Книга піску [Хорхе Луїс Борхес] (fb2) читать постранично, страница - 2

пресвітеріанин. Моє сумління чисте. Я певен, що ошукав тубільця, коли віддав йому біблію за його диявольську книгу.

Я запевнив його, що йому нема в чому себе дорікати, й поцікавився, як він опинився у нас, чи не проїздом? Він відказав, що за кілька днів сподівається повернутися на батьківщину. Отоді я й дізнався, що вів шотландець з Оркнейських островів. Я зауважив, що люблю Шотландію, бо люблю Стівенсона та Х’юма^[8].

— І Роббі Бернса, — додав він. Під час розмови я все роздивлявся нескінченну книгу. І з удаваною байдужістю запитав:

— Ви хочете запропонувати цей цікавий примірник Британському музею?

— Ні. Я пропоную його вам, — і він назвав досить високу ціну.

Я відповів цілком щиро, що не маю таких грошей і замислився. За хвилину у мене визрів задум.

— Пропоную вам обмін. Ви придбали цей том за кілька рупій: і біблію. Я дам вам пенсію, яку щойно одержав, і надруковану готичним шрифтом біблію Вікліфа. Я успадкував її від своїх батьків.

Я пішов до спальні, виніс йому гроші й обіцяну книгу. Він погортав сторінки, із завзяттям бібліофіла роздивився палітурку.

— Згода. Мене здивувало, що він не торгується. Вже потім я збагнув, що він увійшов у мій дім з наміром продати книгу. Не перелічивши грошей, гість сховав їх до кишені.

Ми порозмовляли про Індію, про Оркнейські острови і про норвезьких ярлів^[9] які там правили. Вже поночіло коли той чоловік пішов. Більше я його не бачив, і ім’я його мені невідоме.

Я вирішив поставити Книгу піску на порожнє місце, де раніше стояла біблія Вікліфа, та зрештою надумав сховати її за кількома розрізненими томами «Тисячі та одної ночі».

Я ліг, але не зміг заснути. О третій чи о четвертій годині ранку ввімкнув світло. Знайшов неймовірну книгу й заходився гортати її. На якийсь сторінці побачив гравюру-маску. В кутку сторінки стояла дев’ятизначна цифра, не пам’ятаю вже, яка.

Нікому не показав я свій скарб. До щастя володіння книгою додався страх її втратити, а згодом побоювання, що насправді вона це безмірна. Ці дві тривоги посилили мою давню мізантропію. У мене залишалось кілька друзів, я перестав зустрічатися з ними. Бранець книги, я майже не виходив з дому. З допомогою лупи дослідив пошарпаний корінець і палітурку: ні, це не підробка. Я помітив, що невеличкі ілюстрації вміщені через кожні дві тисячі сторінок. Став занотовувати їх у блокноті і швидко його списав. Вони ніколи не повторювалися. Вночі, в невеличкі проміжки часу, відвойованого у безсоння, я снив книгою.

Кінчалося літо, і я усвідомив, яка це страшна книга. Мені довелося визнати, що я, котрий дивився на неї й торкався її своїми пальцями, став таким же страшним, як і вона. Я відчув що це предмет страхітливого сну, гидка мара, яка ганьбить і руйнує дійсність.

Я хотів був спалити її, однак побоявся, що нескінченна книга й горітиме нескінченно і закурить усю планету.

Згадав, що читав колись, буцімто листок найкраще можна сховати в лісі. До пенсії я працював у Національній бібліотеці, де зберігається дев’ятсот тисяч книжок; знав що праворуч від вестибуля круті сходи ведуть до підвалу, в якому складені газети й карти. Непомітно для бібліотекарів я поставив Книгу Піску на один з вологих стелажів. Постарався не запам’ятати, на якій висоті й відстані від дверей.

Я відчуваю деяку полегкість, однак намагаюсь обминати вулицю Мексики^[10].

Хорхе Луїс Борхес (1899–1986) — видатний аргентинський письменник, автор багатьох збірок оповідань, поезій та есе. Найвідоміші з них: «Історія вічності» (1936), «Алеф» (1949), «Творець» (1960), «Золото тигрів» (1972), «Бездонна троянда» (1975), «Історія ночі» (1977). Оповідання «Книга піску» взято з однойменної збірки, опублікованої 1975 р.

Jorge Luis Borges. El libro de arena., © Emece Editores, S. A., Buenos Aires. 1975.

Борщевський Сергій Юхимович (нар. 1946 р.). Перекладає з іспанської та англійської. В його перекладі вийшли твори П. Неруди, Ф. Гарсіа Лорки, Г. Містраль, Г. Гарсіа Маркеса, X. Кортасара та інших іспанських і латиноамериканських авторів.

1

Герберт Джордж (1593–1633) — англійський поет. Автор збірки «Храм. Священна книга» (1633).

(обратно)

2

Натяк на назву трактату Б. Спінози «Етика, доведена геометричним способом».

(обратно)

3

Оркнейські острови — архіпелаг на північ від Шотландії.

(обратно)

4

Вікліф Джон (бл. 1320–1384) — англійський релігійний реформатор, який переклав біблію сучасною йому мовою.

(обратно)

5

Валера Сіпріано де (1532? — 1602) — іспанський гуманіст і священик, автор повного іспанського перекладу біблії.

(обратно)