Українські казки [народ Український] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (46) »
УКРАЇНСЬКІ КАЗКИ
Як цап хизувався перед бараном
Якось узимку ходить баран містечком і збирає сіно, що порозтрушувалося з возів. На ґанку лежить цап і гріється на сонці. Цап побачив барана, та й давай глузувати, сміятися з нього: — Гей ти, опудало-мужичище! Убрався в кожушище та насилу повертаєшся, як той ведмідь. Ось подивись, який я прудкий та жвавий в легенькому сурдуті. — Мені добре і в кожусі, дарма що я опудало, — каже баран. — А дивись, баране, який я гарний в сурдуті та як мені легко танцювати, — каже цап та скік із місця. Зіп'явся на задні ноги, передні задер вгору та мах на один бік головою. Круть на другий бік рогами. Верть хвостиком. Зігнув шию дугою, ще й борідкою потряс. Баран витріщив очі на цапа й каже: — Постривай лишень, ось прийде вечір та вдарить мороз, тоді побачимо, кому з нас краще. Сонце зайшло. На небі стали червоні стовпи. З-за лісу виглянув страшний мороз із очима. Як дмухне холодом… Лід затріщав, неначе хто з рушниці вистрілив. У лісі дерево залущало! Дмухнув мороз на барана. Баранові байдуже: тепло йому в кожусі. Як скрутить мороз цапа, — цап аж підскочив, неначе його хто окропом ошпарив. — Гей ти, лапище-мужичище! — кричить цап барану. — Скидай швидше кожуха, хай я трохи погріюсь! — Чи то можна, щоб такий пан та вбрався в простий кожух? — каже баран. Тоді цап заходився просити барана: — Ой, братику, баранчику, голубчику! Не видержу, бо дуже дошкуляє! Таки-так, неначе ножами ріже по шкурі та голками шпигає. Я хоч притулюсь до твого кожуха та хоч боки погрію! — Та йди вже, чваньку, грійся, — каже баран. — Я знаю, що не з добра пан у жупані ходить, а того, що свити не має. Та це, бач, не вперше, коли сурдут коло кожуха боки гріє.Гай гай
Жив собі бідний чоловік. Мав одного сина — статечного й робітного хлопця, та й сам не сидів склавши руки. Але бідність не могли вони подужати і тому жили у скруті. — Агов, батьку, досить із мене!.. Піду я у світ, і будете видіти, що знайду ліпшу долю. І хлопець зібрався в далеку дорогу. Батько провів його аж за поле. А там починався великий лісище. Попрощався чоловік із сином і тяжко зітхнув: — Та чи побачу ще тебе? Гай-гай! Як вимовив це слово, з'явився коло нього якийсь чоловік. Чорний-чорнезний і страшно паскудний! Каже: — Я тут! — А ми не кликали тебе, — відповідає батько. — Я не глухий, чув, як ти крикнув: «Гайгай!» — То я зі своїм сином прощався: «Гай-гай, — кажу, — чи побачу я ще тебе, сину, за свого життя?» — Ну, — каже чорний чоловік, — щоб ти знав: я головний серед усіх нечистих, і звуть мене Гайгай. Коли ти вимовив це слово, я подумав, що ти мене кличеш. І Гайгай уже намірився було йти геть. А потім щось собі надумав, повернувся і спитав чолов'ягу: — А куди ти виряджаєш сина, що аж сюди прийшов з ним прощатися? — Іде у світ на заробітки, бо вдома така скрута, що не можемо дати собі ради. — А чи пустиш сина служити до мене? Тяжкої роботи він мати не буде, але біду відігнати годен: можете забагатіти. Батько налякався: до проводиря нечистої сили відпустити єдиного сина? Але тут сам хлопець слівце докинув: — Я, батьку беруся! Гайгай поплескав його по плечу: — Такого легеня мені й треба! Я зроблю з нього царя! А ти, старий, щоб не знав біди, візьми оці гроші. І дав батькові мішок золота. Чорний-чорнезний чоловік із хлопцем миттю щез. А батько, геть зажурений, вернувся додому. Проте чого сумувати: жити вже є з чого, з голоду не вмре! А що сталося з сином? Гайгай поніс його в далекий незнайомий край. Завів хлопця до свого палацу, до пишної кімнати, й наказує: — Тут і будеш жити. Я ж говорив, що в мене не тяжка робота. Будеш собі в кімнаті сидіти, їсти й пити, чого душа забажає. Але виходити не смій; ні митися, ні стригтися, ні голитися тобі не дозволяю. Якщо витримаєш рік, по твоїй заслузі тобі заплачу. Чи згоден? — Згоден. Гайгай замкнув двері, й хлопець лишився в кімнаті один. Так перебув він рік. За той час обріс і став дуже брудним. З'явився Гайгай. — Вірно ти служив. Можемо з тобою вже розрахуватися. Але я просив би зостатися ще на один рік. — Та добре вже, зостануся, — погодився хлопець. Витерпів він і другий рік. Тоді Гайгай умовив його, щоб побув і третій. Так хлопець три роки жив у нечистоті. Зробився з нього здоровенний хлопчище, тільки страшно подертий і такий нечистий, що аж почорнів. — Такого відданого слуги, — каже дідько, — у мене ще не було. Тому не хочу тобі віддячити звичайною платою. Маю дяку тебе оженити. Даєш свою згоду? — Як на мене, то добре було би. Лиш хто піде за мене — такого немитого і оброслого? — То не твоя жура. Ти візьмеш царівну і станеш багачем. Але, коли будеш уже сам собі паном, даси мені- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (46) »
Последние комментарии
13 минут 55 секунд назад
2 часов 24 минут назад
1 день 15 часов назад
1 день 20 часов назад
2 дней 4 часов назад
2 дней 6 часов назад