Моя дорога птаха. Мамина книжка [Ольга Кузьменко] (fb2) читать постранично, страница - 10


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Копійками, які ви ше в них не встигли відібрати?
Чому ви не пошлете на війну своїх синів?
Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно.
Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків.
Скажіть мені, невже це виглядає справедливо?
Ой, не добре. Ой, біда. (2)
Чому холоднокровно ви зливаєте країну
І у крові своїй ви власну топите дитину?
Скажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винні?
Скажіть ціну, за скільки ви продали Україну?
Я хочу побажати вам, панове президенти,
Відчути весь наш біль на собі перше, ніж померти.
А всім нащадкам вашим я хочу тільки зла,
Яке ви всі разом роками готували нам.
Мам
Я завжди мріяв написати пісню про маму,
Але різні поети всі слова вже сказали.
І я не хотів повторити когось із них.
Я біля свої мами буду завжди маленьким
І, як тільки покличе, прибіжу скоренько,
Тому я їй і написав ці слова, як міг.
Приспів:
Мам,
Ти мене вибач, шо я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам,
А можна, я до тебе завтра приїду,
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми «посидим»?
Я, може, трохи пізно став її розуміти
І не часто дарував на день народження квіти,
І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив.
І кожен раз, коли вона мене обіймає,
І разом із татком все про внучку питає —
Я з радості плачу, шо маю живих батьків.
Приспів
Я дуже дякую тобі за то, шо я вмію,
І дякую тобі за то, шо я розумію
Ті речі, яких не пояснюють навіть в книжках.
Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель
І я десь тут поряд буду також бродити,
Шоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках.
Приспів:
Мам,
Ти мене вибач, шо я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам,
А можна, я до тебе завтра приїду,
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми «посидим»?