Поїзди йдуть на Берлін (збірка) [Олекса Влизько] (fb2) читать постранично, страница - 22

Круп приставив 34 державам понад 200.000 гармат. Скільки ж він приставив до 1923 року?! Клясична «Берта» та «Колосаль» ввійшли в історію артилерії, виглядаючи зі сторінок фот, як Молох, пригнічуючи собою своїх прадавніх прототипів, — каронади, єдинороги, мортири, і далі в історію, — балисти, катапульти, требюше, аркебузи, бомбарди, кулеврини. Круп, що вславився своїм «найкращим» ставленням до робітників, — потурбувався задля них, як ніхто інший. Крупівська виливана криця лежить на полях Вердену тисячами скалок, — кожна скалка оповідає про героїчний період буржуазії, — про Крупа.

«Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені».

1812 р. — збудування ливарні в Альтенесені. 1819 р. — ливарню перенесено ближче до вугільних копалень «Зельцер» і «Нойяк», біля Есену, 1864 р. — Круп здобуває перші залізні рудні в окрузі Лян, два металюргійні заводи й поклади руди в Горсавері. 1871 р. куплено завод Германсхюте в Нейвіді й низку залізних рудень у Вестервальді на річці Зіґ, в Аґерталі й по річці Лян. 1873 р. — Круп купив Акційне т-во Гановерських гірських заводів, — вугільні копальні Гановер біля Бохуму й завод Йоґанесхюте біля Дуїсбурґу. Заснував разом з двома англійськими й одним еспанським заводом велику копальню в Еспанії, — «Орконера Ірон-Оре К° Лтд», з якої Круп на довгий час забезпечив себе 200.000 тоннами високо-цінної руди щороку. 1886 р. — Круп купив завод Астхефер і К° в Аннені, що вславився виробництвом фасонного крицевого виливання. 1889 р. — куплено рудню Лянґенберґ у Льотаринґії й більшу частину об'єднаний копалень «Зельцер-Нойяк». 1892 р. — здобуто машинобудівельні заводи Ґрузонверк в Маґдебурзі-Букау 1896 р. — міцний зв'язок Крупа з корабле- й машинобудівельним товариством «Германія», допомога йому й реорганізація його господарства, — перенесення берлінських заводів у Кіль — Гаарден, — збудування кількох нових майстерень і налагодження виробництва парових машин, дизельмоторів та турбін. 1899-1901 рр. — Круп поширює своє підприємство в Есені. 1902 р. — товариство «Германія» переходить до цілковитої Крупової власности. 1903 р. — фірма акціонується й прибирає назву «Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені». Акційний капітал 160.000.000 марок. Усі акції в руках родини Крупів. 1903-1908 рр. — здобуто ще кілька вугільних копалень та залізних рудень. 1911 р. — угода про об'єднання інтересів, — інтересенґемайншафт, — з акційним т-вом Вестфальської дротяної промисловости в Гамі. 1914 р. — аналогічна угода з залізопрокатними заводами «Капіто в Клейго». 1923 р. — Версальський мирний погром Німеччини, а разом з нею й Крупа, якому ця слава особливо свербить, бо б'є по гарматному виробництву. Круп реорганізує свої підприємства й пристосовує до ідилічних потреб народнього господарства.

На випробних полях за Есеном уже не ревуть потвори імперіалізму, розбиваючи дослідні манекени, мішки з піском, фортеці, панцири й живих корів. Гармати обертаються на патериці зі стальними палками для німецьких філістерів, на зручне ломаччя фашистів, на кастети й удосконалені дванадцятизарядні пугачі для мрійників реваншу. Решта крупівської криці, що залишається від цієї найголовнішої «мирної» метаморфози — йде до плебсу, — до людей що цікавляться залізом і сталлю, як одним із засобів до культурного життя та роботи. Антанта переробила Крупа з бога війни Марса на «безневинного» Сатира, що підморгує оголеним зорям екрану дулами кіноапаратів. Численні трактори даремно дмуться в буки, — стріляючи в чорнозем вибухами газу, немов стрільними корками немовлят, або пукавками з різдвяної ялинки. Інженери націляються на обрії з приладь для точних вимірів. Друкарські й рахівничі машинки та каси реєстрування тріскотять у канцеляріях, універмагах, в штабах фашизму й штабах пролетарської революції, в міністерствах закордонних справ, — тріскотять, наче кулемети, утворюючи нові «мирні» пакти й конфлікти. Круп і в мирному виробництві, працюючи на Европу, — сприяє новим війнам. Ніякі мирні пакти не забезпечують миру, поки капітал гарматами чи друкарськими машинками, продукцією їх чи їх споживанням, працює на себе. Капітал може відшукати де завгодно дірочку, куди пролізуть його наміри, аж поки капіталу не знищено зовсім. Я б не здивувався, коли б сталеливарний цех Крупа в Есені, що має 66 мартенів, 12 конверторів, 3 електричні печі, — 12% усіх печей Німеччини, — спромігся б завтра втворити найдосконалішого бомбовоза.

17 домен з кубатурою 7.295 кубічних сантиметрів в одному лише доменному цеху Крупа в Есені. Кіплінґовський чорт, з баляди про Томлінсона, що відмовився смажити душу бізнесмена, бо зважав на кризу вугілля, — міг би позаздрити Крупові. 3.092.700 тонн власного споживання вугілю й 5.553.200 тонн для продажу. Кокусу 2.118.000 тонн, брикетів 295.350 тонн. Це частка Крупа у вугільному синдикаті. Частки в чавунному синдикаті 150.000, в стальному 487.000 тонн. Круп жере, як голодний німецький пес за часів інфляції, жере й виє на землю, бо замало смітників. Крупові замало свого. Тому жодні мирні погроми не могли ліквідувати численних крупівських