітряну порожнечу, ніж це може зробити слабке немовля. Отже, я припустила, що, мабуть, не в смоктанні річ, а у чомусь зовсім іншому.

Годувальниці часто помічали, що коли соски труться об шорсткий ліфчик, то мимоволі рясно виділяється молоко. З багаторічних спостережень за жінками у родильних будинках та розмов з матерями у лікарському кабінеті я дійшла свого висновку щодо того, як виробляється і виділяється молоко. Цей мій погляд не збігається із загальноприйнятим. Я вважаю, що найважливіше, коли годують малюка, — це не те, що він висосує молоко, а те, що подразнює сосок, який завдяки цим подразненням виприскує молочко у ротик маляті.

Таке розуміння підтверджують і наведені вище спостереження Мастерса та Джонсон за перебігом зносин у матерів, які годують груддю. Схоже бачимо і в інших ссавців, приміром, у китів, в яких самиця упорскує поживу з сосків до рота молодого китяти.

Нащо я так детально описую те, як годують дитину, коли ведемо мову про способи цілунку? Неспроста, бо цілунки перси, щоб статево збуджувати, повинні використовувати такі самі механізми і той самий шлях проходження подразників нервовою системою, як і тоді, коли годують груддю.

Чоловік, цілуючи жіночі перси, має йти слідами сосунка: як немовля. коли п’є мамине молочко, широко брати губами навколососковий кружок. Далі рівномірно повторюваними дотиками шершавого кінчика язика подразнювати верхівку соска. Даруйте мені, що раз у раз повторюю про ритмічність подразників, але це — головна умова ефективності будь-яких пестощів. Лоскочучи нервові кінчики, розміщені на верхівці або по боках сосків (по-різному у різних жінок), спричиняємо те, що скорочуються пружні волокна довкола молоководів, а це у жінки, яка не годує груддю, замість виприску молока дає потужне відчуття статевої насолоди.

Вразливість сосків розвивається поступово у міру пестощів, і нерідко спочатку невелика статева чутливість згодом сягає значного рівня. Попередньо підготувавши жінку з допомогою інших пестощів, чоловік, ритмічно подразнюючи соски, може довести її до повного оргазму, який відчуттям статевої розкоші охоплює не лише грудь, а й клітор та піхву, дарма що чоловік їх безпосередньо і не збуджував.

Пестощі перси спричиняють те, що посилено кровосповнюються піхва, клітор, соромітні губи, ставиться матка — все так само, як це відбувається під час оргазму. І навпаки, — подразнюючи ділянку піхви та клітора, викликаємо підйом груді та ставлення сосків. Ще Леонардо да Вінчі, зобразивши на одному зі своїх ескізів пару людей у момент, коли ті займались сексом, у перерізі — в жіночому тілі — сполучив соски з піхвою та маткою.

Де ще можна цілувати?.. “Кама сутра” твердить, що скрізь, бо пристрасть не підвладна жодним умовам, і далі зазначає: ”У таких тільки межах мають силу приписи книг, у яких люди середньо збуджені. А раз уже коло насолоди пустилося в рух, тоді нема жодної книги, ані жодної послідовності у порядку речей”.

Лоскіт клітора та переддвер’я піхви язиком може бути частиною вступних пестощів, що готують жінку до зносин або сам собою доводити аж до оргазму.

Коли такі цілунки — це частина прелюдії до статевого акту, то для недосвідчених жінок мають подвійне значення, бо не лише подразнюють та збуджують, а й зволожують, адже природні виділення їхніх залоз ще дуже скупі.

Цілунки та лоскіт сорому та клітора поступово, з плином часу, розбуджують статеву вразливість тих ділянок, де так багато чуттєвих рецепторів. Хибна та думка, що жінка від початку співжиття у зазначених ділянках уже чутлива до еротичних подразників. Дійсно, буває й так, але здебільшого їй треба тієї чутливості вчитись, як і багато чого у житті.

Не розминаючись з правдою, можна майже стовідсотково надійно сказати, що нема жінок “холодних”, вони — просто статево нерозбуджені! Іноді пробуджувати чуттєвість доводиться довше, іноді коротше, але завжди є простір на ініціативу, терпіння та винахідливість закоханого.

Як до цих цілунків, то не слід забувати про стидливість недосвідченої жінки. Стараємося починати від найтендітніших пестощів, цілунків долоні, вуст, шиї і дуже помалу переходимо до пестощів ділянки сорому. Попри те, що такі цілунки найефективніше пробуджують еротичну вразливість цих ділянок тіла, досить часто натикаємося на рішучий опір жінки. Нікoли не треба забувати, що пестощі вимагають якнайбільшої лагідності і не можна у них у них налягати на силу.

Тут мені згадується дуже жвава дискусія після мого виступу, присвяченого статевій культурі, у товаристві “Знання”, де я дістала від дівчат хтозна-скільки записок із запитаннями: “Мій хлопець — ненормальний, бо хоче мене в “те місце” цілувати, і, гірше того, домагається, щоб я “його” торкалася рукою…”

Чи це якась ненормальність, якесь збочення? І взагалі, чи можна встановити, що таке збочення у статевих контактах двох закоханих?

Відповідь проста — жодна форма чи різновид пестощів — це не збочення, якщо вони їм приємні. Силувати ж іншого до пестощів, які йому огидні, нестерпні або болісні — ото збочення. Та будь-які форми любощів та тілесних зв’язків, від яких насолоджуються обоє — це просто збагачення любовного співжиття новими скарбами.

Наприкінці тієї бесіди я спитала: “Чи мама. яка цілує свого малятка у попку, п’ятку чи пузце, теж здається вам ненормальною?” “Та то ж зовсім інше!”, — озвалися хором. “То те ж сaме! — відповіла я. — Просто любов, що переповнює серце і шукає свого прояву, цілком пояснює усі ті пестощі. Кохання велить пестити все тіло близької та дорогої нам коханої людини. Ті ж самі пестощі, але без любові, щодо когось абсолютно нам байдужого — сама думка про це викликає огиду.”

Ласкати та цілувати статеві органи партнера може як жінка, так і чоловік. Проте коли йдеться про такі пестування чоловічих геніталій, то тут все виглядає зовсім інакше. Цілунки тих ділянок тіла — це різновид пестощів, які дуже збудливі для обох любчиків. Своєрідність цих любощів схиляє до того, що вони більше підходять для жінок у період пробудження їхньої статевої вразливості. Інакше з чоловіком. У молодечому віці йому завдає клопоту скоріше завелика збудливість, і тут не потрібно додаткових спонук. Жінка, збуджуючи закоханого вигадливими пестощами, може через неправильну політику залишитись невдоволеною у любові. Жіночі пестощі перед статевим актом значно скорочують його тривалість, спричиняючи високий рівень піднесення у чоловіка ще до того, як він введе прутня до піхви.

Після сорокаріччя усе навпаки. Я вже раніше казала, що у цьому віці криві статевої напруги знову розбігаються, але тепер жінка сягає своїх максимальних можливостей, а чоловіча спромога меншає. Це нерідко проявляється у надмірному подовженні тривалості акту, а іноді і в недостатньому зведенні прутня. Легкозбудлива жінка може врівноважити недобори чоловіка, збільшивши його статеву напругу винахідливими та різноманітними пестощами. У цьому віці посилена стимуляція голівки прутня пестощами посилює його зведення і діє піднесливо.

Ясна річ, при цьому варто пам’ятати, що голівка чуттєво найіннервованіша знизу, біля вуздечки, що притримує крайню плоть, і вгорі, при вічку сечової протоки. Знайти найчутливіші місця неважко — досить буде, пестуючи, уважно стежити за реакціями чоловіка і ними керуватися у знаходженні більш чи менш чутливих ділянок. Про пестощі для зрілих пар я ще вестиму мову наприкінці цієї книжки.

А зараз повертаюся до пори юності. Кажучи про цілунки геніталій, хочу застерегти молодих жінок від прояву помітної заповзятливості та ініціативи. Звичайно, трапляються молодики, які люблять, щоб їх пестили, і поводяться в любові скоріше бездіяльно, але здебільшого їхня статева моторність та заводійство досить великі і неохоче вони дивляться, коли жінка перебирає старшування на себе. О цій порі кохання дівчина має гальмувати хлопця. Що довша стежина до омріяної мети, то дужче чоловік закохується, то багатшою і повнішою стає у жінки статева вразливість.

Ясна річ, не можна занадто довго вимагати від чоловіка витончених пестощів, не даючи йому фізично відпружитись, бо надлишкова статева напруга здатна спричинити в нього чимало нездужань: відчуття тяжкості та болісної натуги у нижній частині живота, затерплості під пахвами та прикрі болі мошонки, про що я казала раніше, розповідавши про петинг.

Багато я вже наказала про способи дотикових пестощів та цілунків, тому що вони складають істотний зміст прелюдії і до статевого акту, і до контактів між закоханими ще перед тим, як розпочнуть повне співжиття.

Закохані! Не кваптеся зі статевим актом! Розвивайте та збагачуйте свою любовну майстерність і культуру почуттів, бо поспіх у коханні — то непростима помилка.

IV Перші кроки удвох

Аби не зарано

Читавши історію діяльності польських емансипаток пера пані Дунінувни, я щиро потішалася з проблем, які хвилювали світ у XIX-ому столітті. Тоді розгорілася справжня війна пер на сторінках варшавської преси. Авторка цитує:

“— Чи жінок, які задля книжок та власних інтересів занедбують набагато важливіші домашні та жіночі обов’язки, можна вважати порядними?

– Чи цілуватися — грішно?

– Чи жінку, яка їздить на велосипеді, можна назвати пропащою…?

– Чи плаття з грудним вирізом носять тільки безстидниці?

– Чи всякий патлатий хлопець — то хуліган і шибеник?”

Надзвичайно схоже звучать наведені вище запитання, попри те, що перші три мають за собою вже майже сто років, а два останні зачіпають найновішу молодіжну моду, яка настільки розповсюдилася, що наслідує її хто завгодно і коли завгодно, майже не викликаючи “священного обурення”.

Змінюються наряди, звичаї, розваги, а що найважливіше — середовище, змінюючись, змінює також і людину. 5- і 6-літки тепер вільно рахують та читають, а в експериментальних дитсадках успішно навчаються вищої математики. Середня величина зросту піднялася вгору до 25 сантиметрів проти 15 сто років тому, жінки зберігають статеві снагу та натхнення на 10 років довше.

Світ довкола нас запаморочливо швидко змінюється. Хіба могла б людина не змінюватися, коли майже з дня на день змінюється середовище, у якому живе?

Ясно, що змінюється, і це в багатьох сферах життях, а батьки, вихователі та вчителі силоміць хочуть утримати молодь у дбайливо оброблених та незмінних звичаєво-статевих рамках.

Постійні намагання дорослих “порадити” молоді, як зняти статеву напругу, видаються дещо нелогічними у виборі методів. З цікавістю читаю у пресі та деяких молодіжних виданнях ваговиті просторікування на тему: щоб його дати молоді “замість”? Падають пропозиції: спорт, гімнастика, наука тощо. А значить, усе ставиться з ніг на голову!

Адже важко запропонувати людині сон замість пиття, а спочинок замість їжі. Не ми створили наші організми такими, якими вони є, тож повинні погодитись, що одні функції інших не замінять, зате маємо обов’язок узгодити їхнє співіснування.

Відволікаючись від причин, що прискорюють розвиток молоді, пригадаймо, що давніше, як і тепер, по-всякому бувало з періодом початку статевого співжиття. Навіть у Польщі та європейських країнах наші бабусі та прабабусі виходили заміж у 14-15 років (з дозволу Папи), а в Індії та Африці і нині нерідко бувають шлюби 10-12-річних дівчат. Безперечно, і кліматичні умови дещо значать, але то співзвучно висловленому вище зауваженню про вплив умов середовища на прискорення статевого розвитку.

Дослідження, що їх європейські вчені провели в останні тридцять років, свідчать, що хлопці починають співжити у середньому на 17-му, а дівчата — на 18-19-му році життя. Дані, які я зібрала від 4500 жінок (у 1959 — 1969 роки) показали середній статистичний вік початку співжиття: 21,5-22 роки. Це трохивище, ніж висновки, що їх подають сучасні дані, одержані від молоді до двадцяти років, бо мої дослідження торкалися жінок віком від 30 до 40 років.

Як випливає з попередніх роздумів, чимало чинників, незалежних від нашого “планування”, суттєво впливає на зміну звичаїв, навіть на зріст та біологічний розвиток людини, і ми повинні всі погляди брати до уваги, не втікаючи від дійсності. Недоцільно будувати міцні перепони, які однаково будуть зметені життям. Чи не краще прийняти роль доброзичливого спостерігача, намагаючись у міру потреби приязно та ненав’язливо допомогти молоді, направляючи течію її особистого життя. Удоступнити їй докладні наукові відомості з біології, анатомії, фізіології, соціології тощо, щоб вона могла, коли ті знадобляться, звернутися до них і споруджувати свій майбутній світ, у якому житиме згідно із власним, найвідповіднішим їй зразком.

Далі, коли говоритиму про вік початку співжиття, повернуся ще до розділу про любов у молодих.

Може статися так, що у віці безпосередньо по дозріванню переважатимуть негативні сторони передчасного співжиття, та сaме на них я хочу звернути увагу своїх читачів, попри те, що, на щастя, складають вони виняток і не зачіпають загалу молоді.

Одразу скажу, що висновки і пропозиції, які виникають з дальших думок, це не чергові — цим разом мого виробництва — рамки правил статевого співжиття. Це просто спроба різнобічно підійти до цього питання, даючи молодим читачам матеріал на власні роздуми та нагоду вибрати найбільш підхожу собі стежину й бодай почасти відвернути небезпеки, що їм загрожують.

Почуттєвість людини дозріває з віком і під впливом чергових учителів любові. Від народження дитина вчиться любові від матері, потім од батька та товаришів.

Якщо молодь починає статево співжити між дозріванням та 16 роком, то статеві акти йдуть попереду повного психічного розвитку. Так само, як малюк, що був позбавлений у дитинстві материнської любові, пізніше страждає на недорозвиток почуттєвості, так і початок статевих контактів незабаром по дозріванню (на 12-16 році життя) може спричинити психічно-почуттєву деформацію, котру я назвала хворобою “безлюбові”.

Молодь, започатковуючи сексуальні контакти до 16-річчя, ще не навчившись дружити та встановлювати почуттєві зв’язки з іншою людиною, дивиться на статеве життя, як на одну з приємностей, таких як їсти цукерки, курити сигарети чи ходити в кіно. Статеві зносини — це метa самa в собі і не входять вони до сфери почуттєвого життя молодої людини, через що потім з’являються часті зміни партнерів. З роками формується донжуанство чи щось схоже на німфоманію (маю на увазі не збочення, а просто колекціонування статевих актів без почуттєвих пов’язань).

З віком твориться класична постать дженджика, хіба що молода людина стріне на своєму життєвому шляху дівчину, яка твердо, не поступаючись у питанні статевих актів, змусить своєю поведінкою вподобати й покохати себе. В іншому разі стиль життя такого бабія закріплюється і тягне за собою шкідливі наслідки не лише для хлопця чи дівчини, але також для навколишніх людей і навіть суспільства, у якому живуть.

Дженджики мають свій спосіб життя і свої звичаї. Колись я розмовляла про це зі стрункою, інтелігентною 16-літньою дівчиною, яка велеречиво вихвалялася таким своїм життєвим становищем. Я спитала її, що ж означає в них «зняти» партнера? Вона роз’яснила мені, що це різновид секс-гри, якою розважаються певні молодіжні ватаги, де створюється щось схоже на суперництво дженджиків. «Зняти» партнера в них — як вона мені пояснювала — це коли шукається поважний парубок, такий, що дивиться на життя та кохання дуже серйозно («зняти» дженджика не вважається у тому середовищі за успіх). Дівчина спокушає його, аби закохався та стратив за нею тяму, доводячи діло до кількох перших статевих зносин. У момент, коли юнак найдужче закоханий, привселюдно віджбурює його, нічого не пояснюючи і не виправдовуючи свого вчинку, а до того належить ще й поглумитися над ним серед подружок та його товаришів, принизливо трактуючи та зловтішно насміхаючись. І лишень тоді, як для подружок зробиться видовище з його почуттів та страждань, “зйом” зараховується. Найбільшу хвалу у своєму гурті здобуває та, що набере найбільше число партнерів.

Слухавши її оповідь, а вона все це висловлювала з усміхом та розв’язно, наче спогади про чудову розвагу, я з глибокою задумою дивилася, яке ж спустошення в її почуттєвому житті скоїло відхилення од правильного шляху розвитку через дурну моду чи погане товариство. Разючим було поєднання того милого дитячого личика з сексом без дрібки ніжності, з сексом відверто садистичним.

Та бесіда живо нагадала мені любовні звичаї Франції XVIII століття, про які Бой-Желенський так писав у передмові до “Небезпечних зв’язків”:

“Тоді як одна частина Франції XVIII сторіччя займається, клопочеться та колотиться над питаннями філософії, економіки, політики, науки, для іншої половини кохання стає змістом життя, розмов, літератури, улюбленим товариським заняттям, предметом честолюбства та пихи. Очевидно, що це божество, так обласкане та спроваджене зі святилища до жіночої вітальні, самo теж не здатне було вберегтися від певних перетворень. Кохання стає близьким за значенням словом до сексуальної жадоби, хтивості, статевого потягу, побіжної схильності, “обміну двох примх та зіткнення двох шкір” за соковитим означенням Шамфора. Навіть справжні почуття прикриваються машкарою байдужості та зневаги. Прикметою епохи стало голосне речення Бюффона: “Що єдине цінне у любові — так це її тілесний бік!” Увесь зайвий почуттєвий вантаж одпадає, навіть заздрість виходить із моди, засуджена як смішний і дикий пережиток (…).

Кохання стає різновидом спорту, місце солодкого любовного мовлення заступає у чоловіків зухвальство, нахабність, шмагання та знущання над найтендітнішими знадобами серця. Заволодіти жінкою, ані єдиним чулим словом не виправдовуючи її слабкості, більше того, ставлячи перед її очі спогади людини, яку він кохає і зраджує — ось примітна риса розбещеності захололих серцеїдів. До рівня беззаперечної істини піднесено правило не поривати з жінкою, доки не маєш у руках засобів її згуби. У навмисній розпусті та нещадній злісній жорстокості жінка, буває, перевершує кавалера. Нищити, чавучити, псувати стає мистецтвом, до якого входять: лють, віроломство, зрада, майстерність гноблення. Ця риса звірства у любові — знаменна для тієї епохи і, пересунувшись з моральної сфери до фізичної, сягає у маркізі де Сад свого найвичерпнішого прояву."

Як бачимо, стиль життя згаданих вище дженджиків аж ніяк не відкриття новочасної доби. Дженджики у певну пору свого життя вступають до шлюбу на підставі самогo тільки статевого потягу. Відомо, наскільки нетривкий такий союз, адже життя вдвох сповнене — крім статевих поривів — заробітком грошей, накопиченням речей (при цьому така чванливість, аби були вони дорожчі та кращі на зaвидки сусідам), подорожами та вбиванням нудьги всіма можливими способами.

Нетривкість сімей, які створюють дженджики, відбивається ще й на тому, що здебільшого не хочуть вони мати дітей. Дитина в’яже чоловіка і жінку, ускладнює життя, обмежує свободу, зрештою утруднює відхід. В остаточному підсумку суспільство дістає більше розлучень і менше дітей. Інколи в таких родинах з’являються небажані діти, що мають, як правило, прекрасні побутові умови, та не мають потрібного їм для правильного розвитку клімату любові і виростають людьми зі скаліченою та недорозвиненою особистістю.

Висновок простий: розпочинати статево співжити на 12-16-му році життя — аж ніяк не ознака сучасності та поступу, а радше викривлення правильного розвитку та причина численних складнощів не лише у житті окремої людини і сім’ї, а й у подальших наслідках для суспільства. Ясна річ, з цього правила, як і з будь-якого іншого, бувають винятки: трапляється, що молоді, почавши статеве співжиття на 14-15-му році, покохаються і створять згодом щасливе та вдале подружжя, але це тільки підтверджує слушність правила.

Розглянувши психічно-почуттєві відхилення, що їх несе в собі передчасний початок співжиття, варто спинитися і на фізичному боці цього питання.

Чоловік у перші тижні чи місяці статевого життя виявляє високу статеву напругу, ознака чого — дуже часті статеві акти. Через деякий час настає мить пересичення, тілесної змори, виснаження. Знайомство відбулось, після чого вирушає шукати нової пригоди. Зносини у такого чоловіка бувають надміру часто протягом багатьох років. У любові постійної пари постають навперемінні етапи статевих поривань та тілесної охолоди, коли інтереси зосереджуються на спільній праці, розвиткові захоплень та вихованні дітей. Джиґун же безперестанно провадить статеве життя на найвищих обертах. Як надійдуть перші прояви пересичення, коли повинна початися тілесна відпруга, полишає він здобуту жінку і прожогом кидається шукати іншої, аби “не вийти з обігу”. До того ж такі кавалери ведуть дуже негігієнічний спосіб життя, нераціонально харчуються, а нерідко й добряче випивають (не обійтись, аби швидко “зняти” жінку). Усе це не додає здоров’я і, як правило, зразу по тридцятиріччі вони скаржаться на помітний спад своїх статевих спромог, а під сорок чи сорок п’ять зостаються самi бажання. Наприкінці, як завжди, застерігаю, що є секс-богатирі, котрi до пізньої старості ведуть активне статеве життя без будь-якої шкоди для свого здоров’я.

Дещо інакше виглядають клопоти про здоров’я у дівчат, які надто рано починають співжити. Тут у силі два моменти: небажана вагітність та аборт або роди та тілесні пошкодження як наслідок дуже раннього і надміру частого співжиття.

Материнство для 13-16-річної юнки — завжди приголомшлива і жахлива подія. Немає в неї жодних умов, ані психічних, ані матеріальних, щоб виховувати дитину, і увесь клопіт спадaє на бaрки батьків, не кажучи вже про кривду дитини — незваного приблуди.

Двічі у своїй лікарській практиці я стикалася з такою ситуацією. Тоді я намовляла ще молодих матерів тих дівчат виїхати разом з ними в останні місяці вагітності і привезти дитину після народження як дитину матері — а не доньки. Таким чином дитина виховувалася у нормальних родинних умовах, а дівчина, навчена гірким досвідом, далі розвивалася згідно зі своїм віком. Обидва ті випадки скінчилися порівняно щасливо, але, мабуть, це не те, чого б можна було зичити своїй дитині.

Є ще один розв’язок — аборт. Як він впливає на жіночий організм, я ще писатиму. У цьому ж місці хотіла б лише зазначити, що всі його препогані наслідки проявляються набагато дужче в молодому організмі, не пристосованому ще до вагітності, а тим більше до її переривання.

Чергова небезпека, що загрожує малолітнім дівчатам, — це поява у сімдесяті роки передракових станів та новотворів маткової шийки у жінок між 17 і 22 роками життя. Стали дошукуватися причин, бо цих хвороб нікoли раніше у такому молодому віці не спостерігали. З’ясувалося, що практично всі жінки, у яких знайдено передракові стани, мали багаторазові аборти, що робилися ще до двадцятиріччя, численні роди у тому ж віці (3-4 дітей у 19-літок) або від найранішої юності вели активне статеве співжиття.

Збіжність появи передракових станів та пухлин маткової шийки — не помічених раніше у такому молодому віці — з численними вагітностями або забагатим статевим життям у малолітніх наводить на думку, що постійний кровоналив або рани ще недозрілої маткової шийки, викликані багаторазовими абортами або родами, стають чинником, який подразнює молодi нерозвинені тканини та до кінця не з’ясовано як впливає на їхнє ненормальне розростання. Частота передракових станів та пухлин маткової шийки у малоліток становила в останнє десятиріччя близько 12 відсотків усіх новотвірних хвороб жіночих статевих органів. Цей процент великий, тривожний, та, на жаль, мало хто про це знає.

І ще одна не менш грізна небезпека, цим разом така, що торкається і дівчат, і хлопців — венеричні захворювання (у час написання цієї книжки про СНІД ще не знали — від перекладача). Про це треба сказати, бо в останні роки венеричні хвороби значно помолодшали і тепер трапляються найчастіше сaме серед підлітків. Заразитися, зокрема, сифілісом — дуже небезпечно, бо через те, що антибіотики та сульфаміди нині широко вживаються навіть проти застуди, ознаки хвороби розпливаються і дуже легко їх недобачити. З такої причини хворі нерідко опиняються у лікаря з уже задавненою хворобою, а відомо ж, що чим раніше почати лікувати, тим кращі будуть наслідки. Я не розгортатиму цієї теми ширше, оскільки хто хоче, може легко знайти численні публікації про те, як уберегтися проти венеричних хвороб.

Досить глибоко я висвітлила складнощі, що виникають, коли почати активно статево співжити ще в першій половині юності, бо негаразди цього періоду мають величезний вплив на подальший перебіг життя молоді та її оточення.

Коли почати?

Придивімося тепер до дрyгого періоду молодіжної любові — між 17 та 25 роками життя. Десь у цих межах здебільшого і започатковується статеве співжиття. На 17-му році життя добігає кінця період дозрівання та виникнення потреби почуттєвих взаємин у відносинах з родиною та друзями. В останні роки навчання у школі, перші роки набування професії або самостійного трудового життя і починається пора добору парубків та дівчат у постійні пари.

Закохані і в цьому віці не повинні починати від статевого акту, бо чоловік вже цілком тілесно дозрів і здатен до правильних статевих відчувань, а жінка щойно ступила на стезю свого любовного навчання. Її роль у ранньому коханні — налагоджувати дружбу і спільний почуттєвий світ, збагачувати досі прості статеві реакції коханого почуттєвими елементами. Жінка — поводир та вчитель у світі почуттів. Їхнє кохання буде таке, яким вона його зробить для обох. Чоловік же поступово пестощами розвиває її статеву вразливість, від вступних до дедалі інтимніших. Задача жінки — якомога забаряти переходи від пестощів до пестощів, що корисно як для неї самoї, так і для хлопця. У період розваг та любовних ігор безконфліктно дозрівають до початку співжиття, у якому чоловік стає ніжним коханцем та приятелем, а жінка — рівним йому тілесним та почуттєвим партнером.

У перші роки любові, як зрештою, і в пізніші, треба звернути особливу увагу на роль жінки у гальмуванні чоловічих статевих поривів. Це багато значить для того, щоб правильно розвивались його почуттєвість і кохання до неї та щоб створити їй нормальні умови сексуального старту.

Крім того, є ще один момент, дуже важливий у взаєминах коханців. Маю на увазі статевий почин з боку жінки. Найчастіше буває так, що чоловік недовірливо дивиться на жіночу заповзятливість у сексі, навіть коли він дуже закоханий.

Пригадую розповідь одного парубка, що питався у мене про свої реакції, бо вважав їх ненормальними. Кохана, з якою стрічався вже певен час, сказала одного дня, що попросила сусідку по гуртожитку, аби та пішла у кіно і лишила їм вільну кімнату. Юнак засвідчив, що був радий та розхвильований цією пропозицією, але десь глибоко у душі дівчина стала враз менш жадана. Навіть задумався: «А яка вона насправді?». А може, з ним щось не до пуття, бо раптове здійснення бажань замість ощасливити породило цілий рій неприємних думок?

Не одне прекрасне, обнадійливе кохання померло передчасно сaме через те, що з сексуальною ініціативою парубка випередила дівчина.

Тут Ви можете обурливо закинути мені: “А де ж рівність?”. У сфері стaті нема й нікoли не буде однаковості відчувань. З докорінними різницями та психосексуальною відмінністю чоловіка та жінки треба погодитися, як і з тим, що чоловік не народжуватиме дітей. Настанови наших бабусь, що передаються з роду в рід, іноді нагадують давні народні цілющі зілля та ліки, убогі, дещо смішні проти потуги сучасної терапії, але вони часто рятують життя та здоров’я там, де велика медицина виявляється безпорадна.

Наші бабці казали, що “чоловік — то мисливець, а жінка — пташка, на яку полює”. Чим важче вполювати чи зловити її, тим цінніша. Дівчата, не відбирайте у ваших хлопців приємності полювати на цінну здобич. Погляньте-но на небувало горді та радісні обличчя добродіїв, які зі сторінок газет чи з телевізора показують, тріумфуючи, власноруч зловлену ота-а-а-акенну рибину. Величезне щастя вимальовується на їхніх обличчях. Сам упіймав таку рибину, чим мало хто може похвалитися.

Хай полює, нехай ставить складні пастки, хай винахідливо і з усіх сил здобуває свою жінку. Хай до останньої миті не буде певний, “чи рибка вже клюнула”. І тільки тоді віритиме, що заволодів незвичайною та коштовною річчю. Ясно, що це не заохота берегтись недоторканою аж до тридцяти років і далі. У всьому треба знати міру і переборщувати теж не годиться.

Опитувавши своїх пацієнток, я відзначила численні клопоти 30-річних дівиць, які не можуть правильно відчувати секс. З-поміж чотирьох тисяч 40-50-річних жінок, що почали співжити на 28-30 році життя, я встановила у 68 відсотків статеву холодність та брак оргазму під час занять сексом, а до того ж нерідко загальний низький рівень сексуальної культури. У цих жінок, які пізно стали співжити, виявились два різновиди холодності. У групі жінок, що зроду не звідували оргазму й не пробували онанізму, виникала повна холодність та байдужість до статевого співжиття. Зате у тих, які багато років управлялися в онанізмі, закріпилися кліторні статеві реакції і в шлюбі доходили до оргазму лише тоді, коли подразнювали клітор — у ході статевих зносин чи окремо від них.

Група молодших жінок, які стали співжити на 17-19 році життя, досягала повної статевої справності у період від кількох тижнів до двох років з моменту початку співжиття. Лише деякі — після перших родів.

Повертаючись до питання, коли почати, я не стверджую також, що найкращий момент, аби почати статево співжити, — це одруження, і що співжиття повинне починатися тільки після вступу до шлюбу. Шлюб — це домовленість надовго, нерідко на все життя, через що треба, крім почуттєвих та інших аспектів, узяти до уваги й питання тілесного добору. Можна наважитися на шлюб, коли всі почуттєві та фізичні елементи будуть порiвняно підхожі. Треба завбачити чимало того, що пізнати та оцінити можна буде тільки потім, через довгий період упорядкованого статевого співжиття. Заради більшої ясності думки наведу кілька прикладів.

Перший стосується природжених розбіжностей статевої вдачі. Люди родяться з великим або малим носом, чорними чи синіми очима, високого чи низького зросту; так само і рівень статевих потреб у певному сенсі природжений і можна народитися з великим, малим або помірним темпераментом.

Доктор Ігор Фельштейн у своїй “Ґеронтосексології” стверджує, що: “Коли людина розумово нормальна і її геніталії здорові, то статева напруга підноситься до рівня, притаманного сaме цій людині. Така реакція дещо схожа на особливості відчування болю. У людей з так званим низьким больовим порогом, тобто у таких, які біль погано переносять, укус оси може спричинити страшенні, просто-таки нестерпні мyки. Людям з високим порогом відчування болю той же укус дошкуляє не дужче за прокол шкіри голкою шприца”.

Це природжені властивості, і мало що тут можна змінити. Чималий відсоток відвідувачів Сексологічної консультації бідкається на клопоти, що йдуть од необізнаності щодо відмінностей у статевих потребах. Часто просять про ліки, що збільшують чи зменшують збуджуваність.

Важке питання. Є такі ліки, що поменшують статеву пристрасть, але спроможніший найчастіше собою дуже задоволений і не бажає вживати ніяких ліків. Зате я нікoли не помічала, аби бодай якийсь із засобів, що їх вважають “ідеальними”, збільшував темперамент осіб, у яких він од природи невеликий.

Аби пересвідчитися, що закохані у цьому підходять одне одному, періоду любовних ігор та перших місяців співжиття замало, бо, як правило, у цей період частота злягань більша. І лишень за кілька місяців, як минe пора перших поривів і усталиться якийсь порядок, можна визначитися з такого погляду. Статевий темперамент у кожного має чіткі верхні можливості, і найліпше, коли одружуються люди з однаково високими, низькими чи принаймні близькими рівнями статевих потреб. Значні відмінності згодом найчастіше розбивають шлюб.

Дрyгий приклад — це присмак жорстокості в сексуальних утіхах. Коли стрівається пара людей, з яких одно має нахили мучителя і пестощі його шалені та болісні (щипання, биття, кусання), дрyгому ж розкішно бути мученим, то живуть щасливо, дуже собою задоволені, сповна віддаючись узаєминам у ліжкові.

Може статися і так, що чоловік із характером “мучителя” натрапить на честолюбну, гордовиту, статево ніжну жінку, якій нестримні пестощі та біль абсолютно унеможливлюють спізнавання статевої насолоди. У такому разі шлюб нещасливий. Так само, як і тоді, коли слабка жінка, що любить бути у підданстві, зійдеться з чоловіком, який теж прагне принижень та катувань і не здатний стати для неї опертям.

Крім того, бувають, хай і рідко, невідповідності у будові геніталій. Нерозмірність прутня з піхвою може бути така велика, що жінка після кожного статевого акту ще довго “оклигує”, не кажучи вже про хоч-яку приємність. Цій парі теж не напророчиш довгої тривалості.

Трапляється, що чоловік та жінка виховувалися та набували свого першого статевого досвіду у зовсім різних умовах. Коли беруть шлюб, то вже мають усталені реакції, приміром, у формі схильності до споглядання, у виборі на час зносин певних положень тіл або пестощів, що неприйнятні, огидні, відразливі для партнера, до яких він ніяк не звикне.

Перестороги можна множити ще довго, але навіть кілька наведених прикладів показують, наскільки небезпечними або принаймні дуже неприємними можуть стати відкриття, зроблені у царині сексу тільки після одруження, а це значно ускладнює життя.

Медовий місяць

У цій книжці вже йшлося про те, що період “петингу”, коли немає загрози вагітності, розвиває та статево допасовує хлопця і дівчину. Співжиття, початок якого за таких обставин припадає десь на 19-20 рік життя (як бачимо, цей вік, що випливає з моїх міркувань, не дуже відрізняється від сучасних статистичних даних — тобто від дійсності), повинно супроводитися правильним запобіганням вагітності і може спокійно тривати аж до шлюбу — навіть кілька років.

Існує чимало способів запобігти вагітності, але як до першого статевого акту, то це складнувата справа, а він же може стати початком небажаної вагітності. Дуже часто, коли кажу про це, мої відвідувачки здивовано виголошують: “Як, з першого разу?.. “ Пам’ятаймо, що буває й таке.

Тут пригадую розмову зі студентами, де йшлося про те, як дівчині не завагітніти під час першого тілесного єднання. Багато говорили на тему: романтика чи відвернення вагітності і як можна погодити раптовий любовний порив весняної ночі, під Місяцем, з протизаплідними розрахунками. Лунали гострі слова про знищення кохання, загубу романтики та всяке інше, приміром, про дівчину, "яку “зняв”, коли їхав на "моцику". Де в такому разі час та місце на контрацепцію?

Слухала я, слухала, і подумки зробила висновок — то чисто чоловічий погляд. Адже, крім “знятої” дівки, мотоцикла та місячної ночі, є ще проблеми дітей і абортів — але це вже чисто жіночий погляд.

Тепер багато що змінилося. У цaрині статевої культури спостерігаємо помітний поступ: справи протизапліднення вважаються у молоді за цілком нормальні, так само, як і створення умов на любов: квартира, дача, готель тощо.

Навчання тому, як запобігати вагітності, вже від початку співжиття створює корисну умовну реакцію. Коротше кажучи, стає вона звичкою, як миття рук або щоденне чищення зубів. Давно вже проблеми, як уникнути вагітності, перестали бути соромливими й перейшли до розряду гігієнічних заходів. Як сучасна молодь ставиться до потреби застосовувати протизаплідні засоби (ясно, що доти, доки немає умов мати дитину) — показує розповідь однієї з моїх молодих пацієнток після повернення її з відпустки:

“Пливли ми вдвох на вітрильному човні. Коли враз як здійметься страшенний вітер і поклав човна на бік. Ну й усе, що було вгорі, повисипалося у воду: і фотоапарат, і туалетні речі, і косметичка з контрацептивами. Уявіть собі, не роздумуючи, обоє негайно кинулись рятувати косметичку, а все інше лишили напризволяще.”

У першому статевому акті запобігти вагітності досить складно, бо дівоча пліва унеможливлює підбір піхвових засобів. Можна подумати над тим, щоб чоловікові вдатися до презервативу, та тут виникає новa заковика. Презерватив рветься куди легше, аніж дівоча пліва, і здебільшого не витримує такого випробування. Треба подумати про щось інше.

Здавалося б, що за таких обставин жіночий календар був би в самий раз. На жаль, ще доктори Оґіно та Кнаус, творці календаря, попереджали, що він годиться лише при впорядкованому багатомісячному чи багаторічному співжитті і зовсім ненадійний при випадкових зносинах. Перший статевий акт — це ще й величезне нервове напруження дівчини. Як наслідок нервового стресу або навіть хвилювання та піднесення, може виникнути додаткова овуляція — вихід з яєчника готової до запліднення яйцеклітини — хоча таке й трапляється нечасто. У нашій ситуації можна б скористатись жіночим календарем разом з додатковим запобіжним засобом.

Коли пацієнтка з інших причин — скажімо, через гормональний розлад — робила раніше виміри ранкової температури, то в цьому разі теж може вдатися до цього методу (дивись розділ “Як запобігти вагітності”) замість календаря, щоб визначити й обрати найменш плідний період.

Піхвові засоби, круги або ковпачки на маткову шийку можна вводити до піхви тільки після того, як буде прорвана і загоїться дівоча пліва. Отже, залишилися хімічні засоби, які можна вводити до піхви крізь отвір у дівочій пліві.

Треба ще згадати про таблетки. Я — не прихильник їх, та мушу визнати, що як на перший статевий акт, вони дуже зручні, насамперед з тієї причини, що вживаються орально, тобто через рот. І все ж є певний мінус, який у даному разі значно зменшує привабливість таблеток. Йдеться про недуги, що трапляються у перші місяці застосування таблеток і проявляються у болісних набряках груді, млосності, здутті живота, погіршеному самопочутті, депресії. Ясно, що не в усіх жінок таке буває, але в цілому нерідко. Надумавши на початку співжиття вживати таблетки, маєте добре запам’ятати, що їхня протизаплідна дія настає не зразу, а через кілька, а то й кільканадцять, днів після початку вживання. Отож, як беретесь “пити” таблетки, то тільки через якийсь час (а через який — це написано в інструкції до таблеток) вони починають діяти. А доти можна завагітніти, дарма що вживаємо таблетки.

Дівчатам, які питають мене, як забезпечитися, аби не завагітніти під час першого статевого акту, я рекомендую почати співжиття у перші дні після місячних або ж зараз же перед наступними. Крім того, раджу за якийсь час перед статевими зносинами (півгодини-годину) ввести у піхву протизаплідну кульку. Сполучити хімічний засіб з періодом зменшеної плідності — цього цілком досить, щоб уберегтися. Почекавши кілька днів, доки загоїться пошкоджена дівоча пліва, можна підібрати собі піхвовий круг або ковпачок.

Отож, вибір такий: або пити таблетки (краще почати заздалегідь, за місяць до співжиття, тоді дрyгий місяць буде весь неплідний, а після першого акту пропоную добрати собі круг і облишити таблетки в обмежений рецептом строк (тобто споживши 20 штук) або вдатися до піхвової кульки разом з дотриманням правил “календаря”.

Усі попередні пропозиції торкалися статево “притертої” пари. І все ж буває, що перший статевий акт відбувається після шлюбу, а до того подружжя не мало нагоди до статевої близькості. Молоду дружину, тілесно дозрілу, але зовсім не розвинену зі статевого боку, може спіткати безліч несподіванок.

Чоловік, оженившись на статево нерозвинутій жінці, повинен подбати про те, щоб вона дозрівала поступово. Якщо він негайно висуне свої подружні права, то це йому мститиме довго, іноді все життя.

Отож, як випливає з попередніх розділів книжки, шлях до повного статевого розвитку жінки довгий і нелегкий. Однак чимало чоловіків очікує від неосвічених та несповна статево дозрілих дружин, щоби ті відразу ж, у першу шлюбну ніч, поводилися, як цілком умілі партнерки, а інколи навіть вимагають різних “штучок”. Так неждано і боляче зіштовхнувшись з непогамованим сексом, молоді жони просто-таки ошелешені. Такою своєю поведінкою чоловік може надовго відбити у дружини охоту до близькості і забарити її здатність спізнавати фізичну насолоду.

Якщо ж, попри все, чоловік гне своє, то у жіночій психіці зроджується опір. Буває, відчуваючи себе приниженою через те, що вона не має ніякої приємності, жінка удає, наче переживає і спізнає те, чого хоче від неї чоловік. Навмисна омана, само собою, не дозволяє обмінюватися враженнями та шукати взаєморозуміння. Згодом усе обертається на безвихідну пастку, бо жона, не бажаючи визнати, що весь час тільки придурювалася, не може заохотити чоловіка, аби він спробував пробудити в ній статеві відчуття.

Сумно, коли в подружжя так складається, тим більше, що тільки сексологи знають, як часто таке трапляється. Кінець буває той, що справи сексу назавжди залишаються “таємницею під сімома печатями” або ж жінка, розбуджена іншим чоловіком, “розморожується”. Нерідко на прощання розкриває карти зненацька застуканому благовірному, що стає для нього неабияким приниженням.

Як лікар умовить дружину поговорити з чоловіком про приховувані доти проблеми, не завжди з того буває щось путнє. Честь чоловіка, який довідався, що його довгі роки обманювано, часто глибоко уражено. Тим паче, коли чоловік не настільки спостережливий та зацікавлений жінкою, аби запримітити щось неладне. Як не від нього вийде почин спільного візиту до лікаря, то різні нарікання та жалі, коли жінка викаже правду, надовго, а то й назавжди попсують їхні взаємопочуття.

Буває й інакше, зокрема в жінок з природженою розсудливістю у цьому ділі. Попервах прикидаючись, вона уважно слідкує за своїми і чоловіковими реакціями й раз у раз підсуває йому голубощі та форми співжиття, які їй найбільш до вподоби. Діючи так, жінка згодом улаштовується досить непогано і дістає повне задоволення. Але це, на жаль, довга та самотня дорога, дорога, сповнена хитромудрих обманів, яка дуже небагато має спільного з радісною втіхою удвох.

Жінки з “прохолодною” вдачею, але честолюбні, гоноровиті, хоч і прагнуть ощасливити чоловіка і самим собі теж догодити у співжитті, не бажають визнати, що в них щось не виходить, і зрікаються даремних зусиль, сховавшись за завісою показної соромливості та свідомої холодності.

Є ще жінки, що дуже кохають своїх чоловіків і віддані своїй сім’ї. Роблять усе, аби вдовольнити й ощасливити чоловіків. Це їм приємно чисто почуттєво, як приміром, пестити чи обдаровувати дітей. Однак у царині сексу вони довіку зостаються стороннім спостерігачем, який усе робить, аби ощасливити іншого, а сам не бере участі у цій грі.

Раз мовимо про клопоти подружжя, в яких перші сексуальні контакти розпочинаються тільки після весілля, то варто звернути увагу ще на одне — на те, щоб призвичаїтись до голизни. Безліч сімей усе своє статеве життя проводять натемно, і нікoли світло не показує очам їхні тіла і вирази облич у хвилини любовних утіх.

Зорові враження — дуже цінні статеві спонуки для умілих коханців, але для сексуально недосвідченої юнки вони можуть бути соромливі, негарні чи прямо-таки відразливі. Оголене жіноче тіло — прекрасне і гармонійне навіть у хвилини статевого піднесення. Голий же статево збуджений чоловік справляє на “необстріляну” молодицю таке враження, ніби її спіймали на гарячому, і це майже завжди. Тут відіграє роль не лише стидливість щодо свого оголеного тіла, а й тривожний для неї вигляд чоловічого тіла. У душі кожної дівчини дрімає прихований страх перед першим статевим актом і болем, якого він може завдати, страх, нерідко примножений байками досвідчених заміжніх подружок. Усі ми боїмося болю, про що найкраще знають чоловіки, коли хутко зникають, киваючи п’ятами з-під дверей стоматологічного кабінету. Вигляд голого статево піднесеного чоловіка пов’язується в уяві дівчини, яка не мала ще статевих актів, перш за все з актом і… болем. Багато значать у цій грі уяви розміри зведеного прутня, який видається страшенно величезним.

Завжди безпечніше період перших оголень, ласок та дотикань геніталій проводити натемно, аби зайвий раз не бентежити недосвідчену молоду жінку.

Ведучи мову про початок співжиття, мабуть, треба дещо більше сказати про дівочу пліву, яка відіграє тут певну роль. У подобі тонесенької складки слизової оболонки пліва перекриває вхід до піхви у дівчат, які ще не мали статевих актів. За формою та завбільшки дівочі пліви бувають прерізні, і варто сказати, які клопоти з цим пов’язані, можуть виникнути. У підручниках з гінекології знаходимо знімки, що показують різновиди дівочих плів.

Мал. 7 Дівочі пліви:

А — ситчаста;

Б — дірчаста;

В — серпкова;

Г — серпково-пристінкова.

Ситчасті, широко розрослі пліви можуть майже цілком перегородити вхід до піхви, маючи всього кілька дрібних отворів, крізь які назовні виходить менструальна кров. Бувають дірчасті пліви, що мають два-три невеликі отвори, розділені вузькими смугами слизової оболонки, або один великий посередині.

Названі вище різновиди плів у першому статевому акті являють собою досить значну перешкоду. Щоб прорвати пліву, од чоловіка потрібні певні зусилля, та й дівчині ця процедура завдає чимало прикрощів. Іноді не обійтися без допомоги лікаря. При дуже розрослій пліві розрив дрібної артерії в її тканині може призвести до рясної кровотечі. Якщо кровотеча не припиняється за одну-дві години і за цей час тратиться щонайменше дві ватяні вкладки, дощенту просякнуті кров’ю, то не можна легковажити і чекати до ранку. Так вчинила одна з моїх пацієнток, знекровившись настільки, що їй довелося робити крововливання.

