Кнорозов Юрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">Його останньою мрією, що здійснилася, стала поїздка на південний захід США, до так званих

«Чотирьох кутів». Щоправда, знайомство з індіанськими культурами США розпочалося... з

перехресного допиту, який нам і не снився в найзастійніші радянські часи. Це трапилося в

американському консульстві в Меріді, столиці мексиканського штату Юкатан. Вже давно

закінчилася як Друга світова, так і холодна війни. Йшов травень 1997 року, а ми з шефом сиділи в

приміщенні бібліотеки консульства, і нас довго і суворо допитували.

...Той травневий ранок нагадував якесь дуже старе кіно, де два цереушники чи фебеерівці

свердлять гротесковими пронизливими поглядами підозрюваних і, змінюючи один одного,

ставлять «хитрі» запитання, здатні, мабуть, виявити найпідступніші наміри «ворогів». Тим більше

що «вороги» збиралися швендяти десь поруч з Силіконовою долиною.

На запитання, як завжди, відповідала я, а шеф із задоволенням спостерігав за тим, що

відбувається. Причина його глумливої веселості була очевидною – сцена нагадувала щось з

кращих пасажів його улюблених книг.

Зрештою нам повезло – візи прихильно видали, і ми відправилися туди, звідки, з півночі, як

вважав Кнорозов, декілька тисяч років тому, задовго до появи майя, прийшли невідомі блукачі, під

впливом яких виникла культура ольмеків, котра поділилися своїми досягненнями з майя...


ВСУПЕРЕЧ УСЬОМУ, зі спогадів Л. Мильської

Досить швидко ми ознайомилися з захопленнями один одного, але про життєві обставини не

говорили. Проте я запитала, маючи на увазі його шинель, чи давно він демобілізувався. «Ця

шинель допомогла мені з матір’ю втекти від німців з Харкова і перейти лінію фронту». Його тон

виключав подальші розпитування.

На чиєсь запитання: «Ви вже знайшли собі друзів?» він відповів: «Ми не дружимо, ми

товаришуємо. Нас об’єднують поезія, живопис і музика».

...Його мислення було пронизане навіть не свідомістю, а глибоким відчуттям історичності людини.

Так він повідав нам, що задумав дослідження (у нього не було інших позначень будь-якої своєї

роботи) історії поцілунку у всіх народів, де поєднуватимуться історія і етнографія. На моє

заперечення, що це може бути етнографічною, однак не історичною в строгому сенсі слова

роботою, він різко відповів: «Людина лише тому людина, що живе в історії і все, буквально всі

його прояви – історичні».

...Він був створений для наукових відкриттів – всупереч усьому.


СЕНСАЦІЙНИЙ ЗАХИСТ ДИСЕРТАЦІЇ, з нарису Г. Єршової «Геній та ієрогліфи»

Оселився Кнорозов в самому музеї (Музей етнографії народів СРСР – авт.) – в довгій, як пенал,

кімнаті. Від підлоги до стелі кімната була забита книгами, стіни прикрашали ієрогліфи майя. З

меблів – лише письмовий стіл і солдатське ліжко. Розповідають, що вже тоді під столом стояла

батарея пляшок. Біда, яка переслідувала ученого все життя...

...Ранком 29 березня 1955 р. він йшов на захист кандидатської і не знав, чим все скінчиться,

допускаючи навіть звинувачення в ревізіонізмі марксизму і арешт. Справа в тому, що Ф. Енгельс

стверджував, ніби в доколумбовій Америці держав не існувало. Згідно цій же догмі, фонетичний

лист міг існувати виключно за умови виникненні класових державних утворень. Заява ж про

наявність у индійців-майя фонетичного письма автоматично спростовувала відразу два положення

«основоположника».

Захист проходив у Москві і вже наступного дня став легендою. Виступ 33-річного Юрія

Кнорозова на вченій раді тривав рівно три з половиною хвилини, а результатом стало

присудження звання не кандидата, а доктора історичних наук, чого в гуманітарних науках

практично не трапляється.

Захист дисертації став науковою і культурною сенсацією... Здавалося парадоксом – жодного разу

не побувавши в Мексиці, дослідник зробив те, чого не досягло багато учених різних країн, роками

проводячи польові дослідження!

Почався новий етап у вивченні писемності майя.


ЧАС РОЗСУДИТЬ, з листа Е. Томсона М. Ко від 27 жовтня 1957 р.

І тому у мене більше не підвищується тиск, як це було після прочитання останніх одкровень Юрія

(Кнорозова – авт.). Я спокійно сприймаю все це, доки продовжується робота з моїм каталогом

ієрогліфів майя, який, я упевнений, ще довго служитиме і для Юрія, і для багатьох інших.

Добре, Майк, ти доживеш до 2000 року... і розсуди потім, чи я мав рацію.


ВИЯВИВ КОНКРЕТНИЙ МЕХАНІЗМ, з «Енциклопедії Кирила і Мефодія»

Кнорозов