Байки Харківські [Григорій Савич Сковорода] (fb2) читать постранично, страница - 9


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

друж­бу, те ж ро­зуміється і про статні. Як для тієї, так і для сеї вірним вож­дем є при­ро­да: щас­ли­вий той, хто наслідує йо­го.

…Скажи мені, що та­ке друг? Слу­га і доб­родійник. Яка є кра­ща пос­лу­га, ніж при­вес­ти до знан­ня? Все - брех­ня, тоб­то не­постійне й нет­вер­де, окрім при­ро­ди… Хто знає при­ро­ду, той знає план і шлях сво­го жит­тя. Що та­ке жит­тя? Се сніп усіх справ і рухів твоїх. Ба­чиш, що той, хто пізнав при­ро­ду, все своє ро­зуміє. Ось для чо­го ска­за­но: «Друг вірний - за­хист міцний…»

…І як той, хто має очі, все ба­чить, так той, хто відчу­ває при­ро­ду, все ро­зуміє і одер­жує від неї усе, що йо­му потрібне. Ко­ли че­ре­па­ха не має крил, чи се го­ре для неї? Кри­ла пта­хам потрібні. Не в то­му най­ви­ща мудрість, щоб увесь світ пізна­ти. Ко­му се під си­лу? А не­мож­ли­ве і не­потрібне - од­не і те ж. Про­те, ко­ли знаєш усе, що тобі не­обхідне,- се й оз­на­чає най­ви­щу мудрість. Пе­ре­ди­вив­шись усі пла­не­ти і всі світи, не ма­ючи і не зна­ючи, що потрібне тобі, бу­деш бі­дний, не­ве­се­лий і ли­шиш­ся невігла­сом, так са­мо - схо­див­ши всі до­ро­ги, але не по­ба­чив­ши своєї, нічо­го не зна­ти­меш, і не ма­ти­меш, і не збадьориш­ся. Та й хіба мо­жеш ти бу­ти бадьорим, ко­ли поз­бав­ле­ний най­не­обхіднішо­го? А як знай­деш, не зна­ючи, що потрібне тобі?…

Notes

1

- Оселка - бру­сок.

(обратно)

2

- Буфон - жа­ба.

(обратно)

3

- Ars per­fi­cit na­tu­ram (лат.) - мис­тецт­во вдос­ко­на­лює при­ро­ду

(обратно)

4

- Піфикс - ве­ли­ка мав­па.

(обратно)

5

- Нетопир - ка­жан

(обратно)

6

- Сірах - тут по­си­лан­ня на біблійну "Кни­гу муд­рості Ісу­са - си­на Сіра­ха"

(обратно)

7

- Емблемат - сим­волічне зоб­ра­жен­ня

(обратно)