При довготривалій кровотечі, особливо коли кров ясно-червона (артеріальна), потрібна лікарська допомога. Не соромтеся і їдьте до найближчої лікарні, доки ще дужче не знекровились. Нерідко жінки зволікають з таким візитом, адже ситуація трохи дражлива. Не переймайтесь цим, бо то не такі вже рідкісні випадки, аби лікарі були вражені. Досить невеликої кровозупинної процедури. На щастя, широко розрослі пліви становлять мізерний відсоток та й, розриваючись, кривавляться лише в окремих випадках. Тож не засмучуйтеся завчасно, а просто в разі кровотечі поводьтеся розсудливо.

Найчастіше натрапляємо на різні завширшки серпкові пліви. Вони у правильно здійснюваному першому акті прориваються, як правило, у напрямку промежини, де кровоносних судин обмаль й тому кровотеча невелика. З дірчастих же плів кровотеча дужча, бо вони прориваються й у напрямку клітора та сечоводу, де судин значно більше. Правильне положення тіл (правильна поза) під час першого акту зводить до мінімуму можливість пошкодити ділянку клітора. Серпкові пліви прориваються легко та безболісно, через що моторошні оповідання на тему “першої ночі” — як правило, перебільшені.

Крім згаданих вище різновидів дівочих плів, бувають ще й серпково-пристінкові пліви, у вигляді вузької смужки, що тягнеться вздовж нижньої стінки входу до піхви. Серпково-пристінкові пліви, як і дірчасті, трапляються рідко — не частіше, ніж у 15% дівчат. На жаль, з такими плівами теж немалі клопоти, хоча зовсім протилежні.

У відповідь на листи у Заочній консультації Товариства свідомого материнства я часто читала листи сповнених розпачу жінок, які скаржилися на великі неприємності з боку своїх чоловіків, переконаних, що одружилися на дівчині (а їх у цьому запевнила майбутня жона). У першу шлюбну ніч з’ясовувалося, що ні болю, ані кровотечі під час першого статевого акту не було.

Чоловік робив з того простий висновок, що дружина його одурила. Здебільшого річ була не в тому, що не дівчина, а нащо брехала? Ось і готове подружнє непорозуміння, тим паче, що жінка відчуває ображеною через те, що її несправедливо звинувачують. Кінець кінцем пише до нас: “Як же це так? Я ж знаю, що була тоді дівчиною?” Отож, може так бути, бо пристінкова пліва за статевого акту не чинить жодного опору. Іноді виникають невеличкі безкровні і майже безболісні розриви, а іноді пліва така пружна, що вгинається у ході статевого акту і зостається ціла. Тоді жінка залишається дівчиною, аж доки народиться перша дитина, коли всяка пліва розривається на шматки.

Перший статевий акт

Споконвіку мільйони дівчат втрачали невинність на лоні природи, але нині, у добу цивілізації та антисептиків, вимагаємо більш гігієнічних умов. Отже, завжди краще вдома.

Перший статевий акт — це більш-менш неприємна процедура, яка дає можливість надалі відкривати щораз нові таємниці еротичної любові. Коли закохані наважуються розпочати співжиття, то повинні якомога обмежити вступні пестощі, бо вони посилюють кровоналив ділянки промежини й не лише збільшують можливість кровотечі, а й загострюють чуттєву вразливість, що в разі прикрих вражень небажано.

Важко сподіватись, навіть у статево розвиненої жінки, що вона переживатиме оргазм у першому акту, бо, як правило, біль перекриває статеве піднесення, хоча і в цьому разі бувають винятки. Пестощі перед першим актом повинні бути сповнені радше ніжних та сердечних почуттів, а менш еротично збудливих.

Треба вибрати таку позу, яка б звела до мінімуму болісність цього першого статевого зближення. При звичайній позі на спині з випрямленими, дещо розсунутими ногами, сідниці провалюються, вгинаючи матрац і добре видною стає лише верхня частина входу до піхви неподалік сечоводу, трохи нижче лобкової спайки. Випростувані ноги закривають від чоловічих очей ділянку промежини і ускладнюють пошуки входу до піхви. Дівоча пліва при розпружених промежинних м’язах не напинається, вільно звисає і вимагає, щоб прутень довго натискав, аж поки максимально розтягнута, лопне. До того ж під час першого акту дівчина здебільшого підсвідомо пручається, відштовхує чоловіка руками, відсахується, стискує ноги, а все це ще більш подовжує болісний момент.

На такий випадок маю свою лікарську пропозицію, дарма що не один може мені дорікнути: “А де ж тут романтика?” Романтика романтикою, а знаття знаттям, а, крім того, гадаю, що з-поміж невдоволених вигуків небагато знайдеться жіночих голосів. Отож, перейдемо до опису для тих, хто забажає ним скористатись.

Спосіб проводити перший статевий акт, що я його пропоную дівчатам, які приходять до консультації, значно скорочує час відчування болю, а до того ж дає змогу уникнути прикрих, таких, що довго гояться, проривів верхньої частини промежини у ділянці клітора.

Перед першим статевим актом дівчина повинна підкласти під сідниці подушку, згорнуту валиком або валик від дивана чи тахти, так, щоб таз був дещо піднятий угору. Розтулені та зігнуті в колінах ноги дівчина притягує якнайближче до грудної клітини. При такому положенні верхня частина входу до піхви, що міститься поблизу лобкової спайки та клітора, відхиляється догори, до живота, і чоловічий прутень натрапляє на дівочу пліву у нижній частині переддвер’я піхви у ділянці промежини.

Притягнувши коліна до грудної клітини та широко їх розтуливши, приводимо до того, що дівоча пліва на вході до піхви максимально напинається, а це полегшує швидкий її прорив.

Проводити перший акт певною мірою заважають промежинні м’язи. Коли дівчина мимовільно захищається, напружуються дві групи м’язів: перша — стегнові м’язи, які силкуються стиснути стегна одне з одним, дрyга — м’язи промежини, між м’язом-замикачем заднього проходу і нижньою стінкою входу до піхви. Досить сильні та пружкі промежинні м’язи утворюють еластичний “валик”, який, напинаючись, звужує вхід до піхви. Скорочуючись, м’язи давлять на прутень і зсувають його вгору, до лобкової спайки. Те, що прутень так зміщується, створює ситуацію, як у лежачій позі з випростуваними ногами, тобто найдужче наражає на небезпеку пошкодити ділянку сечоводу та клітора.

Тож у позі, що її я пропоную, слід свідомо розслабити промежинні м’язи.

Мал. 8 Розміщення дівочої пліви:

А — при традиційній (звичайній) лежачій позі у ході статевого акту, прорив у н а прямку клітора;

Б — у позі, яку я пропоную, прорив пліви у напрямку промежини.

Тут є ще одна заковика. Будь-яка людина, відчуваючи біль, відсахується — тікає від джерела болю. У першому статевому акті відступ жінки у мить болісного нaтягу пліви призводить до того, що пліва послабляється, а це подовжує болючість. Свідомо, всупереч мимовільним реакціям, треба, відчувши легкий біль, тазом зробити рух уперед, що до часток секунди зменшує болісну мить прориву пліви. Наведена порада дозволяє майже безболісно пройти через цей, не досить приємний, вступ до статевого співжиття.

Усі попередні зауваги, пов’язані із проведенням першого акту, стосувалися жінки. Та я б хотіла ще кілька слів додати про положення чоловіка. Воно може бути традиційно лежачим, причому чоловік колінами легко опирається на постелю, а руками притримує жінку за плечі, щоб вона не змогла відсахнутися у мить болю. Як на мене, набагато краще розташуватися так, щоби чоловік став навколішки між розведеними жіночими стегнами і руками держався за них. Тоді можна діяти свідомо, а не навмання (див. мал. 41в).

Справа в основі своїй проста, але не забуваймо, що чимало юних хотіло б дізнатися про це трохи більше, та не мають звідки. Дальші міркування про різні клопоти, пов’язані з рішенням започаткувати співжиття, ясно показують, що джерело знань у цій сфері справді дуже потрібне.

Хтозна-скільки разів у консультації до мене зверталися зажурені, замучені та розсварені молоді подружжя, а причиною тих непорозумінь та чвар були труднощі з проведенням першого акту. Буває, місяцями, аж до року, страждають від щораз невдалих спроб зносин. Важко повірити, та мені трапилася одна пара, що за сім років після шлюбу ні разу не мала нормального статевого акту.

Більшість з тих пар намагалась починати порівняно правильно, а клопоту завдавала або натуральна перепона, якою є дівоча пліва, або надмірний страх перед першим актом, переляк, який, зрештою, запопадливо підживлювали догідливі подружки — досвідчені молодиці. Інколи виникали складнощі у чоловіка.

Мої “рекордсмени” — 7-річна “непорочна” пара — являли собою досить своєрідний випадок. Жінка звернулася до мене з проханням вилікувати безпліддя, бовже кілька років минуло, як “стали на ноги, обжилися й постановили мати дитину”, але вона, на жаль, не захoдила у тяж.

Оглянувши жінку, я вкрай здивовано засвідчила, що дівоча пліва (між іншим, досить широко розросла) ціла. Аби визначитися в ситуації (чи пацієнтка зна про це?), я обережно спитала, як проходили зносини і взагалі, як досі складалося їхнє співжиття. Вона відповіла, що з тим у них усе добре, дуже кохаються, що вони — винятково щаслива пара і від статевих зносин звідують надзвичайні насолоди. Я була приголомшена — хіба таке можливе? З подальшої розмови з’ясувалося, що відбували поверхневі зносини при її схрещених стегнах. Щоразу ці зносини доводили її, як і чоловіка, до оргазму. Я спитала, чи вона знає, що є ще дівчиною. Вона розгубилася, вмить зашaрілася, стала плакати і кинулася у справжній відчай. Як виявилося, зовсім не з причини цноти. Була пройнята жахом, що, коли з’ясуються обставини, це стане страшенним ударом для чоловіка, а вона ж його дуже-дуже кохає і не хотіла б завдавати йому ані щонайменшої прикрості.

– Дорога пані доктор, — прохала мене — будьте ласкаві, придумайте щось! Ну, скажіть, що пліва у мене сильно розросла і проводити нормальні зносини взагалі не було можливим. Дуже б я не хотіла зранити його честолюбства чи довести до скорботи та недуги.

Я пообіцяла, що спробую і порозмовляти з ним тонко, і не порозумівшись попередньо, не роз’яснювати нічого.

На дрyгий день завітав її чоловік — милий, спокійний та врівноважений молодик років тридцяти — і стала я йому пояснювати, що дружина не вагітніє, бо в неї неправильна будова дівочої пліви, яка перекриває вхід до піхви. Він уважно мене вислухав і сказав:

– Дуже мене тішить, що можу з Вами про все це поговорити, бо якось так склалося, що, працювавши та вчившись водночас у вечірній школі, а потім і заочно у вищому навчальному закладі, опікував хвору маму та молодшу сестру. Зовсім не випадало нагоди погомоніти з друзями чи ровесниками про жінок. Як правило, такі балачки ведуться у суто чоловічих компаніях, та в мене на товариське життя не вистачало часу. З трудом знаходив кілька годин на добу, щоб поспати. Христина стала моєю першою дівчиною, з якою заприязнився і яку покохав. Побралися після маминої смерті, коли сестру на дальше навчання віддав до технікуму з інтернатом. Дуже ми з Христею любимося і підходимо одне одному просто ідеально, та мушу визнати, пані доктор: завжди мені видавалося, що з нашим співжиттям щось не так. Просто не знав що. Способи співжиття, до яких самотужки дійшли, сповна нас статево вдовольняють і зроду ми б не подумали, що вона ще дівчина. У мене до Вас, пані доктор, велике прохання: не кажіть їй, що було щось не так, бо ж буде їй страшенно жаль, що не дала мені всього того, що хотіла і могла дати, а це могло б кинути тінь на наш винятково вдалий шлюб.

Розмову з тими молодими людьми я зараховую до найприємніших своїх спогадів з лікарського кабінету. Зворушливою та щирою була їхня взаємна турбота про те, аби не поранити, не знищити почуття, яке їх сполучало. Кінець усьому тому щасливий. Після надрізу дівочої пліви Христина стала нормально співжити і незабаром завагітніла та народила донечку.

Ця історія, безперечно, незвичайна, але вона водночас і приклад виняткової ніжності та злагоди серед подружжя, коли навіть таке небезпечне для честолюбства відкриття не змогло нічого між ними попсувати. Надзвичайно рідко бачу аж таке повне незнання стану речей. Невдалі спроби здолати заваду, якою є дівоча пліва, призводять згодом до роздратування та взаємних претензій, до страху перед спробами співжити у жінки та до люті та глибокого приниження у чоловіка. Мабуть, сaме повна неосвіченість у питаннях сексу вберегла Христину та її чоловіка від непорозумінь та розпаду сім’ї.

У Великій Британії консультації у справах родини, наприклад, велику увагу приділяють питанню прориву дівочої пліви, як можливого джерела конфліктів у перший період подружнього життя. Дівчатам-нареченим, що звертаються до консультації, пропонуються медичні процедури, які полягають у поступовому розмасажуванні та “розхитуванні” пліви аж до такої міри, що проведення першого акту не завдає неприємностей ні жінці, ні чоловікові.

Я переконана, що британські консультації роблять правильно, адже болючість першого акту завжди вносить неприємний розлад у взаємини закоханих ще на порозі любові. Ясна річ, при цьому у гру входить і питання доволі вкорінених звичаїв, через що у багатьох середовищах той доказ доброчесності, яким є дівоча пліва, вважається запорукою чистоти та порядності дівчини.

З плином літ це все дуже впало у ціні, і як відзначає у своїм звіті Кінсі, наводячи американські дані з 50-х років, незайманих дівчат стає дедалі менше і цей процес розгортається дуже швидко. Не лише в США, а й в усьому світі дедалі менше значення надається дівочій цноті. Без сумніву, одна з причин — це те, що чим далі, тим більше жінки здобувають рівні з чоловіками права у всіх сферах, що не може не відбитися і на формах статевого співжиття.

Що ж до клопотів, які коли-не-коли трапляються у ході першого статевого акту, то варто придивитися до них дещо ближче. Дуже розрослі або ситчасті дівочі пліви можуть у перший акт становити значну заваду, особливо для недосвідченого молодика. За обставин, коли, попри багаторазові спроби, які завдають жінці дедалі дужчих страждань, не щастить прорвати пліви, слід звернутися до лікаря, бо наростання неприємних вражень та переляку вкрай негативно відбивається на взаєминах молодят. Лікар, прописавши техніку проведення першого акту, яку я подала вище, або зробивши надріз пліви, рішуче розрубає цей вузол і клопоти скінчаться.

Тут треба наголосити ще на двох моментах. Перший — тверда поведінка чоловіка. У тій ситуації не до вагань і він повинен учинити певний тиск, а іноді й прийняти рішення за дівчину. Вона ж повинна показати принаймні крихту неупередженості, реального погляду на речі, не чманіти зі страху та не опиратися всіма силами, бо сaме героїчна оборона є здебільшого причиною болісності здійснюваних спроб. Треба усвідомити, що не йдеться при цьому про якусь сильну кровотечу та жахливий біль, як це нерідко навіює розпалена уява, а просто про невеличку прикрість, легкі болісні відчуття, котрі тривають заледве миттєвість, якщо даремно не гаяти час. Очевидно, що відповідна поза (положення під час злягання) й натяг дівочої пліви помітно скорочують “страждання”.

Варто подумати ще над одним питанням, а сaме — перед початком співжиття вилікувати піхвове запалення, якщо таке є. Трихомонадні та грибкові запалення нерідко спостерігаються у дівчат. Заразитися трихомонадою або грибком досить легко у негігієнічно утримуваних плавальних басейнах, у спільних ванних тощо. У разі інфекції піхва червоніє і дівчина відчуває, як щось пече та свербить у ділянці сорому. Якщо не вилікувати запального стану до початку співжиття, то зносини можуть бути вкрай болісні. Пухла й почервоніла промежина легко натирається, виникають пекучі ранки, що завдає прикрого болю під час статевих зносин. З огляду на це доречно перед тим, як брати шлюб, сходити до гінеколога.

Ще одна причина прикрощів на початку співжиття — це незагоєні дрібні прориви дівочої пліви. Коли надмірно любострасний чоловік не залишить жоні часу, аби вони загоїлися, а щоночі, а то й що кілька годин показує свою мужність, проривам нема коли загоїтися, і тоді вони запалюються, напухають і кривавляться за кожної спроби співжити. Недуги, що з того можуть виникнути, тривають дні і навіть тижні, начисто знеохочуючи молоду дружину до співжиття, яке завдає їй тільки болю.

Залізним правилом повинна стати перерва у співжитті після першого акту на кілька днів, доки ранки загоються. У ті кілька днів годилося б уранці та ввечері підмиватись та змащувати промежину гліцерином, аби ранки скоріше загоїлись. Як ті ранки позагоюються, то в ту хвилину, коли зволожуватимемо гліцерином, там вже не щипатиме і не пектиме.

Перші статеві акти після того, як загояться прориви, ще можуть заподіяти дрібних болячок, бо покривна тканина переддвер’я та піхви ще не призвичаїлася до натиску та тертя. Поступово, розумно дозуючи статеві акти, доводимо до того, що покривна тканина піхви потовщується і пристосовується до нових умов. У початковий період співжиття добре буде після того, як підмились, зволожити промежину гліцерином, а перед самим зляганням — ділянку входу до піхви вазеліном.

Бокаччо, описуючи у “Декамероні” бурхливі та шалені ночі пристрасних дівиць, сповнені десятками статевих зносин та блаженних зворушень, причетний, мабуть, і до народження прекрасної назви “Медовий місяць”. На жаль, такі уявлення позаводили в оману силу-силенну закоханих, які сaме на цей період планують безперестанні шаленства.

На мою думку, щоб безконфліктно увійти у нормальний ритм співжиття, потрібні найперше спокій та гігієнічні умови. Звичай весільних подорожей, ритуал давніше нерозлучний з одруженням та шлюбним обрядом, нині радше занепадає, хоча й не завжди. Але сьогодні, як правило, вже не дівчата виїздять у ці спільні мандри. У наш час найцінніше в них — це нагода побути тільки віч-на-віч за обставин, коли нема ще “своєї хати” й живуть у приймах або нарізно. Весільна подорож закоханих, що вже мають за собою певний стаж, стає для них милим передвісником і як ніби пробою майбутнього співжиття.

Зовсім інакше справа весільної подорожі виглядає з дівчиною. Виїзд тягне за собою безліч незручностей. Немає ванни та свого відокремленого кутка. Власна тахта теж багато значить, тому що по-перше — зручно, а по-друге — нема вух “слухачів” за всіма стінами (як у готелі чи на турбазі), що вкрай бентежить, особливо жінку. Далі питання постелі: у своїй домівці не переймаємося, коли стане заплямована чи закривавлена.

Остання, так само важлива причина сором’язливості та занепокоєння молодят — рипуче ліжко. Кожен, хто бодай раз перебув у таких умовах любовну ніч, добре пам’ятає, як надокучає скрипіння ліжка. З тим клопотом легко дамо собі раду, до чого дорозумілася вже не одна винахідлива пара. Просто матрац разом з постелею треба покласти на підлогу.

На те, щоб виробити нові звички у такій важливій сфері людського життя, нові умовні реакції, приноровитися до нових і відмінних від дотеперішніх елементів життя, як душевних, так і фізичних — потрібні спокій та певна окремішність. Дану роль найкраще виконає своя кімната або квартира — звичайно, коли така є. А через кілька чи кільканадцять тижнів провести відпустки у спільній подорожі — чудова ідея.

Клопоти під час першого акту постають інколи з боку чоловіка. Несміливий, надмірно помисливий, чимось стривожений чоловік може мати проблеми, пов’язані з тим, що прутень неповністю спрямляється і твердне або сім’яна рідина зарано виприскується, ще до спроби поєднатися. Звикнути пеститися задовго до співжиття — значить дієво обійти ці ускладнення. Молодята, які пізнали вже чари статевої насолоди, викликаної пестощами, які ще до того призвичаїлися до своєї голизни, дотиків, цілунків, як правило, не лякаються під час першого акту. Хлопець, пересвідчившись у ході любощів, цілунків або поверхневих контактів, що в нього нормально зводиться прутень та відбувається виверження сімені, у той момент не помічає великої різниці. Це наче дальший крок взаємопізнавання таємниць тіла.

Негаразди зі зведенням прутня та виприском сімені стають хворобою минувщини, так само як і страх перед втратою дівочої пліви при теперішніх умовах, що значно полегшують молодим установлювати взаємні контакти. Кошмар “першої ночі” відходить в історію. Ситуація, в якій двоє майже чужих людей, що їх досі од будь-яких інтимних зближень старанно оберігали мами, тьоті та подружки, враз, абсолютно непідготовлені, стають перед фактом, коли вона мусить мовчки терпіти, а він — показувати свою мужність, незавидна. Такі зіткнення часто були для обох дуже неприємні у наслідках.

При нагоді нагадаю, що причина надмірно швидкого виприску сімені та занепаду зведення прутня у чоловіка — це перебільшена статева напруга, яку спричинила тривала стриманість. Статеві контакти у формі "петингу”, передуючи початкові співжиття, протидіють тому, що нагромадиться завелика статева напруга і порушиться зведення та виприск. Легкозбудливі юнаки “кінчають” уже в ході пестощів, через що статева напруга набагато спадає. Коли ж юнака незабаром ще раз попестити, то це дає сильне й тривке зведення його прутня.

У перші місяці після одруження чимало молодиць жаліється на неприємну сухість у піхві, що помітно зменшує вразливість та викликає піл час зносин, особливо на їхньому початку, прикрі болі. Як я вже казала у розділі про значення чуттів у любові, сухість переддвер’я та піхви — це найчастіше означає, що жінку недозбуджено та недопещено. Будь-які вступні контакти — цілунки, ласки, пестощі груді, найрізніші сексуальні ігри та подразнення клітора спричиняють кровоналив судин ділянки клітора, піхви та соромітних губ. Повнокрів’я ж приводить до того, що зі слизових залоз витікає слиз, а зі стінок піхви просочується міжтканинна рідина. Завдяки цьому зволожується піхвове переддвер’я та розтуляються малі статеві губи, полегшуючи введення прутня. Щоб піхва зволожувалася, досить, як правило, аби цілком сформувалась чутливість жіночого тіла.

Зрозуміло, що бувають жінки з недозрілими статевими органами, які розвиваються пізніше та повільніше, ніж у середньому. Недорозвинута жінка здебільшого сповна надолужує своє у перші роки заміжжя. Статеве співжиття стає стимулом, що пришвидшує досягнення повного розвитку геніталій. У жінок з недозрілими маткою та піхвою менш активні слизові залози, які зволожують промежину, а також механізми, що задіюють венозний кровообіг. Той кровообіг сповнює кров’ю малий таз і готує сором та піхву до зносин (ширше про це далі у розділі про кровообіг).

Ці недобори, як я вже казала, невдовзі після початку співжиття минають. Але минають лише тоді, коли це співжиття повноцінне, разом із переживанням оргазму, тому що цим скоріше досягається тілесна зрілість. Жінки зі спізненим розвитком статевих органів у початковий період співжиття можуть скористатися вазеліном, легко змащуючи ним ділянку входу до піхви. Завдяки тому, що меншають опір та тертя, легше досягти насолоди у статевому акті, і тим самим сприяти кровоналиву і швидшому дозріванню недорозвинених геніталій.

Бувають випадки, зокрема, коли перші зносини помітно болісні, що згодом у жіночому організмі скріплюється реакція, коли, мимоволі захищаючись, скорочуються піхвові м’язи, а це ускладнює, а то й зовсім унеможливлює зносини чи й навіть гінекологічне обстеження. За винятком ситуацій гігієнічного недбальства, що ускладнені тяжким неврозом, найчастіше захисні скорочення ділянки входу до піхви з’являються свідомо, викликані болісними запальними змінами ділянки промежини після прориву дівочої пліви чи з причини надмірної сухості сорому. М’язова оборона здебільшого досить скоро припиняється після того, як зникне причина болю, і жінка в ході дальших гінекологічних обстежень або чергових статевих актів пересвідчиться, що болю справді не стало.

Працювавши у Сексологічній консультації, серед 600 відвідувачок, що зверталися до мене з приводу статевої холодності, я виявила 38 жінок з особливою будовою тазової кістки, яка у ході акту завдає помітного болю. Пронизливий біль під час спроб співжити — наслідок не такої, як у більшості жінок, будови кістки лобкової спайки. Кістка лобкової спайки або, як її іще називають, лобкова кістка, у жінки з правильною будовою тіла має форму валика завтовшки з великий палець і виступає дугою у вигляді лобкового горбка. Поєднуючись своїми краями з кістками тазу, вона утворює як ніби арку над входом до піхви.

Лобкова кістка, вигнута дугою над входом до піхви, не становить перешкоди для зносин. У тих 38-ми жінок, що їх я обстежила та описала, лобкова спайка була схожа на шаблеподібну плескату планку завширшки у три-чотири пальці і майже вполовину перекривала просвіт переддвер’я піхви. Покрите тонким прошарком тканини нижнє ребро лобкової спайки при спробі ввести прутня у піхву являло собою значну заваду й викликало сильний біль. Його причина — придавлення окістя та сечоводу до гострого ребра кістки. Окісні болі дуже дошкульні, а найгірше, що неодмінно виникають при кожній спробі поновити акт. Незабаром творяться захисні умовні реакції, і тоді жінка всіма можливими способами прагне уникнути співжиття.

Дехто з тих тридцяти восьми звертався по допомогу до психологів або сексологів, ясно, що безрезультатно, бо в даному разі лише гінеколог може відповісти, чому зносини такі болісні. Ті жінки потрапляли до мене, до консультації, жаліючись, що зносини дуже неприємні і біль не минає, дарма що дівочу пліву давно прорвано і чимало місяців уже, як заміжні.

Мал. 9 Лобкова спайка (у розрізі):

А — правильна;

Б — продовгувата та плеската (шаблеподібна), яка звужує вхід до піхви.

У доступній мені науковій сексологічній літературі я досі не натрапляла на опис болів, що їх спричиняє шаблеподібна будова лобкової спайки. Отже, мабуть, описую їх уперше і водночас пропоную простий лікувальний метод.

Узагалі важко назвати його лікувальним, бо просто роз’яснюю пацієнтці причини недуги та рекомендую обирати на зносини такі пози, що не викликають болю. Кожна жінка, яка, почавши співжити, потерпaє від довготривалого болю, передусім повинна встановити, у чому його причина. Доцільно впевнитися, чи це не випадок щойно розглянутої широкої лобкової спайки. Для цього треба всунути у піхву два пальці і якщо маємо шаблеподібну лобкову спайку, то легко відчуємо вгорі тверде та гостре кісткове ребро, котре, коли по ньому пересувати випрямленими пальцями, завдає дошкульного болю.

Пересвідчившись, що причина болю — то наявність цієї завади при вході до піхви, далі поводимося дуже просто. На зносини треба прийняти таку позу, щоб широка пластина лобкової спайки не звисала, частково затуляючи вхід до піхви, а розміщувалася горизонтально, начисто удоступнюючи та відкриваючи переддвер’я піхви. Цього можна досягти, підклавши під сідниці згорнуту валиком подушку так, щоб таз увесь був піднятий догори, а ноги, зігнуті в колінах, притягнено стегнами до грудної клітини (так само, як під час першого акту). Отож, кістки тазу змінюють положення, і лобкова спайка встановлюється горизонтально. Відтак жінка, знову пробуючи пальцями, відчує, що гостре ребро кістки перемістилося вгору, перешкода відсторонилася і біль, як вводитиме пальці у піхву, відступив. Так діючи, самі можете дізнатись, чи не є, ненароком, причиною болю особлива, не така, як у переважної більшості жінок, будова лобкової кістки.

Мал. 10 Розміщення лобкової спайки (у розрізі):

А — при звичайній лежачій позі (стрілки показують місця надавлювання прутня на сечовід та ребро кістки лобкової спайки);

Б — пропонована поза, тиск переноситься на м’язи промежини.

Помінявши так, як я пропоную, позу на зносини, вже не будете відчувати болю. До сказаного додам, що тут багато значать сильні промежинні м’язи. За численних болісних зносин вони у захисній протидії напружуються, що при широкій лобковій спайці ще дужче погіршує ситуацію, бо, скоротившись, ті м’язи притискують прутня до гострого ребра спайки. Така реакція закріплюється і, буває, не одразу маємо нормальний перебіг акту. Про це треба пам’ятати і, крім зміни пози, слід звернути увагу на промежинні м’язи, розслаблюючи їх, аби полегшити вхід до піхви.

Все дуже просто, тільки треба знати, як це робити. Ще не раз під час обговорення різних проблем статевого життя буде нагода показати, як багато значить вибір відповідної пози, наскільки це допомагає позбутися всіляких негараздів, що виникають протягом усього подружнього життя, а не тільки на його порозі.

V Як виникає насолода?

Нервова система

Статеве життя — надзвичайно складний процес, і дуже важко розбирати кожен з його параметрів поодинці. І все ж я спробую це зробити, аби Вам ясніше стало те, про що розповідаю.

У фізіології статевих зносин провідну роль відіграють такі елементи:

функція нервових шляхів, які приймають та передають відповідні подразнювальні сигнали в мозок до осередку оргазму;

зміни у кровообігу, що уможливлюють застій венозної крові та готують статеві органи, щоб ті могли виконати те, для чого призначені;

напруга та робота м’язів, які взаємодіють під час статевих зносин;

статеві органи та зміни, що в ході зносин у них відбуваються.

Небайдужа настанова, настроєння себе на секс, що посилює чутливість нервових закінчень, упорядковує діяльність м’язів, дозволяє прискорювати чи сповільнювати повнокрів’я статевих органів, у жінки так само можлива, як і в чоловіка. Досі повсюдно панівна думка, що у статевому співжитті лише чоловік — діяльний учасник, а жінка бере, що дають, виявляється зовсім неправильною. Тільки неук у сексуальних справах може твердити, що жінка “завжди напоготові”, адже, як у народі вважають, її статеві органи будь-коли здатні до акту.

Жінці ж, як і чоловікові, щоб сповна пережити акт, теж треба досягти певного ступеня повнокрів’я та генітальної напруги. Вона повинна брати активну участь у співжитті, посилюючи м’язовою грою та душевно-почуттєвою настановою інтенсивність подразників, що плинуть до її осередка оргазму, й лишень тоді стане рівним партнером, а не просто предметом чоловічої любові. Дальша розповідь, висвітлюючи механізм та фізіологію статевого співжиття, показує, наскільки важлива на шляху до оргазму активна участь обох.

Ще в перших розділах книжки ми з’ясували визначну роль гормонів у статевому житті людини. У медицині є такий термін: нервово-гормональна система, бо дії цих двох чинників настільки тісно між собою сплітаються, що вважаються одним.

Я в цьому розділі розгляну значення центральної нервової системи та шляхів, якими проходять подразники. У дальших розділах проаналізуємо значення м’язів та системи кровообігу, хоча система кровообігу й судинорухова гра прямо підвладні нервовій системі, а м’язи без нервового подразника скорочуватись не будуть.

Головний мозковий осередок, що відповідає за статеві рефлекси, — це оргазмовий осередок. Він міститься у так званому гіпоталамусі (буквально з грецької означає підгорбок — скупчення ядер нервових клітин з численними висхідними та низхі дними волокнами нижче зорового горба головного мозку — від перекладача), де приймає од периферійних частин нервової системи збуджувальні сигнали й посилає на них імпульси-відповіді. Функції осередка оргазму дуже складні, і про них, так само, як і про більшість тонкощів фізіології статевого життя, мало ще що можемо сказати.

Основні подразники, що впливають на оргазмовий осередок, — дотикові, але діють також подразники й од інших органів чуттів: зорові, нюхові, слухові та смакові.

І це не все. Крім чуттєвих подразників, оргазмовий осередок надзвичайно збуджують також психічні чинники, думки, бажання, уява. Одне слово, маємо сплетіння тисячі причин, взаємозалежностей та реакцій. Результати спостерігаємо у людському житті, але дослідження механізмів та шляхів дії роблять усього тільки перші кроки. З огляду на це мої думки — лише намагання переказати основні відомі нам елементи діяльності нервової системи. З огляду на загальнодоступність книжки та ясність опису все це я подаю дуже спрощено.

У сфері фізичних подразників, як і психічних, наперед виходить величезне значення ритму, про що вже йшла мова, коли ми говорили про роль чуттів у коханні.

Ритм — самобутня, неповторна риса, притаманна оргазмовому осередку. Ритм приводить у рух цілу низку реакцій, котрі у формі оргазму викликають розрядку статевої напруги. Очі сприймають будь-які подразники у вигляді блиску світла — навіть удар в око чи подразнення сітківки електрострумом; вуха сприймають їх у подобі звуків, а оргазмовий осередок настроєний на ритмічні, переривчасті подразники, зате на подразники з незмінною силою відгукується дуже слабко.

Більшість еротичних подразників — ритмічного характеру. Зносини теж відбуваються у певному ритмі, який задають чоловічі рухи або робота жіночих статевих м’язів. Не тільки чуттєві подразники з геніталій, сосків, поверхні шкіри, але й ритмічна музика чи танець здатні ввести людський організм у транс, допроваджуючи прямо до сексуального екстазу. Звідси зрозуміло, що не лише ритм дотикових подразників, а й інші його форми збуджують оргазмовий осередок. Усвідомивши особливості цього осередка, маємо змогу якнайдужче в усіх сексуальних діях підкреслити та урахувати ритмічні подразники, і так дістати вище статеве піднесення або швидше досягти повної солодкої утіхи.

Знати це, вміти користуватися такими особливостями — це дуже важливо, бо дає можливість уникнути неодночасного досягнення оргазму. Жінка може прискорювати свої або чоловікові реакції, пришвидшивши ритм подразників (рухів, цілунків) і на додачу ритмічно скорочуючи статеві м’язи. Не буду далі розвивати цієї теми, адже я детально розписала її у розділі, що стосується органів чуттів. Тут хотіла б просто докладніше окреслити загальні правила, які поширюються на всі раніше омовлені реакції та способи пестощів.

Од керівного осередка у мозкові нервові шляхи ведуть до рецепторів геніталій та інших сексуальних рецепторів. Нервові волокна, по яких передаються сексуальні імпульси, ідуть спинним мозком аж до крижів — кістки, утвореної зрощеними між собою п’ятьма хребцями у нижній частині хребта. Тут відмінностей між чоловіком і жінкою немає, причому в обох частина збуджувальних сигналів уже на верхньому відтинку спинного мозку “відгалужується” і біжить через так зване симпатичне сплетіння прямо до прутня або клітора.

У чоловіка на рівні попереку містяться два нервові осередки: осередок зведення прутня та осередок виприску сімені. Від них нервові волокна стеляться вздовж крижової кістки вниз, кільцем охоплюють ділянку прямої кишки, а далі йдуть по лінії промежинного шкірного шва, аж до основи прутня. Розгалужуючись, вони чуттєво іннервують яєчка та мошонку (по-українському її ще називають калиткою — від перекл.), після чого попід нижньою поверхнею прутня доходять до голівки поблизу шкірної вуздечки, що притримує крайню плоть. Їхні кінцеві гілочки інтенсивно іннервують (величезна кількість чуттєвих закінчень) поверхню голівки вздовж шву крайньої плоті та довкола вічка сечоводу.

Мал. 11а Нервові шляхи, якими проходять еротичні подразники у жінки.

Судячи з самoї будови та шляхів, якими проходять нервові волокна та осередки, можу зробити висновок, що по-перше — найдужча статева чутливість у чоловіків зосереджується у ділянці промежини та геніталій, найсильніша — на поверхні голівки, і по-друге — що правильна чинність осередків зведення та виприску у спинному мозкові конче потрібна, щоб нормально виконувались статеві функції.

Нервові шляхи у жінки пролягають загалом так само, як і в чоловіка, але у крижово-поперековій ділянці нервові корінці без посередництва спеціальних нервових центрів (у чоловіка там осередки зведення і виприску) простираються до крижово-маткових зв’язок, що сполучають задню стінку матки з горбком крижової кістки. Ці зв’язки, заразом із бічними матково-тазовими зв’язками, утримують матку у належному положенні. Нервові волокна, проходячи всередині крижово-маткових зв’язок, досягають задньої стінки матки та іннервують її тіло і шийку. Далі спускаються до піхви й оплітають густою сіттю її стіни аж до ділянки переддвер’я. Там розгалужуються, рясно іннервуючи промежину та малі губи, а потім завертають догори, вище входу до піхви, звідки прямують до клітора. Завершуються численними чуттєвими рецепторами на голівці клітора.

Мал. 11б Нервові шляхи, якими пробігають еротичні подразники у чоловіка.

Як відомо, у жінок статева вразливість не обмежується тільки геніталіями, а стосується, часто неабияк, і сосків, вуст, інших чутливих ділянок шкіри цілого тіла. Будь-який з цих рецепторів у жінок зі значною збуджуваністю здатен, як його подразнювати, довести до оргазму. Здавалося б, що еротичні подразники з сосків, долоні чи поверхні шкіри біжать кожен своїм шляхом прямо до осередка оргазму. З праць Мастерса та Джонсон, учених, які досліджували природу статевих зносин та еротичних подразників, випливає, що під час оргазму, спричиненого подразненням сосків, піхва, клітор та матка кровосповнюються та зволожуються, а статеві м’язи скорочуються, так само, як і під час оргазму, що походить зі статевих органів.

Тож робимо висновок, що, крім головного шляху, яким проходять подразники, існують додаткові сполучення решти сексуальних рецепторів зі статевими органами. До того ж відомо, що уява, збуджена картинами, заворожливою музикою або читанням, також започатковує зміни у статевих органах. Описаний вище вплив спостерігається і в жінок після операції на тілі матки, коли крижово-маткові зв’язки були перетяті, через що обірвано й нервові шляхи. З багатьох спостережень, зроблених у лікарнях та консультаціях, я доходжу висновку, що в жінки статева іннервація далеко складніша проти чоловіка і її вразливість величезною мірою обумовлюється рецепторами, які сприймають подразники з-поза статевих органів, та психічними впливами. Жінка після операції, в якій їй змушені були перетнути сексуальні нерви, котрі проходять крижово-матковими зв’язками, залишається незмінно здатна правильно сприймати еротичні подразники та переживати оргазм, що я засвідчила у ході досліджень, які проводилися у консультації.

Вищеописані відмінності у будові чоловічої і жіночої статевих іннервацій розкривають фізичну основу розходжень їхніх реакцій. Чоловіче статеве життя простіше, бо залежить від справності нервових шляхів та центрів. Зате у жінки воно широко розбудоване — охоплює всю її особистість.

Щойно висловлені міркування мають на меті наголосити на тому, що у жінок статева чутливість — це чутливість усього тіла та психіки, а не просто чутливість геніталій, як у переважної більшості чоловіків. Коли коханий чоловік збагне цю істину, тоді здатен з невинної панночки розвинути повноцінну партнерку у любові. Жінка ж, знаючи чоловічу природу загалом, зможе сповна догодити своєму чоловікові.

Вертаючи до розмови про будову нервової системи, маю сказати, що, крім спеціально пристосованих проводити еротичні подразники нервових шляхів, які сполучають мозковий оргазмовий осередок з рецепторами, існує ще один вкрай важливий механізм, що перетворює звичайні подразники з навколишнього світу на подразники сексуальні — це умовний рефлекс. Завдяки розвитку та формуванню умовних рефлексів у відповідь на певні групи вражень від довкілля створюється додатковий, дуже цінний механізм, що підтримує та посилює джерела еротичних подразників.

Безумовний рефлекс — це природжена блискавична відповідь — реакція на певний подразник, яка дається без участі свідомості. Так звана рефлекторна дуга спинного мозку у тваринному та людському організмі — то найпростіше сполучення між подразником і відповіддю на нього без задіяння головного мозку. Чуттєвий рецептор приймає сигнал, який біжить волокном до відповідної нервової клітини у спинному мозкові і безпосередньо зворотним волокном вертається до органу, що реагує на подразник. Приміром, торкнемось пальцем гарячої праски, і одразу ж він відсмикується, що до того, як ми второпаємо, що опеклись. Мимовільні дії — це смоктання у новонародженого, хекання або позіхання, коли організмові замало кисню, бухикання, що видаляє чужорідні тіла з бронхів (слиз, пил, рештки їжі), рясна слинотеча у відповідь на гіркоту або кислоту, сльозіння, яке вимиває шкідливі домішки, коли пісок попаде в очі.

Все життя у нашому організмі творяться і набуті рефлекси, що звуться умовними. До цих умовних реакцій уже долучається свідомість, завдяки якій приймаємо подразники, що обумовлюють рефлекс. Приміром, коли незабаром обід, то з кухні чуємо брязкіт пoсуду. Згодом ті звуки подумки починають пов’язуватися з їдою, і тоді не лише вигляд їжі, а й сам брязкіт тарілок стає причиною того, що виділяється слина та шлунковий сік.

У війну вибухи та постріли були знаком небезпеки, примушувавши хутко шукати схованки. Я пригадую, як через чотири роки після війни несподіваний гучний вихлоп з труби автомобіля моментально загнав мене до найближчих воріт, і вже у безпеці, вибухнувши сміхом, відзначила, які ж бо тривкі умовні рефлекси. По тому минуло ще кілька літ, доки вони згасли, і тепер уже спокійно ходжу вулицями. Так само можна загасити рефлекс слинотечі на звуки посуду, якщо вони тривалий час не будуть ознакою близької їди. Будь-які умовні рефлекси згасають, коли їх не підживлювати повторенням умовного подразника і ситуації слідом за ним.

Більшість повсякденних дій у людському житті спирається на вироблені умовні рефлекси. Адже не роздумуємо, як ставити ноги, щоб ходити, ані видавати звуки, щоб розмовляти тощо. Жити у суспільстві взагалі б було неможливо, коли повсякчас не вироблялись найрозмаїтіші рефлекторні реакції.

Те ж саме бачимо у почуттєвому та статевому житті. І тут умовні рефлекси спроможні нам багато чого полегшити або ускладнити, залежно від типу подразників. Виробивши відповідні рефлекси, не просто збагачуємо свої сексуальні відчуття, а й застраховуємося на випадок, коли статеві органи пошкодяться або гірше функціонуватимуть.

В аварійних ситуаціях умовний рефлекс стає рятівним двигуном, що підтримує дальше нормальне співжиття та запобігає післяопераційній статевій неспромозі. Така неспромога — це в багатьох випадках тільки психічна кастрація, психічне вихолощення, тобто нездатність до співжиття, яка виникає з думки, що після операції статево співжити вже неможливо.

Професор Тадеуш Білікевич, відомий психіатр, показав у своїх дослідженнях, що можна вилікувати неспромогу чоловіка, навіть коли під час операції лікарі змушені видалити у нього яєчка. Для цього його треба утвердити в думці, що після багатьох років співжиття гормональні дії далеко менше значать для статевої справності, аніж група вироблених умовних рефлексів. Досить переконати прооперованого, вимкнувши таким чином психічні загальмування, щоб попередні еротичні подразники, як-от: пестощі, спальня, голість дружини і т. д. — повернули правильні реакції організму ще на хтозна-скільки дальших років.

Абсолютно схожі висновки, як я вже згадувала, дістала і я, досліджувавши статеву вразливість жінок, котрим видалено матку та яєчники. Жінки, яких не підготував лікар, "холоднішали", а ті, кого перед операцією ознайомлювала, що статеві реакції не зміняться, і надалі зазнавaли оргазми без жодних розладів. Досить було ситуації, яка дотоді вістувала про зносини, скажімо, чоловікових пестощів та ніжності, аби всі рецептори: і піхва, і клітор, і грудь та ціле тіло правильно відгукувалися, легко доводячи до оргазму.

Хоча цю книжку і призначено для молодих та здорових, неспроста я дещо довше затрималася на післяопераційних ситуаціях. Адже вони — яскравий приклад, що підкреслює значення умовних рефлексів у статевому житті. Але й звичайний день любові двох людей по вiнця сповнений сотнями статевих умовних рефлексів. Ясно, що чим більше їх і чим вони різнобічніші: зорові, слухові, дотикові, ситуаційні тощо, тим багатше статеве життя чоловіка та жінки.

Аби Ви легше мене зрозуміли, наведу кілька прикладів. Дружина гасить у помешканні верхнє світло, лишивши тільки нижнє, напівтемне, що, як правило, супроводить любовні єднання. Каганець або лампочка з кольоровим абажуром стає ситуаційним освітленням і сигналом-спонукою до сексу. Колись вона просто запалила барвисте світло, аби було якось інакше та забавніше. Перегодом зміна освітлення на шляху умовного рефлексу стає любовним закликом.

Іще приклад. Жона купається і просить чоловіка: “Голубчику, потри мені спину”. І таке вельми буденне бажання може створити умовні обставини, якщо те тертя спини перетвориться на сексуальну гру під душем чи у ванні. Відтак, повторюючись, ці ігри стають еротичними подразниками, дарма що попервах про секс і не йшлося.

Умовною спонукою у статевій сфері може бути що завгодно — гарне ранкове плаття, запах парфум, певний різновид музики, коли та музика досить часто правила за тло до любові. Потім досить буде самого вигляду, запаху чи звуку, щоб статева уява стрімко розворушилась.

Глибокі та інтенсивні емоції з пори великого кохання породжують у нашій душі й рефлекторне “бачення” коханої людини. Мимоволі бачимо її у блиску пишноти та величі перших років кохання. Сaме тут умовний рефлекс — чудодійний еліксир молодості. Зберігає нам кохану людину незмінно молодою, прекрасною й непідвладною згубному впливові часу.

Може, тому й важко нам після сорока полум’яно закохатися, бо тоді карту вже записано, тож і не переживається любов так шалено і нестямно. Це засвідчуємо не раз, хоча й не задумуємося чому. Зустрівши згодом, через багато років, свою давню велику любов, часто у дуже зміненому вигляді (постаріла, прив’яла, сива), вдивляємося, втім, давніми очима. Щось залишилося в ній, а радше в нашій уяві: принади, чари й тепло давніх почуттів, якими ми обдаровували її.

Так само і старі подружжя, яких поєднало колись пломінне кохання, по 20-30 роках щасливого співжиття бачать себе крізь рожеві окуляри юності. Він, старенький та сивий, для неї незмінно прекрасний ставний парубок, за яким шаленіли всі-всі дівчата. Вона зостається для нього заворожливою, життєрадісною юнкою, в яку колись нестямно закохався.

