Вони відкривали світ. Шкільна енциклопедія [Олександр Стадник] (pdf) читать онлайн

ВСТУП
Землю часто порівнюють із великим будинком, а географія розповідає
про те, що саме являють собою й де знаходяться різні земні «приміщення»:
засніжені гори й безмежні рівнини, бурхливі океани й грізні вулкани, язикаті
льодовики й життєдайні річки. Але перш за все всі ці величні творіння природи треба було відкрити й дослідити. Тож протягом багатьох віків мореплавці
та мандрівники вирушали за тисячі кілометрів від своєї батьківщини в пошуках нових земель.
Одних вони вабили пригодами й можливістю випробувати свої сили.
Других спокушали золотом, прянощами, слоновою кісткою та хутрами.
Третім обіцяли прихисток від суєти світу й життя у згоді із собою. Четвертих
приваблювали можливістю освоєння плодородних земель і відкриття нових
торговельних шляхів. П’ятих принаджували можливістю нанести на карту
обриси Ойкумени, а в подальшому — дослідити, як вона влаштована.
Переламною епохою стали XV—XVII ст., коли європейці пройшли
уздовж узбережжя Африки, здійснили перше кругосвітнє плавання, відкрили
Америку, Австралію і низку інших земель. Ці досягнення пов’язують з епохою
Великих географічних відкриттів. Тут було все: нечуваний героїзм і небувала
підступність, нестримне бажання відкрити нові землі й жага швидкого збагачення. Відкриття цієї епохи повністю змінили уявлення про світ, він «розширився» й «пофарбувався» новими кольорами. У подальшому дослідникам
доводилося з труднощами й наполегливістю уточнювати й доповнювати перші відомості. Вони наносили на карти обриси берегових ліній, розташування
гірських хребтів, вигини річок. Дістаючись до найпотаємніших, найвіддаленіших куточків планети, ці мужні та цілеспрямовані люди збагачували наші
знання про неї. Завдяки зусиллям усіх цих людей географія добре вивчила
нашу планету й готова поділитися своїми знаннями.

Досягнення давніх людей

Я
Н
Н
Е
Н
ДОСЯГ
Й
Е
Д
Ю
Л
ДАВНІХ
Невідомі першовідкривачі
юності людства
Існують різні точки зору щодо
того, де й коли з’явилися пращури
сучасної людини. Згідно з одним
із найбільш поширених припущень,
вони виникли в Південній та Східній
Африці. Очевидно, ще понад мільйон років тому прадавня людина почала заселяти Євразію. Перші мандрівки були сповнені безлічі небезпек, що приховувала природа, проте

Африканські племена

2

та розумовими здібностями вони
майже нічим не відрізнялися від
нас. Найбільш ранні останки людини розумної були так само знайдені
в Африці.
Близько 100 тис. років тому люди
прийшли через Південно-Західну Азію
на Кавказ і до Центральної Азії й через Гібралтарську протоку до Європи.
Тільки потім вони потрапили до
Південно-Східної Азії. Пізніше за решту земель були заселені Австралія
та Америка.
Понад 30 тис. років тому перші поселенці прийшли на острови Окінава
(Японія) і Тайвань. Розкопки в Новій
Ірландії (Папуа-Нова Гвінея) показали, що приблизно 30—33 тис. років
Північно-американський
індіанець
тому люди висаджувалися на її береги,
а отже, виходили в Тихий океан.
Саме їх можна вважати першими видатними мандрівниками.

Наскальні розписи
стародавніх
європейців

водночас переселенці
здобували неоціненний досвід виживання й набували нових
знань.
На зміну прадавній людині прийшли люди сучасного типу. За своїм
зовнішнім виглядом

Чи знаєте ви, що…

Мешканці Нової Гвінеї

деякі вчені вважають,
що тисячі років тому
на місці Берингової
протоки існував
перешийок, завдяки
якому люди змогли
переселитися з Азії
до Америки. За іншою гіпотезою, вони
перетнули протоку
по кризі.

3

Досягнення давніх людей

Досягнення давніх людей

Таємниці Давнього Шумеру
Завдяки вигідному географічному розташуванню потужним центром торгівлі в давньому світі стало Межиріччя (Месопотамія).
Долина річки Євфрат привертала увагу землеробів та скотарів родючими землями. Проте
річка доволі часто змінювала свій шлях до
моря, а старе русло оберталося на болота,
важкі випари яких унеможливлювали життя в цьому районі. Та все змінилося, коли тут
з’явились нові енергійні господарі — шумери. Вони зрозуміли, що задля того, аби отримувати високі врожаї, потрібно осушити болота й підвести воду до сухих ділянок землі.
Також уважається, що саме шумери першими
Очеретяний човен
шумерських воїнів
почали випікати хліб.
Через відсутність у регіоні каменю й дерева
виникла потреба торгівлі із землями, що мали їх багаті запаси. У Шумері
почало розвиватись очеретяне суднобудування. Згодом країна мала потужний флот, що налічував сотні кораблів. Вони привозили з країни
Мелуххі (назва Давньої Індії) не тільки деревину та каміння, а й коштовності, рис, бавовну, слонову кістку та золотий пісок.

Чи знаєте ви, що…

Чорне
море

Каспійське
море

ШУМЕР
Середземне
море

р. Тигр

· Вавилон
р. Євфрат

Аравійський
півострів

4

Перська
затока

одна з найдавніших
та найзагадковіших
світових цивілізацій —
Шумер — утворилася
в Межиріччі наприкінці IV тисячоліття
до нашої ери.
Шумер та Межиріччя

Досягнення суднобудівників
і мореплавців Давньої Індії
Мореплавці з країни Мелуххі, так само, як і шумери, плавали на очеретяних суднах. Давні індійці досягли неабияких успіхів у мореплавстві.
Про це свідчать руїни порту Лотхал,
Реконструкція порту в Лотхалі
що існував близько 4700 років тому
північніше міста Мумбай
(Бомбей). У східній частині порту розташовувалася
дуже велика верф, яких
на той час у світі не існувало. Там археологи знайшли зображення морських вітрильних суден.
Лотхал
був
одним
із центрів шумеро-індської
морської торгівлі, саме
тут судна з Межиріччя
завантажувались
товаром. Аналізуючи малюнки на лотхальських торговельних печатках, історики дійшли висновку, що купці з цього найдавнішого порту відвідували й країни Східної
Африки, де були неабияк здивовані тваринами, яких раніше ніколи не бачили,—
горилами.
Таким чином, на початку
ІІІ тисячоліття до н. е. води
Індійського океану були
справжньою ареною мореплавання. У ті далекі часи давньоіндійські
мореплавці наважувались на мандрівки,
що були значно довшими за середземноморські,— їх навіть не лякало відкрите море.

5

Досягнення давніх людей

Досягнення давніх людей

Єгиптяни в морських просторах
Приблизно в XXXII ст. до н. е.
виникла одна з найдавніших держав — Єгипет. Його мешканці
змогли окультурити велику кількість рослин, приручили багатьох
тварин, а також передали наступним поколінням вагомий багаж

Давньоєгипетський човен
з богами та богинями

знань із фізіології та анатомії. Натомість про морські
подорожі єгиптян відомо
дуже мало. Проте археологам пощастило знайти конструкції єгипетських морехідних суден, створених чотири з половиною тисячоліття тому. Вони
нагадували річкові судна, та задля того, щоби вони могли витримувати
морські переходи, їх постійно вдосконалювали.
У Середземне море єгиптяни наважилися вийти приблизно в ІІІ тисячолітті
до н. е., коли вже мали певний досвід у мореплавстві
й володіли навігаційними
знаннями.
Одна з перших
мандрівок відбулася
Модель човна давньона початку XXVII ст.
єгипетської гробниці
до н. е., коли сорок

6

суден привезли до Єгипту деревиЄгипетський
ну кедра з міста Бібла (Ліван).
військовий корабель
Приблизно через століття
з дельти Нілу до Палестини
й Сирії вирушила флотилія,
яка доставила із цих країн
вино й оливкову олію.
Поступово судноплавство стало
дуже важливим
чинником для налагодження зв’язків із районами
Сирії та Палестини. Флот також відіграв неабияку роль у війнах. На сторінках знайденої вченими видаткової книги з верфей під Мемфісом немає жодних згадок про те, що бодай
хтось чинив опір єгипетським кораблям на сході Середземного моря.
Схоже, що на той час вони були беззаперечними господарями цих морських просторів.

Чи знаєте ви, що…

Єгипетське торговельне судно

давньогрецький
історик Геродот пише
про те, що в XVI ст.
до н. е. морем було
транспортовано
будинок, висічений
із суцільного каменя. Його перевозили
впродовж трьох років
з Елефантіни в Саїс
дві тисячі людей.
Зазвичай єгипетські
невантажні кораблі
долали цю відстань
за двадцять днів.

7

Досягнення давніх людей

Досягнення давніх людей

Наче риба в морі
Чи знаєте ви, що…

Фінікійський
торговельний корабель

відмінними мореплавцями, а також
новаторами в суднобудуванні та навігації зарекомендували себе давні фінікійці,
що жили в містах-державах на східному
узбережжі Середземного моря. Метою
більшості їх плавань був видобуток пурпуроносних мушель: із них отримували
сік для фарбування тканин.

Перевозити цілі купи мушель до Фінікії не було сенсу, тому фінікійці стали засновувати пункти з видобутку фарби прямо на місцях вилову. Саме так виникли
численні фінікійські поселення й навіть міста.
Довжина фінікійських маршрутів може здатись
фантастичною. Відомо, що ці відважні моряки вільно пересувалися
Червоним морем
та Індійським океао. Кіпр
ном до острова Цейлон, а в південному
напрямку — уздовж африканського
ФІНІКІЯ
берега аж до Занзібару.
Середземне
З часом фінікійці почали торгуморе
вати в західній частині Середземного
моря й навіть за Гібралтарською протокою — в Атлантичному океані.
Синайський
Історики вважають, що вони досягли
півострів
південно-західної Англії, звідки стали вивозити олово.
У VI ст. до н. е. фінікійці здійснили
неабияке досягнення в мореплавстві:
Червоне
за наказом єгипетського царя Нехао
море
вони обпливли довкола Африки.

8

Перша відома нам морська держава
Найдавнішою морською державою світу був Крит (сучасна Греція).
Його мешканці сягнули дуже високого рівня розвитку, про що свідчать
поява власної писемності, безліч витворів мистецтва, а також руїни міст
і палаців.
Ця морська держава
Чорне море
була надзвичайно потужМармурове
ною завдяки сильному
море
флоту. Археологічні доЕгейське
слідження свідчать про
море
Греція
півострів
те, що її трищоглові судМала Азія
на виходили в СередземКритське
не море ще чотири тисячі
море
років тому. Критські коІоничне
. Кносс
море
раблі плавали від Сицилії
о. Кіпр
та Греції до Малої Азії,
о. КРИТ Середземне
море
Сирії, Фінікії та Єгипту.
Торгуючи й воюючи,
критяни заснували свої колонії на Кіпрі й Родосі, а також мали вплив
на узбережжях Пелопоннесу та Балканського півострова. Міста країни
не мали захисних стін — від вторгнень їх захищали море й сильний флот.
Однак близько 1470 р. до н. е. більшість критських поселень і флот були
знищені. Можливо, це сталося внаслідок природної катастрофи, приміром землетрусу або виверження вулкана. Лишившись беззахисним,
Крит став ласим шматочком для сусідів.

Чи знаєте ви, що…

Критське судно

ця цивілізація не
відзначалася агресивністю. Мистецтво
Криту було напрочуд
багатим на сюжети,
проте в ньому майже
ніколи не зустрічаються сцени боїв.

9

Досягнення давніх людей

Плавання нащадків фінікійців
У 825 р. до н. е. фінікійці заснували в Північній Африці місто
Карфаген, яке на початку ІІІ ст. до н.е. стало потужною середземноморською державою. Важливу роль
Бойова
відіграло його зручне географічне
бірема
розташування. Це місто-держава
займало східну частину невеличкого мису, який був прикритий із південного боку пасмом пагорбів.
Облаштувавши зручну й надійну базу, карфагеняни
стали підкоряти морські простори. У західній частині Середземного моря
вони заснували колонію Ебесс, а сягнувши південного берега Кельтики,
створили торговельну факторію Массілія. В іншому напрямку карфагенян неабияк цікавив найбільший острів у Середземному морі — Сицилія. На його північному березі вони побудували місто-фортецю Панорм.
Задля ще більшого зміцнення своїх позицій на розташованих поміж Сицилією та Карфагеном островах було створено два форти. Таким
чином, уся західна
частина моря переРеконструкція
йшла під контроль
гавані
Карфагена.
Карфагена
У 535 р. до н. е.
він підкорив острів
Сардинію. Історикам
також відомо про похід карфагенян до
берегів
Гвінейської
затоки та експедиції
до Олов’яних островів
у Британії. Політика
твердого
контролю

10

Досягнення давніх людей

над торгівлею в західному Середземномор’ї призвела до конфлікту між
Карфагеном та Римом.
Під час Другої Пунічної
війни римський генерал
Сципіон Африканськийстарший завдав поразки
полководцю
Ганнібалу.
Унаслідок цього Карфаген
утратив право на великий
флот і всі свої володіння
в Іспанії.

ЄВРОПА

Балеарські
о-ви
Іспанія
протока
Гібралтар

о. Корсика
. Рим
Італія
о. Сардинія

КАРФАГЕН
Туніс

АФРИКА

о. Сицилія

Середземне
море

Розташування Карфагенських колоній
до початку Першої Пунічної війни

Чи знаєте ви, що…
Ганнібал та його
легендарні бойові слони

за легендою, прибувши на нові
землі, фінікійці принесли
з корабля величезну шкуру
вола й домовилися з місцевими
мешканцями, що ті віддадуть
їм стільки землі, скільки можна буде охопити цією шкурою.
Аборигени погодилися. Тоді
фінікійці розрізали шкуру на
тоненькі ниточки, зв’язали їх
в один довгий мотузок і обвели
ним стільки землі, що можна
було побудувати ціле місто.
Так і виник Карфаген.

11

Досягнення давніх людей

Мореплавці Давньої Греції
Із найдавніших часів греки поділялися на кілька племен, зокрема ахейців, дорійців та іонійців.
Спочатку «морським» народом стали мешканці
узбережжя Пелопоннесу — греки-ахейці. Їм
пощастило завоювати Крит і всі його володіння, зокрема острови Родос і Кіпр. Але найкращими мореплавцями все ж таки стали
іонійці, які жили в Аттиці, а також на островах Евбея, Хіос, Самоз та Наксос. Вони
плавали по Середземному, Мармуровому
й Чорному морях.
Прийоми грецького судноплавства були доволі примітивними. Єдиним морехідним інструментом, який мали давні мореплавці, був лот. Його
використовували
для
вимірювання
глибини
води. Пройдену відстань
. Салоніки
о. Самофракія
і місце свого перебування
г. Афон
протока
визначали за берегами
Дарданели
й шляхом приблизних
г. Олімп
підрахунків.
Егейське
о. Лесбос
море
Торговельні судна без
ГРЕЦІЯ. Фермопіли
півострів
Мала
Азія
кілів
і з малою кількістю
. Дельфи о. Евбея
о. Ітака
о. Хіос
вітрил не могли пливти
. Афіни
проти вітру. Така безпопівострів
о. Самос
Пелопоннес
радність під час поганих
. Спарта
погодних умов призводила до того, що греки нао. Мілос
о. Санторін
важувалися на морські
Критське
о. Родос
море
мандрівки тільки тоді,
Іонічне
коли була гарна погоморе
о. Крит
да,— від середини березня до кінця жовтня.

