І що воно за час! [Сін’їті Хосі] (pdf) читать онлайн
Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Сін’їті ХОСІ
– Передаємо останні новини. Міжнародні події. Напруженого становища на
жодному з кордонів між країнами не спостерігається. Внутрішні події. На вчорашній
день кількість правопорушень у нашій країні дорівнювала нулю… – лунав голос.
На екрані великого телевізора на стіні – чудовий краєвид із горами та морем.
Чоловік, що лежав перед екраном, пробурмотів:
– Не те, зовсім не те!
В кімнаті приємна прохолода. Повіває чисте, свіже, запашне повітря. В сусідній
кімнаті прибирає робот.
Програма змінилася. Екраном попливли фантастичні кольорові візерунки,
полилася приємна музика. Чоловік подивися трохи, тоді клацнув перемикачем і став
натискати кнопки з цифрами – екран міг працювати і як відеотелефон. Сигнал
виклику урвався, на екрані постав приятель. Чоловік запитав:
– Ну як, усе по-старому?
– Звичайно, по-старому, хіба не бачиш?
І приятель розмовляв лежачи. Він палив цигарку, а робот тим часом робив йому
масаж.
– А ти ніби ще пострункішав!
– Ще б пак! Та й ти не погладшав!
Друзі втішено засміялися.
– Ніде нічого не трапляється. Воно, взагалі, непогано…
– Твоя правда, просто чудово!
Сьогодні – не новорічне свято. Ба навіть не вихідний! Найзвичайнісінький собі
день. Чоловік не витримав:
– Спокій та спокій, а час спливає. Аби якась подія, хоч маленька, хоч одна!
– Може, ще й значна?
– Ще краще!
– Знаєш, як це зветься? Небезпечні думки! Втім, не в тебе одного вони
виникають. Але ніхто не пробує сам кудись піти й щось утнути. Тож такі думки
можна навіть не вважати небезпечними. Це ти просто відчуваєш, що запізно
народився. Невже сам не розумієш?
– Та розумію я все! Вже й побалакати не можна!
– А все ж наш час… Колись таке нікому й не снилося!
– Ет, якщо заведеш про давнину, то кінця тим розмовам не буде. Марне
базікання! Ну, бувай здоровий!
– Цього міг би й не казати, все одно ніхто не хворіє. Хоч-не-хоч, будеш здоровим
і житимеш довго.
© 1987 Ігор Дубінський (переклад українською мовою)
Сін’їті ХОСІ
І що воно за час!
– Та це тільки приповідка. Бувай!..
Чоловік вимкнув телефон, і постать його приятеля на екрані зникла. До кімнати
ввійшов робот і запитав:
– Ви нудьгуєте, пане? Може, заграти на піаніно? Чи почитати книжку?
– Та ні, дай спокій!
– Може, волієте якусь гру? Або поїздку електромобілем по околицях?
То був бездоганний універсальний робот. Грав в усі ігри й програвав, коли слід.
Водив машину так, що аварій можна було не боятися. Вірні роботи ніколи не
завдавали шкоди людині. Й уночі робот не спав, охороняв дім від злодіїв. А втім, які
там злодії!
У двері подзвонили, й робот пішов відчиняти. А чоловік собі лежав. Прийшов
робот-розсильний.
– Ось вам продукти на тиждень!
– Дякую!
Грошей платити не треба. Робот узяв продукти, відокремив частку, щоб
приготувати їжу, а решту сховав у холодильник і замкнув на ключ. Чоловік аж
скрикнув, побачивши таке:
– Що ж ти робиш!..
Такий уже настав час… Кожен у світі мав затишне житло, універсального робота.
Фізичної праці ніхто не знав.
Так що гріх нарікати. От тільки з їжею гірше. Комп’ютер несхибно розподіляє на
всіх порівну. Але одержаного ледь вистачає, аби не вмерти з голоду…
Робот відказав:
– Я особисто не розумію, що таке порожній шлунок. Тому співчуття від мене не
ждіть!
“Паскудство! Хоч би поцупити щось їстівне!” – Та далі думок справа не йшла, бо
бракувало сили. Хтозна, чи пройшов би самотужки хоч півсотні метрів. Краще вже
лежати…
Тому й не було злочинців. А зухвальця, що розв’язав би війну, – й поготів.
© 1987 Ігор Дубінський (переклад українською мовою)
2
Последние комментарии
10 часов 10 минут назад
10 часов 27 минут назад
10 часов 52 минут назад
11 часов 24 минут назад
12 часов 31 минут назад
14 часов 12 минут назад