Кровообіг

Крім складних функцій нервової, м’язової, гормональної систем організму, також і система кровообігу має у статевій сфері неабияку роль. Без особливих механізмів венозного кровообігу чоловік узагалі не зміг би відбувати статевий акт. Зведення прутня тісно пов’язане з напливом та відпливом крові до і від судин. Печеристі тіла, що складаються з потужних венозних вузлів з численними затоками та розгалуженнями, містяться по боках сечоводу вздовж прутня і відповідають за правильне його “вставання”.

Як статеве піднесення зростає, вегетативна нервова система береться переміщувати велику кількість крові до вен та артерій малого тазу, керуючи її протіканням з допомогою нервових закінчень у стінках судин. Кров поступово наповнює печеристі тіла прутня, доки той повністю підніметься і ствердне. Чим дужче кровосповнюються венозні судини, тим більше слизу виділяють залози у сечовід. Слиз, попавши до сечоводу, знекислює залишки сечі, що корисно для чоловічих статевих клітин, та зволожує жіночий сором, услизнюючи його.

Кров дуже швидко кружляє по людському організму і пробігає повне коло десь за хвилину в ритм ударам серця (у середньому 75 разів за хвилину). Значить, діється щось таке, що уможливлює довгий застій великої кількості крові у печеристих судинах прутня. Отже, система венозних судин малого тазу має спеціальні клапани у просвіті вен, які за певних умов можуть стулятися або розтулятися, забезпечуючи приплив і відплив крові. Під дією подразників, які передаються з мозкового осередку оргазму, ці клапани, щойно венозні судини геніталій заповняться кров’ю, закриваються, вилучаючи цю групу судин з кровообігу. Затримана в них кров уможливлює довготривалу стійкість прутня. Оргазм є сигналом, що знімає загату протіканню крові і завдяки швидкому відпливові крові з прутня дозволяє йому розпружитись.

У юності перші статеві контакти. як-от: залицяння, цілунки, отирання у танці і т.д. — не завершуючись статевими зносинами, викликають таке ж повнокрів’я органів малого тазу, яке нерідко супроводжується “вставанням” прутня. Коли до оргазму та статевої розрядки діло не доходить, то парубок може мати різні занедужання: тривкі болі та відчуття важкості у паху і в низі живота, болі мошонки, поганий сон і тимчасові труднощі у розумовій праці. Як правило, надмір напруги знімається у нічних виверженнях сімені або в онанізмі. В обох випадках виниклий оргазм відкриває венозні клапани, дозволяючи надлишкові крові відплинути до загального обігу.

Як випливає з попередніх пояснень, без складної нервово-судинної будови чоловік узагалі не зміг би проводити статевий акт.

Крім змін кровообігу у судинах малого тазу, у ході зносин спостерігаємо ще чимало загальних судинорухових реакцій, приміром, швидкий приплив крові до підшкірної тканини, що стає причиною так званого сексуального зарожевіння. У чоловіків рум’янець шкіри у хвилину, коли наростає статеве піднесення, з’являється у ділянці низу живота й поступово поширюється на грудну клітину, шию, обличчя, чоло, іноді й на лопатки та плечі. У момент найвищої статевої напруги наливаються кров’ю і судини обличчя, подекуди у формі поодиноких червоних плям. У мить оргазму почервоніння шкіри швидко спадає у тій самій послідовності, що й виникало. Ясна річ, від бурхливого напливу крові до шкіри виникає відчуття спeки, а нерідко й рясне потіння.

Кров не могла б так швидко переміщуватися в організмі, якби до цієї праці не було додатково залучено серце та артерії. Мастерс та Джонсон засвідчили, що в період, коли зростає статева напруга на стадії “платo” (проміжок часу стійкої високої напруги перед самісіньким оргазмом), пульс досягає 100-170 ударів за хвилину. У мить оргазму число серцебиттів лежить у межах між 100 і 170 за хвилину. Внатужене серце нагнітає збільшену кількість крові до судин, підвищуючи тиск крові на 20-50 міліметрів ртутного стовпчика.

Звідси випливає, що система кровообігу надзвичайно багато значить у статевому житті чоловіка. А ще більше значить для жінки, у якої вона значно складніша і виявляє себе далеко частіше.

Уже перші дотики чи цілунки викликають сильніший наплив крові до шкіри, від чого шкіра тепліє і червоніє по всій поверхні тіла, інколи з білими плямами. Через повнокрів’я шкіра дужче натягується, удоступнюючи еротичним подразникам чуттєві нервові закінчення і посилюючи їхню чутливість. Вуста збудженої жінки повнішають, червоніють, зволожуються. Щоки та обличчя вкриваються рум’янцем, очі під дією кровоналиву райдужної оболонки набирають блиску, зоріють та променять.

Не менше значить і дужчий наплив крові до сосків. Що більше ласкати, отирати, подразнювати сосочки персів, то ширшими стають венозні судини сосків, гарячішими перси, мальовничішим візерунок блакитних вeнок. Завдяки кровонапливубільшає обсяг персів, соски тверднуть та бубнявіють, навколососкові кружки у кілька разів посилюють свою чутливість до пестощів. Під час повнокрів’я персів, яке йде разом із загальним сексуальним кровоналивом, вразливість персів на дотикові подразники більшає у десятки разів. Завдяки дражненню еротично чутливих закінчень персів, рота, обличчя, шиї започатковуються зміни у кровопостачанні геніталій. Про це вже детальніше йшлося, коли я пояснювала, як слід цілувати руки.

Кожен з компонентів жіночих геніталій реагує лише собі притаманним способом на стрімке повнокрів’я, виконуючи різноманітні функції, що сприяють звідуванню повноцінного оргазму. Венозні судини, якими супроводяться крижово-маткові зв’язки, густою мережею сплітаються у стінках матки та її шийки. Під тиском дедалі дужчого кровонапливу червоніють і набрякають яйцеводи, розпушується та потовщується матковий м’яз. Повнокровна матка розпрямляється, здіймаючись із зігнутого стану, в якому перебуває в нормальному положенні, і тужавіє. Цей процес називають ставленням матки. Ставлення матки, що відбувається разом з повнотою статевих відчувань, відіграє неабияку роль у заплідненні, розтуляючи шийковий канал і видавлюючи з нього слиз, що полегшує матковій шийці контакт зі ставочком сімені у задньому склепінні піхви.

У хвилину “платo”, перед самим оргазмом, коли венозні судини геніталій сповнилися кров’ю, їхній просвіт закривається клапанами, як і в чоловіка. Клапани венозних судин унеможливлюють відтік крові із геніталій аж до миті появи оргазму. Ці клапани підтримують повнокрів’я малого тазу: у ділянці крижово-маткових зв’язок, у матці, яйцеводах, піхві та зовнішніх статевих органах. Як бачимо, ця сфера обширніша, ніж у чоловіка. Відповідно і поглинає значно більше крові, яка тимчасово вилучається із загального кровообігу.

Стінки піхви мають чимало кровоносних судин і їхній кровоналив забезпечує правильний перебіг статевої діяльності. Чим дужче кровосповнюються судини піхвових стінок, тим більше рідких компонентів кров’яної плазми просочується у міжклітинний простір стінок, через що вони розпушуються і набагато потовщуються, особливо при вході до піхви. До того ж рідини викликають набряк тканин, почасти проникають міжклітинними шпаринами до просвіту піхви, де утворюють рясне водянисте виділення, яке дуже зволожує піхву і полегшує проводити статеві зносини. Стінки, набрякнувши та звуживши просвіт піхви, тісніше контактують із прутнем, що полегшує сприймання еротичних подразників.

Після оргазму кров відпливає, набряк піхвових стінок спадає і рідина перестає просочуватись.

Печеристі венозні судини є також у тканинах сорому, у малих та великих статевих губах, кліторі.

Аналог печеристих тіл чоловічого прутня — це у жінки переддверні “подушечки” — венозні потовщення. Вони утворюють як ніби підкову, вкладену довкола входу до піхви, під великими та малими губами. Верхні кінці підкови звужуються, доходячи до кутка клітора, при верхній спайці малих губ.

Що дужче ті «подушечки» надимаються, то більше надуваються і розгортаються малі та великі статеві губи. Підкова з печеристих тіл звужує вхід до піхви і посилює тертя під час зносин, збільшуючи таким чином взаємний дотиковий контакт.

Разом з піхвою сповнюються кров’ю малі губи, що перетворює їх з тоненьких обвислих пелюсток на надуті пружні валики, які обступають вхід до піхви. Ці зміни примножують силу еротичних подразників в мить, коли прутень вводиться в піхву, тим паче, що поверхня малих губ рясно чуттєво іннервована і тому є одним з головних — після клітора — приймачів еротичних подразників.

Великі губи, покриті з боку сорому слизовою оболонкою, а ззовні оволосеною шкірою, також надуваються та сповнюються кров’ю. Потовщуючись, розсуваються і розтуляють сором та малі губи. На внутрішньому боці великих губ є вiчка двох потужних слизових залоз. Ці залози завбільшки з лісовий горіх і виробляють густий слиз. Назвали їх залозами Бартоліна, який їх відкрив і вперше описав.

Наплив крові, що сповнює за звичних обставин порожнисту тканину великих губ, чинить тиск на слизові залози та вичавлює їхній вміст крізь протоки, які виходять на поверхню промежини. Коли залози цілком випорожняться, це дає 2-3 куб. см слизу, який змащує промежину і полегшує статевий акт. Напочатку зносин він запобігає прикрому тертю, на котрe жаліються статево не розбуджені жінки.

Венозні судини клітора утворюють вузли, схожі на печеристі тіла чоловічого прутня. Сповнюючись кров’ю, клітор витягується, більшає і твердне. Коли він зводиться, його голівка, яка у стані спокою схована під складкою крайньої плоті, дещо висувається і опускається, зближуючись з піхвовим переддвер’ям. Клітор, розміщений на гнучкій сполучній тканині, надимаючись, може досить значно змінювати своє положення, опускаючись або даючи себе пересунути під тиском м’язів у напрямку входу до піхви. Після оргазму й відтоку крові вертає до стану спокою.

Як бачимо, значення посиленого генітального кровопостачання для проведення нормального статевого акту неабияке, і важко собі уявити нормальну діяльність клітора, промежини, піхви та матки без достатнього їх повнокрів’я.

Нерідко у вибуялих, швидковирослих дівчат генітальний розвиток сповільнений. У такому разі головна причина холодності, болю та нестачі вразливості під час зносин — це недорозвиток судинної функції статевих органів.

Існує безліч способів, що сприяють появі правильного повнокрів’я малого тазу у жінок та й у чоловіків, тих, у яких ці функції ще не цілком розвинулись або починають послаблюватися з роками.

У знавців витончених страв здавна повелося охоче пов’язувати те, що діється за столом, з тим, що відбувається в ліжку, через що нині вони на поправку статевої збудливості мають чимало дієтичних приписів та рецептів. Ті їхні харчові речовини та присмaки впливають перш за все на інтенсивність генітального повнокрів’я. Відомі і залюбки застосовувані у куховарстві приправи, такі як гірчиця, перець, тмин, кориця, ваніль, гвоздика, приводячи до дужчого кровоналиву малого тазу, збільшують чутливість статевих органів. Схожий вплив приписується і дичині. Звідси такі часті в описах Бокаччо фазани, перепелиці або козулятина, що разом з пікантними приправами стоять на столах коханців.

Спаржа, селера, петрушка (корінь та бадилля) так само посилюють повнокрів’я органів малого тазу. Стародавні ескулапи охоче приписували їх як засіб для поліпшення генітальних функцій.

Королева Бона привезла до Польщі не лише італійські любовні звичаї, а й італійську кухню, у якій зелень посідає чільне місце.

Польська народна медицина знає силу-силенну цілющих трав та препаратів, здавна вживаних при любовних клопотах: корінь любистку, траву розмарина, перепелячі яйця, листя рути, шишки хмелю, яловець тощо.

На думку фармакологів, ефірні олії, що містяться у розмарині та любистку, викликають інтенсивне повнокрів’я геніталій, посилюючи статевий потяг. Народна медицина як збуджувальний засіб застосовує також перепелячі яйця, хоча достеменно й не відомо, чи вони впливають на кровоносну систему чи діють завдяки багатому вмістові вітамінів загальнозміцнююче. Жартівники кажуть, що яловець дуже ефективний на “ледачу в любові” жону і класти його слід… під простиню! У старих же календарях малозбудливим і жінкам, і чоловікам приписувалося лупцювати сідниці та стегна яловцем або віником з березових гілок. Ці ліки, хоч, як не крути, і належать до так званих міцних, дають шалений наплив крові до нижньої частини живота. У фінських саунах ще й досі побутує звичай періщити одне одного березовими різками.

Крім трав’яних засобів, існують також поживки, що пожвавлюють загальний кровообіг організму та підвищують кров’яний тиск, цим сприяючи кращому кровопостачанню геніталій. Такими поживками є: кава (особливо для людей зі зниженим кров’яним тиском), різноманітні алкогольні напої, ясна річ, у малих кількостях (дві-три чарчини)! Трішки алкоголю помітно посилює кровосповнення і, як наслідок, статеве збудження. Коли ж ним зловживати, то це веде, навпаки, до статевої неспромоги.

Неабияк додають крові до статевих органів усілякі фізіотерапевтичні процедури: масаж, гаряча та холодна вода тощо. Інтенсивний масаж і натирання руками шкіри стегон та нижньої частини живота, швидке поплескування відкритою долонею ділянки промежини та лобкового горбка, пощипування сідниць — це корисні додатки до пестощів у період прелюдії перед зносинами, і додатки ці приписуються малозбудливим або ще не зовсім розбудженим жінкам. Звичайно, і тут треба знати міру.

Як я уже не раз казала, прекрасна забава і вступ до тілесних контактів — це водні ігри. Гаряча вода — чудовий засіб викликати швидкий кровоналив довільно обраних ділянок тіла. Так званий контрасний душ поліпшує кровообіг і статево збуджує. Це масаж шкіри усього тіла сильним струменем води навперемін — раз холодної, раз гарячої.

Коли ж намагаємось чіткіше зосередити загальний кровоналив, тоді слід потужним струменем гарячої води пообливати статеві органи та низ живота. Така процедура збуджує, не просто гарячить кров, а й подразнює як ділянки соромітних губ, клітора, так і прутня чи його голівки. Це дуже тендітні подразники, але такі, що мають сильну дію. Як не глянь, а їх варто порадити людям, замореним від цілого дня розумової праці, бо вони зменшують кровоналив мозку, переміщуючи кров у нижні частини тіла.

Кровоприскорювальні засоби люди застосовували ще в давнину для лікування розладів зведення прутня у чоловіка. На описи такої терапії натрапляємо, приміром, у “Сатириконі” давньоримського письменника Петронія.

Наприкінці розгляду генітального недо- та повнокрів’я доречно згадати про дуже мало відомі слабування здорової жінки, цим разом через надмірне кровосповнення органів малого тазу.

Збудливі жінки, ті, що в статевому акті еротично палахкотять, але не досягають оргазму, страждають на різноманітні болячки, яких найчастіше ні вони, ні їхні чоловіки не пов’язують з невдалим статевим співжиттям. В організмі жінки, яка у ході пестощів перед статевим актом та під час самого статевого акту збуджується, відбувається вся низка описаних вище змін, які доводять до кровоналиву піхви, промежини, матки, маткових придатків, зв’язок та закривання венозних клапанів, що не дають крові відплинути до миті появи оргазму.

Що ж діється, коли той оргазм не настає? Виявляється, що клапани можуть залишатися закритими ще кілька, а то й навіть кільканадцять годин. Через нерівномірний розподіл крові виникає чимало вкрай прикрих негараздів. Малий таз і його венозні судини здатні поглинути майже половину крові організму, а затримка такої кількості крові на багато годин спричиняє глибоке недокрів’я перш за все мозку, потім серцевого м’язу та всіх інших органів. Тоді нікудишньо спиться, та й спочити як слід не вдається. Після стражденної ночі жінка прокидається у жахливому настрої, вся, як скажена, розгнівана, кипить злістю тигриці з самого рання. Жони-чарівниці, що сатаніють спозарання, які шукають дірки у цілому, гризуться з дітьми та чоловіком, ті, котрі галдяться і колотяться без причини, ті, у яких усе валиться з рук — усе це недопещені жінки, жінки, які у вечірньому статевому акті не досягли відпружливого оргазму. Чим дужче збуджуються ввечері, тим дошкульніше страждають потім, якщо статеві зносини не завершаться оргазмом.

Крім психічних недуг, постають іще докучливі болі в попереку, викликані набряком та надмірним кровоналивом крижово-маткових зв’язок, оскільки набряки, які виникли через застій крові, здавлюють нервові волокна, що проходять усередині зв’язок.

Якщо статевої розрядки немає багато місяців, навіть років, тоді набряк і болісність зв’язок та яйцеводів посилюються і закріплюються, через що з’являються нові болячки, які цим разом проявляються вже і в ході акту. Крижово-маткові зв’язки, які пробігають поза маткою, прилягають майже впритул до заднього піхвового склепіння. У ході статевих зносин чоловічий прутень нерідко черкає об це склепіння, що завдає відчутного болю. Як правило, під час акту прутень ударяє і в маткову шийку, а це може призвести до прикрих недуг, бо шийка, ворушучись заразом з маткою, тягне за наболілі зв’язки. Таким чином наступного дня виникають не просто загальні негаразди через невдалі статеві зносини, а й з’являється щораз дужча знеохота співжити, пов’язана з дедалі більшою болісністю.

Всі ці елементи дають в результаті заворожене коло, бо біль у ході статевого акту зменшує шанси досягти оргазму, а не знявши статевої напруги, поглиблюємо страждання. Єдиний вихід — відновити нормальний кровообіг у малому тазі, що тісно пов’язане з повною розрядкою статевої напруги у ході статевих зносин.

Як виплутатися з такого становища? Перш за все треба з’ясувати, у чому причина недуги. І для того, аби уможливити моїм читачам зрозуміти причини, я так детально описую процес розладів. Вилікувати — значить відновити рівновагу кровообігу. Цього можна досягти пестощами, довівши до оргазму (навіть після завершення акту), щоб задіяти клапановідкривні механізми або — що набагато краще — довести до оргазму, послуговуючись способами м’язової гри та зміни поз, які я пропоную. Одне слово, статево ублажити дружину, особливо дружину збудливу — це не якась забаганка чи примха, а необхідність, просто доконечна потреба.

Описувані негаразди, якщо їх не лікувати і занехаяти, з роками призводять до стійких порушень у переповнених кров’ю ділянках, що викликає дуже важкі для лікування нестерпні болі в попереку за кожного фізичного зусилля, а також болі низу живота. Такі болячки нерідко вводять в оману навіть лікарів — нагадуючи запалення яєчників. Терапія, яку застосовують у разі запальних станів, зводиться до прогрівання низу живота, а це тільки посилює болі. Зате чудово впливають загальні масажі тіла, гарячий та холодний душ, гімнастика та фізкультура.

Жіночі статеві м’язи

Мускулатура жіночих статевих органів складається з трьох основних груп: промежинних м’язів, м’язів-піднімачів піхви та заднього проходу, кільцевих м’язів піхви.

У першій групі м’язів замикач сечоводу у подобі персня напружується або розпружується, коли сеча видаляється або утримується. Таку саму роль виконує замикач заднього проходу, довільно відкриваючи або закриваючи вічко прямої кишки. Частина м’язових волокон, що виходять з обох тих замикачів, перетинається на промежині, зразу за сечоводом, і проходить далі, оточуючи вхід до піхви. Таким чином м’язові волокна утворюють щось схоже на “замикач” піхви, який тісно пов’язаний з двома іншими замикачами. Вся група тих м’язів, взаємно переплітаючись, підтримує знизу органи малого тазу.

Мал.12 Сполучення м’язу-замикача піхви з м’язами-замикачами заднього проходу та сеч о воду.

Друга група м’язів, що оточує піхву та задній прохід, утворює наче гамaк, прикріплений до стінок тазу і внутрішньої стінки лобкової спайки.

Як бачимо на малюнку, пасма м’язів, які безпосередньо прилягають до піхви та прямої кишки, частково між собою перетинаються, утворюючи пас-зв’язку м’язових волокон, що біжить від лобкової спайки, охоплює піхву в третині її нижньої частини і вертається до спайки. На малюнку 13 у перерізі подано зарис їхнього проходження.

Врешті, третя група м’язів — кільцеві м’язи у стінках піхви, які спірально оточують її просвіт. До їхнього складу входять смугасті м’язи — що скорочуються залежно від нашої волі, так само як і скелетні м’язи рук, ніг, хребта, та м’язи гладкі — які скорочуються самовільно, непідвладно нашій волі, так само як м’язи шлунку, кишечника чи серця. Свідоме керування піхвовими та промежинними м’язами не менш важливе за роботу нервів чи кровоносних судин.

Мал. 13 Піхвові м’язи, що входять до складу сечостатевої перегородки (по-іншому — сечостатевої пер е пони):

А — група м’язів у розрізі;

Б — проходження м’язів між лобковою спайкою і крижовою кісткою;

В — лінія поперечного розрізу у зарисі Б.

Статева мускулатура у середньої жінки, яка не вміє керувати рухами м’язів, майже в занепаді і, щоб довести її до правильної натуги та осмисленої скоротливості, потрібен тривалий період систематичних вправ.

Одне зі свідчень того, наскільки сильно можуть скорочуватись піхвові м’язи — це відомі багатьом випадки скорчу піхви у ході статевих зносин. У разі раптового переляку жінки м’язи зводить судорогою, що не дає змоги вийняти прутня, доки в жінки не пройде стан тривоги чи жаху. Нечасто, та буває, що без легкого наркозу, не вимкнувши свідомості, м’язи розслабити не вдається.

Таке приключається дуже рідко, але коли станеться у помешканні, то нема потреби викликати лікаря та наражатися на не досить приємну присутність свідків. Як правило, досить вжити заспокійливу таблетку, спокійно полежати або навіть заснути, і спазм сам собoю мине. Якщо в оселі є якісь протисудорожні таблетки, приміром, фенобарбітал або триметин, то, вживши їх (одну-дві — не більше), прискоримо розслаблення м’язів. Послаблююче на піхвові м’язи діє й гаряча вода у ванні. Занурившись туди, за кілька хвилин знімаємо защемлення прутня і вивільняємо чоловіка.

Багато років дававши сексо- та гінекологічні поради, я випрацювала власний комплекс вправ піхвових та промежинних м’язів. Це нескладні і неважкі вправи, досить лише виконувати їх за поданими вказівками. Оволодівши прийомами довільних скорочень піхвових м’язів, матимемо змогу брати діяльну участь у співжитті. Особливо придасться вміння правити м’язами тим жінкам, які звідують тільки кліторний оргазм, та й той поза статевим актом, адже у цих жінок недорозвинута чутливість піхвових рецепторів, через що вони у зносинах не досягають оргазму.

Про кліторний оргазм ще буде мова, а тут спинюся пояснити, як скорочуються м’язи і як узгодити їхні функції з ритмом статевого акту.

Вправи м’язів піхви та промежини входять до профілактичної гімнастики для вагітних жінок та породіль. Коли жінка народжує дитину, на перше місце виходить уміння свідомо розслаблювати м’язи, що запобігає широким розривам промежини. Після родів вправи, що я їх випрацювала, теж можна застосовувати, адже вони відновлюють пружність та поліпшують роботу м’язів, розтягнутих під час родів.

Мені доводилося навчати вагітних жінок таким вправам, одначе думаю, що найкраща пора розвивати промежинні та піхвові м’язи — перші роки заміжжя. Коли жінка навчиться керувати статевими м’язами в початковий період співжиття, то легко верне до цього після родів.

Вправи м’язів промежини та піхви, які я прописувала в Сексологічній консультації, охоплювали три етапи:

I — навчитися довільно скорочувати замикачі сечоводу та прямої кишки, а також напружувати й розслаблювати м’язи піхвового переддвер’я;

II — свідомо скорочувати піхвові стінки та м’язи тазової перегородки;

III — долучити стиски та розтиски піхви до ритму статевих зносин.

Перший етап, щоб засвоїти вправи — гімнастика замикачів. М’язи першої групи, що беруть участь у цих вправах, — це замикач сечоводу, замикач прямої кишки та м’язи, які оточують переддвер’я піхви.

Скорочення замикачів та м’язів, що оточують піхвове переддвер’я, функціонально між собою пов’язані. Свідомо напружуючи замикачі, так, наче прагнемо затримати сечу чи кал, спричиняємо те, що скорочуються пов’язані з ними м’язи піхвового переддвер’я, які звужують вхід до піхви. Розпружуючись же, замикачі, розтуляють вхід до піхви та розслаблюють прилеглі м’язи. Навперемінно напружуючи та розслаблюючи замикачі сечоводу та прямої кишки, зміцнюємо м’язи, що оточують вхід до піхви, та навчаємось довільно розтуляти й закривати її переддвер’я.

Вправи замикачів слід робити 10-15 хвилин щоранку в ліжкові зразу, як прокинулися, і ввечері перед сном перші місяці статевого співжиття, а також у період вагітності й іще з два-три місяці після родів.

Другий етап — це вправи м’язів, що підтримують піхву та задній прохід у глибині тазу, та вправи кільцевих м’язів піхвових стінок.

Широка петля м’язів, скорочуючись, тягне нижню частину піхви наперед, зменшуючи її просвіт. Ті м’язи, напружуючись та коливаючись, не просто звужують просвіт піхви, а й дають враження, що прутень тремтливо обіймають піхвові стінки, подібно до того, коли б схопили його рукою, а потім ритмічно згинали й розгинали на ньому пальці. Така м’язова гра не просто посилює жіночі відчування еротичних подразників, а й дуже збудливо діє на чоловіка, через що не треба скорочувати піхвові м’язи, коли чоловік швидко збуджується і статевий акт триває замало, бо скорочення, сильно його збуджуючи, зменшують тривалість акту ще дужче.

Нелегко пояснити жінці, яким чином скорочувати піхвові м’язи. Для цього я раджу скористатися нижче поданими вправами.

Лежачи, всовуємо в піхву два пальці і намагаємось напружити м’язи так, щоб піхва сильно схопила ті пальці. Чутливі на дотик та тиск пyчки пальців дають нам можливість оцінити силу здавлювання. Стараємось досягти такої сили стиску, щоб пальці не можна було випручити з піхви.

Потім м’язи треба розслабити до тієї міри, щоб пальці вільно виймалися. Повторюємо такі стиски та розтиски кілька разів, аж доки второпаємо, як це треба робити. Далі вправи виконуються вже без допомоги пальців. Як жінка розбереться, що й до чого, зуміє коли завгодно цю групу м’язів сильно напружити.

Уранці і ввечері робимо вправи м’язів, кільканадцять разів скорочуючи промежинні м’язи разом з м’язами піхвових стінок й навперемінно розслаблюючи їх. Поступово, після двох-трьох тижнів гімнастики, м’язи сильнішають, так само, як м’язи кінцівок під впливом фізкультури. Тепер вони здатні виконувати роботу, якої від них вимагаємо.

Навчившись правити піхвовими м’язами, жінка має змогу посилювати дотикові сексуальні подразники, що йдуть з геніталій до мозкового осередка оргазму. Як я відзначала, пояснювавши діяльність нервової системи, осередок оргазму реагує перш за все на переривчасті подразники. Свідомо оволодівши м’язовими функціями, жінка може за бажанням посилювати подразники під час стиску та послаблювати розтиском у паузу, сприяючи жаданим реакціям у мозкових осередках.

У ході статевих зносин рухи чоловіка відбуваються у певному ритмі, а тому ритмічно узгоджена праця піхвових та промежинних м’язів може значно посилити дотикові подразники. Повна ж м’язова млявість та розслабленість у ході статевого акту зводить дієвість подразників майже нанівець. Якщо жінка оволодіє усвідомленим мистецтвом м’язової гри й зуміє довільно послуговуватися м’язами, то зможе скористатись цим умінням у співжитті.

Ну, а тепер перейдемо до третього етапу вправ, де поєднується ритм зносин зі скороченнями піхвових м’язів. Тут до навчання залучається і чоловік. Як він вводить прутня у піхву, жінка начисто розслабляє промежинні м’язи та піхвові стінки, аби до мінімуму зменшити дію подразників. Коли ж виводить, вона сильно напружує всі ці м’язи, начеб намагаючись його схопити, що спричиняє дужче тертя голівки прутня об стінки піхви та промежини. Як прутень знову входить у піхву, жінка знову розслаблює м’язи, полегшуючи його введення, коли виводиться з піхви — якомога напружує. Таким чином навперемінно діють сильні подразники, коли м’язи скорочуються, і слабкі — у перерви.

Чоловік швидко призвичаюється до рухливості піхвових м’язів і пристосовує ритм зносин до подразників, що їх надає жінка. У цей спосіб жінка здатна прискорювати або забаряти ритм скорочень, посилювати чи послаблювати їх, довільно прискорювати чи сповільнювати час доходження до оргазму. Отже, вона стає співучасником, од якого неабияк залежить швидкість та перебіг статевого акту та час, коли буде досягнуто спільну мету — оргазм, який звідують удвох.

Якщо ніяк не доходить до спільного оргазму, то жінці, яка навчилась свідомо керувати своїми статевими м’язами, набагато легше його досягти. Іноді попервах, коли тільки-но вводить м’язову гру до співжиття, виникають певні труднощі, пов’язані з позою у зносинах. Важко скоротити м’язи піхви та промежини, лежачи у так званому нормальному положенні, з розведеними ногами, бо тоді м’язи розтягаються у поперечному вимірі, у зв’язку з чим значно важче їх напружувати.

Ясна річ, навчившись послуговуватися м’язами, байдуже, у якій позі відбуваються зносини, але попервах я радила б обирати такі пози, в котрих жінка може стиснути ноги і навіть схрестити стегна. Тоді легше ввести м’язову гру до співжиття.

Побіля стику стегон, поряд з промежиною, містяться два трикутні м’язи, які, скорочуючись, сильно змикають стегна. У давнину їх жартома називали “оборонцями цноти”. Ними можна послуговуватися і для протилежної мети, — а саме, щоб разом з групою промежинних м’язів посилити еротичні подразники.

Мал. 14 Стегнопривідні м’язи.

Завдяки тому, що м’язи піхви та промежини скорочуються, дужчають подразники, що надходять з піхвового переддвер’я, і підкреслюється їхній ритм. Стегнопривідні м’язи, скорочуючись, особливо при схрещених стегнах, подразнюють розміщений між ними клітор і дають однаковий ритм подразників з тими, що йдуть з піхви.

Про те, як узгодити в ритмі всю цю низку подразників, я ширше розповім у розділі про кліторний оргазм.

Мал. 15 Зарис перебігу подразників та зростання статевої напруги у ході стат е вого акту:

А — тертьові подразники;

Б — подразники, викликані скороченнями піхвових м’язів;

А+Б — сума подразників А і Б.

Увага: переривчаста лінія, що проходить верхівками сплесків кривої, показує зр о стання статевої напруги у часі; горизонтальна переривчаста риска з написом “оргазм” показує оргазмовий рівень статевої напруги. Перетин цих двох ліній, позн а чений зірочкою, показує момент досягнення орга з му.

До положень тіл під час статевого акту, при яких легше напружувати м’язи, належать: задня бічна поза (мал. 36 б) зі схрещеними стегнами, задня сидяча (мал. 37 б), верхова зі стуленими стегнами (мал. 39) та інші їхні видозміни, що дозволяють стискувати стегна.

Коли навчаємось скорочувати м’язи, не забуваймо змінювати пози, бо часто початковий неуспіх у застосуванні цього методу виникає через невдало вибрані так звані звичайні пози.

Щоб показати перебіг подразників, що надходять од чоловіка, та ті, які викликає діяльність жіночих піхвових м’язів, подаю схему, на якій хвилею зображено хід еротичних подразників у ході статевого акту.

Вершини хвиль відповідають подразникам, низини — перервам. Крива А з невеликим розмахом хвилі ілюструє зносини з зовсім м’язово бездіяльною жінкою. Злети на кривій згідні з ритмом рухів чоловіка. Крива Б з більшими вершинами і глибшими западинами відповідає перебігові зносин, коли жінка пособляє подразникам м’язовою грою.

Сумарна крива А+Б зображує узгодженість подразників од чоловіка та жінки. Як бачимо, коливання тут набагато більші, а паузи чіткіші. Чим вища хвиля, тим дієвіші подразники і дужче збуджують нервові осередки мозку, зменшуючи час, коли буде досягнуто оргазм. Наростання статевої напруги в часі відображено переривчастою рискою, яка сполучає вершини хвиль на малюнках А, Б, А+Б.

Механізм статевого акту

Перш ніж розповісти про те, що відбувається у людському організмі у перебігу статевого акту, треба дещо сказати про будову геніталій жінки (мал. 17) та чоловіка (мал. 18). Почнемо з жінки.

Мал. 16 Жіноча промежина.

Дивлячись на зарис жіночої промежини бачимо послідовно згори вниз: лобкову спайку завширшки з великий палець, вигнуту дугою над входом до піхви. Нижче спайки клітор, розміщений прямовисно в напрямку піхвового вічка. Завтовшки та завдовжки він буває різний — від товщини олівця до великого пальця — і складається з тіла, увінчаного голівкою, яка у стані спокою покрита крайньою плоттю клітора, котра з обох боків сполучається з малими статевими губами. Вся ця шкірна складка утворює так звану верхню вуздечку. Крім того, голівка клітора кріпиться до основи вузькою складкою слизової оболонки, яку називають вуздечкою клітора. Ця вуздечка нагадує вуздечку крайньої плоті чоловічого прутня. Клітор, досить вільно посаджений на гнучкій сполучній тканині і прикритий легковідсовуваною крайньою плоттю, має значну рухливість. Це дуже важливо, бо під час зносин його положення змінюється. (Клітор — це латинська назва, по-українському правильніше та зрозуміліше назвати б його торкачкою, але в цьому перекладі з огляду на усталеність термінології і далі вживатиму виключно латинський медичний термін — від переклад а ча).

Малі губи овально обіймають вхід до піхви від задньої вуздечки аж до передньої та клітора. У місці задньої вуздечки малі губи сполучаються з великими і переходять у ділянку промежини.

У трикутній заглибині біля верхнього стику малих губ міститься вічко сечоводу, а довкола нього — дрібні отвірки слизових залоз піхвового переддвер’я. Підставу того трикутника становить потовщина верхньої піхвової стінки, яка обмежує вхід до неї згори. Припіхвова ділянка частково увипукляється у подобі бугорка, покритого складчастою шкіркою, всередині якого пробігає сечовід. Ця ділянка, що складається із внутрішньої поверхні малих губ, переддвер’я та потовщини передньої піхвової стінки, є після клітора найдужче чуттєво іннервована ділянка сорому.

Піхвове вічко може бути у жінок, які не народжували, дуже вузьке і майже безвидне, або мати обриси овального отвору у багатородок, після того, як промежина частково пошкодилась. У дівчат вхід до піхви десь наполовину затуляє дівоча пліва.

Знизу задня піхвова стінка сполучається з нижніми краями малих та великих губ, замикаючи навколопіхвове кільце. З боків задньої вуздечки на поверхні великих губ містяться вихідні отвори слизовидільних проток із бартолінових залоз, призначені на те, щоб зволожувати піхвове переддвер’я.

Великі статеві губи, покриті вологою слизовою оболонкою, а ззовні — оволосеною шкірою, огороджують всі описані вище частини сорому. Нижче лежить промежина — ділянка, яка відділяє сором від прямої кишки та задньопрохідного отвору.

Пересуваючись зором від входу до піхви в напрямі до її глибини, бачимо складки великих губ, далі малі губи, вгорі клітор, вічко сечоводу та переддвер’я піхви. Над ними переріз кістки лобкової спайки та сечовий міхур, схований за нею.

Піхва, вузька в початковій своїй частині, наприкінці розширюється у формі колби і в її глухому, тупиковому кінці міститься маткова шийка.

Мал. 17 Жіночі статеві органи, у розрізі (за Мастерсом та Джонсон).

Нахилена вперед матка утворює з поздовжньою віссю піхви гострий кут. По обидва боки до матки бічними зв’язками кріпляться яйцеводи та яєчники. Тут же, на переході маткового тіла у шийку, є ще одна зв’язка, яка прикріплює матку ззаду до крижової кістки. Ця зв’язка, яку називають крижово-матковою, ідучи від крижової кістки, роздвоюється, обіймає з боків пряму кишку і приростає до задньої маткової стінки. Цією зв’язкою зі спинного мозку проходять жмутки чуттєвих нервів, що статево іннервують матку, піхву, сором та клітор.

А тепер пригляньмося детальніше до будови чоловічих геніталій.

Мал. 18 Чоловічі статеві органи, у розрізі (за Мастерсом та Джонсон).

Пристосування, яке «піднімає» прутня, — це печеристі тіла всередині нього. Ці тіла складаються з венозних вузлів, що являють собою порожнисті кровосховища. Під впливом статевого піднесення вони заповнюються кров’ю, через що прутень більшає в розмірах, твердішає та зводиться. Кровоносні судини, по яких кров надходить до печеристих тіл, мають спеціальні клапани, що не дозволяють крові відплинути аж до того, доки статевий акт завершиться. Чинністю кровоносних судин, які обумовлюють прутневе зведення, керують нерви, що йдуть від зводжувального осередка, розміщеного у нижній частині спинного мозку.

На кінці прутня, довкола вічка сечоводу, печеристі тіла утворюють подушкоподібний утвір, який називають голівкою прутня. Голівка вздовж нижнього обводу увипукляється у вигляді валика, який називають вінцем голівки, а тут же, під ним, до тіла прутня приростає шкіра крайньої плоті.

Подвійна шкірна складка крайньої плоті покриває голівку аж до вічка сечоводу. Вона досить еластична і, коли прутень повністю зведений, зсувається аж поза вінець голівки, цілком відтуляючи її. У складці крайньої плоті й поза вінцем голівки сила-силенна сальних залоз.

Нижче прутня, у шкірному мішечку, що звисає назовні черевної порожнини, містяться яєчка. Цей мішечок називають мошонкою або калиткою. Парні чоловічі яєчка мають подвійне значення — це залози внутрішнього секреції і водночас виробники сімені. Гормони виділяються у кров, а сiм’я проходить сім’яводами до двох умістилищ — сім’яних міхурців. Поряд з тими міхурцями біля виходу сечоводу з сечового міхура є ще одна залоза, завбільшки з каштан — передміхурова або по-іншому простaта. Її виділення у момент виприску змішуються з сіменем. Нижче простати та сім’яних міхурців містяться вічка залоз Купера, які виходять у просвіт сечоводу. Це залози, що виділяють слиз, який з’являється у вічкові сечоводу на стадії платo.

У ділянці сім’яних міхурців на переході сечоводу у сечовий міхур є так званий сім’яний горбок, який, коли кров напливає до венозних судин, об’ємнішає разом з прутневими порожнистими тілами і затискує сечовід, закриваючи вхід до сечового міхура. Такий механізм на час, доки відбуваються зносини, не дозволяє сечі виділятися, а сімені потрапляти до сечового міхура, а отже, сім’яна рідина змушена вивергатися лише назовні.

Коли розповідаю про будову і діяльність чоловічих статевих органів, не зайве згадати, що “вставати” і “падати” прутень може й сам собою, без дії еротичних подразників. Мимовільна “стоячка” виникає при застої крові у геніталіях, подразненні голівки прутня або при сильному напруженні промежинних м’язів.

До застою крові, наприклад, приводить переповнення сечового міхура, який у такому разі здавлює кровоносні судини прутня, через що нерідко з’являються ранкові “стоячки”, зразу після пробудження.

Природжені звуження крайньої плоті (фімoз) або запалення голівки, причина яких як брак особистої гігієни та залягання виділень сальних залоз, розміщених під крайньою плоттю, так і ношення надміру тісних плавок, можуть приводити до мимовільних зведень прутня.

Врешті, напруження промежинних м’язів, що з’являється, коли стрімко скочити з лежачого положення, підняти важкий вантаж або надовго завмерти — теж може бути причиною зведення прутня.

Трапляється, що прутень зводиться і під час сну, але сюди долучається вже статеве збудження, що його навіюють сонні мрії.

Прутень помітно “в’яне” у ванні, якщо вода дуже холодна, після важкої фізичної праці або при загальному виснаженні та багаторічному статевому стримуванні. Останнє торкається лише чоловіків, яким більше сорока років.

Описавши будову чоловічих та жіночих геніталій, розповім тепер про зміни, що відбуваються під час статевого акту. Акт поділяється на чотири стадії, які вперше описав Ван де Вельде: перша — стадія збудження, друга — платo, третя — оргазм, четверта — стадія відпруження. Фізіологія оргазму та широкий розгляд чотирьох стадій статевого акту стануть змістом дальшого розділу.

У даному розділі я розповім про анатомічну будову та зміни органів на стадіях статевого акту, при цьому не особливо вдаючись у деталі.

Найперша ознака сексуального збудження у жінки — це зволоження піхви. Навіть слабенький подразник здатен започаткувати зволожувальний процес. Вистачить психічного подразника: збудливого читання, вигляду коханого чи роботи уяви, або фізичного подразника — дотику руки, танцю чи цілунку, щоб венозні судини, які численними вузлами оточують піхвові стінки, стали розширюватися та наповнюватися кров’ю. Покривна тканина піхвових стінок має простору будову і крізь міжклітинний лабіринт до просвіту піхви легко просочується рідина з плазми — рідкої частини крові. Стінки судин венозних вузлів, сповнившись кров’ю, стають “прозорими” для рідких компонентів крові. Ці рідини проникають за межі судин і міжклітинним простором потрапляють усередину піхви.

Мал. 19 Статеві органи жінки на стадії пробудження, у розрізі (за Мастерсом та Джонсон):

А — ширшають кровоносні судини піхви, рідина просочується в піхву;

Б — зміни, що відбуваються у статевих орг а нах на стадії пробудження.

Покривна тканина піхви чимраз дужче червоніє, мокріє, як запотіла у спеку шкіра, і врешті по її поверхні починає спливати краплистий “піт” просоченої рідини, рясно зволожуючи піхву. Ця рідина може виділятися у більшій чи меншій кількості, залежно від рівня статевого піднесення та дозрілості статевих органів.

У народі побутує така думка, що у жінки, як і в чоловіка, під час статевого акту настає виприск. Вважається, що жінка, у якої його не було, не може завагітніти. Безперечно, спостереження слушне як оцінка сили статевого піднесення у жінки. Але воно втрачає свою правильність, коли йдеться про плідність. Хоча тут і є трохи сенсу, адже жінкам інфантильним, з недорозвиненими геніталіями та малозбудливим у зносинах, часто буває, нелегко завагітніти.

Чим дужче збудження, тим більше повнокрів’я, уже не просто стінок піхви, а й усього сорому. Товстішають та рожевішають малі губи. Кров, яка сповнює судини великих губ, тисне на слизові залози Бартоліна, видавлюючи з них слиз на поверхню промежини.

Далі, вже наприкінці стадії збудження піхва змінює форму: вона вся довшає, а у своїй глибшій частині, що зусібіч оточує маткову шийку, розширюється. Мастерс та Джонсон подають, що, наприклад, незбуджена піхва завдовжки 7-8 см під кінець стадії збудження довшає до 9,5-10,5 см, тобто десь на три сантиметри. Зате у своєму кінцевому відтинку розширюється від двох см до 6-6,5, тобто додається десь 4-4,5 см.

Розширена й подовжена піхва дещо нагадує своїми обрисами форму зведеного прутня, відповідаючи йому довжиною та розширенням у ділянці голівки.

У міру напливу крові на стадії збудження піхва та її переддвер’я набувають темно-червоного кольору, що є наслідком застою в судинах збідненої на кисень венозної крові. Ця кров має темно-синьо-червоний колір на відміну від насиченої киснем артеріальної ясно-червоної крові.

На стадії збудження у чоловіка задіяно схожі механізми.

Мал. 20 Чоловічі статеві органи на стадії пробудження, у розрізі (за Мастерсом та Джо н сон).

І в нього навіть найслабші психічні та фізичні подразники, такі як думка, запах, вигляд, негайно запускають у дію судинно-статеву систему, що наповнює кров’ю печеристі тіла прутня і викликає його зведення. Зведення та стверднення прутня — це аналог повнокрів’я та зволоження піхвових стінок у жінки. Прутень, зводячись, збільшує і свої розміри, чому відповідає збільшення розміру піхви.

Мастерс та Джонсон наголошують, що величина зведеного прутня мало пов’язана з його величиною у спокійному стані. Як випливає з досліджень, уміщених у їхній книжці, у 312 обстежених чоловіків найменший 7-сантиметровий прутень довшав, коли зводився, на близько 9 см (разом 16 см), а найдовший прутень (у спокої — 11 см) довшав тільки на 5 см (разом також — 16 см). Як бачимо, функціонально нема між ними жодної різниці.

Досліджувано також взаємозалежність між зростом чоловіків і довжиною прутня. Підтвердилася думка, яка поширена серед народу, що високі чоловіки здебільшого мають менші розміри прутнів, а низькорослі — навпаки, більші. Так само неабияка мускулатура та атлетична будова тіла чоловіка не обов’язково означають, що у нього великий прутень.

Сила, з якою прутень зведено, протягом стадії збудження може коливатися. Іноді меншає або наростає, коли, приміром, бажаємо зробити акт тривалішим і для того психічно гальмуємо наростання статевої напруги. Однак ці зміни нікoли не доводять до того, щоб прутень “упав”, це просто коливання ступеня напруги.

І все ж таки доречно сказати, що несприятливі зовнішні обставини можуть призвести до того, що прутень “впаде”. Трапляється таке, коли, наприклад, зчиниться раптовий галас або до кімнати зайде хтось чужий чи якщо несподівано блисне світло (коли коханці любляться натемно) або стрімко зміниться температура у навколишньому середовищі.

Крім зведення прутня, на стадії збудження постає ще чимало інших перемін. Дещо піднімаються яєчка, наближаючись до низу живота. Скорочуються мошонкові мішечки, що виглядає, як ніби на них з’явилася гусяча шкірка. До того ж сечовід, проходячи там же, під шкірою на спідній стороні прутня, стає напнутішим, що легко відчути пальцями, а вічко сечоводу на вершечку прутневої голівки лійкоподібно розтуляється.