12

Досягнення давніх людей

Не дивлячись на недосконалість
кораблів, грецьким мореплавцям
усе ж таки вдалося підкорити Середземне море, вийти
в Атлантичний океан і досягти Англії.
У південному напрямку вони плавали аж
до північних берегів Африки. Використовуючи вітри й течії, греки мандрували на досить великій швидкості.
Із другої половини VII ст. до н. е. їхні кораблі завітали до Чорного
моря. Перші поселення розташовувалися на морському березі, де були
хороші гавані, а навколо — родючі землі. Частина з них перетворилися на міста, приміром Пантікапей (сучасна Керч), Ольвія (берег
Дніпровсько-Бузького лиману), Херсонес (окраїни міста Севастополь).
Однією з найвидатніших подорожей тих часів стало плавання моряка,
астронома, математика й географа Пітеаса. Він відкрив острів Зеландія,
Скандинавський півострів і Бретань, Північне та Ірландське моря, а також протоку Каттегат, що поєднує Балтійське й Північне моря.
Основні грецькі міста-поліси на Чорному морі

Чи знаєте ви, що…
р. Борисфен (Дніпро)
. Танаїс
. Ольвія
Меотіда
(Азовське море)
Тира . . Ніконій
Пантікапей . . Фанагорія
Керкетинида .
. Феодосія
Херсонес .
. Бата
. Торик
. Калатіс
. Одеса
. Аполонія

Понт Евксінський
(Чорне море) Діоскурія .
Фазіс .

протока Боспор
. Візантій
Мармурове море

. Синоп
Трапезунт .

спочатку греки
називали Чорне
море Понтом
Аксінським —
«негостинним
морем», проте потім перейменували
на «гостинне» —
Понт Евксінський.
Доволі часто його
називали просто
Понтом
(морем).

13

Досягнення давніх людей

Досягнення давніх людей

Змішання міфів і реальності

Подорожі «батька історії»

Згадки про перші мандрівки, що відіграли значну роль
у появі великих культур, дійшли до нас разом із міфами, легендами, переказами,
біблійними текстами. Про
подорожі давніх греків залишилося дуже багато переказів, у яких переплітаються виОдіссей та Сирени
гадки й справжні події.
Гомер
Надзвичайної популярності набули тексти Гомера — «Одіссея» та «Іліада».
Історики припускають, що автор написав ці поеми у VIIІ ст. до н. е., поклавши в їхню основу міфологічні перекази про Троянську війну.
В «Одіссеї» та «Іліаді» йдеться про події, пов’язані з походом греківахейців проти мешканців малоазійського міста Трої. Були часи, коли
греки вважали кожне слово цих поем незаперечною істиною. Фактами,
взятими із текстів Гомера, користувалися давньогрецькі історики.
Щоправда, пізніше «Іліаду» й «Одіссею» вважали не більше ніж вигадкою. Проте сучасна наука дозволяє стверджувати, що принаймні
деякі частини троянської
Золота погребальна
епопеї є історичними.
маска Агамемнона
Зокрема, про це
свідчать розкопки, що
в 1870—1880-х роках
розпочав німецький
археолог Генріх
Шліман. Він натрапив на руїни
великого міста саме
там, де, згідно з текстами Гомера, розтаГенріх Шліман
шовувалася Троя.

Одним із перших учених-мандрівників
був Геродот, якого давньоримський філософ
Ціцерон назвав «батьком історії». Геродота
дуже захоплювали чужоземні звичаї, тож учений довго (між 455—444 роками до н. е.) мандрував країнами Сходу.
У Єгипті вчений розпитував жерців про історію цієї держави, цікавився життям фараонів
і відвідував майстерні бальзамувальників, про
що пізніше докладно розповів у своїх текстах.
Опинившись біля пірамід, він кроками вимірював довжину підніжжя кожної з них.
Маршрут однієї з подорожей Геродота
пройшов через Малу Азію, звідки він прибув на кораблі в Північне
Геродот
Причорномор’я, до колонії Ольвія (берег
Дніпровсько-Бузького лиману). Імовірно,
саме там він зустрів кочові племена скіфів і спостерігав за їхніми звичаями
та обрядами.
Результатом довготривалих подорожей Геродота стала праця
«Історія».

14

Чи знаєте ви, що…

Карта відомого світу
за уявленням Геродота

на відміну від більшості попередників, Геродот мандрував не задля торгівлі, а щоб задовольнити
власну цікавість. Очевидно, він
хотів побувати в місцях, де здійснив свої подвиги Геракл.

15

Досягнення давніх людей

Досягнення давніх людей

Мандрівник Чжан Цянь

Чжан Цянь

Від азійських держав Согдіани й Бактрії Китай
відокремлювали близько п’яти тисяч кілометрів
степів, пустель та гір. Частину цього простору заселили кочові племена гунів. Час від часу вони нападали на прикордонні райони країни, грабували міста та села й забирали мирних жителів у рабство.
Щоб захиститися від нападів, у ІІІ ст. до н. е.
китайці почали будувати Велику стіну, проте племінний союз гунів ставав дедалі міцнішим. Тоді китайський імператор вирішив об’єднатись із народом
юечжі, що жив далеко на заході, й відправив туди
послів на чолі із Чжан Цянем.

Чорне море
Один з маршрутів
. Візантій
Великого шовкового шляху
Каспійське море
. Дамаск
СОГДІАНА
. . Тир
. Самарканд
Пекін .
Ієрусалим
.
. Дунханг
Бухара
.
.
.
Кашгар
Багдад Герат
. Чжаугуан
БАКТРІЯ
ПЕРСІЯ
. Мекка Перська
затока
АРАВІЯ

Гімалаї

Філіпінські
о-ви
Південнокитайське
море

ІНДІЯ

Аравійське
море
о. Мадагаскар

16

КИТАЙ

о. Цейлон
(Шрі-Ланка)
Індійський
океан

о. Калімантан
МАЛАЙСЬКИЙ
АРХІПЕЛАГ
о. Суматра
о. Ява

Шлях пролягав через володіння гунів,
і невдовзі китайці потрапили в полон.
Проте Чжан Цянь терпляче чекав і обмірковував план утечі. Після одинадцяти років неволі йому пощастило втекти.
Довгий час, потерпаючи від вітру й холоду на перевалах Тянь-Шаню, він ішов
на захід і врешті дістався до Согдіани
Посольство Чжан Цяня
й Бактрії, де жили юечжі. Чжан Цяню
так і не вдалося вмовити їхнього ватажка
укласти союз із Китаєм, проте він зібрав важливі відомості про ту частину Азії, де раніше його співвітчизники ніколи не бували.

Мореплавці Малайського архіпелагу
У Південно-Східній Азії розташована держава Індонезія, яка за давніх часів називалась Нусантара («острівна країна»). Вона дійсно складається з тисяч островів Малайського архіпелагу і нагадує намисто завдовжки 5150 кілометрів.
Для всіх народів, що мешкають на території країни, море здавна було
рідною стихією. Ще на початку нашої ери малайці з Великих Зондських
островів перетнули весь Індійський океан зі сходу на захід і дісталися до
острова Мадагаскар.
Найінтенсивніше розвивалися райони прибережної Яви й Суматри.
У їх річкових дельтах жили осілі племена. Кожен клаптик землі їм доводилося відвойовувати в первісного лісу, а кожен крок у його спекотних
вологих нетрях коштував неймовірних зусиль. Тому берегові селиЧи знаєте ви, що…
ща зв’язувались між собою не по
на Малайському архіпелазі наземлі, а по «великій солоній воді».
лічується понад 400 вулканів,
Океаном малайські мореплавці
понад 100 із них — діючі. Так,
мандрували й до далеких країн.
тільки на острові Ява розташоНайціннішими заморськими
вано одинадцять «вогненних гір»
товарами були золото, срібло, козаввишки понад 3000 метрів.
штовне каміння і шовк.

17

Подорожі й морські походи Середньовіччя

І
Ж
О
Р
О
ПОД
Д
О
Х
И
О
П
І
Й МОРСЬК
Ч
Ч
Я
І
В
О
Ь
СЕРЕДН
Видатні досягнення вікінгів
Після падіння Риму в V ст. н. е. наука в Європі не тільки не розвивалася, а навіть зробила помітний крок назад.
У цей час справжніми географами ставали ті, хто не мав про науку
жодного уявлення,— мореплавці. У VIII—X століттях значних успіхів
у дальніх походах досягли вікінги. Так називали морських розбійників
і торговців, які діяли в прибережних водах та на узбережжях. Більшість
вікінгів були вихідцями із сучасних Скандинавських країн, у першу
чергу з Норвегії, Данії та Швеції.
За двісті років вони завоювали землі в Шотландії, Ірландії, північносхідній Англії та північній Франції, досягали Сицилії, заселили Ісландію
й Фарерські острови. Більшість народів були не в змозі чинити опір, тож
платили вікінгам данину.
Так звана «Карта
Вінланда» (XIII ст.),
на якій Америка
зображена у вигляді
великого острова
Вінланд на захід
від Гренландії. Була
знайдена у 1957 році,
але вчені до сьогодні
не дійшли єдиної думки
щодо справжності
документа

18

Подорожі й морські походи Середньовіччя

Чи знаєте ви, що…
про досягнення скандинавських
мореплавців ми знаємо з творів
усної народної творчості — саг.
На відміну від грецьких текстів,
у яких було безліч вигадок, саги
є простими й достовірними.

Найбільший острів на Землі —
Сучасна реконструкція
Гренландію — скандинави відкрили
корабля вікінгів
завдяки морській стихії: шторм відніс
корабель, який прямував із Норвегії,
далеко на захід, і той опинився біля незнайомих берегів. Повернувшись,
мореплавці розповіли про свою пригоду. Потому на пошуки далекої землі вирушив Ейрік Рудий (Рауді). Відважно пробиваючись крізь кригу,
вікінг досяг мети. Нову землю він назвав
Гренландією — «Зеленою країною», очевидно, цим Ейрік хотів привабити вікінгів.
Та найвидатнішим досягненням скандинавів стало плавання Лейфа Ейріксона.
У Гренландії не було лісів, а колоністи потребували деревини, тому в 1004 р.
у пошуках лісистих земель мореплавець
досягнув північно-східного узбережжя
Північної Америки. Отже, вікінги побували в цій частині світу на п’ятсот років раніше за Христофора Колумба.
У християнській Європі майже нічого
не було відомо про відкриття вікінгів, тому
вони не вплинули на розвиток географічної науки. Пам’ять про ті героїчні походи
збереглася лише у кількох давніх сагах
Ейрік Рудий
Ісландії та Гренландії.

19

Подорожі й морські походи Середньовіччя

Подорожі й морські походи Середньовіччя

Подорож пана «Мільйона»
та його «Книга»
У середньовічній Європі найвідомішою стала мандрівка Марко Поло. Його батько та дядько — Нікколо й Маффео Поло — були заможними венеціанськими купцями й упродовж багатьох
років вели торгівлю з країнами Сходу. У 1271 р.
вони знову вирушили в подорож і цього разу взяли з собою сімнадцятирічного юнака.
Родині Поло знадобилося близько чотирьох
років, щоб подолати тисячі кілометрів територією
Азії. І тільки в 1275 р. вони досягли мети — опинилися в місті Ханбалик (Пекін).
Марко Поло
У Китаї Поло жили впродовж 17 років.
Кмітливий та енергійний Марко служив у імператора Хубілая, який посилав його з дорученнями в різні райони країни.
Подорожуючи, допитливий венеціанець познайомився з природою і культурою Китаю та став першим європейцем, який
побував у внутрішній
Азії.
У 1295 р. Марко Поло
повернувся на батьківщину. За кілька років між
Венецією та її сусідом
Генуєю спалахнула війна.
Марко брав участь в одній
із морських битв і потраВідбуття Марко Поло з Венеції
пив у полон. У в’язниці

20

Фрагменти з книги Марко Поло

його дивовижні розповіді про пригоди на малознайомих європейцям
землях записав один із в’язнів — Рустічано.
«Книга» Марко Поло вийшла напрочуд захоплюючою та користувалась неабиякою популярністю, проте часто до неї ставилися як до пригодницького роману, а не до опису подорожей. Та й справді, як європейцям було повірити, приміром, у те, що «чорні камені» можуть горіти
й що за товари можна розплатитися папірцями, а не дзвінкими монетами? Адже вони тоді ще не знали про властивості
вугілля й про існування паперових грошей!
Слід зазначити, що часом Марко полюбляв
і перебільшувати, за що йому дали прізвисько
«Мільйон». Проте вчені зацікавились цією працею і з’ясували, що поруч із вигадками в ній
дуже багато точної інформації.

Чи знаєте ви, що…
у «Книзі» Марко Поло йдеться і про територію
сучасних України, Росії та Білорусі. Мандрівник
розповідає, що тут живуть християни — простодушні й довірливі. Ми також дізнаємося про
роздробленість давньоруської держави й про її
залежність від татарської орди.

Марко Поло
у татарському одязі

21

Подорожі й морські походи Середньовіччя

Подорожі й морські походи Середньовіччя

Ібн Баттута та його подорожі
Найвідоміший
арабський
мандрівник
Середньовіччя — Ібн Баттута. Відвідавши наприкінці 1328 року Мекку, він спочатку подорожує Аравією та Східною Африкою. Після
цього вирішує побувати в Індії, однак знайти
корабель, який би вирушив до омріяної країни,
мандрівникові не пощастило, тому він вирішив
дістатися туди суходолом.
Ібн Баттута перетнув Малу Азію й дістався
до міста Синопа на Чорному морі, а потім переплив до берегів Криму. Тут він побував у Кафі
(сучасній Феодосії) й Судаку. На думку мандрівника, Судак був одним із найбільших портових
Маршрути подорожей Ібн Баттути

. Танжер
МАРОКО

Ібн Баттута

АЗІЯ

ЄВРОПА
ЗОЛОТА ОРДА
Судак .
Чорне море
. Бухара
. Сіноп
.
Ургенч
ПЕРСІЯ
АРАВІЯ
ЄГИПЕТ
. Мекка

КИТАЙ
. Делі

ІНДІЯ Бенгальська
Аравійське
затока
море
о. Цейлон

АФРИКА

Мальдивські о-ви
о. Суматра

Атлантичний
океан
о. Мадагаскар

22

. Кантон

Індійський
океан
АВСТРАЛІЯ

міст того часу. Із Криму Ібн Баттута вирушив до столиці Золотої Орди Сарай-Берке,
що лежала в низов’ї Волги.
Потому мандрівник дістався міста
Ургенч (сучасний Узбекистан), а звідти
Бухари. У своїх записах він із захватом розповідає про славнозвісні хорезмські дині,
що стали його улюбленими ласощами.
Зрештою Ібн Баттута потрапив до Делі
й кілька років прожив в Індії, працював чиновником у делійського султана. Якось той
послав його до Китаю, але під час подорожі
мандрівника пограбували. Опинившись
у скрутному становищі, він був змушений
служити в мусульманського правителя
Мальдівських островів. Заробивши трохи
грошей, дослідник прибув на Цейлон, а звідти дістався морем до Кантона
(Китай). Повертаючись назад через Суматру, в 1347 р. він знову опиняється в Аравії й у котре відвідує Персію, Месопотамію, Сирію, Єгипет,
а також здійснює четвертий хадж до Мекки.
Розповіді про країни, що побачив Ібн Баттута, записані у збірці
«Подарунок споглядальникам дивовижних міст і вражаючих подорожей». Ця книга навіть сьогодні захоплює читача розмаїттям цікавих
фактів.

Чи знаєте ви, що…
Ібн Баттута провів у подорожах
близько тридцяти років. За цей час він
подолав 120 тисяч кілометрів шляху.
Нерідко він подорожував у таких місцях, куди не змогли дістатися навіть
найвідчайдушніші європейці.
Так, у 1352—1353 роках мандрівник
перетнув найбільшу пустелю
світу — Сахару.

23

Подорожі й морські походи Середньовіччя

Досягнення китайських
мореплавців
У XV ст. наймогутнішою морською державою Азії
став Китай. Його кораблі панували у східній частині
Індійського й у прибережних водах Тихого океанів.
Кінець XІV — початок XV століть був позначений
низкою великих морських операцій китайського
військового флоту. У 1374 р. він завдав серйозної
поразки головному супротивнику на морських
теренах — японцям.
Розвиток
морського
суднобудування
й судноплавства дозволив розпочати далекі
плавання. Завдяки цьому китайці проклали
нові морські шляхи й зробили важливі наукові відкриття. Свою морську міць Піднебесна
напрочуд яскраво засвідчила під час успішної
Чжен Хе
військово-морської експедиції до Індійського
океану, що відбулася між 1405 та 1433 роками.
Її очолював китайський мореплавець Чжен Хе. Він вирушав у далекі
плавання сім разів, щоразу маючи під своїм командуванням до 60—70,
а часом і 100 кораблів із загальним екіпажем 25—30 тисяч людей. Китайці пройшли
шлях від тодішньої столиці
держави — Нанкіна,
через
Східнокитайське й Південнокитайське моря до Індійського
океану.
Під час плавання кораблі
подолали понад 20 тис. кілометрів. Із кожною новою експедицією китайський флот усе
Посольство Чжен Хе в Калікуті (Індія)
далі й далі просувався на захід.

