Будкер Андрей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

зробив Будкер, наповнене здоровим глуздом.


НЕ ЗНУЩАЙТЕСЬ НАД КРОЛЕНЯТАМИ, з повісті В. Кузнєцова «Сорок тисяч братів»

Коли парапсихологія тільки ставала модною (у середині шістдесятих), в Новосибірському

Академмістечку вже проводилися досліди з передавання думок на відстань. Високопосадові, очевидно, не випадково вибрали для телепатів Інститут ядерної фізики. Ним керував тоді Андрій

Михайлович Будкер. Важко уявити кращу кандидатуру для підтримки будь-якої нестандартної

ідеї: колеги й учні називали академіка фантазером і мрійником, Ландау ж охрестив

релятивістським інженером.

Телепати, знущаючись кроленятами, стверджували, що ті спеціальними променями передають

свої больові відчуття на відстань. Кролиця-мати здригалася, і за частоту збігів співробітники

доповіли директорові.

Відповідь відома мені майже з перших вуст: від удови вченого, сценариста науково-популярного

кіно А. Мелік-Пашаєвої.

– В преферанс граєте? – запитав Андрій Михайлович. – То ж розкладіть карти, перевірте

ймовірність випадання певних сполучень. Подивитеся, що вийде, і зрівняєте!

Подивилися й охолонули: частота збігів у картах була тією ж.


НІЗАЩО, бувальщина

У шістдесяті роки до Москви завітали французи. В Академії наук їм порадили:

– Їдьте до Новосибірська, подивитеся...

– Це до Будкера? Нізащо!

– Хіба ви знайомі?

– Ні, і не бажаємо. Досить, що з ним знайомий де Голль... Приходимо до президента просити

асигнування на дослідження, а він у відповідь: «Я недавно був у Сибіру, там Будкер на науку

гроші заробляє сам».

Так і не дав...