Норвезькі народні казки [народ норвезький] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (45) »
Як курка врятувала світ
Якось увечері курка вилетіла на високого дуба та й заснула. І приснилося їй, що коли вона не піде на Лису гору, то весь світ загине. Вона швиденько злетіла додолу і так як була вирушила в дорогу. Іде вона і зустрічав півня. — Добрий день, півнику — золоте пір’ячко, — вітається курка. — Добрий день, курочко-чубарочко, — відповідає півень. — Ти куди так зарані? — Та йду на Лису гору, а то загине весь світ. — Хто тобі сказав? — питає півень. — Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося. — То й я піду з тобою, — каже півень. Ідуть вони, йдуть і зустрічають качку. — Добрий день, качко-крячко, — вітається півень. — Добрий день, півнику — золоте пір’ячко, — відповідає качка. — Ти куди так зарані? — Та йду на Лису гору, а то загине весь світ. — Хто тобі сказав, півнику — золоте пір’ячко? — питає качка. — Курочка-чубарочка. — А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — питає качка. — Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося. — То й я піду з вами, — каже качка. Ідуть вони, йдуть і зустрічають гуску. — Добрий день, гуско-товстогузко, — вітається качка. — Добрий день, качко-крячко, — відповідає гуска. — Ти куди так зарані? Та йду на Лису гору, а то загине весь світ. — Хто тобі сказав, качко-крячко? — питає гуска. — Півник — золоте пір’ячко. — А тобі хто сказав, півнику — золоте пір’ячко? — Курочка-чубарочка. — А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — питає гуска. — Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося. — То й я піду з вами, — каже гуска. Ідуть вони, йдуть і зустрічають лисицю. — Добрий день, лисичко-сестричко, — вітається гуска. — Добрий день, гуско-товстогузко, — відповідає лисиця. — Ти куди так зарані? — Та йду на Лису гору, а то загине весь світ. — Хто тобі сказав, гуско-товстогузко? — Качка-крячка. — А тобі хто сказав, качко-крячко? — Півник — золоте пір’ячко. — А тобі хто сказав, півнику — золоте пір’ячко? — Курочка-чубарочка. — А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося. — Дурна балачка, світ не загине, коли ви не підете на Лису гору. Ходімо краще до мене, до моєї хати, вам буде там гарно й тепло. Погодились вони і пішли з лисицею. Привела їх лисиця до своєї хати, розпалила вогонь, стало тепло, і їм захотілося спати. Качка й гуска вмостилися по кутках, а півень з куркою вилетіли на жердину. Коли гості міцно заснули, лисиця взяла гуску й пригребла її в другому кутку, далі від качки. А курка вчула крізь сон, що лисиця шарудить чимось, вилетіла на вищу жердину й промурмотіла: — Хто там товчеться? — А ніхто, — відповіла лисиця, — це вітер крутить сміттям по хаті. Спи собі й не базікай. І курка спокійно заснула. А лисиця перечекала трохи і заходилася пригрібати й качку. Курка знов прокинулась, вилетіла на ще вищу жердину та й промурмотіла крізь сон: — Хто там знов шарудить? Тоді скинула оком на лисицю й побачила, що та пригребла гуску й качку. Вона вилетіла на найвищу жердину, глянула крізь димар і вигукнула: — Ох, скільки там летить ситих гусей! Лисиця бігом надвір, бо хотіла вполювати ще одну гуску. А курка збудила півня й розповіла йому, що сталося з гускою-товстогузкою та качкою-крячкою. Потім вилетіли курочка-чубарочка та півник — золоте пір’ячко крізь димар і чимдуж подалися на Лису гору. Бо якби не пішли, то напевне загинув би весь світ.Про королівну, яка хотіла, щоб її слово було останнє
В одного короля була дочка, дуже зарозуміла і дуже метка на язик. Хоч би про що мовилося, вона хотіла, щоб її слово завжди було останнє. Тому король звелів розголосити у своєму королівстві, що віддасть дочку заміж за того, хто її переговорить, та ще й подарує йому півкоролівства. Можна собі уявити, скільки знайшлося хлопців, що хотіли спробувати щастя. Адже не щодня випадає нагода отримати королівну й півкоролівства. І брама до королівського двору не зачинялася. Цілими ватагами поспішали туди хлопці, з півдня й півночі, з заходу і сходу, верхи й пішки. Але жоден не переговорив королівни. Нарешті король оголосив, що кожному, хто не зможе переговорити його дочку, обсмалять вуха розпеченою кочергою. Бо королю набридло, що до його двору стікається стільки люду і все без пуття. Дійшла чутка про королівну й до трьох братів, синів убогого селянина. А що вони вдома ніколи навіть не наїлися досхочу, тільки голодних злиднів- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (45) »
Последние комментарии
10 часов 45 минут назад
10 часов 47 минут назад
23 часов 30 минут назад
1 день 2 часов назад
2 дней 12 часов назад
2 дней 21 часов назад