З кінцем стадії збудження починається стадія платo. Що тут відбувається розповідаю, почавши з жінки.

Мал. 21 Зміни у жіночих статевих органах на стадії “платo”, у розрізі (за Масте р сом та Джо н сон).

На платoстадії повнокрів’я малого тазу й далі зростає. Кров напливає до венозних судин. Великі губи, дуже сповнені кров’ю, розхиляються на боки, відкриваючи сором. Малі губи, набубнявілі у подобі товстих валиків, утворюють схожу на бублик манжету, яка робить піхву довшою. Клітор теж довшає та набрякaє, значно збільшуючи свої розміри. Його голівка висувається з крайньої плоті і видніється з-під “бублика”, що його утворюють малі губи. Поряд, трохи нижче клітора, увипукляється складка передньої стінки піхви, ховаючи сечовипускне вічко. Потовщення передньої стінки разом з “бубликом” малих губ та кліторною голівкою становить найчутливіший статевий приймач, який називається переддвер’ям піхви.

До переддвер’я на цій стадії долучається ще перша третина піхви, що безпосередньо його продовжує. Рідина перестає просочуватися до піхви і її зволожування завершується. Дальший наплив крові у венозні вузли приводить до того, що поступово звужуєтьсясaме ця частина піхви, тоді як решта довшає та ширшає. У піхві прямо за переддвер’ям виникають подушкуваті потовщення стінки у формі тісної манжети. Те звуження разом із переддвер’ям та клітором утворює чуттєвий механізм, який цупко обіймає прутень і живо відгукується на тертя та дотики. Тут оце, у передній частині піхви та переддвер’ї міститься центр сексуальної вразливості жінки.

Натуральне звуження піхвового просвіту у цьому відтинку жінка може свідомо посилювати, ритмічно напружуючи та розпружуючи м’язи переддвер’я та піхви, про що я казала, коли йшлося про статеві м’язи. Якщо до природного звуження піхви додати ще й свідомі скорочення, то це примножує силу статевих відчувань як жінки, так і чоловіка.

Інші дві третини піхви з боку матки на цій стадії вже максимально розтягнуті і творять чашоподібну заглибину — так званий ставочок сiмені — бо сaме у ньому після виприску збирається сім’яна рідина. Звужена передня піхвова частина ускладнює їй вилив назовні і затримує в ділянці маткової шийки, сприяючи заплідненню.

Коли жінка у зносинах не звідує оргазму і в піхві не відбуваються описані вище зміни, то сім’яна рідина виливається з неї зараз же, як скінчиться статевий акт, що інколи дуже заважає їй завагітніти.

Розтягаючись, піхвові стінки смикають за маткову стінку, а з наближенням оргазму і матковий м’яз починає посіпуватись. Під впливом тих посіпувань матка піднімається із зігнутого положення, випрямляється і встановлюється впоперек піхви.

Шийкове вічко розтуляється і слиз з протоки шийки спливає всередину піхви, ще дужче її зволожуючи та наслизуючи. Цей слиз має допоміжне значення, адже, як я вже казала, головна зволожувальна речовина — це рідина, що просякає до піхви на стадії збудження. Маткова шийка, розтулившись, максимально відкриває чоловічим статевим клітинам дорогу до матки і таким чином сприяє плідності.

У чоловіка на платостадії до повного зведення прутня долучається ще, завдяки дальшому кровоналиву, набухання його голівки з помітним випукленням її нижнього обводу, який творить так званий вінець голівки. Уся поверхня голівки, а особливо ділянка вічка сечоводу та вінець, становить найвразливіший на дотикові подразники статевий приймач, так само як переддвер’я та нижній відтинок жіночої піхви. На цій стадії спостерігаємо і почервоніння голівки, так само як і малих губ у жінки, яке перед самісіньким сім’явиверженням набуває аж вишнево-синього кольору.

Мал. 22 Зміни у чоловічих статевих органах на стадії “платo”, у розрізі (за Ма с терсом та Джонсон).

Сечовід уздовж нижньої стінки прутня твердне і вдвічі збільшує свій просвіт, а в його розтуленому вічку з’являється краплина слизу, видавленого з куперових залоз (залоз Купера). Ці зміни є ознакою того, що оргазм буде вже ось-ось, і становлять останній момент на зупинку подразників, коли хочемо зробити статевий акт довшим. За мить пізніше розпочнеться оргазм, і тоді вже нічoго не вдієш, бо в силі будуть самi рефлекси.

На стадії платo яєчка повністю притягнуті до низу живота. Під впливом повнокрів’я їхні розміри значно більшають. Мошонка і далі лишається “зіжмаканою”, покритою гусячою шкіркою. Платостадія завершується у момент появи оргазму.

Переходячи до опису стадії оргазму, почну від розгляду змін у жіночих статевих органах.

Перед самим оргазмом приматковий відтинок піхви перестає довшати та ширшати. Під час оргазму панівний прояв — це посіпування, тобто мимовільні, судомні скорочення. Вони дають про себе знати перш за все у центрі статевої вразливості — переддвер’ї та звуженій частині піхви. У момент оргазму з’являється від 3-х до 15-ти потужних посіпувань. Перші два-чотири найсильніші, інші поступово слабші.

Мал. 23 Зміни у жіночих статевих органах під час оргазму, в розрізі (за Мастерсом та Джонсон).

Виниклі посіпування переддвер’я та малих губ разом зі скороченнями піхвових стінок посмикують верхню вуздечку вниз, наволікаючи на досі звислу та відкриту кліторну голівку шкірну складку крайньої плоті. У цій ситуації клітор безпосередньої участі в оргазмі не бере. Його можуть лише посередньо подразнювати рухи крайньої плоті, яка натягується на поверхню голівки під час посіпування переддвер’я.

Як бачимо, подразники з клітора, можна сказати, доводять до порога оргазму, а з миттю початку судомних скорочень клітор відходить на “задвірки”, зате піхва й переддвер’я перебирають на себе провідну роль.

Ось тут і припиняється неперервність відчувань, якщо оргазм виключно кліторний. Як тільки прутень введено у піхву, переривається подача подразників з клітора, а піхву не задіяно. Статева напруга спадає, не сягнувши оргазму. За нормальних же умов спершу відгукується лише клітор, потім клітор, переддвер’я та піхва, нарешті клітор сходить на другий план і владарює піхва.

Заразом із піхвовими скороченнями відбуваються сильні посіпування маткового м’язу. Матка скорочується, розкриває вічко шийки і, витискуючи з неї слиз та дотикаючись голівки прутня, утворює безпосередній контакт розтуленої шийки, слизу та виприскуваного сімені, що дуже сприяє заплідненню.

Посіпування піхви й матки відбуваються водночас зі скороченнями м’язу-замикача заднього проходу.

Стадія оргазму в чоловіка теж пробігає перш за все у формі скорочень.

Мал. 24 Зміни у чоловічих статевих органах під час оргазму, у розрізі (за Масте р сом та Джонсон).

Починається від м’язових посіпувань, які вивергають сім’я з сім’яних міхурців, та від виділення з простати в протоку сечоводу. На цей час сечовід ширшає мало не втричі, особливо біля входу в сечовий міхур, утворюючи так зване здуття сечоводу. Сім’яна рідина вдаряє у передню стінку сечоводу і в цей момент розпочинається мить насолоди. Рідини з простати та сім’яних міхурців змішуються і з допомогою скорочень сечоводу вивергаються у піхву. Під час скорочень прутня та сечоводу тіпається і м’яз-замикач заднього проходу.

У хвилину оргазму у чоловіка прутень та сечовід скорочуються у ритмі, майже такому ж, що й у жінки. Перерви між судoмними скороченнями тривають близько однієї секунди. Після трьох-чотирьох сильних посіпувань потужність та частота дальших стрімко спадає, і потім настає відпруження — остання стадія статевого акту, у ході якої помалу відступають усі поперед описані зміни.

Мал. 25 Зміни у статевих органах жінки на стадії відпруження, в розрізі (за Ма с терсом та Джонсон).

На стадії відпруження у жінки починається повернення до стану спокою.

Клітор меншає, подається угору назад і ховається під крайньою плоттю. Малі губи бліднішають, в’януть та розслаблено опадають. Великі губи втрачають напругу, сходяться і стуляють промежину. Після того, як зразу за оргазмом відкриваються клапани, кров відпливає із венозних судин. Спадає набряк переддвер’я та потовщення стінок передньої частини піхви. Склепіння та приматкова частина піхви меншають і вертають до початкових розмірів. Припиняється натуга маткового м’язу і тіло матки потроху опускається наперед, повертаючись до свого звичайного положення. Вічко маткової шийки стуляється.

Зникає відчуття так званої статевої напруженості, яка супроводить піднесення перед зносинами і проявляється враженням спеки, важкості та вологості у ділянці промежини та низу живота. Усі ці процеси відбуваються водночас із загальним послабленням напруги м’язів тіла, відчуттям відпруги. Жінка починає куняти і засинає.

У чоловіка стадія відпруження проходить дещо інакше, ніж у жінки, і поділяється на два етапи.

Мал. 26 Зміни у статевих органах чоловіка на стадії відпруження, в розрізі (за Мастерсом та Джонсон).

На першому етапі десь уполовину меншає обсяг прутня і сам він, прутень, дещо занепадає.

Одразу ж після виприску розтуляється доти стулене вічко сечоводу, а сам він вужчає до розмірів, що були перед статевим актом, і меншає відповідно до довжини послабленого прутня.

Як скоро надійде другий етап — це залежить і від зовнішніх подразників. Коли, приміром, на стадіях збудження і платo чоловік себе психічно гальмує, то перший етап відпруження значно довшає і зведення прутня утримується досить довго. Гальмування перед оргазмом разом з підтримуваним зведенням прутня після нього дозволяють набагато подовжувати тривалість статевого акту. Якщо жінка не досягла оргазму водночас з чоловіком, ще може у цей період “наздогнати”, посиливши подразники м’язовою грою (скорочуючи статеву мускулатуру). У такому разі перший етап стадії відпруження довшає.

Коли ж зразу по оргазмі прутень виймається з піхви, то другий етап стадії не забариться. Так само і бесіда про щось стороннє, запалення сигарети чи відвертання від жінки приводить до швидкого “лягання” прутня. Це “лягання”, повертаючи сполучення з ним сечоводу, що його доти здавлював сім’яний горбок, дає чоловікові можливість випорожнювати сечовий міхур

І навпаки, якщо прутень і далі залишиться у піхві, подразнюваний дотиком її стінок та скороченнями м’язів, якщо контакт тіл та пригортання зостанеться і собі — мине чимало часу, доки зведення цілком спаде. Може статись, що після початкового спаду повторно вертає до стадії платo і все дійде до повторного оргазму.

VI Оргазм

Що діється під час оргазму?

Ван де Вельде у своїй книжці “Зразковий шлюб” вперше подав криві перебігу статевого акту у чоловіка і в жінки. Хай відтоді й минуло вже майже півстоліття, тими кривими й надалі послуговується кожен сексолог, адже вони надзвичайно ясно та доступно показують перебіг правильного статевого акту та різноманітних його різновидів. Обидві криві, і чоловіча, і жіноча, поділяються на чотири стадії: збудження, платo, оргазму та відпруження.

Перша та кінцева стадії тривають найдовше. Оргазм триває заледве кілька секунд, а тривалість стадії платo буває різна, залежно від перебігу статевого акту.

Крива стадії збудження може проходити по-всякому, іноді коротко та стрімко при бурхливому піднесенні і дужому темпераменті обох. Чоловікові досить зиркнути на обрану жінку чи навіть уявити, щоб за кілька секунд перебути стадію збудження і вже бути сповна готовим проводити акт. Інколи вона розвивається довго, як ніби стрибками, зростаючи та спадаючи навперемін. Може наростати дуже мляво, приміром, у статево недозрілих чоловіка та жінки, у яких ще цілком не сформувались сексуальні реакції. Буває й так, що стадія збудження різко переривається і спадає до вихідного пункту при несприятливих чинниках, приміром, при прикрих словах, встряванні небажаних осіб чи звуків або огиді, яку викликали бруд, неприємний запах тощо.

Фізичні реакції на стадії збудження (зведення прутня, зволоження піхви, виділення залози Бартоліна) можуть наростати хутко або неквапно, через що стираються межі між сусідніми стадіями. Стадію збудження започатковують подразники майже з усіх чуттів і навіть уяви.

Як збудження перебере певний рівень, надходить стан, коли статеві органи вже готові до акту. Чоловічий прутень повнозведений, а жіночі піхва та сором сповнокровлені та зволожені.

На цій стадії ще існують можливості — залежно від волі обох — збільшувати чи зменшувати тривалість статевого акту. Чоловік може гальмувати свої реакції і подовжувати статевий акт, чим давати жінці змогу досягти оргазму заразом. На платoстадії він ще здатен подовжувати тривалість акту, перед самісіньким же оргазмом процес стає некерованим, і тоді вже нічого не вдієш. Як подовжувати тривалість статевого акту у чоловіка, я опишу трохи перегодом у розділі, що зачіпає цю тему.

Жінка при повній сексуальній готовності теж здатна впливати на прискорення чи сповільнення своїх реакцій. Запустивши в дію у формі ритмічних скорочень промежинні та піхвові м’язи, пришвидшує відгуки свого осередка оргазму. Коли ж чоловік ще не досить піднесений, вона може пригальмовувати власні реакції, якомога розслабивши піхвові м’язи. Зменшивши таким чином потужність еротичних подразників, не дає собі надто випередити чоловіка у досягненні оргазму. Бо відомо, що коли продовжувати подразнювати жінку після її оргазму, тоді як збудження вже починає відступати, то це спричиняє прикрі, а іноді навіть болісні відчуття.

Оргазм триває заледве кілька секунд і виникає у момент найвищої статевої напруги у чоловіка та жінки. У жінки оргастичні відчуття зачіпають клітор, піхву та матку, а у чоловіка — прутень, простату та сім’яні міхурці. Я тут кажу про відчуття чітко обмежених органів, що беруть участь у породженні оргазму, оскільки втягнення у ці переживання інших частин організму дуже різниться у кожної окремої людини. Існує безліч відмін як сили оргазму, так і глибини відчувань, особливо у жінок.

Марі Ґріквар, журналістка французького телебачення, на сторінках часопису “Форум” стверджує, що: “Блаженство жінки мало чим нагадує приємність чоловіка (..). Це звідання, найчастіше відсутнє у пору вступних утаємничень, зовсім не таке мізерне, як приємність у ділянці клітора чи піхви. Повна відповідь жіночого тіла на кохання сягає вершин, яких не знає чоловік, вводить увесь її організм у стан струсу, що триває подеколи хтозна-скільки хвилин і доводить її аж до знемоги.

Оргазм у своїй достиглій формі перестає бути миттєвим та механічним переживанням, а обертається на потаємну мову нашої жіночості.”

Доречно буде додати, що вкрай збуджена жінка при максимальному повнокрів’ї органів малого тазу може у ході одного акту пережити кілька оргазмів, ясна річ, якщо статева напруга між ними не спаде нижче платo. У разі появи двох та більше оргазмів не триває це, як правило, довше хвилини.

У чоловіка у хвилину оргазму не виникає такої рясноти переживань. Проте, безперечно, що й у чоловіків ці відчуття можуть різнитися за силою залежно від того, наскільки статево підхожа жінка йому стрілася.

Після оргазму вже за кілька секунд починають розслаблюватися м’язи, кров відпливає зі статевих органів. Це вже ознака четвертої стадії акту — стадії відпруження.

Стадія відпруження, на відміну од попередніх, буває дуже різна, залежна від натуги переживань усіх попередніх стадій. Своїм перебігом вона може нагадувати онаністичні звідання, коли швидко і без глибокого почуттєвого втягнення доходить до оргазму у спосіб майже механічний, а відчуття обмежуються виключно ділянкою геніталій. У такому разі вже за кілька хвилин коханці можуть спокійно розмовляти про погоду.

Якщо ж коханці винятково дібрані й статева гра веде до зростання напруги на стадії збудження аж до меж фізичної витривалості, то спізнання оргазму захоплюють ціле тіло. Усі-всі чуття: зір, слух, нюх, дотик напружуються і стають надзвичайно чутливими на межі своїх можливостей. Розслаблення надходить дуже мляво і напруга падає з трудом. Коли статева напруга у жінки зостається ще на досить високому рівні, то будь-який додатковий порух здатен повторно спричинити оргазм. Після такого бурхливого оргазму коханці з моментом відпруження здебільшого западaють у короткий глибокий сон.

При надзвичайно статево збудливих жінці та обставинах існує можливість повторного оргазму і в чоловіка, але йому потрібен хоча б короткий проміжок нечутливості до подразників, який триває більш-менш до половини стадії відпруження. За звичайних умов чоловік, переживши оргазм, перестає статево реагувати — аж до кінця стадії відпруження, коли статева напруга спаде до початкової. Якщо співжиття дуже збудливе, то може, як я вже казала, виникнути ще один оргазм перед цілковитим, повним відпруженням, але таке буває вельми рідко.

На стадії відпруження відмітною рисою чоловічих реакцій є період нечутливості. Аби пояснити, що означає цей термін, проведу аналогію зі скорочувальною функцією серця. Після кожного серцебиття настає момент відпочинку, коли серцевий м’яз стає абсолютно нечутливий і нездатний приймати нервові подразники, що спонукають його до поновного скорочення. Якщо, коли раптово розгніваємось чи порушиться діяльність серця, станеться, що виникнуть два чи більше серцебиття один за одним, то період нечутливості після них довшає вдвічі-втричі, залежно від числа скорочень, і серце наче на мить затримується. Це сприяє правильному відпочинкові серцевого м’язу.

Період нечутливості у чоловіка настає на стадії відпруження, і тоді його статеві органи зовсім не сприймають еротичних подразників, як правило, аж до її закінчення. Як я вже казала, при дуже сильному статевому піднесенні період нечутливості може поменшати, але нікoли не більше, ніж до половини стадії відпруження. Втім, трапляється це ще рідше, ніж у жінок.

Стадія відпруження після шалених пристрастей може затягуватися надовго, переходячи у щось схоже на “транс”, на статеве очманіння, тобто підвищене статеве збудження. Людина живе наче в іншому світі, з’являється у неї надзвичайна вразливість, що триває дні, тижні, іноді місяці. Світ видається напрочуд барвистим та свіжим, сповненим збудливих звуків та запахів (що зв’язано з посиленою гостротою чуттів). У період очарування нема жодних сподівань на розсудливе мислення. “Мислення і кохання — несумісні!” — як кажуть іспанці. Буває, що наглий обрив того напівмлосного трансу доводить до думки покінчити з собою і відчувається, як “ломка” у наркомана. Усе це супроводиться відчуттям загального виснаження та нездатності до будь-яких починань, крім невідчепного, настирного бажання.

Часто довколишні люди не можуть зрозуміти коханців, які перебувають у стані зачарування, називаючи сновид кохання словом “заворожені”. Такі любовні хвороби мають особливо важкий перебіг у багаторічних терпців та людей, що доти схoдили за малозбудливих, поки враз не наскочили на людину, яка їм абсолютно статево відповідає.

Розглянувши послідовно кожну окремо стадію, я подаю тепер малюнок кривих, які показують процес статевого піднесення у чоловіка та жінки.

Мал. 27 Криві статевої напруги (за Ван де Вельде) у жінки та в чоловіка. Жіноча крива: А — пересічний (середній) перебіг повного статевого акту; Б — перебіг акту у малозбудливої жінки, яка не досягає оргазму; В — перебіг акту у дуже збудливої жінки. Увага: зірочками я позначила проміжки, на яких жінка може прискорити реакції, скор о чуючи м’язи. Чоловіча крива: зірочками я позначила проміжок, на якому чоловік спр о можний свідомо подовжувати тривалість статевого акту, переривчастою лінією п о значено можливий другий о р газм, який настає після періоду незбудження.

Чоловіча крива плавно спинається, інколи швидше, від вихідного пункту через стадію збудження до періоду повної статевої готовності. Цей період на кривій пробігає майже рівнинно і частина його, розміщена між двома зірочками, охоплює час, коли чоловік може свідомо пригальмувати свої пристрасті і довільно подовжувати статевий акт. Поза другою зірочкою, а, отже, на порозі оргазму, фізичні реакції розвиваються автоматично, хоч-не-хоч, незалежно від нашої волі і вже нема ніякої управи, щоб їх загальмувати. По закінченні оргазму крива на стадії відпруження спадає у чоловіка майже прямовисно до вихідного рівня. Як правило, чоловік не спроможний на новий акт, доки не завершиться стадія відпруження. В окремих випадках період нечутливості може скоротитися вполовину (на малюнку позначено фігурною дужкою та буквою Н — нечутливість), після чого крива повторно видряпується до оргазму і вже остаточно спадає.

Малюнок кривих перебігу акту у жінки містить три криві: А, Б та В. Крива А ілюструє пересічний перебіг повного акту. Стадія збудження проходить дещо повільніше, ніж у чоловіка, і вимагає більших зусиль для піднесення. Потім настає коротша чи довша стадія повної статевої готовності з рівнинним перебігом. На ній зірочками позначено період, коли жінка свідомою діяльністю промежинних і піхвових м’язів може пришвидшити чи забарити свої реакції. Після оргазму настає стадія відпруження, що проходить зі значно повільнішим спадом, ніж у чоловіка. Переривчастою рискою на кривій А позначено можливість появи повторного оргазму, що розпочинається, як крива після першого оргазму спаде до рівня стадії платo. Після повторного оргазму крива на стадії відпруження спадає скоріше, так само, як і чоловіча крива.

Крива, позначена буквою Б, показує перебіг статевого акту в малозбудливої жінки. Стадія збудження рівна, підноситься дуже мляво, переходячи хвилястою лінією — яка показує дрібні коливання статевої напруги — у стадію платo, що триває більш-менш довго, але, не досягши оргазму, неквапно опускається до вихідного стану. Ця крива показує перебіг статевого акту у жінки з виключно кліторною вразливістю, як також при перерваному акті; піднесення зростає у міру пестощів та подразнення клітора; як тільки акт розпочинається і з клітора припиняється передача подразників, то починає спадати і переходить прямо у стадію відпруження, котрa може затягтися, як я вже казала у розділі про кровообіг, на добу і довше.

Крива В показує перебіг статевого акту у дуже збудливої жінки. Стадія збудження зростає стрімко, майже прямовисною лінією, до того ж прискорювана свідомими скороченнями піхвових м’язів. Оргазм надбігає, з лету проскочивши платo, прямо зі стадії збудження, після чого напруга круто спадає. Крива В дуже нагадує перебіг чоловічої кривої.

Наприкінці розгляду статевого акту я б хотіла побіжно спинитись на ще одному питанні. Ніхто не може сказати, чому в одних пар усе йде чудово, а в інших — нікудишньо, хоча й ті другі здатні нормально відчувати статевий акт заразом з оргазмом, як також, чому раніше “холодний” чоловік чи жінка з іншим партнером враз спалахують з досі небаченою пристрастю.

Мабуть, існує ще якийсь додатковий невідомий чинник. Можна б його назвати статевою підхожістю або як давніше це називали — покликом стaті. Цей чинник діє на віддалі, викликаючи інтерес статевого відповідника з допомогою “біополя”, як назвала то одна з моїх відвідувачок. Розповідала мені, що зуміє звернути на себе увагу незнайомого чоловіка, який її статево цікавить, навіть коли той і не дивиться у її бік.

Інша відвідувачка оповідала, що після двадцяти років порівняно вдалого заміжжя, в якому співжиття нікoли не справляло задоволення у ході статевого акту, і з великим трудом справляло, коли подразнювала клітор, розійшлася зі своїм чоловіком з причин, безпосередньо не пов’язаних з їхнім фізичним співжиттям. За якийсь час пізніше познайомилася “на морі” з чоловіком, набагато від неї старшим, та й на вигляд не особливо приманливим. Дарма що не було в неї ніякого помітного інтересу до нього, якийсь зовсім випадковий поцілунок визволив раптове шалене пожадання, що дало змогу звідати таке, про що доти навіть і не снилося.

Під час першого статевого акту її партнер з гумором зауважив, що аж важко в те повірити, що могла бути такою дівчиною (у сексуальному розумінні) після двадцяти років шлюбу та народження двох дітей. Їхнє спілкування та контакти тривали заледве місяць, але відчуття, яких зазнала тоді, дали їй віру в те, що в моменти вершинних піднесень коханців і земля може захитатись, як це описав Ернест Гемінґвей у “Кому б’є дзвін”. Скінчила свою розповідь зауваженням, що коли б не та зустріч, може б і досі думала, що такі зворушення існують лише в уяві письменників, а насправді їх не буває.

І в цьому криється велетенська небезпека для за всіма мірками щасливих чоловіка і дружину, але середньо добраних фізично. Виїзд “на море” чи в інше середовище одного з них та охота пошукати цікавої пригоди може дати нагоду до випадкової зустрічі з партнером, який у статевому сенсі ідеально йому чи їй підходить, і хоча той партнер на довшу мету може бути абсолютно нецікавим — звичайнісінький відпускний джигун — тілесні спізнання з ним можуть знищити або добряче розхитати подальше злагоджене подружнє співжиття.

Секс буває страшенно небезпечною грою і здатен дощенту розтрощити прекрасний союз двох людей, не давши жодних сподівань на майбутнє. Зрозуміло, що нерідко, принаймні з цікавості пробуємо зв’язків з іншими партнерами, маючи вже усталене родинне життя, але я найчастіше відраджую це своїм пацієнткам, заразом пособляючи досягти максимуму статевих відчувань з людиною, обраною на супутника життя.

Наважуючись на пригоду, ми повинні задуматись і вирішити, що нам важливіше — спокійне сімейне щастя, навіть при середній статевій напрузі з малими коливаннями, чи здобування якнайбільшого числа доступних людині звідань?

Не забуваймо, що, обираючи життя неспокійне, сповнене вершин та великих піднесень, обираємо також життя з усією повнотою життєвих поразок. Не можна спокійно жити на найвищих обертах, та й фізично цього просто не витримати.

Характер та природжені риси визначають, який стиль життя вибере людина.

Дехто вважає шлюб просто джерелом сексуальних утіх, що їх дарують одне одному чоловік і дружина, але не можна забувати про істотний сенс одруження — творення родини.

Коли шукати тільки багатих сексуальних звідань, то можна мати силу-силенну чергових дружин чи чоловіків, але, як правило, тоді нема родини, для добра якої нерідко треба відмовитись від різних приємностей.

І в цьому суть питання — вирішувати треба свідомо. Коли обираєш статеве життя на найвищих обертах, варто подумати, якою буде того ціна і чи зі своєю вдачею даси собі ради у житті.

Ці міркування торкаються середньо статево дібраних пар і, ясне діло, не виключають існування серед подружжів взірцевих, ідеальних коханців, які один в одному знаходять взаємну приязнь, кохання та повноту сексуальних відчувань.

Кліторний оргазм

Не раз доводилося чути думку, що найістотніші зміни в життя сучасної жінки внесли два досягнення емансипації: жіноче право статево насолоджуватися нарівні з чоловіком та контрацепція, яка усунула з її життя кошмар випадкової вагітності. За останнє двадцятиріччя ми безповоротно вийшли з епохи сексуальності “старої пані”, листа якої за хвилину зачитаю, і переживаємо статеву “революцію” жінок.

Дозволю собі навести трохи цифр. У праці Ганни Малєвської “Культурні та психосуспільні детермінанти статевого життя” є цікаве зіставлення, з якого випливає, що з 861 опитаної жінки (на початку 60-х років) заявили про те, що можуть обійтися без статевих зносин: від одного до кількох місяців — 399, рік і більше — 56 жінок, зовсім — 141 жінка.

Це б складало 65-70 % холодних або абсолютно незбудливих жінок. Ясна річ, ця статистика охоплює перш за все воєнний та повоєнний період, бо, коли збирали дані, тим жінкам було у більшості вже за 30.

Я зробила схоже зіставлення у консультації Товариства свідомого материнства у Варшаві у 1963-1973 роках. Опитала понад 5 тисяч жінок, з яких: 16,2 % рідко відчували потребу статевого акту, 18,1 % — зроду не відчували, а 0,1 % казали про чітку огиду до співжиття. Відсоток холодних та зовсім незбудливих жінок становить 34,4 %. Це число промовляє само за себе. В останнє двадцятиріччя спостерігається знаменне явище зменшення майже вдвічі кількості “холодних” жінок.

Про що це свідчить? Про безперечні результати роботи сексологів, соціологів, психологів, які чимало зробили у розповсюдженні статевої культури та освіти.

А тепер закінчимо з цифрами і повернемося до вищезгаданого листа “старої пані”, який надійшов у відповідь на опублікований у “Перспективах” фейлетон “Про радісну забаву у ліжкові вдвох”. Читачка, яка надіслала до мене листа, — жінка вчена, грамотна та начитана, — що видно з її стилю письма. Отже, пише:

“Я вже стара. Часто та багато хворіла, народила шістьох дітей. Розмовляла і слухала звірення багатьох-багатьох жінок. Жодній (за єдиним винятком, але гадаю, вона обманювала) зближення з чоловіком не давало відчуття приємності, кожна робила це тому, що була заміжня, що боялася, аби її чоловік не ходив “на сторону”. Більшості справи ті байдужі, багатьом — просто відразливі.

Ви пишете, що треба усміхатися. А чому усміхатися? Коли у співжитті щось мене розривало, щось викликало огиду до чоловіка, то тільки це. Та чоловікам можна простити… Їхній моральний рівень низький, до п’ят нам не доростають. І аж ніяк я не вірю в темперамент, у “метку жіночу вдачу”. Знаю (бозна-скільки їх мені це розказувало), що вдають — щоби здобути собі чоловіка. Сaме через це стільки чоловіків потім нещасливі у шлюбі, бо дружина спіймала їх на “темперамент”. Невже, пані доктор, Ви справді вважаєте, що коли в тебе журба та клопоти чи коли занедужаєш або, скажімо, коли плачеш — то найправильніша реакція чоловіка, так це сказати: “Іди в ліжко!”? Так? Я в такі хвилини даремно чекала слів утіхи, співчуття, але ж не зближення… Те, що Ви пишете — це просто грубе безсоромство”.

Лист, який я щойно навела, не виняток. Я одержую таких листів чимало, а спілкуючись з жінками на тему співжиття, як у лікарському кабінеті, так і в товариських бесідах, можу ствердити, що такі погляди панували серед жінок у 20-30-і роки, що, зрештою, узгоджується з цифрами, поданими у праці Ганни Малєвської.

За допомогу та сексуальну освіту для того покоління боровся Бой-Желенський у своїх численних публікаціях під загальною назвою “Жіноче пекло”. Одним із перших він наважився винести на денне світло соромливо приховувані драми “жертовного вогнища”. Тодішні жінки або мовчки терпіли, або — як моя дописувачка — жили в почутті власної жертви і ласкавості до бідолашного та гідного жалю чоловіка, який “мусить”. Це давало їм якесь задоволення, було відшкодуванням за самотність у шлюбі, за нестачу розуміння та тілесну неволю примусового співжиття.

Але якою ціною? Ціною не тільки чоловіка, а й усієї родини. Де за таких взаємин місце на дружбу і повагу? На взаєморозуміння серед подружжя, не кажучи вже про любов? Адже важко кохати чи хоча б шанувати людину, яку так оцінюєш. Дістають статеве задоволення чоловік та дружина чи ні — це може зміцнювати сім’ю чи руйнувати її.

Кенет Гетчин у своїй книжці “Дружина — теж людина” стверджує: “Шлюб, цілком вдалий з сексуального погляду, може, всупереч чималим розбіжностям в інших сферах, зберігатися досить довго. Хай би які великі й були ці розбіжності, ні він, ні вона не хочуть нехтувати рідкісним даром цілковитої статевої злагоди. Справді, є багато велещасливих родин, де чоловік і дружина добре статево дібрані, дарма що зовсім не підходять одне одному з інтелектуального погляду. Чоловік і дружина можуть мати прямо протилежні зацікавлення та переконання, але коли вони сповна щасливі у сексі, то шлюб їхній можна визнати вдалим”.

Виступавши перед студентами на тему культури подружнього співжиття, я намагалася якомога ширше і, наголошуючи на процесах правильного статевого розвитку жінки, описувати фізичні умови їхніх статевих відчуттів. Пояснювала, якого великого значення слід надавати цим питанням і як дбайливо доглядати їх у майбутньому шлюбові. З виступів недвозначно випливало, що рівень статевого співжиття та реакції жінки залежать насамперед від знань та поведінки чоловіка.

Після виступів відбувалися обговорення, на які приходили слухачі, що мали якісь запитання чи сумніви. Один зі слухачів спитав, чи не думаю я, яку ситуацію створює для чоловіків отаке повчання? Жінка ж тероризуватиме та психічно нищитиме свого чоловіка, трактуючи оргазм у зносинах за батіг у руці, з допомогою якого можна підкоряти та мучити благовірного. Аби підтвердити свої побоювання, він висловив думки, що їх навіяло йому читання сучасних американських психологічних романів та газетних публікацій на цю тему.

З них він зробив висновок, що жінка в США не лише мучить свого чоловіка надмірними статевими домаганнями, а й раз у раз вдається до порад приватного психоаналітика, який відіграє роль “того третього” у їхньому подружжі. Той психоаналітик дає вказівки мало не такі, що повинна казати, як поводитися. погоджуватися на статевий акт чи ні. “Не дивуюсь, — вів він далі, — що за таких обставин їхні чоловіки наглою смертю вмирають од інфаркта або тікають галасвіта, покинувши все своє майно, сім’ю, а часто й неабияку посаду, шукаючи хоча б крихти спокою та свободи. Вже зараз знаю приятелів, що лікуються у психіатрів від хвороб, до яких їх довели дружини, твердо домагаючись своїх подружніх прав”.

Без сумніву, у цій сповіді є правда. Нікyди не годиться, коли головним питанням у шлюбі, питанням “бути чи не бути” стає оргазм у жони. Ясно, що це дуже важлива справа, бо злагода у сфері фізичних переживань зміцнює сім’ю. Одначе, не варто цуратися всієї решти, бо часто таким чином не досягаємо жаданого, водночас знищуючи все те, що єднає.

У цaрині статевого життя, яке піддається нині великим перемінам, після багаторазових відхилень у той чи в інший бік установлюються нові форми. Звичайно, ситуація, про яку казав учасник тієї зустрічі, — це не мета ані моєї книжки, ані моїх виступів. Я незмінно наголошую, що союз двох людей повинен бути забавою радісною і забавою вдвох, а не взаємними тортурами.

Так само, як молодість та врода жінки — це вісь її доброго самопочуття у житті, так для чоловіка є його статеві якості. Ніщо дужче не допікає йому так, як поставити під сумнів його статеві спромоги. Від жінки треба величезної ніжності та дипломатичності, аби у питання сексу внести лад, водночас не зранивши любові власного чоловіка.

Відомо, що у Франції “innocent” (незайманий, непорочний), в Італії “рогоносець”, в арабських країнах “євнух” — це найбільша образа, якої тільки можна завдати чоловікові. У польській мові немає відповідного слова, яке б позначало такий недобір (хіба що “імпотент”, але то не зовсім влучно). Ті слова — це жорстока зброя і у названих вище країнах до неї вдаються радше чоловіки, коли зводять рахунки один з одним. Жінці пускати в хід таке — непробачна помилка.

У перших еротичних спробах жінка загалом не відчуває (хіба що особливо вразлива у цій сфері) приємності в розумінні оргазму. Приємність жінки — це плід довготривалої та терплячої співпраці з чоловіком, підкреслюю — співпраці. Жінка не повинна вести себе наче “цариця-дровиняка” — як виразно та влучно окреслив цю ситуацію один морський вовк, вельми мастакуватий у таємницях любові та сексу. Ще гірше, коли замість того, аби лежати, як непорушний об’єкт, починає боротися за свої, зрештою, безперечні права, негідними способами: нападками та терором. Жодного натяку на нестачу чоловічих обдарувань не повинно бути у взаєминах двох закоханих.

Як і в будь-якій життєвій ситуації, так і в цaрині сексу найлегше звалити відповідальність на когось. У розвиткові статевого та почуттєвого життя жіночі обов’язки аж ніяк не менші за чоловічі і нема тут місця на “царицю”. Чоловік — це прихильний товариш на цій дорозі. Розбудити жіночу чуттєвість належить йому, але, коли їхня любов увійде у береги співжиття, жінка теж має можливість ініціативи. Може вміло допомогти собі та чоловіку у досягненні спільної повноти статевих відчуттів.

Уміти свідомо скорочувати піхвові м’язи (як це робити, я описала у розділі “Як виникає насолода?”) — це вже надзвичайно багато значить для щасливого статевого співжиття.

З допомогою скорочень піхвових м’язів жінка здатна брати діяльну участь у співжитті та впливати на силу еротичних зазнавaнь. Далі я розповім, що таких можливостей безліч: і фізичної, і психічної природи.

Кажучи про складнощі у досягненні жінкою оргазму, переходжу до функцій органу, дуже важливого у цих справах, а сaме — клітора.

Клітор у жінки — як я вже казала — це статево найіннервованіший орган, і тому перші відчуття статевої насолоди найчастіше кліторного походження. Онанізм у юності або петинг у формі пестощів, поцілунків чи дотиків клітора, що доводять до оргазму, — це черговий та неминучий етап на шляху до досягнення сексуальної гармонії. Оргазм під впливом пестощів — це останній крок перед початком співжиття, який переконує жінку у її правильному розвиткові та повних сексуальних можливостях.

Кліторний оргазм якраз на півдорозі між пестощами початкового періоду любові, в якому першу скрипку грає чоловік, і співжиттям з повноцінними статевими зносинами. Чимало жінок спиняється на цьому етапі, і все життя звідує оргазм тільки, коли подразнює клітор до чи після статевого акту.

Здавна вже сексологи сперечаються про те, чи кліторний оргазм — це вершина жіночих сексуальних можливостей і чи існує піхвовий оргазм узагалі.

У сексологічній літературі раз у раз стикаємось з цією проблемою і різні вчені по-різному намагаються її розв’язати. Ван де Вельде пропонує у ході зносин подразнювати клітор рукою (жінки або чоловіка). Ґ. Ломбард Келлі з Сан-Пауло пропонує зміну пози на супротивну (жінка зверху) і вводити прутень до піхви так, щоб він зсувався по клітору, попутно його подразнюючи. Кінсі доходить висновку, що існує лише кліторний оргазм, а іншого взагалі нема. Мастерс та Джонсон теж схиляються до такого погляду.

Твердження авторів, які вважають, що тільки клітор — це орган обов’язковий і головним чином призначений, аби спізнавати оргазм, легко ставлять під сумнів жінки, які у багатьох випадках чітко відрізняють кліторний оргазм від піхвового. Крім того, якщо виходити з передумови, що відчуттів у даному разі не можна вважати за доказ (бо все-таки це питання за своєю природою суто особисте, залежне від настрою тощо), існує своєрідний життєвий дослід, що дає однозначну відповідь на вищенаведені сумніви.

У Центральній Африці живуть негритянські племена банту, в яких, так само, як і в багатьох мусульманських племен, існує ще один релігійний обряд, що відповідає операції обрізання у хлопців — це коли вирізають клітори у дівчат-немовлят. Такі звичаї, давно відомі, європейські вчені вважали просто варварською операцією.

Кілька років тому у Сходознавчому Товаристві я зустрілася з етнографом (вченим-народознавцем), який родом сaме з африканського племені банту. Під час дуже цікавої розмови про звичаї різних африканських народів я запитала його і про застосовувану у них операцію вирізання клітора у дівчаток. Відповідь була просто несподівана. Він твердив, що операція та дає надію мусульманським та негритянським жінкам, які від природи обдаровані сильною збудливістю, переживати оргазм водночас і заразом з чоловіком.

Чоловіків того племені “обрізають”. Згодом на оголеній голівці прутня, відданій на відкуп зовнішнім подразникам, шкірка грубішає і стає далеко менш чутлива на еротичні подразники, ніж шкірка голівки, покритої крайньою плоттю. Обрізаному чоловікові, щоб досягти оргазму, потрібно значно більше часу, ніж необрізаному. За таких умов жінка з великою збудливістю значно випереджає чоловіка, а надмірно подовжуваний статевий акт завдає їй болю. Операція вирізання клітора — це те, що вирівнює шанси чоловіка та жінки.

Жінкам племені банту, позбавленим клітора, за словами вченого, потрібно більше часу, аби досягти оргазму, але цей оргазм куди сильніший, ніж пересічний кліторний. Жінки банту, як і арабські жінки, славляться дужими темпераментом та сексуальністю.

Це все дає поживу до роздумів, особливо, коли припускаємо, що піхвового оргазму взагалі не буває.

На мою думку, коли розрізняємо піхвовий і кліторний оргазм, не треба аж дуже точно їх розмежовувати, а радше трактувати як актовий виключно кліторний або кліторно-піхвовий оргазм, хоча наявність обряду вирізання клітора промовляє за те, що оргазм виключно піхвовий теж існує. Зійдімося ж на тому, що спільний кліторно-піхвовий оргазм у ході статевого акту вважатимемо вершинним досягненням жіночих статевих можливостей.

Перешкодою у поєднанні подразників із цих двох рецепторів — з піхви і з клітора — може бути високе розміщення клітора.

У ході обстежень, які я провела в консультації, я дослідила дві групи жінок: триста жінок (що звернулися з приводу холодності — на свою чи чоловікову думку), які звідували оргазм тільки при подразненні клітора і нікoли у статевому акті; та двісті жінок, у яких оргазм наставав майже кожного статевого акту. В обох групах, опріч багатьох інших досліджень, я вимірювала відстань між голівкою клітора і верхнім краєм входу до піхви. З’ясувалося, що у жінок із першої групи ця відстань дорівнювала від одного до чотирьох сантиметрів, тоді як у жінок дрyгої групи (у яких з оргазмом було правильно) — від половини до одного сантиметра.

Беручи під увагу лише одне це спостереження, можна дійти висновку, що жінки з високим розміщенням клітора наштовхуються на більші труднощі в переході від кліторного до кліторно-піхвового оргазму. Розмірковуючи далі, кліторна холодність і трудність самостійного переходу у першому періоді співжиття від кліторно-піхвового оргазму з’являється особливо часто в жінок з високо розміщеним клітором. Цю деталь анатомічної будови в підручниках з ендокринології та гінекології згадують як одну з рис статевого недорозвитку. Безперечно, виступає вона також як одна з рис недорозвитку, однак я не думаю, щоб, виступаючи самотньо, мала б вона знаменувати недорозвиток. Радше погодилася б, що це ознака сповільненого дозрівання.

Оглядавши у Сексологічній та Гінекологічній консультаціях багато тисяч пацієнток (а я звертала особливу увагу на цю деталь), повинна б зробити висновок, що у Польщі більшість жінок страждає від недорозвитку, бо високе розміщення клітора, особливо у жінок перед першими родами, спостерігається дуже часто (у близько 70 % жінок). Я гадаю, що це своєрідна особливість анатомічної будови, яка може спричинити складнощі у зазнавaнні кліторно-піхвового оргазму під час зносин. Безперечно, більшість жінок, що їх раніше називали холодними, належала сaме до цієї групи і, позбавлена багатства пестощів, які б збуджували їхню статеву вразливість, могла, не реагуючи на статевий акт, нікoли не зазнавати оргазму. Жінки бувають холодні також при проблемах психічної природи, як наприклад, при утворенні негативних умовних рефлексів, та про це напишу трохи далі.

Кліторний оргазм у ході фізичного розвитку жінки — це відчуття, яке повинне, як правило, йти перед тим, як почнеться співжиття з чоловіком. У ході нормального розвитку небагато дівчат, як я вже писала, десь відсотків 20, звідують у період дозрівання оргазм із клітора; послуговуються вони інформацією подружок або власними відкриттями.

При правильному розвиткові початкове зацікавлення онаністичними практиками поступово слабне в міру того, як пробуджується потяг до протилежної стaті. У свою чергу, зближення та пестощі з чоловікомпоступово розвивають вразливість усіх сексуальних рецепторів жіночого тіла.

Щоб розвиток проходив без розладів, важливо подовжити період пестощів з метою задіяти всі фізіологічні механізми, які сприяють досягненню оргазму. Ми повинні пам’ятати, що не можна вміти читати, не вивчивши абетки, і так само не можна повноцінно тілесно співжити, не виробивши перед цим повноцінні сексуальні реакції а системах кровообігу, м’язовій та нервовій.

Пора дошлюбних любощів дозволяє поступово довести до повної статевої дозрілості статеві органи та загальні реакції жіночого організму. З поперед сказаного відомо, що неможливо повноцінно пережити статевий акт, якщо кровоносні судини малого тазу не наповнюються кров’ю настільки, щоб спричинити зведення клітора, потовщення соромітних губ та звуження каналу піхви. Відомо, що коли піхвові м’язи неправильно функціонують, то тоді набагато складніше досягти статевого задоволення. Врешті, конче треба пробудити вразливість нервових закінчень, котрі, як я уже казала, містяться по всьому жіночому тілу. Вони передають сигнали до мозкових осередків, започатковуючи всі названі вище судинні, м’язові та залозові реакції.

Чергові зближення та пестощі чоловіка та жінки, поступово розвиваючи чутливість усіх статевих рецепторів, доводять до кліторного оргазму “вдвох”. Такі зазнавання на відміну від звичайного онанізму — це щось зовсім інше і вони дуже виграють в багатстві, бо охоплюють увесь діапазон почуттів, уяви та взаємних пестощів і викликають дедалі більше статеве “притирання” двох людей.

Нормальним ходом подій, коли закохані відкрили вже всілякі таємниці зазнавання насолоди вдвох, вони тяжіють до того, щоб поглибити відчуття та досягти максимальної насолоди у повному статевому акті. Розпочавши співжити і поступово ввівши до співжиття також вразливість піхвових рецепторів, жінка, як правило, за кілька тижнів або місяців почне відчувати оргазм у час зносин.

Дані, зібрані у двохсот жінок, у яких оргазм наставав завжди, коли мали охоту до статевого акту, показали, що період розквіту вразливості піхви на початку співжиття буває різний. Іноді, хоча й рідко, цей розквіт настає вже під час перших статевих актів після прориву дівочої пліви, зовсім рідко — під час першого статевого акту.

