Прекраснейший текст! Не текст, а горький мёд. Лучшее, из того, что написал Михаил Евграфович. Литературный язык - чистое наслаждение. Жемчужина отечественной словесности. А прочесть эту книгу, нужно уже поживши. Будучи никак не моложе тридцати.
Школьникам эту книгу не "прожить". Не прочувствовать, как красива родная речь в этом романе.
Интереснейшая история в замечательном переводе. Можжевельник. Мрачный северный город, где всегда зябко и сыро. Маррон Шед, жалкий никудышный человек. Тварь дрожащая, что право имеет. Но... ему сочувствуешь и сопереживаешь его рефлексиям. Замечательный текст!
Первые два романа "Чёрной гвардии" - это жемчужины тёмной фэнтези. И лучше Шведова никто историю Каркуна не перевёл. А последующий "Чёрный отряд" - третья книга и т. д., в других переводах - просто ремесловщина без грана таланта. Оригинальный текст автора реально изуродовали поденщики. Сюжет тащит, но читать не очень. Лишь первые две читаются замечательно.
технічний виконавець їхніх рішень і є конкретним вершителем людських доль. Одержавши команду, він в глибинах космічної лабораторії змінює інформаційну структуру спадкових генів. Якось хвалився, що за короткий час може зробити, з простачка генія, з убивці — людинолюбця, а зі страхополоха — вождя приборканих мас. Ясно, що такий умілець мусить бути з прозоро-чистою душею, добрим серцем і сталевим характером. Інакше його експерименти можуть стати полем боїв мафіозних кланів і навіть рекетерських міжнаціональних корпорацій. На щастя, пан Веремія гідно тримає прапор непідкупності і твердої незалежності.
Отже, нарада продовжується. Пан Вавила згріб товстими короткими пальцями пачку дрібненько списаних в дорозі аркушів, відсунув їх вбік і пророкотав металевим басом:
— Я радий повідомити, що ми вчасно вибороли ліцензію на заселення Меркурія гомо сапієнсом. — Платон задоволено посміхнувся, панна Леля повела вусебіч великими очима, а пан Цехмайстер крутонув довгою шиєю, аж хруснуло в шийних хребцях.
— Епоха динозаврів, — продовжує Вавила, — на Меркурії закінчилася. Мастодонти вимерли, а теплокровні ссавці вільно розгулюють по континентах. Середня температура на планеті відповідає земним показникам. Ліпшого моменту для заселення її людьми і шукати годі. Правда, є деякі відмінності. На протязі земного року Меркурій обертається довкола своєї осі п’ять разів. А це означає, що день так, як і ніч, триває сімдесят три з лишком земних днів. А якщо врахувати, що рік на Меркурії втричі менший від земного, то виходить, що день там тягнеться більше половини їхнього року. А це призводить до різкого перепаду температури. І хоча планета близька до Сонця, за довгу ніч поверхню заковує холод, а вдень наступає неймовірно висока спека. Тому людині земного типу доведеться пристосовуватися до їхніх умов з деякою складністю.
— На мій погляд, — сказав Платон, — можливі два варіанти. Або постійна міграція навпроти сходу Сонця, одо дасть можливість перебувати все життя на межі весни. Або забиратися на довгу ніч у підземні поселення. Другий варіант можливий при високому розвитку технологій. На це потрібен час. По-моєму, нехай поки що використовують перший варіант. А в подальшому житті все залежатиме від самого суспільства.
— Хотів би і я пожити в шатрі на отому довгому весняному роздоллі, - сказав пан Вавила, цим давши згоду на перший варіант.
— Видайте програму для мого комп’ютера, — сказав цехмайстер, крутнувши маленького головою, аж знову щось хруснуло в довгій шиї, - і ми швидко внесемо зміни у спадкові гени переселенців. Для нас це діло не хитре. — Таким чином і він погодився з трактовкою пана магістра.
— А тепер, — Платон доторкнувся пальцем мочки правого вуха, що означає стурбованість, — давайте визначимо вік майбутніх меркуріян.
— Сімдесят років вистачить, — каже Вавила.
- Їхній рік менший земного, — уточнює Платон.
Леля підхопилася. У неї м’яке жіноче серце, тому в усіх її позиціях проглядається тільки доброта.
— На мій погляд, треба їм залишити вік земний, адже їхні гени налаштовані на земну довжину життя, — сказала вимогливо Леля.
Вавила, як майстер антитезових пропозицій, стоїть на шляху заперечень:
— Чи не буде це аж занадто? Уявляю на гробниці напис: прожив триста років!
— Але ж земних буде тільки сто! — роз’яснює Леля.
— Якщо зважити, що наші жінки живуть довше чоловіків, — каже Вавила, — то вийде і за триста.
— В цьому ділі треба дотримуватися демократичних засад, — втручається в перепалку добродій Платон. — Нехай хто як хоче, так і розпоряджається своїми роками. Щодо жінок, вони не зловживають алкоголем та курінням, то й живуть довше. І хай собі живуть.
Цехмайстер підтримує Лелю.
— А навіщо взагалі встановлювати вік? Нехай собі живуть, скільки заманеться. Планета молода, ще не обжита. Місця вистачить.
Платон роз’яснює:
— Так не можна. Візьмемо приклад із Землі. Сьогодні на ній мешкає понад п’ять мільярдів чоловік. За останні сімдесят літ приріст населення виявився більшим, ніж за всю попередню історію. Якщо і далі так піде, то через сорок п’ять років кількість людей на Землі подвоїться і досягне одинадцяти мільярдів. А це вже катастрофа. Відомо, що при нинішніх можливостях Земних контингентів нормальна кількість людей не має перевищити п’ять і сім десятих мільярдів. Тобто, земляни уже на грані можливого. Це варто мати на увазі при заселенні Меркурія.
— Ось бачте, — каже Вавила, — і на Землі людський вік уже треба скорочувати.
— Як це скорочувати? — обурюється пані Леля.
— А так. Встановити тверду межу, після якої кожен мусить подумати, яким робом звільнити місце для молодших.
— Ото була б робота для рекетерів та мафіозів! — вигукує цехмайстер.
Видно, добряче вони йому допекли.
— Це жорстоко! — хвилюється Леля. — Мало того, що різні хвороби вкорочують життя, так ще й ми тим хворобам хочемо допомогти. Це не гуманно!
— Я пропоную всіх
Последние комментарии
10 часов 33 минут назад
17 часов 43 минут назад
18 часов 50 минут назад
19 часов 55 минут назад
20 часов 18 минут назад
20 часов 23 минут назад