Островский Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

приїхав в Шепетівку до батьків, де й болів. В час цеї хворісті в груднім проходила Всеукраїнська

перепис КСМУ, котрій я не пройшов і механічно вибув з КСМ.

М. О. Островський.

НЕ УЧАСНИК, А СУЧАСНИК, з розвідки Ю. Мицика «Роман «Як гартувалася сталь» як засіб

більшовицького виховання та деякі факти з біографії Миколи Островського»

Читачів вражала передусім особа автора, якого не зламала тяжка хвороба. Микола Островський

писав роман сліпим, тяжко хворим і прикутим до ліжка калікою. Він вчинив громадянський

подвиг, і за одне це можна схилити голову перед пам’яттю письменника. Але повага до мужності

людини не означає поділяння його поглядів.

Неупереджений читач не може співчувати Павці Корчагіну у його ворожості до держави власного

народу і воюванні проти неї в лавах армії чужої держави; не може похваляти його блюзнірства

(роман починається з того, що Павка ще хлопчиком насипав махорки у пасхальне тісто)...

...З автобіографії чітко випливає те, що Микола Островський в роки «громадянської війни»

працював офіціантом у буфеті, рубав дрова на складі, помагав кочегарити на електростанції, був

кубовщиком, вчився в школі, потім на електрика, довго хворів на тиф, через що навіть з

комсомолу вибув. Тим часом «громадянська війна» закінчилася і червона армія «свой закончила

поход» і на Тихому океані. Нічого ганебного у біографії Миколи Островського немає, бо комусь

же треба було і офіціантом працювати, і дрова рубати, і на електрика вчитися. Таким шляхом

йшли сотні тисяч, якщо не мільйони молодих людей тих років...

Але нема тут і нічого героїчного і ніскільки не нагадує «боевую молодость» Павки з її «сабельным

походом». ...Як бачимо, Микола Островський був не учасником подій, а сучасником, а це,

погодьтесь, не одне й те ж саме.

...Врешті, як поінформував нас київський письменник Микола Шудря, Островський працював не

просто у буфеті, а у власному буфеті свого батька. Дистанція між міфічним Павкою Корчагіним та

реальним Миколою Островською стала ще разючішою.

РОМАН, ОБРАЗЛИВИЙ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ, з статті П. Кралюка «Сталева» людина із

Шепетівки»

Ставлення М. Островського до України та українства – тема далеко не проста. З одного боку, він

народився в Україні. ...На нього так чи інакше впливало українське середовище.

Однак родину М. Островського важко вважати українською. Мати його, Ольга Йосипівна,

походила з родини чеських колоністів. ...Була таким собі «етнічним ізгоєм». Вирвана зі свого

середовища, вона не мала вираженої національної свідомості, змушена була орієнтуватися на

«загальнопоширені» цінності, які часто мали російсько-імперський характер.

І все ж М. Островського не можна вважати повністю ізольованим від тодішньої української

національної культури. Його брат Дмитро згадував, ніби серед книг Миколи був і «Козбар» Т.

Шевченка. Також коли в Шепетівці існувала влада Української Народної Республіки (УНР), а

потім гетьманату П. Скоропадського й знову УНР (друга половина 1917 – перша половина 1919

рр.), майбутній письменник навчався в початковому училищі, де викладання велося українською

мовою.

Судячи з творів письменника, йому загалом було однаково, до якого етносу належить людина.

Головним для нього виступала класова приналежність.

...Діяльність військ та владних структур УНР зображено у вкрай необ’єктивному вигляді. При

читанні роману «Як гартувалася сталь» іноді складається враження, що єдине, чим займалися

вояки УНР, – це влаштовували єврейські погроми, чинили бешкети, пили самогонку, ґвалтували

гарних дівчат і панічно втікали від доблесних більшовиків.

Загалом оцінюючи роман «Як гартувалася сталь», можна констатувати, що цей твір в багатьох

моментах є образливим для українців.

ПРЕМІЯ ПІСЛЯ СМЕРТІ, зі спогадів І. Кушплера

У 1979 році Володимира (Івасюка – авт.) висунули на здобуття престижної на той час відзнаки

для молодих митців – республіканської комсомольської премії ім. М. Островського, проте, як

зазначав він сам: «Я все оформив, але документи не передали у Київ. Комусь, мабуть, поперек

горла стоять мої пісні». З плином часу навіть факт висунення на здобуття премії почали піддавати

сумніву. Проте нещодавно нам вдалося виявити важливе свідчення – примірник характеристики

на студента композиторського факультету Львівської державної консерваторії В. М. Івасюка, яку