24

Подорожі й морські походи Середньовіччя

Спочатку Чжен Хе відвідав
береги Індокитаю, Яви,
Суматри, Цейлону, Індії.
Потім здійснив плавання
до Ормуза в Перській затоці та аравійського порту
Аден. Експедиція також
досягла й африканських
берегів, побувавши на півострові Сомалі та на південному сході «чорного»
континенту.
Карта, за якою мандрував
Чжен Хе

Китайські мореплавці мали неперевершені досягнення. Вони значно раніше за європейців відкрили морський
шлях до Індії, а кораблі Чжен
Хе встановили жваві торговельні зв’язки на морських
шляхах частини Індійського
й Тихого океанів.

Чи знаєте ви, що…
у Китаї будували дуже
великі кораблі, які вміщали сотні моряків і солдатів. Окремі судна сягали
145 метрів завдовжки. Вони
рухалися завдяки вітрилам
із очеретяних циновок, а під
час штилю — за допомогою
великих весел.

Порівняльні розміри корабля
Чжен Хе та каравели Колумба

25

Епоха Великих географічних відкриттів

Х
И
К
И
Л
ЕПОХА ВЕ
Х
И
Н
Ч
І
ГЕОГРАФ
В
І
Т
Т
И
Р
ВІДК
Португальці огинають
Африканський континент
Відкриття XV—XVII століть цілком змінили уявлення європейців
про світ, недарма цей період в історії називають епохою Великих географічних відкриттів. Флагманом атлантичного мореплавства європейців
стає Португалія. Неоціненний внесок до підготовки подорожей того часу зробив принц Генріх,
який отримав прізвисько Мореплавець. Цей португальський лицар зміг організувати морехідну
школу з обсерваторією.
Перше розвідувальне плавання уздовж берегів Африки почалося в 1418 р., проте незабаром
кораблі повернулися назад, оскільки нестерпна
спека й, здавалося, цілковита відсутність життя
на узбережжях вселяли в моряків жах.
Обігнути Африканський континент із півдня та знайти шлях до Індії спробувала експедиція Бартоломеу Діаша. Стомлені надзвичайно
важким плаванням, моряки все ж таки виконали завдання й опинилися в Індійському океані. У грудні 1488 р. експедиція повернулася до
Лісабона. Звістка про її результати була радісГенріх
ною, оскільки з’ясувалося, що до Індії можна
Мореплавець
дістатися океаном.

26

Відкриття морського шляху до Індії
За наказом короля Португалії Мануеля I
Чи знаєте ви, що…
у 1497 р. до Індії було споряджено еспедицію, яку очолив Васко да Гама. Він залучив
відкриття мореплавдо складу екіпажу певну кількість злочинців того часу пильно
ців, засуджених на страту, яким доручав
охоронялися державою.
Вивезення карт із новиконання найнебезпечвими даними за межі
ніших завдань.
Португалії було
Під час подорожі
суворо заборонене.
португальці зустріли арабські кораблі і з’ясували, що
на східному березі Африки лежить порт Мозамбік,
а ще далі — Момбаса й Малінді. Саме туди ескадра
й вирушила.
Діставшись порту Малінді, піддані португальського короля вперше побачили кораблі з Індії,
а вже за три тижні прибули до омріяної країни.
Іще за три дні експедиція наблизилась до велиВаско да Гама
кого міста Калікут (тепер Кожикоде), де європейці придбали прянощі та коштовне каміння. Дорога
назад була дуже складною:
вичерпалися запаси продуктів, велика кількість
моряків померла від цинги.
До Лісабона в 1499 р. повернулося менше половини екіпажу. Але результату було
досягнуто: тепер португальці знали морський шлях
із Європи до Індії, завдяки
якому їхня країна мала величезні прибутки впродовж
багатьох десятиліть.
Ескадра Васко да Гами вирушає до Індії

27

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Адмірал Моря-Океану
та його відкриття Америки
Успіхи португальських мореплавців неабияк збентежили Європу, особливо іспанців, які й собі почали шукати морський шлях
до Індії. Тим часом учені переконувалися
в тому, що греки все-таки мали рацію, стверджуючи, ніби земля має форму кулі. Отже,
невдовзі мореплавці збагнули, що, пливучи
на захід Атлантичним океаном, урешті-решт
можна дістатися Східної Азії.
Проект маршруту до Індії західним шляхом склав генуезець Христофор Колумб.
Спочатку він намагався втілити свої задуми
в життя у Португалії, але, отримавши відмову
короля, 1485 р. перебрався до Кастилії, де домігся аудієнції у Фердинанда V та Ізабелли.

Каравели Христофора Колумба:
«Нінья», «Санта-Марія» та «Пінта»

28

Христофор Колумб

Королева була вражена непохитною вірою
Колумба у свою мандрівку, тож згодилася дати
йому кораблі й потрібне
спорядження.
3 серпня 1492 р. з міста
Палоса в море вийшли три
кораблі: каравели «Пінта»
й «Нінья» та флагманське
судно «Санта-Марія».
Вони йшли на максимальній швидкості вдень
і вночі, однак минуло більше місяця, а земля й досі
не з’являлася на горизон-

ті. Тільки 13 жовтня 1492 р.
команда зійшла на земну
твердь першого відкритого острова (Багамський
архіпелаг). Тут жили простодушні люди зі шкірою
мідно-червоного кольору.
Європейці здалися місцевим мешканцям посланцями богів.
Поблизу острова Гаїті
«Санта-Марія» сіла на риф,
Король
Фердинанд V
Королева Ізабелла
і мандрівникам так і не
пощастило її визволити.
Частині команди довелося залишитися на цьому острові, який Колумб
назвав Еспаньйолою. Тож на початку січня 1493 р. назад вирушили
тільки «Пінта» й «Нінья». До Іспанії Христофор Колумб привіз кількох
індіанців, невелику кількість золота, небачені рослини й пір’я дивовижних птахів.

Чи знаєте ви, що…

Колумб проголошує відкриту землю
власністю іспанського короля

плавання Колумба посилило конкуренцію між
Португалією та Іспанією.
Піренейські монархії вирішили поділити між собою всі
відкриті й ще не відомі землі.
Розподіл світу на сфери впливу закріпили Тордесільяською
угодою 1494 року. Згідно з нею,
лінію поділу було проведено за
270 миль у західному напрямку від Азорських островів.
Португалія мала виключне
право на землі на схід від
цієї лінії, а Іспанія —
на захід.

29

Епоха Великих географічних відкриттів

Загадки Амеріго Веспуччі
Колумб був переконаний, що дістався берегів Азії західним шляхом. Це спричинило
історичну помилку: пізніше вже відкриту ним
частину світу було названо на честь Амеріго
Веспуччі.
Майже вся інформація про його подорожі зводиться до двох листів Амеріго, датованих 1503 і 1504 роками. Їхній зміст викликає
дуже багато запитань: у них не згадано імен
мореплавців, міститься мало інформації про
пройдені відстані, натомість доволі докладно
змальовано зоряне небо південної півкулі, клімат, флору й фауну відкритих країн.
Якщо вірити листам, Веспуччі здійснив
Амеріго Веспуччі
два плавання, перебуваючи на іспанській
службі, та іще два — на португальській. Перше з плавань, нібито здійснене в 1497—1498 роках, викликає в істориків сумніви, тимчасом як
друге є документально підтвердженим. У 1499—1500 роках Веспуччі
плавав у складі експедиції Алонсо Охеди. Улітку 1499 р. його кораблі
підійшли до північного узбережжя Південної Америки,
де розділились на дві групи.
Охеда із двома кораблями
рушив на північний захід, де
дослідив узбережжя сучасної
Гвіани й Венесуели. Потому,
через відкриті Колумбом
протоки, мореплавець вийшов до Карибського моря.
Веспуччі тим часом рухався
на південний схід, де відкрив
Фрагмент карти Вальдземюллера
дельту найбільшої річки у свіз портретом Амеріго Веспуччі
ті — Амазонки.

30

Епоха Великих географічних відкриттів

У серпні він повернувся до КарибЧи знаєте ви, що…
ського моря, де знову об’єднався із кораблями Охеди. Прямуючи на захід,
називати нові відкриті
землі Америкою запроповони відкрили понад 1600 кілометрів
нував картограф Мартін
берега материка. Іспанцям неоднораВальдземюллер. У 1538 р.
зово доводилося бачити селища індісвіт побачила карта світу
анців, хатинки яких стояли на стовголландського картографа
пах і поєднувалися за допомогою
Герхарда Меркатора. На ній
розвідних містків. Ці хатинки нагабуло зображено обидва материдали європейцям Венецію, тому вони
ки Нового Світу, що мали
спільну назву «Америка».
нарекли тутешні місця Маленькою
Венецією (Венесуелою).
У 1501 р. Амеріго Веспуччі вирушив у нове плавання, обіймаючи посаду астронома й навігатора. Схоже,
саме під час цієї експедиції флорентієць остаточно переконався, що побачений ним материк не є Азією.

Карта світу, складена картографом Герхардом Меркатором

31

Епоха Великих географічних відкриттів

Перша в історії кругосвітня подорож
Португалець
Фернан
Магеллан
у 1517 р. переїхав до Іспанії й зумів
переконати короля Карла I в тому, що
між Атлантичним океаном і Південним
морем (Тихим океаном) існує протока, якою можна дістатися до багатих
на прянощі Молуккських островів. І вже
1519 р. під його керівництвом у довгий
небезпечний шлях вирушила іспанська
флотилія з п’яти кораблів.
Проте пошуки проходу до Південного
моря тривали без жодного успіху.
На трьох кораблях зчинився заколот: частина офіцерів вимагала, щоб
Магеллан узгоджував із ними всі свої
Фернан Магеллан
рішення. Але той жорстоко покарав заколотників.
Нарешті експедиція ввійшла до
протоки, яку згодом назвали протокою Магеллана. Коли судна опинилися в найбільшому океані планети,
він зустрів їх прихильно: під час плавання не було штормів, і Магеллан
назвав океан Тихим. Та невдовзі закінчилися питна вода й харчі. У їжу
йшли навіть волячі шкури, якими
було вкрито реї. У такому стані флотилія пройшла майже 17 тисяч кілометрів, поки натрапила на заселені
острови.
На одному з них Фернан
Магеллан втрутився до міжусобКорабель Магеллана «Вікторія»
ної війни. У сутичці з тубільцями

32

Епоха Великих географічних відкриттів

відважний мореплавець загинув, а раЧи знаєте ви, що…
зом із ним — ще вісім матросів. Решті
пощастило врятуватися. Утім на цьоперша кругосвітня подорож
му неприємності експедиції не завертривала 1081 день. Її науковий результат був грандіозшились. На острові Себу тубільці віроним: мореплавці вирушали
ломно напали на європейців і вбили ще
на захід, а повернулися зі
24 людини. На двох уцілілих суднах
сходу. Це свідчило, що Земля
європейці чотири місяці блукали семає форму кулі, а Світовий
ред Малайського архіпелагу, поки знаокеан є одним цілим.
йшли острів Тідоре. Тут їм пощастило
дешево купити велику кількість прянощів. Потому команда вирішила, що корабель «Вікторія» під командуванням Хуана Себастьяна Елькано піде далі на захід через Індійський
океан, а «Тринідад» повертатиметься через Тихий океан.
Однак лише «Вікторія» у 1522 р. дісталась берегів Іспанії. На її борту
залишилося всього 18 людей, яких зустрічали як справжніх героїв.

АЗІЯ
ПІВНІЧНА
АМЕРИКА

Тихий
океан

ЄВРОПА
ІСПАНІЯ

Місце
загибелі
Магеллана

Атлантичний
океан
АФРИКА
Тихий
океан

Філіппінські
о-ви

ПІВДЕННА
АМЕРИКА

АВСТРАЛІЯ
Магелланова
протока

Індійський
океан

33

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Порушники Тордесільяської угоди
Тордесільяська угода між Іспанією
та Португалією про розподіл сфер впливу юридично діяла майже триста років
і була скасована аж у 1777 р. Протебагато потужних європейських держав
не збиралися припиняти свої морські походи. Так, у 1497 р. англійський король
Генріх VII відправив експедицію на чолі
з мореплавцем італійського походження Джоном Каботом (Джованні Кабото)
«до всіх країн Сходу, Заходу й Еівночі».
Кабот вирушає в плавання разом
із сином Себастьяном. На невеличкому
кораблі «Метью» мореплавці перетнули Атлантику й опинилися біля берегів
Північної Америки (Кабот припускав, що
це Китай). Тут мандрівники дослідили бе-

Корабель Кабота «Метью»

34

Джон Кабот

реги острова Ньюфаундленд
і побували побіля півострова Лабрадор. Ідучи
вздовж східного узбережжя
Північної Америки, моряки висаджувались на берег
і зустрічали вбраних у шкури тварин індіанців. Однак
англійцям не вдалося роздобути в них ані золота, ані
перлин.
Після
смерті
батька Себастьян Кабот вирішив повернутися додому. Експедиція прибула

до Англії в 1498 році. На думку англійців, вона себе не виправдала.
Украй негативно до ТордесільяДжон Кабот досягнув беської угоди поставився і французьрегів Північної Америки
майже в той самий час,
кий король Франциск I.
коли Христофор Колумб
У 1534 р. він споряджає експеі Амеріго Веспуччі відкридицію на чолі з Жаком Картьє, який
ли Південну Америку.
пропонував «вирушити до нових земель і відкрити ті острови й країни,
де, як то кажуть, має бути ціла купа золота». Унаслідок плавання Картьє
відкрив Канаду, яку одразу ж оголосив територією Франції. Король був
неабияк вражений і доручив продовжувати дослідження.
Уже в наступному,
1535 р. було споряджено
о. Гренландія
півострів
другу експедицію. Цього
Аляска
разу по протоці, яку зараз називають на честь
Атланцього мореплавця, Картьє
тичний
оминув острів Антикості.
океан

Чи знаєте ви, що…

Тихий
океан

КАНАДА

о-в Антикості
затока
Святого
Лаврентія

Великі
озера

о-в Ньюфаундленд

Канаду Картьє оголосив територією Франції

Жак Картьє

Незабаром мандрівники дісталися до індійського поселення Ошлага, де вирішили перечекати люту зиму.
Навесні французи повернулися на батьківщину, привізши із собою кількох індіанців, але від них чекали зовсім іншого — золота й відкриття маршруту до Китаю.

35

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Відкриття й завоювання конкістадорів
Якщо для європейців Христофор Колумб є великим мореплавцем,
то для корінних мешканців Америки він антигерой. Адже слідом за ним
на нові землі стали прибувати спраглі до наживи авантюристи й завойовники. Вони шукали коштовні метали, перш за все золото, гадаючи,
що воно «народжується» в екваторіальних районах від променів пекучого сонця.
Період завоювання Мексики, Центральної й Південної Америки європейцями в кінці XV — на початку XVI століть називають Конкістою
(ісп. «conquista» — «завоювання»), а завойовників — конкістадорами.
Її учасники (переважно іспанці) здійснювали морські плавання уздовж
берегів Північної та Південної Америки, а також сухопутні походи вглиб
обох материків.
З вогнем і мечем військові загони Ернандо Кортеса пройшли імперією ацтеків — Мексикою, а Франсиско Пісарро — землею інків, Перу.
Підкоривши їх, завойовники грабували місцеві народи й зруйнували
їхню високу культуру. Велика кількість індіанців гинула не під час боїв,
а від голоду, непосильної праці й завезених прибульцями інфекційних

Чи знаєте ви, що…

Загибель Атауальпи —
останнього правителя інків

36

за життя Атауальпи
Пісарро затребував у інків
фантастичний викуп: кімнату, в якій утримувався їх
полонений вождь, вони повинні були до стелі заповнити
золотом. Намагаючись
врятувати життя свого
правителя, індіанці зібрали
золото й навіть заповнили ще дві кімнати сріблом,
але Пісарро не дотримав
слова і стратив
Атауальпу.

