Менцинский Модест [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
недержавному народу те, без чого цей народ пропав би: віру в свою духовну міць, ту, що часто
перемагає фізичну силу.
Він працював не для особистої слави, а як державний жрець усі свої сили віддавав на службу
найчистішого мистецтва, а свою особисту славу приносив у жертву для добра...
ОБРАНЕЦЬ МУЗ І ГРАЦІЙ, з відгуку в газеті «Діло» від 18 січня 1909 р.
У виконанні своєї партії осягнув п. Менцинський вишини, доступні хіба лиш для обранців муз і
грацій. Внутрішню боротьбу в душі Єлеазара між батьківською любов’ю для своєї вихованці
Рахилі, а релігійним фанатизмом, ненавистю до кардинала і жадобою помсти зумів артист
передати з такою силою, глибиною почуття й трагізмом, що своєю роллю захопив навіть найбільш
байдужих слухачів. Його чудовий, викінчений до найменших подробиць спів може стати взірцем
для виконавців цієї партії.
УРИВКИ З АРІЙ ВИКОНУВАВ НАРОД, зі спогадів М. Колесси
Ми називали його Модьою. Я пам’ятаю брата з дитинства. Коли Модьо раз на рік приїжджав зі
Стокгольма – то було свято. І не було у Львові фортепіано, на якому б він не грав. Модест чудово
співав, мав прекрасну дикцію, тому зали були повні інтелігенції, а деякі уривки з його арій
виконував народ.
У ВИКОНАННІ МЕНЦИНСЬКОГО, з статті Н. Тисячної «Бориспіль – місто автора слів
українського гімну»
«Ще не вмерла Україна» не відразу стала гімном всіх українців. В 1863 році галичанин Михайло
Вербицький написав на вірші музику. В 1910 році вперше пісня у виконанні відомого тенора
Модеста Менцинського була записана на платівку.
У часи українських визвольних рухів початку ХХ століття вона стала гімном УНР, а в 1939 році –
Карпатської України. Потім аж до набуття Україною незалежності цей твір був заборонений.
ОСТАННЯ ПІСНЯ В ЖИТТІ – «МЕНІ ОДНАКОВО», з нарису Т. Захарової «Геній опери»
Батьки навчили Модеста не тільки нотній грамоті, але й народним пісням, обрядам. Крім того,
сільський священик вважав українську музичну культуру невід’ємною частиною європейської.
Ось чому згодом син-гімназист у свої зошити переписував добутки не тільки українських,
російських, а й західноєвропейських композиторів. Із цього, мабуть, і почалося входження
Модеста у світове мистецтво. Ясна річ, що «стартував» він завдяки видатному таланту співака й
музиканта. Але...
У родині росло четверо дітей, і їй «по кишені» було тільки безкоштовне навчання й утримання
Модеста у Львівській духовній семінарії.
«Чистий срібний дзвіночок» – так озивалися про голос товариша студенти-теологи. Тут він співав
у прекрасному хорі, і у свідомості все міцніло й міцніло: головний мотив мого життя – музичний.
Студентський хор давав і світські концерти. Професори консерваторії відразу помітили
майбутнього чудового драматичного тенора. Практично підпільно Модест три роки відвідував
заняття у професора Валеріана Висоцького, як виразився один дослідник, «служачи одночасно
двом панам: Богу й своєму мистецтву». Я б сказала інакше: служачи одному Богу у двох його
іпостасях. А незабаром – Бог триєдиний! – у його життя ввійшла любов. Іванна Копистянська була
дуже бідною (після смерті батька залишилося шестеро дітей). І багатою! Багатою любов’ю! Проте,
на жаль, не до Модеста...
Не знаю, чи є на світі долі добрі й злі. Є – доля. І Модест, вражений особистою невдачею, після
третього курсу кидає богослов’я. Висловлює бажання вчитися співу за кордоном. Отут уже була
вражена мати. Артисти-галичани в ті часи були ізгоями. Австрійські барони, польська шляхта, російська імперія – хто тільки не був «зацікавлений» у розвитку української культури!
«Зіркою оперного небокраю» назвуть майстра англійські газети після його гастролей в «Kovent
Gardian».
І що характерно, джерел свого таланту він ніколи не забував. Так, у Стокгольмі, в 1905 році, він
співає Шуберта, Шумана, Вагнера, Чайковського – і Лисенка, українські народні пісні. Ось тут
Микола Лисенко й написав Іванові Франко: коли вже так славно співає «добродій Модест
Менцинський», то українські тексти повинні бути зразково перекладені німецькою, французькою і
іншими мовами.
У травні 1909 р. він знову співає у Львівській консерваторії. І зізнається: «Щаслива хвиля привела
мене до рідного краю... Тричі щаслива ця хвиля, коли довелось мені ушанувати й вклонитися
славній українській пісні, що зачарує
Последние комментарии
14 часов 12 минут назад
16 часов 45 минут назад
17 часов 14 минут назад
17 часов 20 минут назад
11 часов 36 минут назад
20 часов 23 минут назад