Амністія для Хакера [Олексій Михайлович Волков] (fb2) читать постранично, страница - 138

На одному з інтернетівських сайтів, куди міг потрапити будь-хто, відкривався чарівний краєвид. Безмежний степ під синім небом, де вітер розчісував густі високі трави, а високо в небі кружляли птахи. І серед трав, на невисокому пагорбі стояла могила, монумент, який ще рік тому створив її чоловік. Гранітна брила, розколота глибокою тріщиною, з написом, ніби викресаним на камені, ближче до підніжжя:

ТОЛЯ ЩОРС

†

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ

Кам’яна брила символізувала непохитну, надійну систему. Тріщина — її злам. І саме тут, за її уявленнями, повернувшись із далеких віртуальних шляхів після чергового виконання своєї жорстокої, але справедливої місії, відпочивав, зализуючи рани, той, кому вона ніколи не зможе налити молока в мисочку, адже він — невидимка. Саме тут, як вона вважала, тимчасово переривався його шлях — у похмурій чорній розколині, поруч із якою у граніт глибоко врізався напис — слова, що належали великому Кевіну Мітніку визнаному лицарю кіберпростору, комп’ютерному генію сучасності:

У світі немає засобів,

щоб надійно захистити себе від зламу,

тому що завжди знайдуться світлі голови,

здатні в ім'я справедливості

здолати будь-який захист.