Чи знаєте ви, що…

ІМПЕРІЯ АЦТЕКІВ

Тихий
океан

у XVI столітті Атлантику
перетнуло понад 200 тисяч
іспанців. Унаслідок воєнних
дій до володінь іспанської
корони були приєднані величезні території, площа
яких майже в 22 рази перевищувала територію
самої Іспанії.

. Мачу-Пікчу
. Куско
ІМПЕРІЯ
ІНКІВ

хвороб: віспи, тифу, чуми.
Виправдовуючи свою жорстокість, конкістадори згадували
про криваві людські жертвоприношення, що були доволі розповсюдженим явищем
у багатьох місцевих народів.
Релігія індіанців справді славиться шокуючими обрядами,
приміром ацтеки їли м’ясо переможених ворогів.
Тож іспанці вирішили, що зустрілися зі слугами
сатани, яких слід знищувати в будь-який спосіб.
Ентузіазм конкістадорів розпалювався також
і через розповіді про неймовірні
багатства Нового Світу і легенду про дивовижну країну золота — Ельдорадо.
Вони вважали, що в цій,
насправді вигаданій, країні скарби були такою самою буденною річчю, як
Суворі ацтекські
звичайнісінький камінь у євбоги потребували
ропейських містах.
людських жертв
Атлантичний
океан

37

Епоха Великих географічних відкриттів

Перехід Панамського перешийка
й досягнення берега Тихого океану
Щоб продовжити в Америці пошуки золота,
конкістадорам слід було проникнути вглиб континенту. Однак зробити це без створення постійних поселень було неможливо. Першу спробу
заснувати такий опорний пункт у 1509 р. здійснив іспанець Алонсо де Охеда. Його експедиція
успішно дісталася материка, і на східному березі
затоки Ураба заснувала фортецю Сан-Себастьян.
Спочатку в іспанців усе було добре: вони захопили полонених і багату здобич. Але індіанці відчайдушно опиралися. До того ж у конкістадорів
закінчилися запаси їжі, вони почали хворіти.
Алонсо де Охеда
У 1510 р. на допомогу була відправлена експедиція. Прибувши на узбережжя, конкістадори вирішили заснували нове місто Санта-Марія-де-ла-Антигуа побіля
Дар’єнської затоки. За рішенням поселенців, ним стали керувати алькальди, одним із яких був Васко Нуньєс де Бальбоа.
Шукаючи
золото,
Бальбоа здійснив кілька походів на землі індіанців. Невдовзі конкістадор почув від одного
з вождів про море, що
лежало за горами, і про
розташовані на півдні
багаті на золото країни.
Навербувавши
в колонії добровольців,
Бальбоа надіслав королю повідомлення про
Васко Нуньєс де Бальбоа на березі Тихого океану
нову експедицію. При

38

Епоха Великих географічних відкриттів

Північна
Америка

Атлантичний
океан
Панамський
перешийок

Тихий
океан

Південна
Америка
Бальбоа був відомий своєю
жорстокістю. Особливо жахали
індіанців пси, які за його наказом
розривали людей на шматки

дворі цю ідею підтримали й навіть виділили кошти, проте керувати експедицією
доручили дворянину Педро Аріасу Давілу,
що відплив з Іспанії у квітні 1514 року.
Але Бальбоа вирушив у похід, так і не дочекавшись підкріплення.
Шлях пролягав через гірські хребти, лісові нетрі, а часом навіть болота,
і все-таки експедиції пощастило перетнути Панамський перешийок і вийти до
Тихого океану, який Васко Нуньєс назвав
Південним морем. Іспанцям вдалося захопити в місцевих індіанців велику кількість
золота й гарних перлин. По дорозі назад
кілька людей померло від голоду, але все ж
таки після п’ятимісячного походу Бальбоа
повернувся до Санта-Марія-де-ла-Антигуа
й надівслав звіт про своє відкриття королю
Фердинанду V.

Карта XVI ст. із зображенням
Панамського перешийка

39

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Ідальго Ернандо Кортес —
завойовник, колонізатор, дослідник
Завоювання однієї з найбільш потужних
індіанських цивілізацій, що розквітла на території Мексики, пов’язано з ім’ям Ернандо
Кортеса. Наприкінці 1518 р. він очолив морський похід і розгромив загін індіанців на березі затоки Кампече. Потім загін Кортеса вирушив уздовж узбережжя на північний захід,
де в 1519 р. заснував фортецю Веракрус. Сюди
прибули посли верховного правителя ацтеків,
Монтесуми, і доставили розкішні подарунки
для іспанського короля, серед яких було багато
виробів із золота.
Невдовзі Кортес знайшов спільників серед деяких індіанських народностей, і разом
Ернандо Кортес
із ними дістався до столиці мексиканської імперії — Теночтітлана
(район сучасного Мехіко). Монтесума прийняв
чужоземців із почестями. Спочатку конкістадори поводились мирно, але потім вони отримали
звістку про те, що індіанці вбили кількох підданих іспанської корони у Веракрусі. Кортес вирішив цим скористатися, звинуватив гостинного
господаря в організації нападу і наказав його заарештувати. Проте незабаром ацтеки повстали

Чи знаєте ви, що…
з часів правління Філіппа III метрополія
стала пригноблювати нащадків конкістадорів. Здебільшого з цієї причини вони очолили боротьбу за відокремлення латиноамериканських колоній від Іспанії.

40

Монтесума

Чи знаєте ви, що…
Ернандо Кортес був
непоганим поетом, а його листи
до короля Карла V, які охоплюють
період із 1519 до 1526 р., уважають видатними пам’ятками
літератури епохи Великих
географічних відкриттів.

й оточили Теночтітлан. Коли іспанці намагалися вночі покинути столицю, ацтеки напали на завойовників, завдавши їм нищівного удару. Тільки допомога спільників-індіанців
урятувала загін Кортеса від повного знищення.
Незабаром ослаблені іспанці знову зустрілися з величезною армією
індіанців. Та Кортес, очолюючи кінний загін, зумів прорватися крізь
оборону ворогів і вбив ватажка ацтеків списом. Індіанці запанікували
й дременули врозтіч. Окрилений таким успіхом, Кортес знову вирішив
завоювати мексиканську столицю.
20 травня 1521 р. розпочався наступ на Теночтітлан. Оборону очолив
новий верховний ватажок — Куаутемок. Іспанці увірвалися до міста
лише у серпні, коли бойовий
дух індіанців підірвали голод
і хвороби.
До початку 1524 р. іспанські конкістадори заснували в Мексиці кілька міст,
а в 1527 р. Кортес повернувся на батьківщину і розпочав
дослідницьку діяльність. Він
спорядив сім експедицій, які
відкривали
тихоокеанські
острови та обстежували береЗустріч Кортеса та Монтесуми
ги Північної Америки.

41

Епоха Великих географічних відкриттів

Завоювання Перу
й дослідження прилеглих областей
Звістка про підкорення Кортесом Мексики
вразила конкістадорів. Відтепер вони постійно шукали відомості про інші багаті індіанські держави. До іспанців, які облаштувались у Панамі, доходили чутки про «велику
імперію», яка лежить десь на півдні. Знайти
й підкорити її поставив собі за мету Франсіско
Пісарро.
Щоб фінансувати експедицію до цієї
країни, Пісарро знайшов двох компаньйонів — Дієго де Альмагро та Ернандо де Луке.
Та фортуна посміхнулася партнерам лише
під час другої експедиції. Попри всі трудноФрансиско Пісарро
щі, відчайдухам пощастило дістатися імперії
Тауантінсуйо. Тут вони здобули золоті й срібні прикраси, тонку вовняну тканину
й дивовижних тварин — лам.
Щоби цілком підкорити ці землі,
Пісарро вирушив до Іспанії й домігся
підтримки Карла V.
На початку 1532 р. іспанці висадилися на берег у районі екватора.
Скориставшись тим, що в державі
інків нещодавно відбувалася міжусобна війна, завойовники легко підкорили столицю імперії — Куско,
оголосивши її володінням іспанської
корони. У Перу конкістадори захопили нечувані скарби. Найбільша
частина (понад 250 кг золота) дістаПохід конкістадорів крізь джунглі
лася Пісарро, чимало коштовностей

42

Епоха Великих географічних відкриттів

отримали і його брати. Проти
такого розподілу протестував
Альмагро. Тоді Пісарро
відправив колишнього
друга на завоювання
Чилі, сподіваючись, що
там він здобуде золото.
Незважаючи
на свій похилий вік
(на початку походу
Альмагро було 60 роЗолотий вівтар
ків), конкістадор проз храму Сонця
йшов 2500 кілометрів,
«Коріканча» в Куско
долаючи гірські переДієго де Альмагро
вали висотою понад 4500 метрів. Він переконався, що у Чилі немає скарбів, натомість
є войовничі племена арауканів.
Альмагро почувався приниженим,
тому, повернувшися назад, спробував домогтися справедливості силою. Але брати Пісарро стратили
його.

Чи знаєте ви, що…
похід Дієго де Альмагро історики вважають одним із найвизначніших. Його загін відкрив
Центральноандійське нагір’я,
найбільше серед високогірних
озер світу — Тітікака, а також
безводну пустелю Атакама,
дослідив близько 2 тис. км
Аргентино-Чилійських Анд
і 1500 км тихоокеанського узбережжя Південної Америки.

26 червня 1541 року Пісарро був
убитий заколотниками на чолі
з сином страченого Альмагро

43

Епоха Великих географічних відкриттів

Відкриваючи таємниці
найбільш повноводної ріки світу
Восени 1499 р. від берегів Іспанії відпливла флотилія з чотирьох каравел, яку
очолював Вісенте Яньєс Пінсон. Кораблі
перетнули Атлантичний океан і наблизилися до східного узбережжя Південної
Америки. Невдовзі моряки помітили,
що за десятки кілометрів від берега вода
в цій частині океану залишається прісною. Іспанці зрозуміли, що перебувають
у місці, де в океан впадає якась велика
ріка. Так було відкрито гирло Амазонки,
якій спочатку дали дуже довгу назву: Rio
Santa Maria de la Mar Dulce — «Річка
Святої Марії прісного моря».
Першим із європейців подорож цією
рікою здійснив іспанець Франсіско
де Орельяна. Це сталося за цікавих обстаВісенте Яньєс Пінсон
вин. Його загін вирушив у похід у східному від Анд напрямку — до «країни кориці».
Невдовзі в конкістадорів закінчився провіант, тож іспанці збудували
невеличку бригантину і 26 грудня 1541 р. Орельяна з п’ятдесятьма солдатами вирушив униз річкою, щоб провести розвідку. Він мав за кілька днів повернутися до основного
Чи знаєте ви, що…
загону, та сталося зовсім інакше.
Орельяні не пощастило знайти інАмазонка — найбільша в світі
діанців, у яких він збирався виміріка за розмірами басейну й водоносністю. Її басейн охоплює
няти їжу.
територію у 7 млн квадратМинали місяці, а бригантина
них кілометрів — це цілий
продовжувала рухатися на схід.
світ, що за площею дорівнює
Якось загін Орельяни прибув
Австралії.
до одного з поселень, та щойно

44

Епоха Великих географічних відкриттів

конкістадори зійшли на берег, як на них
посипався град стріл і списів. Юрба місцевих мешканців стрімко атакувала
прибульців і швидко зникла після мушкетного залпу. Потім іспанці розповідали, що їм довелося битися з індіанцями,
довге волосся яких спадало на плечі
й спини, а їхні стегна прикривали короткі спідниці. Конкістадори навіть
припускали, що опинилися в країні легендарних жінок-воїнів — амазонок,
саме тому й річку назвали Амазонкою
(за іншою версією, її назва походить від
індіанського слова «амасуну» — «велика вода»). Лише у серпні 1542 р. іспанці
Франсіско де Орельяна
дісталися до гирла ріки.
Уперше пройшовши Південну Америку із заходу на схід, Орельяна
довів, що материк має величезну довжину по екватору.

Атлантичний
океан

. Макапа
. Кіто

Екватор

. Сантарем
. Манаус
Маршрут Орельяни

Басейн
Амазонки

Тихий
океан

45

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Відкриття й «втрати» Австралії
Славетний учений давнини Птолемей на своїй карті світу зобразив у південній півкулі величезний материк і нарік його Terra Аustralis
I
Incognita
— «Невідома Південна Земля».

Terra Australis
Incognita
Птолемей

У 1605 р. на її пошуки з Перу вирушила
нова експедиція, яку
очолив Педро Кірос. Коли його кораблі повернули на південь від островів Санта-Крус, за якийсь час іспанці побачили гористу землю з густими
лісами та селищами. Кірос був переконаний, що це великий материк,
і назвав його Південною Землею (Австралією) Святого Духа. Зрадівши,
він вирішив якомога швидше повідомити іспанську владу про відкриття континенту, тож вночі покинув два експедиційні кораблі й на своєму
судні відправився до Мадрида. У місті мореплавець намагався довести,
що для дослідження Південної Землі потрібно спорядити велику експедицію. Однак іспанські чиновники відмовили Кіросу, і це врятуваЧи знаєте ви, що…
ло його від великого розчаруванза іронією долі, Кірос відкрив
ня, оскільки відкрита ним земля
острів, гадаючи, що це материк,
насправді була архіпелагом, який
а Торрес перебував за два кроки
тепер називається Нові Гебриди.
від Австралії, але вважав
Тим часом Луїс Ваес де Торрес,
невідомий берег за острів.
капітан одного з полишених

46

Кіросом кораблів, п’ятнадцять діб чекав на повернення флагманського
судна. Потім він розпечатав пакет із наказом командира:
дійти до 20° південної широти,
Абориген
а тоді повернуз острова Тасманія
тися до Іспанії.
Кораблі прямували цим курсом і прохоАбель Янсзон Тасман
дили повз п’ятий континент, однак мореплавці про це навіть не здогадувалися.
У XVII столітті відкриття берегів п’ятого континенту здебільшого здійснювали голландські мандрівники, унаслідок чого Австралія
спочатку отримала назву Нова Голландія. Найважливіші відкриття
зробив Абель Янсзон Тасман. На початку 1644 р. його експедиція обстежила узбережжя Північної й Західної
Австралії завдовжки близько 5500 км.
Мореплавець установив, що всі «землі»,

Карта «Нової Голландії»

відкриті до нього, є частинами
єдиного континенту — Нової
Голландії. Проте всі відомості, зібрані Абельем Тасманом,
були засекречені, і європейцям довелося відкривати
Австралію ще раз.

У бухті Вбивць, що у Новій Зеландії,
у сутичці з маорі загинуло чотири
моряки з експедиції Тасмана

47

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Кругосвітня подорож
«залізного пірата»
З давніх-давен постійним супутником
морської торгівлі було піратство. В середині XVI століття стосунки між Англією
та Іспанією стають дуже напруженими,
бо англійська королева Єлизавета споряджає кораблі «джентльменів удачі».
Найвідомішим серед них був Френсіс
Дрейк.
«Залізний пірат», як його нарекли
пізніше, грабував лише ворогів Англії.
Він самостійно напав на Панамський перешийок і розгромив іспанський караван,
що віз золото, срібло й інші коштовності.
На захоплених кораблях пірати повернулися до Англії. Королева Єлизавета поставилася до цього прихильно, а Дрейка

Корабель Дрейка «Золота лань»

48

Сер Френсіс Дрейк

призначила командуючим
кругосвітньої
експедиції,
основним завданням якої був
напад на тихоокеанські береги Іспанської Америки.
У грудні 1577 р. із Плімута відпливла ескадра з п’яти
кораблів. Коли два судна
вийшли з ладу, Дрейк вирішив їх покинути й увійти до
Магелланової протоки лише
на трьох кораблях. Слід зазначити, це було завданням

неабиякої складності: протока дуже
Чи знаєте ви, що…
вузька і звивиста, тож, ідучи нею,
слід часто змінювати напрямок руху.
Дрейк здійснив друге у світі
Шостого вересня кораблі вийшли
кругосвітнє плавання, при
цьому він очолював похід від
до Тихого океану, і Дрейк узяв курс
початку до кінця. Щоб ушадо берегів Перу. Але вночі почався танувати мореплавця, на його
кий шторм, якого морякам іще ніколи
честь було названо найширне доводилося бачити. Флагманське
шу протоку на Землі, яка посудно «Золота лань» віднесло далеко
єднує два найбільші океани —
на південь. Так сталося, що далі кораТихий та Атлантичний.
бель Дрейка попрямував самостійно.
Згодом він здійснив низку нападів
на іспанські колонії тихоокеанського узбережжя Америки. При цьому «залізному пірату» пощастило пограбувати галеон, який перевозив надзвичайно багаті вантажі.
Урешті-решт, 26 вересня 1580 р. перший англійський корабель, що здійснив кругосвітнє плавання, повернувся на батьківщину. Дізнавшись
про неймовірний успіх Дрейка, королева прямісінько на палубі посвятила його в лицарі.
А завдяки небаченій здобичі Англія повністю
розплатилася з боргами.

