Ще літо, але вже все зрозуміло [Василь Карпюк] (fb2) читать постранично, страница - 35

поможе навіть гранична відвертість про те, що чай я вже давно допив і відклав Андруховича. А зараз п’ю коньяк, як виявилося — чотирнадцятирічної витримки, отриманий у подарунок кілька років тому від двоюрідного брата, і пишу цей «щоденниковий запис», наївно сподіваючись, що це лист у майбутнє.

* У жовтні 2015-го на 86-му році дідо помер на ліжку, над яким висить килим з оленями. Тепер у дідовій хаті лишилися тільки олені.

** Цей текст написаний 2009 року. Раніше, ніж більшість попередніх. Але написаний восени, тому він серед осінніх.

*** Цієї зими (2015–2016 рр.) хата теж ще не опалюється газом, тому добре.

**** На жаль, восени 2015 р. вийшло так, що я не зміг поїхати помогти татові вантажити гній, і тато «писав поему» сам. З роками все важче лишатися «поетом», тим більше, якщо поезія така правдива, як гній.

***** Тепер уже й дідо Василь. А він любив ходити до церкви. Зараз йому з цвинтаря ще ближче. Але в храм більше не заходить.

****** Так точно станеться якогось Великодня.

******* Тепер на стіні біля робочого місця в мене висить церковний календар, тому вже не проґавлюю.