Пробудження піхвової вразливості, як казала, триває від кількох тижнів до року-двох співжиття і тісно пов’язане з інтенсивністю та багатством пестощів перед його початком. У середньому цей період займає кілька місяців.

Жінки досліджуваної групи, обдаровані потужним темпераментом, виявляли чимало винахідливості та ініціативи у збагаченні техніки співжиття.

Я згадую тут запитання, яке поставив мені колись один зі студентів: «Чи завжди статева холодність або збудливість жінки залежить від пестощів та поведінки чоловіка?». Такі запитання нерідко повторюються на зустрічах, особливо з юнаками. Хочуть знати, чи тільки з їхньої вини дівчина холодна та неохоча до співжиття.

Це дуже важливий момент, на який конче слід звернути увагу, коли є намір одружитися, тому що жіноча статева вразливість залежить від двох елементів. Перший стосується того, щоб пробудити тілесні принади жінки, і це роль чоловіка, його ініціативи та заповзятливості. Результат його заходів — це довести жінку до повного відчування оргазму у статевому акті.

Другий — питання сили статевих потреб, і цього, на жаль, найчастіше не змінити, бо то природжена річ. Статева напруга в перебігу жіночого життя може піддаватися певним коливанням, у зв’язку зі, скажімо, різним рівнем гормонів у різні періоди життя. І все ж доводиться погодитися з тим, що раз існують люди з величезною життєвою енергією, творчою винахідливістю і загалом “неспокійні душі”, які повинні завжди діяти і колотити все та всіх довкіл себе, то існують також дуже спокійні, сумирні, систематичні люди, з невеличкою життєвою енергією, котрі, попри добру волю, зуміють зробити заледве дещицю того, що їхні більш обдаровані долею ровесники. Але це зовсім не означає, що вони менш цінні, бо старанна та спокійна праця, на якій тільки й може базуватись будь-яка солідна установа, у тому числі й сім’я, візьме своє.

Драма починається там, де стрічається людина з буйним статевим характером з такою собі тихомирною, спокійною. Тоді з’являється докір: та ти ж холодний (холодна), як рибина, і безтемпераментний. Знаючи, що природжених рис, так само, як здібностей та характеру, не дано змінити або можна змінити тільки на трішки-трішки, слід пильно вглядатися у темперамент свого обранця. І тільки коли визначились у цьому питанні, можна задуматися, зв’язуватися з ним на все життя чи ні.

Довік буде нещасний шлюб чоловіка, організм якого потребує для відчуття повної справності щонайменше одного статевого акту на добу, з жінкою, що відчуває потребу і, як наслідок, повне задоволення раз чи два на місяць. Вона — не холодна жінка, як здавалося б, а просто погано підхожа даному чоловіку. Ясна річ, чимала жертовність з її боку, культура та розуміння з його, можуть у результаті дати вдалий шлюб. Проте це недотлілий вулкан, здатний на вибух.

Я ще раз наголошую на тому, що жінка, яка рідко відчуває потребу статевого акту, але повноцінно його переживає, — це жінка цілком здорова і нормальна, яка ідеально у статевому сенсі підходить для чоловіка з середнім темпераментом. Подружжя з великими розбіжностями у темпераментах чоловіка і дружини становлять досить значний відсоток серед тих, хто звертається порадитись до сексолога. На жаль, мало тут можна порадити, крім прописування волі та терпіння, можливо, медикаментів на зниження статевого потягу, на що, особливо чоловіки, погоджуються дуже неохоче.

Я знову кажу про це, хоча в розділі про початок співжиття вже застерігала майбутніх супутників життя, аби вони звертали пильну увагу на рівень темпераменту обранця. Тоді ще можна зарадити злу, змінивши партнера, якщо інші важливі елементи взаємної любові це дозволяють.

Вертаючи до перших місяців співжиття середнього подружжя, раджу не кидатися у розпач, коли попервах у тих справах нічого не виходить — це фізіологія! Так само як у чоловіка можуть виникнути негаразди у зв’язку зі складнощами у доведенні дружини до оргазму, так і в жінки існують свої, не менш сильні, негаразди.

“Мода лікувати холодність” — дозволю собі це так назвати, доходить подеколи до безглуздя, до абсурду. Кабінети сексологів та психіатрів аж кишать переполошеними молодицями, що вже цілих два-чотири тижні, як заміжні, а й досі у них не було оргазму. Безглуздя наростає ще дужче, коли виникає намагання лікувати такі “хвороби”, що вже на сто відсотків переконує пацієнтку у “хворобі”.

Нещодавно звернулася до мене молода дівчина, студентка. Приїхала разом з батьком аж з Щеціна, у столиці шукаючи рятунку від своїх поважних хвороб. Їй 21 рік і вона вже зо два роки лікувалася у своєму місті — у психіатра, як казала, з приводу холодності. Я спитала, чи має якісь складнощі у ході зносин і, коли так, які сaме. Вона мене прямо приголомшила, кажучи, що ще дівчина і взагалі ніколи не було в неї статевих актів, і не намагалася, щоб були. Я, вкрай здивована, спитала, у чому ж тоді її холодність. З’ясувалося, що не має охоти цілуватися з хлопцями, а коли ті намагаються її поцілувати силоміць, дістають ляпаса. Подружки та товариші з її групи сміються з неї, що вона холодна, і радять, аби стала лікуватись. Отож і стала!

У ході нашої бесіди я задала їй одне запитання, як на мене, принципове: "Чи є в тебе хлопець, якого кохаєш, який багато для тебе значить?" Відповіла, що ні, нікoли ще не кохала. “Тож, що тут дивного, — сказала я, — що даєш ляпаса хлопцям, які полюбляють цілуватися, але яких не кохаєш і, може, навіть не сприймаєш? Адже це правильна реакція здорової та нормальної дівчини. Радше б вважала, що цілунки чи спанки з хлопцем тільки тому, що він того хоче, або щоб не бути білою вороною серед подружок, було б проявом “хвороби”. Ти — нормальна здорова дівчина з правильними реакціями. Про холодність чи труднощі у співжитті можемо говорити тільки тоді, коли ти покохаєш і попри найбільше бажання щось не виходитиме. Ну, а поки що, будь ласка, не заморочуй собі голови примарними хворобами”.

Вертаючи до початків співжиття, ще раз підкреслюю: не робіть скороминущі труднощі мірилом своїх жіночих якостей. Якщо жінка у ході пестощів досягає кліторного оргазму, вона має всі задатки згодом спізнавати повноцінний оргазм під час статевого акту.

У групі жінок з високо розміщеним клітором я неодноразово констатувала появу оргазму після перших родів. Зрештою, це давно знають усі гінекологи. Народження дитини розтягує та дещо послаблює промежинні м’язи, збільшує вхід до піхви, тим сaмим зменшуючи віддаль між клітором і піхвовим переддвер’ям.

Збільшена пружність промежинних м’язів сприяє тому, що у перебігу статевого акту шкірні складки кліторної крайньої плоті пересуваються і голівка клітора зближується з прутнем.

Мал. 28 Промежина жінки, яка ще не народжувала дітей — А, і промежина тієї, яка вже народила не одну дитину (багатородки) — Б. Розширення піхвового переддвер’я у багатородки веде до зменшення відстані між піхвовим переддвер’ям і клітором (І) та до аналогічного зменшення відстані між піхвовим пере д двер’ям і прямою кишкою (ІІ).

Є ще один момент, на який звертають увагу Мастерс та Джонсон, а сaме, що шкірна складка, соваючись по голівці клітора, навіть коли вона безпосередньо не контактує з прутнем, під час рухів у ході статевого акту подразнює кліторну голівку та сприяє досягненню оргазму.

Дві схеми (мал. 29, А і Б) зображують взаємне розташування статевих органів жінки, яка ще не народжувала, і її молодого чоловіка та багатородки і чоловіка після сорока.

А — промежина компактна, напнута, клітор посаджений високо, з прутнем не контактує. Сам прутень сильно зведений (що звичайно для молодості), вставляється прямовисно до входу, далеко від клітора.

Б — промежина обширніша, менш напнута, клітор міститься значно нижче, над входом піхви. Прутень при дещо слабшому зведенні вкладається вздовж промежини і легко дістає контакт з клітором.

Мал. 29 Промежина жінки, яка ще не народжувала дітей — А, і промежина тієї, яка вже народила не одну дитину (багаторо д ки) — Б, у розрізі.

Увага: зірочки показують місця, де творяться еротичні подразники внаслідок контакту прутня з певними частинами жіночих геніталій.

Міркуючи далі над високим розміщенням клітора та пов’язаними з цим труднощами у досягненні оргазму під час зносин, повернуся знову до питання, чи високе розміщення клітора в жінок — це прояв недорозвитку. Я б не хотіла, аби дівчата, які угледіли у себе таку будову, вважали, що в якомусь сенсі вони фізично обділені.

Це в більшості випадків перехідна стадія статевого розвитку, яка неабияк змінюється після народження дитини, коли жінка досягне повної зрілості. Отож, для не зовсім фізично дозрілих жінок реальні ліки — це заміжжя, регулярне статеве співжиття та вагітність. Прояви “недорозвитку” статевих органів: плоский сором, не дуже рясне зволосіння лобка, високо розміщений клітор та порівняно мала матка — дедалі частіше бачимо у гінекологічних кабінетах, особливо у молодих худорлявих дівчат високого зросту.

Статистичні дані свідчать про помітне прискорення зросту у нинішньої молоді. Зі свого досвіду медика — а більшість моїх пацієнток складала молодь — знаю: чим дівчина вища на зріст, тим, як правило, забарніше розвиваються у неї статеві органи, місячні нерегулярніші і відбуваються з перебоями (затримки навіть по кілька тижнів). Оглядавши таких дівчат протягом багатьох років, помічала поступове самовільне входження у норму менструального ритму та розвитку геніталій. Як правило, після декількох років заміжжя та народження дитини вони досягають середньої норми і це без жодних проблем чи лікування.

До чого я хилю?.. До того, що відчування оргазму виключно з клітора — це нормальний перехідний етап, а не хвороба чи “холодність”.

Сотні листів, що надходять на мою адресу, розкривають украй низький рівень знань з техніки співжиття. Жінка-“цариця” стала вже персонажем приказки. Брак сексуальної освіти та культури — ось головна причина кліторної псевдохолодності, тобто уявної, навіяної холодності. Нерідко мені випадало бачити жінок з порівняно високо розміщеним клітором, які без особливих зусиль перейшли від кліторного оргазму поза статевим актом до оргазму кліторно-піхвового у ході акту. У проникливій розмові з’ясовувалося, що з великою інтуїцією вони відкрили на власний пожиток методи та техніку співжиття, які доводять до повноцінних сексуальних відчувань.

Менш допитливі, мляві жінки спочатку ждуть появи оргазму під час акту, а, не дочекавшись, вертають до онаністичних вправ або заохочують чоловіка до пестощів, що викликають оргазм з клітора поза статевим актом.

Згодом постає умовний рефлекс, опертий на впевненості, яку підтверджує багаторічний досвід, що статевий акт, не даючи сподіваного задоволення, — це просто неминуче зло, яке з огляду на подружні обов’язки слід перестраждати, це “служба Божа” — як колись сатирично назвав це Бой-Желенський. Водночас розвивається інший умовний рефлекс — очікування оргазму та статевого відпруження тільки від пестощів клітора. Такий стан незабаром спричиняє щось схоже на психічне вихолощення, адже на додачу не дає під час статевого акту змоги сприймати хоч якісь зазнавання з піхви. З роками такі жінки потроху втрачають охоту співжити і сім’я починає розпадатися, адже дружина, змучена всілякими домашніми обов’язками і менш терпляча, ніж у перші роки заміжжя, помітно ухиляється від стомливого та непринадного їй співжиття з чоловіком.

Працювавши в Сексологічній консультації, я дійшла висновку, що головна причина такої холодності — це закріплення кліторного рефлексу і зупинка жінок на тому етапі розвитку статевого співжиття. Я опрацювала терапевтичний метод, що дає жінкам можливість перенести статеву вразливість з клітора також і на піхву та досягти кліторно-піхвового оргазму під час зносин.

Лікування неважке, і жінки, що виявляють добру волю та твердо тримаються моїх рецептів, як правило, дуже скоро — у середньому за кілька тижнів — досягають кліторно-піхвового оргазму в кожному акті. Випрацювати правильну піхвову чутливість вдається будь-коли у житті жінки, не тільки в молодиць, а й у 35-40-річних жінок, які зроду не зазнавaли кліторно-піхвового оргазму.

Пригадую собі милу 34-літню жінку, закохану у свого чоловіка і яку чоловік теж кохав, що звернулася до мене помітно стурбована: “Пані доктор, надзвичайно я кохаю свого чоловіка і ми ідеально підходимо одне одному, але, читаючи оповіді Бокаччо, видається мені, наче щось мене в житті оминуло, бо зроду не зазнавала сповна статевої насолоди у зносинах.

Наш шлюб дуже вдалий і мені дуже приємно пестити свого чоловіка і приносити йому принаймні жменьку радощів. Та я занадто жінка, щоб цілком і до кінця життя вдовольнитися роллю споглядачки. Хотіла б хоч раз звідати оте шаленство вдвох і пересвідчитися, чи не брешуть просто-напросто ті любописці. Чи то не надлишок художньої уяви?

Оргазм я переживала не раз, бо мій чоловік дбає, щоб мене ублажити. Але нікoли не було то нашим співпереживанням, нашим спільним відчуттям”.

Обстеживши цю жінку, відзначила високо розміщений клітор, десь за 5 сантиметрів над входом до піхви, попри те, що вона мала вже двох дітей. Кілька разів навідавшись до мене і навчившись послуговуватися піхвовими м’язами та змінивши позу під час статевого акту, вже через два тижні зазнала свого першого у житті оргазму в статевому акті. Потім вона завжди, як хотіла, запросто досягала його. Прощаючись, сказала, що нікoли б не подумала, що все так просто, і додала, що лише тепер вона відчуває себе стовідсотковою жінкою.

Як на мене, немає холодних жінок серед тих, чий клітор оргазмом реагує на подразнення. Треба просто все старанно обмізкувати, а в першу чергу пізнати свої реакції, і мету неодмінно буде досягнуто.

Все раніш сказане схиляло до думки, що зазнавати оргазм з клітора — це нормальний перехідний етап, а не хвороба чи холодність. Коли той етап подовжується, слід попрацювати, аби дістати повноту статевого розвитку, і будь-яка жінка має цей шанс. Ясна річ, як я вже казала, не годиться статеві зазнавання розмежовувати на чисто кліторний і чисто піхвовий оргазми. Остаточна та зріла форма оргазму — це сума і подразників уяви, почуттєвості, і слухових, нюхових, зорових, дотикових подразнень усіх рецепторів, розміщених у сосках, кліторі та піхві, з тим, що подразнення у піхві — то остання сходинка до досягнення повноти сексуальних звідань.

Удосконалившись у м’язовій грі статевих органів (дивись частину розділу, де йдеться про значення м’язів під час зносин), перейдемо до подразників, що прямують до осередка оргазму з клітора, сорому та піхви.

Розпочнімо зі спроби узгодити ритм м’язових скорочень з ритмом дотикових подразників, що виходять з клітора та піхви. З цією метою я вибрала одну з поз, при якій найлегше підладити ритм м’язових скорочень під ритм подразників від піхви та клітора. Це задня бічна поза. Вона дає змогу схрещувати стегна, полегшуючи скорочення промежинних та піхвових м’язів, і допомагати цим скороченням додатковими скороченнями стегнопривідних м’язів.

Як правило, я радила жінкам, щоб вони спершу спробували довести себе до оргазму з клітора, напружуючи та розпружуючи стегнопривідні м’язи. Вправи слід виконувати, лежачи на боку зі схрещеними і дещо притягнутими до грудної клітини стегнами. Стегна треба покласти так, щоб будь-яке напруження міжстегнових м’язів справляло тиск на клітор. Такий тиск посилює наплив крові, пересуває клітор, посаджений на гнучкій сполучній тканині, вниз, наближаючи його до піхвового переддвер’я, та подразнює голівку здавленнями ритмічно скорочуваних м’язів. Коли навперемінно напружувати та розпружувати стегнові м’язи при задній бічній позі, можна довести себе до оргазму, однаково що пестощами чи цілунками.

Як уже пощастило досягти оргазму у цій позі, скориставшись стегновими м’язами, то переходимо до дальшого етапу навчання, де знадобиться і чоловік. Тепер усе відбувається разом з чоловіком і в ході статевого акту. У перших спробах треба, щоб ритм чоловічих рухів був дещо повільніший, що дозволяє жінці легше підладитися й по частинах розіграти свої вправи.

Дуже важливий елемент у ході дальшого етапу навчання — це узгодження ритму всіх подразників, що йдуть до осередка оргазму.

Тут у гру входять три різновиди подразників: перший — це подразнення піхвових стінок, пов’язане з чоловічими рухами; другий — подразники, які надходять теж з піхвових стінок, але викликані ритмічними скороченнями м’язів піхви та промежини, тобто скороченнями, якими керує самa жінка. Кінець кінцем, третій — це подразники з клітора, що їх викликають ритмічні скорочення міжстегнових м’язів.

Ритм кліторних подразників, досі найдужчих, повинен бути чітко узгоджений з ритмом піхвових подразників. Цього домагаємося так: статевий акт проходить, як уже казала, в задній бічній позі. Жінка в момент, коли у піхву вводиться прутень, якомога розпружує м’язи піхви та промежини і м’язи схрещених стегон. Тоді, як прутень виводиться з піхви, сильно напружує заразом усі м’язи. Коли він знов вводиться, всі розслаблює, коли виводиться — знов усі напружує. Завдяки тому, що ритмічно напружуються та розслаблюються стегнові та піхвові м’язи, в результаті одночасно подразнюються піхва та клітор. Подразники накладаються, накопичуються, зосереджуються і у формі одного сильного імпульсу мчать до осередка оргазму.

На малюнку 15 я показала, як ритмічно скорочуючи піхвові м’язи, примножуємо силу тертьових подразників зі статевих органів, чим швидше досягається оргазм.

Тепер до названих двох елементів: тертьових рухів та скорочень піхвових м’язів — долучається третій елемент — подразники з клітора.

У підсумку час, потрібний для досягнення оргазму, меншає майже вдвічі (порівн. мал. 30, криві А, Б, В та суму А+Б+В).

Візьмімо інший приклад — спроби «ввімкнути» клітор, пальцями подразнюючи його під час зносин. Ритм подразників піхви та клітора за таких умов найчастіше не вдається узгодити, тому що просто важко це зробити.

На малюнковій схемі (А та В, мал. 30) незлагоджений ритм подразників не дає з огляду на це суми подразників.

Мал. 30 Зарис перебігу еротичних подразників і зростання статевої напруги під час статев о го акту:

А — тертьові подразники;

Б — подразники, викликані скороченнями піхвових м’язів;

В — подразники, викликані подразненням клітора стегновими м’язами у ритмі статевого акту;

А+Б+В — накладання в однаковому ритмі тертьових, м’язових та кліторних по д разників підсумовує їх, скорочуючи майже наполовину час досягнення оргазму;

А+В — накладання тертьових та кліторних подразників в неузгодженому ритмі; час появи оргазму практично такий же, як на кривій, що зображує виключно кліторні подразники.

Сумарна, що сполучає вершини подразників, пробігає верхівками кліторних подразників, значно потужніших за тертьові, і час досягнення оргазму майже такий же, як і на кривій В, де в гру входять самi кліторні подразники. Малі коливання хвилі тертьових подразників, неузгоджених у ритмі з кліторними, не відіграють, як бачимо на схемі, великої ролі.

Зате, якщо при запропонованій позі жінка скорочує стегнові та піхвові м’язи в лад з тертьовими рухами, дістаємо одночасність подразників. Вони нашаровуються та підсумовуються, що максимально збільшує силу імпульсів та підкреслює перерви.

Звідси випливає, що найвагоміше значення у досягненні оргазму за бажаний час має накладання подразників та їхній узгоджений ритм.

Навіть найдетальніший опис усіх елементів не дає тут досить ясної цілісної картини. Раджу звернутися до розділу, де розглядаються пози під час статевого акту, і добре роздивитися схему, на якій показано задню бічну позу (мал. 36).

Як бачимо на малюнку, чоловік лежить боком із зігнутими під прямим кутом ногами, так, наче сидить. Жінка повернута до нього спиною, лежить на тому ж боці (правому чи лівому), підклавши собі під стегно згорнуту подушку, що запобігає клопотам із введенням прутня. Жіночі стегна схрещені, притягнуті до грудей, хребет вигнутий, як показано на малюнку. Вигин хребта викликає наближення клітора до піхвового переддвер’я і полегшує контакт клітора з прутнем. Це виконують також скорочення м’язів та стегон, які не тільки наганяють кров до клітора і подразнюють його, а й, додатково здавлюючи його згори, зближують з піхвовим переддвер’ям. Так само, як вигин хребта, зміщення клітора вниз полегшує йому у ході зносин контакт з прутнем.

Щоб поєднати всі елементи, описані вище, і узгодити їх під час статевого акту, потрібно трохи часу та терпіння. До того ж, особливо в період перших спроб, тривалість акту повинна бути дещо довша, щоб дати жінці змогу “притерти” всі елементи.

Залежно від вразливості та ступеня піднесення, тривалість буває різна, у середньому повинна дорівнювати 10-15 хвилинам. Коли натрапляєте на труднощі з подовженням тривалості статевого акту, раджу чоловікові на період навчання "попити" таблетки "Лупулін", які за лікарським рецептом можна придбати в аптеці. Вживаючи одну-дві таблетки лупуліну щодня у день зносин у кілька перших тижнів, усуваємо клопоти, пов’язані з з подовженням тривалості акту. Ясно, що це може бути потрібно тільки попервах, доки чоловік та жінка цілком не узгодили своїх дій.

Бажані наслідки залежать тільки від терпіння, наполегливості та доброї волі обох, а також від розуміння суті справи та того, який пожиток можна мати із запропонованих вправ. Позитивний ефект, тобто досягнення жінкою кліторно-піхвового оргазму у статевому акті, я виявляла у понад 80% пацієнток. Відмінності між пацієнтками полягали тільки у тривалості періоду, потрібного їм, аби досягти бажаних результатів. Здебільшого оргазм під час зносин наставав не пізніше, ніж за тиждень-два від початку вправ, лише в поодиноких випадках — після двох тижнів.

Невеликий відсоток жінок, які не домоглися жаданих результатів, це: по-перше — нетерплячі пацієнтки, такі, що прагнуть негайних наслідків без зусиль з їхнього боку; по-друге — пацієнтки, яких полишили на самих себе їхні чоловіки, котрі не схотіли підключитись до спільного навчання; і по-третє — пацієнтки, які попри мої багаторазові пояснення, не зрозуміли, як слід робити ті вправи.

Додатковий аргумент, що промовляє за метод, котрий прописую, становлять спостереження, зроблені у групі жінок, у яких хай і високо розміщений клітор та які правильно переживають оргазм. Усі вони застосовували позу або її видозміни, що я пропонувала, і таким чином досягали повної насолоди у статевому акті.

Тут постає ще одне питання: чи в разі високо розміщеного клітора залишається самa тільки задня бічна поза?

Кілька перших місяців, доки рефлекси не скріпляться настільки, що жінці в кожному статевому акті вдається досягти оргазму, не слід змінювати позу. Згодом можна спробувати інші пози, приміром, лежачу задню з підкладеною під таз подушкою та стиснутими ногами; сидячу задню з розведеними стегнами; позу вершника з притягнутими до себе стегнами (мал. 35, 37, 39) та будь-які інші різновиди, у яких існує можливість стискувати стегна та подразнювати клітор скороченнями м’язів згідно з ритмом акту.

Оволодівши технікою м’язової гри та поєднавши її з кліторними подразниками, жінка може на скільки-завгодно подовжувати або зменшувати тривалість зносин. Цього досягає, прискорюючи або сповільнюючи ритм м’язових скорочень, залежно від своєї волі. У такий спосіб сама задає частоту ритму акту. Наслідки разючі, треба тільки добре зігратися з чоловіком.

Припливи та відпливи

Якось прийшла до мене чарівна та принадна молодичка років двадцяти. Вираз обличчя був у неї дещо збентежений. Занепокоєно сказала, що до пуття не знає з чого і почати, але у в неї серйозні проблеми у своєму ще молодому заміжжі. Я запропонувала, що задаватиму питання, а вона відповідатиме, і тоді легше порозуміємось.

З’ясувалося, що вже рік, як вийшла заміж. З чоловіком жили окремо, кожен у своїх батьків. Обоє вчаться на останніх курсах. Несподівано чоловіків товариш поїхав на кілька місяців і лишив їм під опіку однокімнатну квартиру. Велика була радість із власного кутка, хай і на так коротко. Аж коли (перебування їх разом ішло вже під кінець) неждано виникли клопоти. Мало сказати — клопоти, справжня драма.

Я, збита з пантелику, намагалась домислити, що ж сталося.

– Побралися з кохання?

– Так, великого!

– Може, Ви рано завагітніли?

– Нічого такого! Я бережусь.

– Співжити не виходить?

– Ні, кохаємося, як шалені. Вже майже три місяці не встаємо з ліжка, крім, звичайно, обов’язків щодо навчання. Спільне помешкання після багатьох місяців уривчастих зближень стало для нас дарунком долі.

– А може, чоловік Вам зрадив?

– Ні, ми нерозлучні.

– У чому ж тоді проблеми?

– Я його, мабуть, розлюбила. Все в ньому мене дратує, все заважає. Вже кілька днів, як толочимось, метушимось, колотимось з самого рання і до ночі та надокучаємо одне одному безперервно.

– І він теж “розлюбив”?

– Мабуть, що так. І впало це на нас, як грім з ясного неба, без ніякої причини. Видається мені, що коли й далі так буде, то краще вже розійтись.

– У мене дві пропозиції. Перша — прислати до мене на бесіду свого чоловіка.

– Він тут. Ми, як визнали, що самі не виберемось з цієї ситуації, ухвалили звернутись до вас по допомогу.

– Тож, скажіть, хай зайде…

За мить у двері постукав молодик, високий, тонкий, як стебелина, з розкішною білявою чуприною. Я спитала, чи дружина його сюди привела.

– Ні, — заперечив. — Сам багато разів думав прийти, тільки стримувало мене, бо не знаю, що казати. Здається мені, що все враз перестало мене цікавити. Що було найзначнішим, стало дрібним та неважливим. Почуття, яке нас єднало, зникло без сліду... Мабуть, це непогано, що Кася намовила, аби прийшли. Кошмар нас мучить уже з тиждень, тепер зовсім безнадійно. Може, Ви допоможете знайти якийсь вихід з пастки, в яку ми потрапили так несподівано.

Я постаралася пояснити їм причину їхнього неспокою. «Коли б тільки вас спіткало таке нагле нещастя, — сказала я, — стало б це великою проблемою, але ви — не виняток...».

У кожному почутті, що сполучає пару закоханих, діють примітивні сили притягання та відштовхування. Попри те, що відштовхувальна є далеко первинніша та тривкіша, перемагає, як правило, перша.

На дні любові завжди чаїться ненависть. Щоб уникати прикрощів та гірких розчарувань, не забуваймо про ці два полюси, дві протилежності почуттів. Дехто гадає, що в такому безпосередньому стику любові і ненависті полягає найдужча трагедія людського життя. А мені здається, що це промовляє саме за красу життя, за його змінність і блиск.

Постійне хвилювання життя породжує припливи і відпливи. Як слабне статеве притягання, починає зростати відштовхувальна сила. З’являється несподівано там, де порив до зближення слабне, і діє тим дужче, чим ближчі були одне одному закохані. Вона може набрати форми помітної ворожнечі, а перш за все — статевих знуди та набридання. Чоловік та жінка повинні про це знати і запобігати, коли відплив сильнішає. Не треба через силу шукати попередніх злетів: статеве “голодування” — ось єдині ліки, що повертають охоту.

У будь-якій царині життя панує такий закон, що по досягненні професійної, почуттєвої чи фізичної вершини з’являється спад можливостей, застій. Це захисний механізм людського організму, який дозує розумові та фізичні сили так, аби вистачило їх на довгі роки. Не дано нам безкарно переходити встановлені природою межі.

Інтенсивне тілесне співжиття знесилює системи, задіяні у виконанні статевих функцій організму.

Система кровообігу змушена постачати статевим органам величезну кількість крові, тим самим знекровлюючи мозок та інші органи. Нервова система, заблокована безперестанними сильними спонуками, гірше справляється на інших ділянках. Виникає загальна перевтома, бо бурхливі статеві зазнавання поглинають стільки м’язової енергії, скільки тяжка фізична праця.

Якщо переобтяження систем триває досить довго — для одних це тижні, для інших — місяці і навіть роки, настає, врешті, момент пересичення.

Таку ситуацію можна порівняти з переїданням солодощів у ласунів. Спершу ласують з насолодою, потім з приємністю, потім силою розгону, далі донесхочу. Аж ось доходять висновку, що їх нудить од самого вигляду печива і робиться недобре від думки про шоколад та цукерки.

Це здорова реакція організму, який борониться від надлишку вуглеводів, оберігає вона і травну систему від надто однобічного харчування.

Засмученій парі, про клопоти якої писала, я порадила, аби не журилися — адже скінчиться спільна оселя і змушені будуть знов якийсь час стрічатися коли-не-коли, що у їхній ситуації — знаменний дарунок долі, який дозволить їм легше вийти з гнітючого глухого кута.

Отож, єдина порада на гострий статевий пересит: цілковито змінити спосіб життя, взятися за працю, навчання, інтереси — одне слово, поринути у позасексуальні справи.

Тривалість статевого акту

Скільки часу має тривати нормальний акт? Ніяк не вщухають суперечки з цього питання.

Чи дві хвилини — це багато? Чи 15 хвилин — це норма, а може, півгодини або й довше?

Усе це треба підсумувати так — статевий акт в одну-дві хвилини, так само як і півгодинний, міститься однаково у межах норми. Норма для кожної пари — це час, за який обоє досягають оргазму.

Парі зіграних коханців після довгих і розмаїтих пестощів досить і півхвилинного акту, щоб обом “скінчити”.

Кінсі у своїх статистичних дослідженнях, проведених над багатьма тисячами чоловіків, виявив, що три чверті анкетованих чоловіків мали акт, не довший за дві хвилини, а у деяких він тривав лише 10 секунд.

Проте існують обставини, зокрема, у початковий період співжиття, коли жінка з тільки-но пробуджуваною статевою вразливістю потребує довшого часу, аби досягти оргазму. Як випливає з моїх з попередніх міркувань, пестощі періоду перед співжиттям повинні довести до якнайповнішого розвитку статевої чутливості жінки. Недозрілої та статево непідготовленої жінки не здатен задовольнити навіть дуже довгий акт. Особливо це торкається тих із них, у яких виникає кліторний оргазм, але котрі дуже мляво або й зовсім не реагують на подразники з піхви.

Отже, тривалість акту у даної пари залежить перш за все од рівня розвитку всіх жіночих сексуальних рецепторів. Пестощі періоду перед співжиттям та перед кожним статевим актом повинні довести жінку принаймні до платостадії. Тільки тоді настає відповідний момент на початок акту — і можливості чоловіка та жінки більш-менш вирівняні.

Чоловіка ж (про це вже йшлося у розділі про любов юних) довгий період пестощів та спокус жінки доводить, як правило, до підвищеної статевої напруги, що значно зменшує тривалість акту.

Є ще один чинник, що зменшує тривалість статевого акту — загальна перевтома нервової системи у заморених, недоспаних, роздратованих. Нервова система у таких чоловіків, збившись з колії спокійного ритму, надмірно вразлива і діє на “збільшених” обертах. Виникає завищена чутливість нервових закінчень, які занадто швидко відгукуються на подразники, котрі у нормальному стані рівноваги не викликають таких швидких реакцій.

У нервового чоловіка статевий акт триває коротко. Бачачи, що не вдовольняє жінки, він починає дратуватися. Шкідлива нервова напруга тоді скупчується і спрямовується на акт, ще дужче зменшуючи його тривалість. Чоловікам, які знають, що, хоч як вони того б і хотіли, не зуміють подовжити час акту, можна порадити певний час (навіть кілька місяців, бо цей засіб зовсім нешкідливий) повживати трав’яні порошки, виготовлені з кошиків хмелю. Цей препарат, що його називають лупуліном, можна, як я вже писала, придбати в аптеці за лікарським рецептом. У середньому слід уживати одну-три таблетки по 0,5 г щоразу в день зносин. Щоб подовжити статевий акт до 15-20 хвилин, декому досить однієї таблетки, іншому треба дві-три.

Лупулін зменшує чутливість нервових закінчень на голівці прутня. Після вживання цих таблеток треба набагато більше часу, щоб досягти оргазму. Усуваючи надлишкову чутливість, він не послаблює ні потенції, ні бажання співжити. Чоловіки, у яких виснаження нервової системи або страх перед коротким актом є головною причиною негараздів, уживаючи лупулін, подовжують тривалість статевого акту і при тій нагоді переконуються, що вони абсолютно здорові та повноцінні у сексі. Заспокоївшись та набравшись довіри до своїх статевих можливостей, повертаються до нормального стану. Кількість таблеток можна поступово зменшувати, аж урешті за кілька тижнів чи місяців зовсім перестати їх уживати. Якщо навіть “пити” їх коли-не-коли, у періоди великого нервового збудження або перевтоми, то не завдає це ніякої шкоди, як також і не виникає призвичаєння до них.

Статевий акт можна подовжити і користуючись іншими ліками, що називають анестезином. Це мазь, що діє місцево. Видається за рецептом лікаря. Вона послаблює чутливість покривної тканини голівки прутня і сповільнює статеві реакції, зменшуючи вразливість рецепторів. Тоненькою плівочкою намащуємо перед зносинами голівку прутня і надіваємо презерватив.

Застосовуючи анестезин, змушені послуговуватись презервативом, тому що без прикриття мазь перенеслася б на стінки піхви і її б теж знечулила. А це було б проти того, чого домагаємось, бо забаряло б і жіночі реакції. Позбавлена чутливості покривна тканина прутневої голівки реагує значно повільніше, тим самим збільшуючи тривалість акту.

Лупулін та анестезин можна використовувати в період пробудження вразливості початківки та коли чоловік перевтомився чи роздратований. Як будь-які ліки, і ці вживаються з певною метою та недовго. Важко вважати таблетки постійним супутником життя, бо то і клопітно, і нераціонально.

Сучасна людина дуже охоче вдається до різних ліків — нехтуючи самовладанням, відмовляючись виробити в собі природну відпірність болячкам, природний імунітет. Замість учитись панувати над своїми емоціями, воліємо проковтнути заспокійливу таблетку. І так «заспокоюємося» роками, начисто втрачаючи нагоду загартуватися і випрацювати стійкість своєї нервової системи.

Коли життя принесе справжню драму і треба взяти себе в руки, людина не витримує і падає у психічний розлад. Будь-який орган, не працюючи, занепадає, але ж він повинен не просто працювати, а й справно виконувати все те, чого від нього вимагаємо.

Так само виглядають справи і зі статевими функціями. Приміром, у стародавній японській культурі існує безліч приписів та вказівок, що навчають чоловіка, як забаряти статеві реакції доти, доки жінка не досягне оргазму.

Щоб подовжити тривалість акту, чоловік повинен на стадії плато, прямо перед оргазмом, психічно вимкнутись або сповільнити подразники (мить нерухомості) на період, за який дещо спаде статева напруга. Через те, що в передоргазмовий період зростання піднесення гальмується, виграється приблизно той самий або трохи довший час, який минув від початку акту до миті загальмування. Коли ж у ході статевого акту пригальмовуємо кілька разів, залежно від реакції жінки, то початковий час у дві-три хвилини подвоюється-потроюється тощо. Так можна поступово досягти часу, потрібного, аби задовольнити жінку, та настільки згармонізувати співжиття, аби разом досягти оргазму або дозволити жінці досягти його дещо раніше.

Чоловік, який уміє володіти собою та аналізувати свої фізичні реакції, може поступово навчитись гальмувати піднесення і подовжувати акт. Проте для цього треба вміти володіти собою та мати здатність до самоспостереження. Найголовніше тут — схопити мить, коли належить на хвильку зупинити подразники або психічно вимкнутися (думаючи про позасексуальні речі та відволікаючись від актуальних переживань).

Одначе з огляду на те, що ця проблема торкається обох, не годиться, як на мене, залишати чоловіка самотнім на війні з часом. Як пройде період розбудження недосвідченої жінки і її реакції розвинуться у всій своїй повноті, а тривалість статевого акту і далі замала для спільних потреб — надходить пора жінці розквитатись за труди чоловіка.

Тепер вона, у свою чергу, може навчити чоловіка збільшувати тривалість акту, так само як він раніше вчив її досягати оргазму. Навчання вимагає трохи зусиль та терпіння обох, але може також трактуватись як новий різновид пестощів та сексуальної гри.

Щоб учитися, як подовжувати статевий акт, обом слід улягтися так, аби якнайменше торкатися одне одного тілами, бо дотик та обійми збільшують піднесення, а цього стараємось уникнути. Найліпше, коли чоловік лежить на спині, а жінка — впоперек, спираючись на його стегна.

Так уклавшись, вона може бачити реакції чоловіка, пестити цілунками та руками. Дражнячи поверхню голівки, жінка доводить до повного зведення прутня і далі слідкує за проявами піднесення — як потовщується сечовід на спідньому боці прутня, розхиляється вічко сечоводу, червоніє покривна тканина голівки й аж ось з’являються краплинки слизу, а це вже ознака близького оргазму. У цю мить треба перервати пестощі і розважитися бесідою або поперекидатися жартами — почекати, поки вічко замкнеться і прояви піднесення почнуть відступати.

Проте не можна чекати аж до спаду зведення прутня, а поновно пестощами довести до стадії плато і знову їх перервати. Такі дії можна повторювати багато разів, що при бажанні подовжує період повного зведення до 15-30 хвилин.

Якщо жінка попервах не зможе оцінити, коли слід зупинити пестощі, то повинна, спостерігаючи за поточними змінами, довести пестощами аж до виприску сімені. Тоді вона визначиться, які зміни відбуваються перед самісіньким оргазмом, що допоможе їй впіймати потрібний момент для загальмування процесу, який веде до оргазму.

Чоловік у ході навчання гальмувати залишається цілком нерухомим, але у своїх відчуттях повинен пильнувати мить наближення оргазму, щоб, користуючись допомогою жінки, навчитись ловити момент, коли пора буде гальмувати реакції під час нормального статевого акту. Адже все це навчання спрямоване на те, аби переконати його, що зведення можна довільно подовжувати, та навчити, як і коли повинен свідомо вимкнути чутливість, аби оргазм не настав надто рано.

Як чоловік та жінка наберуться певного досвіду, можна перейти до статевого акту у позі вершника, щоб жінка могла довільно стримувати наплив подразників у передоргазмовий період. Чоловік може їй допомогти, даючи якимось домовленим словом чи жестом знати про відповідну мить.

Метод, що його я пропоную, доповнює пестощі та петинг. Його також можна ввести у нормальний період вправ вразливості чуттів. За такої нагоди чоловік навчиться керувати тривалістю зносин ще до повного співжиття. Так і жінка, і чоловік оминають чимало клопотів та страхів, не допускають закріплення мимовільного передчасного виприску та появи внаслідок цього непорозумінь, причиною яких є надмірна статева збудливість чоловіка. Для багаторічного подружжя із закріпленими неправильними рефлексами краще підійде, мабуть, метод, який запропонували Мастерс та Джонсон у своїй книжці про статеві неузгодженості. Вони пропонують навхресну позу.

Мал. 31 Поза, щоб навчитись збільшувати тривалість статевого акту (за Масте р сом та Джо н сон).

Жінка, сидячи між ногами чоловіка, масажує намащеними вазеліном пальцями голівку прутня круговими рухами довкола вінця. Як тільки вічко сечоводу розхиляється, припиняє масаж, міцно охоплює прутень пальцями нижче голівки і стискує його досить сильно — але не занадто, щоб не завдати болю — двічі-тричі. Здавлення прутня та сечоводу разом із зупинкою подразників гальмує появу оргазму.

Маніпуляція повторюється кілька разів протягом 15-30 хвилин. Мастерс та Джонсон приписують вище подані вправи подружжям, які впродовж десяти днів лікуються у їхній клініці, щоб витворити новий рефлекс — гальмування з боку чоловіка на сигнал здавлювання.

Дальші вправи за Мастерсом та Джонсон треба робити у позі вершника із зупинкою рухів перед оргазмом (як я описала раніше). Аби гальмівні рефлекси не згасли і не повернулися колишні негаразди, радять повторювати масажі та здавлювання разна тиждень упродовж півроку, а потім раз на місяць іще протягом року.

Ще один метод продовжувати тривалість статевого акту — це обрізання, яке набагато зменшує чутливість нервових закінчень голівки прутня. Ця операція, дуже поширена у тропічних країнах, належить до обрядових правил мусульманства та юдаїзму. Її також широко застосовує негритянська людність. За тропічних умов вона має, крім іншого, ще й гігієнічне значення, адже не дає залозовим виділенням назбируватись під крайньою плоттю, що при жаркому кліматі стає причиною заражень та нагноєнь.

Загрубіла тканина голівки млявіше реагує на подразники, а отже, для того, щоб досягти оргазму, потрібні сильніші та триваліші спонуки. Зі спостережень над обрізаними чоловіками випливає, що чим раніше (у немовляцтві, в дитинстві) зроблено операцію, тим грубіша покривна тканини і тим повільніша реакція. Все ж я гадаю, що у випадках надмірної статевої чутливості голівки обрізання й дорослого чоловіка могло б стати одним з лікувальних методів, тим паче, що цю операцію можна вважати майже косметичною й нема ніяких законодавчих заборон для її виконання.

Хтось може подумати, що деякі з порад та рецептів, наведених у цьому розділі, належать уже до сексологічної лікувальної справи, а не до рекомендацій для здорових людей. Як на мене, міркування щодо розвитку піхвової чутливості при кліторному оргазмі та досить широкий розгляд питання, як керувати тривалістю акту, належать до знань про культуру статевого життя, призначених здоровим людям.

VII Одноманітність — ворог кохання

Різні варіанти статевого акту

Ван де Вельде вважає, що зміни поз у статевому акті — це один з елементів, що запобігає виникненню нудьги та одноманітності співжиття. Безперечно, заповзятливість та винахідливість, які підтримує старанне спостереження за статевою поведінкою партнера, завжди бажані й не дають набриднути. Але думка (панівна у примітивних “самовчителях” любові), що досить витренувати двісті сорок поз з японських довідників або кілька десятків з інших розмальованих книжечок, і проблему нудьги та знеохоти у шлюбі буде розв’язано — глибоко помилкова.

Дивлячись на такі матеріали поглядом гінеколога, бачиш, що чимало з описуваних там поз не годяться для, приміром, жінок з дрібною промежиною та дитячою будовою тіла, інші не підходять жінкам, які багато разів народжували та мають простору піхву. Довжина клітора та висота його розміщення теж неабияк впливає на вибір тих чи інших положень. Висновок простий: численні, відомі нам з книжкових описів пози слід старанно добирати і не за спортивними мірками, а пристосовуючи їх до будови тіла свого та партнера.

Гадаю, що численні пози у зносинах мають сенс як набір потрібних елементів, для того, щоб з них витворити найпідхожішу собі власну концепцію співжиття.

Я розгляну далі та проілюструю найпопулярніші пози, подані в літературі, що стосується цієї теми. Це буде порівняння з коротким описом, схемами поз та коментарем, що пояснює, які пози та за яких умов можна застосовувати.

Спершу варто сказати кілька слів про різновид подразників, що діють на жіночі та чоловічі статеві органи під час зносин.

Більшість подразників, які збуджують жінку, чоловік передає їй ще в період пестощів перед зносинами. У ході ж зносин має значення величина прутня, ритм його рухів та тривалість самого акту. Всі ці елементи та їхня цінність тісно пов’язані з будовою жіночого тіла, і те, що для однієї — це ґандж, недолік, вада, іншу цілком задовільняє. Найважливіше тут — наскільки підходять одне одному ці чоловік та жінка.

Якщо прутень короткий, а вхід до піхви просторий, взаємний контакт дуже слабкий, і, крім того, прутня через те, що він не досягає маткової шийки, не можуть схопити і піхвові стінки. Зате в молодиці з м’язистою вузькою піхвою виконує він своє призначення абсолютно правильно. Дуже довгий прутень входить у піхву занадто глибоко і, черкаючи об шийку, сягає аж до заднього склепіння. Удари в стінку заднього склепіння, зразу за якою міститься кишечник, дають відчуття прикрого болю і можуть стати причиною негараздів, які викликає реакція подразнених кишок. У разі значної нерозмірності та несумісності особливо небезпечні занадто навальні поштовхи прутня, бо вони не просто завдають болю, а й можуть пошкодити заднє склепіння піхви. У такому разі рухи повинні бути м’які, тендітні та обережні, а прутня треба вводити в піхву несповна.

При малій товщині прутня дуже важлива праця жіночих піхвових м’язів, бо ці м’язи обдавлюють піхвові стінки, полегшуючи контакт. Якщо жінка не допомагає, то дуже важко обом цілком вдовольнитись зносинами.

Беручи до уваги чималу розтягливість піхвових стінок, надмірний обсяг прутня не повинен бути завадою, зокрема, при правильному зволоженні піхви. І все ж буває, що зносини болючі — особливо у жінок з вузькою піхвою та дрібною промежиною. Коли піхвові стінки цілковито заповнені та розтягнуті, то це унеможливлює будь-яку м’язову гру, бо сильно напнуті та розтягнуті м’язи не можуть ні напружуватись, ні розслаблюватись. За таких умов співжиття важке, болісне і здебільшого безоргазмове. Іноді після родів ситуація поліпшується, та не завжди. На значні нерозмірності геніталій варто звернути увагу перш, ніж брати шлюб.

Ритм рухів під час статевого акту, як правило, потроху зростає і перед оргазмом набирає вже великої швидкості та сили. І все-таки, незалежно від змін, пов’язаних з наближенням та розвитком оргазму, рухи прутня можуть бути делікатніші та повільніші, особливо в період, доки жінка ще не досягла достатнього рівня піднесення, і саме таке нешвидке, тендітне тертя надзвичайно її збуджує.