Тихий
океан

Магелланова
протока

ПІВДЕННА
АМЕРИКА

архіпелаг
Вогняна
земля
Протока
Дрейка

Атлантичний
океан
Фолклендські
острови

АНТАРКТИДА

Пам’ятник Дрейку
в Плімуті

49

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Продовження пошуків північнозахідного (арктичного) проходу
Бажання дістатися берегів Китаю та Індії, оминаючи португальські й іспанські володіння,
змушувало англійців «штурмувати» північ
Америки. Капітан Джон Дейвіс не сумнівався в існуванні судноплавного північнозахідного проходу до Азії.
У середині червня 1586 року чотири його
кораблі дісталися Гренландії. Потому мандрівник побував у протоці, що тепер носить
його ім’я, й висадився в одному з прилеглих
районів. Узявши із собою провідником місцевого мешканця, англійці продовжили свою
подорож на північ. Плавання серед криги було

Джон Дейвіс

складним, і невдовзі частина команди стала нарікати
на холод, тому Дейвіс відпустив два кораблі додому.
Незважаючи на всі перешкоди, на початку серпня решта кораблів досягли
Північного полярного кола.
Подальший шлях на північ
унеможливлювали густі тумани й майже суцільна крига. Англійцям довелося повернути.

50

Карта експедицій Джона Дейвіса

Рухаючись
уздовж берео-в
о. Гренландія
га Баффінової
Ісландія
море
Землі й далі
Баффіна
море
на південь,
Бофорта
протока
Дейвіса
через погані
о-в
погодні умови
Баффінова
земля
Дейвіс не поАтлантичний
мітив
входу до
океан
Гудзонової проГудзонова
токи, проте випівострів
затока
Лабрадор
явив «розрив»
о-в
Ньюу гористому
КАНАДА
фаундленд
узбережжі.
У мандрівників знову з’явилася надія на те, що пощастить «пройти наскрізь» до
іншого океану. Однак дослідити протоку їм не вдалося — здійнявся потужний вітер, через який вони були змушені покинути небезпечне місце.
Це врятувало англійців не лишень від можливої аварії корабля, а й від
розчарування, адже насправді це була затока Гамільтон.
Не зробивши інших відкриттів, кораблі повернули назад. Вони прибули до Англії з цінним вантажем — шкурами тюленів, тому з фінансової точки зору похід уважався успішним. Це дало можливість майже відразу, у 1587 р., спорядити наступну експедицію. Спочатку Дейвіс підійшов до узбережжя Гренландії і залишив тут два великі кораблі, щоб вони
займалися звіробійним промислом.
Чи знаєте ви, що…
Тим часом сам мандрівник на свій
страх і ризик продовжив пошуки.
Джон Дейвіс написав підВін дослідив майже все атланручник штурманської спратичне узбережжя Лабрадору. І хоча
ви під назвою «Таємниці
Дейвіс так і не зміг знайти північномореплавства». Упродовж
західний прохід, йому вдалося пробагатьох років він залишався настільною книгою
никнути на північ далі, аніж будьнавігаторів.
кому раніше.
Північний
Льодовитий
океан

51

Епоха Великих географічних відкриттів

Землепрохідці. Похід Івана
Москвітіна до Охотського моря
Далеко не всі відкриття були здійснеЧи знаєте ви, що…
ні під час морських подорожей, історії
острог — укріплення,
відомі не менш героїчні походи суходояке зазвичай зводили
лом. Приміром, у Росії завдяки землена крутому березі річки.
прохідцям були відкриті неосяжні землі
Навколо житлових буПівнічної та Північно-Східної Азії.
дівель ставили огорожу
З кінця XVI до середини XVII столітіз загострених колод або
тя вони пройшли понад сім тисяч кіломезводили дерев’яні стіни
з вежами, на яких устатрів «назустріч сонцю» і зібрали доволі
новлювали гармати.
точну інформацію про річки, що текли
Сибіром.
У 1636 р. з Томського острогу вийшов загін козаків, очолюваний отаманом Дмитром Копиловим. Він вирушив до «Ленської земельки», щоб
знайти нові річки, а також народи, які ще не сплачували натуральний
податок — ясак. Улітку 1638 р. вище гирла річки Майї козаки звели
Бутальський острожок. Тут Копилов дізнався від місцевих
мешканців про родовище срібла на нижньому Амурі й відОхотське
правив на його пошупівострів
море
ки тридцять козаків
Камчатка
на чолі з десятником
о-в Сахалін
Іваном Москвітіним.
Татарська
Трохи
більше
р. Амур
Курильські
протока
о-ви
ніж за два місяці
Москвітін вийшов до
протока Лаперуза
Ламського моря (пізТихий
о-в Хоккайдо
Японське
ніше його назвали
океан
море
Охотським). У гирлі

52

Епоха Великих географічних відкриттів

річки Улья козаки звели кілька хатинок, обнесених гострими колодами й захищених
ровом. Це зимовище було першим поселенням росіян на Тихому океані. Від місцевого
народу, евенів, землепрохідці дізналися,
що на півночі протікає річка, і одразу ж вирушили туди на маленькому суденці. За три

Бубен евенського шамана

дні вони дісталися до цієї річки, яку назвали Охота. Звідси
козаки попрямували на схід,
знайшли гирла ще кількох
невеличких річок і обстежили
понад 500 кілометрів північного берега Охотського моря.
Від одного полоненого
евена Москвітін дізнався, що

Айни — корінне населення
островів Сахалін та Хоккайдо

Острів Сахалін

на півдні лежить «річка Мамур» (Амур), тож у 1640 р. козаки вирушили в похід. Вони
першими побачили Шантарські
острови й острів Сахалін, проте до гирла Амуру дійти так
і не пощастило — закінчився
провіант, тому було вирішено
пливти назад. Повернувшись,
козаки розповіли про невідомі
народи Сибіру, природу приморської тайги та багатство
річок, що впадають до Тихого
океану.

53

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Похід Василя Пояркова на Амур
Згодом центром, із якого
виходили експедиції росіянземлепрохідців, став Якутський острог. Козаки вже
знали від Івана Москвітіна
про річку Амур, до того ж серед них поширювались чутки
про дуже багатий на соболів
і цінні метали район річки
Шилки. Тож якутський воєвода наважився відправити
до благодатних південних земель експедицію. На чолі він
Якутськ середини ХVII ст.
поставив Василя Даниловича
Пояркова.
У 1643 р. струги (плоскодонне дерев’яне судно) Пояркова спустилися могутньою Леною аж до гирла її притоки — Алдану. Цілий місяць
на веслах, а часом і за допомогою линви, судна повільно рухалися вперед. Ще важче стало пливти річкою Гонам.
Козаки, не шкодуючи власних сил, боролися з її швидкою течією та великою кількістю порогів. Восени, коли річка спинилася,
загону довелося рубати ліс
і будувати зимовище.
На Гонамі
Поярков залишив
частину людей
із суднами й припасами, а сам вирушив
у подальшу мандрівку
на лижах і нартах
Печатка
із загоном, що наЯкутського Острогу
Якутський острог
лічував 90 осіб.

54

Чи знаєте ви, що…
на Амурі козаки не переставали дивуватися,
як тут багато червоної
риби. Восени був масовий хід кети, тож вона
буквально виповзала
на берег.

Козаки дісталися до країни
Даурії, жителі якої займалися скотарством і землеробством. Даури напрочуд дружньо зустріли
Пояркова й без жодного опору заплатили йому ясак.
Коли до загону приєдналися козаки, які залишалися на зимовищі,
Поярков вирішив рухатися далі, униз потужною річкою Зеєю. Вона впадала в іще одну, повноводнішу річку. Поярков вирішив, що це і є Шилка,
проте помилився. Так, улітку 1644 р. росіяни вперше опинилися на берегах красеня Амуру. Козаки плавали Амуром ціле літо, поки дісталися
його гирла. Було вирішено спинитися на зимівлю, і на одному з островів
спорудили перше російське поселення в тутешніх місцях.
Навесні 1645 р. козаки збудували велике судно і вийшли на ньому
до Амурського лиману. Спочатку експедиція рухалася вздовж материкового берега Сахалінської
затоки, а потім вийшла до
Охотського моря. Коли нарешті
в червні 1646 р. Поярков повернувся до Якутська, його загін налічував усього двадцять
осіб, одначе зроблені відкриття
були надзвичайно важливими.
Землепрохідці пройшли новим
шляхом від Лени до Амуру,
а Поярков став першим із росіян,
Річка Амур
хто спустився Амуром до моря.
Нерест червоної риби

55

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Землепроходець Єрофій Хабаров
Почувши про успішний похід Пояркова, виходець
із селян-поморів Єрофій Хабаров теж вирішив випробувати щастя на нових багатих землях.
Навесні 1649 р. загін, що складався із 60 осіб, вирушив у похід. Спочатку землепрохідці Хабарова
йшли річками басейну Лени, а потім волоком перетягнули човни до басейну Амуру. Їм пощастило дістатися до багатої країни Даурії, але тут
з’ясувалося, що її правитель має добре озброєне
військо, тож Хабаров залишив більшу частину
свого загону в одному із селищ, а сам повернувся
до Якутська. Він із захватом розповідав воєводі
про родючість даурських полів, хутрових звірів, рибні багатства Амуру. Якщо примусити
даурів платити ясак, переконував Хабаров, то
Якутськ буде повністю забезпечений хлібом.
Красномовство Хабарова мало свої наслідки — його призначили «приказною людиною» Даурії, і восени 1650 р. він, цього разу
із більшим загоном, знову дістався до Амуру.

і відвів загін до гирла річки Зеї. Тут землепроходець облаштувався й став посилати своїх людей по Амуру для
збору ясаку.
Із Якутська до Москви весь час надходили депеші,
у яких ішлося про те, що без підтримки війська таку
велику землю навряд чи вдасться втримати під контролем. І тоді влада вирішила послати на Амур чиновника Сибірського приказу Зінов’єва із загоном, що налічував 150 солдатів. Він мав зорганізувати нове Даурське
воєводство й підготуватися до прийому великого війська.
Зінов’єв приЄвропейська копія «Загальної карти
був до гирла Зеї
МаньчжурСибіру та Великої Тартарії» (1670)
ський воїн
у серпні 1653 р.
і ознайомив Хабарова із царським наказом.
У ньому йшлося про те, що землепрохідця усунено від справ.
Пізніше на його честь було назване місто на річці Амур і селище в Амурській області.

Пам'ятник Хабарову
у Хабаровську

Річка Зея — ліва притока Амуру

56

Навесні 1652 р. вони зустріли на своєму шляху маньчжурів. Росіяни здобули перемогу в цьому бою, та незабаром
дізналися, що маньчжури збирають проти них нове військо.
Хабаров вирішив не вступати
в цей занадто ризикований бій

Чи знаєте ви, що…

Карта областей Сібиру з «Книги
креслень» Семена Ремезова (1699)

Хабаров зробив першу
карту Даурської землі.
Це креслення стало одним із основних джерел
при створенні карт Сибіру
в 1667 і 1672 роках.

57

Епоха Великих географічних відкриттів

Відкриття протоки між Євразією
та Північною Америкою
У перші роки після заснування Якутського острогу землепрохідці вийшли до суворих просторів
Північного Льодовитого океану. Безліч відважних
мореплавців загинули серед океанської криги й залишилися невідомими. Але ми знаємо про значні досягнення Семена Івановича Дежньова. Саме він першим
обігнув східний край Євразії і здійснив одне з найвидатніших відкриттів того часу — знайшов протоку між Євразією та Америкою.
Улітку 1647 р. група промисловців і купецьких прикажчиків почала готуватися до плавання на схід від річки Колима за моржевими іклаСемен Дежньов
ми. Прикажчик купця Усова, Федот Олексійо
вич Попов, збудував
і спорядив чотири кочі,
а на чолі загону було
поставлено Семена
Дежньова. Того ж
літа вони вийшли
в море, але потужне скупчення криги
змусило повернутися
назад.
Одразу ж після
повернення Попов
Мис Дежньова — крайня східна точка
Чукотського півострова та всієї Євразії
став готувати новий
похід. У кінці червня 1648 р. сім кочів вийшли до Північного Льодовитого
океану в районі Східносибірського моря.
Монумент, присвячений
Дежньову, встановлено на
Під час експедиції чотири судна потрамисі, що носить його ім'я
пили в шторм і частина з них загинула, але

58

Епоха Великих географічних відкриттів

кочі на чолі з Дежньовим, Поповим
Чи знаєте ви, що…
і Анкудіновим продовжили шлях
на схід. Повернувши на південь, моДежньов відкрив протоку,
реплавці ввійшли до протоки, яка
яка відокремлює Євразію
та Америку, за 80 років до
відокремлює Євразію від Америки.
Беринга. Але цей факт упроНа жаль, їхня подальша доля складовж тривалого часу лишався
лася трагічно: коч Попова викинуло
невідомим для громадськосна суходіл, більшість матросів убили
ті, оскільки звіт Дежньова
коряки, а самі Попов і Анкудінов попро плавання лежав
мерли від цинги.
у Якутському архіві.
Тим часом уцілілі кораблі розкидав надзвичайно сильний шторм.
Дежньов із супутниками опинився в районі Олюторського півострова.
Тільки через два з половиною місяці, втративши кількох людей, козаки дісталися до низов’я річки Анадир. Частина загону загинула тут від
голоду, решта насилу пережили сувору зиму 1648—1649 років. А влітку, піднявшись на 600 км річкою Анадир, Дежньов заснував зимовище.
Пізніше воно стало називатися Анадирським острогом.
Північний Льодовитий океан

Чукотське
море

півострів
Чукотка
ЄВРАЗІЯ

мис
Дежньова

ПІВНІЧНА
АМЕРИКА

Берингова протока
Берингове
море

півострів
Аляска

о-ви
Діомида

Тихий океан

59

Епоха Великих географічних відкриттів

Епоха Великих географічних відкриттів

Штурм нових земель
на суходолі та з океану
У дослідників північноамериканського континенту інтерес до освоєння нових земель виник через хутряні багатства. У 1607 р. на землях, названих Вірджинією на честь королеви
Єлизавети I, була заснована перша англійська
колонія. Але французький король Генріх IV
Бурбон так само розумів, що втримати «країну
Карта Самуэля де Шамплейна

Генріх IV Бурбон

хутра» можна тільки завдяки планомірній колонізації. І ще
в 1603 р. для дослідження Нової Франції
(Канади) було споряджено експедицію, до складу якої запросили картографа Самюеля де
Шамплейна. Пізніше він відкрив групу Великих
озер: Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері та Онтаріо.
Тим часом англійцю Генрі Гудзону ніяк
не вдавалося відкрити прохід до Східної Азії
через Північний Льодовитий океан. Він намагався пройти вздовж північних берегів Росії до
Китаю й Індії, однак здійснити це не давав крижаний бар’єр. Тоді англієць зосередив зусилля
на дослідженні Америки й майже одночасно
з Шамплейном обстежив місцевість у районі
Великих озер.

