Каміло Хосе Села

Каміло Хосе Села (ісп. Camilo José Cela; 11 травня 1916, Падрон, Ла-Корунья - 17 січня 2002, Мадрид) — іспанський письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії з літератури 1989, член Королівської Академії наук Іспанії (1957), лауреат Премії Сервантеса (1995), перший маркіз де Іріа Флавіа. Багато своїх творів присвятив представникам покоління 1898. Саме звідти живиться вся сучасна іспанська література.

Каміло Хосе Села народився 11 травня 1916 року в провінції Іріа Флавія. Його мати мала британське походження, а батько свого часу також займався літературою. Виховання його було воістину класичним: Села вивчав філософію, медицину та юриспруденцію в університеті Мадрида. Проте довчитися йому завадила громадянська війна в Іспанії (1936—1939 рр.), де Села воював на боці режиму Франко, поки не отримав поранення гранатою. Після того пішов у відставку, але, подейкують, продовжував працювати шпигуном франкістської армії. Згодом він буде використовувати отриманий досвід у своїх літературних творах. Як у цей час напише інший видатний письменник Ернест Гемінґвей: «Війна – одна з найважливіших тем. І громадянська війна – найкраща з воєн для письменника, найдовершеніша». Цей досвід головним чином переллється в розчарування та ядучий сарказм. Однак не тільки війна впливала на творчість письменника, а й, за його власними словами, хвороба та 70-томник іспанської літератури, який він мав змогу в той час прочитати. Це був основний чинник, який виховав непересічну письменницьку віртуозність, довершене володіння словом. Серед своїх вчителів Села передусім називав письменників покоління 1898 року (Мігеля де Унамуно, Піо Бароху) та Сервантеса.
У 1944 році Села одружується з Марією дель Розаріо Конде Пікавеа й у нього народжується син Каміло Хосе Села Конде, який став відомим антропологом.
Перша, а також одна з найвідоміших, робота письменника «Родина Паскуаля Дуарте» («La familie de Pascual Duarte») була опублікована в 1942 році в Мадриді й мала незаперечний вплив на іспанську літературу. Цією повістю Села започаткував новий стиль під назвою тремендизм, що характеризується напруженим сюжетом, частими сценами насильства, згущеними фарбами жаху. Це, безперечно, одна з найстрашніших та найсильніших за своєю експресією робіт Сели, яка була заборонена в Іспанії через аморальні сцени в тексті.
В образах письменника – уся Іспанія, просто така, як вона є, без прикрас, звичайна, ніби вигляд з вікна будинку або маршрутного таксі. І водночас така правдива, різка, ніби накидана грубими, але напрочуд яскравими мазками. Хоча тут не варто дивуватися, Села дуже любив подорожувати у своєму «роллс-ройсі» і об’їздив усю Іспанію від кордону до кордону, детально занотовуючи риси кожного з її облич, зарубки на деревах, маленькі деталі. Що й вилилось у численні подорожні замітки, есеї, опери, поезію. Найвідомішими є дві його подорожні книги «Подорож до Алкарії» («Viaje a la Alcarria», 1948) та «З Міньйо до Бадасоа» («Del Miño al Bidasoa», 1952).
У 1957 році Каміло Хосе Села став членом Королівської Академії наук Іспанії, а Король Хуан Карлос І призначив його маркізом провінції Іріа Флавія, де автор народився. Після шістдесятих років Села взагалі, здавалося, починає знущатися над словом, для нього немає меж у мові. У своїх коротких оповіданнях він імітує то жіноче істеричне, то чоловіче письмо, робить експерименти над формою оповіді. Наприклад, один із його романів «Cristo versus Arizona» (1988р.) є не чим іншим, як одним реченням довжиною більше ніж сто сторінок.
У 1989 році він отримує Нобелівську премію з літератури, на церемонії вручення якої виголошує чудову промову: «Ми знаємо, що ми думаємо. Ми думаємо, бо ми вільні». А також знаходить своє друге кохання, Маріно Костану, радіо-журналістку, яка була молодша за нього на 40 років. Справжній приклад того, що життя і в 70 може бути на всю.
У 1995 Каміло Хосе Села отримує найбільшу премію Іспанії – премію Сервантеса, яку до цього патетично порівнював із лайном.
За своє життя Села написав стільки книг, що сама лише бібліографія займає кілька друкованих аркушів. Серед них: 13 романів, 7 книг поезії та драм, численні збірки оповідань, есеїв, критичних праць, перекладів із англійської, а також словники, зокрема «Секретний словник» («Diccionario secreto», 1968—1972), у якому він дає тлумачення «забороненої» лексики: сленгу, жаргонізмів тощо, а також «Еротичний словник» («Enciclopedia del erotismo», 1982—1986).
Помер Каміло Хосе Села 17 січня 2002 року в Мадридській лікарні від розриву серця, попередньо ставши причиною запеклих суперечок між його дружиною, сином та молодою коханкою. Його серце не витримало, переповнившись почуттями та переживаннями тих шести мільярдів людей, що там завжди жили.
«Але з іншого боку, навіть і без того, любов до людини ніколи не завадить» («Родина Паскуаля Дуарте»)

Марія Сергійко, Друг читача
(повний текст матеріалу Марії Сергійко «Каміло Хосе Села: думати, знати і бути вільним» - в журналі «Дніпро» №5-6/2011)

Автор

Классическая проза