Чоловік же, як правило, має схильність до швидких рухів і таких, що добивають до дна піхви, сподіваючись, власне, таким чином дістати найкращі результати. Хуткі та сильні рухи мають сенс безпосередньо перед оргазмом, коли обоє жадають інтенсивних подразників. Занадто ж сильні рухи напочатку, перед тим, як стінки піхви потовщають і утворять пружну манжету, завдають болю і можуть навіть зупинити зростання піднесення у жінки.

Увага! До малюнків положень додано зариси статевих органів у розрізі з метою унаочнити еротогенні подразники а кожному із положень.

Мал. 32а Так звана звичайна поза — традиційна (зі схемою); зірочки на схемі пок а зують подра з никотвірні місця в кожній із поз.

Про значення тривалості статевого акту ширше не мовитиму, бо присвятила цьому окремий розділ. Враховуючи, що для чоловіка найголовніша частина фізичного контакту — це акт, бо його статева чутливість спирається перш за все на подразники, які одержує прутень, доцільно докладніше розглянути всілякі джерела збуджувальних подразників, що на нього впливають під час зносин.

Як уже казала, найвразливіша на дотикові подразники голівка прутня і особливо ділянка вуздечки, вінця та вічка сечоводу. З огляду на це важливо, чи вхід до піхви просторий, чи вузький, бо, коли прутень туди вводиться, крайня плоть зсувається і напинає вуздечку, оголюючи найчутливіші ділянки голівки та удоступнюючи їх дотикам і натискові потовщення піхвового переддвер’я. Далі силу еротичних подразників збільшують дрібні зморшки слизової оболонки на потовщенні передньої стінки піхви. Крім того, при глибокому входженні прутня маткова шийка контактує з голівкою, подразнюючи дуже чутливу ділянку вічка сечоводу.

Мал. 32б Так звана звичайна поза з валиком (подушкою), підкладеним під поперек; зірочки показують подразникотвірні місця.

Далі жінка може, свідомо скорочуючи піхвові м’язи, спричиняти ритмічні дотикання або защемлювання прутня, що значно посилює подразники. Потужне скорочення м’язу-замикача переддвер’я піхви збільшує кровоналив венозних судин прутня і, здавлюючи його біля основи, утруднює крововідтік, не даючи зведенню під час акту послабитись. Підсобну роль можуть виконувати стегнопривідні м’язи у позах, при яких стегна схрещені або стиснуті.

Мимовільні зміни, що відбуваються у жіночій піхві, у міру зростання статевого піднесення теж мають на меті посилити подразнювання голівки. Виділення слизу запобігає прикрому тертю. Набряк піхвового переддвер’я і стінок, зменшення склепінь та придавлювання прутня верхньою частиною маткової шийки утворюють щільну обійму, яку живо відчуває чоловік. Крім того, судомні скорочення гладких м’язів піхви безпосередньо перед оргазмом постачають чоловікові додаткові збуджувальні сигнали.

Як видно з цього короткого перегляду, понад половину подразників, дуже корисних для перебігу повного статевого акту, має місце тільки тоді, коли жінка цілком збуджена і зазнає оргазму разом з чоловіком. Хоча б з цього погляду у добре зрозумілому власному інтересі варто постаратися, щоб не була вона просто пасивним об’єктом чоловічих зусиль.

Перегляд основних позпід час статевого акту

І Поза лежача звичайна та її видозміни

Жінка лежить на спині, чоловік на ній віч-на-віч. Ноги чоловіка випростувані або трохи зігнуті. Він, аби зменшити тягар свого тіла, опирається на постелю ліктями та колінами. Ця поза дає змогу цілувати, пестити, ласкати чоловіка або обіймати голову жінки.

Крім дотикових пестощів та цілунків, коханці можуть дивитись у вічі і бачити, як у ході ласкань та оргазму змінюється вираз обличчя партнера, що діє надзвичайно збудливо, хоча й трапляється, особливо часто у жінок, що саме тоді заплющують очі. Дотикові подразники з піхви та прутня радше незначні, помірні — головним чином контакт передньої стінки піхви з голівкою прутня. Клітор обійдено начисто. Він може подразнюватися лише посередньо завдяки посмикуванню шкіри малих губ та крайньої плоті, пересовуваної поверхнею голівки клітора.

Ця поза має чимало видозмін:

Жінка лежить з розпрямленими ногами, стегна стиснені або трохи схрещені, чоловік лежить на ній віч-на-віч і дещо розведеними ногами охоплює її стегна.

Поза дуже зручна при довгому прутні, адже він частково залишається між стегнами і великими губами, тож не так глибоко проникає у піхву. При короткому прутні ця поза не годиться. Також у випадках, коли слабне зведення прутня у ході зносин, тиск промежинних та стегнових м’язів на його основу поліпшує кровоналив. До того ж можна відмовитись од активності чоловіка і, лишивши прутня у піхві, нерухомо, допровадити до оргазму скороченнями м’язів стегон та піхвового переддвер’я. Ця поза значно зручніша і збільшує подразнення клітора, коли під поперек підкладемо валик, зсуваючи сідниці вниз. У такому разі прутень треться об верхнє ребро лобкової спайки й подразнює клітор.

Мал. 33а Різновид звичайної пози — ноги жінки легко зігнуті.

Ноги лежачої жінки розведені й трохи зігнуті: зігнуті та притягнуті до грудей або зігнуті та закинуті на плечі чоловіка. Чоловік лежить на жінці з випростуваними ногами або злегка спираєься на коліна та руки. При жіночих ногах, закинених на його плечі, чоловік стоїть навколішки, притягнувши оперті на його стегна стегна жінки, аж до низу живота.

Мал. 33б Різновид звичайної пози — жінка ногами охоплює стегна чоловіка.

Поза, коли ноги зігнуті у колінах, а стегна притягнуті до грудей, зручна та корисна. Скажімо, при широкій лобковій спайці жінці можна опиратися сідницями на стегна або підкласти під сідниці (не під поперек) валик, так, щоб вони були підняті, а грудна клітина спадала додолу. У цій позі прутень пересувається по промежині і, оминувши ребро лобкової спайки, поцілює у передню піхвову стінку. Клітор перебуває зовсім без контакту. Еротичні подразники жінка сприймає від потовщини передньої піхвової стінки та від маткової шийки.

Ця поза може доводитися аж до закидання ніг на плечі чоловіка. М’язова гра у двох останніх видозмінах дуже ускладнена, адже максимально розтягнуті промежинні м’язи при розсунутих стегнах менш пружні.

Ці злягання годяться при короткому прутні, тому що абсолютно відкрита промежина значно полегшує введення прутня до піхви. З такого погляду ця поза небезпечна, і при довгому прутні загрожує пошкодити заднє піхвове склепіння, на що я не раз натрапляла у своїй лікарській практиці.

Лежача обернена поза — жінка на чоловікові. Чоловік лежить навзнак, ноги легко зігнуті, розведені. Жіночі ноги поміж чоловічими. Жінка спирається на лікті і коліна. Руками може держатися за чоловічі плечі і підтягуватися у такт рухам у ході акту.

При цій позі активність на боці жінки. Вона може соватися вздовж, обертати тазом та довільно керувати м’язами стегон, переддвер’я та піхви.

Поза лежача задня, при якій жінка лежить на животі, має два варіанти. У першому жінка лежить із розкиненими ногами, чоловік сидить, так би мовити, напівнавколішки між її стегнами і руками тримає її за голову. Таке взаєморозміщення погане, бо осі прутня та піхви розходяться і через це важко утримати його у піхві. Крім того, розведені стегна не дають змоги утримати його скороченнями переддверних м’язів.

Мал. 33в Різновид звичайної лежачої пози — ноги жінки закинуті на плечі чоловіка.

Таких клопотів уникаємо у варіанті з подушкою або валиком, всунутим під таз. Жіночі ноги випростувані або трохи схрещені. Чоловік лежить на ній обличчям до її спини, його стегна розведені і спираються на постелю, охоплюючи її стегна. Поздовжня вісь прутня значно зближується з поздовжньою віссю піхви. Крім того, жінка може сповна користатись із м’язової гри та подразнювати віддалений від прутня клітор скороченнями стегнових м’язів.

Мал. 34 Поза лежача обернена.

У всіх відмінах лежачої пози, за винятком третьої, активність належить чоловікові.

ІІ. Пози бічні — передня та задня.

Бічні пози — дуже зручні, бо вимагають небагато зусиль від обох.

Чоловік не налягає на жінку вагою свого тіла. Вісь прутня збігається з віссю піхви або розходиться на не дуже багато. Рекомендуються для ослаблених чоловіків або тих, у кого хворий хребет, та для вагітних жінок: у перші шість місяців вагітності — передня поза, у дальші, щоб не здавлювати живота — задня.

Мал. 35 Поза лежача задня:

А — жінка лежить, ноги розкинуті;

Б — жіночий таз піднятий, ноги стиснуті.

Поза бічна передня. Чоловік лежить боком із зігнутими під прямим кутом ногами, жінка теж на боку, обличчям звернена до чоловіка. При цій позі стегно іноді зсувається з чоловічого стегна, тож корисно підкласти під нього подушку. Зігнуті та розведені жіночі ноги перетинаються з ногами чоловіка. В інших випадках у жінки ноги можуть бути розпрямлені або схрещені.

Поза бічна задня. Чоловік лежить на боку, ноги легко зігнуті. Жінка теж на боку, спиною до напарника, відхилившись од його грудної клітини на приблизно 45 градусів. Хребет у поперековій ділянці вигнутий, ноги в колінах зігнуті, притягнуті до грудної клітини, стегна схрещені. У другій видозміні жінка, вигнувши хребет, сидить, як і раніше, на колінах чоловіка, з ногами розпрямленими та схрещеними між чоловічими стегнами.

Цю позу я широко розписала у розділі про кліторний оргазм. Якщо жінка лежить на боці, притулившись до грудей чоловіка, існує досить велика розбіжність осей прутня та піхви. Прутень заходить у піхву неглибоко і треться голівкою об передню стінку, не дотикаючись шийки, що корисно на пізній стадії вагітності.

Мал. 36 Бічна поза (положення бічки):

А — бічна передня;

Б — бічна задня.

Чим дужче жінка вигинається у хребті, тим більшою мірою осі піхви і прутня наближаються до паралельності, через що прутень глибше проникає, а клітор опускається, зближуючись з ним. При задній бічній позі прутнева голівка ділянкою вінця та вічка сечоводу отирається об складчасту потовщину передньої піхвової стінки. Виникають сильні подразники і для чоловіка, і для жінки, у якої потовщина разом з піхвовим переддвер’ям — це дуже чутлива ділянка.

При цій позі жіночі й чоловічі можливості рівні, і кожен з них може бути активним.

ІІІ Пози сидячі — передня і задня:

Поза сидяча передня. Чоловік сидить на стільці або табуреті (добре, коли є обніжки — поперечки для ставлення ніг). Жінка сидить у нього на колінах віч-на-віч, охопивши чоловіка стегнами, ноги зігнуті, стопами спирається на обніжки. Чоловік тримає її за стегна. При цьому він може руками піднімати жінку, тримаючи її за стегна або вона піднімається сама, спираючись стопами на обніжки табурета.

Другий варіант: чоловік сидить, як у попередньому разі, жінка ж, стоячи, нависає між чоловічими стегнами. Він держить її за талію, утримуючи її цілковито у повітрі. Вона спирається руками на його плечі. Ця поза підходить для високого сильного чоловіка та дрібненької низької жінки.

При такій позі осі піхви і прутня лежать паралельно, проникнення прутня глибоке, голівка його контактує з матковою шийкою. Обертальні рухи жіночим тазом посилюють інтенсивність подразників — але в цій позі жінка має набагато меншу рухомість, ніж, скажімо, у положенні вершника. Кістка лобкової спайки та основа прутня труться об клітор, подразнюючи його, особливо у другому варіанті, коли жіночі ноги розпрямлені та стиснуті.

2. Поза сидяча задня. Чоловік сидить на стільці, жінка в нього на колінах, спиною до нього, трохи схилившись наперед, хребет вигнутий, розведені стегна обіймають ноги чоловіка. Або чоловічі стегна розтулені, жіночі — стиснуті, ноги зігнуті у колінах, стопами оперті об підлогу. Якщо жінка не дістає до підлоги, то чоловік піднімає її, тримаючи руками за стегна. Коли ж стопами торкається підлоги або обніжок стільця, то може рухатись, обіпершись ногами.

При цій позі осі прутня та піхви перетинаються. Завдяки тертю прутневої голівки (особливо вуздечки крайньої плоті) об лобкову спайку та потовщину передньої піхвової стінки виникають сильні подразники. Якщо жінка стопами спирається на підлогу, то може робити тазом поперечні та колові рухи. При стегнах, затиснутих між чоловічими стегнами, жінка, схилившись уперед, може подразнювати клітор скороченнями стегнопривідних м’язів. При цій позі жінка має й ширші можливості ритмічно скорочувати піхвові м’язи.

Мал. 37 Сидяча поза (поза навсидячки):

А — сидяча передня;

Б — сидяча задня.

IV. Поза колінно-ліктьова (поза рaчки).

Жінка стоїть навколішки, так, щоб стегна і литки були одне до одного під прямим кутом. Хребет вигнутий дугою, руки підперті на ліктях, обличчя між руками. Чоловік навколішки ззаду між її розставленими ногами, тримаючи її за стегна або тулуб.

Активність належить виключно чоловіку. При цій позі прутнева голівка треться об задню стінку піхви — поздовжні осі прутня та піхви перетинаються. При максимальному нахилі жінки основа прутня треться об лобкову спайку і подразнює клітор.

Мал. 38 Колінно-ліктьова поза (поза рaчки).

Ця поза має одну велику ваду. Коли опускається тулуб, то переміщується вміст черевної порожнини й утворює пустий простір довкола піхви та матки, через що всередину піхви потрапляє повітря. Тож піхва розтягується й контакт її стінок із прутнем значно слабне.

Ця поза сексуально не дуже цінна, але має одну перевагу — сприяє плідності. Похило розташована піхва дає сімені змогу збиратись біля маткової шийки, полегшуючи завагітнення. З огляду на таке лікарі часто радять цю позу неплідним жінкам.

V. Поза вершника.

Чоловік лежить горілиць, на спині. Ноги випростувані, можна з подушкою, підкладеною під сідниці та поперек. Жінка сидить на ньому, як на коні; ноги, зігнуті в колінах, обобіч охоплюють його, підперті на стопи чи коліна. Вона робить коливальні рухи, то наближаючись до грудної клітини чоловіка, то віддаляючись від неї, ніби скаче в галопі, руками тримаючись за плечі або корпус чоловіка.

Мал. 39 Поза вершника (верхи) — послідовні фази рухів партне р ки.

При позі вершника вся активність належить неподільно їй. Ідеальна ситуація для ослаблених чоловіків та тих, хто любить, аби їх пестили. Як також і для тоненьких, тендітних жіночок із дрібними добре посадженими персами та струнким станом. Вигляд жінки у цій позі розкриває її тіло вкрай збудливо. Жінка ж бачить віддачу своїх пестощів у міміці та виразі обличчя чоловіка

Осі піхви та прутня паралельні. Жінка, галопуючи, рухається в осі піхви і до того ж тазом може виконувати поперечні та обертальні рухи. Завдяки цим рухам маткова шийка сильно треться об прутневу голівку, особливо об її одне з найчутливіших місць — ділянку вічка сечоводу. Стискуючи стегна, пересуває клітор до основи прутня, а поперечні та обертальні рухи надзвичайно збуджують обох.

А що ця поза вкрай збудлива, то вона — на особливі нагоди, не на щодень — так вважає Ван де Вельде. І все ж, якщо молодята мають доволі енергії, щоб дужче розпалятись, ніщо не заважає їм практикувати її частіше.

VI Поза стояча (навстоячки).

Чоловік та жінка проводять статевий акт, стоячи віч-на-віч. Вона тримає його за шию, він її за стегна. На таку позу чоловік та жінка повинні бути однакового зросту. Коли це не так, то нижчий стає на яку-небудь підставку. Чоловік рухається, трохи підгинаючи ноги в колінах.

Мал. 40 Стояча поза (поза навстоячки).

Активність при цій позі лише на боці чоловіка. Очі піхви та прутня паралельні. Жіночі стегна стулено. Сильне тертя голівки об лобкову спайку та ділянку піхвового переддвер’я подразнює клітор та прутневу голівку.

VII Схрещені пози.

Тут три варіанти:

Жінка лежить на столі або високому ліжку впоперек, ноги зігнуті у колінах, притягнуті до грудей або розтулені та звисають додолу. Чоловік стоїть між її стегнами обличчям до неї, тримаючись за стегна руками.

Чоловік та жінка лежать віч-на-віч на боках. Увівши прутня у піхву, чоловік відхиляється, розташовуючись щодо жінки навхрест під прямим кутом або на 180 градусів, ноги його випрямлені і перетинаються з також випростуваними жіночими ногами, проходячи між ними.

Мал. 41 Схрещені пози (пози навхрест):

А — жінка лежить на столі;

Б — схрещена лежача поза;

В — полінезійська поза.

Чоловік стоїть навколішки, жінка лежить горілиць. Її таз на чоловічих стегнах, ноги дещо зігнуті у колінах або розпрямлені розсунуті. Чоловік, тримаючи жінку за сідниці, пересуває її по своїх стегнах.

Таку позу називають полінезійською, бо запримічено, що вона дуже поширена на островах Полінезії. Як пише Броніслав Малиновський у популярній книжці “Статеве життя дикунів” — там чоловік сидить не на п’ятах, а в глибокому присіді спирається на пальці стоп. Жінку він тримає над своїми стегнами, лише її голова торкається землі. Таке розміщення під час акту від чоловіка вимагає великої сили.

У першому та третьому варіантах активний лише чоловік — при звислих жіночих ногах голівка подразнює клітор, проникає до піхви і треться об лобкову спайку; при другому варіанті взагалі важко рухатись, тут у гру входять тільки обертальні рухи тазом. Подразники плинуть радше від жінки, яка може до того ж скорочувати піхвові м’язи. Осі прутня та піхви перетинаються. Голівка прутня треться об передню піхвову стінку.

Правила гри

Правило перше та останнє: любовні ігри — це радість життя, а не “служба Божа”, “жертовне вогнище” чи понурий обов’язок.

У що гратися? Як?... коли нас ніхто цього не вчив. А ми ж колись уміли бавитися, але в шаленій круговерті життя згубили ключ до цих речей. Визнали гру за зайву річ, що поглинає цінні час та винахідливість.

Досить глянути на давні народні звичаї, аби запримітити, що чимало їх у своїй істоті радісна гра. Якщо ще не цілком у ліжку, то вже коло нього.

Візьмімо хоча б динґус — народний звичай обливатися водою на другий день Великодніх свят. Обливання водою молодих дівчат обліпляло їм на тілі білизну, розкриваючи приховані принади, а, крім того, у тих розвагах відбувались веселі гонитви, коли осмілілі хлопці обмацували та пощипували дівчат. Або кидання вінків у воду у ніч під Івана Купала теж було не просто забавою. Знали дівчата, нащо кидали вінки. І знали парубки, що означає виловити вінок уподобаної дівки.

Ніколи у традиціях наших сіл не було похмурого звичаю виносити заплямовану кров’ю простиню весільним гостям, зате існувала і досі існує велика свобода дошлюбних статевих зв’язків. Ніхто не робить із того драми. Найбільше — так це жартують собі з панночки, яка до заміжжя згубила дівочість, а коли зайде у тяж, то її родичі та батьки силують кавалера до одруження.

Але суворо додержуватися подружньої вірності зобов’язані були заміжні жінки. Відрізання коси та журливі пісні у старовинному сільському звичаї, коли під час весільного обряду на молоду надівали чепчик, означали кінець свободі.

У народних танцях, так само, як і в танцях первісних людей, провідне значення має ритм. Музику до танців грають сільські оркестри, починаючи небарно, а потім дедалі прудкіше і прудкіше... Знаменно, що на селі не тільки молодь, а й діди, бабці та всі, хто живий, танцює на весіллях та святах. У містах же з плином років люди чимдалі рідше танцюють, а їм куди більше, ніж селянам, придалися б додаткові спонуки та розминки тіла.

У польських народних традиціях танці поєднували ще зі співанками, про які я згадувала у розділі про чуття слуху; ті приспівки бували нерідко любовною бесідою закоханих або дошкульною сатирою, що привселюдно шмагала горе-коханців.

З допомогою всіх названих тут ігор кавалер міг показати свою спритність та тілесну міць, а дівчина — могла принаджувати парубка, для годиться захищаючись. Але перш за все вони творили гарну та цікаву оправу кохання і виряджали нудьгу геть з подвір’я любові. Бо нудна любов — то звичайнісінький прояв одноманітного та позбавленого уяви міського життя.

Прикро, але ми надзвичайно помиляємось, вважаючи місто та його звичаї кращими та вищими. І сільська молодь замість приходити до міста з рясним культурним ужинком, входить у нього як бідний родич з комплексом неповноцінності. А шкода!

Чимало літ бо вже польська мода збагачує свої творіння подихами народного мистецтва. Тож варто подумати над тим, як збагатити монотонне статеве життя в місті перлинами гумору та фантазії сільських звичаїв.

Не завжди і не всі веселі ігри сільських коханців можна перенести у міські умови, але є чимало прекрасних розваг, що їх легко влаштувати вдома чи у відпустці.

Візьмімо, скажімо, танці. Ясна річ, гуртові танцювання у залах, вечоринки, іменини — це не дивина, це все ми знаємо.

Проте зрихтувати вечірню розвагу у буденній колотнечі життя непросто. Ще півбіди, коли є молодіжний клуб, але як уже трохи старші, то вибратись потанцювати нелегко, адже здебільшого маємо важливіші справи. Та й молодій парі у ресторані за склянкою апельсинового напою не по собі під кривими позирками шинкарів.

Тож де танцювати? Танцюймо вдома! Я казала вже про танці голяком, щоб виробити свободу рухів. Так само можна можна розважатися удвох. Після вечері, при чудово накритому столі, збагаченому якимись особливо улюбленими ласощами, зготованими вдвох, та келишком вина (одним!), під музику.

Танці ми повинні збагачувати різними еротичними елементами. Тут маємо величезний простір на творчу винахідливість та фантазію. Незалежно від статевих та ігрових якостей вечірні танці вдвох цінні як розрядка, що відпружує та відволікає від буденних клопотів.

Зостаємося самі, відсторонюємося від усього тоскного повсякдення і входимо у свій світ для двох. Вечірні розваги перед любовною ніччю становлять своєрідний амортизатор, пом’якшувач зіткнень колотнечі дня з нашим коханням, яке повинно дати якнайповніше тілесне та духовне відпруження. А це потрібно не тільки молодим.

Подружжя в літах, які не цураються танців жвавих та урізноманітнених різними фігурами, на довгі роки зберігають свободу рухів, гнучкість тіла та добру працездатність серця.

Наскільки сильно танок, навіть нешвидкий, скажімо, вальс або танго, задіює м’язи, можна пересвідчитися, коли, проводячи малорухливе життя, попотанцювати з півгодини. На другий день людина сама не в собі, болить кожен м’яз — це, власне, доказ того, як вони заслабли. Ще 3-4 протанцьовані вечори, і м’язи перестають боліти, рухаємося легко, граціозно, без скутості і не захекуючись.

Другий різновид вечірніх забав — це розваги у воді. Якщо ванна завелика, можна покласти на дно губчатий мат. Увімкнувши гарячу воду, маємо до власної уяви широкий набір можливостей. Ванна — це в маленькій оселі найліпша схованка на любов. Не тільки “домашня” вода має чудові сексуальні якості. Просто прекрасні нічні балування у річці чи ставку при світлі Місяця. Зрозуміло, що ніч повинна бути тепла.

Крім вищеописаних ігор, що в ужитку для того, аби урізноманітнити статеві контакти, існує ще один різновид ігор. Це ігри з винагородою для вигравця.

Ще “Кама сутра” подає опис гри у цілунки. “Цьом-ігри повинні наснажувати почуття кохання та прикрашати його” — мовиться там.

У Польщі теж відомі численні товариські ігри, які можуть знайти застосування у розвагах удвох. Граємо у латки, жмурки, у війну на подушках і в усяку іншу гру, яка нам тільки спаде на думку.

Доречно тут згадати про дуже давній японський звичай під назвою “Синдай”. Це поєдинок навподушки — замість гризні. Кажуть, що такий двобій — найкращий спосіб розрядити дедалі дужчий родинний конфлікт. У нас цю терапію спопуляризував тижневик “Пшекруй” (“Огляд”). Загалом у світі її мало знають, тому що японці вважають її за справу інтимну, глибоко особисту, і неохоче розмовляють про неї з чужоземцями.

Ода Кадеда, теоретик теперішнього “Синдай”, описав 8040 способів “сподушкувати” противника, з чого ясно видно, наскільки можна урізноманітнити ігри удвох, коли уява не хибує. Складний ритуал, що його подав Кадеда, вимагає, аби кожен удар подушкою супроводився вибачливим та примирливим словом. Противник же, як у нього влучать подушкою, скрикує, стогне, важко зітхає. "Синдай" знадобиться радше подружжям, яким куди частіше, аніж просто коханцям, випадає нагода зняти накопичені непорозуміння. Під час герцю повинна обговорюватись тема суперечки.

Японці вказують також, коли і за якої нагоди слід вдаватися до “Синдай”. По-перше — “всякий раз, як розбіжність думок змушує забути про чулість, що сполучає їх”.

По-друге — японці застосовують “Синдай” також у ситуаціях, “коли дух коханця не досить погожий, аби вшанувати богів ложа”. Отже, з’ясовується, що японський герць навподушки — це не що інше, як засіб відволікти подружжя від сірої буденщини та надати йому найсприятливішого для любові тілесного та душевного настрою.

Двобій триває доти, доки хтось із двох подужає противника, дасть йому бебехів, або репне подушка, засипаючи суперника хмарою пір’я. Той, хто програв або через розірвану подушку лишився без зброї, скрикує: “Саватте”, що означає: “Годі! Визнаю тебе переможцем”.

Серед психологів побутує думка, що “Синдай” править за розряджувача задавненого сварливого настрою щодо свого супутника, вертаючи подружню приязнь. Метод безпечний, адже дубасьте бодай з усього натхнення, а кривди іншому — жодної. Але годиться радше для вдалих та залюблених одне в одного чоловіка і дружини, адже коли нема взаємних почуттів, то жодна битва не пособить.

Будь-які ігри, що їх ми вигадуємо, повинні мати два головні компоненти: тілесно та психічно відпружливу м’язову гру, що прискорює кровообіг і відвертає від сірої буденщини, та нагороду для того, хто виграє.

У подружніх іграх той, хто програв, хай, приміром, помиє посуд чи підлогу. У забаві удвох виграші бувають найрізноманітніші, залежно від умови.

А яка має бути нагорода в іграх, що їх пропоную я?

Різна, така, як підкаже гравцям їхня уява, бажання, почуття гумору. Для прикладу я пропоную дві форми винагороди за перемогу.

Перша — переможець висловлює охоту бути пещеним “на свій лад” — як йому найдужче подобається. Тут виникає нагода знайти спільну мову з коханою чи коханим і з гумором прийняти різні дрібні скарги, слабкості, недоліки. Як пощастить завалити стіну мовчання, і кохані заведуть мову про свої статеві відчуття, тоді відкривається широкий шлях поліпшувати, поправляти, узгоджувати свої взаємодії. У такому разі можна видобути на денне світло те, що раніше ховали, чого не любимо, або запропонувати те, що любимо, від чого найдужче втішаємось. Вільна, невимушена розмова про секс — значний зиск з виграшу.

Друга можливість — переможець вирішує, хто нині кого пеститиме. За бажанням він обирає собі роль “цариці-дровиняки” або завзятого коханця.

У цієї винагороди можуть бути дві видозміни: будь-які пестощі, навіть включно з оргазмом, але без статевого акту; або повний акт — але тільки одна сторона діяльна до кінця, зате друга дозволяє пестити.

У першій видозміні, що не закінчується статевим актом, маємо нагоду спостерігати фізичні та почуттєві реакції партнера. Раз пестощі не завершуватимуться статевим актом, то поспішати нема куди, адже поспіх — це типовий прояв відчуття наближення до фіналу. Неквапно пестуючи партнера, виявляємо значно більше винахідливості та ініціативи у своїх починаннях. До того ж чимало радості дістаємо, відкриваючи нові, досі не відомі статеві реакції, адже в нормальних умовах акт затуманює тонкощі і не дозволяє на них зосередитися.

Тут маємо нагоду запізнати будову та функції різних сексуальних рецепторів, оглядати та шукати, в яких місцях і на які подразники вони найчутливіші. Можемо визначитися, який ритм пестощів найефективніший, оцінити, який вид дотиків чи цілунків викликає найдужчі реакції.

Граючися, вчимося свідомо керувати зростанням насолоди у партнера. Пестуючи, вчимося бачити, які любощі, слова, дотики започатковують зведення прутня (психічні, слухові, зорові чи фізичні подразники), як змінюється потужність проявів зростання статевої напруги. Одне слово, неспішно пестуючи, навчаємося фізіології органів. Помічаємо, які статеві реакції виникають самі собою, стихійно, під дією зовнішніх, а не психічних подразників. Уже не раз я казала й наголошу ще раз: постривайте, не швидіть, тому що в любові поспіх — найбільша помилка.

Друга видозміна виграшу — це статевий акт, у якому вся активність на боці одного з партнерів, а ролі розподіляє переможець. Тут чоловік може блиснути винахідливістю у виборі пестощів або пози на зносини, а ще більший простір дій має жінка.

Пестощами довести до зведення прутня та повної готовності чоловіка неважко, але потім вона повинна так скеровувати акт, щоб увесь час верховодила вона. Найліпше годяться на ці пестощі поза вершника або лежача обернена — жінка на чоловікові. Жінка сама вводить прутня в піхву, а далі, користуючись лише своїми м’язами, намагається, тільки скорочуючи їх і зовсім не ворушучись, довести чоловіка до оргазму.

Як призвичаємось до таких розваг, то це дуже придасться у пізнішому віці, коли зведення чоловічого прутня у ході статевого акту почне слабнути. Тоді жінка перебере ініціативу на себе і доведе їх обох до оргазму. Активна роль жінки утверджує чоловіка в думці, що вона — не просто безвільний об’єкт пестощів, а їй дає відчуття співучасті та рівної відповідальності за багатство співжиття.

Тож радісна забава у ліжкові стає ще школою любові. А найважливіше, що ця школа доступна для всякого віку.

Кавентрі Петмор, англійський поет ХІХ століття, писав: «Кохання підносить дух зі сфери поваги та шани у сферу усміху та залицянь». А що коли коханці не стараються, не п р а ц ю ю т ь над своєю любов’ю, аби видобути з неї справжні відчуття? Тоді їхній жадібний, хтивий, суто сласний підхід до сексу найперше нищить його веселість, замулюючи найглибше та найпотаємніше джерело любові. Бо ж насправді нема іншої причини, щоб творити, ніж сама радість.

VIII Як запобігти вагітності?

Не так це робиться

За моєї пам’яті створювалася перша Консультація свідомого материнства при Інституті матері та дитини. Пригадую, як тоді за незаперечну істину ставилось, що треба там поєднати ті поради з лікуванням безпліддя та хворобливих вагітностей, бо жодна жінка не наважиться прийти до виключно контрацептивної консультації (тобто такої, яка дає поради щодо застосування протизаплідних засобів).

Пам’ятаю і свої виступи “на селі”, куди їздила разом з професором. Раз було таке, що організаторам зустрічі довелося тишком-нишком виводити нас “чорним ходом”, бо перед клубом причаїлося з десяток невдоволених дискутантів, озброєних тухлими яйцями та гнилими помідорами.

Так уже повелося, що кожне покоління себе вважає першовідкривачем неслухняності молоді, протизаплідних засобів та багатьох інших таких проблем, відомих мало не відколи світ світом. Як добре пошукаємо, то в багатьох культурах знайдемо найрізноманітніші способи запобігти вагітності, способи, які застосовували ще єгиптянки, римлянки, жінки усіх часів та всіх частин світу. Знаємо, що африканські та тібетські кочові племена донині вживають відвари з трав, що викликають тимчасову неплідність у чоловіків та жінок. З чого складається відвар — це таємниця, що й досі нам не відома.

З папірусів відомо, що давні єгиптянки, аби не завагітніти, вводили до піхви губки, просочені дуже солоним рисовим відваром. У стародавніх Греції та Римі теж застосовували піхвові губки, замочені у розчині оцту або лимонного соку. Перерваний статевий акт та аборт теж відомі майже з початку світу.

Логічно міркуючи, коли б людство тоді не регулювало кількості дітей, то кожне подружжя мало б їх понад дюжину. А самі ж бачимо, що це не так. Я гадаю, що нині вже нема потреби дискутувати про доцільність контрацепції. Зате доречно розглянути ефективність та можливу шкідливість конкретних протизаплідних засобів.

Усі ми тепер усвідомлюємо, що контрацепція стала річчю конче потрібною як для молоді, що тільки-но встановлює статеві контакти перед шлюбом, так і для подружжів.

Оповідавши про любов юних, я вже висловлювала думку, що вагітність у ситуації, коли життєві плани двох людей ще не визначені, стає справжнім лихом. Дитина створює юній матері силу-силенну життєвих труднощів, а невпевненого у собі хлопця кидає у паніку, яка спричиняє те, що тікає він світ за очі, аніскілечки не розчулюючись над справою свого батьківства.

Молодятам теж потрібен час, щоб глибше пізнати одне одного, тілесно приладитися, вирівняти різниці характерів та впливів середовища, просто натішитися життям удвох і тільки після цього класти на себе обов’язок народити й виховати дитину.

Відомо, що найкраща пора на появу дитини — це період, коли молодята вже трохи переситилися любов’ю вдвох і мають порівняно непогані грошові та житлові умови. Дитина приносить безліч нових проблем і з огляду на це момент її народження повинен підлягати волі батьків, щоб з’явилася вона у найпідхожіший час, коли є найоптимальніші умови як для неї, так і для родини.

Не можна забувати і про одну з причин холодності жінок, у яких постійний страх перед небажаною вагітністю паралізує всі статеві рефлекси. Такий страх здатен зовсім знеохотити до співжиття, а тим більше після кількох абортів.

Аборт — це найгірший вихід з ситуації. Діє одноразово і аж ніяк не забезпечує на майбутнє (найчастіше дуже легко настає вагітність у перші місяці після аборту), і разом з тим є найшкідливіший з усіх способів відвернути небажану вагітність.

Широко побутує думка, що аборт не такий уже й шкідливий, бо ж скільки жінок його робить і хоч би що, не хворіють і не мають жодних ускладнень. Чимало чоловіків вважає, що в нинішній час розквіту медицини аборт — це майже “косметична” операція. Гарна казочка! Тільки не забуваймо, що по-перше — йдеться тут про свою дитину, яка перестане існувати, а по-друге — ця незначна на перший погляд “косметична” операція може зіпсувати жінці здоров’я на довгі роки, а то й на все життя.

Жінки це часто не помічають, а радше не пов’язують з хворобами, що виникають у подальші роки. Переривання вагітності та його негативні наслідки розкриваються у багатьох проявах. Психічно — буває воно початком зародження почуттєвої байдужості, якщо без найменших вагань згоджуємося припинити вагітність. Найчастіше страждають у цьому разі жінки, адже у них материнський інстинкт владарює по всій психіці, і ситуація, у якій чоловік, чинячи той чи інший тиск, намовить жінку перервати вагітність, назавжди залишає гіркий осадок на дні їхніх взаємин.

Сотні разів я стрічалася у консультації з парами, що приходили з проханням дозволити аборт. Чоловік, як правило, широко та переконливо пояснював, що немає ані умов, ані можливостей, що вагітність треба перервати, що може пізніше, за пару років... Вона слухала його промову, а з виразу її обличчя видно було, що її не переконують доводи чоловіка, і рішення, ухвалене начебто вдвох, насправді є рішенням чоловіка.

Про одне не вільно забувати чоловікові — рішення про те, народитися дитині чи ні, належить завжди залишити жінці. Вона переносить вагітність і вона більшу частину життя присвячує вихованню дитини, а також тому, що про її здоров’я та страждання тут ідеться. Чоловік, який самочинно вирішує або втручається у вирішення цього питання, діє на шкоду своєму родинному щастю і може, іноді безповоротно, понищити почуттєві пов’язання з жінкою. Коли в жодному разі не хоче дитини, є в нього всі можливості, аби вагітності не допустити. Якщо ж ними через лінощі чи з інших причин знехтував, то не має права ні тиснути на жінку, ні вирішувати за неї. Культурний та люблячий чоловік у цій прикрій ситуації скаже: “Кохана, тут тільки ти можеш вирішувати”. Справа є тим важливіша, що аборт здатен призвести до безпліддя та відбитися на всьому подальшому співжитті.

На щастя, з плином років погляд на ці речі змінюється. Ні разу я не стрічала в консультації чоловіка віком понад 35, який би супроводив свою дружину — у справі контрацепції чи направлення на аборт. Такі клопоти ще порівняно недавно чоловіки перекладали на своїх жінок. Тепер же звичним явищем стає візит двох молодих, яким нерідко ще й по 20 років нема, з проханням вибрати їм протизаплідні засоби, бо хочуть почати співжити, амолодому чоловікові багато важить здоров’я та спокій жінки, і найчастіше сaме він намовив її відвідати лікаря. Так само виглядає справа з проханням про направлення на аборт. Завжди приходять удвох — порадитися — і рішення найчастіше не є наперед визначене.

Крім психічних та почуттєвих збитків, аборт завдає немало фізичної шкоди, тим небезпечнішої, що, як уже згадувала, рідко пов’язуваної зі зробленим колись абортом, бо та шкода проявляється, як правило, значно пізніше. Не кажу тут про прямо-таки жахливі наслідки абортів по кутках у “бабок”, бо період таких ускладнень відійшов у минуле, мабуть, уже назавжди. Аборти в “бабок” ще за моїх студентських років спровадили до лікарень сотні жінок з тяжкими пошкодженнями матки та кишечника, кровотечами й отруєннями, спричиненими вживанням “плодозгінних” засобів. Більшість тих жінок помирала попри надавану в лікарні допомогу.

Тепер же все не виглядає аж так страхітливо. Аборти роблять фахові лікарі. Проте навіть найкращий спеціаліст не в змозі передбачити, що за хвороботвірні бактерії у дану хвилину є у піхві жінки. Хоч якими б стерильними були умови виконання операції, вони не в змозі завадити перенесенню стерилізованими інструментами інфекції з піхви до матки, а там же розпанахана рана дитячого місця.

Якщо зараження невелике, то зовні воно не проявляється. Та бактерії проходять до яйцеводів, де згодом стають причиною появи дрібних заростів, що звужують просвіт яйцеводів. Такі зарости гальмують або зовсім спиняють рух яйцеклітини до матки, зате безперешкодно пропускають набагато менші чоловічі сперматозоїди. Тоді виникає запліднення яйцеклітини, ув’язненої у яйцеводі, і позаматкова вагітність. Розвинувшись, така вагітність розриває яйцевід і викликає кровотечу. Щоб спинити кровотечу та урятувати жінці життя, пошкоджений яйцевід треба негайно видаляти.

Саме такі “незначні інфекції” виникають найчастіше при стерильних умовах виконання операції. Пам’ятаю, як у п’ятдесятих роках, коли я ще була студенткою й обирала собі спеціалізацією гінекологію, ціла ватага студентів, зацікавлених цією галуззю медицини, вперто чергувала, аби вхопити мить, коли в лікарняне відділення надійде жінка з позаматковою вагітністю, бо розпізнати цю недугу було надзвичайно важко, та й траплялися пацієнтки рідко — одна на кілька місяців.

Тепер, коли минуло вже багато років, як дозволено аборти, у кожній лікарні робиться їх по кілька на тиждень.

Якщо після операції інфекція серйозна, з тривалою кровотечею, високою температурою та болями в низі живота, тоді запальні зміни у яйцеводах можуть бути настільки значними, що яйцеводи повністю заростають і жінка стає безплідною.

Лікування безплідності, пов’язаної з непрохідністю яйцеводів — дуже складне і триває роками, часто без жодних результатів.

На безплідність та запальні зміни у яйцеводах особливо наражені ті жінки, що переривають першу вагітність. Після родів матка має сформований протизаразний механізм, що утворюється під час вагітності та родів, і з огляду на це набагато легше справляється з навалою хвороботвірних бактерій. Статеві органи жінки, яка ще не народжувала, беззахисні, і всяке можливе під час аборту зараження значно дужче їм шкодить.

Деякі читачі, мабуть, здивовані, нащо я в книжці про мистецтво кохати стільки місця присвячую аборту, але вважаю це питання за головне, вирішальне в оцінці статевої культури як чоловіка, так і жінки. Зрештою, і безпосередньо сама операція переривання вагітності впливає на справи сексу.

У зв’язку з інфекцією, що потрапила до матки під час аборту, існує одне з ускладнень порівняно мало відоме, але яке має величезний вплив на статеві відчуття жінки. Писавши про іннервацію жіночих статевих органів, я вже казала, що більшість пучків нервових волокон, якими передаються сексуальні враження, пролягає між крижовою кісткою і задньою матковою стінкою, всередині крижово-маткової зв’язки. Ця зв’язка, як і бічна, сполучає матку зі стінками тазу. Буває, що інфекція, потрапивши в порожнину матки, прямує не до яйцеводів, а до кровоносних судин маткової стінки. Там вона концентрується у ділянці крижово-маткової зв’язки і викликає її хронічне запалення.

Запалення зв’язок — не таке страшне, як описані вище ускладнення, але нерідко тягнеться роками і вкрай погано піддається лікуванню.

Проявами цього захворювання є перш за все розлади у передачі статевих подразників. Дуже часто до Сексологічної консультації зверталися жінки, які після аборту враз “холоднішали”, а причина цього — запальний процес. Він призводив до набряку тканин довкола нервових пучків і, як наслідок, здавлення цих пучків, що зменшувало їхню здатність передавати подразники. Водночас, коли матка зрушувалась, виникало відчуття сильного болю.

Якщо запалення зв’язок невелике, жінка може й не відчувати ніяких негараздів, тільки помітити, що поступово послаблюється статева чутливість піхви, сорому та клітора. Ловить тоді себе на тому, що не може пояснити, звідки це, тим більше, що раніше все було нормально. Нерідко гадає, що холодність — це наслідок неприємних переживань, пов’язаних з абортом. Якщо хворобливі явища в крижово-маткових зв’язках посилюються, то в ході статевих зносин виникають болі. Вони спричинені тим, що прутень черкає об маткову шийку і викликає її коливання. Ворушучись, маткова шийка посмикує за захворілі зв’язки. На додачу болить і в піхві, бо прутень нерідко досить сильно б’є в її заднє склепіння. Нерідко в такому разі допомагає зміна пози під час зносин, коли вибирається така поза, що прутень б’є не в заднє, а в переднє піхвове склепіння (зносини у задній, бічній та багатьох інших позах). Змінивши позу, уникаємо нестерпного болю під час зносин, що вже великою мірою поправляє ситуацію, хоча не завжди впливає на те, аби поліпшились власне еротичні відчуття.

Запалення крижово-маткових зв’язок часто є причиною так добре відомих жінкам поперекових болів, що заважають працювати, а інколи й просто рухатися. Нерідко жінки, що скаржаться на люті болі попереку, сильну болючість під час зносин або поступове згасання статевої вразливості за кілька місяців, а то й зразу після аборту, не пов’язують цих захворювань зі зробленою “чисткою”, котра не є, як видно з наших міркувань, просто “косметичною операцією”. Змальовані вище недуги застерігають і тих чоловіків, яким нічого не важить, що за аборт дружина розплачується своїм здоров’ям. Може, їхній уяві дещо скаже втрата досі статево охочої та заповзятливої партнерки. Перервати вагітність — це не спосіб їй запобігти, а просто драматична розв’язка уже наявної ситуації.

Контрацептивні методи та моди, що панують у цій царині над світом, теж мають свою історію. Пам’ятаю ще період широкої популяризації жіночого календарика, потім розквіт усіляких піхвових хімічних засобів, відтак їхній занепад і розповсюдження механічних піхвових засобів, як круги та ковпачки, врешті епоху маткових засобів та наймодніших тепер серед жінок — оральних (тобто вживаних через рот) протизаплідних засобів.

У кожного з цих методів свої переваги та недоліки, але найважливіше — це їхня ефективність про якнайменшій шкідливості для здоров’я. Ще не так давно у наукових колах точилися бурхливі дискусії, що ставили під сумнів потребу далі застосовувати традиційні методи календаря та перерваних статевих актів після того, як у продажу з’явилися хімічні та механічні засоби. Потім, пам’ятаю, всі були заворожені чудовою дією маткових пружинок, аж ось настала ера і оральних таблеток, які зразу ж оволоділи цілим світом.

Ясна річ, вони найпростіші в ужитку і на сто відсотків надійні, але коли згодом стали множитися найрізноманітніші прояви їхньої шкідливості (яка виникає перш за все з того, що вони діють не вибірково, не місцево, а ураз на весь організм), то задумалися, що оті звичайні засоби, так безтурботно “викинуті на смітник”, може, трохи менш дієві, але набагато безпечніші. Тепер уже не кажуть, що презерватив або перерваний акт — то історія.

Я в дальшій своїй оповіді постараюся показати всі плюси та мінуси старих та нових методів запобігти вагітності, аби мої читачі змогли вибрати собі те, що їм найдужче підходить з огляду на переконання, зручності чи звички.

Перерваний статевий акт

Один з найпопулярніших і майже тисячоліття відомий спосіб запобігти вагітності, як я вже згадувала на початку цього розділу, — це перерваний акт.

Працювавши у консультації, я завжди цікавилася, які контрацептивні методи застосовували мої пацієнтки з власної ініціативи. Найчастіше це були календар та перервані акти, а вже потім презервативи.