60

Між тим спроби відкрити північно-західний прохід до Азії не припинялися.
Найбільший внесок до цієї справи зробив
ще один англійський мореплавець Вільям
Баффін. У 1615—1616 роках він майже досяг 78 паралелі. Зараз відомо, що відкрита
англійцем протока Ланкастера і є своєрідними воротами для проходу до Тихого океану. Однак тоді Баффіну здалося, що це затока. В результаті пошуки північно-західного
проходу в цьому районі припинилися майже
на два століття.
У той самий час французькі торговці хутрами й місіонери мали на меті дослідити
Вільям Баффін
чималі райони на захід і південь від Великих озер. Одним
із найвідоміших дослідників цих просторів став Рене-Робер Кавельє де Ла
Саль.
Пройшовши річкою Міссісіпі до
Мексиканської затоки, він оголосив
значну частину внутрішньої території
континенту володінням французької
корони і назвав її на честь Людовика
(Луї) XIV Луїзіаною.

Чи знаєте ви, що…

Генрі Гудзон

за пріоритетні права в питанні
відкриття й освоєння нових земель головні суперники — Франція,
Англія та Іспанія — почали вести
між собою війни, які зачепили не лишень Америку, але й саму Європу.

Людовик XIV — «король-сонце»

61

Подорожі нового часу

І
Ж
О
Р
ПОДО
У
С
А
Ч
О
НОВОГ
Вільям Дампір і… Робінзон Крузо
Відомо, що англійські пірати, захоплюючи
та грабуючи торговельні кораблі, плавали навколо всього світу. Проте до Вільяма Дампіра
ніхто не здійснював одразу трьох кругосвітніх
плавань.
Зустрівши на Ямайці буканьєрів, Вільям
Дампір вирішив пристати до їхніх лав. Перша
кругосвітня подорож Дампіра, який брав участь
у піратських грабіжницьких походах, тривала
протягом дванадцяти з половиною років. Слід
зазначити, що під час цих плавань Дампір був
не тільки морським розбійником, а й ученим.
Він збирав матеріали для карт і описів тихоВільям Дампір
океанських островів, а також берегів Іспанської
Америки.
На батьківщині мандрівник став дуже відомим. Незабаром він знову
вирушив на піратський промисел на кораблі «Сент-Джордж». По дорозі
до нього приєдналася галера
Чи знаєте ви, що…
«П’ять портів».
У Тихому океані пірау XVII столітті доволі розповсюджетам
удалося пограбувати
ним був такий різновид піратства,
іспанський корабель із багаяк буканьєрство. Щоб виправдати
тим вантажем. Але перший
свій грабіжницький промисел, буканьєри запасалися документами, щоуспіх призвів до розбрату,
правда, здебільшого фальшивими.
і капітан галери повів свій

62

корабель до островів ХуанФернандес. Тут під час
сварки він висадив
на одному з островів
свого квартирмейстера
Александра Селкірка.
Тим часом Дампір продовжив займатися дрібним
грабіжництвом у тихоокеанських водах поблизу
Америки, і лише наприкінці 1707 р. повернувся
до Англії, закінчивши
Даніель Дефо
другу кругосвітню подорож.
У 1708—1711 роках Дампір здійснив іще
одну подорож, під час якої кораблі знову опиПам'ятник
нилися поблизу островів Хуан-Фернандес.
Александру Селкірку
у Глазго (Шотландія)
На превеликий подив англійців, вони знайшли

Перше видання «Робінзона Крузо»

тут дивного здичавілого чоловіка, в якому Дампір упізнав
Александра Селкірка.
За якийсь час Селкірк розповів про своє життя на безлюдному острові.
Ця історія стала в Англії
справжньою сенсацією й надихнула Даніеля Дефо на написання славнозвісного «Робінзона Крузо». А сам Дампір
про свої мандрівки згодом написав аж три книги, що теж
користувалися великою популярністю.

63

Подорожі нового часу

Кругосвітнє плавання
Якоба Роггевена й відкриття
загадкового острова Пасхи
Періодом розквіту Голландії стало XVII століття, коли вона була одним
із основних районів, звідки мореплавці вирушали
до далеких країн. Маючи
потужний флот і могутні
Ост- і Вест-Індські компанії, Голландія захопила
землі в Південно-Східній
Азії, Америці й навіть
Африці.
Багато відкриттів голЯкоб Роггевен біля кам'яних ідолів о. Пасхи
ландців у цей період нерозривно пов’язані з ім’ям
Якоба Роггевена. Виконуючи останню волю свого батька, приблизно
в 1716 р. він розпочав переговори з керівництвом Вест-Індської компанії про спорядження експедиції для відкриття нових земель у Тихому
океані. У 1721 р. Якоб Роггевен отримав у розпорядження три кораблі. Подолавши Атлантику, він вийшов до Тихого океану, де у квітні 1722 р.
між 27° і 28° південної широти помітив невеличкий острів.
Оскільки учасники
експедиції відкрили
його у святковий
день Воскресіння
Господнього, то
нарекли островом Пасхи.

64

Подорожі нового часу

Більшість місцевих мешканців
мали шкіру коричневого кольору, проте серед них було чимало
чорношкірих та червоношкірих,
а також зовсім білих людей. За богів
вони вважали висічених із каменю
величезних ідолів, велика кількість
яких стояла на березі.
Покинувши береги загадкового
острова, Роггевен узяв курс на західпівнічний захід і за якийсь час помітив іще одну землю. Кораблі пройшли повз цей уламок суходолу, але
наступної ночі через вітер і течії зовсім несподівано опинилися посеред
архіпелагу Туамоту. Тут один із кораблів розбився об коралові рифи.
Двом іншим суднам лише за п’ять
У скелях залишилось багато
днів маневрувань пощастило вибравелетеньських «напівфабрикатів»
тися з архіпелагу й знову опинитися у відкритому морі.
Коли перед командою постало питання про подальший маршрут,
військова рада ухвалила рішення дістатися Ост-Індії. Та на мандрівників чекала зовсім не гостинна зустріч представників конкуруючої ОстІндської компанії, які конфіскували обидва кораблі й ув’язнили їхні
екіпажі.

Чи знаєте ви, що…
Ост-Індська компанія користувалася монополією торгівлі
в басейнах Індійського й Тихого
океанів, а Вест-Індська компанія отримала виключне право
торгівлі й колонізації в Америці
та Західній Африці.

65

Подорожі нового часу

Подорожі нового часу

Перша французька кругосвітня
експедиція
Перед учасниками французького кругосвітнього плавання були поставлені не тільки військові, але й наукові завдання, що було
на той час великою рідкістю. До складу екіпажу ввійшли навіть натуралісти та астрономи! А очолював експедицію Луї Антуан де
Бугенвіль. Він мав дослідити океанічні простори від західного узбережжя Південної
Америки до Ост-Індії та проголосити всі відкриті землі володінням короля Франції.
Восени 1766 р. фрегат «Будез» і допоміжне вантажне судно покинули береги Франції.
Подолавши Атлантику, Бугенвіль зупинявся
у прибережних містах Монтевідео та БуеносЛуї Антуан де Бугенвіль
Айрес і збирав цікаву інформацію про їхніх
жителів.
Потім кораблі ввійшли до Магелланової протоки й дісталися безмежних просторів Тихого океану. Бугенвілю пощастило відкрити чотири
острівці, які були частиною
Небезпечного архіпелагу (сучасна назва Туамоту). Крім
того, мандрівники відвідали Таїті, що наразі є перлиною Французької Полінезії.
Європейцям дуже сподобалась природа острова, а також люди, які його населяли. Далі французи вирушили
на захід і відвідали острови
Самоа, які назвали архіпеТрищогловий фрегат Бугенвіля «Будез»
лагом Мореплавців. Згодом

66

Маршрут вояжу Бугенвіля

Бугенвіль знайшов кілька островів, що входили до архіпелагу Нові Гебриди. Тут моряки
поповнили запаси води й провіанту.
Подорож затяглася. Запаси продовольБугенвіль та туземці
ства й сили команди вичерпувалися, на борту
не лишилося жодної людини, яка б не хворіла на цингу. Тоді капітан вирішив повертатися до Франції. Кораблі пройшли вздовж берегів Нової Голландії (тепер Австралія) й опинилисянеподалік від Нової Гвінеї. Тут моряки отримали рис і такі потрібні їм свіжі овочі. З поповненими запасами провізії французи попрямували повз
Нову Гвінею та Молуккські острови до острова Ява, а потім до Батавії.
Повертаючись на батьківщину, Бугенвіль відвідав також острів
Маврикій, мис Доброї Надії та острів Вознесіння, а 16 лютого 1769 р. експедиція нарешті підійшла до Сен-Мало —
міста на північному заході Франції.

Чи знаєте ви, що…

Зарості бугенвілії

учасник кругосвітнього плавання
Філібер Коммерсон привіз із Бразилії до
Європи красиву рослину і запропонував
назвати її на честь керівника експедиції — бугенвілією. Коли Луї Антуан
де Бугенвіль був уже стареньким, він полюбляв казати, що нащадки знатимуть
його тільки завдяки цій квітці.

67

Подорожі нового часу

Експедиції Джеймса Кука
У 1768 р. Британське Адміралтейство спорядило експедицію для
астрономічного спостереження за проходженням планети Венери крізь сонячний диск. Найкраще за цим явищем було спостерігати з південних широт, тому англійці обрали острів Таїті.
На чолі експедиції поставили лейтенанта Джеймса Кука.
Провівши спостереження, англійці понад три місяці курсували уздовж
берегів Нової Зеландії. Кук довів, що
це не півострів величезного Південного
континенту, як вважалося до цього,
а два окремі острови.
Джеймс Кук
Далі Кук першим із європейців побував на східному узбережжі Австралії.
Покидаючи материк, він урочисто проголосив його володінням британської корони, так само, як раніше Нову Зеландію. До Англії мореплавець повернувся 12 червня 1771 року.
Щоб остаточно з’ясувати, чи існує таємничій Південний материк,
англійський уряд спорядив нову експедицію під командуванням Кука.
До її складу вже увійшло два кораблі — «Резолюшн» («Рішення»)
та «Едвенчер» («Пригода»).
Чи знаєте ви, що…
Англійці вирушили до Антарктики і 17 січня 1773 р.
коли за вісім місяців після відплиття з Англії корабель Кука «Індевр»
перетнули Полярне коло —
(«Спроба»)
пристав до берега Таїті,
до цього жодне судно не зажоден моряк не страждав на цингу —
ходило так далеко на південь.
явище на ту пору надзвичайне. І все
Уже наступного дня моряки
це завдяки тому, що Кук вимагав від
побачили суцільний лід, що
членів експедиції в обов’язковому
простирався до самого обрію.
порядку їсти кислу капусту.
Тим часом погода остаточно

68

Подорожі нового часу

Кораблі «Резолюшн» та «Едвенчер»
в затоці Матауей на Таїті (1776)

зіпсувалася. Дули шквальні вітри, й крижані брили, з гуркотом зіштовхуючись, щохвилини загрожували роздавити кораблі. «Резолюшн»
та «Едвенчер» загубили один одного, але Кук знову спрямував своє судно
до полярних вод і встановив,
що між Південною Африкою
й Новою Зеландією Південної
Землі немає.
До Англії «Резолюшн» повернувся 30 липня 1775 р., завершивши плавання, що стало найвизначнішим в історії
відкриттів. Через деякий час
Кук очолив нову експедицію
та, на жаль, загинув від рук
вороже налаштованих місцевих жителів Гавайських остЗагибель Кука 14 лютого 1779 року
ровів.

69

Подорожі нового часу

Подорожі нового часу

Незавершена кругосвітня експедиція
Жана Франсуа Лаперуза
Успіх подорожей Кука змусив головних конкурентів англійців — французів — серйозно зайнятися підготовкою власних далеких плавань. Вони сподівалися
відкрити великі землі в іще не повністю дослідженому
Тихому океані. Уряд країни спорядив експедицію, яку
очолив офіцер флоту Жан Франсуа Лаперуз.
1 серпня 1785 р. два фрегати — «Бусоль»
та «Астролябія» — вийшли в море. Обігнувши
мис Горн і давши екіпажам відпочити в Чилі,
Лаперуз вирушив до острова Пасхи. Тут капітан
розпорядився виміряти й замалювати гігантські
кам’яні статуї. Він справедливо припускав, що їх
спорудили предки місцевих аборигенів. Потім кораблі знову вийшли в море.
Жан Франсуа Лаперуз

Король Луї XVI надає інструкцій Лаперузу

70

Коли
мореплавці
йшли уздовж узбережжя Аляски, відбулася
трагедія. Дві шлюпки,
спрямовані для розвідки в бухту, що нині називається Литуйя, підхопила потужна течія
й кинула на скелі, моряки загинули.
Покинувши місце
сумних подій, фрегати вирушив до берегів Китаю, а потім
до Філіппін.

Бусоль —
різновид
компаса

Тут Лаперуз
отримав поповнення й узяв курс
на північ, у Японське
море. Обігнувши з півдня
Сахалін, мореплавець довів, що це острів, відділений від японського острова
Хоккайдо протокою.
У середині січня 1788 р.
Лаперуз прийшов до австралійського
Порт-Джексона
(нині Сідней), після чого, незважаючи на зношеність корабля й поганий стан здоров’я
матросів, все-таки вирішив
Маршрут подорожі
продовжувати дослідження
Лаперуза через протоку
центральної частини Тихого
його імені з Маніли
до Авачинської затоки
океану. Однак пройти запланований маршрут не вдалося.
І дарма родичі й друзі чекали звісток про безстрашних
мореплавців — вони безвісти пропали.
Минуло поЧи знаєте ви, що…
над тридцять
років, перш
найменування кораблів
ніж капітан
«Бусоль» та «Астролябія»
Пітер Діллон
дані за назвою приладів,
знайшов сліди
необхідних для орієнтування
в просторі. Вони повинні були
«Бусолі» й «Астропідкреслити науковий хараклябії» на острові
Старовинна
тер експедиції Лаперуза.
астролябія
Ванікоро.

71

Подорожі нового часу

Подорожі нового часу

Дослідження Канади.
Александр Макензі

Александр Макензі

ландець вирушив від цього
озера по річці Невільничій.
Незабаром вони опинилися
на Великому Невільничому
озері. У його західній частині була відкрита ріка
(згодом названа ім’ям мандрівника), що потужним
потоком витікала з водойми. По ній і почав спускатися Макензі.
Завдяки водним шляхам йому вдалося за 102 дні
подолати відстань майже
в п’ять тисяч кілометрів.

72

Наприкінці XVIIІ століття вихідці
з Британії починають досліджувати північ
Канади. В місті Монреалі першими облаштувалися шотландці, утворивши ПівнічноЗахідну компанію. Для збору хутра її купці
розсилали своїх агентів по всій країні. Як
і російські землепрохідці, вони використовували шляхи сполучення, створені самою природою,— йшли ріками й озерами. На службу в компанії влаштувався й Александр
Макензі.
У 1788 р. він очолив факторію на озері
Атабаска, район якого називали «країною
хутра». Наступного року з дванадцятьма супутниками й провідником-індіанцем шот-

Загін Макензі досяг берега Тихого океану
22 липня 1793 року

Маршрут експедиції Макензі

«Автограф»
Макензі

Основною метою другої подорожі Макензі
стає дослідження рік, які можуть вивести до
Тихого океану. Він простежив за всією довжиною ліву притоку ріки
Невільничої — Піс-Рівер, а потім дістався до ріки Фрейзер, якою розраховував спуститися до океану. Однак незабаром ріка увійшла в небезпечну вузьку ущелину, і тоді мандрівники рушили на захід суходолом. Вони
перевалили Береговий хребет, за яким текла ріка Дін, і в липні 1793 р.
опинилися на березі тихоокеанської затоки. Таким чином, Макензі став
першим європейцем, який перетнув весь Північноамериканський континент північніше Мексики. Повертаючись тим же шляхом, він удруге
пройшов материк, але тепер із заходу на схід.
Надалі великий внесок у виЧи знаєте ви, що…
вчення Канади вніс топограф Девід
Томпсон. Йому вдалося відкрити
Канада — одна з найбагатших
й простежити річку Колумбія, що
на озера країн світу. За стапрорізала Скелясті гори, а також
тистикою, на кожні десять
канадців припадає одне,
вододіл між Тихим та Атлантичхоча б маленьке, озеро.
ним океанами.

