Звичайна прогулянка [Алексей Яковлевич Корепанов] (doc) читать постранично, страница - 50

Класно!
- Що це за жарти? - спитав Фіалковий Мандрівнику часі.
Відображення кивнуло Едгарові. Кивок означав схвалення і підтримку.
Псевдовантажник дрімав собі далі. Насправді він не дрімав, а мав сеанс телепатичного зв’язку зі своїми співвітчизниками.
- Нарешті! - буркотливо мовив Двійник і поморщився. - Непотрібні Речі.
- Ну-ну! - Дракон нервово поворушив вухами. - Не слід квапитися з висновками.
Сірий Чоловік дожував оранжевого бублика, повернувся до Двійника і повчально підніс палець.
- Гай-гай, не кожному дано в майбутнє прозирнуть, - продекламував він, - пізнати сіль. Уздріти дно. Уздріти суть. Не кожному.
Двійник скривився, але промовчав. Блакитний Лицар, карбуючи крок, підійшов до Едгара і простяг до нього долоні з Потрібними Речами.
Небо геть потьмяніло, і настав чи то вечір, чи то ранок.
Едгар обережно взяв Потрібні Речі. Він узяв загального зошита на дев’яносто шість сторінок у червоній обкладинці, ГОСТ 13309-79, і білу кулькову ручку з довгим стержнем і синьою пастою без вказівки на ГОСТ.
Він розгорнув загальний зошит на першій сторінці, зняв з ручки ковпачок і написав: “Звичайна прогулянка”.
Тоді поклав ручку в зошит, згорнув його і заховав Потрібні Речі до внутрішньої кишені своєї куртки.
- Порядок, - гучно промовив Блакитний Лицар з-під заборола і рушив до свого білогривого.
- Тільки не відкладай на потім, - порадив Дракон.
- От-от! - підтримало Відображення.
А Сірий Чоловік, певна річ, не зміг угамувати свого бажання знов довести до відома тих, що зібрались у Місті Флюгерів, свої віршовані вправи.
- Ми все завжди відсуваємо на потім, - проголосив він, ставши на лаву й прибравши пози бувалого декламатора, - за себе вболіваємо й ніколи не думаєм про те, що не встигаємо. Відкину все. І сяду до стола, й мрії плекатиму... А врешті, ні. Не пишеться. Хай потім. Можна зачекати! Та завтра - напевне. Вночі, при місяці. Ні дня без слова! Або ж у понеділок... Бо ж так зручніш мені. І знову й знов кажу собі, що потім, як минеться втома. Не пізно братись за перо ніколи. Й життя втекло - історія знайома...
- Т-та-ак... Заради цього не варт було братися за перо, - пробурчав Двійник. - Треба було відкласти на потім.
- А взагалі, хай тобі щастить, земляче. - Сірий Чоловік повернувся до Едгара, пустивши повз вуха Двійникову шпильку. - Напиши щось, гідне не юнака, а мужа.
- Ага, - невдоволено втрутився Двійник. - І віддай на рецензію. Отоді знатимеш, хто ти такий є насправді і яка тобі ціна базарного дня...
- Відключись, чуваче! -обурено вигукнула Чорнокоса Власниця. - Втомив усіх.
Фіалковий отямився. Вантажник рушив до своєї тарілки.
- Ну, навіщо ви так? - лагідно зауважило Відображення, звертаючись до Двійника. - Треба вірити...
В сутінках раптом почувся дуже знайомий звук. Звук тролейбуса, що наближався.
Тролейбус виповз із-за рогу, підкотив до зупинки, примусивши Дракона посунутися, і зупинився. Заскреготали, відчиняючися, двері. Гордо буркнув мікрофон. І всі дружно замахали й закивали, прощаючись. До наступної зустрічі.
Він сидів біля вікна, застромивши руки до кишень куртки, вдивлявся в сутінки, що ховали Місто Флюгерів, і думав про те, що субота минула і попереду ще цілісінька неділя.
Повз нього пропливали вогні світлофорів, неонові літери кінотеатрів, гастрономів і промтоварних магазинів, скреготіли на зупинках дверцята, гордо буркав мікрофон, стукали компостери, заходили й виходили люди, і коли він, відповідно до правил проїзду в міському громадському транспорті, підвівся з місця, заздалегідь готуючись до виходу, над проспектом знялась у небо літаюча тарілка, а в таксі, що обігнало тролейбус, він побачив Юдіф - вона квапилась до аеропорту. На неї чекав Ермітаж.
Він вийшов, провів поглядом тролейбус, перевірив, чи на місці Потрібні Речі - і рушив додому. Чи вночі, чи вранці...


© ЖАДАНІ ПОРОГИ ЗЕМЛІ / О. М. Дурєєв. ЗВИЧАЙНА ПРОГУЛЯНКА / О. Я. Корепанов. КОНТАКТ IV РІВНЯ. О. В. Покальчук: Фантастичні повісті та оповідання. - К.: Молодь, 1991. - 256 с. - (Компас).