Протизаплідний ефект перерваного акту досягається тим, що чоловік не допускає, аби сім’яна рідина потрапила в піхву, виймаючи прутня перед самим виприском. Це не зовсім просто, бо треба виробити настільки сильний умовний рефлекс переривання акту, щоб він увійшов складовою частиною у нормальний перебіг сексуального відчування і не переживався як неприємний чи незручний. Попервах дружина хвилюється: “Встигне чи ні?”, та поступово заспокоюється, з роками призвичаївшись до безпомильних реакцій чоловіка.

Конче потрібно, щоб чоловік цікавився, коли його жона досягає оргазму, й подовжував акт настільки, аби вона завжди встигала його дещо випередити. Тоді, хай і не зазнають одночасного оргазму, обоє задоволені співжиттям, бо чоловік встигає слідом за жінкою і в мить переривання акту крива її статевого піднесення тільки-но починає спадати. Коли жінка не досить збудлива, а чоловік не подбає, аби вона досягла оргазму до того, як він перерве акт, то раптове припинення подразників на платостадії вносить розлад у процес відчування і не дає їй змоги досягти оргазму (дивись: криві Ван де Вельде, мал. 27).

Щоб користуватися цим методом, потрібні певний досвід та велике самовладання, через що збудливим чоловікам перерваний акт не підходить. Оргазм у всій своїй повноті переживається лише тоді, як зупиняється вища діяльність кори мозку і вимикається відчуття реальності. Щоб перервати акт, треба схопити мить досягнення вершини і увімкнути свідомість, а це, не тренувавшись, зробити непросто. Деякі подружжя, завжди послуговуючись перерваними актами, настільки у цьому удосконалились, що мають дітей тільки тоді, як самі того забажають. Але для нервових чоловіків це поганий спосіб, бо струси, повторюючись багато місяців чи навіть років, можуть згодом стати причиною статевих неврозів, що проявляються у формі порушень сексуальних або загальних функцій організму.

Отже, метод перерваного акту має і свої недоліки, про які, аби уникнути неприємних несподіванок, раніше за все інше повинні знати молодята, що починають його застосовувати. До того ж виявляється, що не завжди і не вся порція сімені видаляється під час виприску. Існує певний відсоток чоловіків, у яких кілька крапель сімені виділяється з сім’яних міхурців ще в ході акту. Далі воно змішується зі слизом і видаляється з сечоводу. Не забуваймо, що в одній порції сімені міститься 60-80 мільйонів сперматозоїдів, тож у кількох краплях сімені їх буде кілька тисяч, чого цілком достатньо, аби запліднити яйцеклітину. Деякі дані свідчать, що десь у 20% чоловіків виприск не одноразовий, тобто частина сімені виділяється ще у ході статевого акту і в таких випадках вдаватись до перерваних актів як протизаплідного методу нема сенсу.

Обов’язково треба звернути увагу і на те, що під час повторного акту може відбутися запліднення, оскільки у ділянці голівки та прикінцевої частини сечоводу залишається певна кількість сімені. Цьому чоловік може запобігти, ретельно підмившись та помочившись перед повторним актом, щоб видалити чоловічі статеві клітини із сечоводу.

Раз існує небезпека виділення невеликої кількості сімені ще перед оргазмом, я завжди раджу молодим парам, що починають застосовувати цей метод, додавати у піхву ще якийсь хімічний засіб, контрацептивну кульку чи принаймні шматочок вати, змоченої слабким розчином оцту. Це застрахує від можливого запліднення. Згодом, як наберуться умілості, можна їм спробувати, чи без того підстрахування перерваний акт запобігає вагітності абсолютно надійно, але я радила б це робити тоді, коли вагітність, якщо вона виникне, не стане початком драми. Був час, коли багато мовилося про негативний вплив перерваних актів на нервову систему чоловіка. У своїй практиці я не помічала такого впливу на спокійних та впевнених у собі чоловіків. Але дратівливим дана контрацепція не підходить.

Є ще одне, про що доречно тут сказати і що має значення, коли звертаємось до таких засобів. як презерватив або перерваний акт. Ідеться про дію на жіночий організм гормональної речовини, яку виробляють чоловічі яєчка і що міститься в сімені. Вищеназвані протизаплідні засоби не залишають сімені у піхві. Як дотепер, то ще чітко не виявлено якогось впливу чоловічих гормонів, що містяться у сімені, на організм жінки. Але щоденне спостереження у гінекологічному кабінеті показало їхній помітний вплив на загальне самопочуття жінки у певні періоди коливання гормональної рівноваги, приміром, у пору клімаксу — перехідного періоду у житті людини від статевої зрілості до повного припинення функцій статевих залоз.

Жінки, які ведуть упорядковане співжиття і залишають чоловіче сім’я у піхві, менш дошкульно відчувають недуги, пов’язані зі зростанням рівня естрогенів (жіночих статевих гормонів), який передує клімаксу. Можна припустити, що чоловічий гормон, який міститься у сімені, трохи зменшує надлишок естрогенів, що виникає під ту пору життя жінки. Цей надлишок викликає у жінок чимало недуг, як приміром, болі попереку, голови або болючі набряки грудей перед місячними. Лікар, який уважно спостерігає за своїми пацієнтами, помітить, що, прописавши їм зміну методу відвернення вагітності (презерватив, перерваний акт) на інший, при якому піхвові стінки безперешкодно всотують гормональні компоненти сімені (наприклад, круг, ковпачок), тим самим сприяє значному поліпшенню самопочуття жінки, зменшенню нервової напруги та виразному пом’якшенню передменструальних негараздів.

Часто жінки, у яких лікар виявив маткові пухлини або порушення цілості слизової оболонки піхви (так звану піхвову ерозію), вважають, що слід узагалі перестати співжити чи принаймні вдаватись до презервативів, аби собі не нашкодити. У таких випадках я завжди пояснюю, що припинення регулярного співжиття, особливо у передклімаксний період, коли статевий потяг у жінки найвищий, дуже негативно відбивається на стані її здоров’я, пов’язаному з гормональною неврівноваженістю. Систематичне співжиття із залишенням сімені у піхві значно поліпшує загальне самопочуття.

Вище мова йшла про перехідну пору у житті жінки. У період же повної плідності метод перерваних актів — цінний контрацептив, звичайно, коли ним правильно користуватись.

Жіночий календар

Другий за частотою застосування спосіб запобігти вагітності — дуже поширений жіночий календар. Цей метод широко популяризує і католицька церква як один зі способів, дозволених для її вірних.

Суть жіночого календаря спирається на дослідження Оґіно та Кнауса; вони запровадили підрахунки плідних та неплідних проміжків у менструальному циклі жінки. При застосуванні жіночого календаря припускають, що овуляція (вихід готової до запліднення яйцеклітини з яєчника жінки) настає в більшості випадків посеред менструального циклу. Беручи до уваги живучість яйцеклітини у 4-5 днів, а також кількаденну живучість чоловічих статевих клітин, неплідним періодом вважають перші дні після менструації, десь до восьмого, рахуючи від її першого дня. Потім 8 днів перерви до 16-17-го дня і знову неплідний проміжок аж до наступних місячних. Метод Оґіно-Кнауса, хоча й досить поширений, створює велику ймовірність помилки і звідси така думка, що найбільше позапланових дітей з’являється на світ саме “з допомогою” цього календаря.

Аби уникнути таких проблем, перш за все треба якнайвірніше визначити, коли настає овуляція. Проводивши цитогормональні дослідження, я встановила, що на 600 правильних менструальних циклів обстежуваних пацієнток овуляція наставала: у третини жінок — у перше десятидення, у третини — у друге, у третини — в останнє десятидення менструального циклу. Як з цього випливає, середина циклу аж ніяк не найчастішим періодом овуляції, а звідси часті вагітності навіть у тих жінок, які надзвичайно ретельно додержуються настанов календаря.

Уникнути помилки у визначенні строку овуляції у даної жінки можна, якщо вимірювати протягом принаймні трьох місяців ранкову температуру і таким чином визначити справжній строк овуляції у момент появи стрибка температури. З цією метою слід щоранку упродовж десяти хвилин вимірювати температуру у піхві. Це треба робити зразу, як прокинулись, ще не вставши з ліжка, бо йдеться про температуру у стані спокою. Виміри наносяться на графік, споряджений на аркуші із зошита в клітинку. По горизонталі кожна клітинка означає один день циклу, ведучи лічбу од першого дня місячних. По вертикалі клітинка відповідає одній десятій градуса температури.

Мал. 42 Визначення плідних та неплідних періодів менструального циклу за кр и вою ранкової температури.

Щодня міряючи температуру та позначаючи її на графіку, можемо вже по двох-трьох місяцях запримітити, у якому місці кривої з’являється овуляційний стрибок, і обчислити період статевого стримування на чотири дня до та стільки ж після нього (на малюнку позначено зірочками). Як не полінуємось докладніше опрацювати свої строки овуляції, то потім зможемо послуговуватися неплідними проміжками з великою надійністю, що не трапиться небажана вагітність, бо найчастіше вагітності настають саме через похибки в обчисленні.

Тут доцільно зазначити, що постійний для кожної жінки овуляційний ритм порушується принаймні на три місяці після аборту, рік після родів та після досягнення сорокаріччя, коли починається вступ у передклімаксний період. У цих трьох випадках треба змінити спосіб відвернення вагітності, бо тоді правила знаходження неплідних днів досить часто підводять. З цієї причини бува, що жінка, яка все життя успішно послуговувалася календарем, після сорока, коли вже виняньчила та виховала своїх дітей, раптом вагітніє знову. До всього сказаного треба додати, що при календарному способі сім’яна рідина залишається у піхві, в чому його перевага проти презервативу та перерваних зносин.

Як до календаря, то тут є й певні перестороги, не пов’язані з небезпекою завагітніти. Я в консультації, прагнучи з’ясувати, у які дні менструального циклу жінки збуджуються найдужче, зробила статистичний аналіз. Виявилося, що без малого половина жінок найлегше збуджується у серединний період циклу, а інші — в применструальні періоди (зразу ж до і після неї). Ці спостереження викривають певну ваду календаря у випадках, коли він на період овуляції вимагає статевого стримування від тих жінок, які саме у цей час найбільш збудливі, а, отже, спроможні сповна переживати статеві зносини.

Мені нерідко доводилося мати справу з жінками, що зверталися з приводу холодності і котрі, як далі з’ясовувалося, багато років застосовували календарний метод. Спершу я завжди добирала їм піхвовий круг і перевіряла, чи це не псевдохолодність, уявна холодність, що виникає через вилучення зі співжиття проміжків найвищої статевої збудливості. У цих випадках зміна протизаплідного методу незабаром приводила до того, що статеві відчуття переживались правильно.

Крім того, молодята у перші роки співжиття нерідко мають зносини щодня, а той кілька разів на день, і в такій ситуації досить важко узгодити статеве співжиття з вимогами календаря щодо тимчасового стримування. Отож, календар підходить більше багаторічним подружжям, тим паче, що у перший період любові та великих статевих зворушень, особливо при невпорядкованому співжитті, легко може виникнути додаткова овуляція.

Робимо висновок, що жіночий календар, складений на підставі вимірів своєї ранкової температури, — це, за винятком певних періодів після абортів та вагітностей, зручний протизаплідний метод для жінки, яка систематично співживе, аж до її сорокаріччя.

Протизаплідні піхвові засоби

Найпростіші в ужитку хімічні засоби: таблетки, пасти, кульки. Вони вводяться у піхву незадовго до зносин і призначені для “убивства” сперматозоїдів. Беручи до уваги фізіологію статевого акту та ставлення матки під час оргазму, у зв’язку з чим розтулена шийка майже безпосередньо контактує з виприскуваним сіменем, чоловічі статеві клітини можуть потрапити до шийкового слизу, який боронить їх від протизаплідних засобів, що містяться у піхві. Як бачимо, сам механізм статевого акту та виприску значно зменшує дієвість хімічних засобів, які за таких умов дають надійність не вищу за 40 відсотків.

І все-таки ці самі засоби — неоціненний додаток до інших протизаплідних методів. Разом зі, скажімо, перерваним актом, календарем або механічними піхвовими засобами вони дають практично стовідсоткову надійність. Одне слово, вони є конче потрібним додатком до більшості протизаплідних методів.

Як я вже казала, піхвові протизаплідні засоби відомі жінкам від сивої давнини. Нині застосовуються три різновиди піхвової контрацепції: тампони, нашийкові ковпачки та піхвові перетинки (так звані круги). Кожен із цих трьох методів складається з двох головних елементів. Перший — це механічна перегорода, що закриває вхід до каналу маткової шийки, другий — хімічна речовина, яка зупиняє рух сперматозоїдів — чоловічих статевих клітин — та знищує їх. Будь-який з піхвових засобів безсилий без додачі хімічного компонента. Тільки коли їх застосовувати разом і неодмінно дуже обережно, матимемо повну надійність.

Найпростіша форма такої контрацепції — це піхвовий тампон, просякнутий протизаплідною рідиною. Тампон найбільше підходить для молодих жінок з вузькими піхвами і не розтягнутими під час родів склепіннями.

При вузькій піхві тампон, глибоко засунутий з допомогою двох пальців, потрапляє прямо на отвір маткової шийки і оберігає її від навали чоловічих статевих клітин. Механічної перешкоди, втім, не досить, бо через певний час сперматозоїд зуміє її “обійти” і дістатися у шийковий канал. Через це тампон слід наситити рідиною, що зупиняє рух чоловічих статевих клітин. Як спермацидну рідину, тобто таку, що вбиває сперматозоїди, можемо використати будь-який кислий розчин, наприклад, водний розчин оцту або лимону, борної кислоти тощо. Коли готуємо розчин, слід додати води, але стільки, щоб смак рідини залишався кислуватий. Аби одержати підкислений розчин, вистачить, приміром, чайної ложки 3-відсоткового оцту, лимонного соку або півложечки борної кислоти на півсклянки води (нагадаю, що борна кислота розчиняється лише в гарячій воді). Коли рідина вихолоне, занурюємо туди тампон, виймаємо, легенько викручуємо так, щоб з нього не текло, і всуваємо у піхву, затуляючи ним маткову шийку. Попервах, без навички, виймати тампон нелегко, і тому, непогано буде прошити його грубою ниткою.

Всяка жінка без лікарського рецепту може послуговуватися тампоном, який до того ж під час зносин аніскілечки не відчуває ні вона, ні чоловік.

Жінкам, що можуть замовити собі рідину на тампон в аптеці, раджу зробити це за таким рецептом, на який не треба лікарської печатки: Acidi borici 5,0; Acidi lactici 0, 01; Glicerini ad 100,0.

Мал. 43 Піхвовий тампон та його закладання:

А — тампон, перев’язаний ниткою;

Б — всовування тампону;

В — правильно розміщений тампон затуляє маткову шийку;

Г — неправильно розміщений тампон — він збоку маткової шийки.

Поданий вище 5-відсотковий розчин борної кислоти з гліцерином нагадує своєю густиною та кислуватим запахом справжні піхвові виділення. Коли його застосовувати тривалий час, то на додачу він забезпечує проти інфекцій та білей (хворобливих виділень з піхви), адже вбиває бактерії, не руйнуючи природної бактерійної флори піхви — паличок молочної кислоти. Заміжня жінка, що веде розмірене, систематичне співжиття, такий тампончик вводить щовечора перед тим, як лягає на спочинок, і виймає не раніше, як за 8 годин після зносин. Цей період конче потрібен, аби всі чоловічі статеві клітини там повимирали.

Як уже казала, тампон не змінює статевих відчувань, а гліцерин, зволожуючи піхву, поліпшує умови співжиття у жінок зі скупими виділеннями. Щовечора вводячи тампон, уникаємо зайвих клопотів перед самим статевим актом і створюємо таким чином постійне забезпечення.

Цей метод годиться перш за все для багаторічних “притертих” пар, адже, як тампон введено в піхву, не можна входити у статеву близькість більше, аніж один раз за ніч. Багаторазові акти дають таку велику кількість сперматозоїдів, що тампон не застраховує і жінка може завагітніти. До того ж гліцериновий розчин так само, як інші протизаплідні рідини, помітно збільшує вологість піхви, замочуючи білизну, коли тампон вводиться вдень. З огляду на це його краще вводити перед тим, як іти спати.

Жінки, що живуть у великих містах, можуть звернутися до Консультації планування родини, де лікарі доберуть їм нашийковий ковпачок або піхвовий круг. Тампон має ту перевагу над іншими засобами, що жінці, яка бажає ним користуватись, не треба звертатись до лікаря. Розмір же круга або ковпачка треба добирати до величини піхви.

Піхвові ковпачки та круги діютьза тим же правилом, що й тампон, просякнутий рідиною, однак набагато краще затуляючи маткову шийку, можуть застосовуватися при кількох статевих актах за ніч, для чого тампон не підходить. Нашийкові ковпачки надіваються на маткову шийку, як наперсток. Крім того, треба ще на 10-15 хвилин перед зносинами всунути до піхви протизаплідну таблетку або кульку. Як ковпачок, так і тампон можна вийняти лише через 8 годин після останнього акту.

Мал. 44.

А — надівання ковпачка;

Б — введення таблетки або протизаплідної кульки;

В — знімання ковпачка з маткової шийки;

Г — виймання ковпачка з піхви.

З погляду сексолога ковпачок має певні переваги, приміром, для молодят у період відпочинку на морі чи в подорожі. Його можна поставити раз на п’ять-сім днів, а перед статевим актом просто не забувати вводити до піхви протизаплідну таблетку або кульку. Таким чином, можна щодня не вводити ковпачок за дещо ускладнених обставин.

Випускаються також каучукові ковпачки, які настільки щільно накривають шийку, вакуумно присосуючись, що, додавши всередину ковпачка краплину контрацептивної пасти або описаної вище гліцеринової рідини та надівши його на маткову шийку, застраховуємося проти вагітності на кілька днів без потреби додавати до піхви будь-які хімічні засоби. Усе це, ясна річ, за умови, що виймемо його не раніше, ніж через 8 годин після останнього акту (закон для всіх механічних піхвових засобів).

Нашийковий ковпачок, хоча і зручний в ужитку та цілком протизаплідно надійний, має одну ваду: при глибокій піхві його важко вставляти. Обстежуючи жінку, лікар повинен оцінити, чи вона дасть собі раду у цій справі.

Круг складається зі сплющеної металевої пружинки, обтягненої тонкою каучуковою оболонкою. Його, так само, як і ковпачок, треба добирати. Лікар допасовує відповідний розмір і перевіряє, чи круг можна застосовувати за такої будови піхвової заглибини та маткової шийки.

Правильно підібраний круг зовсім не повинна відчувати ні жінка, ні її чоловік. Крім того, він не повинен породжувати відчуття тиску на сечовий міхур або поперекового болю за кілька годин після того, як його ввели до піхви. Поява таких негараздів, як тиск на крижову кістку, болісне сечовиділення, відчування чоловіком твердого обідка круга, свідчить, що він надміру великий. Коли ж круг має замалий розмір, то в ході статевого акту совається по піхві і прикро треться об лобкову спайку, а до того ж його відчуває й чоловік. Добре підібраний круг не завдає болю, навіть коли залишиться у піхві понад добу.

Щоб уникнути малоприємної процедури введення круга безпосередньо перед зносинами, я завжди рекомендую пацієнткам вводити його щовечора перед тим, як іти на спочинок. Не має значення, чи зносини відбудуться зразу, чи пізніше, через кілька годин. Змащення круга протизаплідною пастою і введення його до піхви — маніпуляція кількасекундна і зовсім не клопітка, звісно, при умінні. Вранці круг можете вийняти і підмитися, ясна річ, пам’ятаючи про те, аби після зносин пройшло не менше восьми годин. Якщо ж, приміром, пора вже йти на роботу, а потрібних восьми годин ще не набралося, то не зашкодимо собі, коли виймемо його, прийшовши з роботи. Звичка щовечора вводити круг поступово перетворюється на просту гігієнічну процедуру. Перестає тоді пов’язуватися зі статевим співжиттям і цим самим корисно впливає на емоційний клімат любові.

Працювавши багато років у Консультації свідомого материнства, я помітила, що найкращі результати бувають у жінок, які стали застосовувати круг на початку свого статевого співжиття. У цей період жінка найлегше звикає до контрацепції, яку надалі застосовуватиме вже майже підсвідомо. Рекомендація цього методу зрілим жінкам, що вже послуговувалися прерізними протизаплідними засобами, рідко дає добрі результати — у розумінні тривких навичок.

Мал. 45 Введення піхвового круга:

А — змащування поверхні круга протизаплідною пастою;

Б — закладання круга;

В — правильно розміщений круг прикриває маткову шийку;

Г — вийняття круга.

Через те, що трапляються поодинокі випадки, коли максимальна чутливість на еротичні подразники міститься перш за все на поверхні маткової шийки, досить широко побутує думка, що при кругу та нашийковому ковпачку не дано в усій повноті переживати статевий акт. Жінкам з такими особливостями сприймання не раджу вдаватися до нашийкового ковпачка, бо він зовсім вимикає в них статеві відчуття.

Як знаємо, статевочутливі нервові закінчення здебільшого містяться на кліторі, соромітних губах, піхвовому переддвер’ї та її передній стінці і тільки надзвичайно рідко трапляється, що обмежуються матковою шийкою.

Круг вводиться у піхву вздовж, а не впоперек, як багато хто думає, між заднім піхвовим склепінням і піхвово-міхуровою заглибиною. Каучукова оболонка тоді накриває всю маткову шийку та передню стінку піхви. Оскільки передня піхвова стінка та ділянка склепінь — це одні зі статево найвразливіших місць, то звучали перестороги, що круг дуже зменшує статеві відчуття під час зносин.

Задля перевірки провівши дослідження кількох тисяч жінок, які за моєю порадою застосовували круги, я встановила, що круг зовсім не применшує статевих зазнавань. Каучукова оболонка, просторо розіп’ята на пружинці, у ході статевого акту вільно пересувається по стінках піхви та склепіннях, через що дотикові та тертьові подразники не втрачають у силі.

Правильно підібрані круги та ковпачки, які застосовуються в кожен статевий акт, практично на 100 % забезпечують проти вагітності.

За свою багаторічну працю я констатувала вагітність у жінок, що застосовували ці засоби лише тоді, коли: 1) жінка не ввела круга перед самісінькими місячними, після них або під час них (бо й таке бувало), вважаючи, що то неплідні періоди; 2) не намастила круг протизаплідною пастою або вийняла його раніше, ніж за 8 годин після зносин; 3) перед тим, як лягати спати, не додала до піхви певної кількості пасти на шматочку вати — при кількох статевих актах за ніч через надходження великої кількості чоловічих статевих клітин треба обов’язково додавати пасти. Серед кільканадцяти тисяч жінок, які послуговуються кругом, тільки двічі трапились мені пари такі плідні, що, попри дотримання всілякої обережності, після трьох-чотирьох років застосування круга в жінки все ж наставала вагітність. Тож можна твердити, що цей засіб дає майже стовідсоткову надійність, звісно, як не робити наведених вище помилок.

Круг або ковпачок повинен підбирати лікар. На це досить одного візиту, під час якого лікар або акушерка навчить пацієнтку правильно вводити у піхву та виймати з неї ці контрацептиви. Аби уникнути непорозумінь, я кожній відвідувачці рекомендувала перед тим, як взятися застосовувати круг чи ковпачок, ввести його у піхву на ніч і прийти до мене на перевірку, що вона вводить його добре і не відчуває ніяких болів.

Як була потреба, то під час перевірки я змінювала розмір. Коли ковпачок чи круг правильно зберігати, тобто вийнявши з піхви, негайно помити, висушити та посипати тальком, слугуватиме жінці десь років п’ять. Тож лишається тільки вчасно купляти протизаплідну пасту або спеціальні кульки на пластикові ковпачки. Тут треба застерегти, що ті кульки годяться лише на пластикові ковпачки і їх не можна використовувати разом з каучуковими контрацептивами, бо вони роз’їдають каучук, і круг незабаром рветься.

На випадок, коли протизаплідну пасту на круг буде важко придбати, подаю рецепт, за яким без печатки лікаря Ви зможете замовити її у кожній аптеці: Acidi borici 10,0; Acidi lactici 0,01; Ungventum glicerini ad 100,0.

Сюди зовсім не для жарту додам, що пасту, як також і раніше рекомендовану протизаплідну рідину (я писала вже її рецепт) можна успішно стосувати і при шершавій та порепаній шкірі рук або ніг. Ця інформація придасться жінкам, які живуть у містечках та селах, щоб, замовляючи рідину чи пасту, могли ухилитися від зайвих пояснень. Отож, маючи змогу купляти пасту мало не в кожній аптеці та розраховуючи на п’ятирічну “працездатність” ковпачка або круга, маємо визнати, що ці засоби досить зручні та неклопітні.

Доречно ще додати інформацію для молодят, які попервах мають по кілька статевих актів за ніч. Хочу наголосити на тому, що кількість протизаплідної пасти, намащеної на обидва боки круга, забезпечує лише при одноразовому акті. Коли ж їх кілька, то слід додати трохи пасти, набираючи її на шматочок вати і засуваючи його згорнутим у піхву після останнього акту перед тим, як заснути. Виймати круг треба, ясна річ, через 8 годин, рахуючи від останнього акту. Додаткова кількість пасти застраховує від збільшеного числа сперматозоїдів. Вата виймається заразом з кругом.

Працювавши у консультації, я намагалась з’ясувати, яка може бути шкода від ужитку ковпачка чи круга. Близько однієї тисячі жінок я обстежувала двічі на рік протягом десяти років. Огляди не виявили ні в піхві, ні в матковій шийці жодних негативних наслідків застосування круга або ковпачка. Більше того, у разі порушення цілості слизової оболонки піхви чи хворобливих виділень з неї гліцеринова рідина діяла корисно, знезаражуючи піхву та полегшуючи загоєння ранок. Клітинні дослідження, що їх я водночас проводила, не показали ні появи клітинних негараздів, ані тенденції до роз’ятрювання ран. Навпаки, ранки дуже часто значно зменшувалися або загоювалися.

Маткові та оральні засоби

Маткові протизаплідні засоби відомі вже кілька десятиліть, ще з тридцятих-сорокових років ХХ століття. Вони мають вигляд персня, виготовленого зі срібної або золотої спіральки (круги Графенберґа), а також тепер широко вживаної спіралі з пластику, який не руйнується під впливом виділень слизової оболонки матки. Таку спіраль з допомогою спеціального пристосування лікар вводить у матку на кілька років.

Досі не знайдено відповіді, яким саме чином матковий засіб відвертає вагітність. Може, спіраль просторо розміщуючись у матковій порожнині та вільно там пересуваючись, не дає яйцеклітині “оселитися”, чи, може, тручись об маткові стінки, спричиняє запальний стан у слизовій оболонці, тим самим утруднюючи завагітнення. Останнім часом виникла думка, що спіраль у матковій порожнині порушує реакції слизової оболонки матки на гормональні подразники з яєчників, чим не дає влаштуватися тут заплідненій яйцеклітині.

За своїми протизаплідними якостями маткова спіраль не переважає піхвового кружальця, бо вагітності трапляються інколи і при спіралі. На мою думку, молодим жінкам, які ще не народили всіх запланованих дітей, слід би відмовитись її застосовувати, бо все, що порушує циклічні зміни у покривній тканині маткових залоз, може стати причиною ненормального перебігу майбутньої вагітності.

У деяких жінок, що застосовують спіралі, з’являються надто довгі та рясні місячні зі згустками крові, а іноді й нерівномірні міжменструальні кровотечі. У такому разі краще скористатися іншими протизаплідними засобами.

Проте маткова спіраль має й чимало гарних якостей, найголовніша з яких та, що її не треба щодня вводити в піхву. Більшість жінок, що вдаються до неї, не відчуває ніяких болів, спіраль також не змінює і їхніх сексуальних реакцій.

Маткова спіраль дуже зручна в ужитку, особливо коли немає ванни та додержувати особисту гігієну досить складно. Як на мене, успішно застосовувати маткову спіраль можуть жінки, що вже народили всіх запланованих дітей. Звичайно, і вони повинні двічі на рік перевірятися у лікаря. Що ж до молодих жінок, то радила б їм не користуватись цим засобом, адже є піхвові контрацептиви, які, достеменно відомо, не зашкодять здатності розмножуватися.

Протизаплідна оральна (тобто ротова — від перекл.) таблетка — це мрія всіх жінок і засіб, найближчий до ідеального. Ковтаємо щодня маленьку таблетку протягом двадцяти днів у місяці, і всі проблеми, як запобігти вагітності, перестають існувати. При таких надзвичайних наслідках невеликі клопоти, пов’язані з купівлею та пильнуванням завжди тої самої години, коли належить проковтнути таблетку, майже нічого не значать. Але вживаючи цей, на перший погляд, всебічно зручний протизаплідний засіб, не забуваймо про особливості його дії.

Оральні таблетки (тобто ротові таблетки) — це гормональний засіб, що впливає на всю систему залоз внутрішньої секреції, як також і на нерозривно з нею пов’язану нервову систему. Їхня дія сягає аж проміжного мозку, де містяться керівні центри нервової та гормональної систем. Гормон, що його виділяє проміжний мозок, скеровує діяльність гіпофізу — нижнього мозкового придатку, вегетативної нервової системи та всіх залоз внутрішньої секреції. Сучасна наука перебуває тільки на порозі вивчення цих механізмів. Знаємо про них, чесно кажучи, дуже мало.

Протизаплідні таблетки через проміжний мозок впливають на нижній мозковий придаток так, що абсолютно перейнакшують гормональний порядок діяльності яєчників. Цей препарат, споживаний з п’ятого дня, рахуючи від першого дня місячних, не дає зростати яйцеклітинному пухирчику (його ще називають фолікулом) і блокує виділення яєчниками естрогенів (жіночих статевих гормонів), викликаючи вже в першій половині менструального циклу утворення жовтого тіла, котре у нормі настає після овуляції у другій половині циклу. Затримка дозрівання фолікула у яєчникові запобігає виникненню овуляції і не допускає появи яйцеклітини у матці. Таблетки вживаються ще кілька днів після строку овуляції, далі приймання їх припиняється і відновлюється на п’ятий день після місячних.

Протизаплідний засіб стовідсотково надійний, бо ж не може вагітність виникнути там, де нема яйцеклітини, але... і цих “але”, на жаль, багато. Відомо, що як у тварин, так і в людей, естрогени (фолікуловий гормон) — це гормон, який приводить до розширення кровоносних судин у статевих органах та дужчого кровосповнення. Це підтверджують численні наукові дослідження. До того ж цей гормон спричиняє відновлення клітин покривної тканини, не обмежуючись лише піхвою та статевими органами. Під дією естрогенів відростає слизова оболонка матки, знищена під час місячних, відтворюється і сповнокровлюється покривна тканина піхви та дітородних шляхів (яка завжди злущується у період менструального циклу). Крім того, естрогени впливають на пружність підшкірної тканини, свіжість та правильне повнокрів’я шкіри, густе та блискуче оволосіння тощо.

Давно вже встановлено, що коли в організмі не вистачає естрогенів, то стає ламким і випадає волосся. Відомо і про те, що старечі зміни, проявляючись занепадом та в’ялістю покривних тканин статевих органів, як і всього тіла, — це наслідок того, що яєчники припиняють виробництво естрогенів. Так приблизно виглядають наслідки погіршення естрогенної діяльності. Щоб якомога зменшити порушення гормональної рівноваги, до таблеток стали додавати певні кількості синтетичного естрогену. Безперечно, це дещо пом’якшує наслідки дії таблетки, але у свою чергу постає питання негативного впливу синтетичних гормонів на печінку та здатність крові зсідатися.

Я тут намагаюся дуже спрощено показати невелику частину складних механізмів нейрогормональної діяльності, а ця справа тим складніша, що мало вивчена. У цій ситуації завжди існує небезпека серйозно нашкодити своєму здоров’ю. Дедалі частіше до консультації звертаються жінки, які два-три роки, іноді менше, вживають протизаплідні засоби внутрішнього вжитку, і через те мають перебої у своїх циклах, аж до повного зникнення менструальних кровотеч. Лікувати ж такі недуги важко. Хочу сказати ще кілька слів про те, як відбивається ужиток таблеток на статевих справах. Слабший кровоналив геніталій спричиняє гірше їхнє приготування до статевого акту. Піхвова слизова оболонка тоншає, стаючи менш опірною на тертя та ушкодження під час зносин. Цитогормональні дослідження жінок, що використовують оральні контрацептиви, показують значну схожість стану піхвової слизової оболонки з її станом у період вагітності. Це, мабуть, пов’язано з довготривалою дією жовтого тіла на піхвову слизову оболонку, так само як і під час вагітності.

У багатьох жінок, які роками вживають оральні засоби, слабшає статеве бажання, на що мені жалілися деякі відвідувачки. Одна з них якось сказала: “Не знаю, нащо все те робимо, бо охоти до сексу вже ніякої нема”.

Нерідко жінки у перші місяці застосування таблеток помічають у себе зростання статевої напруги. Я гадаю, що це наслідок зникнення страху перед вагітністю, але при подальшому тривалому вживанні оральних контрацептивів гормональні та тканинні процеси однаково дадуть про себе знати.

Нині таблетки вживають повсюдно в усьому світі, навіть з лікувальною метою при деяких жіночих хворобах. Я, втім, переконана, що гормональні засоби у майбутньому будуть просто одним з багатьох методів відвернути вагітність, від якого відмовляться, коли знайдеться краще рішення.

Поки ж що, на жаль, не маємо великого вибору і жінки, яким з тих чи інших причин негодяться різні протизаплідні засоби, про які я розповідала у цьому розділі, вживають таблетки. Аби уникнути найнеприємніших ускладнень, на які, зрештою, звертають увагу у відповідній спеціальній літературі, я раджу перед тим. як почати вживати таблетки, обов’язково перевірити функцію печінки та зсідання крові. Це тому, що не можна вживати таблеток жінкам, котрі перехворіли на жовтуху або мають хвороби печінки, а також тим, у кого підвищена здатність крові зсідатися. Не слід вдаватись до таблеток і жінкам зі схильністю до перебоїв у менструальному циклі, бо це може призвести до цілковитого припинення місячних (звичайно, тут мова йде про вживання таблеток з метою протизаплідною, а не лікувальною, оскільки у другому випадку вирішує лікар).

Заохочувати вживати таблетки нікого не треба, тому що вони справді дуже зручні в застосуванні та стовідсотково надійні. Наостанок просто ще раз зверну увагу на правила їх застосування. Починаючи застосовувати таблетки, вживаємо їх з п’ятого дня, рахуючи від першого дня місячних. Неплідність же встановлюється лише після десятої таблетки, тобто з 15-го дня менструального циклу. І ще одне: після того, як жінка перестала вживати таблетки, плідність її значно зростає, і якщо не вбережеться іншим чином, то відразу ж виникає вагітність, і нерідко вагітність багатоплідна.

ІХ Вагітність і секс

Те третє

Поява третьої істоти між двома закоханими людьми завжди стає джерелом багатьох нових проблем, нерідко і ускладнень.

Саме рішення народити дитину — це наслідок найрізноманітніших спонук та мотивів. Багато жінок, приміром, вважає, що вагітність та поява дитини стане обставиною, яка зміцнить та стабілізує любов. Але так думати — значить глибоко помилятися.

Жінка майже в кожен момент свого життя мріє про дитину і завжди материнство — це основа її доброго самопочуття та душевної рівноваги. У дитячому віці ці прагнення втамовують різні ляльки, ведмедики, врешті свійські тварини, собачки, котики тощо. Часто бачимо, як кількарічні дівчатка з ентузіазмом садовлять собачку чи кошеня до ляльчиної коляски, укутують, возять, люляють чисто, як неня, що панькається зі своєю дитиною.

У юності закоханій дівчині дитина видається мірилом і як ніби останнім словом, що виражає її любов. У зрілому віці це стимул до праці, джерело мрій та материнських амбіцій, наповнення її життя змістом. У старості онучок чи внучка нерідко стає для бабусі головною життєвою радістю і — як правило — завжди дужче любимо внучат, аніж колись любили своїх дітей. Може, це наслідок того, що обміліло річище життя та звузилось коло інтересів, може, наслідок туги за дитинством, здоров’ям та прекрасною молодістю — хто зна?...

Зовсім інакший вигляд мають ці справи в очах чоловіка. У дитинстві та юності хлопець дуже заглиблений у пізнавання та дослідження життя, самовипробовування, розв’язання десятків не раз досить складних завдань, що їх він ставить перед собою. Згодом виникає цікавість до жінок, рішення оженитися, обзавестися господарством, житлом, упорядкувати родинне життя — все це завдає чимало клопоту, поглинає масу енергії та снаги.

Урешті, досягши життєвого статусу, що його собі запроєктував, переживши пору перших шаленств у коханні, чоловік входить в етап спокою та порівняної сталості. Тоді й доходить висновку, що придалося б мати дитину, особливо коли у знайомих та друзів стали народжуватися синочки та доньки. Тоді, власне, з’являється охота мати — здебільшого сина. Чоловік прагне знайти у ньому співтовариша для здійснення своїх чоловічих пристрастей та зацікавлень, а нерідко й сягає у майбуття, переливаючи частину незвершених мрій свого життя в особу сина.

Бажання мати сина — це не правило, коли йдеться про чоловіків, хоча й виникає воно куди частіше, ніж доньку. Ті ж чоловіки, яких природа наділила дуже мужньою вдачею, ті, що полюбляють пестити жінок та бути ними боготворені, воліють радше доньку й найчастіше потім перебувають з нею в чудовому контакті, глибоко почуттєво заанґажовані.

Коли судити з цієї короткої характеристики, у чоловіка бажання мати дитину з’являється найчастіше аж після тридцятиліття. Ясна річ, і тут є винятки: хлопці із сильним опікунчим інстинктом, які люблять дітей і завжди хочуть мати їх цілий гурт.

Розбіжності у підходах жінки та чоловіка до бажання мати дитину дають нам відповідь, чому в багатьох ситуаціях те третє не стає елементом, який поєднує людей, а в перший період любові та шлюбу взагалі може знищити все.

Як до сказаного вище, то в його рамках містяться дві головні проблеми: вагітність у незаміжньої жінки та вибір найкращого моменту для народження дитини у сім’ї.

Багато молодих жінок, безтямно закоханих, часто вперше, намагається, керуючись здоровим інстинктом кохання, якнайтісніше прив’язати чоловіка до себе. Багато я вже писала про розмаїті обличчя, які показує нам любов: періоди очарування та почуттєвого піднесення переплітаються з періодами зменшеного зацікавлення, як ніби холоду та віддаляння від себе. Занепокоєно спостерігає жінка почуттєві та статеві відпливи свого чоловіка. Мимоволі прагне втримати його при собі за всяку ціну. Якщо вона підійде до розвитку почуттів спокійно та розважливо, неодмінно помітить, що тимчасове охолодження не означає кінця любові, а просто є черговим етапом її розвитку. Куди гірше, коли кохання — не кохання, а просто порив чуттів. Тоді кінчається зразу, як чуття вдовольнились. Партнер у такому разі не шукає товариства жінки на постійно і не хоче з нею в’язатися, наперед знаючи, що відійде. Жінка, бачачи охолоду почуттів партнера та віддаляння від себе, нерідко наважується на вагітність, як на останній аргумент, що змусить його — як вона гадає — залишитись.

У давнину, коли більшість жінок жила на кошти чоловіків або батьків, вагітність кидала незаміжню жінку у ситуацію просто драматичну. У середовищі заможних та впливових людей чоловік найчастіше мусив був одружитися з жінкою, яка від нього завагітніла, що, очевидно, хоча й було справою честі, аж ніяк не ставало запорукою щасливої родини, скоріше зовсім навпаки. Коли ж дівчина походила з убогої сім’ї, яка не могла її захистити, то правила поведінки були так само жорстокі, як і прості: зобов’язана була покинути дім, який зганьбила, бо пустилася берега — як це тоді називали. Була заплямована, з ущербком на честі, і ніхто потім не хотів її брати за дружину.

Тепер, коли більшість жінок сама заробляє собі на хліб і здатна матеріально утримувати себе та дитину, ситуація не завжди виглядає так жахливо. Але поведінка чоловіків і досі мало змінилася. Подеколи почуття відповідальності чи обов’язку змушує їх одружитися і дати дитині сім’ю. Проте цей вимушений обставинами шлюб ніколи не буде такий, яким міг би бути при свідомій волі двох людей. Усе ж здебільшого чоловік, наляканий несподіваними обов’язками, зникає і нерідко від нього не доб’єшся й аліментів. Попри те, що життя доводить марність подібної підтримки дедалі слабшої любові, жінки не відмовляються від спроб “вловити його на дитину”, хоча з того нічого не виходить і весь тягар вона несе на своїх плечах.

Схожим чином це виглядає і у шлюбі, хоча формально має тут менше значення, але багато важить у почуттєвій сфері. Я вже не раз раніше казала, що перші роки кохання та шлюбу — це важкий період, коли взаємно притираються та призвичаюються двоє людей настільки різних, наскільки тільки можуть різнитися чоловік та жінка.

Створити собі спільні зацікавлення, узгодити характери, навчитися обопільно поступатись задля злагоди та спокою свого союзу — усе це вимагає чимало часу та доброї волі обох молодят. Сюди долучаються також інтимності регулярного тілесного співжиття, на яке теж потрібен час, аби сповна розквітло.

Не забуваймо й про те, що в період вагітності та перших післяродових місяців треба на кілька місяців припинити співжити. У ту пору рівень статевих зацікавлень жінки, особливо у перший рік після родів, помітно спадає, бо вона знесилена родами та обтяжена безліччю додаткових обов’язків.

Нерідко порадитись до мене приходили жонаті чоловіки. Бідкалися, що в їхньому доти добре злагодженому статевому житті раптом щось зіпсувалося. Жона виразно уникає співжиття, знаходячи перший-ліпший привід, а коли все ж до того доходить, перележує без ентузіазму. Годі й казати навіть про найменшу ініціативу з її боку. Справи сексу вона взагалі перестала брати до уваги, а щоб заохотити її, потрібно масу енергії і дає це мізерні результати. Від дружини ті чоловіки довідувалися, що враз вигасло у неї зацікавлення до співжиття. Крім того чоловіки твердили, що, мабуть, хворіє вона на сплячку, бо засинає в будь-яку пору дня і ночі, коли хоч на хвилинку приляже. Ліжко стало для неї самим тільки символом довгожданого сну та спочинку.

Після розмови також і з жінкою та докладнішого розгляду способу життя родини з’ясовувалося, що дружина годує дитину, купає, переповиває, ходить з нею на прогулянки. пере пелюшки, костюмчик, прасує, аби все було чисте та свіже. До того ж встає безліч разів на ніч, бо дитина погано спить, плаче, прокидається, не кажучи вже про багаторазове переповивання. Звичайно, є діти, що спокійно відсипають свої 6-8 нічних годин і навіть не вимагають, аби їх переповивали, але таких не дуже багато. Після ночі, переспаної, як на голках, бо мати раз у раз прислухається, чи дитина не плаче, та перевіряє, чи не розкрилася, настає новий день, сповнений обов’язками з рання і до пізньої ночі. Часто додає і чоловік: “Ти ж у “декреті”, а я надриваюся, аби вас прогодувати!”

Ось тут жінка хай йому пояснить, що “декрет” — це відпочинок по трудах та втраті сил і здоров’я, пов’язаній з вагітністю, родами та годуванням, а домашня праця та обов’язки, яких з появою дитини помітно побільшало, повинні бути поділені між обома. Адже ж, крім додаткових обов’язків, треба ще вести господарство на цілу сім’ю, робити закупки, готувати їсти, підтримувати в оселі порядок та виконувати чимало інших робіт.

Якщо до мене звертається змучена жона, жаліючись на зависокий темперамент чоловіка, я нерідко напівжартома даю такий рецепт: після дня колотнечі влягтися спати в іншій кімнаті, а свого благовірного на кілька ночей залишити біля дитини. Хай поповстає, попоперевиває і тоді з набагато більшим розумінням поставиться, після кількох ночей, до втоми та стійкої сонливості дружини.

Справді, раджу докорінно змінити поділ обов’язків. Дружина готує, купує, прибирає (в чому, ясно, чоловік може їй трохи допомогти), а чоловік працює. Зате догляд за дитиною треба чесно поділити на обох так, щоб жона під вечір не валилася з ніг і тим самим не згубила інтерес до сексу. Натомість і чоловік, обтяжений частиною справ, пов’язаних з опікою над дитиною, не горітиме надто бурхливим темпераментом.

Молодим парам, що звертаються до консультації, я пропоную такий поділ робіт при дитині: дружина купляє продукти, готує для немовляти, можливо, годує, перепелюшковує, ходить з ним на прогулянки (це може робити й чоловік, якому після роботи теж не зашкодить прогулятися на свіжому повітрі, але для дитини все ж краще передобідня прогулянка). Жінка також пере та прасує повзунки дитини. Чоловік пере пелюшки, зібрані за цілий день. Крім того, до обов’язку батька повинно належати купання дитини, бо це привчає його до близького контакту з малюком та знайомить його з дитиною у ситуації, коли вона наймиліша, найгарніша і, як правило, найграйливіша. Звичайно, досвідчена мама під час цієї процедури теж пильнує, подаючи мило, костюмчик чи рушник. Третій обов’язок батька — кожної другої ночі чергувати коло дитини, аби жінка могла виспатися. І четвертий обов’язок: довга передобідня недільна прогулянка, коли жона готує обід та опоряджає свою зовнішність, щоб не виглядати занедбаною й обірваною нечепурою у той період, коли шлюб, як не глянь, складає важкий іспит.

Принагідно звертаю увагу чоловіків (не сприйміть за зле) — що гаремні дівки-опівночниці справді охочі та сповнені ентузіазму, але ж вони цілісінький день вилежуються, гризуть солодощі, чешуть язиками, а вечорами, спочивши й набравшись натхнення, вітають свого пана та володаря. Змучена ж і недоспана жінка ніколи не буде добрим партнером у сексі.

Вертаючи до попередніх думок, слід зауважити й значення правильного запобігання вагітності, особливо у перші роки шлюбу і між черговими родами. Вагітність та дитина, що приходять невчасно, зарано, до того, як подружжя досягне повної зрілості почуттів, до того, як створить собі належні житлові та матеріальні умови, котрі дозволять зважитися на вагітність, можуть стати великою проблемою і спричинити серйозну кризу у сім’ї. Усі названі вище недоліки стають причиною непорозумінь, а коли на додачу заморена жінка перестає дбати про свою зовнішність, постають просто-таки зразкові умови для того, щоб на обрії у знеохоченого чоловіка з’явилася інша жінка. Буває, що такий конфлікт завершується розлученням. А розлучення у пору, коли жінка та дитина потребують якнайбільшого піклування та ніжності, стає для них величезним нещастям і життєвою катастрофою.

