Сватання на Гончарівці [Григорій Федорович Квітка-Основ`яненко] (fb2) читать постранично, страница - 23

есть). Ех, де­вуш­ки! па­теш­те нас, па­теш­те пi­сенька­ми.

Хор дєвок

Ой чо­му, чо­му

В сiм но­вiм до­му

Так ра­но зас­вi­че­но?

Улянка ра­но вста­ва­ла,

Русу ко­су че­са­ла,

Матiнку пи­та­ла.

Одарка (во все вре­мя сей пес­ни пла­ка­ла). Ох, дру­жеч­ки, си­зi го­лу­боч­ки! Не роз­ри­вай­те мо­го сер­денька жа­лоб­ни­ми пi­сенька­ми. Як зду­маю та зга­даю, як ме­нi без Уля­ни зос­та­ва­тись, так за слi­зонька­ми свi­та не ба­чу! Зос­та­ну­ся з п'яни­цею, i вже доб­ра не жда­ти.

Скорик. Нєче­во пла­кать; вот тут-то i пай­дьот те­бе даб­ро.

Одарка. Де вже доб­ра ська­ти!

Прокіп. Доб­ра? Осьде доб­ро.

ВОДЕВИЛЬ

Прокіп.

Хто доб­ре п'є, той знай все спить;

А хто все спить, той не грi­шить.

Чого ж нам тут ве­ре­ду­ва­ти?

Приньмiмось ли­шень ку­ли­ка­ти,

То й вро­диться доб­ро той час.

Не бу­ло свар­ки,

Не бу­де лай­ки,

Горiлочка зу­пи­нить нас.

Як нап'ємось та по­ля­гаєм,

Прокинувшись, да­вай знов пи­ти;

Та так со­бi i про­гу­ляєм.

А що, Ти­мi­ше, як?

Тиміш.

Так-таки, так.

Прокіп.

Коли ж тут ла­ятись i би­тись?

З го­рiл­кою доб­ро нам жи­ти!

(Вместе).

Прокіп.

Коли ж тут ла­ятись i би­тись?

З го­рiл­кою доб­ро нам жить!

Всі.

От тут-то ла­ятись i би­тись!

З го­рiл­кою нам ли­хо жи­ти!

Одарка.

Як жiн­ка ста­не му­жи­ка

Товкти i вчи­ти, час­то би­ти,

Тогдi нам доб­ре бу­де жи­ти.

Тепер же прав­да в нас яка?

Куди нi по­вер­нись, стар­шi во­ни.

Мужик ду­рiє,

На все вiн смiє,

Не слу­хає нi в чiм жо­ни.

Ось ну­те ли­шень нам пiд­дай­тесь,

Пiд на­шу дуд­ку го­па­ка

Скачiть, мов­чiть i не бри­кай­тесь.

А що, Ти­мi­ше, як?

Тиміш.

Так-таки, так.

Одарка.

Нехай вчить жiн­ка му­жи­ка!

То й прав­да бу­де не та­ка.

(Вместе).

Одарка.

Нехай вчить жiн­ка му­жи­ка!

То й прав­да бу­де не та­ка.

Всі.

Не вчи­ти жiн­цi му­жи­ка;

На свi­тi прав­да не та­ка.

Олексій i Уляна.

Тогдi на свi­тi прав­да ста­не,

Тогдi доб­ро меж нас прог­ля­не,

Як щи­ра бу­де в нас лю­бов,

Не бу­де лай­ки, нi роз­мов,

А що, Ти­мi­ше, як?

Тиміш.

Так-таки, так.

Олексій i Уляна.

Як ста­не­мо усi лю­би­тись,

За що нам бу­де вже сва­ри­тись?

Всі.

Як ста­не­мо усi лю­би­тись,

За що нам бу­де вже сва­ри­тись?

Скорик.

В па­хо­дах всю­ди па­бу­вав,

Каких зе­мель не па­ви­дав!

Так знаю всьо, i вот по­ра­да:

Вперьод всєво так тре­ба-на­да

Увесь на­род ва фрунт пас­та­вiть,

Меня фельдфе­бе­лем нас­та­вiть.

"Муницу бе­ре­жи

Аль пряж­ку падв'яжи".

Кагда ж судьям тут брать взят­ки?

I лєка­рям на­род мо­рить?

Кагда ма­тать нам без аг­ляд­ки?

На зло не бу­дет ча­су, вiр­но.

Чуть што не так, ка­ман­да "смiр­но"!

I фук­тель па­ка­зал їм бра­вой,

I "с мес­та марш все: ле­вой, пра­вой!"

I в но­гу бу­дуть все ха­дiть,

Кагда ж тут есе­ри за­ва­дiть?

А што, та­ва­риш, как?

Тиміш.

Так-таки, так.

Скорик.

Ах, ма­туш­ка воєнна служ­ба!

В те­бе ад­ной лю­бов i друж­ба!

Всі.

Ах, ма­туш­ка воєнна служ­ба!

В те­бе ад­ной лю­бов i друж­ба!

Стецько (пе­ред тем возв­ра­тив­ший­ся).

Ось i я до вас вер­нув­ся,

Ось i я вже сха­ме­нув­ся;

I же­ни­ти­ся не бу­ду

Нi до вi­ку, нi до су­ду.

Своїм дi­тям за­ка­жу:

Не же­нi­тесь, не ка­зi­тесь,

Так i батько­вi ска­жу:

А чо­му вiн оже­нив­ся?

Я б без нього на­ро­див­ся.

Всяк про щас­тя все пи­тає,

А то­го нiх­то не знає,

Що тог­дi б прий­шло доб­ро,

Якби не же­нивсь нiх­то.

А що, Ти­мi­ше, як?

Тиміш.

Так-таки, так.

Стецько.

От тог­дi б прий­шло доб­ро,

Якби не же­нивсь нiх­то.

Всі.

От i зги­ну­ло б доб­ро,

Якби не же­нивсь нiх­то.

Тиміш.

Гай, гай, тов­куєте об чiм!

Тогдi доб­ро ми бу­дем зна­ти,

Як що-не­будь не так зов­сiм, -

А нам не спо­рить, а ка­за­ти:

Та так-та­ки, так.

Хоч луп­лять во­лость пи­са­рi;

Жiнки у греч­ку знай все ска­чуть;

В го­рiл­ку во­ду шин­ка­рi

Знай ллють; та що ро­бить? всi ка­жуть;

Та так-та­ки, так.

Багатий дметься, мов шку­рат,

I ча­сом бре­ше, пальцi зна­ти!

Сам ба­чиш? - вiн чор­тя­цi брат,

Не тре­ба спо­рить, а ка­за­ти:

Та так-та­ки, так.

(К зри­те­лям).

А що, чи мож­на вас спи­тать?

Чи сва­тан­ням вам не ос­ти­ли?

Як нi­чо­го про те ска­зать, -

Плеснiть, па­но­ве мої ми­лi!

От-так, от-так!

ФИНАЛ

Всі.

Поки доб­ра на свi­тi жда­ти,

Так нам от­тут хi­ба дрi­ма­ти?

Ану! поч­нем ли­шень гу­ля­ти!

Горiлка є, му­зи­ка гра.

Дiвчата! Ну­те тан­цю­ва­ти!

Трара-рара, тра­ра-ра­ра.

(Общие тан­цы).