73

Подорожі нового часу

Перша російська
кругосвітня експедиція
Росіяни стали першими європейцями,
що заснували поселення на західному узбережжі Північної Америки. Вони «застовпили» територію Аляски, частину Північної
Каліфорнії та Алеутські острови. У 1799 р.
тут було засновано торговельне об’єднання
Російсько-американська компанія, якому
було вкрай необхідне сполучення з європейською частиною Росії.
У росіян була ще одна важлива причина
для організації кругосвітнього плавання.
Серед великих тихоокеанських країн тільки Японія не купувала товари російських
Іван Федорович
купців. Нарешті в 1782 р. японський уряд
Крузенштерн
погодився почати переговори й дозволив відвідування країни російським кораблем.
Для кругосвітньої подорожі були виділені два шлюпи — «Надія» й «Нева».
Начальник експедиції — капітан-лейтенант
І. Ф. Крузенштерн, тримав свій прапор
на «Надії». Другим судном командував
Ю. Ф. Лисянський. 26 липня 1803 р. кораблі
вийшли з Кронштадта.
Після відвідування Гавайських островів
екіпажі виконували самостійні завдання,
їхня зустріч повинна була відбутися тільки
через півтора року на півдні Китаю. «Нева»
направилася до берегів Північної Америки,
а «Надія» — на Камчатку, звідки потім взяла курс до берегів Японії. У вересні 1804 р.
Юрій Федорович
Лисянський
«Надія» кинула якір біля міста Нагасакі.

74

Подорожі нового часу

Японці відразу наказали здати всю
зброю. Російським
морякам не тільки
не дозволили сходити на берег, але
навіть заборонили
плавати по затоці.
Кінець кінцем японці відмовилися від
будь-яких переговорів і передали грамоту, в якій російським
суднам заборонялося
навіть наближатися
Шлюпи «Надія» та «Нева»
до берегів Японії.
У квітні 1805 р.
Крузенштерн відплив із Нагасакі. Незважаючи на заборону, «Надія»
пройшла уздовж західного узбережжя Японських островів, досліджуючи дорогою затоки й миси. Потім мореплавець направився на Камчатку.
Біля берегів Китаю «Надія»
й «Нева» зустрілися на порозі
зими 1805 року.

Чи знаєте ви, що…
із середини XVII ст. доступ іноземцям в Японію
був заборонений, а її порти
були закриті для всіх чужоземних судів, крім китайських. Японська влада
практично не підтримувала відносин з європейськими країнами.

Зараз ім'я Крузенштерна носить
один з найчарівніших вітрильників

75

Подорожі нового часу

Відкриття найсуворішого
материка Землі
Експедиції XVIII — початку XIX століть ознаменувалися найвизначнішими географічними відкриттями. Однак величезні
приполярні простори Південної півкулі усе
ще залишалися на карті «білою плямою».
Тому перед російськими мореплавцями
Ф. Ф. Беллінсгаузеном і М. П. Лазарєвим,
які очолили нову полярну експедицію, було
поставлене завдання проникнути якнайдалі
на південь.
Два трищоглових вітрильних шлюпи —
«Схід» і «Мирний» — вийшли із Кронштадта
влітку 1819 року. Для придбання морехідного устаткування екіпажі зробили зупинку
Фадей Фадейович
Беллінсгаузен
в англійському порту Портсмут, після чого
вирушили до Бразилії. Поповнивши запаси провізії, росіяни
взяли курс на південь, у незвідані райони
океану.
Незабаром шлюпи опинилися біля оточеного льодами острова Сандерса, а потім вирушили до відкритої Куком Землі Сандвіча.
Тут удалося з’ясувати, що це не один великий острів, а цілий архіпелаг.
З кожною милею ставало все складніше
йти поміж льодів. Дуже ускладнювала плавання й туманна погода, але Беллінсгаузен
та Лазарєв не залишали спроб пробитися далі
на південь. Нарешті їм удалося перетнути
лінію Південного полярного кола. На близьМихайло Петрович
Лазарєв
кість суходолу вказувала безліч полярних

76

Подорожі нового часу

Чи знаєте ви, що…
за час подорожі росіян їхні
кораблі пройшли понад
92 тис. км — ця відстань
більш ніж удвічі перевищує
довжину екватора Землі.

птахів, о з’явилися, але погодні
умови перешкодили мандрівникам роздивитися що-небудь,
крім безкрайніх льодів. Тоді
мореплавці не знали, що спостерігали окраїну гігантського
крижаного щита Антарктиди.
Проте 28 січня 1820 р. увійшло
в історію як дата відкриття найШлюп «Схід» у льдах Антарктики
суворішого материка Землі.
Морози, що посилилися,
та шторми, які стали частішими, робили подорож усе небезпечнішою,
тому Беллінсгаузен наказав пливти до Австралії, щоб відпочити й підготувати кораблі до нового підкоАтлантичний океан
рення приполярних широт.
протока
Дрейка
У середині листопада 1821 р.
море
«Схід» і «Мирний» знову напраУеделла
вилися до Антарктиди. 22 січня
АНТАРКТИДА
Земля
росіяни відкрили острів, який
Олександра Південний
назвали ім’ям Петра I, а через
полюс
о-в Петра
шість днів Берег Олександра I.
·
Але ступити на земну твердь їм
море
так і не вдалося. До Кронштадта
Беллінсгаузена
«Схід» і «Мирний» повернулися
влітку 1821 року. Експедицією
було відкрито 29 островів і один
Тихий океан
кораловий риф.

77

Подорожі нового часу

Подорожі нового часу

Видатний натураліст
Олександр Гумбольдт

Олександр Гумбольдт

на в густих, непролазних лісах.
Мандрівникам доводилося харчуватися одними лише бананами й рибою, їх постійно переслідували хмари москітів та інших
комах, не говорячи вже про змій
і крокодилів. Але Гумбольдт завжди був повний сил та енергії.
У 1802 р. дослідники з великими труднощами дісталися
до Перу.

78

Олександр Гумбольдт уже в двадцятилітньому віці плавав по Рейну
й потім написав свою першу наукову працю, що була присвячена рейнським базальтам. У наступні роки
німецький натураліст подорожував
Європою, а в 1799 р. разом із французьким ботаніком Еме Бонпланом
вирішив вирушити в малодосліджені райони Центральної та Південної
Америки.
Здійснивши подорож до Венесуельських Кордильєр, натуралісти
дісталися до місць, що ніколи раніше не відвідувалися європейцями.
У 1800 р. Гумбольдт і Бонплан
дослідили й нанесли на карту понад 2000 км ріки Оріноко в тій її
частині, що майже цілком схова-

Чи знаєте ви, що…
ім’ям Гумбольдта названі:
гірський хребет у Китаї, холодна океанічна течія поблизу
західних берегів Південної
Америки, річка й озеро
в Північній Америці, льодовик
у Гренландії, гори в Австралії,
Новій Гвінеї та Новій Зеландії,
кілька видів рослин, мінерал
і навіть кратер на Місяці.

Це був небезпечний і стомлюючий перехід: пішки по вузьких
ущелинах, часом без взуття, що
швидко зношувалося.
В екваторіальних Андах вони здійснили сходження на ряд
вулканів.
Піднімаючись на Чимборасо,
мандрівники досягли висоти
5760 м — тодішній світовий рекорд. На схилах Анд Гумбольдт
помітив, що залежно від висоти
змінюється рослинність. Згодом
Схема висотної поясності рослин,
складена Гумбольдтом
ця закономірність отримала назву висотної поясності.
Близько року Гумбольдт і Бонплан провели в Мексиці. Тут вони впорядковували величезні зібрані колекції зразків рослин і гірських порід,
а також знайомилися з природою країни. Так, учені досліджували східні
схили Кордильєр і провели вимірювання вершин двох вулканів на околицях міста Пуебла.
Улітку 1804 р. мандрівники повернулися
до Європи. Результати
експедиції були настільки вражаючими,
що згодом їх назвали новим відкриттям
Америки.
Обробка зібраних
матеріалів, опис самої
подорожі й видання
тридцяти томів з таблицями та картами зайняли двадцять п’ять
Олександр Гумбольдт біля вулкана Чимборасо
років.

79

Подорожі нового часу

Кругосвітнє плавання
Чарльза Дарвіна, що перевернуло
уявлення про розвиток
органічного світу Землі
У 1831 р. англійському натуралістові
Чарльзу Дарвіну вдалося потрапити до кругосвітньої експедиції на військовому корветі
«Бігл», організованої Адміралтейством із метою складання докладних морських карт.
«Бігл» під командуванням капітана Роберта Фіцроя успішно перетнув Атлантичний
океан, і експедиція прибула до Бразилії.
Потім Дарвін побував на території сучасного
Уругваю та Аргентини, де зібрав багаті колекції ссавців, птахів і плазунів.
Далі англійці побували в Патагонії. На одному з мисів Дарвін знайшов кості древніх
гігантських наземних тварин. Учений звернув увагу, що вони
Чарльз Дарвін
схожі на кості сучасних звірів, тільки значно крупніші. Ця знахідка мала величезне значення для подальшої наукової праці
Дарвіна.
Прибувши до західного узбережжя Південної Америки, експедиція здійснила перехід
через Анди. Потім «Бігл» вирушив до розташованого на самому екваторі Галапагоського
архіпелагу. Його острови мають вулканічне
походження, про що нагадують поля чорної
базальтової лави. Спочатку архіпелаг спраКапітан Роберт Фіцрой
вив на Дарвіна гнітюче враження, але потім

80

Подорожі нового часу

натураліста захопила
місцева природа, особливо гігантські слонові черепахи.
Закінчивши обстеження островів, «Бігл»
направився до Таїті,
а потім дослідники відвідали Нову Зеландію,
Австралію й острів
Тасманія.
Восени 1836 р. Дарвін повернувся до Англії. Результати своїх
спостережень він виклав у книзі «Подорож
натураліста навколо

Під час подорожі на «Біглі» Дарвін ретельно
спостерегав за навколишнім середовищем

світу на кораблі «Бігл». Але головне,
що біологічні та геологічні відкриття
вченого заклали основу його еволюційної теорії.

Чи знаєте ви, що…

Карикатура на Дарвіна та його
теорію походження видів

у 1859 р. вийшла головна праця
Дарвіна — «Походження видів
шляхом природного відбору».
Вона сколихнула суспільство:
у світі розгорілася боротьба
між прихильниками дарвінізму
та його противниками. А в 1871 р.
вийшла книга «Походження
людини та статевий відбір»,
у якій учений обґрунтував спорідненість людини та людиноподібних мавп.

81

Подорожі нового часу

Дослідження Африки.
Давид Лівінгстон
Шотландця Давида Лівінгстона послали
до Південної Африки як лікаря та місіонера. Він прибув до країни бечуанів, де лікував
хворих і влаштовував школи. Але поступово
основним заняттям Лівінгстона стали дослідження.
У 1849 р. мандрівник перетнув пустелю
Калахарі з півдня на північ і відкрив озеро
Нгамі, після чого вирішив дослідити всі річки
Південної Африки. Це надало б можливість
знайти найзручніші шляхи вглиб материка.
Вирушивши далі на північ, у 1851 р. дослідник відкрив ріку Замбезі.
Після повернення у Лівінгстона визрів
план нової експедиції. Рішення про її організацію було ухвалене на зборах племені
Давид Лівінгстон
макололо, яке хотіло встановити пряме торговельне сполучення між своєю країною та атлантичним узбережжям.
У 1854 р. Лівінгстону й групі макололо вдалося вийти до океану. За час
подорожі європеєць уперше дослідив
і наніс на карту низку рік Південної
Африки, а також установив вододіл
між системами Замбезі й Конго.
Метою наступної експедиції було простежити течію Замбезі до Індійського океану. Вождь макололо
Секелету дав Лівінгстону в’ючних
ослів і провізію, роздобув намиста
й залізні вироби, які служили засоКарта озера Малаві (Ньяса),
зроблена
Лівінгстоном у 1863 році
бами платежу, а також велику партію

82

Подорожі нового часу

слонової кістки, яку шотланЧи знаєте ви, що…
дець повинен був продати.
На початку листопада
серце Д. Лівінгстона по1855 р. Лівінгстон
ховане поблизу африканського озера Бангвеулу,
вирушив у дорогу.
а його забальзамоване
Після двотижневої
тіло було доставлене
подорожі вниз по
в Лондон і поховане
Замбезі перед ним віду Вестмінстерському
крився величний водоабатстві.
спад, який дослідник
назвав на честь англійської королеви — Вікторія. До Індійського океану він
вийшов 20 травня 1856 р. і таким чином став першим,
хто перетнув Африку із заходу на схід.
Після шістнадцятирічного перебування на «чорному
континенті» Давид Лівінгстон вирушив до Англії. Тут
була видана його книга «Подорожі й дослідження
місіонера у Південній Африці».
Девіз Лівінгстона,
що викарбуваний
на його пам'ятнику
біля водоспаду Вікторія:
«Християнство,
торговля та цівілізація»

У січні 1866 р. Лівінгстон знову на африканській землі в надії відшукати джерела Нілу. На жаль, ці
плани так і не здійснилися. У 1873 р.,
під час своєї подорожі, дослідник важко
занедужав і помер.

Місцеві мешканці називали цей величний
водоспад «Туман, що гуркотить»

83

Подорожі нового часу

Дослідження Азії.
Петро Семенов-Тян-Шанський
і Микола Пржевальський
Думка про подорож у Тянь-Шань (у перекладі з китайської — «Небесні гори») зародилася в Семенова, як тільки він закінчив
Петербурзький університет. У ті часи ця гірська система була майже невідома європейським дослідникам. У 1856 р. учений дістав
згоду Географічного товариства на спорядження експедиції до Середньої Азії, і вже
наступного року йому вдалося проникнути
в серце велетенських гір Тянь-Шаню.
Завдяки експедиції Семенова, що тривала близько двох років, на карту була нанесена вершина Хан-Тенгрі, а також джерела
декількох pічок. Петро Семенов у загальних
Петро Семеноврисах установив розташування хребтів ТяньТян-Шаньський
Шаню та відкрив величезні льодовики. Через
багато років за блискучі
дослідження гірської країни до прізвища Семенова
приєднали другу частину — «Тян-Шанський».
До середині XIX ст. стало відомо, що межею Центральної Азії на півдні
є найвища гірська система
світу — Гімалаї, а на півночі — гори Тянь-Шань,
Алтай та Саяни.
Але
простір,
розтаПік Хан-Тенгрі в Тянь-Шані
шований усередині цього

84

Подорожі нового часу

гірського кільця, залишався на карті білою плямою. Вивчити
цей район узявся нащадок запорізького
козака М. М. Пржевальський.
У далеку подорож він вирушив
восени 1870 року. Досліджуючи
Монголію, Китай і Тибет,
Пржевальський зробив безліч
відкриттів і вперше надав у розпорядження науки
достовірний
і багатий матеріал про клімат Центральної Азії,
про особливості річкової й озерної мережі пустель.
Навесні 1879 р. Пржевальський очолив Першу
Тибетську експедицію. Росіяни пройшли близько
8 тис. кілометрів через недосліджені європейцями райони Центральної Азії.
Незважаючи на важку хворобу, у 1883 р.
Пржевальський вирушив у Другу Тибетську експедицію. А в 1888 р., під час чергової подорожі,
вчений помер від тифу. На той момент він був у зеніті слави: географічні товариства багатьох країн
присудили йому свої вищі нагороди.
Ім'ям Пржевальського названий
витривалий степовий кінь

Чи знаєте ви, що…
у XVIII ст. почалося наукове дослідження півночі Азії. Найзначніші
результати дали організовані Росією
Перша Камчатська й Велика Північна
(Друга Камчатська) експедиції. Але
Центральну Азію почали вивчати
лише в XIX столітті.