Ви спитаєте: «Що значить зрілість почуттів? Коли вона приходить і як про це довідатись?»

Приходить тоді, як кожен з молодят упевниться, що з таким супутником життя зуміють дати собі раду у будь-якій царині і при всякій ситуації. А коли свідомості цього вже мало... Попри повноту народжується порожнеча. Чогось наче не вистачає, дають про себе знати перші ознаки пересичення спокоєм, злагодою, розвагами. Тоді, як правило, і виникає в обох бажання додати до свого співжиття щось таке, що зробить його повнішим, що стане джерелом свіжих та раз у раз оновлюваних почуттів — тоді не просто зачинається дитина, тоді в жінці пробуджується мати, а в чоловікові — батько. Мало важить тоді, хто буде: син чи донька, бо обоє хочуть просто дитину. Все ж нерідко і стать дитини буває проблемою, інколи досить серйозною.

Ще в давнину люди стали задумуватися, що ж впливає на те, яка буде стать дитини. Прабатько медицини Гіппократ стверджував, що “зі статевих продуктів лівого яєчка або яєчника народжуються особи жіночої статі, з правих же — чоловічої”. Арістотель помітив, що дуже молоді пари та пари пристарілі плодять доньок.

У Польщі цим переймається доктор Францішек Бенендо. У 1965 році він у своїй докторській дисертації на підставі багаторічних досліджень констатував, що хлопці народжуються тоді, коли заплідний статевий акт відбувається за день до або в день овуляції, дівчата ж — коли за 3-5 днів перед овуляцією. Цю гіпотезу можна науково обґрунтувати тим, що “хлопчиковий” сперматозоїд з хромосомою Y має маленьку голівку, а “дівчинковий” сперматозоїд з хромосомою X — голівку набагато більшу.

Якщо статевий акт відбудеться за кілька днів до виходу готової для запліднення яйцеклітини з яєчника (тобто перед овуляцією), то «хлопчикові» сперматозоїди з хромосомою Y у ті дні, що відділяють їх від зустрічі з яйцеклітиною, гинуть, як життєво слабші, і запліднювати здатні тільки біологічно сильніші «дівчинкові» сперматозоїди з хромосомою X. При статевому акті за день або в день овуляції рівні шанси запліднити мають і «чоловічі», і «жіночі» сперматозоїди. Проте забіг до яйцеклітини виграють, як правило, «чоловічі» сперматозоїди, бо вони дрібніші, з меншою голівкою, а отже, раніше за жіночі досягають яйцеклітини і потім народжується хлопчик. Професори Шетлс та Клеґман із США встановили, що зносини у переддень або під час овуляції дають у 80 % випадків хлопців, а за 3-5 днів перед нею — дівчаток. Ці дослідження підтвердили те, що відкрив доктор Бенендо.

Ймовірно, що результати даних спостережень відбивають певні закономірності, тож коли хочемо мати неодмінно сина чи дочку, варто спробувати.

Сюди ж доречно додати, що стать дитини залежить тільки від того, яку хромосому: X чи Y — має сперматозоїд, яйцеклітини ж усі однакові. Отож, немає ані найменших підстав докоряти дружині, що народжує самих синів або самих доньок, бо то залежить виключно від сперматозоїдів чоловіка.

Мал. 46. Вибір статі дитини згідно з даними доктора Францішка Бенендо. На графіку ранкової температури позначено дні статевих актів, коли подружжя прагне мати доньку чи с и на.

На закінчення міркувань щодо вибору статі дитини подаю, як можна вичислити, щоб народився син чи донька, позначаючи відповідний день стрілочкою на графіку вимірів ранкової температури (техніку виконання цих вимірів я детально розписала у розділі про контрацепцію).

Уже йшлося про те, що пора вагітності та перших післяродових місяців, як не глянь, період для родини важкий. І через те слід звернути особливу увагу на дві головні проблеми. Перша — нервове та фізичне обтяження виснаженої жони — і це торкається чоловіка; друга — це обов’язки дружини, якій о цій порі доводиться бути особливо обачною, аби вчасно відвернути можливі подружні ускладнення.

Чимало жінок вважає, що раз пора вагітності така прикра, повна хворобливостей та всіляких незручностей, то чоловік повинен безперервно носити їх на руках та полонитися ними, хоч би з того погляду, що несуть на собі всі фізичні клопоти, пов’язані з приходом дитини на світ. На жаль, чоловіки не такі схильні розпещувати своїх вагітних жон, як ті б того хотіли, хоча по-всякому бувало з цим в інших культурах. Наприклад, серед індіанців та деяких африканських племен поширений такий звичай, що чоловік вагітної відчуває різні її недуги, приміром, печію, болі у попереку тощо. І все це з хвилиною народження дитини, як правило, завершується. Суть звичаю у тому, аби привселюдно підтвердити своє батьківство.

У Перу чоловіки довели цей милий звичай до певного перебільшення, цілком переймаючи на себе роль вагітної жінки. Мало того, що відчувають усілякі негаразди під час вагітності, але й народжують разом із дружиною, причому вона народжує стоячи, здебільшого мовчки, а чоловік лежить у постелі й репетує на всю горлянку. Сусіди йому дуже співчувають і після родів поздоровляють з народженням дитини. Через три дні після родів жінка встає і йде працювати в полі. Чоловік же вилежується ще шість тижнів післяродового спочинку та велить себе обслуговувати як жоні, так і сусідам. Видається мені, що піклування перуанських чоловіків за своїх вагітних жон посунулось аж занадто далеко.

Наші чоловіки, розпещувані першими роками одруження, хвалені та няньчені, як діти (бо типовий стиль жіночої любові — це завжди стиль трохи материнський), раптом знаходять себе у ситуації, коли на небокраї з’являється грізний суперник до почуттів жінки.

Часто конфлікт постає з дрібниць. Приміром, жінка під час вагітності інколи дуже падка до страв, овочів чи фруктів, які досить дорогі у дану пору року. Чоловік, озираючись на сімейний бюджет, купляє небагато, а вона до всього допадається і жваво споживає, не лишивши йому ані крихти, навіть щоб просто покуштував. Ось і виникають перші зародки непорозумінь та взаємних претензій, які згодом ростуть і ростуть, набираючи небезпечних розмірів.

Цей ззовні незначний недогляд або підсвідоме забирання кращих та цінніших речей для дитини, бо ж “ми вже їмо удвох”, викликає у чоловіка враження, що його відсувають на задній план. Такі та їм подібні дрібні, неважливі на перший погляд справи поступово розбудовують у психіці чоловіка переконаність, що дружина його вже не кохає, що “та третя” стає важливішою.

До схожих наслідків призводить також зменшення ніжності та пестливості з боку дружини, тому що вона “змучилася”. Поєднання проявів поганого самопочуття з жестами знеохоти до чоловіка пробуджує у ньому злість та претензії до жони, заздрість та неприязнь до дитини. Помалу й непомітно немовля починає бути в його очах не бажаним доти синком чи донечкою, а нахабою, що відпихає його від жінки.

Значно розсудливішими за стогони, ремствування, гиркання та сварки будуть жалі слабкої жінки водночас із притулянням, пошуком у чоловіка ніжності та піклування, тому що тільки він зможе її втішити, заспокоїти та захистити від прикрих життєвих проблем. Так поставивши справу, не викличемо у чоловіка відчуття почуттєвого недоситу і що його відштовхують, навпаки — пробудимо додаткові щиросердя, турботливість та відповідальність за всіх трьох.

Ще одна справа, яка в період вагітності має величезне значення — це зовнішній вигляд жінки. Не можна занепадати духом, зневірюватися та думати, що раз я така бридка та спотворена, то нема чого наряджатися та стежити за собою. Це думка, що помилкова у самій своїй основі. Ясно, що коли жінка ходить у сукнях, що просто-таки лопаються на ній і непринадно обтягують тіло, підкреслюючи спотворення фігури, коли має волосся у стручках, недоглянуті руки, ходить без макіяжу і вся помітно занедбана проти свого звичайного вигляду, то вона дуже легковажно руйнує більшість життєвих можливостей, які на ту пору вона має.

Погіршення фізичних якостей внаслідок вагітності треба максимально та дуже ретельно компенсувати, так, щоб чоловік (коли мова йде про зовнішність, то чоловіки загалом менш спостережливі за жінок) не помітив різниці. А можна зробити й так, аби він звернув увагу (це можна вправно підсунути) на виняткову охайність та гарний вигляд дружини і переконався, що вона в будь-якій ситуації зуміє бути цікавою та привабливою.

А отже, косметичка, перукар і перш за все кравець. Убрання в цей період повинно не просто маскувати вагітність, а й бути підібране згідно зі стилем та фігурою. Дуже “жіночі” жінки повинні додати мережива, випуклих смужок, рівчачків, зморщечок, облямівки, вибирати світлі та квітчасті тканини, що своїми візерунками затирають форму фігури, і старатися, аби сукні завжди мали свіжий комірець, кольорове кашне чи інші оздобні елементи, які приманюють око, і тим самим відволікають увагу від змінених обрисів тіла. Жінки хлопчачої статури повинні носити радше штани зі спеціально вшитою, застібуваною на боках накладкою на животі, яка дозволяє залежно від потреби розширювати обсяг у поясі. До таких штанів можна носити міні-сукні або довгу блузку, що вільно спадає на стегна та закриває вади талії. Елегантність дружини, яка старанно маскує прояви вагітності, веде до того, що чоловік охоче показується з нею скрізь: у громадських місцях і в товаристві — не відчуваючи себе пригніченим через її вигляд.

Ніколи жінка не повинна забувати, що чоловік дивиться очима довколишніх людей і дуже цінує їхні похвали вигляду своєї дружини. Звичайно, дбати про зовнішність при різних недугах вагітності дуже клопітно, але це вкрай потрібна річ, яка швидко окупиться в подальшому подружньому житті.

Статева гармонія

Ще одна надзвичайно важлива складова частина подружньої гармонії у період вагітності та годування — питання статевого співжиття. Як я вже не раз казала, за вагітності існує чимало обставин, при яких нормальне співжиття протипоказане й просто неможливе; через це вагітність — то один з періодів, коли нам якраз придасться наука пестощів з часу женихання та петинг, тобто всілякі різновиди втамування статевого голоду поза статевими зносинами.

По-різному буває зі статевим потягом у вагітних жінок, залежно від перебігу вагітності та її стадії. Деякі жінки скаржаться лікареві, що у перші тижні вагітності зазнають болю під час оргазму, інші — особливо з недорозвитком статевих органів — раптом відкривають у собі доти приспану інтенсивну статеву збуджуваність. Це жінки, що сповна розвиваються й починають зазнавати насолоду під час статевого акту щойно у період першої вагітності. Причина несподіваної зміни лежить у значному збільшенні кровоналиву піхви та матки, що розвиває доти недосконалий механізм повнокрів’я й уможливлює досягнення оргазму. Сильне вагітнісне повнокрів’я статевих органів дає змогу власне цим жінкам аж до кінця сьомого місяця вагітності зазнавати не тільки перші оргазми у їхньому житті, а й навіть кілька у ході одного статевого акту.

А як виглядає питання співжиття під час вагітності під кутом зору наукових досліджень, фізіології, біології тощо.

Мастерс та Джонсон, крім іншого, провадили дослідження над перебігом акту і у вагітних жінок. Вони встановили, що між вагітними і невагітними жінками існують досить помітні відмінності на всіх стадіях статевого акту.

Перша стадія акту — стадія пробудження — проходить зі значно дужчим кровосповненням сорому і піхви, бо кровоналив, що з’являється під час акту, накладається на постійне вагітнісне повнокрів’я. Набряк та дужче кровосповнення стінок піхви значно посилюють її зволоження. “Мастильні” виділення на стадії пробудження у вагітної жінки десь на третину рясніші, ніж у невагітної.

Збільшене повнокрів’я статевих органів, яке сприяє статевому піднесенню, в нормі держиться цілу вагітність. Служить воно перш за все перемінам, що відбуваються у матці та піхві. Ці процеси розпушують їх та підвищують їхню «гнучкість», уможливлюючи роди.

Пригадаймо, що у невагітної жінки на стадії пробудження маткова шийка виділяє велику кількість слизу. У період вагітності шийка замкнута (зберігає плід) і слизу не виділяє, але цей недобір цілковито компенсується сильним зволоженням піхвових стінок.

На дальшій стадії — плато — у жінки вужчає нижній відтинок піхви, ставиться матка й інтенсивно сповнюються кров’ю крижово-маткові зв’язки. У вагітної жінки у міру розвитку вагітності зростає кровоналив та потовщення піхвових стінок, звуження нижнього піхвового відтинку доходить до 75 % її просвіту, а в багатородок нерідко піхва взагалі замикається. Під кінець 3-го місяця вагітності і аж до її завершення крижово-маткові зв’язки залишаються кровоналитими, а матка — випрямленою, через що у мить оргазму тут нічого не змінюється, не кажучи вже про платостадію.

На стадії оргазму у перші 6 місяців вагітності виникають ще досить виразні скорочення піхви, в останні ж три піхва вже настільки змінена, що під час скорочень не видно жодної різниці.

З опису перебігу статевого акту у невагітної жінки відомо, що на стадії оргазму з’являється скорочення матки. Це можна спостерігати і у вагітних жінок, особливо в останні три місяці вагітності, коли таке скорочення утримується аж до однієї хвилини. Іноді під час такого довгого скорочення стихає пульс плоду, але не помічено у нього жодних, з цим пов’язаних, негараздів. У пізній вагітності матка після оргазмового скорочення часто і далі скорочується, регулярно напружуючись та розпружуючись ще півгодини. Скорочення поступово спадають без будь-якої шкоди для перебігу вагітності.

Стадія відпруження у вагітних жінок дещо різниться проти цієї стадії у жінок невагітних, тому що сильне генітальне повнокрів’я дуже гальмує відтік додаткової крові. Тож статеве піднесення після зносин утримується ще досить довго і, як твердять жінки, — у цілому зазнавання значно інтенсивніші за зазнавання не при вагітності. Так у стислій формі виглядає перебіг статевого акту у вагітних жінок, що його описали Мастерс та Джонсон.

Оргазм та статеве життя у здорових жінок не справляють ніякого шкідливого впливу на перебіг вагітності. Деякі пацієнтки, правда, жалілися на головні болі після зносин або легкі болі у нижній частині живота, але ті негаразди скоро минали без жодних негативних наслідків.

Очевидно, що не тільки генітальне повнокрів’я визначає у жінки бажання співжити. До третього місяця вагітності, хоча кровоналив, який сприяє співжиттю, збільшується, чимало жінок скаржиться на плаксивість, часто нестримну сонливість, а найприкріше — так це млості та блювання. Ці занедужання спричиняються до поганого самопочуття жінки, стає вона тоді дратівлива і не завжди охоча до співжиття. У такому разі чоловік повинен виявити ласку, ніжність та терпіння, які пом’якшують її фізичні слабування та недобрий психічний настрій.

Всі ці занедужання, як правило, нешкідливі, але деколи значно погіршують самопочуття. Вони, як правило, закінчуються з початком третього місяця вагітності. Мастерс та Джонсон, дослідивши сто одну вагітну жінку, встановили, що з них 82 у період від третього до 6 місяця вагітності переживали великий розквіт сексуальних відчуттів із численними оргазмами під час зносин.

Серединні місяці вагітності рясніють улюбленими та корисними для подружнього кохання зазнаваннями, бо тут і багате статеве життя, і перші відгуки дитячої плоті — рухи, відчувати які — велетенська радість обом батькам. Мають вони неспростовні докази того, що дитина вже існує і виходить на перший з ними зв’язок. Щасливі молоді мами натхненно розповідають, як дитина висуває ручки чи ніжки, увипукляючи матку, як їх ховає, коли в те місце постукати пальцем, як укладається спатки, гнівається і навіть має гикавку. Таку гикавку я колись власним вухом вислуховувала у вагітної жінки, що хотіла впевнитися, чи то, бува, не якісь судороги. Чоловік починає відчувати в собі батька, даючи легкі ляпаси занадто “балуваній” дитині, і сміються обоє, коли випуклий пупок чи інша частина тіла “рачкує” назад під впливом похлопувань, ховаючись у якихось тільки собі відомих глибших закамарках.

А вагітність розвивається далі і переходить в останні три місяці. Тут постають нові недуги, цим разом пов’язані із загальною отяжілістю, надмірним напруженням м’язів живота, відчуттям повноти тазу, болями спини. Сюди ж долучається і реакція шлунку, стиснутого збільшеною маткою, що проявляється прикрими печією та відрижкою. Пухнуть ноги, особливо вечорами, важко взути чобітки. Вагітна відчуває й помітну ядуху, зокрема, на восьмому місяці, коли матка здавлює грудочеревну перепону до грудної клітини, зменшуючи глибину дихання. Усі ці нездужання чимдалі дужче знижують статеву напругу, а затяжна втома викликає нехіть до будь-яких додаткових зусиль.

У цей період чоловік повинен значно зменшити частоту співжиття та фізично “розвантажити” жінку, допомагаючи у роботі по господарству і якомога опікуючи її, коли перебуває поза домівкою та наражена на штовханину у трамваї чи труднощі у подоланні поверхів.

Поступово наближаємося до “охоронного” періоду, коли фізичне співжиття у формі повного статевого акту стає неможливим з огляду на стан жінки і перш за все на небезпеку внести хвороботвірні бактерії, що могли, прямуючи під час родів з піхви до матки, спричинити тяжкі ускладнення та зараження крові.

Вам, мабуть, теж відомі оповіді про секс-богатирів, які за своє життя поховали по шість-сім дружин. Це були оповідання здебільшого з часів наших дідів, з місцевостей, де панували темнота та невігластво, де люди не дотримувалися найпростіших правил гігієни. Дуже простий був механізм вимирання жон статевого силача. Як правило, не переживали перших родів, силувані до співжиття безпосередньо перед ними й одразу після них, швидко вмирали через зараження крові, сильні кровотечі та інші пошкодження статевих органів.

Після народження дитини настає післяродовий період, що триває близько 6 тижнів. У цей час у геніталіях спостерігаємо багато змін, які не дають можливості розпочати співжиття. Крім рани дитячого місця, у гру входить ще чимало інших обставин. Жінка змучена, ослаблена, невиспана. Шви на промежині ще дуже свіжі і цілком зарубцьовуються за п’ять-шість тижнів. У цей же період маткова шийка, відкрита після родів і “прозора” для хвороботвірних бактерій, замикається, а матка поступово спадає до передвагітнісних розмірів.

Статеві реакції значно слабші і нервова система діє як ніби у сповільненому темпі. Певна річ, ідеться тут про спроби спричинити оргазм пестощами, а не про нормальне співжиття, яке на ту пору суворо заборонено. Сильне генітальне повнокрів’я, яке утримується всю вагітність, у післяродовий період відступає, і сором та піхва нагадують радше органи старух після клімаксу.

У чому ж причина таких різких змін? У гормональному чиннику, надзвичайно важливе значення якого я вже підкреслювала у розділі, де йшлося про вплив яєчникових гормонів на статеву напругу. Вся вагітність проходить під впливом гормону жовтого тіла, який сприяє розвиткові плоду, збільшуючи запаси поживних речовин у слизовій оболонці матки та зменшуючи скоротливість маткового м’язу, щоб забезпечити дитині спокій.

В останні тижні вагітності помітно зростає рівень естрогенів, які збільшують скоротливість маткового м’язу, готуючи матку до родів. У післяродовий період рівень обох гормонів дуже низький. Жовте тіло вже завершило свою вагітнісну діяльність, а естрогени цілком ще не розпочали циклічної менструальної. У результаті постає гормональне безвладдя і нема кому потурбуватися за стан геніталій, які о цій порі скидаються на органи у період клімаксу.

Естрогенні гормони стимулюють роботу слизових залоз маткової шийки, посилюють приріст покривної тканини піхви та впливають на нервову систему, поліпшуючи судинорухову діяльність у статевих органах. З огляду на те, що цілу вагітність, за винятком її останніх тижнів, естрогени безправні, зміни, які виникають з їхньої нестачі, повною мірою проявляються в післяродовий період: виділення слизу з маткової шийки дуже скупе або й зовсім його нема, покривна тканина піхви тонка, легко піддатна отиранню та пошкодженню. Слабке генітальне кровопостачання зменшує просочування зволожувальних виділень до просвіту піхви, що призводить до її виразної сухості, яка полегшує зараження гнійними бактеріями. Повнокрів’я клітора та сорому під час пестощів незначне і слабко позначене.

У зв’язку з усіма цими перемінами пестощі у перші післяродові тижні повинні прикладатися радше до чоловіка, бо в жінки сексуальний апарат тоді ще не готовий сприймати такі подразники.

Через 6 тижнів після родів уже можна помалу починати нормальне статеве співжиття, але описані вище слабування більшою чи меншою мірою іще залишаються і треба користуватись усіма допоміжними засобами, що я їх радила жінкам, які розпочинають статево співжити: вазелін на промежину перед зносинами, зволоження піхви ватою, змоченою розчином борної кислоти у гліцерині, що запобігає можливим інфекціям та болеві під час зносин. Крім того, у співжитті не слід перебирати міру і треба дати жінці спокійно повернутись до норми. Приймемо, що за три місяці після родів піхва та геніталії вже цілком повертаються до стану, який був перед вагітністю.

Цікаво б було опитати чоловіків на тему того, якими вони бачать своїх вагітних жінок з погляду статевих зацікавлень. Перші місяці, як правило, не висувають заперечень у цій сфері. Щоправда, деякі влюбливі татечки жаліються на певні психічні загальмування, бо бояться, що співжиття зашкодить дитині.

Інші засвідчують помітне зменшення або повний брак статевих зацікавлень до своєї дружини в останні три місяці вагітності; пояснюють це її поганим зовнішнім виглядом (збільшений живіт, набряки, плями тощо). Як правило, таке ставлення виявляють чоловіки, статевість яких більше складається з тілесного компоненту, аніж почуттєвого. Багато хто з них у розмові віч-на-віч зізнавався, що у цей час ходив “на сторону”, нерідко застерігаючи, що таке сталося вперше після одруження, але нічого не міг з собою вдіяти, бо відчував страшенну огиду до своєї вагітної жінки. Може, тут якісь нез’ясовані фізичні відчуття, але, як я вже казала, часто буває, що коли вагітна жінка не переймається своїм зовнішнім виглядом, то це стає причиною критичного погляду чоловіка і пробуджує в ньому статеву знеохоту.

Приємно спостерігати, що в останні роки більшає інтерес чоловіків до переживань своїх вагітних дружин.

Жінкам, у яких уже траплялися передчасні роди (викидні) або загрожуть бути (за результатами цитогормональних аналізів), слід відмовитися від зносин у перші три місяці вагітності, тому що це пора найбільшої схильності до самочинного переривання вагітності. Цілком зрозуміло, що визначати, скільки часу статево стримуватись, повинен тільки лікар.

Кволим, хворобливим жінкам, які погано переносять вагітність (іншим теж не завадить звернути на це увагу), раджу утримуватися від зносин кілька днів у періоди, на які за нормальних умов випадав би строк місячних. Варто від самого початку вагітності позначити собі у календарику строки, на які випадали б чергові місячні, і додержуватися поради, яку я дала. Дні, на які повинні припадати місячні, наражені на значно більшу небезпеку викидня.

Коли під час нормального співжиття звикли зближуватися у позах, при яких прутень глибоко входить у піхву, а від цього ударяє в маткову шийку й черкає об неї, то в період вагітності належить змінити позу на більш підхожу і звертати увагу на те, аби прутень вводити обережно та не дуже глибоко.

Періоди статевого стримування на 6 тижнів до і 6 після родів повинні суворо додержуватись. Не раз у розмовах з лікарями я стикалась з наріканням: «Як жінка буде здорова, коли зразу ж після приходу з лікарні (за 7-10 днів після родів) чоловік змушує її співжити і через кілька днів жінка вертається назад з тяжким запаленням матки та яєчників?».

Безперечно, таке легковажне ставлення до здоров’я дружини — це велика чоловіча провина. Але не забуваймо, що чоловік з великим темпераментом, призвичаєний за багато років до щоденного статевого співжиття, нерідко дуже погано переносить статеве стримування. І тут криється страшенно небезпечний поворот у житті сім’ї. Коли жона не досить пильно стереже домашнє вогнище, з’являється інша жінка і розбиває родину.

Вказівки щодо стримування повинні також і радити, як робити, щоб і вовк був ситий, і вівця ціла. Інакше кажучи, як у той період задовольнити потреби чоловіка і водночас не захворіти. Жінка, що вміє користуватись способами, які здатні тимчасово замінити нормальний статевий акт, може щасливо розв’язати цю проблему. Але — і це я вже не раз підкреслювала — вагітнісний та післяродовий період — не найкраща пора для навчання петингу. Набагато приємніше та розсудливіше оволодіти цими методами раніше.

У періоди статевої стриманості, що її іноді приписують у перші місяці вагітності, слід обрати такі пестощі, які вдовольняють чоловіка, але не викликають оргазму у жони, бо при загрозі викидня дуже шкідливо доводити матку до сильного повнокрів’я та її скорочень (що завжди відбувається під час оргазму).

Я на той період пропоную доводити до виприску ласканням і дотиканням прутня або цілунками. Певна річ, спершу цілуємо, притуляємося, пестуємо, як-то кажуть, узагалі, а далі подразнюємо ділянку промежинного шву, яєчок та прутня, аж доки він цілком зведеться. Можна здійснити акт і в задній бічній позі між стегна, змащені вазеліном.

У період 6-тижневого передродового стримування можна застосовувати як вищенаведені різновиди пестощів, так і акт ззаду між стегна, цим разом старанно заткнувши піхву ватою, аби запобігти можливому зараженню.

Після родів застосовуємо подані вище способи, але ще можна вдатись і до акту при звичайній лежачій позі — на поверхню живота, куди кладемо схрещені долоні, легко змащені вазеліном. Зносини відбуваються між шкірою живота і поверхнею долоні. Всі ці методи варто випробувати й ознайомитися з ними раніше, коли кожен з них несе у собі риси привабливості та новизни. Але якщо подружжю вони ще не відомі, ніколи не пізно ввести їх до свого співжиття.

Підсумовуючи, скажу, що всі ці мої поради спрямовані на те, щоб чоловік під час вагітності своєї дружини не відчував себе покинутим та відштовхнутим, щоб, оточений піклуванням та ніжністю, мав дужче бажання піклуватися та допомагати мало самостійній на ту пору жінці.

В медицині є таке правило: завжди легше запобігти, ніж лікувати. Краще самій потурбуватись про чоловіка у цій сфері, ніж полишати місце для дій іншим жіночкам, які кращі за неї тільки тим, що у той час просто не вагітні. А зараз давайте приділимо трохи уваги догляду за фігурою вагітної жінки.

Безперечно, одна з найістотніших ознак жіночості — це зовнішній вигляд та дбалість про цей вигляд. Період вагітності надмірно розтягує і тим самим пошкоджує шкіру живота та грудей, ділянок, які найдужче збільшують свій обсяг, призводячи до численних дрібних розривів підшкірної сполучної тканини. Такі розриви починають з’являтися десь на 5-му місяці вагітності і їхня кількість поступово зростає в останні три місяці. Інколи вони можуть виникнути раніше, особливо в огрядних жінок, що не дружать з фізкультурою, у яких м’язи слабкі та непружні. Розриви мають вигляд синьо-вишневих смужок, які проступають на животі, стегнах та персах.

Тоді, коли м’язи та підшкірна сполучна тканина через надмірний розтяг піддається розривам, тобто, коли з’являються сині смужки, небагато вже чим можна пособити. На тих місцях залишаться потім білі рубці, що гидко покривають зморшками поверхню шкіри живота, викликаючи утворення складок шкіри та обвисання її після вагітності.

Належний догляд за животом та персами, що проводиться від моменту, коли пошкодження ще не виникли, себто від 4-го місяця вагітності, успішно їм запобігає і, зміцнюючи м’язи, дає змогу після родів цілком вернути попередній стан. Навіть жінки після спареної вагітності (що виношували двійню), як я не раз переконувалася у своїй лікарській практиці, народивши близнят, вже за кілька діб, а іноді й прямо за кілька годин, мають живіт без жодних складок та звисань шкіри. Ефект такий неймовірний, що часто — як казали мені пацієнтки — товаришки по палаті були просто вражені різницею вигляду живота жінок, що вдавалися до масажу, і тими, які про свої м’язи вчасно не потурбувалися. Про це слід обов’язково пам’ятати, бо, згаявши відповідний час, вже не зможемо нічого переробити.

Так само важливо й підтримувати стрункість фігури, чого неважко досягти, виконуючи всю звичайну домашню роботу (зрозуміло, без важких робіт). Схожий ефект дають довгі прогулянки досить пружним швидким кроком. До того ж є ціла група гімнастичних та дихальних вправ під спільною назвою школи безболісного народження. Ці вправи зміцнюють м’язи живота, хребта та промежини, готуючи їх до родів. Вони також охоплюють науку дихання під час родів, що полегшує народження та поліпшує загальний стан плоду. Докладні відомості про вправи, пов’язані з безболісними родами, можна знайти у спеціальних публікаціях, присвячених цьому питанню, приміром, у книжці Влоджімєжа Фіалковського “Народжується людина”.

Вертаючи до масажу, опишу, як його слід робити. Починаємо, як я вже казала, десь з 4-го місяця місяця вагітності, коли матка ще не надто напинає поверхню живота, і та поверхня дає себе взяти пальцями.

Мал. 47. Масаж живота під час вагітності:

А — схоплення шкірної складки пальцями — підтягування-скручування та відпускання.

Б — лінії на стегнах та животі показують місця, на якихслід виконувати масаж.

Беремо складку шкіри якомога глибше, наче хочемо вщипнути, так, щоб майже вся заглибина долоні між великим пальцем та іншими пальцями була заповнена. Потім легко притискаючи ті пальці до великого пальця, робимо такий рух, як під час стріляння з пальців — Мельхіор Ванькович назвав це колись “щипом з викрутасом” — виконавши такий власне цей викрутас, міцно тягнемо шкірну складку так, щоб вона, випорснувши з пальців, видала відлунок хлопка. Таким чином частину ділянки, що покриває черевну стіну, натягуємо, масажуємо, прокручуючи пальцями, і напинаємо, потягуючи наостанок. Завдяки цим дійствам посилюємо наплив крові до підшкірної сполучної частини та м’язів живота, що зміцнює та упружнює їх.

Поскубуємо так дрібними хапками довкола пупка і по спіральній лінії аж до стегон та ділянки грудочеревної перепони. Масаж слід робити щодня протягом 10-15 хвилин, перед цим, щоб не понатирати шкіру, посипавши її поверхню тальком. Після ”щипанки” живіт повинен бути почервонілим та гарячим. Масаж робиться щодня аж до кінця вагітності.

У міру збільшення матки, особливо на 8-9 місяці вагітності, інколи бувають труднощі з узяттям шкіри, міцно напнутої на животі. Але тим паче у цей період не слід припиняти масажу, бо, розтягуючись, шкіра знеповнокровлюється, внаслідок чого репається. Деякі жінки побоюються, що щипання живота може зашкодити дитині. Не треба цього боятися, бо дитина, зачинена в матці, сповненій рідиною, є в абсолютній безпеці. Рідина ж, як відомо, не стискується і прекрасно оберігає від будь-яких травм; ясно, що не від травм такої міри, як падіння на живіт.

У пізній вагітності дитина, мабуть, уже відчуває рухи та ляскіт шкіри масажованого живота і нерідко дає про це знати, ворушучись, але це просто реакція на тривожні звуки із зовнішнього світу, а не ознака якихось страждань.

Застосовуючи масаж протягом кількох місяців вагітності, придаємо собі додаткового клопоту, та все це щедро окупиться після родів, коли фігура залишиться майже не змінена.

Ще одна маленька заувага. Після перших днів масажу жінки нерідко скаржаться, що в них болять м’язи і що вони почувають себе нездоровими. Це нормальна реакція на початок вправ. За кілька днів негаразди минуться і дальші масажі будуть уже зовсім безболісними.

Ще один об’єкт піклування — це груди, котрі у зв’язку з годуванням теж помітно об’ємнішають, що може призвести, як і на животі, до дрібних проривів шкіри. Після того, як жінка припинить годувати, такі тріщинки збільшують обвислість персів. Як і живіт, грудь слід масажувати від 4 місяця вагітності. Щовечора, коли миємося, розтираємо її мочалкою, змоченою у холодній воді, доки стануть гарячими та почервоніють. Масаж робиться три-п’ять хвилин круговими рухами довкола соска по всій груді. Те ж саме виконуємо і на другій груді. Далі витираємо рушником і намащуємо соски та навколососкові кружки жирним косметичним кремом. Потім масажуємо добре помитими руками змащені соски, потягуючи та посмикуючи за них, потираючи поміж пальцями, досить сильно шарпаючи та поскубуючи, аж до відчуття слабкого болю. Такий масаж треба робити щовечора по п’ять-десять хвилин.

Натираючи перси, загартовуємо соски, зміцнюємо м’язи і поліпшуємо їх кровопостачання. Щипаючи та масажуючи соски, викликаємо потовщення верхнього шару шкіри і запобігаємо пізнішому розривові її під час годування. А ті ж бо дрібні тріщини відкривають дорогу інфекції і можуть призвести до появи гнійників у груді.

Після родів дає про себе знати нова проблема: виховання малої людини. Найкращим розв’язанням для дитини та матері була б можливість догляду за немовлям удома принаймні до трьох років. На жаль, хоча б у грошовому відношенні, не завжди це можливо, і багато працюючих матерів змушені користуватись послугами дитячих ясел.

Не забуваймо, що перші роки життя дитини — це пора, коли формується почуттєвість та потреба зв’язку. Контакт із матір’ю та кліматом її любові так само конче потрібен дитині, як і їжа чи повітря.

Дітей, що здаються в ясла, батьки повинні забирати якнайчастіше і, коли ті перебувають удома, обдаровуватися подвійними ніжністю, піклуванням, пестощами, щоб відшкодувати їм нестачу інтимного контакту у великому гурті.

Нинішні закони надають матері можливість узяти трирічну неоплачувану відпустку по закінченні платної “декретної”. За таких обставин, безперечно, варто трохи обмежити сімейні витрати і скористатися можливістю створити дитині умови для правильного розвитку почуттєвості. А, отож, коло замикається, і дійшли ми до проблем першого розділу книжки.

X... а потім жили довго та щасливо

Плине час, народжуються діти, виростають, виходять з батьківської домівки, засновують власні сім’ї. І, врешті, залишається самотнє стареньке подружжя.

Добре, коли пощастить їм дійти до пізніх років життя разом. І все ж часто залишається самотній чоловік чи самотня жінка, які попри загальне переконання у суспільстві, що “вони вже дуже старі” — до самої смерті залишаються чоловіком і жінкою.

І тут коло замикається. Громадяни середнього віку пропонують стареньким, так само як і молоді — “утихомиритися”, перевести свою енергію в інше річище.

У будинках пристарілих, буває, не подумавши, розділяють подружні пари, бо нащо їм ще спільна кімната!... У такому віці?...

Сьогодні, у добу розвитку ґеронтології — науки про старіння —більше стали звертати на це уваги, зокрема, коли йдеться про родини. Але прохання стареньких, які прагнуть провести лишок життя разом, прохання про спільну оселю, ще викликають сповнені жалості усміхи та пропозиції, аби взялися краще за діло: стали працювати у клубі або бібліотеці, опоряджати приміщення чи доглядати за квітами.

Певна річ, ці заняття повинні приборкати “розпутні” бажання і обернути надмір енергії на пристойні діла. А отож, знов — “утихомиритись”. А статеві напруги розряджаються тишком-нишком або у снах-мріях, рукоблудстві чи гірше того — всіляких хворобливих відхиленнях статевого потягу.

Колись побутувала дуже простакувата думка, що статева активність у людей, особливо у чоловіків, у зрілому віці (старість починається після 80-ти) діє послаблююче та вкорочує віку. Такі погляди залюбки виказують люди, які з тих чи інших причин більше цінують психічний бік кохання, а тілесний вважають за щось другорядне, вторинне, за неминуче зло — аби рід людський не вимер.

Вони жваво роздають гарні поради і молодим, і старим, пропонуючи “замість” гімнастику, спорт та рух на свіжому повітрі. Це все прекрасно й таке можна порадити на будь-який вік.

Безумовно, можна порадити, тільки чому замість?...

Ігор Фельштейн у “Ґеронтосексології” пише: «Може, той факт, що статева активність — це домашній спорт, тоді як більшість інші занять спортом відбувається поза домівкою, на свіжому повітрі та сонці, а також те, що секс — це справа двох людей, а спорт на повітрі гуртовий та змагальний, вкорінює таке ставлення, що спорт і статева активність в певному сенсі несумісні.

Не можна заперечити, що м’язові вправи та спорт справді сприяють здоров’ю та оберігають проти багатьох хвороб. Однак, раз регулярні вправи м’язів кінцівок підтримують їхню напругу, поліпшують діяльність, то впевнено можна сказати, що й регулярна сексуальна активність підтримує напругу статевих м’язів, поліпшує статеву діяльність та якість статевих актів».

У всякому віці, а особливо у віці старому, орган, не працюючи, швидко хиріє.

Мені часто доводиться спостерігати занепад та згортання піхви у жінок не дуже й старих, 40-50-літніх, за кілька років по овдовінню або незаміжніх. Уже після кількох років статевої стриманості орган стає непрацездатним. Жінки ж, які не припиняють статево співжити, навіть на 80-му році життя мають цілком справні жіночі органи.

Дослідження фізіології статевого акту, які провели Мастерс та Джонсон, показали, що нервові, м’язові та судинні реакції під час зносин у старих людей, близько 80-го року життя, нічим не різняться проти реакцій у середньому віці — звичайно, в людей, які регулярно статево співживуть.

Буває, що в похилому віці постають різні клопоти, пов’язані з хворобами, але здебільшого упорядковане статеве життя не лише не шкодить, а, навпаки, поліпшує кровообіг, урівноважує нервову систему та поліпшує загальне самопочуття. Проте є хвороби, при яких статеве співжиття слід припинити.

Недуги старості, пов’язані з ревматичними змінами у стегнових суглобах, з хворобами кишечника чи підвищеним кров’яним тиском нерідко призводять до труднощів у співжитті. Крім того, якщо навіть статевий потяг і не ослаб, виникають різні порушення діяльності органів: у чоловіка під час зносин, бува, зовсім спадає зведення прутня, у жінки меншає зволоження піхви або надмірно слабнуть промежинні м’язи. Більшість цих неладів можна виправити, змінивши позу або техніку статевого акту.

При послабленні м’язів промежини та широких розривах, що залишилися від родів, згодяться всі пози, що дають скорочувати стегнопривідні м’язи та частково скорочувати пошкоджені піхвові м’язи. Звуження входу до піхви вимагає пози з широким розхилом стегон, аби максимально розтягти м’язи переддверного замикача. Оволодівши м’язовою грою промежини та стінок піхви у молодості, жінка може згодом, як у чоловіка з’являться негаразди зі зведенням прутня, компенсувати його розлади і, поперемінно напружуючи та розпружуючи піхвові м’язи, довести обох до оргазму при прутні, що нерухомо залишається у піхві.

Урівноважити подібні розходження — це багато значить, бо статеві реакції жінки з роками змінюються менше, ніж це діється зі статевим потягом у чоловіка. Навіть попервах холодна жінка вже цілком розвинена після тридцятиріччя, а вершину своїх можливостей здобуває між 35-м і 50-м роками життя. І ці можливості практично не меншають з роками, якщо жінка продовжує співжити. У багатьох жінок сексуальний голод з’являється пізно, але раз уже прийшов, лишається до пізньої старості.

Важливим є й звільнення від страху перед небажаною вагітністю. Після припинення місячних жінка вже без ляку може віддаватися сексу, не турбуючись за протизаплідні засоби. Це наче друга молодість, тим прекрасніша, що безпечна, зріла в почуттях та глибині тілесних зазнавань.

Хоча моя книжка призначена для дорослої молоді та дорослих подружжів, але думки про похилий вік тут теж до діла, бо все життя, а особливо у старості, пожинаємо врожай, засів якого зробили у молоді роки. Просто важко собі уявити ніжну та турботливу терпимість до недоліків партнера у сексуальних справах, коли біля витоків її не лежить сердечне почуття приязні. Життєвий доробок однаковою мірою торкається як тілесних справ, так і почуттєвих пов’язань.

Секс — це не бідний родич кохання, як дехто гадає. Почуттєві і тілесні справи — рівноцінні та нерозлучні партнери. Деколи владарює перший, деколи — другий, але коли викорінити чи знищити тілесний бік еротичної любові, то це скалічує її глибоко та безповоротно.

Вже цитований К. Гетчин писав, що любов ніколи не є тим самим для чоловіка, що для жінки.

Правдивість цього твердження спостерігаємо вже від народження любові. Торкається воно цілого життя двох людей. Цей автор далі пише, що чоловік жадає кохання, як жінка грошей — на розтринькування. Зате жінці кохання приносить тривкі цінності, які вона старанно накопичує все життя, аби було на майбутнє. Чоловік же на старість воліє приберегти грошей.

А, може, все ж не тільки?... Позирнімо нескромно у подружній затишок Ваньковичів (М. Ванькович: Атлантик. Пацифік, Варшава 1972): «... Коли прокинувся, мама розтулила завісу, відкривши скляну стіну, і я відчув себе, наче в акваріумі.

... Блакитний нейлоновий халат, що ти його подарувала мамі (це уривки з листа до доньки) був на ній. Пересувалася на тлі того всього, як фантастична кольорова рибка, пускаючи на пучину світла, заломленого у темній зелені, ті забавні вуалі — плавці мережив...

– Знаєш, — кажу до мами, потягуючись у ліжкові — ми, наче павучки, яких бабине літо несе крізь світи у м’яких струменях розпашілого повітря; кожен сидить у повітряній кульці, яку сам видмухав, і є щасливий.

– Ах, Пусю! — поквапно відказує мама. — Ах, який же ти, вигадливий. Справді, Пусю, завжди щось видумаєш!

Оце і є на додачу до щастя — повага жінки!

Проте їй треба поспішати. До ліжка подає очищений апельсин, потім їдемо до Великого Дому на сніданок, де наливає мені кави, а все-все довкола волає, щоб і їм теж. Не хочуть змиритись, що маю авторське право на “люляння”.

... Дощ припустив, зненацька щось заторохтіло при вході і у дверях з’явилася мама. Принесла мені ліхтарик, побачивши, що я забув його взяти, і стала чекати з парасолькою.

Серед присутніх запанувало глухе здивування. “Ого, ти ба, — озвався першим містер Дейвіс — моя б сказала: «Йди ти під три чорти!».

... Дрімаю недовго, тож мамі треба швидко впоратися по обіді, а, пробудившись, я звик пити чай. Навчився, що коли схочеться чаю, похрюкую, як морська свинка Евуні. Вона завжди так робить, коли Евунія йде до холодильника. Тоді кроликові (дружині) дозволяється входити в мої покої, де на дверях висить плакат: між роззявленою псиною пащею і кролячим вухом напис: “Злий собака!».

Ось Вам лист-документ підкаблучника, бо ж відомо, що чоловіки, які “під п’ятою” у жінки, в таких от грізних позах дають вихід своїй мужності.

Скільки років кохання та спільних бід треба, щоби так дивитись на себе восени життя. Такою-то, власне, системою тямуща жона робить із чоловіка “підкаблучника”, не ранячи його кохання, не посилаючи до чортів і доглядаючи мало не мимохідь чоловіче заворожіння собою до пізніх літ життя.

Багато років бачила я справжнє осіннє кохання. Мої батьки були такою парою. На жаль, мама померла зарано. Тато, котрий завжди розповідав про неї, як про молоду та чарівну дівчину і всім-всім читав вірші, що їх колись склав на її честь, майже десять років глибоко над чимось думав і думав. Аж одного дня покликав каменяра вирізьбити на нагробку мами, хоч як і обурювались дуже католицькі тітки (фу, щось таке, замість загальноприйнятих набожних версетів), напис: «Була мудра, добра та прекрасна».

У це речення вклав усе своє кохання та пошану до неї — а вона... вона, власне, така й була.

Звичайно, легше відгорлати: “Йди під три чорти!”, аніж день у день крізь ціле життя розбудовувати своє кохання — але колись у пору відпливу залишаємося смертельно самотні, коли не вистачає однієї-єдиної людини, яка без слів розуміла кожне наше “похрюкування”.

Як роздумую про це, одразу ж на пам’ять спливає уривок із “Звіяні вітром” Маргарет Мітчел — видатного любовного роману світової літератури: «Батько ніколи вже не вийде з цього стану напівстуманіння, — вона раптом збагнула цю істину (...), — і до останку своїх днів він все чекатиме й чекатиме на Еллін. Увесь він перебував у якійсь далекій, імлистій, мрячній країні, де спинився час, а вона, Еллін, завше була коло нього, у сусідній кімнаті. Головна пружина його життя розскочила в мить її смерті, а разом з нею минула його впевненість у собі, його завзятість та висока живучість. Еллін була Глядачем, перед яким розігрувалася драма життя Ґеральда О’Гари. А тепер, тепер завіса впала, впала навіки, лампи згасли. Глядача раптом не стало і старий вражений актор лишився на сцені сам».

Ось тут і криється істотний сенс кохання. Кожна людина мріє про велику роль, яку зіграє у своїм житті, і Глядача, якого зачарує ця гра.Глядача, який дає нам почуття безпеки та надзвичайної цінності всіх здобутків нашого життя. Глядача, яким є і бути може тільки любляча людина, що йде разом з нами крізь життя.

© Michalina Wislocka “Sztuka kochania”, Iskry Warszawa 1978

Оглавление

I Дитинство та юність

ІІ Кохання юних

ІІІ Чуття

IV Перші кроки удвох

V Як виникає насолода?

VI Оргазм

VII Одноманітність — ворог кохання

VIII Як запобігти вагітності?

ІХ Вагітність і секс

X... а потім жили довго та щасливо