Шестов Лев [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

смерті».

...Шестов узяв мене на абордаж.

— Я звик, – сказав він, – що мені пишуть про мій талант, про моє проникливе розуміння

Достоєвського, про мій стиль... І ось, ймовірно, вперше хтось зацікавився самим питанням.

НЕ ЗУПИНЯТИСЯ ПЕРЕД НЕМОЖЛИВІСТЮ, з щоденника В. Фондана

5.1.1938

Я знайшов Шестова в ліжку після двох тижнів важкої хвороби (крововилив в кишечнику із

здуттям вен на руках).

26.2.1938.

Шестов прочитав мою статтю утретє. Цього разу він нею задоволений. Він постійно просив мене

підкреслювати, заглиблювати питання, яких я торкався.

Потім ми міняємо предмет розмови. Шестов говорить мені про філософію індусів, яку він вивчає в

останні місяці:

— Я занурений в неї весь час. Чудово! Європейці тлумачать її так само, як Біблію: відкладають

убік усе, що нас утрудняє і зберігають інше. Проте, якщо в екзотеричній частині їх думка

відповідає грецькій, то в езотеричній – ні. Вони нехтують труднощами, у них величезна напруга, величезна воля до свободи. …Так, вони не завжди зупиняються перед неможливістю. Вони

прагнуть йти далі.

10.7.1938.

Останні дві ночі він майже не спав. Він дуже втомився.

24.10.1938 р.

Шестов усе ще занурений у вивчення мислення індусів.

— Подивіться! Він (Будда – авт.) був такий геніальний, що зміг переконати людей, буцімто він

переміг смерть, тоді як він лише служив їй.

20 листопада 1938 р.

У неділю, 20 листопада, я подзвонив Тетяні і дізнався, що він рано вранці помер від

...туберкульозу. ...Його дружина розповідає, що напередодні увечері він відчував себе ще досить

добре. Сьогодні вранці, до того, як вона прийшла, доглядальниця з’явилася ставити термометр.

Він обернувся. І помер. Серце.

ЗОСЕРЕДЖЕНО ГОТУВАВСЯ ДО СМЕРТІ, з некролога А. Лазарева «Пам’яті Лева Шестова»

Зазвичай Шестов бадьоро, довго і з піднесенням говорив про проблем, якими переймався. А цього

разу він якось принишк. ...Сидів в кутку дивана, трохи закинувши голову на спинку, неначе

втомлений, із спрямованим вгору задумливим поглядом, хвилинами неначе відсутній, і в

напівсвітлі лампи під абажуром схудле обличчя його світилося якоюсь прозорою блідістю. Я

тільки тепер розумію, що він тоді якимсь краєм своєї душі вже відчував, що незабаром піде звідси

і в зосередженості готувався до смерті.