Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
Слог хороший, но действие ГГ на уровне детсада. ГГ -дурак дураком. Его квартиру ограбили, впустил явно преступников, сестру явно украли.
О преступниках явившихся под видом полиции не сообщает. Соглашается с полицией не писать заявление о пропаже сестры. Что есть запрет писать заявление ранее 3 дней? Мало ли, что кто-то не хочет работать, надо входить в их интерес? Есть прокуратура и т.д., что может заставить не желающих работать. Сестра не
подробнее ...
пришла домой и ГГ отправляется в общественную библиотеку, пялясь на баб. Если ГГ и думает, то головкой ниже пояса. Писатель с наслаждением описывает смену реакции на золотую карту аристо. Диалоги туповатые, на уровне ребёнка и аналогичным поведением. История драки в школе с кастетами и войнами не реально глупая. Обычно такие тупые деологи с полицией, когда один сознаётся в навете оканчивается реальным сроком. Когда в руки ГГ попали вымогатели с видео сестры, действия ГГ стали напоминать дешевый спектакль. Мне данный текст не понравился, сказочно глупый.
страхітний вихор! Величезні молочно-білі хмари немовби зсідалися і опадали, а потім їх засмоктувало у величезну криваво-червону горловину з чорнильною чорнотою посередині, яка загрожувала цілком поглинути і крихітний небесний корабель.
— Бачу, Шпуляре! — гукнув ельфові юний капітан.
— Пане капітане, воно суне на нас зі швидкістю сто ступнів на секунду, — закричав Шпуляр, вочевидячки панікуючи. — Ще трохи — і воно нас накриє.
Живчик похмуро кивнув головою. Навколо них уже починали закручуватись — хто б міг таке передбачити! — повітряні потоки. Корабель пірнав униз, щезаючи у великих хмарних скупченнях, і злинав угору, знову виринувши з них.
Туго напинаючи ремінні шлейки, помагай-біда уперто, невтомно летів далі.
— Суще божевілля! — бубонів довготелесий стерничий із гострим обличчям, прибраний у яскравий парчевий каптан. Він стяг із голови величезну трикутку і витер спітніле чоло. — Він же тарганить нас просто у смерч!
— Сльото, ми летимо туди, куди нас веде помагай-біда! — прокричав Живчик.
— Так… але… — жалісно заскиглив Сім’якрил Сльота.
— Сльото! — знову гукнув Живчик, — Пам’ятай: зараз ми всі заодно. І не забудь перевірити, чи міцно прикріплені оті чардакові троси.
Щось бурмочучи собі під ніс, стерничий пішов виконувати капітанів наказ. На нижньому чардаку він надибав дебелого плескато толового гобліна, що з побілілими від жаху очима прикипів до снастей.
— Нічого страшного, Смілоголове, — процідив крізь зціплені зуби Сльота. — Якщо наш юний капітан справді вірить, що ота обдерта перната шкапина доправить нас до його невідь-коли зниклого батька, а не наразить на певну смерть у серці бурі, то хто ми такі, щоб сперечатися?
— Ай справді, хто? — озвалася куца постать, червона шкіра якої і таке саме волосся промовисто свідчили, що це живолуп із Темнолісу. — Ви йшли до капітана Живчика так само, як і ми всі. А ще я гадаю, і решта зі мною погодяться, що ми добачили в ньому щось особливе — так само, як він добачив його у кожному з нас. Нас кілька обраних, і ми доведемо нашу справу до кінця.
— Так, а чом би й ні, — непевно відповів Сльота, — тільки кінець, здається, куди ближчий, ніж я думав.
— До вихору сто тисяч ступнів і він наближається, — долинув із кокона тривожний Шпулярів гук.
— Тут, Сльото, не штука і злякатися, — просичав чийсь тихий голос із темряви за їхніми спинами.
Сльота полишив чардаковий трос і обернувся.
— Гайорибе, ти знову читаєш мої думки? — запитав він.
Гайориб відсахнувся. То була тендітна, схожа на рептилію істота з перетинками на руках і ногах та з величезними лапатими вухами, які безперестанку тріпотіли.
— Нічого не можу з цим удіяти, — вибачився він. — Така наша, водоблудів, особливість. Ба! Я можу тобі сказати ще дещо. Юний капітан добре знає цього птаха. Хлопець був поруч у момент його народження, а отже, помагай-біда мусить завжди і всюди оберігати його, аж поки хтось із них двох покине цей світ. Не хто інший, як цей птах знайшов Живчикового батька на понівеченому кораблі у відкритому небі. Капітан Живчик допомагає птахові, а ми допомагаємо капітанові Живчику. Ми всю дорогу летимо за крилатим провідником. Крім того, — додав він, — помагай-біда, здається, знає, що він робить — хоча прочитати його думки не так-то й просто.
— Ну що ж, тепер мені набагато легше, — саркастично відказав Сім’якрил Сльота.
— Я знаю, — тихо мовив Гайориб. — Якраз твої думки я читаю всі до одної.
Посмішка збігла з уст Сльоти, його жовтуваті щоки почервоніли.
— Чардакові линви, Сльото! — гукнув Живчик.
Юний капітан дивився просто в порожнечу перед собою. «Бурелов», повітряний піратський корабель його батька, був десь там у відкритому небі, у такій далечі, в яку досі не заганявся ще жоден корабель, і Живчик знайде його, хоч би довелося перевернути світ.
Вони були в дорозі уже двадцять днів і двадцять ночей, пливучи слідом за помагай-бідою, який рішуче вів їх до зрадливої пустки. Здавалося, птах не знав утоми, і тепер, коли по небу розливалося рожеве світло двадцять першого ранку, він тяг їх усе далі й далі. Тимчасом вітри ставали чимраз непрогнозованіші; ще б пак: панівні південно-західні потоки стикалися з вітрами східної течії.
— Візьми штурвал, Гуку, — звернувся Живчик до здоровенного, як гора, пелехатого ікластого звіра, що стояв у нього за плечима. Кожного капітана повітряних піратів мав супроводжувати хоробрий джура, і в Живчика за такого джуру був блукай-бурмило Гук. — Не відхилятися від курсу. Ми повинні летіти акурат за помагай-бідою.
Гук рохнув, його пір’ясті вуха залопотіли.
Живчик повернувся до костяних ручок важелів керування, вишикуваних двома шерегами. Його руки вправно орудували ними — піднімаючи кормову гирю і опускаючи носову, якомога опускаючи гирі правого борту — малі, середні та великі — і якомога піднімаючи гирі
Последние комментарии
10 часов 46 минут назад
18 часов 46 минут назад
1 день 9 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад