Повторення пройденого [Тамара Шамілівна Крюкова] (fb2) читать постранично, страница - 42


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

навчалася. Якась дивна. Взагалі історія майже містична. З нею ще хлопчик був. Теж пришелепкуватий.

— А по-моєму, гарний хлопчина. Веселий, компанійський, — заступився за «новачка» Юрій Миколайович.

— Ну, звичайно, ви один одного відразу знайшли. Обоє рябоє. Як же ти можеш не заступитися за однофамільця, — незадоволено похитала головою Людмила Сергіївна.

— А що, він теж був Єрмак? — невинно запитав Антон.

— Уяви собі! Чи то Костя, чи то Микита, а втім, це не важливо. Ось вони і зчепилися. А головне — після цього і Єрмак цей самозваний, і дівчинка як крізь землю провалилися. Просто загадка.

— Буває ж таке! — протягнув Антон і філософськи додав: — Може, й добре, що Толь Іванович не поїхав на змагання. Хіба мало що там могло трапитися. Адже ніколи не знаєш, що краще.

Увечері Антону зателефонував Кирило:

— Тохо, ти як? З тобою все гаразд?

— Та начебто.

— А кажуть, що ти через Самсонову побився.

— Ну то й що? — запитав Антон.

— То це правда? — здивувався Кирило. — Вона ж зубрійка!

— Нічого ти, Кирюхо, не січеш. Настя — нормальна дівчина.

— Ну, ти даєш! Ви ж увесь час сварилися! Чого це ти раптом до неї так змінився?

Антон міг би розповісти Кирилові про подорож у часі, але чомусь промовчав. Можливо, тому, що вони з Настею дали одне одному обіцянку, а може, тому, що це була таємниця, яка зв'язувала лише їх обох.