Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.) [Тарас Вінцковський] (fb2) читать постранично, страница - 3

дослідження історії козацтва на півдні України та в Одесі.

Особливо важливу роль популяризації козацтва для мешканців Одеси та цілого південноукраїнського регіону відігравала досить популярна газета на той час «Одесский Вестник», яка виходила в Одесі у 1829–1894 роках. На шпальтах цього часопису постійно друкувалися матеріали про історію, фольклор та господарську діяльність українського козацтва. І це не випадково, адже редакторами цієї газети були в основному нащадки козацьких родів серед яких провідне місце посідає О.Г.Тройницький (1807–1871 рр.), який закінчив Рішельєвській ліцей у місті. Також чимало зусиль до популяризації козацтва на шпальтах цієї газети доклали редактори П.Сокальський та П.Зелений.

Особливим етапом в розвитку дослідження козацтва в Одесі став VI археологічний з`їзд, який відбувся в 1884 р… На цьому з`їзді домінувала українська тематика зокрема про козацтво. Так наприклад, тоді ще молодий дослідник запорозького козацтва Д.Яворницький виступив із доповіддю на тему: «Дослідження про Січ». У виступі він часто вживав слово «Україна», хоча це було в умовах заборони на українську мову і вживання самих термінів «Україна», «Запорозька Січ» та інші. Він так говорив із захоплення про Запорозьку Січ: «Ось вона — Січ, звідкіля пішла слава по всій Україні, ім`я якої гриміло на сході і заході…»<sup>[8]</sup>. У наступному виступі на з`їзді Д.Яворницький виголосив доповідь: «Поїздка по Запоріжжю», у якій подав настільки цікаві і ретельні подробиці про всі січі за результатами 3-х річних розкопок і досліджень, що його доповідь зустріли належним чином — «оглушительными аплодисментами»^[9].

Досить цікавою була доповідь професора Новоросійського університету О.І.Маркевича: «Одеса в народній поезії». У ній наведено багато народних пісень, записаних на Молдаванці та передмістях Одеси. У своїй емоційній та переконливій доповіді О.Маркевич дійшов логічних і важливих висновків: «Якщо місто Одеса по більшості свого населення має південно-руський характер, то і решта поселень Новоросії, окрім спеціальних іноземних, також руські. (тобто українські — А.М.). Цим і пояснюється малоросійський характер народної літератури Новоросії…» і далі, «… Було б небезпідставним вважати місцевим епосом запорозькі пісні, які склалися при умовах тісного поєднання Запоріжжя з рештою Малоросії, відбивають спільну їх історію та співають скрізь, де живуть малороси — від Кракова і до Кавказу»^[10]. Слід зазначити, що доповідь Маркевича опублікували одеські газети, що сприяло поширенню інформації не лише про козацтво та український фольклор зібраний в Одесі та її околицях, але й сприяло впливу на національну свідомість одеситів.

Важливий вплив на розвиток козацької тематики в Одесі мала українська «Громада» з її багатолітнім керівником Леонідом Смоленським. Слід зауважити, що Л. Смоленський був професійним істориком, випускником університету Св. Володимира у Києві, прекрасним лектором та популяризатором козацької минувшини саме в Одесі. Він «часто у своїх лекціях перед гімназистами підкреслював, що його рідну Одесу заснували запорозькі козаки під назвою Хаджибей»^[11]. Про популяризаторську діяльність козацької тематики одеською українською «Громадою» досить детально описав одеський історик О.Болдирєв^[12].

1.2. М.Ф.Комаров як дослідник та популяризатор козаччини

Значних зусиль до вивчення і популяризації козацтва в Одесі доклав багатолітній керівник української «Громади» та «Просвіти» М.Ф.Комаров.

Одним із перших історичних досліджень М.Ф.Комарова була опублікована дума про «Саву Чалого» в «Екатеринославських губернских ведомостях» в 1865 році^[13].

Працюючи деякий час вчителем у селі Гаврилівка Ізюмського повіту Харківської губернії та селі Неміщині Ново-Московського повіту Катеринославської губернії він збирав народний фольклор на історичну тематику. Ця перша спроба, тоді ще молодого науковця зацікавила Південно-Західний відділ Російського Імператорського географічного товариства у Києві.

Далі було кілька історичних досліджень про М.Костомарова і Т.Шевченка, але основна кількість досліджень була на фольклорну та літературну тематику, у якій домінувала козацька доба.

Одним із важливих доробків в історичних дослідженнях була розвідка про Антона Головатого видана у Львові у 1891 р. у кількох виданнях під назвою «Антін Головатий, запорозький депутат і кобзарь», підписана одним із його псевдонімів — М.Уманець. М.Комаров підкреслював, що А.Головатий був не лише добрим військовим, політиком та захисником прав козаків, але й те, що він сам грав добре на бандурі, мав добрий голос й складав пісні. Очевидно, зацікавленість М.Комарова козацьким фольклором і була в значній мірі визначальною в історичних дослідженнях автора.

Ще одним