Прощай мене [Марія Василівна Матіос] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

твоя?!

- Запиши, як Катерина, - на себе... Буде Михайло Марійович...

- Бійся Бога! Та най я запишу на кого - всі знають...

- Не слухай мене... Я дурне кажу. Я також стратив голову з думання.

- ...Може, не варто було це все починати, як воно так обертається? Так якось, як би самі проти себе, а всі проти нас...

- Не кажи так ніколи! Не всі з нами, але й не всі проти нас. Може, не так треба було. Навіть, як згинемо!

- А ми?!

- Я цього не знаю. І ніхто не знає. Але аби ти ніколи не думала, що це пусто... Таке задурно-пусто не починається.

- Я не знаю...

- А нащо питаєш?

- Бо хочу миру.

- Мир буде, як вивмираємо. А тепер є життя. І, може, не лиш ми винні, що воно таке страшне.


* * *


- ...Притулися до мене...

- Ближче уже не годен ніхто...

- Прощай мене...

- Най Бог простить - і я прощаю.

- І другий раз.

- Най Бог простить - і я прощаю.

- І третій раз.

- Най Бог простить - і я прощаю.

- А тепер прощай і ти.

- Най Бог простить - і я прощаю.

- І другий раз.

- Най Бог простить - і я прощаю.

- І третій раз.

- Най Бог простить - і я прощаю.

- І дитину прощай.

- Ні... дитину ні...

- Ніхто не знає, як може бути... Прощай...

- Буде так, як написано...

- Ніхто не знає, як написано... Й де тото письмо... я не хочу гріха більшого, аніж уже є... Прощай, прошу тебе... Клади йому руку на голову й прощай. Отак...

- - Най Бог простить - і я прощаю.

- І другий раз.

- Най Бог простить - і я прощаю...


* * *


Безконечне мовчання...