Наш Крим: неросійські історії українського півострова [Сергій Громенко] (epub) читать постранично

Вступ. Історія Криму між міфом та реальністю

Історія Криму є найдавнішою та найскладнішою не тільки в Україні, але й в усій Центрально-Східній Європі на північ від Дунаю. Тут маємо найдавніші зразки писемності, перший фронтир між кочовиками й осілим населенням, центр перетину двох, а в пізньому Середньовіччі навіть трьох цивілізацій, та багато іншого. Крим є «вузловою точкою» всієї Західної Євразії, лише три процеси всесвітнього значення — арабські завоювання, хрестові походи та наполеонівські війни — не зачепили півострова. Решта подій: біблійні кіммерійці і легендарний Цезар, Великий шовковий шлях та епідемія чуми — «чорної смерті», встановлення в Ялті біполярного світу та розпад СРСР («фороський полон» Горбачова в серпні 1991-го), — так чи інакше пов’язані із Кримом. Минувшина цього регіону наче мініатюрне дзеркало відбиває минувшину цілого людства.

Але переданнями сивої давнини значущість Криму не обмежується. Сьогодні ми стали свідками того, як по двадцяти роках «кінця історії» в підручниках знову стали з’являтися нові параграфи. Саме на півострові розгорнулися події, що остаточно знаменували собою крах понад півстолітньої системи міжнародних відносин. Анексія Криму Російською Федерацією — перша в Європі за 70 років — запустила процеси небаченого масштабу, наслідки яких ми ще не вповні усвідомлюємо. І знову, як вже не раз це бувало в історії, маленький клаптик «степів, гір і моря» опинився в епіцентрі сучасної світової політики.

І раз уже Крим є таким цінним надбанням, заради якого порушуються кордони і міжнародні угоди, претензії на нього раптом набули величезного значення. Суперечки «чий Крим» та «з якого дива Хрущов «подарував» його Україні» в останні роки перетворилися з розваги юристів та істориків, переобтяжених вільним часом, у справу державної ваги. Черчиллю приписують вислів: «У скрутні для держави часи роль міфів годі переоцінити». У повній відповідності до цієї максими штатні пропагандисти Кремля створили для жителів Криму та Росії цілий набір різнопланових міфів, що мають обґрунтувати «право» Москви на володіння півостровом. В хід іде все — і перекручування давньої кримської історії, і відверті вигадки, і, зрозуміло, знеславлення та оббріхування цілого кримськотатарського народу, що ніяк не вписується в міф про «КримНаш».

Роль України в тому всьому також не виглядає аж надто привабливо. Зрозуміло, що революційний Київ був заслабкий, щоб збройно опиратися агресорові, але кримське питання постало на порядку денному незалежної України не вчора. Півострів уже був пережив хвилю сепаратизму на початку 1990-х, і було б наївно думати, що повторення «холодної війни» за Крим із Росією неможливе. Натомість зрозумілої гуманітарної політики центральна влада в автономії не проводила, що зрештою призвело до заповнення голів значної кількості кримчан лозунгами і тезами міфу про «КримНаш».

І хоча після бою розмахувати кулаками не варто, це не означає, що від налагодження нормальної гуманітарної політики щодо Криму слід відмовлятися. Навпаки, анексія півострова окреслила всі проблеми, пов’язані з його минулим, та актуалізувала процес переосмислення ролі Криму в історії України. І хоча ми безнадійно відстаємо від Росії за кількістю книжок, присвячених півострову, певні позитивні зрушення є і в нашій країні. Академічні дослідники вже підготували низку збірників, які дозволяють краще пізнати минувшину нашого найпівденнішого краю, тепер прийшла черга і популярних видань, які донесуть ці знання до широкого загалу.

Книжка, яку ви тримаєте в руках, — саме з цієї категорії. При її укладанні ми свідомо обмежилися лише популярними текстами, що вже колись були видані, а відтак пройшли відбір читацької популярності. Усі статті друкуються в авторському варіанті з незначними коректорськими правками. Це не підручник і не посібник — тут немає й не може бути рівномірного розподілу уваги до всіх історичних подій. Навпаки, до збірки потрапили лише ті статті, що висвітлюють або маловідомі факти кримської минувшини (переважно про кримських татар), або відомі, але спотворені міфами. Втім кожному розділу передує невеличка історична довідка, що дозволяє читачеві уявити контекст епохи. Ну і щоб уникнути невиправданої політизації і не вестися на емоції, ми обмежили хронологію висвітлених у книжці подій початком 1990-х.

Суттєве зауваження щодо змісту. Позаяк мова йде про передрук статей авторів, що були опубліковані в різних виданнях, звичайною річчю є незбіг поглядів цих авторів на один і той самий предмет, а навіть і термінологічна плутанина. Хтось помилково ототожнить кримчаків із кримцями (перші — окремий народ, другі — інша назва кримських татар), а хтось в словосполученні «кримські татари» випустить перше слово. Деяких авторів вразила надмірна довіра до середньовічних джерел, тож вони перенесли в свої тексти різні фантастичні цифри (але