І вдарив грім (альтернативний переклад) [Рей Дуглас Бредбері] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Якщо правильно вцілити, - відповів Тревіс через шоломне радіо. - Деякі динозаври мають по два мозки - один в голові, а інший далеко внизу у спинному стовбурі. Від таких ми тримаємося подалі. Вони - занадто непевна удача. Першими двома пострілами бийте в очі якщо зможете, засліпіть їх, а тоді вже цільте в мозок.

Машина вила. Час біг назад суцільною плівкою. Сонця втікали, слідом за ними втікали десять мільйонів Місяців. -  Господи багословенний, - озвався Екельс. - Та будь-який мисливець, що будь-коли жив, нам би сьогодні позаздрив. У порівнянні з цим - Африка здається Ілінойсом.

Машина уповільнювалася; вищання перейшло в муркотіння. Зупинка.

Сонце завмерло посеред неба.

Туман, що оповивав Машину розвіявся, і ось - вони в далекому минулому, у дійсно дуже далекому; троє мисливців та двоє Провідників Сафарі, а на колінах кожного - гвинтівка з блакитного металу.

- Христос ще не народився, - почав Тревіс. - Мойсей ще не сходив на Гору, щоб говорити з Богом. Піраміди - в землі, чекають доки їх вирубають з каменю та зведуть. Пам’ятайте про це. Олександр, Кесар, Наполеон, Гітлер - нікого з них не існує.

Чоловіки кивнули головами.

Там, - пан Тревіс вказав пальцем, - джунглі за шістдесят мільйонів, дві тисячі, п’ятдесят п’ять років до Президента Кейта.

Він вказав на металеву стежку, що різко прокреслювала шлях вглиб зеленої дикої гущавини, понад болотними випарами, поміж велетенських папоротей та пальм

.

- А це, - сказав він, - Стежка, прокладена компанією Сафарі в Часі для вашого користування. Вона плаває за п’ятнадцять сантиметрів від землі. Навряд чи вона зачіпає більше однієї бадилинки, квітки чи дерева. Виготовлена вона з антигравітаційного металу. Її завдання - жодним чином не допустити, аби ви доторкнутился до цього Світу Минулого. Залишайтеся на Стежці. Не сходьте з неї. Повторюю. Не сходьте з неї. За будь-яких обставин! Якщо ви впадете, вас буде покарано. І не стріляйте в тварин, в яких не стріляємо ми, гаразд?

- Чому, - запитав Екельс?

Вони сиділи посеред первісної дикої незайманости. Звіддалік з вітром долунали пташині крики, чутно було запах смоли, стародавнього солоного моря, вологої трави. Пахли квіти кольору крови.

- Ми не хочемо змінювати майбутнє. Ми не належимо до цього Світу Минулого.Уряд не схвалює нашого перебування тут, тому ми даємо чималі хабарі, аби зберегти за собою право на надання послуг. Машина Часу - це з біса тендітна справа. Не відаючи, ми могли б знищити якусь важливу тварину, невеличку птаху, плотвинку, навіть якусь квітку і таким чином обірвати важливий зв’язок у становленні видів.

- Не вельми зрозуміло, - озвався Екельс.

- Ну гаразд, - продовжив Тревіс, - скажімо ми випадково придавили тут одну мишу. Це означає, що разом з нею загинули всі її майбутні родини, правильно?

- Правильно.

- І всі родини родин тих родин однієї тієї миші! Наступивши раз, ви стираєте першу, потім дестяток, потім тисячу, мільйон, мільярд мишей, які б, можливо, існували!

- Ну, вони мертві, - відповів Екельс. - І що з того?

- Що з того? Тихо пирхнув Тревіс?. - Ну а як щодо лисиць, яким ті миші необхідні для виживання? Через нестачу десятка мишей помирає лициця. Через нестачу десятка лисиць - голодує лев. Найрізноманітніші комахи, стервятники, безкінечні мільярди життєвих форм, яким потрібен лев, кинуто у хаос та руїну. Зрештою все докипає ось до чого: п’ятдесятьма дев’ятьма мільйнами років по тому, печерна людина, одна з десятка на всій планеті, аби прогодуватися, виходить на полювання на вепра або на шаблезубого тигра. Але ви, друже, розтоптали усіх тигрів у тій місцевості. Просто розчавивши одну єдину мишку. І печерна людина голодує. І ця печерна людина, будь ласка зауважте, не просто якась проста смертна істота - ні! Вона - цілий майбутній народ. З її утроби вийшло б десять синів. А з їхніх утроб - ще сто синів, і так далі й далі до цивілізації. Знищить одну цю людину і ви знищите цілу расу, народ, всю історію життя. Це можна порівняти зі знищенням кількох Адамових онуків. Наступивши одного разу на мишу, ви можете спричинити землетрус, наслідки якого, через глиб Часу до самих підоснов, похитнули б Землю та долі багатьох. Зі смертю тієї самої однієї печерної людини, мільярд інших досі ненароджених буде задушено прямо в лоні. Вірогідно Рим ніколи не постане на Семи Пагорбах. Вірогідно Європа - назавжди темний ліс. І лише Азія вилискує здоров’ям та рясніє людьми. Наступіть на мишу і ви розтрощите Піраміди. Наступіть на мишу і ви залишите слід через усю Вічність подібний до Великого Каньйону. Королева Єлизавета, можливо, ніколи не народиться; Вошингтон, можливо, не перетне Делавер, і взагалі Сполучених Штатів, можливо, й зовсім не буде. Отже будьте обережними. Залишайтеся на Стежці. Ніколи з неї не сходьте!

- Зрозуміло, - відповів Екельс. -