Боске Ален [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

– Даруйте, мсьє, мені ніколи.

Я украй розгубився...

ТРЕМТЯЧА ТІНЬ, з рецензії А. Боске на роман М. Симашко «Семираміда»

Моріс Симашко – російський письменник, не схожий ні на кого іншого. Він не в традиції класиків.

Його ніяк не можна зарахувати до романістів дорадянської або чисто радянської епохи, таких, як

Горький чи Шолохов. Не є він і дисидентом поряд з Солженіциним чи Синявським. У ньому

швидше можна побачити спадкоємця езотеричного Ремізова, для якого сяйво, відсвіт означали

більше, ніж розказана суть, або Булгакова, який за допомогою Фрейда шукає при повному

освітленні натяк на тремтячу тінь...

ПОВІШЕНІ СПОГАДИ, вірш А. Боске «В мені іде громадянська війна»

Во мне идет гражданская война.

Мои колени ненавистны апельсинам,

а водопаду не по нраву мой скелет.

Я должен выбирать теперь меж сердцем

и чемоданом, где храпит убитый остров,

учебником истории своим

и головою, что полным-полна

повешенных воспоминаний.

О слово в слизистой ранимой оболочке!

Предметы, мнящие себя живою плотью!

Во мне идет гражданская война.

ВІЧНИЙ СНОВИДА, вірш А. Боске «Бути конем, новеньким, мов гріш»

Быть лошадью, новой, как грош.

Быть солнцем, что громко кричит

ветру правду в глаза.

Быть маисом, чьи всходы стократ

плодовитее самой доступной

уличной женщины.

Быть сосланным деревом,

создающим в мечтах свое царство.

Иметь океан.

Иметь полуостров,

который танцует, как пламя,

и столицу в любом перелеске.

Иметь приручённый рассвет,

готовый в любую минуту

прыгнуть на тьму.

Иметь золотую кожу.

– Но вам, вероятно, известно,

что золото – вечный лунатик.

ЗАДЛЯ ЛЮДЕЙ, з відгуку А. Боске на поезію Сен-Жон Перса

Ця поезія, творена задля людей, укладена віддалік од людей, ця епопея, розкішна (адже лише ціла

планета годна її вдовольнити), і водночас абстрактна (адже звернена вона до тих, що були, і до

тих, які будуть), цей обеліск на славу людству, що всією суттю своєю ввійшло в його слово...

Нарешті, це послання пророка, пустельника та сюзерена, що правує безсмертям, не так власним, як безсмертям своїх героїв, людей доброчесних та людей непомітних, ця поезія – хоч і заздалегідь

відступлена всім часам, – це воістину поезія Сен-Жон Перса.

МУЗИКА СЛОВА НА СТРУНАХ ЖИТТЯ, з есе С. Максимова «Блискуче прожити

непоміченим»

Роман «Прощання» значно скромніший і чесніший за будь-які спроби виправдати бажання

описати свої відчуття, викликані його прочитанням. Боске змальовує останні декілька місяців

свого життя після операції з видалення ракової пухлини. Старій, втомлена людині, йому

залишилося недовго жити, його мучать сильні фізичні болі. Що він відчуває, перебуваючи в

залежності від улюблених людей (як обтяжує саме відчуття залежності!), як йому поводитися,

вирваному з повсякденного звичного життя, в якому раніше була радість від «прокурених»

вечорів, проведених в колі друзів, муки творчості, а зараз лише залишилася можливість

різноманітити своє існування дотриманням щоденних процедур і «позбавленими життя»

спогадами? Накласти на себе руки, віддатися старечим примхам, вимагати виконання будь-якого

(вже точно відомо, що практично останнього) бажання, зіграти роль неприступного, «мужнього»

гордівника і закритися в своїй башті з «слонячої кістки»?

Але поряд знаходяться люди, яких ти все життя любив і не хотів би отруїти їм ці декілька місяців.

Можливо, у свою чергу, це знову дурна гордість, бажання прославити свій образ в їхніх спогадах.

Ці питання, думки і відчуття нескінченною низкою проносяться в свідомості автора. І він розуміє, що безглуздо намагатися відповісти на них, можна лише продовжувати жити, роблячи крок за

кроком, і за можливістю намагатися полегшити життя своїй дружині і друзям. А оскільки це

практично неможливо, попросити прощення у них своєю лебединою піснею.

Збірка заміток, афоризмів і просто цікавих думок – це спроба А. Боске описати своє життєве

кредо. Ці замітки він робив впродовж всього життя. Останні не набули якоїсь форми чи то із-за

небажання автора, чи то, можливо, він просто не встиг цього зробити. Можливо, це були лише

накидання майбутніх сюжетів до віршів і прози. Проте ці замітки точно відображають характер

людини, для