Очень! очень приличная "боярка"! Прочёл все семь книг "запоем". Не уступает качеством сюжета ни Демченко Антону, ни Плотников Сергею, ни Ильину Владимиру. Lena Stol - респект за "открытие" талантливого автора!!!
Написано на уровне детсада. Великий перерожденец и врун. По мановению руки сотня людей поднимается в воздух, а может и тысячи. В кучу собран казачий уклад вольных и реестровых казаков, княжества и рабы. 16 летний князь командует атаманами казачьего войска. Отпускает за откуп врагов, убивших его родителей. ГГ у меня вызывает чувство гадливости. Автор с ГГ развлекает нас текстами казачьих песен. Одновременно обвиняя казаков
подробнее ...
обворовывание своего князя. Читать о всемогущем колдуне и его глупых выходках и рассуждениях просто не интересно.
так і не діждавшись Кріса.
Але одного прекрасного дня вона гордо пропливла через двір, несучи в одній руці пакет з качкою, а в іншій… Хто би засумнівався, що Доллі — справжня жінка. А Доллі була саме такою, а значить — правильно: в іншому пакеті — плаття. Звичайно, це воно: маленьке, коротеньке, невагоме чорне плаття.
Вдома Доллі хутенько сунула качку з рисом у духовку. Потім прийняла душ, відчуваючи, як вода забирає втому і приносить визволення. Ледь підфарбувалася і обережно, дуже обережно плавними рухами одягнула на себе плаття. Вона підійшла до дзеркала і кутики її губів вдоволено поповзли до вух, оголюючи білі зубки.
На кухні засвистів чайник. Вона накинула халатик і почала накривати на стіл.
Цієї миті ключ повернувся в замку, двері відчинилися і в дверях постав Кріс:
— НАРРУ ВIRTHDAY, — проспівав він. — Це тобі по-перше.
І Доллі подряпала долоню до троянди.
— Це тобі, по-друге.
І Кріс вийняв з пакета… «Ох, — прокотилося в голові у Доллі, — десь я уже бачила такий пакет». Але ця думка застигла без подальшого розвитку, тому що Доллі побачила плаття. В руках Кріса тріпотіло і переливалось маленьке, коротеньке, невагоме, чорне плаття.
— Доллі, дивись, — хвилювався Кріс, — що я тобі купив. Я знаю, ти дуже-дуже його хотіла. І я купив його, Доллі. Чому ти мовчиш, Доллі? Воно що, тобі вже не подобається? Ти не хвилюйся, це не з зарплати, просто я підзаробив. Щось не так, Доллі? Та це твій розмір. Я описав тебе в магазині і продавщиця сказала, що кілька годин тому така ж жінка, як ти, купила цей же розмір. І воно пасувало їй ідеально, Доллі.
Доллі, не зводячи з Кріса здивованих очей, тихенько стягнула з себе халатик. І тепер настала Крісова черга. Доллі з жахом з’ясувала, що в його погляді не було ні ласки, ані ніжності, ні бажання, а тільки щось таке… щось таке, чому не придумано визначення. Ніби перед ним упала Берлінська стіна, збігло молоко на плиті і трапилося нашестя саранчі в китайській провінцїї Цінхай, і все це — одночасно.
— О, Крісе, — закричала Доллі. — О, Крісе, ти тільки не розстроюйся. Я просто хотіла тобі сподобатись. Адже я тобі подобаюся, Крісе? А плаття я завтра поміняю на сорочку в тому ж магазині. О, Крісе, там така потрясаюча сорочка на тебе. Адже ти мене любиш, Крісе, правда? — і Доллі кинулась йому на шию, ні крихти не сумніваючись у тому, що має на це законне право.
Її Кріс, він був зовсім поруч, він належав їй, а вона — йому. А ще були качка з рисом, допитливий місяць, який завис у кватирці, маленьке чорне платтячко… І весь світ надодачу.
Погодьтеся, це не так уже й мало. Якщо врахувати, що ще зосталося п’ять гривень і три долари у твердій валюті.
Последние комментарии
16 часов 55 минут назад
16 часов 55 минут назад
1 день 4 часов назад
1 день 4 часов назад
1 день 6 часов назад
1 день 6 часов назад