Людина без властивостей. Том III [Роберт Музіль] (fb2) читать постранично, страница - 229

суперечність між тривожними життєвими пристрастями в минулому й тією нібито неминущою пристрастю, яка привільно почувалася в одвічній позачасовій тиші пелюсткового завою. Бо — якщо повторити те, що він уже не раз на всі лади повторював сам, — не лише в кожному окремому почутті можна виділити два типи задатків, унаслідок і залежно від характеру яких воно може перерости в пристрасть; є ще й два типи людей, або кожна людська доля має свої періоди, які відрізняються один від одного тим, що в них беруть гору то одні задатки, то інші.

Ульріх вбачав у цьому велику різницю. Люди одного ґатунку — про це ми вже згадували — енерґійно беруться й хапаються за все; вони перекочуються через перешкоду, як водоспад, або, скипівши на ній піною, ринуть новим шляхом далі; пристрасті їхні палкі й примхливі, а результат — різко покраяні життєві стежки, які не лишають по собі нічого, крім відлуння гомону. Цього типу людей стосувалося поняття «смаковитий», коли Ульріх хотів зробити з нього головне поняття пристрасного життя; бо другий тип, на противагу першому, не відповідає цьому поняттю анітрохи: це люди несміливі, неуважні, невиразні, нерішучі, сповнені мрій і журби, у своїй пристрасті схильні замикатися в собі. Інколи — в думках, про які мова наразі не йшла, — Ульріх послуговувався для цього типу й визначенням «споглядальний» — прикметником, що його зазвичай вживають в іншому контексті, лише в теплуватому значенні слова «глибокодумний»; але для Ульріха воно мало глибший, ніж цей звичайний, сенс, просто-таки рівнозначний уже згаданому «східно-нефаустівському». Можливо, в цьому «споглядальному», надто в поєднанні зі «смаковитим» як його протилежністю, вимальовувалась головна відмінність життя. Це приваблювало Ульріха дужче, ніж яке-небудь поняття, призначене для навчальної мети. Але те, що всі такі багатоскладові й претензійні життєві поняття можна було звести до двошаровости, властивої вже будь-якому почуттю, — ця дуже проста можливість дати пояснення все ж таки робила йому приємність.

Він, звичайно, розумів, що обидва різновиди людського буття, поставлені тут на карту, не означали нічого іншого, крім «людини без властивостей» — на противагу наділеній усіма властивостями, які тільки може продемонструвати людина. Одну таку людину можна було назвати й нігілістом, що мріє про мрії Господні, — на противагу активістові, якого, однак, з його нетерплячою манерою діяти можна назвати також своєрідним богомрійником, а не реалістом з чіткими й практичними поглядами на світ. «Чому ж ми не реалісти?» — питав себе Ульріх. Реалістами вони не були обоє, ні він, ні вона, щодо цього їхні думки і вчинки не викликали жодних сумнівів уже давно; а ось нігілістами й активістами вони були, й часом одними, часом другими — як уже складалося. 

Примечания

1

Квіти зла (фр.).

(обратно)

2

Бейль, Анрі-Марі – справжнє ім’я французького письменника Фредеріка Стендаля (1783–1942).

(обратно)

3

Раб, слуга, наймит (нім.).

(обратно)

4

Сердечна згода (фр.). Йдеться про військово-політичну угоду між Францією, Росією та Великою Британією (1904-1909), відому під назвою «Антанта».

(обратно)

5

Його величність.

(обратно)

6

Від нім. Bär – «ведмідь».

(обратно)

7

Від нім. Meier – «фермер, орендатор, сільський староста».

(обратно)

8

Від нім. Gelb, Blau, Rot, Gold – кольори «жовтий», «блакитний», «червоний», «золотистий».

(обратно)

9

Чоловік з майбутнім (англ.).

(обратно)

10

Прізвище Ґрюн (від нім. grün) означає «зелений».

(обратно)

11

Нім. Genie («ґеній») вимовляється на французький манір – «жені», тоді як нім. genial («ґеніальний») – «ґеніаль».

(обратно)