Пам'ятник Миколі Пржевальському в Санкт-Петербурзі

85

Подорожі нового часу

Подорожі нового часу

Дослідження Австралії та Океанії.
Микола Миклухо-Маклай
Великий внесок у вивчення Австралії
та Океанії зробив М. М. Миклухо-Маклай.
Молодий дослідник запропонував Географічному товариству проект експедиції на острови Тихого океану. Йому асигнували невелику суму й допомогли отримати дозвіл вирушити на військовому корветі «Витязь»
на острів Нова Гвінея.
27 жовтня 1870 р. корвет вирушив у кругосвітню експедицію. Після майже річного плавання Миклухо-Маклай висадився
на північно-східному березі Нової Гвінеї
(згодом він був названий Берегом МиклухоМикола
Миклухо-Маклай
Маклая). Тут жили папуаси, які вважалися людожерами й за розвитком перебували
в стадії кам’яного віку. Але після того як дослідник вилікував декількох тубільців, стосунки з ними налагодилися. У короткий час МиклухоМаклай вивчив місцеву мову, що дуже допомогло в подальших дослідженнях. Згодом своїм терпінням, щирістю й готовністю завжди прийти
на допомогу росіянин здобув дружбу тубільців.
У грудні 1872 р.
Новогвінейське
за Миколою Миколайоморе
вичем прийшов кліпер
о-в Нова Гвінея
«Смарагд», однак він
о-в Нова
Ірландія
не вирушив на батьківБерег Маклая
щину й здійснив плавано-в Нова
Британія
ня по Малайському арзатока
хіпелагу. У червні 1876
Арафурське
Папуа
р. мандрівник поверморе
Коралове
нувся на Берег Маклая
Австралія
море
й провів у товаристві

86

Миклухо-Маклай зробив
сотні замальовок з натури

старих знайомих чотирнадцять із половиною місяців, а в липні 1878 р.
він уже був у Сіднеї. Тут невтомний дослідник зайнявся організацією морської зоологічної станції.
Після дванадцятирічних мандрівок Миклухо-Маклай повернувся
на батьківщину, але через кілька місяців знову відправився до Нової
Гвінеї. Цього разу він привіз своїм друзям домашню худобу, матерію
й насіння культурних рослин. Це була остання подорож ученого. Пам’ять
про нього залишилася у живій мові населення Нової Гвінеї: папуаси дотепер говорять «сокира Маклая», «кавун Маклая».

Чи знаєте ви, що…
у 1876 р. Миклухо-Маклай побував на островах Адміралтейства
й на одному з Каролінських островів. Тут він звернув увагу на місцеві гроші, які називалися «фе».
Вони являли собою «монети»
у вигляді грубо обтесаних кам'яних дисків з отвором у центрі
й важили до декількох тонн.
Цікаво, що ці кам'яні «гроші»
мають обмежене ходіння
на острові Яп дотепер.

Папуаси з Нової Гвінеї і досі живуть,
наче за часів Миклухо-Маклая

87

Подорожі нового часу

Подорожі нового часу

Штурм полюсів Землі
На початку XX століття справа дійшла
до штурму найсуворіших, полярних районів
Землі. З надзвичайною завзятістю прагнув досягти Північного полюса американець Роберт
Пірі. Кілька разів він був змушений відступати через труднощі.
Нарешті під час останнього походу 1909 р.,
як стверджував Пірі, він дістався Північного
полюса. Але незабаром вибухнув величезний
скандал. Майже одночасно із заявою Пірі інший американець, Фредерік Альберт Кук,
оголосив, що він підкорив Північний поРоберт Пірі
люс раніше — у квітні
1908 року. Зрештою
Кук був привселюдно названий шахраєм.
Істину дізналися тільки через 70 років, після
смерті Пірі, коли був відкритий доступ до його особистого архіву. З’ясувалося, що коли Північний
полюс був уже близький, у мандрівника не вистачило сил і він повернув назад.
Історія відкриття іншого полюса
Руал Амундсен
Землі — Південного, також одночасно тріумфальна й трагічна. Норвезький
мандрівник Руал Амундсен, здобувши
широку популярність після того, як зумів
пройти північно-західним проходом від
Гренландії до Аляски, розпочав підготовку
експедиції на Північний полюс. Однак пеРуал Амундсен
ред самим виходом у море полярник одерна Південному полюсі
жав звістку, що Пірі вже досяг північної

88

Остання фотографія експедиції Скотта
(зроблена 18 січня 1912 року)

Роберт Скотт

«верхівки» Землі. Ця новина була серйозним ударом для Амундсена.
Коли мандрівник вийшов у море, він направився не на північ, як
оголошував офіційно, а на південь. 14 грудня 1911 р. полярники досягли Південного полюса й установили там норвезький прапор. А в січні
1912 р. сюди дісталась експедиція англійця Роберта Скотта. Побачивши
норвезький прапор, Скотт і його супутники зрозуміли, що програли гонку до Південного полюса, і були деморалізовані.
Це збільшило інші проблеми: втому, обмороження, нестачу пального — і дорогою назад учасники експедиції замерзли на смерть.

Чи знаєте ви, що…
багато хто вважав, що Ф. Кук не досяг
Північного полюса, як і Р. Пірі. Однак він настільки талановито написав книги «Моє
здобуття полюса» й «Повернення з полюса»,
що неможливо уявити, ніби все це було вигадкою. Тим більше що описи Кука, які за його
життя здавалися фантазією, були підтверджені подальшими дослідженнями.

Фредерік Кук

89

Подорожі нового часу

Подорожі нового часу

Людина в постійному пошуку

Едмунд Хілларі та Тенцинг Норгей
на вершині Евересту (нині Джомолунгма)

швейцарський учений-фізик Огюст
Піккар сконструював герметичну гондолу з алюмінію, у якій в 1931 р. здійнявся на висоту 15 787 м за допомогою
стратостата. Політ проходив у дуже
важких умовах: гондола була пофарбована в чорний колір і в ній було дуже
спекотно. Проте вже в наступному
році Огюст Піккар установив новий рекорд, здійнявшись на висоту 16 940 м.
Незабаром Жан Фелікс Піккар досяг
висоти 17 550 м, установивши новий
рекорд.
Тим часом Огюст Піккар уже прагнув вивчати морські глибини. Разом
із сином Жаком він створив батискаф

90

Особливе місце серед першовідкривачів
сучасності
займають підкорювачі «третього полюса» Землі — гори
Джомолунгма. На її вершині
дме пронизливий вітер, температура вночі сягає –60 °С.
Першими це відчули новозеландець Едмунд Хілларі та гімалайський горець Тенцинг
Норгей, які в 1953 р. змогли
досягти висотного полюса
планети.
Іноді відразу кілька видатних досягнень належать
одній сімейнїй династії. Так,

Огюст Піккар та сконструйована
ним гондола стратостата

Чи знаєте ви, що…
одним із найважливіших наукових
результатів занурення Ж. Піккара
й Д. Уолша стало виявлення високоорганізованого життя на
величезних глибинах. Рекорд двох
відчайдушних сміливців дотепер
залишається неперевершеним.

«Трієст». Цей апарат був спущений
на воду в серпні 1953 р. і здійснив
кілька занурень у Середземне море.
Під час одного з них «Трієст» досяг рекордної на той момент глибини — 3160 м.
Дон Уолш та Жак Піккар
на палубі батискафа «Трієст»
У січні 1960 р. Жак Піккар разом з Доном Уолшем зважився дістатись найзагадковішого місця планети — дна
Маріанської западини. Занурення на глибину майже 11 км зайняло близько п’яти годин,
а час перебування на дні склав 12 хвилин.
Після цього дослідники піднялись із царства
тьми.
Глибоко шанують ім’я ще одного дослідника — французького океанографа ЖакаІва Кусто. У 1956 р. вийшов його фільм, який
уважається кращою стрічкою про життя морських
глибин: «У світі тиші».
Він
отримав
«Золоту
Ще в 1943 році Жак-Ів
пальмову гілку» в Каннах
Кусто разом з Емилєм
Ганьяном винайшов
та премію Американської
акваланг
кіноакадемії «Оскар».

91

Подорожі нового часу

Подорожі нового часу

На нашій блакитній планеті
ще багато таємниць
За тисячі років люди відкрили материки й острови, океани й моря,
опустилися в безодню найглибших океанічних западин і піднялися на
захмарні вершини найбільших гір. Але це не означає, що людині вдалося розгадати всі земні таємниці. Вони ще є й у надрах планети, і в просторах атмосфери, і в блакитних водах Світового океану,
і серед живих організмів.
У земних глибинах ученим
не вдається розгадати секрети прикордонної зони, розташованої між земною корою
й мантією. Для її вивчення
здійснюються проекти глибокого буріння. Поки вони принесли тільки нові загадки.
Дотепер не вирішеною проВчені ще не навчилися передбачати
блемою залишається точне пеземлетруси та запобігати їхніх
катастрофічних наслідків
редбачення землетрусів.
Це здається неможливим, але колосальна енергія, що приводить у рух величезні
кам'яні блоки, накопичується в земних
надрах непомітно для самих досконалих
і чутливих приладів.
Вивчаючи атмосферу, учені не можуть однозначно відповістити на запитання про причини утворення ділянок зі
зниженим вмістом озону («озонові діри»).
Як відомо, озоновий екран має надзвичайно
велике значення — він охороняє живі організми від шкідливого впливу сонячної
Озонова діра над Антарктидою
радіації.

92

Юрій Гагарін —
перша людина в космосі

В останні десятиліття дослідники звернули увагу на зростання впливу господарської
діяльності людини на клімат. Так, збільшення в атмосфері вуглекислого газу спричинило
підвищення середньої температури повітря.
Учені поки не знають, як запобігти можливим наслідкам цього процесу.
Багато земних проблем краще вивчати
з космосу. Уже кілька десятиліть люди підкоряють його безмежні, повні таємниць, простори. На орбіті несуть напружену трудову
вахту супутники самого різного призначення. Вони дають дуже важливу інформацію
про «життя» гір і рівнин, про переміщення
водних мас Світового океану й про «задуми»
величезних атмосферних вихрів — циклонів
і антициклонів.

Піднявшись на висоти в сотні й навіть
тисячі кілометрів, космонавти змогли зробити те, що до цього
не вдавалося нікому:
вони охопили поглядом всю нашу планету.
Космонавти стверджують, що вона напрочуд гарна і являє собою
блакитну куля з окреТак вихор циклона виглядає з космосу
мими ділянками, закритими хмарами.
В «океанах», вільних від їх білосніжних спіралей, добре помітні райони, покриті незайманими лісами, дрейфуючи айсберги Антарктиди,
неприборкані водні потоки найбільших рік і дзеркала найбільших озер.
Усе це — повна таємниць планета Земля.

93

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Амундсен Руал 88—89
Анкудінов Герасим 59
Баффін Вільям 61
Беллінсгаузен Фадей 76
Бонплан Еме 82
Веспуччі Амеріго 30—31
Геродот 15
Гудзон Генрі 60
Гумбольдт Александр 78—79
Давіла Педро Аріас 39
да Гама Васко 27
Дампір Вільям 62—63
Дарвін Чарльз 80—81
Де Альмагро Дієго 42—43
де Бальбоа Васко Нуньєс 48—49
де Бугенвіль Луї Антуан 66
де Луке Ернандо 42
де Орельяна Франсиско 44—45
де Охеда Алонсо 30—31, 39
де Торрес Луїс Ваес 46
Дежньов Семен 58—59
Дейвіс Джон 50—51
Діаш Бартоломеу 26
Діллон Пітер 71
Дрейк Френсіс 48—49
Ейріксон Лейф 19
Елькано Хуан Себастьян 33
Ібн Баттута 22—23
Кабот Джон 34
Кабот Себастьян 34
Кавельє де Ла Саль Рене-Робер 61
Картьє Жак 35
Кірос Педро 46—47
Колумб Христофор 19, 28—30, 36
Копилов Дмитро 52
Кортес Ернандо 36, 40—42

94

Крузенштерн Іван 74—75
Кук Джеймс 68—69
Кук Фредерік Альберт 88—89
Кусто Жак-Ів 91
Лазарєв Михайло 76
Лаперуз Жан Франсуа 70—71
Лисянський Юрій 74—75
Лівінгстон Давид 82—83
Магеллан Фернан 32—33
Макензі Александр 72—73
Миклухо-Маклай Микола 86—87
Москвітін Іван 52—54
Норгей Тенцинг 90
Піккар Жак 90—91
Піккар Жан Фелікс 90
Піккар Огюст 90
Пінсон Вісенте 44
Пірі Роберт 88—89
Пісарро Франсіско 36, 42—43
Пітеас 13
Поло Марко 20—21
Попов Федот 58—59
Поярков Василь 54—56
Пржевальський Микола 84—85
Роггевен Якоб 64—65
Рудий (Рауді) Ейрік 19
Семенов-Тян-Шанський Петро 84
Скотт Роберт 89
Тасман Абель Янсзон 47
Томпсон Девід 73
Уолш Дон 91
Фіцрой Роберт 80
Хабаров Єрофій 56
Хілларі Едмунд 90
Цянь Чжан 16—17
Шамплейн Самюель 60

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1

ДОСЯГНЕННЯ ДАВНІХ ЛЮДЕЙ
Невідомі першовідкривачі юності людства . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2
Таємниці Давнього Шумеру. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Досягнення суднобудівників і мореплавців Давньої Індії . . . . . . 5
Єгиптяни в морських просторах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Наче риба в морі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Перша відома нам морська держава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Плавання нащадків фінікійців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
Мореплавці Давньої Греції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
Змішання міфів і реальності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
Подорожі «батька історії» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
Мандрівник Чжан Цянь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Мореплавці Малайського архіпелагу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

ПОДОРОЖІ Й МОРСЬКІ ПОХОДИ
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Видатні досягнення вікінгів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Подорож пана «Мільйона» та його «Книга» . . . . . . . . . . . . . . . .
Ібн Баттута та його подорожі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Досягнення китайських мореплавців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

18
20
22
24

ЕПОХА ВЕЛИКИХ ГЕОГРАФІЧНИХ
ВІДКРИТТІВ
Португальці огинають Африканський континент . . . . . . . . . . . .
Відкриття морського шляху до Індії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Адмірал Моря-Океану та його відкриття Америки. . . . . . . . . . .
Загадки Амеріго Веспуччі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Перша в історії кругосвітня подорож . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Порушники Тордесільяської угоди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Відкриття й завоювання конкістадорів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Перехід Панамського перешийка й досягнення берега
Тихого океану . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

26
27
28
30
32
34
36
8
38

95

Ідальго Ернандо Кортес — завойовник, колонізатор,
дослідник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Завоювання Перу й дослідження прилеглих областей . . . . . . . .
Відкриваючи таємниці найбільш повноводної ріки світу . . . . .
Відкриття й «втрати» Австралії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Кругосвітня подорож «залізного пірата» . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Продовження пошуків північно-західного
(арктичного) проходу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Землепрохідці. Похід Івана Москвітіна до Охотського моря . . .
Похід Василя Пояркова на Амур . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Землепроходець Єрофій Хабаров . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Відкриття протоки між Євразією та Північною Америкою . . . .
Штурм нових земель на суходолі та з океану . . . . . . . . . . . . . . .

40
42
44
46
48
50
52
54
56
58
60

ПОДОРОЖІ НОВОГО ЧАСУ
Вільям Дампір і… Робінзон Крузо . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Кругосвітнє плавання Якоба Роггевена й відкриття
загадкового острова Пасхи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Перша французька кругосвітня експедиція. . . . . . . . . . . . . . . . .
Експедиції Джеймса Кука . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Незавершена кругосвітня експедиція
Жана Франсуа Лаперуза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Дослідження Канади. Александр Макензі . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Перша російська кругосвітня експедиція . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Відкриття найсуворішого материка Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Видатний натураліст Олександр Гумбольдт . . . . . . . . . . . . . . . . .
Кругосвітнє плавання Чарльза Дарвіна, що перевернуло
уявлення про розвиток органічного світу Землі . . . . . . . . . . .
Дослідження Африки. Давид Лівінгстон . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Дослідження Азії. Петро Семенов-Тян-Шанський
і Микола Пржевальський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Дослідження Австралії та Океанії.
Микола Миклухо-Маклай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Штурм полюсів Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Людина в постійному пошуку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
На нашій блакитній планеті ще багато таємниць. . . . . . . . . . . .

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

62
64
66
68
70
72
74
76
78
80
82
84
86
88
90
92
94