Корсетна майстерня пані Марії [Анатолій Соломко] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (36) »
Коли юнак з дівчиною підійшли до храму, служба вже закінчилась. Два ченці, підтримуючи під руки здоровенного гладкого архієпископа, неквапливо підвели його до довгої, схожої на відчинену скриню чорної карети, обережно всадовили і, задкуючи в поклоні, пішли. Шовкова ряса, срібний хрест на грудях, в петельці коміра — другий, невеликий, що свідчив про захист архієпископом дисертації і про присвоєння йому звання магістра богословських наук, червона стрічка ордена Володимира приковували погляди богомільних фанатиків. Хоч кінчиком пальця доторкнутися до божого намісника на цій грішній землі — і то радість, адже ще з дитячих літ їм втокмачували про чудодійну силу його преосвященства, та хіба протовпишся… За владикою в супроводі переодягнутих жандармів та поліцейських з собору вийшов губернатор. Побрязкуючи орденами та медалями на випнутих широких грудях, його превосходительство, притримуючи позолочений ефес шаблі, широким кроком рушив до карети. Високий, худорлявий, із ледь помітними павутинками сивини на скронях і маленьким темно-жовтавим обличчям, він, знявши кашкета і шанобливо схилившись, припав до руки архієпископа. Охоронники тим часом безцеремонно розігнали натовп, і четверик коней потяг карету його преосвященства. А губернатор сів у фаетон і в оточенні кінної поліції покотив до свого палацу: туди вже з’їжджалися запрошені високопоставлені гості, щоб достойно відсвяткувати дев’яту річницю царської коронації. Саме в той день Андрій Русанов, член підпільного комітету соціал-демократичної робітничої партії, за завданням керівництва і зустрівся з Марією Шульгіною, яка більше трьох місяців була в глибокому підпіллі. Її корсетна майстерня за цей час зажила в Курську гучної слави: міські модниці належно оцінили неперевершену майстерність вельмишановної пані Марії. Майже всі місцеві знали її в обличчя, і зустрітися з нею, не викликавши зайвої цікавості, було непросто. Андрій з Марією звернули в тихий, чисто підметений провулок, в якому мешкала Шульгіна, і враз зупинилися — десь недалеко грали на скрипці. Прислухалися і поволі рушили на звуки. В ошатному цегляному будиночку, що стояв між фруктовими деревами, побачили відчинене вікно. Мелодія линула звідти — ніжна, задушевна, вона навіювала мрійливий настрій. Постояли хвилину-другу, насолоджуючись чарівними звуками, й рушили далі. Скоро опинилися перед масивними зеленими ворітьми, на яких тьмяною позолотою виблискував імператорський орел з розпростертими крилами, а під ним на всю ширину воріт сяяла білою фарбою вивіска: «Корсетна майстерня Марії Шульгіної». В глибині — невеликий двоповерховий будиночок, та з вулиці за квітами і буйною зеленню його не було видно. — Мабуть, щирої душі твої господарі — роздумував юнак. — Не скаржусь. То зайдемо? Хлопець ствердно кивнув, пропускаючи дівчину поперед себе в хвіртку. Увійшли до
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (36) »
Последние комментарии
1 день 7 часов назад
1 день 7 часов назад
1 день 8 часов назад
1 день 8 часов назад
1 день 10 часов назад
1 день 10 часов назад